Йде рік за роком, день за днем. Так швидко час спливає.
Лиш обернулась, а життя і сліду вже немає.

Здається, наче тільки вчора, свій путь ти починала,
А вже сьогодні розумієш: залишилося мало.

Всі спроби марні, щоб за хвіст ту вдачу ухопити.
По всім законам не можливо друге життя прожити.

Воно - одне. Воно – єдине. Таке, як має бути.
Нам треба знать: ми чуєм те, що хочемо почути.

І бачим, звісно, тільки те, що хочемо побачить.
Тож, в результаті, лиш собі ми маємо завдячить.

Усі події, всі новини ми, власне, обираєм.
В своє життя, в свою свідомість самі ж їх і впускаєм.

Не було в світі ще такого незважливого вчинку,
Що народився б безпідставно на добру поведінку.

Не просто так добро існує, не просто зло буває.
Завжди одне другому, певно ж, десь шлях перетинає.

Усе це – ми. І вибір – наш. Кого ж нам доглядати?
А відповідь на це самі вже маєте ви знати…



14.12.2009 р.