Якщо денно та нощно сидіти перед компутером, вигадуючи нові та нові (старі-оновлені) памфлети-саморобні байки на тему сьогодення у світлі проблесків або затьмарень своєї свідомості на догоду бажанню писати і писати, віршувати і віршувати, то може бути всяке, а не лише змальоване. Про нього зазвичай ніхто не пише, бо пише про суспільне або про своє успішне, є воно чи ні, а я спробував уявити і відтворити у слові так само і дещо інше, є воно чи ні.
З пошанівком,
М.Бояров.

Я спробував.
Присвята, як бачимо, безадресна, та час не зупиняється, і лише на небі відомо, коли когось з нас спіткає ота лиха година, з приходом якої ми почнемо старіти та їхати головами (я не кажу про тіло та прир. рефлекси), і ті голови почнуть транслювати свої зображення дійсності, далекі від поетичних.
Тут
http://bukvitsa.com/20091/bs_120333500_11_kvyatkovskiy_tvyordie.html
пояснення до цієї форми. Може, десь є іншими мовами. Мені зрозуміла мова Директорії, як би вона мене не налаштовувала на захист нашої рідної.

То таке моє замовляння. І уявіть собі - попускає.
Слабкому чомусь більше хочеться надуватися, а сильному чому не пожалітися?

З пошанівком,
М.Бояров.

Їх буває двоє - на носовій частині і на кормі. Або один. І він, природно, функціонує не на носовій частині. Обидва варіанти, нмд, знакові.
Не знаю, хвалять вони одне одного чи ні, але ведуть плавзахід злагоджено. І співають.
Дякую, що завітали.
Гондолою зветься і ота корзина, яка висить причепленою до повітряної кулі. Про неї окрема історія :)