ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Бояров (1955 - 2015) / Вірші

 на Київ
Образ твору
15-02-15

Надихнуло: http://maysterni.com/publication.php?id=107782
Пародіювати не планував.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-02-15 19:30:10
Переглядів сторінки твору 4904
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.407 / 5.8)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.407 / 5.8)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2026.07.25 18:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-15 22:03:21 ]
Все, пане Миколо, слава Вас знайшла! Вашими римами послуговуються у написанні віршів інші автори, бо своїх рим уже бракує, певно!)))) Пишаюся Вами, я ж казала, Ви - крутий!)) Щодо вірша - не все так банально просто як видається на перший погляд. Хто не бажає жити краще? Кому не кортить мати свої квадратні зі свідоцтвом на право власності? Та всім кортить. Мудрий читач допетрає що і до чого, а простий перехожий лиш мармизу скривить, і такі є, на жаль. Натхнення. Щиро!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-15 22:22:20 ]
Справа в тому, що одні автори гадають, що їхні тексти є носіями та джерелами підтекстів і усілякої мудрості, та вони можуть собі гадати, що завгодно. Це їхнє право.
А другі автори скромно займаються своєю справою. І що в їхніх текстах присутнє, а що ні, бачать або не бачать читачі та колеги.
Мене дійсно надихнув вірш, адреса якого вказана у спец. місці для пояснень. Я жодним чином не зазіхав на авторські знахідки або на особисті дані.
Коментувати той вірш я не став. Я написав свій.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-02-15 22:38:35 ]
Подивилася на вірш вашими очима. Дійсно так. Має бути відповідно і для Ваших очей...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-15 22:57:26 ]
Нелегко підбирати дактилічні рими, не хочеться чіпати ім'я автора, та хочеться і надалі не залишатись байдужим до творчості авторів, вірші (або тексти, якщо нейтрально) яких несуть в собі і зміст, і смисл, а не стандартні набори якщо не звинувачень, то штампів і образ.
Мені спочатку хотілось розмістити одну строфу, щоб вона була коментарем до Ваших, але що таке одна строфа? І що вона відкриє, до чого приверне увагу?
То чому б не розширити тему? До речі, у лаврських келіях хто лише не квартирував. А що казати про Софію Київську?
І + авторський вимисел, фантазія та згадки. Читали ми, підлітки "Декамерон" мало не як підпільники-революціонери. Це був кінець 60-тих або перший рік наступної декади. Спробуй тоді його купити. Ми читали з якихось копій.
З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-02-15 23:09:51 ]
Надихнуло - то й надихнуло. І не одного Вас. Комусь для натхнення муза потрібна, комусь - чарка, комусь - "вірша" :)) Правда, часом так поспішаємо услід за тим натхненням ( аби ж не втекло!), що й не помічаємо, де опиняємось. Я - за те, щоб не йти у нього на поводу, щоб навчитися вчасно зупинятися. Словом, щоб відрізняти дуте золото від не дутого :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-16 10:18:34 ]
П'яний проспиться, а дурний - ніколи (с).
Отака біда.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-02-16 09:04:05 ]
Ідеально виписаний вірш, з цікавою історією і дуже гарною ілюстрацією (це підкажете назву, пане Миколо?). Нмсд, це і справді не пародія, а просто несповідимі шляхи натхнення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-16 10:28:49 ]
Я її знайшов, шукаючи ілюстрації до "Декамерону".
А тематика цікава. Кого тільки немає у тих монастирях - яких лише жіночок і дівчат, і ніким не цілованих, так само і таких вирв, що не доведи, Господи.
Історія теж не без історії.
За ту келію доводилось розплачуватись - і не лише десятиною.
А оскільки черниця вродлива навіть у чорному вбранні, то спробуйте собі уявити, скільки біля неї крутилося служителів культу. І що вони їй лише не пропонували...
Хай Господь милує...

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-02-16 17:34:24 ]
Тема "Декамерону" у Середньовіччі мала зміст, бо тоді до тридцяти відсотків людей перебували у монастирях, тож зустрічалися і крайнощі того характеру, що Ви описали. Нині ця тема мертва. А викривлення фактів до навпаки робить її ще й небезпечною. Так, як небезпечно "ватникам" на Донбасі приймати зло за добро, а добро за зло. Ви увійшли на територію, де люди працюють не тільки над своїми бажаннями, а навіть і над думками і називаєте цю територію будинком розпусти. Це випад не тільки проти них, але і проти того, кому вони служать...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-16 18:37:16 ]
І погоджуюсь, і - ні. Ні - бо не називав. Мені не властиво чіпляти ярлики та переходити на особистості.
Погоджуюсь у питанні "ватників". "Ватника"-літератора навіть не треба якось ідеологічно обробляти (зомбувати), бо він сам собі може надумати бозна що - вчора про мене, завтра чи сьогодні про Вас, а позавчора і ще десятки днів до вчора він вигадував інше. У таких літераторів це зветься гротеском якогось індивідуального тлумачення та змісту. Про дзеркала "ватникам" краще не казати. Їхні очі налаштовані бачити себе білими та пухнастими або д'артаньянами-захисниками констанцій і своїх констатацій, а когось іншого ким завгодно включно до диявола. І жарти з гумором вони сприймають лише свої або спеціально вивчених спеціалістів або аматорів високого, т.б.м., злету.
Про "ватників" Ви нагадали доречно. Я завжди високо цінив Ваші аналітичні здібності. Практично з перших віршів і коментарів,
З пошанівком,
М.Бояров.