Автори /
Наталія Пірогова (1990)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Епікриз № 4
•
Радість
•
Мереживо
•
***
•
Все течет (цикл "Солнечное сплетение")
•
То, что нельзя схватить
•
Здравствуй
•
Чудеса
•
"Люди редко страдают ложью..."
•
"Сніг у березні падав в долоні, як зойк небес..."
•
Доброй ночи
•
Спасибі (45 кілограмів ніжності)
•
"Хочешь быть безупречно честным..."
•
Иордан
•
Литосфера
•
Дао ( Солнечное сплетение)
•
Промыванье моей души (цикл "Солнечное сплетение")
•
Отдохнуть...
•
В двух словах ( Солнечное сплетение)
•
Синий свитер
•
Не лишенный изюма бред (Эпикриз. №2, цикл "История болезни")
•
То, что в недрах (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Душка (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Неважно (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Дождь ("С. С.")
•
Невимовне (цикл "Солнечное Сплетение")
•
тебяродная недостаточность (цикл "Солнечное Сплетение")
•
ruska ("С.С.")
•
37.4° (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Чуткое ("С.С.")
•
Медвежье (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Женский способ тебя лелеять (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Чудо-б( )ременность (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Щось (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Не те, що ти думаєш (цикл "Солнечное Сплетение")
•
Знов про одне й те саме
•
Правда правд, та, что в Песне песней
•
Епікриз (цикл "Історія хвороби")
•
Солоний (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Осінній (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Зелений (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Майское (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Цветастое (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Скандинавское (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Зимнее (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Хижий (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Перший (цикл «Листи додому/Письма домой»)
•
Дещо стосовно Великого Вибуху (цикл «Коріння всесвіту»)
•
Архе (цикл «Коріння всесвіту»)
•
Диво (цикл «Коріння всесвіту»)
•
Ветер танцует степ (цикл «Коріння всесвіту»)
•
2012 (цикл «Коріння всесвіту»)
•
"Сонце, любов*ю вагітне..." (цикл «Коріння всесвіту»)
•
"Отражаются древние знаки..." (цикл «Коріння всесвіту»)
•
Первинна заповідь (цикл «Коріння всесвіту»)
•
Дивачка (цикл "Божевілля")
•
Джайв у листопаді (цикл "Божевілля")
•
"...і вип*єм за здоров*я навіжених!" (цикл "Божевілля")
•
"...крізь дірки моїх потертих джинсів!" (цикл "Божевілля")
•
"Розрубати так хочеться вузол..." (цикл "Божевілля")
•
"Коли серце згадає..." (цикл "Божевілля")
•
Щастя (цикл "Божевілля")
•
Божевілля (цикл "Божевілля")
Переглянути всі твори з цієї сторінки
В дев*ять в тебе рожеві п*яти,
У сімнадцять – важкий метал,
У сімнадцять – важкий метал,
У Книзі Буття (не згадаю, де),
та є на полях правка:
та є на полях правка:
Завтра стане зима,
і жити – нестерпно легко.
і жити – нестерпно легко.
Ночь сегодня короче прежних,
чище прежних, и вместе с ней
чище прежних, и вместе с ней
Все течет. Ты – все так же строго,
мерно бьешься в моей груди.
мерно бьешься в моей груди.
Это чувство, когда ты жив
и исконен, как скирды хлеба.
и исконен, как скирды хлеба.
Здравствуй, радость моя без края!
Я уже без тебя могу.
Я уже без тебя могу.
«Чудеса происходят не в скайпе, а наяву. Отключи телефон и спиной обними траву, чтоб во всех позвонках ощутилось заветное „Я ЖИВУ!“. У дерев научаясь священной их простоты, нужно жить, чтоб не мир пред тобою в долгу, а ты, чтоб улыбка светилась из каждой твоей черты, потому что тот счастлив, кто светом пропитан весь, кто оставил на свалке гордыню свою и спесь, в ком любовь вытекает за край, как густая смесь.
Джин в тебе, а не в лампе, как рьяно ее ни три. Подними себе веки и глубже в меня всмотрись!»
Джин в тебе, а не в лампе, как рьяно ее ни три. Подними себе веки и глубже в меня всмотрись!»
Люди редко страдают ложью,
Просто время быстрее нас.
Просто время быстрее нас.
Сніг у березні падав в долоні, як зойк небес.
Він був поруч; я – гостро жива; und die Welt – in Ordnung.
Він був поруч; я – гостро жива; und die Welt – in Ordnung.
Здравствуй, Господи! Ты прости, что я отвлекаю тебя от жизни:
у тебя и так над душой стоят толпы мелочных и капризных.
у тебя и так над душой стоят толпы мелочных и капризных.
Рік був щедрий на дивовижності.
Все, що мала, - прозоро й тепло –
Все, що мала, - прозоро й тепло –
Хочешь быть безупречно честным –
приготовься вскрывать нарывы
приготовься вскрывать нарывы
Милый брат по круглой планете,
На гнилье мы строим вигвам!
На гнилье мы строим вигвам!
Есть у каждого в литосфере
тектонический пласт о ком-то,
тектонический пласт о ком-то,
В генах осени что-то лисье.
Этот желтый металлолом
Этот желтый металлолом
Мы ли солнечны, мы ли мглисты –
Это сверху, небось, видней,
Это сверху, небось, видней,
Что ж теперь завывать или падать замертво?
Уделю вон вниманье колготкам и сапогам,
Уделю вон вниманье колготкам и сапогам,
Я тебе объясню в двух словах, чтоб ни следствий, ни обысков,
всё, что ты умудрился профукать, измять, обречь:
всё, что ты умудрился профукать, измять, обречь:
Это, мама, холодный август,
лучше сердцем его не тронь.
лучше сердцем его не тронь.
Скоро август мне в чай подсыпет
новый прожитый чинно год.
новый прожитый чинно год.
Я его от души люголем!
(Горло, только поднимет вой)
(Горло, только поднимет вой)
Время тонко скулит, как рана
ножевая под каплями йода.
ножевая под каплями йода.
Опыт многое значит. Прошел вон какой-то год,
и я больше не плачу. От лука. В такой связи
и я больше не плачу. От лука. В такой связи
Незаметно, шагами лисьими к облакам подобрался дождь
и идет так нахально близко мне, что мне кажется,
и идет так нахально близко мне, что мне кажется,
Відв*язавши останню нитку,
крім тієї, яку не видно,
крім тієї, яку не видно,
Хватит, Холмс, не ищи подвох
в изощренных его подвидах!
в изощренных его подвидах!
не бешусь не душу не вою
не деру на себе волос:
не деру на себе волос:
все злиденне відгнило й визлилось
що пекло - те жевріє - зайве
що пекло - те жевріє - зайве
Соскоблив шелуху и цедру,
кожуру и печной нагар,
кожуру и печной нагар,
Расколоть бы себя
по линии позвоночника,
по линии позвоночника,
Половодье тебя стихает,
Полоумье – мой берег рваный.
Полоумье – мой берег рваный.
Чудо-б( )ременность! Появляется,
Не спросив, как румянец щек.
Не спросив, как румянец щек.
це під шкірою, це під м*язами
вочевидь, навіть глибше, ніж серце
вочевидь, навіть глибше, ніж серце
Від ніжності, світла, споминів,
Ну що ти, мені не тісно.
Ну що ти, мені не тісно.
Це як в храмі врубити рок,
Або ступор під час натхнення –
Або ступор під час натхнення –
Нет, ей-богу, ну разве не дура,
с полушарием явно правым?
с полушарием явно правым?
Констатую двадцятої осені:
Стан стабільний, активність у нормі.
Стан стабільний, активність у нормі.
На серпневих просторах півдня
Все живе так космічно просто:
Все живе так космічно просто:
Неквапливо минає літо,
Спакувавши в валізи груші.
Спакувавши в валізи груші.
Кохання моє, як у Лорки – зелене,
Та тільки на власний мотив.
Та тільки на власний мотив.
Всходит надкушенной сливой
Красное солнце ночи.
Красное солнце ночи.
Босоногая, бососердая,
Как паломник, бреду к тебе.
Как паломник, бреду к тебе.
Если верить богам смертным *,
Все дороги ведут к нему,
Все дороги ведут к нему,
Будто Ева, почти босая,
Принимаю у неба роды.
Принимаю у неба роды.
Жовтооким міфічним звірем
Чи відлунням з минулих життів,
Чи відлунням з минулих життів,
Від любові усе набрякає
Там, у серці, й потроху сльозить.
Там, у серці, й потроху сльозить.
Якщо раптом від болю
Бог
Бог
В усі часи усе не там
Філософи шукали архе.
Філософи шукали архе.
Тепло полум*я ноги лоскоче,
Синьо всесвіт пульсує і стомлено.
Синьо всесвіт пульсує і стомлено.
Пляшет ветер, осоловев,
Степ чеканит босыми пятками.
Степ чеканит босыми пятками.
Напророчили майя вещие,
Что недолго топтать нам Гею:
Что недолго топтать нам Гею:
Сонце, любов*ю вагітне,
Хилиться долу надвечір,
Хилиться долу надвечір,
Отражаются древние знаки
на серебряных бедрах луны,
на серебряных бедрах луны,
Де небо пестили лимонні пальці ранку,
Світило набиралося снаги,
Світило набиралося снаги,
Сонце стигло-жовтим помаранчем
висить низько попід небозводом,
висить низько попід небозводом,
У кронах, ще напівживих
чи в листі, що напівзів*яло,
чи в листі, що напівзів*яло,
Ця тепла ніч, ці вуличні музики,
Гітари плескіт, як ковток глінтвейну,
Гітари плескіт, як ковток глінтвейну,
Солнце, обважніле від знемоги,
Котиться, мов яблуко опале,
Котиться, мов яблуко опале,
Розрубати так хочеться вузол
Десь там поблизу серця й легень,
Десь там поблизу серця й легень,
Коли серце згадає волю,
Коли місто у горлі комом,
Коли місто у горлі комом,
Щастя – ось воно моє нехитре:
Лити сонце у брудні калюжі,
Лити сонце у брудні калюжі,
Мій дух в степу із місяцем і ніччю,
Бурлака, вічноспраглий до життя,
Бурлака, вічноспраглий до життя,