Автори /
Оксана Мазур (1976)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***Amore mio***
•
***
•
Мандрагора
•
***
•
Триптих
•
Чого тобі, хлопче…
•
Не…
•
***
•
Гра
•
СОН
•
ЗАДЗЕРКАЛЛЯ...
•
***
•
***
•
АРКАН
•
ВІДЬОМСЬКЕ :)
•
НІЧ ШАХЕРЕЗАДИ
•
***
•
МУЗА-СУККУБА
•
КАРПАТАМ ПРИСВЯЧУЮ
•
РЕВНОЩІ
•
МАТАДОР
•
***
•
***
•
***
•
СПОГЛЯДАННЯ
•
НА КАМЕНІ
•
***
•
СІМ ЛІТ )))
•
ДОНЯ
•
FIN...
•
***
•
***
•
ANANKE
•
MY TORMENT AND MY BLISS
•
А ДЕСЬ ОТАКА ))))
•
***
•
КЛЮЧ ДО РАЮ?
•
Я КАЯЛАСЬ...
•
***
•
ОТАКЕ...
•
МАХА ( КАЕТАНА)
•
РУСАЛІЇ
•
***
•
ГАЛАНТНОМУ МАНЬЄРИСТУ )))
•
МАХА
•
НАТАЛЦІ ...)
•
ПІВНІЧ
•
НАТАЛЦІ КРІСМАН
•
***
•
СПРОБА СМУТКУ
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Де ті столочені трави, невиспані шпички сіна:
я би-м тебе присипляла
я би-м тебе присипляла
Скресни рікою ти багатоводною,
Виламай товщу льодів до хребта.
Виламай товщу льодів до хребта.
Я у глек зцідила кисляку:
Хай достоїть, перебродить хмелем.
Хай достоїть, перебродить хмелем.
…Бо корінь отруйний, бо корінь живий…
Нема оберегу і берег запався.
Нема оберегу і берег запався.
Я тікала од тебе, калічила ноги камінням,
Межи цвітом жаливи спікала литки в пухирі.
Межи цвітом жаливи спікала литки в пухирі.
І. Закличне
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Не цілуй її шию, хай храми спинаються в небо,
Хай шпилясті пір’їни збиває стріла торжества.
Хай шпилясті пір’їни збиває стріла торжества.
Так бились вітриська об шибу,
Так рвали завіси хлипкі,
Так рвали завіси хлипкі,
Візьми гітару в руки, о візьми!
Візьми її, як хвойду чи коханку.
Візьми її, як хвойду чи коханку.
Її ховала ніч у кривизні дзеркал,
Пацьорками дощу гасила жар у скронях,
Пацьорками дощу гасила жар у скронях,
Задми свічу – бо це дороговказ…
Сховай лице, замкни душі кімнату.
Сховай лице, замкни душі кімнату.
Повітря загусло, зцукроване медом,
Ліниво надтріснув небес помаранч.
Ліниво надтріснув небес помаранч.
А попід серцем незагорнуте дитя,
Чи вірш, чи щем такий сунично-свіжий…
Чи вірш, чи щем такий сунично-свіжий…
Іскри-вибухи,
Зорі злякані,
Зорі злякані,
Ніч безсовісно красива,
Ніч зухвало молода.
Ніч зухвало молода.
У рівень брів, сурмлЕних в нить,
Арабська ніч до зір п’янить.
Арабська ніч до зір п’янить.
розланцьована свобода
колісниця лук
колісниця лук
Чи суккуба, чи муза, чи згусток містерій, болючих інерцій,
Що сплелися клубком у підгорлі й нестерпно-ядучо гірчать...
Що сплелися клубком у підгорлі й нестерпно-ядучо гірчать...
Терпко-терпко пахне хвоя,
Місяць ллється молоком, -
Місяць ллється молоком, -
Ревнощі гріховним круком
В’ються над тобою.
В’ються над тобою.
Орлиний профіль і палюче сонце,
На скроні жилка рветься, мов струна.
На скроні жилка рветься, мов струна.
Лиш мить…
Упав хлопчина чорнобровий,
Упав хлопчина чорнобровий,
А тій вдові хтось заглядав у душу,
Щоб так-от дьогтем вимастить чоло?
Щоб так-от дьогтем вимастить чоло?
Багрянцю над-ядуча вагота
На груди тисне. Жаско небом креслить
На груди тисне. Жаско небом креслить
Схололий місяць навпіл у долонях
Вивершує останній свій сонет,
Вивершує останній свій сонет,
Отак безстидно оголивши нерви,
Що й тіла так не виставиш, мабуть,
Що й тіла так не виставиш, мабуть,
Носила біль натужно, мов дитя,
А сонце лЮдським співчуттям палило.
А сонце лЮдським співчуттям палило.
Ти так спішиш з дитинства у весну
І довгоного бігаєш у сонце.
І довгоного бігаєш у сонце.
Русяве пташатко вгніздилося в серці,
Таке безпорадне й задиристе – ось!
Таке безпорадне й задиристе – ось!
Отак – з плеча і навідмаш:
Іди! У свою Мекку!
Іди! У свою Мекку!
Закипали молоком черешні,
Захід сонця від роси хмелів...
Захід сонця від роси хмелів...
Мабуть, я намалюю собі пристрасть -
Шалену, аж до сонця ув очах...
Шалену, аж до сонця ув очах...
Ти, як Адам, що без вибору, –
була лиш Я.
була лиш Я.
Я хочу збурити спокій неба криком: Кохаю! –
Чуєте, ви – глухії од тиші буденності?
Чуєте, ви – глухії од тиші буденності?
Саламандрою звиватися в огні,
Блискавицею сліпити в вишині, –
Блискавицею сліпити в вишині, –
А я божевільна…
Бо ти того вартий…
Бо ти того вартий…
Ви засудили жорстко, без емоцій:
За мою сповідь – отаке добро!
За мою сповідь – отаке добро!
Я каялась. А опісля грішила.
Ішла від тебе. Поверталась знов.
Ішла від тебе. Поверталась знов.
Виклично (і обдумано) – крок в бурштинове півсвітло.
Переглянувши наскрізь все і вся,
Переглянувши наскрізь все і вся,
Гуща кави на денці зіниць вистигала начорно,
Розповзалась на райдужку тихо і якось готично.
Розповзалась на райдужку тихо і якось готично.
Спогадів палких намисто
І корсажу рвана рана.
І корсажу рвана рана.
Жінка-риба,
Донька моря,
Донька моря,
Кава парувала душно й пряно,
Вітер осінь спрагло цілував.
Вітер осінь спрагло цілував.
Синьоокий, хочеш – погадаю?
На все те, чого давно немає…
На все те, чого давно немає…
Так – кинусь в прірву й буду тим щаслива:
Хоч мить, та знала все ж польоту диво!
Хоч мить, та знала все ж польоту диво!
Зоряним пилом притрушені шовкові коси,
Погляд у погляд –
Погляд у погляд –
Північ.
Ніч пробила навпіл
Ніч пробила навпіл
Амазонка неприручена свавільна,
Від моралі і умовностей ти вільна.
Від моралі і умовностей ти вільна.
Маестро, ваш вихід!
Прожектори,
Прожектори,
Фавориткою покинутою, –
Ваша величносте, –
Ваша величносте, –
Я королева сновидінь,
Тих білих, метастазно-хворих,
Тих білих, метастазно-хворих,