У двадцять я тішився Словом Святим,
Почитував бунінські твори між тим.
Мене й захопила панянка таврійська,
Сержанта тоді ще славетного війська –
Цікавили ж більше любов та інтим.

Життя освятилося смислом новим,
Коли пощастило побачити зблизька,
Які в неї очі. Грайливі очиська.
У двадцять

Їй вірші писав, не шкодуючи рим,
Сумливим був настрій, бував бойовим.
Та горе для мене – по суті, хлопчиська:
Гуляли в кишенях пилюка й вітриська –
Я грошей не мав на обручку й калим.
У двадцять...

... – 2025.

І ні, і так – улад, не влад,
Триває довгий цей парад
Життя і смерті без упину.
І я на плац небесний злину,
Де й підкажу – везіть назад
Лафет, яким віки підряд
Тягає сонце гільйотину –
Привчати людство і до втрат.
І ні, і так –

Я маю схильність до порад,
І можу битись об заклад,
Що мовчки ні – не вмру й не згину.
За Словом бачу я людину,
Його надійний ар'єргард.
І ні, і так.

* * *
aabba, abbR, aabbaR
(рондо́)

У трясовинні ханжеських боліт
Куди не йди – етичні перешкоди.
А тяга до найвищої свободи
Мене веде за мріями услід
У той нецензурований політ,
Де я прославлю плотські насолоди,
А не земний сезонний пустоцвіт –
Про літо і літа́ щемливі оди.

Це саме те, що нас не обмине.
Та краще є, що здібне схвилювати –
Балади про тілесне та хмільне,
Коханню безсоромному присвяти...
З болота догукалися мене –
– Ти збитий льотчик, варто не літати.

abba abab cdc dcd

кінець

15-03-15

кінець

нічого

31-03-15

немає

22-02-15

15-02-15

 

                                                                  08-02-15

01-02-2015

24-01-15

на цьому все
грудень, 2020

немає

07-01-15

все марне

було
25-12-14

було тут

було

було

було

mons veneris дівчини моєї
нині заробив я на почин
в темряві квітучої алеї
ось і я належу до мужчин

скільки компліментів їй навішав
маю нагороду за труди
а не присвятив би ще і вірша
хто би допустив мене туди

ми ще не старі хіба що давні
і вона як я сивіє теж
вік туманне явище в коханні
в темряві його й не розбереш

все що я отримав як належне
шепіт поцілунки й все таке
декілька хвилин - і не бентежить
до хандри повернення стрімке

07-12-14

де Гарда там гори ріки
то як не пізнати жалю
русалки втекли навіки
повернення їм бажаю

намазали наче медом
ту Гарду забути важко
блакитний зигзаг під небом
а з космосу наче бляшка

о думи мої невтішні
русалки таки хвостаті
а перса неначе вишні
єдина ознака статі

вони поклоніння варті
дівочі у них ланіти
а селяться всі у Гарді
то як же мені не скніти

07-12-14

багатоверстатники вийдуть на зміни
селянська робота зросте у ціні
і творчі звитяги на благо країни
дістануться нам і можливо мені

в нас армія буде найвищого рівня
підніметься флот на поверхню зо дна
єдина проблема не щуче веління
а щуча відсутність напевно вона

у іншому в нас не існує нестачі
численна родина та мудрі брати
ще є соломони ймовірно незрячі
та стільки експертів що греблю гати

чому не згадати про сховані вила
я можу і взятися ще не старий
інакше державності нашій могила
страшніша за пекло або чорторий

я ще не письменник а тільки аматор
мені не властиві високі слова
і схожих на мене доволі багато
пишімо й відступить війна світова

борімося браття за нами вітчизна
злізаймо з диванів виходьмо із хат
ми нації сила згуртовано грізна
відчує Москва український джихад

06-12-14

до спіткання волочиться час
час коли на спіткання чекаєш
і чи буде спіткання не знаєш
ти й про час у думках повсякчас

оминеш тавтологій притони
заваливши спіткання словами
майже в кожному чисто те ж саме
і у ньому поезія тоне

це повтори являються знов
як потвори за зорями й небом
тавтологій рішучу потребу
підкажи-но до Слова любов

05-12-14

вона простакувата Хоча-осінь
а Хоч хитрує вносячи зиму
в болючу душу й мінуси прогнозів
і спробуй зауважити йому
що для душі не створюються ліки
нехай усуне вітер і мороз
бо мерзнути узимку то є дико
коли і мінус вищий за прогноз
таке воно століття двадцять перше
у краще Хоча вірить не дарма
бо вірити й терпіти значно легше
боротись важче й радості нема

повірить поетеса попри відчай
у ефективність авторських зусиль
рядки вірша про це яскраво свідчать
і турбулентний поетичний стиль

04-12-14

а я тебе переспіваю
забудьмо ноти та слова
вони укусять серце скраю
і сварка виникне нова

я промузичу-промугичу
а слів не буде і не жди
бо їхня вада віковічна
вони безсилі без води

вже майже голосу немає
а малась кількість чимала
для себе залишки тримаю
не все я мріям віддала

моє мугикання ніколи
не увірветься як струна
тобі мугичу струнна доле
почуй моє мана-мана

03-12-14

перехожий, сюди не іди
бо потрапиш до пащі грудня
подивися на ці сліди -
йшли баби й дід-морози блудні

зупинився на шибці день
зазирнути осудно в хату
бо не пише ніхто й ніде
нам за полум'я пелехато

і не треба мені плести
що нічого нема між нами
пелехато - це ті мости
що не визнані словниками

02-12-14

напрасую трусам плісе
і просохне щонічна злива
я й тобі дозволяю все
німфоманко моя спесива

нагромадити купи слів
і втекти як було щоразу
не почувши мій ніжний спів
я рвонувся до перелазу

наздогнавши тебе чи тінь
я прилину грудьми і тазом
не вагайся і ти прилинь
відчуття подаруй екстазні

заважають плісе й гофре
у кущах на рояль скидаймо
забуваймо про все старе
відпускаймо етичні гальма

напрасую трусам плісе
хай за шибкою ніч і злива
шансоньє оспіває все
німфоманко моя спесива

я прощаю тобі усе
ще побачимось у ю-тубі
доторкнись до мого плісе
і розгладяться зморшки грубі

30-11-14