Справа в тому, що одні автори гадають, що їхні тексти є носіями та джерелами підтекстів і усілякої мудрості, та вони можуть собі гадати, що завгодно. Це їхнє право.
А другі автори скромно займаються своєю справою. І що в їхніх текстах присутнє, а що ні, бачать або не бачать читачі та колеги.
Мене дійсно надихнув вірш, адреса якого вказана у спец. місці для пояснень. Я жодним чином не зазіхав на авторські знахідки або на особисті дані.
Коментувати той вірш я не став. Я написав свій.

З пошанівком,
М.Бояров.

Нелегко підбирати дактилічні рими, не хочеться чіпати ім'я автора, та хочеться і надалі не залишатись байдужим до творчості авторів, вірші (або тексти, якщо нейтрально) яких несуть в собі і зміст, і смисл, а не стандартні набори якщо не звинувачень, то штампів і образ.
Мені спочатку хотілось розмістити одну строфу, щоб вона була коментарем до Ваших, але що таке одна строфа? І що вона відкриє, до чого приверне увагу?
То чому б не розширити тему? До речі, у лаврських келіях хто лише не квартирував. А що казати про Софію Київську?
І + авторський вимисел, фантазія та згадки. Читали ми, підлітки "Декамерон" мало не як підпільники-революціонери. Це був кінець 60-тих або перший рік наступної декади. Спробуй тоді його купити. Ми читали з якихось копій.
З пошанівком,
М.Бояров.

П'яний проспиться, а дурний - ніколи (с).
Отака біда.

З пошанівком,
М.Бояров.

Я її знайшов, шукаючи ілюстрації до "Декамерону".
А тематика цікава. Кого тільки немає у тих монастирях - яких лише жіночок і дівчат, і ніким не цілованих, так само і таких вирв, що не доведи, Господи.
Історія теж не без історії.
За ту келію доводилось розплачуватись - і не лише десятиною.
А оскільки черниця вродлива навіть у чорному вбранні, то спробуйте собі уявити, скільки біля неї крутилося служителів культу. І що вони їй лише не пропонували...
Хай Господь милує...

З пошанівком,
М.Бояров.

Тема "Декамерону" у Середньовіччі мала зміст, бо тоді до тридцяти відсотків людей перебували у монастирях, тож зустрічалися і крайнощі того характеру, що Ви описали. Нині ця тема мертва. А викривлення фактів до навпаки робить її ще й небезпечною. Так, як небезпечно "ватникам" на Донбасі приймати зло за добро, а добро за зло. Ви увійшли на територію, де люди працюють не тільки над своїми бажаннями, а навіть і над думками і називаєте цю територію будинком розпусти. Це випад не тільки проти них, але і проти того, кому вони служать...

І погоджуюсь, і - ні. Ні - бо не називав. Мені не властиво чіпляти ярлики та переходити на особистості.
Погоджуюсь у питанні "ватників". "Ватника"-літератора навіть не треба якось ідеологічно обробляти (зомбувати), бо він сам собі може надумати бозна що - вчора про мене, завтра чи сьогодні про Вас, а позавчора і ще десятки днів до вчора він вигадував інше. У таких літераторів це зветься гротеском якогось індивідуального тлумачення та змісту. Про дзеркала "ватникам" краще не казати. Їхні очі налаштовані бачити себе білими та пухнастими або д'артаньянами-захисниками констанцій і своїх констатацій, а когось іншого ким завгодно включно до диявола. І жарти з гумором вони сприймають лише свої або спеціально вивчених спеціалістів або аматорів високого, т.б.м., злету.
Про "ватників" Ви нагадали доречно. Я завжди високо цінив Ваші аналітичні здібності. Практично з перших віршів і коментарів,
З пошанівком,
М.Бояров.