Автори /
Дар'я Філіппова (1992)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Можно без слов...
•
По дорозі у інші світи
•
Намалюю
•
Шаблонные люди
•
Обидно до слез бывает
•
Душевные пределы
•
Навчи мене
•
Життєве намисто
•
Мне бы стать
•
Счастья зерно
•
А мне бы...
•
До Бога
•
Відпущу
•
Дзеркальна Безодня
•
Судьба собаки
•
Я - гість
•
Мого серця відлуння
•
Зачем спешить?
•
Дар чи обуза
•
Ветер перемен
•
Иллюзия жизни
•
Сумерки души
•
Зачем души плен?
•
Не все те золото…
•
Нота серця
•
Чи буває життя…
•
Ріка життя
•
Була б лиш мить…
•
Потік думок
•
Ценности жизни
•
Я люблю…
•
Життя тече...спиняється
•
Людина – це…
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Свое сердце я открыла для тебя,
Положи его где-то в самом себе,
Положи его где-то в самом себе,
Зі спокійною вдосталь душею
Я іду споглядати сни.
Я іду споглядати сни.
Намалюю я пензлем зиму:
Замість снігу – холодну печаль,
Замість снігу – холодну печаль,
Шаблонные люди…
Такие смешные,
Такие смешные,
Обидно до слез бывает,
Смахнешь так рукой слезу
Смахнешь так рукой слезу
Как долгий день, одна сплошная,
Все дальше, в глубь уходит жизнь,
Все дальше, в глубь уходит жизнь,
Навчи мене без пристрасті кохати,
Навчи, хоча б у іншому житті.
Навчи, хоча б у іншому житті.
Не знаю я скільки відведено,
Що саме для мене залишено,
Що саме для мене залишено,
Мне бы стать ароматом счастья,
Что б невзгоды собою прикрыть,
Что б невзгоды собою прикрыть,
Из неоткуда яркий свет
Пролился в жизнь мою вином,
Пролился в жизнь мою вином,
Уйти от повседневной суеты,
Забыться. Выпить яда Леты.
Забыться. Выпить яда Леты.
А мені б підійнятися в небо
На своїх нездіймаючих крилах,
На своїх нездіймаючих крилах,
Відпущу я із серця болючу печаль,
Залатаю всі рани нитками,
Залатаю всі рани нитками,
Я дивлюся в безодню небачену,
Мов на себе, таку недовершену:
Мов на себе, таку недовершену:
Лежит возле дома, на мокрой траве
С, поломанной палкою, лапой,
С, поломанной палкою, лапой,
Ніяк я цього світу не збагну.
І все, мені близьке, здається чуждим.
І все, мені близьке, здається чуждим.
Як брама небесна мені відчинилась
І шлях весь собою навхрест перекрила,
І шлях весь собою навхрест перекрила,
Зачем спешить? Ведь время не вернуть.
Как не собрать уже разлившиеся реки,
Как не собрать уже разлившиеся реки,
Навіщо я пишу ось ці рядки,
Вкладаю в них свій біль і свою душу,
Вкладаю в них свій біль і свою душу,
Ветер веет,
Колыбелит
Колыбелит
Не вижу смысла я в любви,
Не вижу смысла в горе,
Не вижу смысла в горе,
Не нужна любовь,- скажу вам я,
И не нужно сердца резать нить,
И не нужно сердца резать нить,
Не нужна любовь,- скажу вам я,
И не нужно сердца резать нить,
И не нужно сердца резать нить,
Є, здавалось, багато на світі речей
Нам відомих, пізнаних, не нових.
Нам відомих, пізнаних, не нових.
Не вщухне у серці моєму печаль
І сонце вже більш не засяє.
І сонце вже більш не засяє.
Чи буває життя там, де хмари пливуть
І проходять новими світами;
І проходять новими світами;
Тече ріка глибока й нескінченна,
Біжить завжди, немовби знає те,
Біжить завжди, немовби знає те,
Була б лиш мить в житті моєму,
Що пройде наскрізь, повз віки,
Що пройде наскрізь, повз віки,
Йде рік за роком, день за днем. Так швидко час спливає.
Лиш обернулась, а життя і сліду вже немає.
Лиш обернулась, а життя і сліду вже немає.
Жизнь наша – штука не простая,
Бывает так, что на пути
Бывает так, что на пути
Несмотря ни на что и не зная зачем
Это чувство приходит внезапно.
Это чувство приходит внезапно.
Життя тече нестримною рікою,
Наповнюючи чашу геть сповна,
Наповнюючи чашу геть сповна,
Людина – це клубочок ниток, -
Не знаєш де початок, де кінець;
Не знаєш де початок, де кінець;