ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Бояров (1955 - 2015) / Вірші

  не здаватись
було

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-12-15 13:22:47
Переглядів сторінки твору 4678
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.407 / 5.8)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.407 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2026.07.25 18:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 17:36:18 ]
Чим то ви того мертвяка настрахали? Мабуть міцним здоров'ям і кріпким духом. Отож не здаватися - завжди актуально. І ще - геєна під тонкою шкарлупою земної поверхні вельми правдоподібна. Але на противагу здалося б означити і райську обитель. Як на мене, найбільш придатне для цього місце - сама земна поверхня, лиш би її упирі та вурдалаки не засмітили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:18:24 ]
Молитвою, Олександре.
Як мені казали старі люди (ми з Вами ще нівроку), вся чортівня забуває слово Боже, знала вона його чи ні. Виварюй у смолі чи не виварюй, ніхто праведником не стане. А лише очистяться душі від скверни. І повернуться до людства новонародженими - без вад і поганих звичок.
Погоджуюсь з Вашим коментарем, і поет Ви - ще той козак.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:10:54 ]
Ваші вірші настільки технічно правильні і всі, як на підбір... як ото на тій лісопильні, що навпроти мого робочого місця і я кожен день маю можливість спостерігати, як старанно працівники вибирають дощечки найвищого гатунку, складають у стосики, а потім приїжджають фури з-за бугра за ними і боронь-боже, щоб там яка вада на тій дощечці, усе без вузликів і ґудзочків.
Ви впізнавані, пане Мк.Боянов. Не знаю правда, це плюс чи мінус...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:29:36 ]
..вибачаюсь, Микола Бояров.
щось у мене якісь зорові глюки)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 18:41:19 ]
Якщо піднімусь до наступних творчих висот, то Боянов буде моїм псевдонімом. Чудова підказка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 18:39:18 ]
Нас, Боярових моєї родової гілки, не настільки багато на українській землі, щоб ми не по-родинному різнились. Любов до слова у тих межах, які опанували, відчуття прекрасного, охайність і відповідальність у справах і за за справи. І яким може бути той Бояров, який пропрацював усе доросле життя в установі, в якій і до персоналу, і до справ, і до папірців було особливе ставлення? За нього мене частіше за все і сприймають.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:56:53 ]
О, у Вас R2!!!
Вітаю щиро!!!!!!!
Чесно, чуть-чуть Вас не признала спершу, тому і тяпнула 5,25. Жалкую, дуже жалкую. Я б зняла цю оцінку, якби Ви дозволили і прибрали оту галочку "не оцінювати". А так, не маю такої можливості.
З пошанівком і найкращими намірами,
Кс. Озерна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 19:28:46 ]
Це може бути технічною помилкою, яка виникла тому, що мені хотілось публікуватись, а вірш не виникав там, де вірші інших авторів. І я почав тиснути на віконця, погоджуючись з будь-якими варіантами, крім "знищити публікацію". Може, R2 я десь і активізував. Тож не забирайте. А оцінка... Я не проти. Не проти покращення. Хоч тут пощастить Хочу.
З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 20:39:40 ]
Хай щастить! Ви того варті усім Вашим Боярівським родом!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 21:01:17 ]
"У пательнях", як я написав, "бульки чималі".
А великі бульки, як кажуть старі люди, бувають перед закінченням дощу. Вони, грім, який відступає, потім немає ні бульок, ні зливи, ні грому - і тиша. Минулось.

З тостом за нескінченість бульок,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-16 16:37:57 ]
Боюся навіть уявити, як ви з тим "чорним ріелтором" балакали ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-16 17:29:06 ]
Це, можна сказати, школа спілкування. Існують певні правила. Казали старі люди, і я запам'ятав: якщо твій опонент упертий, то не будь упертим ти. Твердо стій на своєму і не сперечайся, і не намагайся щось довести, бо це марно.
З мертвяками інша картина. Якщо він наснився і кличе, то не йди. Слово мовить, і ти не почув, то прокинешся на цьому світі. А почув і побалакали - кепські справи.
Зустрілись вживу, то керуйся обставинами. Білочка, яка розмовляє, може затягти до себе в колесо, і спробуй з нього зіскочити неушкодженим.

Можна навести багато прикладів з життя. І мене одного разу затягло таке собі колесо. Але то була не білочка.

З пошанівком,
М.Бояров.