Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василь Надвірнянський (1953)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   В Європу
    Кава парує,
    життя вирує.
  •   Куля за кулею
    Горе - хмара очі зашторює повстю,
    В землю втискаюся ноги розправивши.
  •   Якби ж то мож…
    Довкола зла стоїть цупка стіна,
    Війна, і здобувають волю кровю.
  •   Рабам рабське
    Обривається нитка тонка,
    І все раптом збивається з такту.
  •   Останнє світло
    Життя зів’ється вмить, й знов може стане світло,
    І може лиш тоді світ покорить краса.
  •   Химера
    Сліди на білому снігу,
    Мов химера на папері.
  •   Давня наука
    Це було ще давно, за тих давніх часів,
    Уже й пам’яті брак, уже й свідків нема.
  •   Повечір’я
    Крізь задуму на лиці,
    В чорний мармур ночі.
  •   Біла палітра
    Органними дзвонами серцем пориви холодного вітру,
    Хвилею дрож пробігає по зовсім озяблому тілі.
  •   Сьогодні у мене весна
    Сьогодні у мене весна, і я купив для тебе печива. Того солодкого грубого печива, припудреного. Ти його любила. А ще я приніс для тебе березового соку, так як приносив його тобі коли ти ще була тим дівчиськом з льняною косою. Сьогодні в мене весна, а соку березового дякувати богу весною завжди багато. А ще я приніс тобі, щоб ти не згинула з нудьги, тої музики якою грають струмочки. Слухай моя люба, слухай моя мила, бо сьогодні в мене весна. Сьогодні ти приснилась мені і пригадалося усе що було і що забулося. Слухай музику моя люба, їж біленькі тістечка, а я буду дивитися на тебе і посміхатися. А ще я буду шепотіти твоє імя. Було б добре якби ти приходила до мене частіше.
  •   Ще зовсім недавно
    Ще зовсім недавно летіли лелеки у вирій,
    В останнім обльоті махали прощально крильми.
  •   Зима
    Біла, наче смерть сама,
    Здоганяла нас зима.
  •   Рік 2016
    Перехрестя на мапі хтось пальцем стер,
    Істина – пляма за крок від безодні.
  •   Сни забуваються
    Сни забуваються. Мовчить довкола все,
    Згасають міфи мов свіча що догоріла.
  •   Ніч на Андрія
    Ніч на Андрія. Нарешті дочекалися дзвінка,
    Нарешті звістка люба і жадана.
  •   ----

    Тонкий туман довкілля все завісив,
  •   -------
    Чи бачив ти коли небудь,
    Як плаче дощ сльозами неба.
  •   Спомини
    Як та зоря що все сія,
    Ти була такою.
  •   Вічная пам'ять
    Гой … гойдає вія сніжинку,
    Холодно крізь одежинку,
  •   Зима гряде
    Ти подивись, за шибкою твоєю,
    Холодний грудень відтепер вартує
  •   Екскурсія до пекла
    Задивлюся й спурхну як риба світом великим,
    Злину до неба, де хмар темно синій табун.
  •   Ностальгія
    Що мало бути лопнуло, здулося,
    Ти той дотик якого не сталося.
  •   Братались до краю
    Братались до краю, як вийшло сьогодні,
    Хоч в братній покорі жилося убого.
  •   Вже небо сіріло
    Нам би кохатись, кохатись без меж,
    А ти в невідомість мене десь ведеш.
  •   Далекий світ
    Я людина – вільна птаха,
    В серці вже немає страху.
  •   Осінь
    Вдивляюся вперто в сиві пасма туману,
    Шукаю десь заховану лінію обрію.
  •   Франції
    Прямо у серце ранена Франція,
    Біль по всім світі ворог розсіяв.
  •   Журна осінь
    З очей сльоза лишає слід,
    Яка сьогодні журна осінь.
  •   Вечір
    Вже настала вечірня година,
    Ніч ясні спалахи сонця гасила.
  •   Ранок .
    Вітер тихенько вже хитає розбуджені віти.
    З’являється сонце у синьому просторі
  •   Лети голубонько
    Лети голубонько , лети,
    До свого щастя безупинку.
  •   Давне літо
    І негадано чомусь так сталося,
    Час вернувся мостиком вузьким.
  •   Осінь
    Лагідно в вікна дивиться осінь теплими днями,
    Вітром шепоче, вицвіле листя стелить під ноги.
  •   Живу тобою
    Ще моє літо не відквітувало.
    Мені без тебе цього світу мало.
  •   Розгубилися сірі зливи
    Розгубилися сірі зливи,
    Вже ілюзій розтав туман.
  •   Кваплюсь
    Кваплюсь. Скоро листя облетить,
    Наче краплі, відліта за миттю мить.
  •   Пройдено межі
    Вже пройдено межі,
    А дальше без меж.
  •   Твоя байдужість
    Тобі сподобалась старезна гра в мовчання,
    Сидиш затаєний як вивірка в дуплі.
  •   Солодка ніч
    Темно. Озвися. Де ти?
    До теплих губ доторкаються пальці.
  •   Серце і розум
    Ми були молоді, рожево лиці й файні.
    Та той солодкий час давно уже минув.
  •   Згораю
    Свічею згораю,
    Не знаю.
  •   Безсоння
    Літо минуло, знов ями мов глеки,
    Дуже швидко повняться дощами.
  •   Є ще…
    Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
    Є ще серце, щоб любити тебе.
  •   Акуратно сад цвіте
    Акуратно сад цвіте,
    Стежечка до річки.
  •   -----

    Ти Боже мій єдиний співбесідник,
  •   ----
    Мозок – заброджене сусло,
    Та совість не міняє русло.
  •   Я на краю землі
    Я на краю землі, на самісінькім краю,
    Лиш очі закрию і бачу тебе одну.
  •   Ступаю по полю квітучому
    Ступаю по полю квітучому,
    І з душею дивне щось коїться.
  •   Земні блукальці
    Прозоре небо, а внизу земля.
    А на землі, куди не глянь, скрізь люди,
  •   Серце
    Ніхто не почує що серце шепоче,
    Емоцій набралося з божої ласки.
  •   Як сонечко зійде
    Тільки сонечко зійде, довкілля скрізь засяє,
    І в красоті заграє оцей казковий світ.
  •   Спокій від мене забери…
    Дай руку мені, до плеча притули плече,
    Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
  •   Убиває куля з лету
    Убиває куля злету,
    Тож не будьмо ми сліпці.
  •   Кущилися хмари
    Кущилися хмари, люд так ними марив,
    Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
  •   Спомин
    Ой мила верба лози – кучері,
    Нахилялась, та полоскала в річці.
  •   На світанку
    Вибіжить сонце миттю з за лісу,
    І дальше неквапною вже ходою.
  •   Пішов синок в АТО
    Пішов синок в АТО,
    Пів року вже минає.
  •   Молюся
    Молюся. До Христа, до Аллаха, до Будди,
    Серце холодне затисну назад у груди.
  •   Ма, ма, ма Марія
    А вона живе по той бік Черемошу,
    Моя надія, синьоока мрія.
  •   Ваську ховаємо
    Спалена дотла міною хата,
    Трави орошені кров’ю солдата.
  •   Себе не жаль
    Себе не жаль, бо що себе жаліти,
    Час прийде і кожен відлетить.
  •   Замри на мить
    Десь за горами,
    Кидає сонце проміння золоте
  •   Згадай мене
    Ввійди наче тінь крізь відчинені двері,
    І назавжди уже замуруй мої сни.
  •   Встану на досвітку
    Я встану на досвітку - рано, рано
    І в травах не лишаючи сліду.
  •   Людина літня
    Людина літня мов мале дитя,
    Їй що небудь нового вічно треба.
  •   Знов хлопці лежать
    Знов хлопці лежать, синьо – жовтим накриті,
    Знову плачуть запалені свічі.
  •   ----
    Нас життя порозкидало,
    Когось добре, когось вдало.
  •   Тихо, тихо
    Тихо, тихо,
    Не шуміть бо прийде лихо.
  •   Моя Україно
    Моя Україно, ти омріяна Ненько,
    Якщо вже не ти, то скажи мені хто ще.
  •   В життя неси любов
    Життя це річ така, що хто кого обскоче,
    Раз так на світі є, то й що уже робить.
  •   Байдужому
    Тобі сподобалась старезна гра в мовчання,
    Сидиш затаєний як та вивірка в дуплі.
  •   Відцвіли під жарким літом липи
    Відцвіли під жарким літом липи,
    І в останню ту липневу ніч.
  •   Музо вічна моя
    Музо вічна моя, позолочена бджілко,
    Серце вічно гордиться, що ти в мене така є.
  •   Заберуся туди...
    Через зарослі диких ожин і глоду.
    Заберуся туди, де немає стежини
  •   Серце моє - наркоман
    Над горами гріється білий туман,
    А біля хати над ясеном літають круки.
  •   Ти заглядаєш
    Ти заглядаєш на життя крізь лупу,
    А через лупу не побачиш все.
  •   Є ще квіти
    Є ще квіти, що несуть тобі радість,
    Чисту як небо, як днина погожа.
  •   Думка скаче на схід
    Знов думка скаче до божевільного сходу.
    Аж туда, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
  •   ----

    Сьогодні згинув ще один герой,
  •   Нічки короткі - довгі розлуки
    Нічки короткі – довгі розлуки,
    Серце бентежать шепоти – звуки.
  •   Всі виходімо
    Щось знову не так, а здавалось що пута розтяті,
    Що відбувся Майдан, і дорога у світле одна.
  •   Була надія
    Була надія і нема,
    Бжик і відтяли крила.
  •   Гімн України (варіант на конкурс)
    Від Карпат до Чорноморя, Дону і Азова,
    Піднялася над степами Україна нова.
  •   Зустріч на ескалаторі
    Вона промовила . Привіт.
    І все завмерло. Мати божа.
  •   Аномалії
    Попрошу в дощу туману,
    Напиваюсь грому й страху.
  •   Підкрадається осінь
    Поїзд часу не зійшов з коліщат,
    Вже жнива. Підкрадається осінь.
  •   Пізно
    Пізно,заснули свічі проти ночі,
    Слізно, ще моляться і плачуть очі.
  •   Пора здавати тест
    А мій крилатий кінь пегас,
    Подався в очерети.
  •   Політ
    Розправляю крила, мах за махом,
    Вже відчуваю вітер на крилі.
  •   Ластівка
    Ластівка прилетіла до моєї хати,
    А я тую ластівку хочу запитати.
  •   Є в грудях камінь
    Є в грудях камінь, що зоветься серце,
    Воно гримить, і стукає й шкребе.
  •   Квітки - зоринки
    Куплю зорю на ринку,
    Посію навесні.
  •   Купальська ніч
    Вжалилась куля мов оса,
    У молодому тілі.
  •   Ніч на Івана Купала
    Доторкнувся світ устами,
    Серця й рук і пліч.
  •   Моя пісне
    З тобою разом над полями лину,
    З тобою разом по землі іду.
  •   Диво птиця
    Люба дитино, ти поглянь, подивися,
    Отам за межею якраз.
  •   Джміль
    Джміль розворушив квітку,
    Заліз під пелюстки і спить.
  •   Копаймо рови
    Копаймо рови і будуймо стіну,
    На кордоні рідної землі.
  •   Маленьке щастя

    Всміхнулась доля врешті і мені,
  •   Народе мій
    Ти не згубися в сірій млі,
    Мій обездолений народе.
  •   Вітер перемін
    Приносить вітер перемін,
    Отой що прапори полоще.
  •   Герою Майдану Сергію Нігояну

    Вечірній Київ , на землю падав сніг,
  •   Візьмемо свічі

    Давай візьмемо в руки свічі,
  •   Недогляділи
    Недогляділи. І кубло зміїне,
    Розрослося, що й нікуди іти.
  •   Прокинся
    Ми сильні.
    Сильні в нас поступ і дія,
  •   Черешнина
    Світла веснонька прийшла, світла днина,
    Засвітила білі свічі черешнина.
  •   Моя любове Україно
    Коли твій голос позове,
    Почую і повернуся скоренько.
  •   Знов пригадалися....
    Знов пригадалися мені далекі весни,
    Ми вдвох на білому човні крило піднесли.
  •   Літо
    Під сонцем палючим єднання гілок,
    Обнімаються тіні в сплетінні.
  •   Козаки
    Від села у поле, йде стежка напрямки,
    А по ній марширують хлопці – козаки.
  •   Грозовий вечір
    Ломить і на сон позіхається.
    Непогода. От, от задощить.
  •   Край стежини
    Край стежини спориш,
    Край стежини волошки,
  •   В краю чужому
    В краю далекому в краю чужому,
    Душі спокою ніколи нема.
  •   Повінь
    Шумить бурхлива Бистриця,
    Додолу стрімко плине.
  •   Макінтош
    Злетіло сонце як велика зірка,
    Несмілий зранку був світила зліт.
  •   Карпати
    Ви бачили карпатський зорепад,
    Як тонуть зорі в океані ночі.
  •   Не плач вербичка
    Дивлюсь, а в серці болі,
    Холодний сніг лежить на полі.
  •   Високий Галич
    Леліють в синій далечі Карпати,
    І грає в світлі сонячнім Дністер.
  •   Матінка
    Тихо матінка ридає,
    До іконки на стіні.
  •   Поверніться лебедята
    Куля серце перетяла,
    Крапля крові в землю впала.
  •   Сон
    Новини АТО. Знов кращі з кращих гинуть
    Коли ж нарешті скінчиться все це.
  •   О ці очі
    Стріла Амура - погляду стріла,
    О ці очі - зорі стоголосі.
  •   Літо
    Як сонячна медаль,
    Прикрасить даль.
  •   Вічність
    Я тихо торкаюся душі. Холодно.
    Її душа чомусь холодна на дотик.
  •   Гроза
    Вогнем зригнула в небі блискавиця,
    І розщепила дерево смереки.
  •   Зійде зоря
    У пізній час вечірньої пори,
    Коли земля дивує тишиною.
  •   Небо хмуриться
    Хмаринами весняне небо хмуриться,
    Позакривали хмари сонцю світ.
  •   Життя
    Живи, піднатужся, осиль,
    Навіть коли помирають надії.
  •   Гуляє вітер
    Неосідланий скакун – гуляє вітер
    Гуляє вітер, спереду світу.
  •   Осінь
    Ось осінь, а там і зима,
    Смертю в потилицю дише.
  •   Чи українець ти ?
    Чи українець ти – що б’єш себе у груди,
    Нікчемний послідовнику Іуди.
  •   Без тебе світ ніщо
    Без тебе світ ніщо, без тебе світ зачах,
    Великий світ увесь в твоїй особі.
  •   На лінії вогню
    Земля конає й стогне,
    І люди мов вовки.
  •   Війна
    Холодний вітер війне,
    Дихне над головов.
  •   Вірші
    В моїй душі вірші ночують,
    Затиснуті в грудях обручами.
  •   Дай мені сонця
    Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
    І тіло зігрію.
  •   Любов
    Коли любов – таке життя,
    Від рання і до рання.
  •   Степ
    Степ – смалений порохом,
    Степ – начинений залізом.
  •   Весняна злива
    Вже облітає з вишень цвіт,
    Весни шалена злива.
  •   Пошматована душа
    Пошматована душа до абсурду,
    Душу словом просто не зігріти.
  •   Свічадо
    Видно доля у мене така,
    Що не треба її обирати.
  •   Я напиток
    Я напиток. Ти його будеш пити,
    Сьогодні, завтра, може відтак.
  •   Руку дай мені
    Коли одна в біді, коли сумую в тишині,
    Прийди до мене ти тоді,ти руку дай мені.
  •   Моя Вкраїно
    Душа шукає вихід з тупика,
    Я мою тугу на молитву схожу
  •   Емігрант
    Сумно так, уста уже німіють,
    І казати більше слів не вміють.
  •   Намалюй мені літо
    Намалюй мені літо золотим олівцем,
    Намалюй джерело що тече під скалою.
  •   Крила
    Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
    Де небо проткнули смерекові вістря.
  •   Я вернуся
    Я вернуся
    В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
  •   Заснули лебеді
    У гнізді заснули лебеді,
    Ми дивимося наче заворожені.
  •   Мить
    Сьогодні осінь золота
    Вкриває стежку листом.
  •   Тримаймося
    Тримаймося сьогодні якомога,
    Прийшла пора творити Україну.
  •   Я тебе покину на світанку
    Я тебе покину ранком - рано,
    Як зоря над сходом загорить.
  •   Літо минуло
    Вже і літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
    Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
  •   Дощ
    Лиш перша крапля дощова,
    Упала на мої долоні.
  •   Застоялось мовчання
    Уже застоялось мовчання,
    Кожне слово тепер як лік.
  •   Дивися в даль
    І назад вернути не удасться,
    І суд чинити пізно над собою.
  •   Вчорашня мить
    В бездні ночі шепче хтось сердито,
    Намисто – листя вітер теребить.
  •   Вдова солдата
    Самотні вікна – вишиті фіранки,
    Холодна хата затишком ячить.
  •   Нарешті вдома
    Удалині залишились перони,
    Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
  •   У всесвіті...
    У всесвіті все має своє місце,
    На небесах такий прекрасний місяць.
  •   Полудень липневий
    В полудень липневий сонце гаряче,
    І вітри палючі порохом дують.
  •   Україні
    Мені приснилася у сні,
    Яка ж бо ти вродлива.
  •   Ніч
    Холодна, гордовита ніч,
    Одіта у червоні кола,
  •   Дві дороги життя не пройти
    Дві дороги життя не пройти,
    за надмірні бажання розплата.
  •   Розкупори вино
    Сніданок на двоїх,
    Із бутербродом чай.
  •   Ніч – безсонниця
    В кожній долі є доля іронії,
    І чомусь усе так склалося
  •   Лети зі мною
    Світліють небосхили,
    Пора летіти в даль.
  •   Дзвонить вечір
    Дзвонить вечір лункими зорями,
    Вітер вертить свої вітряки.
  •   Моє золотко
    Я сьогодні буду коротко,
    Постараюсь без лишніх слів.
  •   Крихітка щастя
    Знов крихітку щастя доля нам принесла,
    Божевільна повінь човен наш несе.
  •   Крокує день
    Крокує день, і все вмирає в вечір,
    І тільки залишаються лишень.
  •   На могилі тата і мами
    Серпень серпом літо все вижне,
    А потім зів’януть кущі.
  •   Смерть солдата
    Серце куля пропекла,
    Він упав на м’яті злаки.
  •   Не ми вибираємо
    З рук все валиться, небо падає,
    Дорога до пекла чи до раю.
  •   Немає волі
    Немає волі, чуда теж не буде,
    Таврує долю вже недобрий знак.
  •   Не гайтеся
    Ночами місяць з зорями мандрує,
    А вдень у хмарах ясне сонце тоне.
  •   Стихла сльота
    Стихла сльота, вітер присмирнів,
    У пізній час, коли Сова на ловах.
  •   Навіщо
    Ти задуми свої звершила,
    Ти забрала усе що було.
  •   Над річкою туман
    Над річкою туман, за рікою хата,
    Черешневий сад а дальше ліс.
  •   Щастя моє
    Божим оком образ на стіні,
    Дивиться, мов щось мені шепоче.
  •   Журавлина пісня
    Опадає листя з тополини,
    Журавлі збиваються у клини.
  •   У саду
    Пам’ятаєш навесні,
    Ти всміхнулася мені.
  •   Відлетіли журавлі
    Літо проминуло, наче в сні наснилось,
    Ще одна минула вереснева ніч.
  •   Пісня як чари
    Як сонце в небі, що поза хмари,
    То світить ясно, то враз зникає.
  •   Самотня любов
    Чекав він день, чекав він вік,
    Надіявся, та все було дарма.
  •   У лузі
    У лузі, на калиновій галузі,
    Лиш один у всій окрузі.
  •   Я вернуся
    В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
    Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
  •   Злітає думка
    Злітає думка, манить думку висота,
    А підсвідомість ловить обриси знайомі.
  •   Грань
    Вже не підемо в спориші,
    Як ніч почне зоріти.
  •   Не з тобою стою
    Не з тобою стою у вечірній порі,
    Не з тобою шепчу до пів ночі.
  •   Холодно
    Холодно, наче день осінній,
    Кинув на мою любов, білий перший іній.
  •   Замкнуте коло
    Ти не кажеш так, ти не кажеш ні,
    І позиція така, не міняє відстані.
  •   Чорний плащ
    Я полечу до тої ясної зорі,
    До золотої, що так сяє у горі,
  •   Боюся тиші
    Боюся тиші.
    Коли не пишуться вірші,
  •   Світає
    Світає, сонячна зоря,
    Вже показалася здаля,
  •   Політ душі
    Душа змахнула вигнутим крилом,
    В ній забриніли невідомі струни.
  •   Мужчина плаче
    Сидить сумний на лавці чоловік,
    Ховає сум свій щоб ніхто не бачив.
  •   Краса моя
    Можливо я запізнюсь на побачення,
    А можливо зовсім не прийду.
  •   Останнє рандеву
    Минає ніч, минає день і знов приходить ніч,
    Знов залишаюся одна, з собою віч на віч.
  •   Сопілка
    Взяв майстер у руки гілку вербову,
    І вирізав з неї сопілку чудову.
  •   --------
    Думка – це голий плід,
    Їй слово – одежина.
  •   Я ніколи тебе не знайду
    Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
    Душа як провидця віщує недобру вість.
  •   Осінь
    Уже давно зелені килими,
    На плечах верховин повідцвітали.
  •   Ой що то за хмара
    Ой що то за мара, там де чорна хмара,
    Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
  •   Волошки
    Розцвіли волошки в полі,
    Синьоокі ясночолі.
  •   Я видумав тебе
    Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
    Дали тобі красу, і світло і тепло.
  •   Метелик
    Із квіточки на квітку, з листочка на листочок,
    Показує метелик ранковий свій таночок.
  •   Навіщось питаю
    Навіщось питаю у небесного повелителя мого,
    Що залишилося в цьому житті ще для мене.
  •   Ніч
    Тихо ніч закриє повіки,
    В темноту заховає думку.
  •   Туман
    Над річкою туман білим димом,
    Нам прийшлося разом іти мимо.
  •   Летіли брили
    Я бачив як скала напнула жили,
    Мов ноші з пліч, в ріку скидала брили.
  •   Сліди
    Блистить трава росинками мов сльозами,
    Тяжіє колос на полях у гаразді.
  •   Пісня з чужини
    Візьми скрипалю скрипку, заграй, заспівай,
    Нехай вона заплаче, заб’ється й оживає.
  •   Повертаюсь
    Сюди я вкотре знову повертаюсь,
    Даремно в серця не питай за чим.
  •   Подивися вперед
    Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
    І по небу хмаринки поплили у далеч.
  •   Осінні вечори
    Скидають листя пелехаті явори,
    Поскрипують зістарені ворота.
  •   Лети над землею
    Лети над землею пісне крилата,
    Там де матінка моя живе.
  •   Молодість моя
    Уста наче сталь,
    Спомин – радість.
  •   Вірш без назви
    Душа переплутала день і ніч,
    І від страху в грудях зомліла.
  •   Візьми тепло
    Моє тіло зжирає пожар,
    Та жаліти мене не треба.
  •   Все було
    Було все швидко, може й випадково.
    Зійде зоря, я від стиду згорю.
  •   Весна
    Квітами як сонцем,
    Скрізь земля розквітла.
  •   Вечір
    Щасливі і веселі злетіли ми обоє,
    Туди де сьоме небо мене ти завела.
  •   Дні міняються
    Дні міняються
  •   Ти говори
    Пів світу тут, пів світу там – так час іде,
    І цілий світ тоді як разом ми обоє.
  •   Нічого не було
    Усе уже пройшло, усе уже забуте,
    І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
  •   Навіяний спомин
    Дівчина з косою золотою,
    У біленькій вишитій сорочці.
  •   За водою хата
    За водою хата, стежечка до річки,
    Грає самоцвітом на траві роса.
  •   Сонет
    Затягну штори на вікні в вечірню тишу.
    На білий аркуш у блокнот рядки напишу.
  •   Ритми
    Шумлять смереки пісні старовинні,
    Та щось між собою шепочуть.
  •   Рідне село
    Я приходжу сюди у весняній порі,
    На могилу до мами і тата.
  •   Я стою на вершині гори
    Я стою на найвищій вершині гори,
    Ще вище сходити для мене відпала потреба.
  •   Замикається коло
    Тісніше сплітаються пальці,
    І очі, знайомі такі до знемоги.
  •   Ячменів політ
    Коней що духу гоню,
    Не зупинить їх лет.
  •   Віхола.
    Закрутила віхолу зима,
    Мерзнуть крила на яких лечу.
  •   Холодно
    Холодно, наче день осінній,
    Кинув на мою любов, білий перший іній.
  •   Льодове марево
    Химери морозу на шибках вікон,
    Хризантеми, фіалки, лілії
  •   Ти тихо плакала
    Ти тихо плакала чуть – чуть,
    І я чуть – чуть не плачу.
  •   Вітер
    Вітер дорогу зачовгав,
    Змів листя сухого пласт.
  •   Дивлюсь на небеса
    У грудях хрип і біль. Я тебе не знаю,
    Знайти добро хотів та все чекав дарма.
  •   Материнська печаль
    Сидить над вінчиком хреста.
    На церкві стайка голубина,
  •   Наша байдужість
    Минув вже двадцять третій рік,
    І ми ще памятаєм звісно.
  •   Сполох
    Прийшла пора бити на сполох,
    Не все у нас так в порядку.
  •   Вставайте до бою
    Вставайте нащадки булих козаків,
    Тих давніх, ще від Адама і Єви.
  •   Смерть повстанця
    Його везли з простреленим чолом,
    Вже мертвого, та ще везли на плаху.
  •   Війна
    У чорних масках люди загадкові,
    З тієї і з тієї сторони.
  •   Повертаймося
    Повертаймося додому у Карпати,
    Як бузок рожевим цвітом розцвіте.
  •   Я ніколи поетом не стану
    Я ніколи поетом не стану,
    Хоча римою серце щемить.
  •   Мальви
    Розцвіли багряно рано,
    Мальви за вікном навпроти.
  •   Журавлиний крик
    Знов журавлиний крик воскрес,
    Там де дорога вічна, несходима.
  •   Лети мій синочку
    Голос матусі кричить у світи,
    В тумани, в заховані далі,
  •   Мамина пісня
    Злетіла сьогодні до неба у вись,
    Та пісня що мама співали колись.
  •   Заграй трембітарю
    Трембітарю в трембіту заграй, загуди,
    Най ся серце у грудях вгамує.
  •   Я вернусь
    Я вернусь з минулого в майбутнє,
    в рідне Бабче – давне те село.
  •   Ранок
    Як золотом помади,
    Зоря прикрасить даль.
  •   Журавлі
    Летять по небу журавлі,
    Весни і літа вісники крилаті.
  •   Вечір в Карпатах
    Червоне сонце знемагає,
    Паде в сосновий закуток.
  •   Дай мені руку
    Дай мені руку і гайда в світи,
    Де сади у вишневім тумані.
  •   Літній ранок
    Задзвонили в полі косарі,
    Плачуть трави чистою росою.
  •   Де синіють Карпати
    Де синіють високі Карпати,
    Де під берегом батькова хата.
  •   Душа сумує
    Душа сумує закрита в мури,
    Нема веселки у вишині.
  •   Видива
    Куди не кину зір, усюди даль туманна,
    Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
  •   Час підганяє
    Усе минає, час підганяє,
    Час наступає ззаду на п’яти.
  •   Осінь
    Порижіле листя осінь знов принесла,
    Божевільна повінь човен наш несе.
  •   Туман
    Ховає неба диво край,
    Хитка вуаль.
  •   Хата рідна
    Повернімося у рідне село,
    Де любові й добра джерело.
  •   Люблю тебе мій краю
    Думкою полину у Карпати,
    Де смереки з соснами ростуть.
  •   На межі
    На межі місяць трави у сріблі купає,
    А там за межею чудова серпнева пора.
  •   Все повторяється
    Змінити світ нікому не удасться,
    Все повторяється так же само.
  •   Як і колись
    Як і колись, сьогодні ти така,
    Як і колись, ми знову йдемо поряд.
  •   ---------------
    Війну малює рученька діточа,
    Війна тепер в дитини в голові.
  •   Ти
    Ти пісня що вперше співала душа,
    Ти перша сторінка до мого вірша.
  •   Зоря нічна
    Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
    Ти наче привид перед моїми очами.
  •   Я знову вдома
    Удалині залишились перони,
    Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
  •   Ти не кажи
    Ти не кажи що холодно землі,
    Ти не кажи що вже настала осінь.
  •   Якщо в душі вже вистигло тепло
    Якщо в душі вже вистигло тепло,
    Якщо життя надії обмануло.
  •   Тебе нема
    Тебе нема, знов душу біль розоре,
    І запече у грудях знову жаль.
  •   Квітка надії
    Швидко минає літо духмяне,
    Стало над заходом небо багряне.
  •   Спомин
    В мою самітницьку убогість,
    Вертаючи мені прекрасне.
  •   Будуйте дім
    Не повертайтеся в своє минуле,
    У ті роки що вже назавжди промайнули.
  •   Останнє коло
    Останній крок , останнє коло,
    Вже потемніло доокола.
  •   Вийнята чека
    Мене сьогодні не чекай,
    Я вітер – вітер не вернеться.
  •   Сінокоси
    Поглядом гори досягну,
    Де сині смереки мов дим.
  •   Повінь золота
    Де місяць падає на плечі верховин,
    І за Карпатами у зареві зникає.
  •   Спи мила
    Вітер листя засохле з дерев осипає,
    Кине на землю , знов потім хапає.
  •   Скоро літо промине
    Ми удвох йдемо веселі,
    Пружним кроком молодим.
  •   Ти дорікай мені , ти дорікай
    Ти дорікай мені , ти дорікай.
    Що вийшло все не так як ми хотіли.
  •   Серпневий вечір
    Серпневий вечір з тобою пліч о пліч,
    Серпневий вечір – танцює танго ніч.
  •   Парасоля неба
    Переплелись руки, обійняли спини,
    По стежинах юності ми йдемо з тобою.
  •   Ти приходь
    Наче промінь тепло, легко й тихо,
    Наче річки чиста течія.
  •   Там де сад гуде
    Там де сад гуде вітрами ,
    І шумить.
  •   Мадонна плаче
    Вона ридала, дівчина – мадонна,
    Ридала так що серцю було жах.
  •   Зникають мрії
    Зникають мрії пущені у лет,
    Життя минає – все колись кінчається.
  •   Вечір
    Приходить знов тужливий вечір,
    Земля ховається у тінь.
  •   Синенький ряст
    На парканці твоєму синенький ряст повився,
    Листочками так ніжно штахети обнімає.
  •   Джерельце
    У долині під горою б’є джерельце,
    Синьооке і нестримне наче серце.
  •   Принеси мені сон
    Принеси мені сон
  •   Відлуння
    Ще відлуння далекої зірки,
    Кличе в ті калинові причілки.
  •   Дощами пролилась осінь
    Дощами срібними пролилась осінь,
    І облітає, облітає жовтий лист.
  •   Будьмо на сторожі
    Проминало життя, опадали роки,
    Розліталися дні на дрібні черепки.
  •   Терпи
    Життя як каламуть, нема чим хизувати,
    Терпи, терпи поки ще є терпець.
  •   Дрібочка краси
    Поки з минулого шепочуть голоси,
    Поки в майбутнє віра не вмирає.
  •   Чекаю
    Я давав тобі серця тепло,
    Я писав тобі білі сонети,
  •   Не пожалій
    Якщо моє життя відійде в даль,
    Не пожалій мене. Бо що є жаль
  •   Скажи, скажи
    Скажи, скажи, чого сумуєш мила,
    Чого у тебе оченьки в журбі.
  •   Сині погляди
    Рожеві хмари угорі,
    І очі, очі – якорі,
  •   Чалий кінь
    Ледь, ледь волочить ноги чалий кінь,
    Вже ржання молоде не відіб’ється в скалах.
  •   Ніч
    Приходить вечору навстріч,
    Одіта у червоні кола.
  •   Колискова
    Прийшла вже ніч, довкола тиша,
    Лиш вітер тихо сон колише,
  •   Душа німа
    Місяць промінь на землю мов руку
    Протягує крізь небеса.
  •   Крізь захмарене небо
    Крізь захмарене небо сонце світло на землю принесло,
    Ми хмеліємо знову світлом сонця зігріті.
  •   Не вини мене
    І звідтіль, і звідтіль,
    Тисне серце біль, звідусіль.
  •   Донецьким
    Правда і зло – на чиєму ж ви боці,
    Хіба ж можна так помилятись в житті.
  •   Мелодія ночі
    Не спали ми удвох всю ніч,
    Любов така солодка річ.
  •   Осіннє панно
    Малює день осіннє вже панно,
    А час іде дорогою у вічність.
  •   Перша косовиця
    Минають роки, а мені все сниться,
    Мого дитинства перша косовиця.
  •   Замикається коло
    Замикається коло, тісніше сплітаються пальці,
    І очі, знайомі такі до знемоги.
  •   Як страшно в чужині
    Як страшно в чужині, холодній чужині,
    Душа немов захована за грати.
  •   Проходить життя
    Проходить життя за роком рік,
    Так минають епохи.
  •   Молиться земля
    Червоне коло зупинилось на горі,
    Вдіває вечір золоті оправи.
  •   Яріють яблука
    Яріють яблука над садом молодим,
    А сад росте, все більше в гору пнеться.
  •   Моїм онученькам
    Ростіть маленькі діти,
    На подив всьому світу.
  •   Солодка мить
    Така ота солодка мить,
    Коли над полем на світанку.
  •   Сяйво
    І що казати, вже й не знаю,
    Тут у холодній чужині.
  •   Україно моя
    Україно моя, яка ж бо ти вродлива,
    Коли стоїш у квітах навесні.
  •   Матері задивлені у світ
    Матері задивлені у світ,
    Моляться і лиш зітхають тихо.
  •   Задивляються очі у даль
    Задивляються очі у даль,
    Там далеко, далеко навпроти.
  •   Наступає розлукам кінець
    Наступає розлукам кінець
  •   ---------------
    Рана в душі не має строку давності,
    Її не злічити,хоч як це не жаль.
  •   До мене в сни приходила любов
    До мене в сни приходила любов,
    Ранесенько,ще всі довкола спали.
  •   Вигнанці
    Вже на сході земля одягала святкові корали,
    Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
  •   -------------------
    Ніколи любові не буває доволі,
    Пам’ятаєш як колись любили ми.
  •   Великдень
    Вгинають стіл накладені наїдки,
    Завжди би так, не було би біди.
  •   До Львова
    Я їду поїздом до Львова,
    Шукаючи живого слова,
  •   Скала
    Скала скидає камінь у ріку,
    І лиш зітхають стогони могучі.
  •   Ніч у лісі
    Темніє вже і догорає ватра,
    Тенета чорні всьому ніч несе.
  •   Засуха
    Ще добрий серпень, і ще небо ясне,
    І місяць дужкою між зорями повис.
  •   Як же так вийшло
    Душа як провидця віщує недобру вість,
    Ти пішла, хоч кричав я тобі не ходи.
  •   Річний трамвай
    Вже відійшов річний трамвай,
    І знов ми вдвох не встигли.
  •   Чорний молох
    Настроєні нерви на сполох ,
    І така невимовна скрута.
  •   Розкупори вино
    Сніданок. Спільний чай,
    Все інше на двоїх.
  •   Весна
    Зринає погляд крізь вікно відкрите,
    В квітучий космос - видиво вражаюче.
  •   Стихаючий вечір
    Місяць на небі в стихаючий вечір
    Світить крізь далечінь.
  •   Повертаюся
    Хай тягне на хребті довжезний потяг,
    Хай за вікном туман удалині.
  •   Ворожка
    Ти ворожиш крапленою картою,
    Я на те все дивитися мушу.
  •   Чашечка кави
    В чашечці кава, розмова цікава,
    І діляться душі навпіл.
  •   Прийди
    Прийди. Як та зоря вечірня загори,
    Торкни моє плече легесенько рукою.
  •   В саду опали золоті ранети
    В саду опали золоті ранети,
    Останні птахи в вирій подались.
  •   Веселі й сумні каруселі
    Зоря загориться мов ружа
    Промінь кине в простягнуті гілки.
  •   Ця чарівна розмова очей
    Світанок, сонця полум’яний танок,
    Поцілунок уст наостанок.
  •   Подивися вперед
    Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
    І по небу хмаринки поплили у далеч.
  •   Сумнів
    Вернувся я , і час минає ,
    А сумнів душу розпинає.
  •   Душе моя
    Душе моя, де ж твої крила,
    Чому не летиш, як з молоду мріяла?
  •   Злітає думка
    Злітає думка, манить думку висота,
    А підсвідомість ловить обриси знайомі.
  •   Тінь
    Іду собі, піджак наопашки,
    Малий, ще юний, ще я дитинча,
  •   Мури
    Ми закохані в мури,
    Ми забули минуле,
  •   Мій крик
    На небі зорі виснуть недосяжно,
    Проміння ясне наче божий дар.
  •   Самотня душа
    Гіркне слово солодке – люблю,
    Розлуки в житті неминучі.
  •   Наллю вина
    Пора б мені уже перепочити,
    Спинитися, а то біжу й біжу.
  •   Підемо ми
    Любили ми і любимо ще й досі,
    Давай у двох підемо ще до речі.
  •   Прийди ще раз
    Себе я назавжди тобі віддаю,
    Всього віддаю до останнього грама.
  •   Чекаю я
    Мете зима і завірюха свище,
    Холодний вітер виспівує октави.
  •   Ти не вір
    Ти не вір, що все уже кінчається,
    Що в житті надії так і не збулись.
  •   Диктує серце
    Диктує серце непередбачені слова,
    У кожного своє життя і своє свято.
  •   Дорога у світи
    Я думкою злітав у стратосферу,
    Щоб осягти які у космосі світи.
  •   Ти скажи мені ні
    На самотні сади зірка впала кристалом,
    Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
  •   Час підганяє
    Усе минає , час підганяє,
    Час наступає ззаду на п’яти.
  •   Письмо солдата
    Коли закінчиться війна,
    Я, моя люба повернусь додому.
  •   Сурмить сурма прощання
    Земля оділа сутану туману,
    На очі опускається пітьма.
  •   Війна
    Обірвані дроти на стовпах,
    Знову курява у степах.
  •   Україні
    Приходить те що неминуще,
    Знов непокори дух росте.
  •   Мрії мої воронії
    Трави росами впали, поле вкрите туманом,
    А за горами гори до хмар піднялись.
  •   Перша любов
    Я люблю тебе, хоч до мене ти не приходиш,
    Я на тебе чекаю, хоч тебе і нема.
  •   Вона була ангел
    Я чую трепіт її частого дихання,
    Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
  •   Батькове напуття
    Колись мені казали мої тато,
    Буде в твоїм житті всього багато.
  •   -----
    Не заплачте, як прийдете до мене на тризну,
    Сльозам не змінити моєї прекрасної долі.
  •   Я ніколи тебе не знайду
    Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
    Душа як провидця віщує недобру вість.
  •   Голос
    Хто ти такий, якого роду й звідки?
    Голос чужий мене питає в сні.
  •   Дівча
    Сіло дівча біля мене на лавочці скраю,
    А я собі краєм ока лише позираю.
  •   Політ
    Розправляю крила, мах за махом,
    Відчуваю вітер на крилі.
  •   Ти
    Щось шепочуть тихо ніжні твої губи,
    Слухав би довіку я той шепіт любий.
  •   Цілунки долі
    Щось шепочуть тихо ніжні твої губи,
    Слухав би довіку я той шепіт любий.
  •   Відьма
    Ти знову читаєш долю,
    На сторінках моїх долонь.
  •   Я видумав тебе
    Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
    Дали тобі красу, і світло і тепло.
  •   Ой що то за хмара
    Ой що то за мара, там де чорна хмара,
    Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
  •   Щастя моє
    Божим оком образ на стіні,
    Дивиться і щось мені шепоче.
  •   Ідемо ставати на стіну
    Під ноги падав падолист,
    Не було нам до нього діла.
  •   Понад горою вітер віє
    Понад горою вітер віє,
    Хмаринку білу десь несе.
  •   Життя водило нас
    Життя водило нас, ми обійшли пів світа,
    Одне лиш рідне слово, в житті єднало нас.
  •   Поезія
    Поезія, високе слово, висока крапка,
    Поезія, моя душечка, моя лапка.
  •   Дорога по колу
    Ти ідеш, я так же іду,
    Ми обоє ідемо по колу.
  •   Іду собі
    Я іду а під ногами мокрий брук,
    А на ногах легесенькі сандалі.
  •   Лебідка
    Вже за вікнами зима – вічність біла,
    В кригу вділася сама річка Сміла.
  •   Приходи матусю
    Все тепер змінилося, і часи і люди,
    Так як було раньше вже тепер не буде.
  •   Ти скажи мені ні
    На самотні сади зірка впала кристалом,
    Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
  •   Чуєш брате
    Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
    Треба Україну нашу захищати.
  •   Журавлина пісня
    Журавлі збиваються у клини,
    Опадає листя тополине.
  •   Блідне вечір
    Блідне вечір. Помаранчевим хором,
    Нарядилися гори мої.
  •   Сумний сонет
    В серці тужливо, аж до плачу,
    Хочеться плакати, та помовчу.
  •   Співай
    За працею забанували руки,
    На полі посхилялися жита.
  •   Відлиги
    На тлі попелястого неба,
    Зоря заховалася в вітті.
  •   Давай помовчимо
    Давай помовчимо, ніч давно за вікном,
    А слова ще стануть в пригоді.
  •   Вигнанці
    Вже на сході земля одягала святкові корали,
    Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
  •   Прийди любове
    Плачуть сиві вітри,
    Засинають під вечір Карпати.
  •   Сон
    Мені приснилось те, чого не буде,
    Мені приснились дивні, дивні сни.
  •   Солодка біль
    Іди від мене геть солодка боле,
    Не повертайся спомином ніколи.
  •   Вона була ангел
    Я чую трепіт її дихання,
    Я бачу які в неї очі прозорі.
  •   Все повторяється
    Змінити світ нікому не удасться,
    Все повторяється так же само.
  •   Серце волає
    До мене ти ідеш легеньким кроком,
    Я мимоволі назустріч протягую руки.
  •   Повертаюся знову
    Я в рідне село повертаюся знову,
    У стійбище близьких до мене людей.
  •   Під горою хата
    Де гори Карпати,
    Під горою хата,
  •   Журавлиний крик
    Знов журавлиний крик воскрес,
    Там де дорога вічна, несходима.
  •   Я принесу вам сонце
    Час скоро мине,
    Час вибирає дорогу коротшу.
  •   Маша
    Розлука прийшла так скоро,
    На прощання ти потиснула руку.
  •   Солодка біль
    Іди від мене геть солодка боле,
    Не повертайся спомином ніколи.
  •   Чорний плащ
    Я полечу до тої ясної зорі,
    До золотої, що так сяє у горі,
  •   Товариш
    Стою і дивлюся на воду з горбка,
    Як хвиля до берега грає.
  •   Марево
    Крута зима намела снігу,
    І я як той солдат у бій.
  •   Біла лелека
    Біла лелека із чорним крилом,
    Сіла спочити за нашим селом.
  •   Де синіють Карпати
    Де синіють високі Карпати,
    Де під берегом батькова хата.
  •   Літо бабине
    Літо бабине, листя вже летить,
    Як до вирію ті журавлики.
  •   Мамина сорочка
    Мама шили сорочку мені,
    Були нитки і чорні й червоні.
  •   На світанку
    На світанку,
    Зникали зорі в небесах,
  •   Бабче
    Від потічка біжить ріка,
    Впадає в іншу ріку.
  •   Не сумую і не плачу
    Не сумую тепер і не плачу,
    І не мучусь уже від утоми.
  •   Приходила любов
    До мене в сни приходила любов,
    Ранесенько, ще всі довкола спали.
  •   Жовтуватий штапель
    Закрита занавіска у вікні.
    Став помі ж нами жовтуватий штапель,
  •   Цвітуть сади
    Цвітуть сади , цвіте акація,
    Весни чарівна провокація.
  •   Лавка
    Зарився місяць поміж хмари,
    Зчорніли гори. І лиш дерева наче мари.
  •   Ми зустрілися знов
    Ми зустрілися знов, після довгого часу розлуки,
    Ми відразу відчули споріднених душ злиття.
  •   Ангел охоронець
    Мій ангел охоронець зранку прокидається,
    Очами твоїми заглядає в трельяж.
  •   Ватра стигнула
    Догорає остигла ватра,
    Розлучатися нам пора.
  •   Розлука
    Не була моя доля доброю,
    Мов сухим листком, мною микала.
  •   Там за тими горами
    Може там, за тими горами,
    Де колись я жив, ще раніше.
  •   Ніч
    Тихо сон закриє повіки,
    В темноту заховає думку.
  •   Давно то було
    Давно то було, ще дитяче сонце,
    Стояло на обочі на одній нозі.
  •   Ми
    Ми то що любим ми, у тому віра й розпач,
    І якщо ще не розійшлися ми.
  •   Приходи матусю
    Все тепер змінилося , і часи і люди,
    Так як було раньше вже тепер не буде.
  •   В пустині Каракуми
    Немає тут машин, ні коней ні повозок,
    Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
  •   Герої УПА
    Вас забували – та Ви не забуті,
    Була Ваша легенда на слово скупа.
  •   Земле рідна
    У моє надвечір’я, знов вривається спомин знечівя,
    І журба дорогої землі, тягарем в моє серце паде.
  •   Ми були молоді
    Сто раз штовхаючись в юрбі,
    Йдемо немов би епілептики.
  •   Лебідка
    Вже за вікнами зима – вічність біла,
    В кригу річка вділася несміло.
  •   Шалене ралі
    Летять слова непередбачені,
    Думки зриваються з орбіт.
  •   Дощ
    Лиш перша крапля дощова,
    Упала на мої долоні.
  •   Цибатий музикант
    Цього часу ми будемо довго чекати,
    Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
  •   Душе моя
    Душе моя, де ж твої крила,
    Чому не летиш, як з молоду мріяла?
  •   Ненависть неба
    Вже здавалось – дощі неминучі,
    Хмари, порвані на онучі.
  •   Минає осінь
    Минає осінь, зіткана з дощів,
    Листає вітер пожовтілі шпальти.
  •   Невідворотні речі
    Є в житті невідворотні речі,
    Час покраяв зморшками чоло.
  •   Молодість
    Сам себе питаю я,
    Де ділась молодість моя.
  •   Українським поетам
    Ми сіймо наше поле із добрих слів і літер,
    Щоб виросло колосся, здорове, золоте.
  •   Все що осталось
    Шумить життєве веретено,
    Повільно днів снується нить.
  •   Розверзлось небо
    Розверзлось небо і гримлять громи,
    Ще раз на землю сходить Богородиця.
  •   Україно
    Україно – Ненько, ти мій путь – дорога,
    Буду боронити я тебе від зла.
  •   Мій дід
    Мій дід Михайло, я його не знаю,
    Я тільки чув уже про ту біду.
  •   Героям війни
    Загорівся вогонь над шпилем терикону,
    Ригають Гради вогнями війни.
  •   Україно моя
    Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
    Осінній падолист, і десь далеко я.
  •   Біда
    Пробиті черепа , бруківку вмила кров,
    Ниць на бруківці хлопці і дівчата.
  •   Моя Вкраїно
    Душа шукає вихід з тупика,
    Я мою тугу на молитву схожу
  •   Від Карпат до Колими
    Від Карпат до Колими,
    Не близька дорога.
  •   Іконка
    Сплів майстер із тонесеньких різок
    Іконку. Свою душу вклав у неї.
  •   Видива
    Куди не кину зір, усюди даль туманна,
    Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
  •   Вартуй народе
    Далеко, там де далеч, далеч, далеч,
    Ховає все в туманах і лісах.
  •   Лисі гори
    Лисі гори – голови стрижені,
    Наче пре давні дивовижні вежі.
  •   Опера Ла Скала
    Можливо ми зустрілись випадково,
    Отак собі , як перші ліпші стрічні.
  •   Із книги можна навчитись всьому
    Дівчина вміла любити,
    І робити добрі справи одні.
  •   Жаль не узнаєш ти мене
    Минає все і це мине,
    І біль пройде по серця краю.
  •   Доля
    Я перед долею зігну свої коліна,
    Бо хоч там як , нам не підвладний час.
  •   Під високою просинню
    Під високою просинню,
    Вже задихало осінню,
  •   Розмова очей
    Доле моя, ніжно цілована,
    Щастя спільних ночей.
  •   Моя Вкраїна, ось і все що маю
    Моя Вкраїна, ось і все що маю,
    Її лиш щастя мариться мені.
  •   Не чекай поради
    Не чекай поради , що тобі робити,
    І життя прожити не спіши.
  •   Небесна сотня
    Дні пролітають як опале листя,
    А смерть збирає свою сіножать.
  •   У ту далину
    У ту далину, де гори високі,
    Покрились лісами у ярусів шість.
  •   Пам’ятник
    Живий тепер, зрівняй його з собою,
    Сьогодні ти, пізнай його в собі.

  • Огляди

    1. В Європу

      Кава парує,
      життя вирує.
      Голова повна
      кашею думок.
      Надворі слякоть,
      дорога в колдобинах,
      Донбас в руїні
      Злодії крадуть,
      руки б їм обтяти.
      Прем’єр балака по фені
      Хоч бери рубцак
      і в Європу.
      Куди ж іще.

      ….

      Йшов якось стежкою
      через ліс.
      Зустрів кабана.
      Мабуть старий,
      бо шерсть геть посивіла,
      довга, заростями причесана
      від голови вздовж тіла.
      Зупинився, дивлюсь на нього,
      він дивиться на мене.
      Відразу думка
      хто з нас здобич.
      Пройшло бездна часу,
      втомилися дивитись
      одне одному в очі.
      В очах кабана мудрість,
      грізно рикнув і
      подався в зарослі
      аж затріщало.
      В лісі пахло грибами.
      ……

      Час безперервно крокує
      залишаючи позаду все.
      Залишає безглузді помилки,
      яких уже ніколи не виправити.
      Позаду залишилося пів світу
      сходженого постарілими ногами,
      залишилося пів світу баченого
      вицвілими на сонці очима.
      Час це той мандрівний потяг,
      Який все більше набирає швидкості,
      і якого уже не спинити аж
      до тої останньої зупинки.
      По той бік вікна – спомину
      пробігають тіні – миті,
      які колись відбилися у сірій
      речовині матриці – мозку.
      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Куля за кулею

      Горе - хмара очі зашторює повстю,
      В землю втискаюся ноги розправивши.
      Розум в приціл концентрується повністю,
      Палець курок натискає мов клавіші.

      Трасирують кулі, всю пунктиром окреслюють межу,
      Вампір появився мов тінь на розбитій стіні.
      Сутеніє, нічною совою за ворогом стежу,
      А ворог бє градом, мурашки ідуть по спині.

      Осколки жалять, не спасуть ані чин ані ранги,
      Хіба що земля прихистить у розірвані груди.
      Нарешті в прицілі. Відсилаю смерть бумерангом,
      Осиновим колом вампіру. Спасіння не буде.

      Правда за мною, і війна ця зовсім не лажа,
      Спалені села, до щенту розбомблені хати.
      Про все нащадкам історія потім розкаже,
      Сьогодні є правда. Ворог прийшов нас вбивати.

      Рана у спину, ми того зовсім не чекали,
      Слово вороже не варте копійки ні цента.
      Ворог навпроти з явним монгольським оскалом,
      Ворог навпроти з явним московським акцентом.

      Не можна втрачати сьогодні ні віру ні пильність,
      І не вірю що Путін нарешті дійшов розпуття.
      Нам вже не потрібна від ворога лютого милість,
      Війною цією лже братні розірвані пута.

      Втискаюся в землю, в окопі холодно й гірко,
      На все в цьому світі своя відміряна мірка.
      Куля за кулею наче червона ганчірка,
      Куля за кулею Путіну в голову дірка.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Якби ж то мож…

      Довкола зла стоїть цупка стіна,
      Війна, і здобувають волю кровю.
      Душа болить, хоч не її вина,
      Та все ж вона наповнена любовю.

      Усе що міг робив, і все що вмів,
      Любив цей світ, бо як же не любити.
      А чуле серце чуло дивний спів,
      Любов хотіло в пісню перелити.

      Там на війні солдату сниться мир,
      Він мрію свою теж в пісні сплітає.
      Там кожен день чиясь душа у вир,
      Мов білий голуб в небо відлітає.

      І знову біль мов куля бє під дих,
      Вогонь війни знов спалює свідомість.
      Як би ж то мож у землю замість них,
      Як би ж то мож лягти за них, натомість.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Рабам рабське
      Обривається нитка тонка,
      І все раптом збивається з такту.
      Чому така доля ламка
      Не питайте, не скажу. Так то.

      Не збулось що збути малось,
      І блідне душа від болі.
      Чому у житті так склалось,
      Що згасають надії кволі.

      Де серце – вже попелище,
      Все більше на рани солі.
      В обличчя вітер. Все ближче
      Помирати рабам в неволі.

      В душі покора і послух,
      В’їлись давно іржею.
      Догорає свободи посох,
      А воля поза межею.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Останнє світло
      Життя зів’ється вмить, й знов може стане світло,
      І може лиш тоді світ покорить краса.
      І полетять слова мов ангели над світом,
      І пісня зазвучить у наших голосах.

      І може лиш тоді, якщо в житті все вдасться,
      Пізнавши до кінця який прекрасний світ.
      Замислена душа притихнувши від щастя,
      Мов птиця позір кине востаннє у політ.

      І може для душі в той час настане свято,
      Не буде більше страху, не буде сум’яття.
      Лиш буде та любов, нічим не розіп’ята,
      Що йшла із нами поряд через усе життя.

      А вже коли свіча згорить до тла, до решти,
      Озветься ще душа в свою останню мить.
      Покличе ту любов, тихенько скаже де ж ти,
      І наче світлий промінь у небо відлетить.

      2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Химера

      Сліди на білому снігу,
      Мов химера на папері.
      І вітер бється з розбігу,
      Та ломить закриті двері.

      Вже вечір якось лілово,
      Завис над сусідським дахом.
      І з губ вилітає слово
      На волю, стокрилим птахом.

      Думка всечасно, всемісно,
      Шматує і ломить тіло.
      Звісно що серцю затісно,
      За словом воно б летіло.

      Бо ще оптимізму повне,
      Ще серце вірить в прийдешнє.
      Та грубий світер із вовни,
      Все ловить серце у клешні.

      І серце вже не втікає,
      Зовсім змирилося наче.
      От тільки щось запікає
      У грудях. Терпке й гаряче.

      2016р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Давня наука

      Це було ще давно, за тих давніх часів,
      Уже й пам’яті брак, уже й свідків нема.
      Слів навчалась душа у Карпатських лісів,
      І на диво привітна була з усіма.

      І не купиш ніде ту науку за гроші,
      Мабуть що в дитинстві я з природою ладив.
      Бог всміхався тоді, до таїнства хороший,
      І правицею ніжно по тімені гладив.

      Вчила душу природа без книжки науки,
      І не було потрібно здавати екзамен.
      Все навчалась душа прислухаючись в звуки,
      Що би серце у грудях не стало мов камінь.

      Все минуло давно наче диво чи казка,
      Все минуло давно, вже немає дням ліку.
      Залишилася тільки від Господа ласка,
      Залишилася в серці відтоді й довіку.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Повечір’я

      Крізь задуму на лиці,
      В чорний мармур ночі.
      Два маленькі промінці,
      Твої ясні очі.

      Ти всміхаєшся мені,
      Я ж – одне довір’я.
      Десь далеко вдалині,
      Тліє повечір’я.

      На траву роса паде,
      Свіжий вітер війне.
      Холодає, я тебе,
      Одіну в обійми.

      1982р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Біла палітра
      Органними дзвонами серцем пориви холодного вітру,
      Хвилею дрож пробігає по зовсім озяблому тілі.
      А на землю сьогодні кидає небо білу палітру,
      На зоранім полі зализують рани сніги сполотнілі.

      Хмари холодні без жалю зжирають розірване сонце,
      Промінь останній в конвульсії гине дрібно і срібно.
      То зима хоче осінь сьогодні вже вигнати конче,
      Хоче правити світом тепер уже одноосібно.

      Проплакала осінь і зникла в схолоджену просинь,
      Вже білі віночки звисають над шибками вікон.
      Мохнаті сніжинки літають роями мов оси,
      І падають, падають, падають з неба без ліку.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Сьогодні у мене весна

      Сьогодні у мене весна, і я купив для тебе печива. Того солодкого грубого печива, припудреного. Ти його любила. А ще я приніс для тебе березового соку, так як приносив його тобі коли ти ще була тим дівчиськом з льняною косою. Сьогодні в мене весна, а соку березового дякувати богу весною завжди багато. А ще я приніс тобі, щоб ти не згинула з нудьги, тої музики якою грають струмочки. Слухай моя люба, слухай моя мила, бо сьогодні в мене весна. Сьогодні ти приснилась мені і пригадалося усе що було і що забулося. Слухай музику моя люба, їж біленькі тістечка, а я буду дивитися на тебе і посміхатися. А ще я буду шепотіти твоє імя. Було б добре якби ти приходила до мене частіше.

      2016 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Ще зовсім недавно

      Ще зовсім недавно летіли лелеки у вирій,
      В останнім обльоті махали прощально крильми.
      І курликали тривожно – залишайтеся в мирі,
      І з тривогою в серці залишалися ми.

      Клин летить, небесами з хмаринками суне,
      В теплих гніздах вогонь догорів і зачах.
      Сумно так стало, немов обірвалися струни,
      І небо густе пеленою стелилось в очах.

      Прийде час і ще раз зеленітиме поле,
      Журавлі повернуться, так Всевишній устроїв життя
      Лиш минуле до нас не вернеться ніколи,
      Бо немає тому що пройшло вороття.

      Стане сніг навесні, кров по венах заграє,
      Знов роса на світанні впаде на зелених лугах.
      Знов життя на землі нам покажеться раєм,
      Знов пісні голосні заспіває над вишнями птах.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Зима

      Біла, наче смерть сама,
      Здоганяла нас зима.
      Ми спішили, ми втікали мимоволі,
      Та догнала, наступила на мозолі.

      Доганяла, не змогла би точно,
      Та замело білим шлях молочний.
      Ще й попали в хурделицю – завірюху,
      Притомились, зупинилися без руху.

      Зупинились, розв’язали клунки,
      Повлягались в теплі обладунки.
      Зігрівались, та молились за спасіння.
      «А казали що глобальне потепління».

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Рік 2016

      Перехрестя на мапі хтось пальцем стер,
      Істина – пляма за крок від безодні.
      Між двома берегами плине Дністер,
      Вдивляються очі в хвилі холодні.

      А в сірім тумані хитаються тіні
      Потяті мечами. Потяли поганці.
      І б’ються заплакані хвилі осінні,
      І слово смолою застряло в горлянці.

      А десь там за рікою у сірій млі,
      Ревуть Жигулі і пихаті форди.
      І вже в пошматоване тіло землі,
      Надійно закладено шнур бікфордів.

      Рік 2016. І на свято Різдво Хрестове.
      Вже заплюють ілюмінації.
      На княжім престолі все готово.
      Готово для знищення нації.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Сни забуваються


      Сни забуваються. Мовчить довкола все,
      Згасають міфи мов свіча що догоріла.
      Тепла до серця більше не несе,
      Надія, що все так раніше гріла.

      І вже дорога – божевільний трек.
      А хочеться все зважити на грами,
      Місити глину і ліпити глек,
      Лічити на душі нажиті шрами.

      Та світ немов обпився й захмелів.
      А хочеться знайти у нім спокою,
      В траві мураві слухати джмелів,
      До сонця притулитися щокою.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Ніч на Андрія

      Ніч на Андрія. Нарешті дочекалися дзвінка,
      Нарешті звістка люба і жадана.
      Внученьку народила дочка,
      Прийшла в цей світ маленька Андріана.

      І серце враз любовю перелите,
      Душа думками повниться уже.
      Що є на небі Ангел хоронитель.,
      Що світлий Ангел внучку береже.

      Святий Андрій всміхаючись із неба,
      Малесенькій вдивляється в лице.
      Нам нині небу дякувати треба,
      Я Господу вже дякую за це.

      13 . 12. 2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ----

      Тонкий туман довкілля все завісив,
      Опалий лист по виярках заліг.
      От, от і на похилі плечі лісу,
      Упаде перший сніг.

      Земля замре під білою горою,
      Дбайливо все сховає до дрібниць.
      Холодний вітер зачарує грою
      Веселих хурделиць.

      А прийде вечір і з густих сутінок,
      У двері грюкне чим небудь на ніч.
      І загуде протяжно крізь коминок
      У витоплену піч.

      І довго, довго знахабнілий вітер,
      Хитати буде мумії дерев.
      По обламає беззахисні віти,
      Й стіжечок обдере.

      2015 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. -------


      Чи бачив ти коли небудь,
      Як плаче дощ сльозами неба.
      Коли в сухі впадає стебла,
      Ота безсила всемогуть.

      Як через стіни межові,
      Пливуть по небу із далечі
      Хмаринки – крилоньки лелечі,
      І несуть крапельки живі.

      Вони впадуть в твоїй глуші,
      А ти краплина по краплині.
      Немов гірким вином з полині,
      Втоляєш голод на душі.

      Чомусь так нині повелось,
      Що білий сніг не випав досі.
      Зима ще не змінила осінь,
      Немов образилась на щось.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Спомини

      Як та зоря що все сія,
      Ти була такою.
      А спомини, а спомини,
      Не дають спокою.

      Злітає в вись душа сама,
      І падає безсила.
      Тебе нема, тебе нема,
      Мов обламались крила.

      Ми тим що було в нас давно,
      Не вміли дорожити.
      І холодно, і холодно,
      На світі стало жити.

      Немов пісок збігає час,
      Назад все не вернеться.
      Один лиш раз, один лиш раз
      Любов в житті дається.

      2015р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вічная пам'ять

      Гой … гойдає вія сніжинку,
      Холодно крізь одежинку,
      Хлопчик, солдатик в цинку.
      Губами пекуча краплина,
      Мати цілує сина.

      Гой …аж серце в’яне,
      Під вікнами хрест і фани,
      Мати кличе синочку Йване.
      В сина очі лагідні, сині,
      Тільки закриті нині.

      Гой…холодно спати,
      Тай не мож встати,
      Вже виносять з хати.
      Вічная пам'ять,
      Тобі солдате.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Зима гряде

      Ти подивись, за шибкою твоєю,
      Холодний грудень відтепер вартує
      І осінь скупану в холоднім глею,
      Вже тепер нічого не врятує.

      Озиваються птахи тихше й тихше,
      А на вітах іній білий як мука.
      Ранковий день морозами вже дише,
      І в тонкий лід вдягається ріка.

      Замете вже скоро сніг лапатий,
      І нам прийдеться вийти в білий світ.
      Взяти дружно віники й лопати,
      І промести стежку до воріт.

      Не забудь узяти рукавички,
      В цю люту зиму що уже гряде.
      Бо ж рукам відвиклим без привички,
      Мабуть дуже холодно буле.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Екскурсія до пекла

      Задивлюся й спурхну як риба світом великим,
      Злину до неба, де хмар темно синій табун.
      Я відчайдушний, ангелам подивлюся в лики,
      Тільки ангелам і більше нікому, табу.

      Ще дальше неможна, дальше тунелі,
      Звідти назад не вернутись уже до землі.
      Там олігархи на вертелі смажать форелі
      Жовтим патьоком стікає дешевий лій.

      За тунелем пекло будує Люципер, дальше Рай,
      Хтось кочергою істерично чухає спину.
      Хтось грає на лютні, завиває в ящик зіграй,
      Травмований весь і жовтий від нікотину.

      Люципер в шпорах і камізельці на три петелі,
      По праву руку Іуда, за Люципером рядом
      Миттю командує. Закрити всім пельки.
      Йде Люципер, в пеклі має бути порядок.

      В кованих клітках закритих на всі засовки,
      Депутати, судді також інші новоприбулі.
      Еліта, вся майбутня пекельна тусовка,
      І лекторату, кілька посивілих бабуль.

      Задзвеніло, Люципер торкнувся стеком реї,
      Нових оглянув, та в пеклі немає квоти.
      Іуді, описати, відібрати всі привілеї,
      І без винятку приступати всім до роботи.

      Спурхну рибою світом великим додому,
      Все що бачив, обміркую щоб було повчально.
      І нічого, нікому ніколи ні разу не скажу,
      Розказав би, тільки все це якось печально.

      2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ностальгія

      Що мало бути лопнуло, здулося,
      Ти той дотик якого не сталося.
      Ти кохання яке не відбулося,
      Сонце, що погасло, розпалося.

      Ти розлилась солодким сиропом,
      Щоб мій день був приємно вічним.
      Потім зникла в оту Європу,
      В закордоння пішла по зустрічній.

      З твоїм іменем лишився напошепки,
      Попрощався назавжди, навічно.
      Всі надії склав у кошики,
      Усамітнився й став не публічний.

      Залишився довкіл окутий,
      Кровообігу пунктиром синім.
      Нам більше разом обом не бути,
      І ми обоє у тім не винні.

      Наче в кокон вкладаюсь на ніч,
      Кожен вечір в стані такому.
      Розбиває серце параліч,
      Знов до ранку впадаю в кому.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Братались до краю

      Братались до краю, як вийшло сьогодні,
      Хоч в братній покорі жилося убого.
      Дорогою тою дійшли до безодні,
      Нарешті врізнобіч розпались дороги.

      Як би розійшлися брати гонорові,
      Та руки потисли – всього лиш дрібничка.
      Та " старшому брату" схотілося крові,
      А як же без крові, коли кров – привичка.

      Могли б розійтися, заграти в литаври,
      По братньому просто зламати хлібину.
      То все б замолили у Київській Лаврі.
      Та " старший" молодшому вистрілив в спину.

      Браталися довго, що було то було,
      Та були у брата ще замисли вовчі.
      І стало зручніше тепер через дуло,
      Дивитися " старшому братові" в очі.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Вже небо сіріло

      Нам би кохатись, кохатись без меж,
      А ти в невідомість мене десь ведеш.
      А я слухняний теж іду, іду.
      Лечу за тобою, ти обрій закрила,
      Я міряю тільки кроки на крила,
      І звідки взялась ота сила.
      Душа постаріла а серце зелене,
      А ти посміхаєшся тільки до мене.
      Ми мов ті дерева що разом зрослися,
      Ми разом знесемося в висі.
      Вдихаємо літо солодке, нектарне,
      І віримо буде, все буде не марно.
      Бо ти так схотіла, бо ти так рішила,
      Під зоряним небом зі мною грішила.
      Ти знову вбивала мене поцілунком,
      І знову ти була моїм порятунком.
      І зорі і місяць, кудись все летіло,
      Усміхнені губи, оголене тіло,
      І небо, вже небо сіріло.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Далекий світ

      Я людина – вільна птаха,
      В серці вже немає страху.
      Я сьогодні вітер в полі,
      В білий світ лечу на волю.
      Я лечу сьогодні з дому,
      Чи повернусь, невідомо.

      Ти людина теж, авжеж,
      Ти за мною в світ підеш.
      Світ тобі ночами сниться,
      І в очей твоїх, криниці,
      В іскрах теж палає дно.
      Ти зі мною заодно.

      Ми полетимо у вирій,
      Наче птахи білокрилі.
      Буде вільно нам і легко,
      Десь у світі, там, далеко.

      Той далекий світ хороший,
      Можна жити в нім без грошей.
      В те далеке і незнане.
      Полетімо, сил ще стане.
      Донесуть нас ще до цілі,
      Наші крила сніжно – білі.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Осінь

      Вдивляюся вперто в сиві пасма туману,
      Шукаю десь заховану лінію обрію.
      Ця осінь вкотре знов вводить серце в оману,
      А могла б бути теплою, щирою, доброю.

      Дорога, вже не дорога, стала болотом,
      В розчарованім серці більше немає віри.
      Осінь, могла всміхатися теплим золотом,
      А натомість замальована повністю в сіре.

      Сірими пасмами схований світ довкола,
      Осінь, не осінь – стала просто сірою тінню.
      Серце стало байдужим і пасивно кволим,
      Відлунює біллю аж у сонячнім сплетінню.

      2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Франції

      Прямо у серце ранена Франція,
      Біль по всім світі ворог розсіяв.
      Хитро заплетена довга дистанція,
      Франція, Сірія, Путін, Росія.

      Отак нахабно, отак зненацька,
      Прямо у дусі спец операції.
      Мічено в серце вміло і хвацько,
      Щоб аукнулося аж на Донбасі.

      Горе для Франції – ворогу свято,
      Маніяки, убивці, виродки, блазні.
      Збоченці хочуть світ розіп’яти,
      Завуальовують ціль оту, справжню.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Журна осінь

      З очей сльоза лишає слід,
      Яка сьогодні журна осінь.
      На сході хлопці гинуть досі.
      У грудях серце наче лід.

      За що такий страшний оброк.
      Минає ніч і знову жертви,
      Аж шість одразу хлопців мертвих.
      Зійшли до неба, до зірок.

      Проклятий час, холодний час.
      У ці холодні листопади,
      Ще скільки хлопців тут упаде.
      За злий, зачумлений Донбас.

      В Мойсея тупиковий путь.
      Немає миру – лиш примара,
      Немов ота холодна хмара.
      Мойсея люди проклянуть.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Вечір

      Вже настала вечірня година,
      Ніч ясні спалахи сонця гасила.
      А на тому пагорбі стала людина,
      Дивилась. Очей відірвати не сила.

      Обціловує землю очима,
      Потопає в затихаючім шумі.
      А в ній кожна клітина, зрима й незрима,
      Ніч зустрічає у тихенькій задумі.

      Ще в небі тіні самотніх хмарок,
      І зачаровано дивляться очі.
      Як за обрієм гасне останній згарок,
      Підкоряючись темній величі ночі.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Ранок .

      Вітер тихенько вже хитає розбуджені віти.
      З’являється сонце у синьому просторі
      Животворне, щоб землю ще раз зігріти.
      Серцю у таїні вже бути не осторонь.

      Земля дрімає, посивілими зорями мріє,
      І в пору серцю саме повірити в диво.
      На засріблені трави сходить месія,
      Несе над собою з неба сонячну зливу.

      І пісня ожила, стало серцю у грудях тісно,
      І крила майже готові стали для злету.
      Щоб летіла душа над заспаним лісом,
      І дальше, аж доокруж всієї планети.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Лети голубонько

      Лети голубонько , лети,
      До свого щастя безупинку.
      Поки тебе мов павутинку,
      Ще можуть крила понести.

      В житті немає мріям меж,
      А світ такий прекрасний, добрий
      Лети голубонько за обрій,
      Там свою долю ти знайдеш.

      Шукай голубонько свій шлях,
      У світі цім багато зваби.
      В нім людські долі мов кульбаби,
      Цвітуть на сонячних полях.

      Лови свою прекрасну мить,
      Щоб не була та доля хмурна,
      Лети мов квіточка пурпурна,
      До того сонця що горить.

      Лети голубонько, лети,
      За тебе буду я молитись.
      Щоб ти змогла не помилитись,
      Лети голубонько, лети.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Давне літо

      І негадано чомусь так сталося,
      Час вернувся мостиком вузьким.
      Давне літо нині пригадалося,
      Серцю стало літо знов близьким.

      Давне літо наче марево,
      Жирують на покосі журавлі.
      А на заході рожеве зарево,
      Підіймається до неба від землі.

      Давне літо з бджолами і осами,
      Знов запахло медами життя.
      Журавлі дбайливо над покосами,
      Мурують гнізда – своє майбуття.

      Давне літо з синіми фіалками,
      В кожній квітці стрибунці живуть.
      В синім небі білими кавалками,
      Наче човники, хмариночки пливуть.

      Давне літо – тепла музика,
      Квіточки – заколочки в косі.
      Дівчинка у платтячку на ґудзиках,
      Босими ногами по росі.

      Знов незриму відстань міряю,
      Десь там далеко разом ти і я.
      Давне літо повернулось мрією,
      Наче щедра, тепла течія.

      На душі знов тепло й сонячно,
      І ще зовсім мрія не втекла.
      В давнім літі зріє соняшник.
      Вічний вісник радості й тепла.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Осінь

      Лагідно в вікна дивиться осінь теплими днями,
      Вітром шепоче, вицвіле листя стелить під ноги.
      Веселі птахи поки радують серце піснями,
      Збираються в зграї, готові летіти в дорогу.

      Життя пролетіло мов спалах, що було то було,
      За спалахом темінь, спалах завжди засліплює зір.
      Вже час притуляє до скроні засніжене дуло,
      Та за всім цим день судний прийде, хочеш вір хоч не вір.

      Очі вдивляються в далеч, дальше лише небосхил,
      До нього збігають дороги, як ріки до моря.
      До нього приходять всі ті хто вже геть вибився з сил,
      І завжди за ними приходять всі ті, що десь поряд.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Живу тобою

      Ще моє літо не відквітувало.
      Мені без тебе цього світу мало.
      Ще не зовсім у грудях охололо,
      Ще білий світ доокруж мене колом.

      Шукаю серед всіх на тебе схожу,
      А знайду, надивитися не можу.
      В житті моєму ти - весь мій набуток,
      Без тебе моє серце крає смуток.

      Без тебе вже моя душа не кремінь,
      Без тебе серед ночі гусне темінь.
      Без тебе я б в житті не був Гераклом,
      Без тебе серцю щедрості забракло.

      Ти завжди, серцю радість невимовна,
      Моя душа лише тобою повна.
      Вона завжди одну тебе чекає,
      З тобою день вчорашній не зникає.

      Твій погляд теплий, наче сонце в травні.
      Від нього тихнуть болі нещодавні.
      Живу, вслухаюсь в твої тихі кроки,
      Тобою лиш гамую свій неспокій.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Розгубилися сірі зливи

      Розгубилися сірі зливи,
      Вже ілюзій розтав туман.
      І серце, уже нещасливе,
      Болить гіркотою оман.

      На все у житті є мірка,
      Запечалились сумом дні.
      І тільки зітхати гірко,
      Уже залишилось мені.

      Життя уже гра в мовчання
      Життя залишилось – крок.
      І може тепер востаннє,
      Віддати борги у строк.

      Світанками наче вістря,
      Торкнеться промінь до вій.
      Грудям не стане повітря,
      Отак, як не стало мрій.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Кваплюсь

      Кваплюсь. Скоро листя облетить,
      Наче краплі, відліта за миттю мить.
      Зазирає рання осінь до вікна,
      Заглядає, та душа немає дна.

      День минулий, ліг у тесану труну,
      У майбутній темним шляхом поверну.
      Як би можна час спинити на руці,
      Залишити золоті деньки оці.

      Не зблудити і не збитися з путі,
      І не бути розіп’ятим на хресті.
      Залишився. Тільки радості нема,
      Знов на сході заявилася чума.

      Там на сході кров стікає на пісок,
      Куля трісне і обірве волосок.
      Гримнуть гради і розіб’ють укриття,
      Там на сході обривається життя.

      А по небу світлі хмари попливуть,
      Чиюсь душу заберуть в останню путь.
      Тай понесуть чиюсь душу на алтар,
      Наче свічку, чи запалений ліхтар.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Пройдено межі

      Вже пройдено межі,
      А дальше без меж.
      Останні одежі,
      Зносилися теж.
      Та все ж,
      Тим серце радіє,
      Надія жевріє,
      Що ще не помреш.
      Заплющую очі,
      І вірю охоче.
      Що час пророчий,
      Ще не прострочив.
      Ще вслухаюсь,
      В завмерлу тишу.
      І не прощаюсь,
      Щось кажу, - пишу.
      Не боюся,
      Щастям уп’юся.
      Доп’ю ще чашу,
      Знов становлюся,
      Воїном часу.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Твоя байдужість
      Тобі сподобалась старезна гра в мовчання,
      Сидиш затаєний як вивірка в дуплі.
      І впору б мовчуна уже присвоїть звання,
      І впору б на сідницях лічити мозолі.

      Згубилося в тобі маля з очима неба,
      І дивні світлі квіти вже не приходять в сні.
      І що би не було, всього тобі не треба,
      Вже навіть ті що знав, забулися пісні.

      Тобі ніщо тепер, що десь палають хати,
      І що би не було, всього тобі досить.
      І відчуття, що ти ніщо не хочеш знати,
      Бо шлунок твій давно уже зморила сить

      І котиться нехай життя велика глиба,
      Тебе твоє буття устроює і так.
      Живеш собі й мовчиш, немов у чані риба,
      Холодний наче мрець, колючий мов їжак.

      Ти гордо бережеш життя своє пихате,
      До краю, до кінця ти знахабнів уже.
      Тобі би на когось обов’язки зіпхати,
      А хтось своїм життям твій спокій береже.

      Життя твоє таке, що в нім душа міліє,
      І може навіть зовсім від тебе утече.
      А там на сході хтось від болі захмеліє,
      І комусь серце куля надвоє пропече.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Солодка ніч

      Темно. Озвися. Де ти?
      До теплих губ доторкаються пальці.
      Знімаю сорочку як обгортку з конфети,
      Солодка ніч після денної праці.

      Темнотою блукає погляд,
      Ти пахуча як узвар із квітки.
      Чую тільки дихання поряд
      Часте, і завмирання рідке.

      Описують пальці лінії тіла,
      Ти притуляєшся більш відверто.
      Цілуєш – половина діла.
      Полюбити, потім хоч вмерти.

      Повітря якесь п’янке,
      Бухнуть груди наче пуп’янки.
      Тілом відчуття солодке таке,
      Аж очі ховаються в кутики.

      Зносить солодка повінь,
      Обоє напиваємось до останку.
      Родимось заново голі, нові,
      До світанку, безперестанку.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Серце і розум

      Ми були молоді, рожево лиці й файні.
      Та той солодкий час давно уже минув.
      І як удвох тоді терпіли муки тайні,
      Ще серце пам’ятає, а розум все забув.

      Буває серцю ще і радісно і світло,
      І жилами біжить ще трепетний струмок.
      Воно ще пам’ятає як в нас кохання квітло,
      А розум заблудився у плетиві думок.

      Як хвиля гомінка, бува в душі заплеще,
      Невидима струна у грудях забринить.
      Чомусь тоді милішим світ стає ще,
      І розуму того довіку не змінить.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Згораю

      Свічею згораю,
      Не знаю.
      Чи ще тому зараю.
      Хилюся на плече,
      Сльоза лиш потече.
      Тримаю.
      Кохання не втече.
      Ти кличеш на каву,
      Цікаво.
      А очі сміються лукаво.
      І слово якось золотаво,
      Торкається серця.
      А серце.
      Сприймає звістку,
      Мов кістку,
      Повільно здається.
      Тулюся,
      Цілую палко,
      Себе не жалко.
      Вже тіло,
      За діло, тобою розп’ято,
      І кожна хвилина свято.
      До ранку,
      Ти моя бранка,
      Кохана, коханка.
      А ранком,
      Очима кліпну.
      Від сонця осліпну.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Безсоння

      Літо минуло, знов ями мов глеки,
      Дуже швидко повняться дощами.
      Зважнілі і задумані лелеки,
      Дибають між всохлими кущами.

      Земля волога, і слова, і очі,
      Вдень може так, а вночі безсоння.
      Серце чомусь аритмічно голгоче,
      І біль цілує у ліву скроню.

      Стало і сиро і важко в повітрі,
      Тихо вдих та видох повторюю.
      Балансую на гострому вістрі.
      Скоріше б ранок, кава з цикорію.

      Вітер, тіні – янголи хитаються,
      Все, що можу собі дозволити.
      Шепочу, Господу сповідаюся,
      Та мабуть гріхів не замолити.

      2015р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Є ще…

      Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
      Є ще серце, щоб любити тебе.
      Є ще очі, щоб тобою радіти,
      Поки світ цей живе.

      Є ще голос, щоб для тебе звучати,
      Хоч життя що стрімка течія.
      Є ще сила, щоб тебе захищати,
      Україно квітуча моя.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Акуратно сад цвіте

      Акуратно сад цвіте,
      Стежечка до річки.
      Б’ється серце золоте,
      Ходять білі ніжки.

      Думка лине у політ,
      Смілий і високий.
      А всього шістнадцять літ,
      Цій голубоокій.

      Пелюсточки з квітки рве,
      І шепочуть губи.
      Слово всього лиш одне,
      Любить, Любить, Любить.

      Рве пелюстки й кожну мить,
      Все перед очами.
      Той, що входить в милі сни,
      Темними ночами.

      І летять немов би птах,
      Ті слова беззвучно.
      Десь миленький у світах,
      Може йому скучно.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. -----

      Ти Боже мій єдиний співбесідник,
      Молю тебе, вже що небудь зроби.
      Іде війна на наших гонах східних,
      Вмирають кращі хлопці щодоби.

      Я кричу. Ти боже чуєш голос?
      Вже клята правда серце допекла.
      У жнива стинає куля колос,
      І все вогонь допалює до тла.

      Такі жнива – війна і поле мертве,
      Війни сокиру Боже забери.
      Бо ж кожен день несуть тобі в пожертви,
      Тіла в трунах, завиті в прапори.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ----
      Мозок – заброджене сусло,
      Та совість не міняє русло.
      За волю, віру, за правду,
      Іду, спотикаюсь, упаду.

      А проблеми одні і ті ж,
      Шибки вибиті, вікна навстіж.
      І градом розбиті хати,
      За надмірну довіру плата.

      Біди на два покоління,
      Дуже пізно прийшло прозріння.
      Іду, піднімуся, зможу,
      Відбити навалу ворожу.

      Злетів би до неба птахом,
      Та геть крила розбиті прахом.
      І кров ще дощем не змита,
      Вже збирають фальшиві мита.

      Зпереду війна за волю,
      Перемоги в Господа молю.
      З тилу гідра триголова,
      І немає доброго слова.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Я на краю землі
      Я на краю землі, на самісінькім краю,
      Лиш очі закрию і бачу тебе одну.
      На дві половинки своє серце розкраю,
      Меншу для себе, а більшу тобі поверну.

      Там де ти уже вечір заглядає в вікно,
      Тишина. На столі м’ятний чай остиває.
      Серце візьми, ти його зачекалась давно,
      Я вірю. Що у житті цім всяко буває.

      Візьми моє серце, хай не модно і примітивно,
      Подивися в вікно. Теплом твоїм серце відтає.
      Там де ти уже вечір темний настав давним давно,
      Там де я тепер, на землі ще тільки лиш світає.

      Світанок вселяє в мою душу нові надії,
      Ловлю на хвилі ефіру нові інформації.
      Я скоро вернуся, душа в перед щасті радіє,
      І серце вже бється у хвилях чарівних вібрацій.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Ступаю по полю квітучому
      Ступаю по полю квітучому,
      І з душею дивне щось коїться.
      Так, наче за хмарами – тучами,
      Хтось нею уже непокоїться.

      Вітер доокруж хвилює жито,
      Серце знов кровю нуртує жили.
      Спомин приносить те що прожито,
      Як ми в юності двоє дружили.

      Юність спомин вертає мов зливу,
      І ось ми знову дивимось в вічі.
      Якось так довірливо і квапливо
      Я в жіночі а ти в чоловічі.

      Тяжіє, наче спомин цей востаннє,
      Вітер не вітер тисне на груди.
      Вдивляюся в віки, губи, дихання,
      Ще вдивляюся в тебе, всюди.

      Спомин щезає так як щезають люди,
      Вслід протягую руки від пліч.
      Вернуся, дома нікого уже не буде,
      Нікого, тільки самотня ніч.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Земні блукальці
      Прозоре небо, а внизу земля.
      А на землі, куди не глянь, скрізь люди,
      Котрі Іссуси, а котрі Іуди.
      Безликі, як дивитися здаля.

      Запилені, теж брудні, обдерті.
      Пообсідали пагорби й долини,
      Кажуть що їх колись зліпили з глини.
      Й всі вони приречені до смерті.

      Вони ліниві, всі живуть у борг.
      Сліпі й оглухлі ці земні блукальці,
      Поки на них ще дивиться крізь пальці.
      Із вікон неба три єдиний Бог.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Серце
      Ніхто не почує що серце шепоче,
      Емоцій набралося з божої ласки.
      І може воно поділити їх хоче,
      Тому, щирому, доброму, що без маски.

      Зігрілось відтоді як зраджене було,
      Ще рано співати над серцем молебень.
      Що було забулось, назавжди минуло,
      І більше не треба ховатись від себе.

      Вже відігрілось тим гарячим повітрям,
      Дісталося променів теплих, натомість.
      Готове летіти кудись свіжим вітром,
      Готове уже розчинитися в комусь..

      Бо ж серце не душа, що все молодіє,
      Битися важче йому, з часом тим паче.
      Як не стріне когось і не порадіє,
      То самотнє воно, лиш просто заплаче.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Як сонечко зійде
      Тільки сонечко зійде, довкілля скрізь засяє,
      І в красоті заграє оцей казковий світ.
      І серце мимоволі забитись заставляє,
      Трава квітуча, тими, крапельками із віт.

      Дихне теплом промінчик, і оживають крильця,
      Із квіточки на квітку метелик полетить.
      Тонка така душа в верх підійме вітрильця,
      І аж злине до небес у цю прекрасну мить.

      І йокнеться серденьку, заб’ється швидше в груди,
      У травах хтось озветься весело дзень – дзелень,
      І хочеться кричати довкола гляньте люди,
      Який сьогодні добрий, який щасливий день.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Спокій від мене забери…


      Дай руку мені, до плеча притули плече,
      Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
      Поцілуй, поцілунок твій мене опече,
      По щоці потече не вода а солодка сльоза.

      Усміхнися до мене, хай серце у грудях замре,
      Ми так довго обоє чекали цієї миті.
      Наші сліди на дорозі дощ змиє – зітре,
      А твоєю усмішкою будуть сумніви мої розмиті.

      Говори ще зі мною, мов голубка воркуй,
      Хай від нині до віку я тебе слухати мушу.
      Своїм поглядом всього мене до себе прикуй,
      Моє тіло, моє серце і знеболену душу.

      Ти мені принеси ще осінню любов запізнілу,
      Ти зроби мої ночі безсонні до самого ранку.
      І застав прислухатись до кожного поруху тіла,
      Спокій від мене забери, весь до останку.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Убиває куля з лету

      Убиває куля злету,
      Тож не будьмо ми сліпці.
      Знаймо, куля не конфета,
      В золотому папірці.

      Що би діти наші вдома,
      Не залишились одні.
      То ходити без шолома,
      Не потрібно на війні.

      Убиває куля злету,
      Без пощади і будь де.
      Одівай бронежилету,
      Так спокійніше буде.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Кущилися хмари
      Кущилися хмари, люд так ними марив,
      Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
      В землі наче рани потріскані шпари,
      Далеко за обрієм стелиться білий ситець.

      Всохли ліси вже, океани й болота,
      Збираються в вирій в зів’ялих лугах журавлі,
      Кінчається серпень і терпне голота,
      З надією дивиться в небо з сухої землі.

      І знову прогнози мов в душу занози,
      Віщують постійно лише африканську жару.
      І що тут робити, хоч смійся хоч в сльози,
      Дощу не віщують в гарячу серпневу пору.

      У пеклі сухому душа знемагає,
      Хай Господь Великий мене за оте вже простить.
      Що думка мов птаха до неба сягає,
      Що буде дощу і роси в нього трохи просить.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Спомин
      Ой мила верба лози – кучері,
      Нахилялась, та полоскала в річці.
      А ми стояли двоє ввечері,
      Біля річки на тій стежці – доріжці.

      Верба, річечка, ми і стежина,
      І нікого не було доокола.
      з верби облітав лист – одежина,
      А по воді розбігалися кола.

      Ми обоє всю ніч любилися,
      Та ще в небі зорі наші шукали.
      Із стежини – доріжки збилися,
      В травах високих тоді заблукали.

      По травах ходили мов по морі,
      В темну нічку ніким не помічені.
      Ясно світилися очі – зорі,
      Твої очі, зорями засвічені.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. На світанку
      Вибіжить сонце миттю з за лісу,
      І дальше неквапною вже ходою.
      Пройде крізь туману білу завісу,
      Ясне проміння зіллє з водою.

      Скрізь в чистих водах зіскрить, заграє,
      І поллється тепло колосердечне.
      Світле, велике і таке безкрає,
      Таке, наче всесвіт, безкінечне.

      Стане пора лісам зашуміти,
      Довкола зеленим полям зацвісти.
      А сонечко, сонце має зуміти,
      Кожному серцю тепло донести.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Пішов синок в АТО
      Пішов синок в АТО,
      Пів року вже минає.
      Від самої весни,
      Ще вісточки немає.

      Вже висохла на все,
      Сльоза в очах – озерцях.
      І кожен день несе,
      Жура тягар на серце.

      А вечір як прийде,
      Що раз приходить.
      У материнські сни,
      Синочок із війни.


      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Молюся
      Молюся. До Христа, до Аллаха, до Будди,
      Серце холодне затисну назад у груди.
      І серцю у грудях трохи тепліше буде,
      Бо без серця, ні в небо, ні в люди, нікуди.

      Холодно, страшно. Сиджу, гріюся, мудрую,
      Як зігріюся, може стану більш хоробрий.
      Встану, зберуся і десь собі помандрую,
      Далеко, аж за той синій мінливий обрій

      Втечу від диму, перегару труб вихлопних,
      Ватру розпалю, тільки б вогонь роздмухати.
      І буду дихати, дихати вдих, видих, вдих,
      До нескінченості буду тишу слухати.

      Волосся посивіє, на сонці вицвіте,
      Буду слухати, не мішаючи нікому.
      Поки вітер мені не крикне. Пройдисвіте,
      Пора вже повертатися назад, додому.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Ма, ма, ма Марія

      А вона живе по той бік Черемошу,
      Моя надія, синьоока мрія.
      Моя жадана і моя хороша,
      Ма.. ма.. ма.. Марія.

      Чекаю, чекають так весни зимою,
      О Маріє, що робиш ти зі мною,
      Своєю красотою неземною.
      У серці біль тобою гою.


      Там під горою ти, там за водою ти
      Моя зірничко синьоока,
      А Черемош вода глибока,
      Мені його не перейти.

      Кричу, ма..ма..ма..Марія,
      Туди де зорі сяють.
      Вже в горах вечоріє,
      І що мені робить, незнаю.

      Ма ма..ма..Маріє,
      Моя жадана мріє.
      В воді глибокій,
      Пропав мій спокій.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Ваську ховаємо
      Спалена дотла міною хата,
      Трави орошені кров’ю солдата.
      Поле полите із автомата,
      Війна – не війна, будь ти проклята.

      Тягнуться люди до крайньої хати,
      Тіло знівечене в труну зібгате.
      Вчора привезли – спить Василечко,
      Більше не бється юне сердечко.

      Плаче родина в тяжкому трансі,
      Вбило синочка у Волновасі.
      Більше немає нашого Васі,
      Будьте ви прокляті там на Донбасі.

      Притихли у чорному траурі гори,
      Вбило стареньку матінку горе.
      Більшої втрати в світі немає,
      Ваську – солдата сьогодні ховаєм.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Себе не жаль
      Себе не жаль, бо що себе жаліти,
      Час прийде і кожен відлетить.
      Куди страшніш душею спопеліти,
      Страшніше в душу сумнів запустить.

      Не вирватись із замкнутого кола,
      Не вибратись із тої западні.
      Якщо в майбутнє віра охолола,
      В такі страшні для України дні.

      І день і ніч уже не гаснуть свічі,
      За тими що привозять із війни.
      Ти сам у свої подивися вічі,
      Чи нема й твоєї в тім вини.

      Від того вже сховатися не мож,
      Тяжка війна іде у нашій хаті.
      І винуватий в тому ти також,
      Ми в тому всі потроху винуваті.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Замри на мить
      Десь за горами,
      Кидає сонце проміння золоте
      В морську глибінь.
      А небесами біляві хмари,
      Несуть з собою тінь,
      І кидають згори,
      Ту чорну тінь на плечі.
      Скоро вечір.
      Карпати, багряним майорять.
      За обрій упаде
      Вже сонце ясне,
      І квіти, що барвами горять,
      В пітьмі погаснуть.
      Візьми кресало,
      І викреши вогонь.
      Хай полум’я горить,
      На чорнім фоні,
      Немов червоні коні.
      Замри на мить.
      Десь тихо, тихо,
      Струмочок шелестить
      Про все на світі
      Тобі у вуха.
      Мовчи і слухай,
      Аж поки упаде летюча зірка.
      Під хвилею думок
      Скупається душа.
      Знов стане голосна
      І чиста мов струмок.
      Так буде, аж поки вихор,
      Закрутить метелицю,
      Мов білу смерть,
      І все зруйнує вщерть.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Згадай мене

      Ввійди наче тінь крізь відчинені двері,
      І назавжди уже замуруй мої сни.
      Уяві моїй, ти отій ненажері,
      Ті невидимі крила якось обітни.

      Серед темної ночі ляж біля мене,
      В мою душу вдихни краплю свого тепла.
      Щоб душа не просилася в небо черлене,
      Щоб душа навіжена у світи не втекла.

      Притулися щокою до мої долоні,
      І хай розпач волосся упаде до плеча.
      Щоб забилося серце в хвилях агоній,
      І солона сльоза появилась в очах.

      На світанку як перше проміння зіскрить
      Ми проснемось. Знов в тілі з’явиться сила.
      Усміхнемось і радо вдихнемо за мить,
      Те щастя, якому немає мірила.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Встану на досвітку

      Я встану на досвітку - рано, рано
      І в травах не лишаючи сліду.
      Впиватися ковточками туману,
      Куди – небудь тихесенько піду.

      Якщо й буде подібно це на втечу,
      Якщо й у роси зроситься нога.
      Я піду заповняти порожнечу,
      Ту, яку в серці вимела нудьга.

      Хвилю трави – горбів підперли шлюзи,
      Легкий вітрець з собою в даль зове.
      Від тих красивих нетривких ілюзій,
      Надія в серці знову оживе.

      Життя тепер мов мішаниця сіра,
      І чорні круки звідусіль летять.
      Хай зеленіє знову в серці віра,
      Яку склювати круки так хотять.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Людина літня

      Людина літня мов мале дитя,
      Їй що небудь нового вічно треба.
      Їй хочеться від звиклого життя,
      Злетіть над хмари – де доокруж небо.

      І знов злітає думка наче птах,
      І живить серце ще якась надія.
      Ще хочеться блукати по світах,
      Тинятися в незбутніх давніх мріях.

      Вона уже пізнала що життя,
      Є в неї найдорожчим божим даром.
      Вслухається в своє серцебиття,
      Чекає те, що прийде незабаром.

      І вже не виставляє напоказ,
      Якщо в житті ще щось нове відкриє.
      Для неї лиш душа дороговказ,
      Душа – вовчиця, що на місяць виє.

      Людина літня йде десь крізь туман,
      Вдивляється у непрозорі скельця.
      Вона пройшла крізь правду і обман,
      Вже довіряє лиш ударам серця.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Знов хлопці лежать

      Знов хлопці лежать, синьо – жовтим накриті,
      Знову плачуть запалені свічі.
      А з кабінетів знов виродки ситі,
      Матерям не подивляться в вічі.

      Сидять в кабінетах москальські холуї,
      Вся їхня робота – ознака бездії.
      Замість Великодня святкують « хеллуїн»,
      Герої вмирають, холуї радіють.
      Вселилася нелюдь в різьблені палати,
      Мабуть до вподоби таке життя сите.
      Чекайте – недовго лишилось чекати,
      За кожне життя доведеться платити.

      Вселилась чума і холера й зараза,
      В різьблені палати на мощені плити.
      Чуму не лікують, її вже відразу,
      Нищити треба, треба палити.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ----
      Нас життя порозкидало,
      Когось добре, когось вдало.
      Той в Парижі, той в Берліні,
      Я у ненці Україні.
      Будь Шварценегер, будь ти Рембо,
      Все одно усі помремо.
      Хто в Парижі, хто в Берліні,
      Я у ненці Україні.
      Хтось від грижі, хтось з напастя,
      Особисто я від щастя.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Тихо, тихо

      Тихо, тихо,
      Не шуміть бо прийде лихо.
      За стіною лихо ходить,
      Вітер листя хороводить.

      Тихо, тихо,
      Обманути треба лихо.
      Гасне вже вогонь у пічці,
      В хаті ми немов у клітці.

      Тихо, тихо,
      Що би нас не вчуло лихо.
      Блиска блискавка із неба,
      Розминутись з лихом треба.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Моя Україно

      Моя Україно, ти омріяна Ненько,
      Якщо вже не ти, то скажи мені хто ще.
      О ти люба моя Батьківщино рідненька,
      Немає на світі за тебе дорожче.

      Серце моє, наповнене віри по вінці,
      Що світла доба тобі Ненько настане.
      І щасливо тоді заживуть українці,
      Та віра буде, поки серце не стане.

      І що би квітнув усюди край твій чарівний,
      Волі і щастя – я того домагаюсь.
      Щоб був рай на землі – що небесному рівний,
      Бути вірним у тім, тепер присягаюсь.

      Від сьогодні із ворогом стану до бою,
      За те рідненька буду битись відважно.
      Бо я від давна уже живу лиш тобою,
      А загину, то що ж, не так то вже й важно.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. В життя неси любов
      Життя це річ така, що хто кого обскоче,
      Раз так на світі є, то й що уже робить.
      А серце не скупе, воно любити хоче,
      Нелічено отак, неміряно любить.

      Життя це річ така – відміряно що кому,
      І дальше буде там – який у кого вік.
      Серце без любові упасти може в кому,
      Бо лиш йому любов, один єдиний лік.

      В життя неси любов, мов волоконце срібне,
      Воно тобі за те ще віддячить сповна.
      І буде ще комусь твоя любов потрібна,
      І щедрий буде день, і нічка чарівна.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Байдужому
      Тобі сподобалась старезна гра в мовчання,
      Сидиш затаєний як та вивірка в дуплі.
      І впору б мовчуна уже присвоїть звання,
      І впору б на сідницях лічити мозолі.

      Згубилося в тобі маля з очима неба,
      І дивні світлі квіти вже не приходять в сні.
      І що б там не було, всього тобі не треба,
      І вже навіть ті що знав, забулися пісні.

      Тобі ніщо тепер, що десь палає ватра,
      Вже чого б там не було, всього тобі досить.
      І відчуття таке, що ти не хочеш завтра,
      Бо шлунок твій сьогодні уже зморила сить.

      І котиться нехай життя велика глиба,
      Тебе твоє буття влаштовує і так.
      Живеш собі й мовчиш, немов у чані риба,
      Холодний мов би мрець, й колючий мов їжак.

      Ти гордо бережеш життя своє пихате,
      До краю, до кінця ти знахабнів уже.
      І те тобі ніщо, що десь палають хати,
      І хтось своїм життям твій спокій береже.

      Життя твоє таке, що вже душа міліє,
      І може навіть зовсім від тебе утече.
      Як там на сході хтось від болі захмеліє,
      Як комусь серце куля навиліт пропече.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Відцвіли під жарким літом липи

      Відцвіли під жарким літом липи,
      І в останню ту липневу ніч.
      В поцілунках наші губи липли,
      І не було зовсім протиріч.

      Було мило, згадую і досі,
      Те минуле, те п’янке колись.
      Квіточку – заколку на волоссі,
      Крилаті мрії, що зринали в вись.

      Десь на деревах трепетали сови,
      А ми отак, з цікавості, чи з гри.
      В душах по відкрили всі засови,
      Заходи, що хочеш те бери.

      Світились ми мов мрії кольорові,
      І вже надіям не було кінця.
      Билися немов брати по крові,
      Зливаючись в одне биття серця.

      Наче промінь , мить та промайнула,
      І нам тієї ночі було мало.
      А за тим і літечко минуло,
      І пропало, на зовсім не стало.

      1992р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Музо вічна моя

      Музо вічна моя, позолочена бджілко,
      Серце вічно гордиться, що ти в мене така є.
      Я з тобою піду за село, тим зеленим причілком,
      Там де погляд лиш ще білим світом блукає.

      Поселю я тебе в світлий дім, в голубе окаймлений
      Ми посадимо там екзотичний, небачений овоч.
      І нехай, що в людей жити так не приймлено,
      Будуть люди дивитись, люди хочуть видовищ.

      Музо вічна моя – несподівана зайдо,
      Жий по вічно отут, будь мені за дружину.
      Я для тебе рослину квітучу невидану знайду,
      І пошию для тебе з білих хмар одежину.

      2015р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Заберуся туди...


      Через зарослі диких ожин і глоду.
      Заберуся туди, де немає стежини
      У глимеї, де холодно без одежини,
      Щоб душа моя не померла від голоду.

      Буду дихати потоком гірського вітру,
      Розмовлятиму уже тільки сам з собою.
      І підставлю долоні до сонця, і зітру,
      Всю втому з душі листочками звіробою.

      Ляжу в трави, як тіло звикне до затишку,
      Скрипучі дерева будуть музику грати.
      Буду вмирати від кисневого надлишку
      Буду душу заблудлу спасати від страти.

      Притулюся ввесь до замшілого каменю,
      Давнього, вічного і ще невблаганного.
      З блискавиці візьму в жменю трохи пламеню,
      І запалю своє серце ще раз, заново.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Серце моє - наркоман

      Над горами гріється білий туман,
      А біля хати над ясеном літають круки.
      Серце моє уже наркоман. А руки,
      Взявши між пальці фіолетовий огризок,
      Малюють із слів картину.
      Слова розсіваються по білому аркуші,
      Немов насіння рослини, кинуте в важкий ,
      Вологий грунт. Скоро із того насіння слів
      Виростає якась химерна рослина – вірш.
      Але моєму серцю бачиться в ній якась
      Небачена диво – квітка. Напевно це глюк.
      Серце моє уже наркоман.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Ти заглядаєш
      Ти заглядаєш на життя крізь лупу,
      А через лупу не побачиш все.
      Ти пташа , що прокльовує шкарлупу,
      І з шкарлупи життя світу несе.

      Землю оцю населяють ще й люди,
      Та не всі добрі, бувають і злі.
      Ті , що залізом прокльовують груди,
      Хочуть дібратись до серця землі.

      Є ще нелюди,що з чиєїсь ласки,
      Несуть з собою і темінь і страх.
      Вкопують в землю капкани і пастки,
      Це чорні люди, подібні на прах.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Є ще квіти

      Є ще квіти, що несуть тобі радість,
      Чисту як небо, як днина погожа.
      Ті квіти що змінюють твою реальність,
      І можливо тому ти ні на кого не схожа.

      Весною вони появляються вчасно,
      І навіть ночами приходять у твої сни.
      Без них в цьому світі ти б була нещасна,
      І ніколи без них не бувало б весни.

      Не було б пісень і мовчала б музика,
      У тумані життя не бувало б просвітку.
      Ти б дивилась на світ через дірочку ґудзика,
      Без квітів отих і зимою і влітку.

      Без квітів життя твоє було б іржаве,
      Лиш біле і чорне, ще можливо рябе,
      І можливо не було б без квітів держави,
      І можливо б не було в державі тебе.

      О квіти оті, то твоя Ностальгія,
      Поки квітнуть вони у житті ще буде,
      Золотим візерунком надія,
      А не просто полум’я руде.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Думка скаче на схід

      Знов думка скаче до божевільного сходу.
      Аж туда, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
      Назустріч вистріл, так, без попередження, з ходу,
      І вже серце розбите на друзки, майже вщерть.

      Згинаю голову, волосся обпалене,
      Хтось сивобородий глядить за мною з вище.
      Колотиться серце в грудях наче шалене,
      А понад головою і гримить і рветься і свище.

      Втискаюся нижче. Чекаю слушного часу,
      Та все одно осколок впинається у надбровю.
      Болі більше уже не чую. Підставляю долоні чашу,
      І вдовіль пю, напиваюся своєю власною кров’ю.

      Знаю, що тут вмирають незалежно від сану,
      Так же незалежно від роду або від походжень.
      Ще згадую дітей, Наталю, Таню, Оксану,
      Та внуків, вже народжених і ще ненароджених.

      Знаю, тут як ніде близька дорога до істини,
      Тут вже як ніколи гірко пахне свободою.
      Задихаюсь без кисню оглянутий з відстані,
      Дивною постаттю сивобородою.

      Ціляють одне в одного людські юрмища,
      Глохну і молюся, та за всі гріхи каюся.
      Сивобородий чекає над урвищем,
      Ще не хочу, і раптом просипаюся.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ----

      Сьогодні згинув ще один герой,
      Із війни об’явить сухо речник.
      Всього тільки п’ять слів. А хлопчик той,
      Теж чиїмось сином був, до речі.

      І вже давно всі сльози із очей,
      Десь старенька виплакала мати.
      Їй серце заболить і запече.
      Почорніє так, що не впізнати….

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Нічки короткі - довгі розлуки
      Нічки короткі – довгі розлуки,
      Серце бентежать шепоти – звуки.
      Тобі я любий не дорікаю,
      Тебе чекаю, тебе кохаю.

      Зіроньки в небі мов самоцвіти,
      Землю встелили трави і квіти.
      Роси на вітах грають усюди,
      Але тривожно дихають груди.

      Десь мій миленький там за горами,
      Десь мій миленький там за морями.
      Прийти до мене часу не має,
      Срібну шабельку в руках тримає.

      Світи зірничко понад полями,
      Де бється милий із москалями.
      Роса цілюща рано – раненько,
      Мому милому умий личенько.

      Щоб зі злом бився сильніше милий,
      Дай йому боже в рученьки сили.
      Бий воріженьків за Україну,
      Я ж тебе любий вийду, зустріну.

      Нічки короткі – довгі розлуки,
      Серце бентежать шепоти – звуки.
      Тобі я любий не дорікаю,
      Тебе чекаю, тебе кохаю.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Всі виходімо

      Щось знову не так, а здавалось що пута розтяті,
      Що відбувся Майдан, і дорога у світле одна.
      Та затаїлися таті, і тягнуть прокляті,
      Неньку Вкраїну вже до решти втопити, до дна.

      Чинять справу свою чорну, і свідомо, не з блуду,
      В голінище високе ховаючи підлості ніж.
      І ні людського осуду ні божого суду
      Не бояться. Бо вороги не чужі,- а свої ж.

      О милий Господи Боже – просвіти очі наші,
      Я так благаю тебе – небесного свого Отця.
      Рідний народе Вкраїнський, кажи Отченаші,
      Знов виходімо. Незакінчене хоче кінця.

      І не ведімося на те що від роду ми різні,
      Бо лиш разом нам в Україні богом послано жить.
      Всі виходімо ще раз, поки знову не пізно,
      Незавершену давну мрію свою завершить.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Була надія
      Була надія і нема,
      Бжик і відтяли крила.
      В душі вселилася зима,
      Здавила груди брила.

      Хотілось кращого буття,
      Залишилось як було.
      І вже здається що життя,
      До скроні тулить дуло.

      І хтось зневірившись несе,
      Вже голову на рейси.
      Ото б узяти й за це все,
      Комусь відтяти пейси.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Гімн України (варіант на конкурс)
      Від Карпат до Чорноморя, Дону і Азова,
      Піднялася над степами Україна нова.
      Над щасливою землею зійде сонце ясне,
      Буде в нашій Україні ще життя прекрасне.

      Приспів
      Щедрі гори, степ широкий і моря і ріки,
      Процвітай же наша ненько від тепер навіки.
      Захвилює в щедрім полі золотистий колос,
      І полине понад світом наш могутній голос.
      Як зберемо хліб зернистий із щедрого поля,
      Нашим дітям й нашим внукам буде краща доля.

      Над землею дух витає козацької слави,
      Знов засяє куполами Київ златоглавий.
      І постане знов велика козацька держава.
      Слава нашій Україні. Україні слава.

      Приспів

      Щедрі гори, степ широкий і моря і ріки,
      Процвітай же наша ненько від тепер навіки.
      Захвилює в щедрім полі золотистий колос,
      І полине понад світом наш могутній голос.
      Як зберемо хліб зернистий із щедрого поля,
      Нашим дітям й нашим внукам буде краща доля.

      Зійде сонце від Азова, зайде за Карпати,
      Будь щаслива Україно, рідна наша мати.
      А ми тобі твої діти, вірними будемо,
      Для дітей і внуків наших тебе збережемо.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Зустріч на ескалаторі
      Вона промовила . Привіт.
      І все завмерло. Мати божа.
      І голос твій, і брів розліт,
      І іншим всім на тебе схожа.

      Може це й ти була сама.
      Мені б імя твоє назвати.
      Та я мовчу і сил нема,
      Немає сил уста розняти.

      Зі мною зовсім рядом двоє,
      Про щось шепочуться своє.
      Юнак, а з ним обличчя твоє,
      Чомусь мене не впізнає.

      Чи не тому, що за ці роки,
      Нас доля трохи поміняла.
      Я постарів ти ж навпаки,
      Ще красивіша трохи стала.

      Закриті очі наче в сні,
      На ескалаторі вокзалу.
      Я так щасливий що мені,
      Про тебе доля нагадала.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Аномалії

      Попрошу в дощу туману,
      Напиваюсь грому й страху.
      Зійду на гору і стану,
      Безкрилим птахом.

      Серце гупає наче звір,
      Всесвіт безмежний маліє.
      Небо трісло з надлишку зір,
      Знов аномалії.

      Страшно, але я не кричу,
      Падає зоряна злива.
      Не чекаю, уже лечу,
      Поки ще можливо.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Підкрадається осінь

      Поїзд часу не зійшов з коліщат,
      Вже жнива. Підкрадається осінь.
      Вчать літати молодих дитинчат
      Он уже журавлі на покосі.

      І ми минемся, як минає все,
      Бо життя то теж за щось є плата.
      Та живемо поки ще мед несе,
      З тих квіточок ота бджола кудлата.

      Ще живемо, тай що не говори,
      Життя прожити теж потрібен хист.
      Дожити б до осінньої пори,
      Поки станцює танець жовтий лист.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Пізно

      Пізно,заснули свічі проти ночі,
      Слізно, ще моляться і плачуть очі.
      На стіні, немов нагострений булат,
      Розтинають тихо стрілки циферблат.

      Мовчки, колише зорі ніч – колиска,
      Огризком місяця крізь хмару блиска.
      Душа впивається коктейлем часу,
      Забудеться, впаде у ночі чашу.

      Пізно. Вдивляюся у темний простір,
      Десь там птах нічній гукнув, наче постріл.
      А зорі пробивають небо – стелю,
      Пізно. Пора лягати. Постіль стелю.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Пора здавати тест
      А мій крилатий кінь пегас,
      Подався в очерети.

      Гніздо звели думки – шершні,
      І на душі полинно.
      Часи настали злі й страшні,
      Чи ж бути так повинно.

      В душі постав такий протест,
      Що із життям нарівні.
      Прийшла пора здавати тест,
      На вірність Україні.

      Веде дорога навпростець,
      Туди де чорні круки.
      Пора відкласти олівець,
      І брати зброю в руки.

      Ти боже сили дай мені,
      Уже не молодому.
      Поки ті круки навісні ,
      Ще не спалили дому.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Політ
      Розправляю крила, мах за махом,
      Вже відчуваю вітер на крилі.
      Ще зусилля, я уже над дахом,
      Самий перший в нашому селі.

      Сам не знаю звідки взялась сила,
      Та я лечу під небом наче птах.
      І свої за плечима дивні крила,
      Безжалісно обточую об страх.

      Вже розганяю хмари в сторони,
      Великим віражем дивую світ.
      А вслід за мною чорні ворони,
      За мною мій повторюють політ.

      Я над селом летів, душа гордилася,
      Бо ще ж ніде такого не було.
      А вслід мені з землі дивилося,
      Здивоване, зчудоване село.

      Серце в грудях гулко билося,
      І в душі моїй було тепло.
      Отаке мені у сні приснилося,
      Отаке зі мною в сні було.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Ластівка
      Ластівка прилетіла до моєї хати,
      А я тую ластівку хочу запитати.
      Скажи мені ластівко, скажи мені пташко,
      Чи в далекій стороні було тобі важко.

      Ластівка хвилюється, крильцями тріпоче,
      Про далеку сторону говорить не хоче.
      Знаю, знаю пташечко, знаю моя люба,
      Комусь мила чужина, комусь вона згуба.

      Довелось мені в житті чужини пізнати,
      Мені теж про чужину важко споминати.
      Не хвилюйся ластівко, вий хатинку свою,
      Про далеку чужину знаєм вдвох з тобою.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Є в грудях камінь

      Є в грудях камінь, що зоветься серце,
      Воно гримить, і стукає й шкребе.
      Воно уже перелюбило все це,
      І день і ніч, і землю і тебе.

      Йому уже у грудях стало тісно,
      Йому високі сняться міражі.
      Ті краї незвідані, і звісно,
      Береги далекі і чужі.

      Його любові ні кінця ні краю,
      Вже мов Ікар воно б летіло в світ.
      О серце бідне, що ж тебе караю?
      Чому тебе не відпущу в політ?

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Квітки - зоринки

      Куплю зорю на ринку,
      Посію навесні.
      І виросте зоринка,
      Що снилася у сні.

      Посію під віконцем,
      Як влітку зацвіте.
      Буде вона як сонце,
      Небесне золоте.

      За ніч роса зірницю,
      Наповнить по вінці.
      Напитися водиці,
      Прискачуть стрибунці.

      А потім, як пелюстки,
      На квітці відцвітуть.
      Насіннячка малюські,
      На землю упадуть.

      Поллю насіння рясно,
      І зійде квіток з сім.
      Зоринки – квіти ясно,
      Світити будуть всім.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Купальська ніч
      Вжалилась куля мов оса,
      У молодому тілі.
      Зітнула вмить війни коса,
      Надії овдовілі.

      А літо квітами цвіте,
      І ніч жита купає.
      Убито щастя золоте,
      Уже його немає.

      Волає серце, як же так,
      Будь ти Укроп чи Вата.
      Купальська ніч і знов жита,
      Купає кров солдата.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Ніч на Івана Купала
      Доторкнувся світ устами,
      Серця й рук і пліч.
      Споловілими житами,
      Стлала постіль ніч.

      І вже творила ніч ота,
      Щось незбагненне.
      Світло і тіні крізь серця,
      Вливала в гени.

      Ніч зорі кидала на нас,
      Крізь чорну діру,
      І засівала в добрий час,
      Любов і Віру.

      Нас, зачарованих людей,
      В’язала в снопи.
      Серця ломились із грудей,
      І терпли стопи.

      Родились зорі мов дитя,
      Разом з любов’ю.
      І пульсували у життя,
      По венах з кров’ю.

      Зіскрили душі а потім,
      Десь там, далеко.
      Зростало сонце над усім,
      Із зір – молекул.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Моя пісне

      З тобою разом над полями лину,
      З тобою разом по землі іду.
      Та час прийде і я тебе покину,
      Таку красиву, гарну, молоду.

      Тобі сьогодні в моїх грудях тісно,
      Ти вже б летіла в радісний політ.
      Словами тими надихайся пісне,
      Що будуть завтра радувати світ.

      Ти полетиш мов пташечка співоча,
      Далекий світ уже тебе зове.
      Щоби тобов напилися досхочу,
      Ті, в кого серце піснею живе.

      Злети туди де сонце в горах мліє,
      Там де дзвінкий струмочок в даль біжить.
      Нехай земля тобою веселіє,
      Так щоб на ній світліше було жить.

      Лети між люди пісенько в час добрий,
      Тебе земля злеліє й збереже.
      А я піду тихесенько за обрій,
      І буду звідти слухати уже.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Диво птиця
      Люба дитино, ти поглянь, подивися,
      Отам за межею якраз.
      На тому кущі поселилася птиця,
      Я такої не бачив ні раз.

      На птиці отій золоте диво – пір’я,
      Як дрібно воно мерехтить.
      Немов в небесах пролітало сузір’я,
      І на ній зупинилось на мить.

      Як дивно отам засіяли околи,
      Ти люба дитино дивись.
      Такого уже не побачиш ніколи,
      Як полетить та птиця у вись.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Джміль

      Джміль розворушив квітку,
      Заліз під пелюстки і спить.
      Гарно джмелю на квітці влітку,
      Добре влітку джмелеві жить.

      Віка й Настя проснулись рано,
      Тільки , тільки розмружили очі.
      Влітку дітям теж не погано ,
      Можна спати скільки захочеш.
      Парище.2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Копаймо рови

      Копаймо рови і будуймо стіну,
      На кордоні рідної землі.
      Хай вал нещадний ворога зустріне,
      Коли підуть в атаку москалі.

      До сходу навертаймо танків дула,
      Хай рокіт їх у висоту дзвенить.
      Коли світанки задрижать від гулу
      Й прийдеться рідну землю боронить.

      За нашу волю молімось до Бога,
      У час важкий нехай ніхто не спить.
      За нашу волю биймось до знемоги,
      Щоб не прийшлося у неволі жить.

      Копаймо рови і будуймо стіну,
      За нашу світлу сонячну мету.
      За нашу рідну неньку Україну,
      За нашу рідну матінку святу.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Маленьке щастя

      Всміхнулась доля врешті і мені,
      Радіймо всі кому на скільки вдасться.
      Ще є земля що ми живем на ній,
      Ще родиться на ній маленьке щастя.

      І я лиш тільки дякую за те,
      Що ще на світі хочеться творити.
      Маленьке щастя – хай воно росте,
      Йому на цьому світі довго жити.

      Хай тішить нас оця жива краса,
      Немов весняна квітка пелюстками.
      Ці ясні очі , наче небеса,
      Що сховані тепер за пелюшками.

      Життя лиш щастям пишне і п’янке,
      Лелій це своє щастя моя доне.
      І щоб воно завжди було таке,
      Таке безмежне і таке бездонне.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Народе мій

      Ти не згубися в сірій млі,
      Мій обездолений народе.
      Ти вільним стань на цій землі,
      Всю велич осягни свободи.

      Якщо довкола обведуть,
      Тебе ворожі частоколи.
      Розчисти силою свій путь,
      Не стань навколішки ніколи.

      Завжди страшна покори тиш,
      В покорі дух і сила тане.
      Як сам себе не захистиш,
      Ніхто за тебе не обстане.

      От і Москва знов довела,
      Всю свою підлість многогранну.
      В хвилину твого торжества,
      Завдала в котре в спину рану.

      Народе мій , ти знай і те,
      Не буде на Вкраїні раю.
      Поки назавжди не зметеш,
      В землі своїй ворожу зграю.

      2о13р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Вітер перемін

      Приносить вітер перемін,
      Отой що прапори полоще.
      А серце повниться надій,
      А серце збуджене тріпоче.

      А що і як за тим буде?
      Так , наче проводир незримий.
      За руку взяв і десь веде,
      Поклавши в серце світлі рими.

      Поллються рими мов ріка,
      Душа на те не нарікає.
      І лиш рука моя , рука,
      Слова ті у рядки збирає.

      А серце наче вільний птах,
      Ту пісню кине через вежі.
      І десь знайде до щастя шлях,
      У тому світлому безмежжі.

      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Герою Майдану Сергію Нігояну

      Вечірній Київ , на землю падав сніг,
      На Майдан, весь заповнений людьми.
      А ти ж лежав , піднятись вже не міг,
      Із кулею , з пробитими грудьми.

      Ти молодий , тобі б ще жити й жити,
      З надією дивитись в майбуття.
      А довелось Вкраїні послужити,
      За неї поступитися життям.

      Тобі ї долею, і богом дано,
      Понести за Україну муки.
      Я плакав гірко, і плакав весь майдан,
      Перед болем вічної розлуки.
      Надвірна .2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Візьмемо свічі

      Давай візьмемо в руки свічі,
      І одне одному у вічі,
      Заглянемо крізь полум’я свічі.
      І може ще та мить настане,
      Що смуток у очах розтане,
      І добрі сни присняться уночі.

      Давай забудемо всі зразу,
      Ті негаразди і образи,
      Поки вогонь ще зовсім не погас.
      Бо ж так людині треба мало,
      Щоб лиш світилося і грало,
      Проміння ясне сонячне в очах.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Недогляділи

      Недогляділи. І кубло зміїне,
      Розрослося, що й нікуди іти.
      Як сталося, що в серці України,
      Стоять в сталевих шоломах кати.

      Як сталося, скажи мені мій друже,
      Не вберегли ми воленьку святу.
      Що ми до всього ставились байдуже,
      Й карають нас за нашу доброту.

      Чому таке? Скажи мені мій брате,
      Знов в Україні народилось зло.
      Ми не зуміли правду розпізнати,
      Й змія всадила в серце нам жало.

      Що знову нас підступно обманули,
      То ж винуваті брате ми самі.
      Що швидко так забули про минуле,
      Що жили так , немов сліпі й німі.
      Надвірна. 2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Прокинся
      Ми сильні.
      Сильні в нас поступ і дія,
      І думка і мрія.
      І попереду золотом ріє,
      Омріяна Воля – надія.

      Життя вимагає – прокинся,
      Бо ж тисячоліття – спати буде.
      Від хати дорога з дитинця ,
      У світ поміж люди веде.
      Я перший, хто ще за мною,
      Дорогою тою піде.

      Прокинся і спати не смій,
      Бо ж гинуть – вмирають,
      І я вимагаю,
      Прокинся і збоку не стій

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Черешнина
      Світла веснонька прийшла, світла днина,
      Засвітила білі свічі черешнина.
      Засвітила, тай піднеслася над світом,
      Виціловує довкілля диво цвітом.

      Свисни пісню соловейку – щебетуне,
      Теплий вітре , надихни сердечні струни
      Діставай природо свої чари,
      Хай злетить серденько понад хмари.

      Розпускайся квіточками рідний краю,
      Хай душа ще раз гуляє в раю.
      Засвітила черешнина біле диво,
      Щоб жилося на цім світі всім щасливо.

      Квітнуть – світять на черешні білі свічі,
      Пелюсточками моє серденько лічать.
      Лине думка в пелюстки розквітлі,
      Мов метелик в вечоровім світлі.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Моя любове Україно

      Коли твій голос позове,
      Почую і повернуся скоренько.
      Бо маю в грудях серце ще живе,
      Моя любове, Україно – ненько.

      На чужині щастя не знайти,
      Та не кляну про те я долю свою.
      Бо є одна на світі в мене ти,
      Тож я живу і дихаю тобою.

      Покличеш, я й життя тобі віддам,
      За тебе лиш, за себе не боюся.
      Ти мій найвищий в цьому світі храм,
      Перед яким і каюсь і молюся.

      Любити рідну землю над усе,
      Змалу научили батько й мати.
      І серце крізь життя любов несе,
      Яку нікому вже не відібрати.

      І я несу слова батьківські ті,
      Вони зі мною відтоді й до нині.
      « Якщо собі не зрадиш у житті,
      То не зрадиш сину й Батьківщині»

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Знов пригадалися....

      Знов пригадалися мені далекі весни,
      Ми вдвох на білому човні крило піднесли.
      Повіяв вітер на крило, і нас у далі понесло,
      Все як тоді, все як колись давно було.

      Розлуки ми перебули, перетерпіли,
      І знов на білому човні у даль летіли.
      Понад землею, над горами, над гаями,
      Разом раділи, милувались солов’ями.

      Ти все розказуєш мені як там жилося,
      Кудлатить вітер нам на головах волосся.
      Вдвох пізнаємо як прекрасно і чудесно,
      Коли вертаються назад минулі весни.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Літо

      Під сонцем палючим єднання гілок,
      Обнімаються тіні в сплетінні.
      Збирають на квітах медовий пилок,
      Бджілки, одіті в солодке бікіні.

      Бджілки на квітці , дітки у річці,
      Вже й не вилазять з води.
      А молодиці пішли в полуниці,
      Бо більше ж немає куди.

      Літечко – літо, сонцем загріте,
      Благословенна пора.
      А за усім цим узагалі то,
      Око Господнє з небес позера.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Козаки

      Від села у поле, йде стежка напрямки,
      А по ній марширують хлопці – козаки.
      Затягнули пісню, шуму наробили,
      Молоденьку дівчиноньку розбудили.

      Хитнулася фіраночка в віконці золотому,
      На мить біленьке личко всміхнулося у ньому.
      Виглянула, всміхнулася немов ранкове сонце,
      Тай знову волоконце, заступило віконце.

      Марширують козаки, вітер повіває,
      Тільки хлопця козака туга здоліває.
      Лиш одному козаку, невесело стало,
      Біле личенько в вікні у серце запало.

      Він фіраночку оту, часто споминає,
      Полетів би, жаль лише, крилечок немає.
      Повернувся б він назад, до тієї хати,
      Тільки доля в козака, край свій захищати.

      Не журись козаче, успокой серденько,
      Ще не раз зустрінеш личенько біленьке.
      Ще не раз із нею любитися будеш,
      Якшо голову свою ти не загубиш.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Грозовий вечір

      Ломить і на сон позіхається.
      Непогода. От, от задощить.
      Небо в блискавках задихається,
      Десь далеко грім періщить.

      В небі грім – скакун брикається,
      Отака непогода в ніч.
      Темніє, вечір торкається,
      До ніг, до колін, передпліч.

      2015р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Край стежини
      Край стежини спориш,
      Край стежини волошки,
      По якій ми ходили із малу.
      Чому серце мовчиш,
      Не радієш хоч трошки,
      Чому битися враз перестало.

      Щодня і щоночі,
      Чому плачете очі.
      Чому знову ви в смутку й жалю.
      Затерпаєте п’яти,
      Бо Вкраїна розп’ята,
      Та, яку я більше всього люблю.

      Поросли спориші,
      Вже на стежці душі,
      І ожини чіпляють коліна.
      Хоч скажи ж мені ти,
      Як тобі помогти,
      Чим тобі помогти Україно.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. В краю чужому

      В краю далекому в краю чужому,
      Душі спокою ніколи нема.
      Холодно було мені в краю тому,
      В серці моїм була люта зима.

      Часто вдивляючись в небо за хмари,
      Бачив там рідного краю блакить.
      Там у світах Україною марив,
      Чув як біллю її серце болить.

      Ти снилась, сон той усміхнений сонях,
      Був як ліки, гамував в серці біль.
      Я те тепло піднімав у долонях,
      Твоїм теплом напивався вдовіль.

      Там в чужині ти була мені літом,
      Ти не дала мені впасти із ніг.
      Коли замерзав, обдурений світом,
      Вище з колін підійнятись не міг.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Повінь
      Шумить бурхлива Бистриця,
      Додолу стрімко плине.
      От, от із русла вирветься,
      Й ніщо її не спинить.

      Ріка і свище і гримить,
      У берег грізно бється.
      Мов дикий кіь, що вже за мить,
      на волю обірветься.

      І вже здається сила ця,
      Любі здолає замки.
      Відносять хвилі без кінця,
      Знівечені уламки.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Макінтош
      Злетіло сонце як велика зірка,
      Несмілий зранку був світила зліт.
      Мов пташеня в яйці пробило дірку,
      І перший раз поглянуло на світ.

      Заграли роси на пригнутих травах,
      Затріпотіли в променів теплі.
      І ліс ожив, у золотих загравах,
      Уже в поля летіли журавлі.

      Спинився промінь на моїх долонях,
      Збудив мене і дальше десь поплив.
      Риже диво, мов розквітлий сонях,
      Я жадібно долонями ловив.

      Подув вітрець – прошила тіло дрож,
      Та сонце зупинилось в вишині.
      Із променів зіткало макінтош,
      Й на голі плечі кинуло мені.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Карпати
      Ви бачили карпатський зорепад,
      Як тонуть зорі в океані ночі.
      Тепле літо, черешневий сад,
      О, це Вам не Ялта і не Сочі.

      Тут б’ють у ніс пахучі чебреці,
      Тут наче люстра, черешнева крона.
      Руку підніми лиш - і в руці,
      Вже просяться черешень спілих грона.

      Прийдіть сюди у полуденний час,
      Під ноги гляньте на лісній поляні.
      Як приязно всміхаються до Вас,
      Із трав духмяних ягоди рум’яні.

      А якщо наклонитеся ниць,
      Подивитеся в їхні щирі очі.
      Такі прекрасні очі полуниць,
      О, це Вам не Ялта і не Сочі.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Не плач вербичка

      Дивлюсь, а в серці болі,
      Холодний сніг лежить на полі.
      Посеред поля в’ється стрічка,
      То пливе до низу річка.

      По де куди в снігу сліди,
      Ведуть стежинки до води.
      На річці тій колючий лід,
      Ще не скував її як слід.

      А біля річки верба. Наче,
      Замерзла бідна й тихо плаче.
      Звисають лози до води,
      На лозах інею сліди.

      Не плач вербичка, скоро весна
      Сюди прийде. Вона чудесна
      Розтопить кригу на воді,
      Ти й відігрієшся тоді.

      І білим пухом по воді,
      Назавжди жалі свої скинеш.
      В весняні вирії полинеш,
      Розвеселиться твоє личко,
      Не плач вербичка.

      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Високий Галич
      Леліють в синій далечі Карпати,
      І грає в світлі сонячнім Дністер.
      Немов орел що захотів злітати,
      Високий Галич крила розпростер.

      Мені колись казали мама, сину,
      Із чужини додому повертай.
      Не забувай ніколи Україну,
      Тебе завжди зігріє рідний край.

      Душа як вир на чужині бунтує,
      Зове туди, у молодість мою.
      Де захід сонця золотом гаптує,
      Верхи смерек у рідному краю.

      Із чужини вдивляв я очі в далеч,
      Туди, куди летіли журавлі.
      Там в далині я бачив рідний Галич,
      І чув там голос рідної землі.

      Зоріє день за даллю голубою,
      Ранкове сонце вже горить вогнем.
      Мій рідний краю, туга за тобою,
      Сильніше серце тисне день за днем.

      Вернуся я і впаду на коліна,
      І скаже моє серце лиш одне.
      Прости за все рідненька Україно,
      Ти матінко моя прости мене.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Матінка
      Тихо матінка ридає,
      До іконки на стіні.
      Все синочка виглядає,
      Син воює на війні.

      Сумно дивиться в віконце,
      А думки немов рої.
      Не згасай ніколи сонце,
      У віконечку її.

      Там, на тому полі битви,
      Серце матінки із ним.
      Хай спасуть його молитви,
      Хай повернеться живим.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Поверніться лебедята
      Куля серце перетяла,
      Крапля крові в землю впала.
      Дика куля з автомата,
      в серце ранила солдата.

      Надлетіли лебедята,
      Зупинилися крилята.
      Взяли душу в перевесли,
      Попід хмарами понесли.

      Залишили тіло спати,
      Залишили спочивати.
      Спит у полі кволе тіло,
      Там де маківки зацвіли.

      Почав дощик накрапати,
      Став солдатик оживати.
      Поверніться лебедята,
      Поки дощик ллє
      ще надія є.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Сон

      Новини АТО. Знов кращі з кращих гинуть
      Коли ж нарешті скінчиться все це.
      Де куля та що карлика зупинить,
      Де та стріла що цілий світ спасе.

      Було в житті хвилин немало вдалих,
      Та це чекання, довге наче ніч.
      Нарешті вдача - показався карлик,
      Маленький карлик йде мені навстріч.

      Ціляю довго. Крізь неясний простір,
      В прицілі карлик видиться мені.
      Майже без звуку обізвався постріл,
      І мозок карлика розплився по стіні.

      Враз серце забриніло наче струнка,
      Що хитрий карлик вже зі світу зник.
      Та звідкись ще ота підступна думка,
      Підступна думка - лиш би не двійник.

      І знов в холоднім поті просипаюсь,
      У над ранковий, світанковий час.
      Але радію більше, а не каюсь,
      Я ж світ прекрасний від тирана спас.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. О ці очі
      Стріла Амура - погляду стріла,
      О ці очі - зорі стоголосі.
      Скажи, скажи де до тепер була,
      Чому мені не зустрічалась досі?

      Що, лиш тепер ти принесла тепло,
      І стало знову в грудях серце тепле.
      Чому тебе так довго не було,
      Чому без тебе мої очі терпли?

      Без тебе я не вигрівся в теплі,
      Чому без тебе стило моє тіло?
      А вже із журавлями на крилі,
      назавжди моє літо відлетіло.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Літо
      Як сонячна медаль,
      Прикрасить даль.
      Дасть світла і тепла,
      Променів мітла,
      Сріблясті роси,
      Змете з покосів.

      Над селом здійметься,
      Дим із димаря.
      Дзвоном обізветься,
      Пісня косаря.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Вічність
      Я тихо торкаюся душі. Холодно.
      Її душа чомусь холодна на дотик.
      Ще заглядаю в очі заодно.
      Зелені, з відтінками жовтого.

      Ні , вона молода. Вона не вмирає,
      Очі світяться, наче очі вовчиці.
      І своїх жертв сама вибирає,
      Вона молода, ще тільки вчиться.

      Я відчуваю її холодний погляд,
      Нічого з собою не можу зробити.
      Підкоряюся, залишаюся поряд,
      Залишаюся поряд із нею жити.

      Ми ще могли би розійтися врізнобіч,
      Як би попросив, то вона б відпустила.
      Та тепер тільки уже вся в тому річ,
      Що я не хочу. Просити несила.

      Я більше не вірю у випадковість,
      І хочу щоб було все правдиво.
      Скоріше у неї така спадковість,
      В ній в наслідство передалося диво.

      Вкотре заглядаю в її дивні вічі,
      Здається що в них утонула перлина.
      Я з нею переживаю вічність,
      Бо вічність з нею кожна хвилина.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Гроза

      Вогнем зригнула в небі блискавиця,
      І розщепила дерево смереки.
      Мов кров гаряча потекла живиця,
      Та скрип пронісся,наче плач лелеки.

      Зареготали громами небеса,
      Здалося,що земля здригнулась наче.
      Тоді малий я під кіпкою вівса,
      Ховався,й чув,як ліс тихенько плаче.

      Грім реготав ще довго наді – мною,
      А я ховався у вівсянім снопі.
      Стікали мої сльози борозною,
      Зливаючись з струмочком у окопі.

      Гриміло,блискало,ревіли води,
      Я наляканий, ворухнутись не смів.
      В безсилля перед силами природи,
      Повірив я тоді, назавжди врозумів.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Зійде зоря

      У пізній час вечірньої пори,
      Коли земля дивує тишиною.
      Зійде зоря з за синьої пори,
      Зависне й загориться наді мною.

      Я замру тим світлом обіймлений,
      Її побачу вдалині високо.
      Вона сумна, так дивиться на мене,
      Зорям теж буває одиноко.

      Світи небесна зіронько моя,
      Світи, і хай не гріє світло твоє.
      Бо одинокий в цьому світі я,
      Бо одинокі в ньому ми обоє.

      Гори вечірня зоренько, гори,
      Хай промінь твій барвистим світлом сяє.
      Зійдуться у веселці кольори,
      В такій, що на землі таких немає.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Небо хмуриться
      Хмаринами весняне небо хмуриться,
      Позакривали хмари сонцю світ.
      А луг стоїть - калиною чепуриться,
      Що одягла сьогодні білий цвіт.

      Нехай,що небо хмарами застелено,
      Вже не спинити намірів весни.
      На лузі тут і затишно і зелено,
      І чарівні калині сняться сни.

      Нехай там що - а серцю лиш радіти,
      Бо де ж таке побачиш ще коли.
      Уже медами захмеліли квіти,
      Уже вітрами трави попливли.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Життя

      Живи, піднатужся, осиль,
      Навіть коли помирають надії.
      Життя – це вітрило за піною хвиль,
      Життя – це наші думки і мрії.

      Життя – дорога брущата, дощата,
      А в ночі просто розстелена постіль.
      І час – холодні сталеві лещата,
      Що все дужче стискує простір.

      Життя не візьмеш все і відразу,
      Навіть задавшись такою ціллю.
      Життя то така зараза,
      Що потім обростає цвіллю.

      І навіть як посивіють вилиці,
      І серце буде зовсім розбите.
      На ногах, протезах – милицях,
      Ти мусиш його любити.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Гуляє вітер

      Неосідланий скакун – гуляє вітер
      Гуляє вітер, спереду світу.

      Доторкнуся і зникає втома,
      І сили прибавляється в рази.
      Зачекалися на мене вдома,
      Хата, вікна, стіни й образи.

      Дотягнуся, хапне вітер за зап’ястя,
      Помчить мене невидимий візник.
      І душа заллється хмелем щастя,
      Що не щез, не заблукав, не зник.

      Мить якась і знову буду вдома,
      Гляну в очі вікон віч на віч.
      Знов дихне щасливим димом комин,
      Синім, знов дихне мені навстріч.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Осінь

      Ось осінь, а там і зима,
      Смертю в потилицю дише.
      Попереду нічого нема,
      Тільки вітер хмару колише.

      Розгрібає грань кочерга,
      І гріються руки – крюки.
      На обрії біла карга,
      І каркають чорні круки.

      Скоро в холоді сірих мряк,
      Загубиться все навіки.
      І вже більше не свисне рак,
      Назад не повернуть ріки.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Чи українець ти ?

      Чи українець ти – що б’єш себе у груди,
      Нікчемний послідовнику Іуди.
      Коли за своїх тридцять срібняків,
      Продаєш землю і своїх батьків
      Що в ній зариті.

      Чи українець ти, раз з тим у змові,
      В якого руки вже по лікті в крові.
      Виношуєш тихенько плани скриті,
      Як довше рило втримати в кориті.

      Раз ворогу продався з потрухами,
      Чи українець ти – нікчемний хаме.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Без тебе світ ніщо
      Без тебе світ ніщо, без тебе світ зачах,
      Великий світ увесь в твоїй особі.
      Розтоплюся і втоплюся в очах,
      Розчинюся й зачинюся у тобі.

      Без тебе я ніщо, і дихаю на ладан,
      Без тебе тільки в пеклі спокутаю свій гріх.
      І лиш у тобі я іти до раю ладен,
      До раю йти в артеріях твоїх.

      І десь там на верху, десь там у тому раю,
      Зіграти лиш з тобою в щасливу райську гру.
      А світ ніщо без тебе - пропасть з краю,
      Без тебе я один упаду і помру.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. На лінії вогню

      Земля конає й стогне,
      І люди мов вовки.
      А блок – пости бетонні,
      Холодні їжаки.

      Стоїть старенька плаче,
      Залишилась сама.
      А в небі ворон каркне,
      Поживи в полі тьма.

      Застило в горлі слово,
      Озвався громом стріл.
      Попався людолову,
      Синочок у приціл.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Війна

      Холодний вітер війне,
      Дихне над головов.
      В той час проходять війни,
      В той час мине любов.

      Десь каркне ворон віщий,
      Десь куля пролетить.
      І просто нізавіщо,
      Хтось упаде за мить.

      Потім поллються ріки,
      Ненависті і зла.
      І пропаде навіки,
      Приязнь та що була.

      На світі стане вузько,
      У хвилях гніву й зла.
      Поб’ється все на друзки,
      Все спалиться до тла.

      Все перемелють жорна,
      Жорстокої війни.
      Лиш ненависть огорне,
      Обидві сторони.

      Крізь димові завіси,
      Як нищиться земля.
      Нервово зирять біси,
      З високого кремля.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Вірші

      В моїй душі вірші ночують,
      Затиснуті в грудях обручами.
      І я тепер свої вірші чую,
      Я більше не сплю ночами.

      І мозок мій все формує рими,
      То для мозку робота до скону.
      А довкола поезії море незриме,
      Море я якому я тону.

      А з грудей моєї душі – труни,
      Піднімаються слова , літають колами.
      І грають мелодії струни,
      Люди вмирають – вірші ніколи.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Дай мені сонця

      Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
      І тіло зігрію.
      Дай мені крила, я в вись піднімуся,
      І в небі помрію.

      Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
      Над гори ся здійму.
      Зірками – дощами порушу твій спокій,
      Упаду, обіму.

      Впаду, притулюся у ніжність огорну
      Тебе моя мила.
      І буду любити таку неозорну,
      Допоки є сила.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Любов
      Коли любов – таке життя,
      Від рання і до рання.
      Одне на двох серцебиття,
      І муки і страждання.

      На двох одна в нас течія,
      Сьогодні ми - два птахи.
      Сьогодні разом ти і я,
      Здіймемось понад дахи.

      Нас не злякає висота,
      Бо в нашого кохання.
      Є та незрима красота,
      Єдина і дзеркальна.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Степ

      Степ – смалений порохом,
      Степ – начинений залізом.
      Ти – один на один з ворогом,
      Що озброєний до зубів лізе.

      Скільки вистоїш, рік, місяць, добу.
      Час втратив міру. Залишилось слово.
      Ворог втратив людську подобу,
      За прицілами лиш людолови.

      Вороже – смерте, що ти накоїв,
      Вороже – смерте, не схаменешся.
      Час зупинився. Разом з Москвою,
      Кровю святою вже захлинешся.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Весняна злива

      Вже облітає з вишень цвіт,
      Весни шалена злива.
      Несу сьогодні цілий світ,
      Щоб ти була щаслива.

      Ще білим цвітом на межі,
      Горять черешні – свічі.
      Так мило дивляться мужі
      Бува, в жіночі вічі.

      І я сьогодні наче тінь,
      Крізь заметіль весняну.
      Іду, долаю далечінь,
      Щоб в твої очі глянуть.

      Іду, не знаю сам, чому,
      Лелію свою мрію.
      Несу у серці своєму,
      Лиш крихітку – надію.

      Так закрутився нині світ,
      І все переплелося.
      Що в душу наче білий цвіт,
      Кохання полилося.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Пошматована душа
      Пошматована душа до абсурду,
      Душу словом просто не зігріти.
      Засипати в темноті не буду,
      Дочекаюсь як почне зоріти.

      Біль у скроні розпирає тімя,
      Хоч не випив ні мишяк, ні стронцій.
      Так що своє забуваю імя,
      Забуваю поки зійде сонце.

      Життя моє - то вічне поле бранне,
      Все отак без передиху стою.
      Чекаю, поки час загоїть рани,
      Знов заодно готуюся до бою.

      Не пройдисвіт я і не бродяга,
      Ні за що мені себе винити.
      Просто серце звикло до звитяги,
      Звикло серце когось боронити.

      Та надіюся на те до останку,
      Що прийде колись кінець божевіллю.
      І душа ще затанцює в танку,
      В будень, свято, вихідну неділю.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Свічадо
      Видно доля у мене така,
      Що не треба її обирати.
      Я приріс до вас рідні Карпати,
      Як висока смерека гінка.

      Тут душа моя рине у вись,
      Тут глибоке прадавнє коріння,
      Залишили оті покоління,
      Що до мене ще жили колись.

      А життя то не фокус, не трюк.
      І тримаю я давнє свічадо.
      що би потім не вмерти від чаду,
      Світла того не випущу з рук,


      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Я напиток
      Я напиток. Ти його будеш пити,
      Сьогодні, завтра, може відтак.
      І не пробуй мене купити,
      Будеш пити мене за так.

      Я напиток, той якого не купиш,
      Я та що запросто знесе дах.
      Як попробуєш то й полюбиш,
      Я настояна на медах.

      Пий до дна мене із чарки чи кварти,
      Ти забери мене в свої сни.
      Я є та яку пити варто,
      Я та, що немає ціни.

      Я буду, назавжди тобою стану,
      От ти лиш тільки мене відпий.
      Я у венах твоїх розтану,
      Щоб без мене вже був нічий.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Руку дай мені
      Коли одна в біді, коли сумую в тишині,
      Прийди до мене ти тоді,ти руку дай мені.
      Коли в ночі одна, на цілий світ ночую,
      Люблю скажи, скажи і я тебе почую.

      Ти побачиш погляди тоді неоднозначні,
      Догадаєшся вже сам, що все це може значить.
      Ми довго ще про все, будемо розмовляти,
      А зорі крізь вікно, лиш будуть заглядати.

      Любов проснеться, що спала в нас до цього часу,
      Щоб ми любили, пили її солодку чашу.
      Мовчати будемо про ніч, і день мовчати,
      І будуть лиш одні серця у нас кричати.

      Це буде вічний день, буде вічна ніч кохання,
      Буде любов в нас перша, і може вже остання.
      Щоб наші душі до небес здійняли крила,
      І щоб прощатися душа була безсила.

      Я тоді свої слова для тебе прошепочу,
      Що на землі й на небі з тобою бути хочу.
      Коли одна, тоді ти поможи мені,
      Руку свою дай, коли сумую в тишині.
      1997р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Моя Вкраїно
      Душа шукає вихід з тупика,
      Я мою тугу на молитву схожу
      В собі ховаю. Ти ж одна така,
      І я без тебе жити вже не можу.

      Разом, завжди ми цілісне одне.
      Моя Вкраїно, наймиліщий краю.
      ЯК ти ж раніше вибрала мене.
      Так я тебе сьогодні вибираю.

      Важкі бували на чужині дні,
      Бо не буває легкої розлуки.
      Та ти як сонце сходила в мені,
      І зігрівала як матусі руки.

      Душі в світах спокою не знайти,
      У прощах теж нема уже потреби.
      Моя Вкраїно, як без мене ти,
      Моя Вкраїно, як же я без тебе.

      2011р.
      ́



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Емігрант
      Сумно так, уста уже німіють,
      І казати більше слів не вміють.
      Гіркий немов полин - на серці щем,
      І вже з очей сльоза паде дощем.

      Вертаюсь знову на Україну,
      У калинову, у солов’їну.
      У тополину, у журавлину,
      З країв далеких до неї лину.

      З країв далеких, забув про втому,
      Немов лелека, лечу додому.
      Рідна країна, рідні Карпати,
      Де під горою батькова хата.

      Давно чекають вони на сина,
      Вже й похилилась стара хатина.
      Кажуть рідненькі, нащо ж ти сину,
      Зміняв дівчину тай на чужину.

      Лишив дівчину змолоду, зрана,
      Стала на серці сердешна рана.
      Не дочекалась тебе дівчина,
      Не залічила рану чужина.

      На Україну летів як сокіл,
      Вже не далеко гори високі.
      Прийшов додому й не стало сили,
      Дома хатина, тай дві могили.

      Білопілля 1992 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Намалюй мені літо

      Намалюй мені літо золотим олівцем,
      Намалюй джерело що тече під скалою.
      Намалюй мені гори що пахнуть смолою,
      Намалюй полонину з терпким ялівцем.

      Намалюй мені стежку якою я піду,
      Намалюй мені ще засмагаючі плечі.
      Намалюй мені очі щасливі в малечі,
      Що ласує собі в черешневім саду.

      Намалюй мені очі, щоб веселі й живі,
      Намалюй мені ти ту чарівну мережку.
      Що під ранок завжди за навішує стежку,
      І сльозою – росою блистить на траві.

      Намалюй мені землю, на якій я стою,
      Намалюй мені бджілку на квітці полину.
      Намалюй мені серце що бє без упину,
      Намалюй, намалюй мені душу свою.

      Намалюй мені вітер що повітря несе,
      Намалюй мені небо яким я нап’юся,
      До якого щасливим колись доберуся,
      Ти візьми й намалюй, намалюй мені все.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Крила

      Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
      Де небо проткнули смерекові вістря.
      А я закриваю очі і бачу як ти,
      На повні груди вдихаєш свіже повітря.

      Душу повільно став наповняти спокій,
      І в тіло почала вливатися сила.
      А я буду чекати на тебе, допоки,
      У твоєї душі знову виростуть крила.

      Ти все вище і вище ідеш без вагань,
      З першим сонячним променем попід руку.
      І дивуєшся все, як це у вранішню рань,
      Тихо довкола, немає жодного звуку.

      А смереки протягують руки – віта,
      Несуть свої обійми до твого тіла.
      Вбираєш тілом силу Карпатського літа,
      Така щаслива в обійми смерек влетіла.

      Ти торкнулася їх своїми руками,
      Вкрита сонцем і смерековою тінню.
      І любуєшся довго гірськими струмками,
      І ще дивуєшся квітами у цвітінні.

      Закрию очі, бачу як виникає,
      На твоєму обличчі усмішка мила,
      Розумію, що гори тебе забирають,
      І у тебе знову появилися крила

      2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Я вернуся

      Я вернуся
      В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
      Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
      В час коли до польоту із уст відривається пісня,
      Забувається все що було, і не знати що буде опісля..

      Я вернуся,
      В час коли просипаються люди, дерева і квіти,
      Коли серцю хочеться тільки любити і кохати й радіти.
      Щоб знову не спати, від першої зорі до світанку,
      Знову разом ночами випивати нашу любов до останку.

      Я вернуся,
      В час, який не забудемо більше вже жодного разу,
      Коли на землі забуваються всі давні гріхи і образи.
      Ляжуть наші сліди по асфальті і гулкім граніті,
      Крім любові й кохання не буде нічого на білому світі.

      Я вернуся,
      Щоб ніколи ніхто не зумів нас уже розлучити,
      Щоб твої і мої, назавжди ще змогли ми помилки простити.
      Щоб разом розправити крила , над землею летіти,
      І до світанку тихо на вухо слова дорогі шепотіти.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Заснули лебеді
      У гнізді заснули лебеді,
      Ми дивимося наче заворожені.
      Човник місяця колишеться в воді
      Темнотою доокола обгороджений

      Верболози листям шелестять
      Лози посхилялися до річки.
      В небесах зірниці мерехтять,
      Ці небесні ягоди – порічки.

      Під крилом лелеченьки малі,
      У гнізді своїми мріють снами.
      Чи є десь краще місце на землі
      Як ця земля, ці небеса над нами.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Мить
      Сьогодні осінь золота
      Вкриває стежку листом.
      Минулася весна ота,
      Із молодецьким хистом

      Життя зорею мерехтить
      Біжить собі неквапне.
      І хоче ще зустріти мить
      Ту що за серце хапне.

      Ту що стрілою пролетить,
      У сяйві золотому.
      Ловити хочу ще ту мить,
      Забувши враз про втому.

      І знову я один іду,
      Кудись в годину ранню.
      Надіюся що мить знайду,
      Десь там, за тою гранню.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Тримаймося

      Тримаймося сьогодні якомога,
      Прийшла пора творити Україну.
      Вже недалеко наша перемога,
      А після сад відродимо в руїнах.

      Іде війна жорстока і безлика,
      Сьогодні ще пісні співаймо ратні.
      Ми Українці – нація велика,
      Ми свої землі захистити здатні.

      Вже на друзки розбиті миру чаші,
      І попереду ще війни дорога.
      А з небес сьогодні предки наші,
      Дивляться на нас очима Бога.

      Війна єднає нас, а що ще буде?
      Коли минуться всі оті напасті.
      Ще заживемо ми в свята і будні,
      Отак як треба, знов у мирі й щасті.

      2015р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Я тебе покину на світанку

      Я тебе покину ранком - рано,
      Як зоря над сходом загорить.
      Моя любове , моя вічна рано,
      Без тебе в грудях холодом болить.

      Завжди мені з тобов гірка розлука,
      В розлуці й час у вічність не біжить.
      Моя любове , моя вічна муко,
      Одному тяжко й день один прожить.

      Та день мине , і знову прийде вечір,
      Зрадіє серце болям всім на зло.
      І знов обнімуть руки твої плечі,
      Відчують губи губ твоїх тепло.

      Що слова, слова в цю хвилю зайві,
      Коли обоє стрінемося знов.
      І в золотому місячному сяйві,
      Пізнавати будемо любов.

      Та мине на завтра царство ночі,
      І знов розлука довга як зима.
      Коли не бачу твої ясні очі,
      Тоді у мене спокою нема.

      Я тебе покину на світанку,
      Лиш солов’ї проснуться в ту пору.
      Тобі себе віддавши до останку.
      Собі лиш теплий спомин заберу.

      Надвірна.1983р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Літо минуло
      Вже і літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
      Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
      Вже гнізда порожні колишуть над шляхом тополі,
      Приміряють на себе сіру сорочку туману.

      Пронеслась над землею остання печаль журавлина,
      Журавлиним крилом літо махає – прощай.
      У червонім багатті стоїть над рікою калина,
      А на землю паде калиновою кров’ю печаль.

      Поля засіріли осіннім туманом і луки,
      І без жалю з лісів падолист обриває крило.
      Птах – віщун прокричить уже близькість розлуки,
      І останнім осіннім капризом, дихне над землею тепло.

      Надвірна. Осінь1995р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Дощ

      Лиш перша крапля дощова,
      Упала на мої долоні.
      А на землі сухому лоні,
      Враз оживилася трава.

      З туману блиснув перший промінь,
      Потім веселки коромисло,
      Над схилами гори нависло,
      І чути скрізь пташиний гомін.

      Мов сльози краплі дощові,
      Світились на траві , на листі,
      І через кольори барвисті,
      Стікали начебто живі.

      Така незвідана краса,
      Аж думка, наче білий голуб.
      Дощем промита, чиста й гола,
      Злетіла раптом в небеса.

      Надвірна 1984р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Застоялось мовчання

      Уже застоялось мовчання,
      Кожне слово тепер як лік.
      Чи вже без чужого втручання,
      Отак нам мовчати повік.

      В кулаки заплітаються пальці,
      Кожен погляд – ворон над звором.
      Ми наче чужі постояльці,
      Одне одного мацаєм зором.

      І навіщо ж такі страждання,
      Що ми навіть забули хто ми.
      І чи мовчимо від бажання,
      А чи мовчимо від утоми.

      Може погляди простір зловлять,
      А безодня розтулить губи.
      І знову появиться слово,
      Солодке як брага й любе.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Дивися в даль
      І назад вернути не удасться,
      І суд чинити пізно над собою.
      Коли втрачаєш все у одночасся,
      Надію, віру, душу і любов.

      Уже тобі лишився біль загуслий,
      І не стопити вже тієї криги.
      Дивися вдаль як відлітають бусли,
      Чекай, то може прийдуть ще відлиги.

      Дивися вдаль, хай біль тебе вартує,
      Дивися вдаль – нещасний чоловік.
      Ніхто тебе від того не врятує,
      Від того, на що сам себе прирік

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Вчорашня мить
      В бездні ночі шепче хтось сердито,
      Намисто – листя вітер теребить.
      В чорній тіні на стіні розмита,
      Та, яку не хочеш розлюбить.

      В чорних ночах помирають весни.
      Опустіло гніздечко руде.
      Хоч кричи а хоч в долоні плесни,
      Та вона вже більше не прийде.

      Перетнеться ниточка, порветься,
      Не вслухайся у вечірній брук.
      Ні, вона вже більше не вернеться,
      Не озветься туфельки каблук.

      Більше вже вона не прошепоче,
      І нічим тобі не прошумить.
      І ніколи вже прийти не схоче,
      Вже вона – твоя вчорашня мить.

      2015р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Вдова солдата
      Самотні вікна – вишиті фіранки,
      Холодна хата затишком ячить.
      За вікнами розбите серце бранки,
      Задумалось – в неспокою мовчить.

      Життя – то завжди річ дивакувата,
      Холодні вікна напилися сліз.
      Синоніми думок – Укроп і Вата,
      Та ще АТО - словесний куций зріз.

      Холодний дім, і постать у вікні,
      І смерть любу мож на війну списати.
      Давно уже б змирилася – так ні,
      Їй тепер усе життя чекати.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Нарешті вдома
      Удалині залишились перони,
      Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
      Уже високі пожовтілі крони,
      Скидають листя із обвислих рук.

      Не віриться що я нарешті вдома,
      І що вже оте закінчилося все.
      І душу наче сила невідома,
      Здійняла і по вулицях несе.

      Дороги вічні , перони, станції,
      Та колись усе минає у житті.
      Віють уже холодом дистанції,
      Чужі , далекі гори золоті.

      Душа летить над простором імлистим,
      Більше вже мені нікуди не спішить.
      А осінь облітає жовтим листям,
      А осінь так привітно шелестить.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. У всесвіті...
      У всесвіті все має своє місце,
      На небесах такий прекрасний місяць.
      А ми належимо землі,
      Такі нещасні і малі.

      Земля – на трьох китах стоїть тарілка,
      І нам тепер чомусь від того гірко.
      Що ми на тому черепку,
      Живемо в самому кутку.

      Усе у всесвіті має дорогу,
      І все небесне належиться богу.
      Теж добре відомо одне,
      Що богу належить й земне.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Полудень липневий

      В полудень липневий сонце гаряче,
      І вітри палючі порохом дують.
      Одні лиш мурашки домики – дачі,
      В полудень липневий вперто будують.

      Всі за роботу взялися хватко,
      Кладуть соломинку на соломинку.
      І виросте горбиком складена хатка,
      В полудень липневий через хвилинку.

      Дружно працюють мурашки – друзі,
      В збудованій хатці житимуть після.
      Коник їм пісню співає в лузі,
      Розвеселяє мурашок пісня.

      Коник на лузі став і стрекоче,
      Лиш заховався в тінь під листочок.
      Він будувати хатку не хоче,
      Хатка для нього кожен куточок.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Україні
      Мені приснилася у сні,
      Яка ж бо ти вродлива.
      Стоїш у квітах навесні,
      Пташками галаслива.

      І враз в оту красиву рань,
      Пора така наспіла.
      Що кров гаряча наче грань,
      У жилах закипіла.

      Отам, де обрій засинів,
      Гукнули враз гармати.
      Буди, буди своїх синів,
      Буди Вкраїно – мати.

      Буди, буди своїх синів,
      Хай зрозуміє кожний
      Зі сходу вже гуркоче грім,
      І став цей світ тривожний.
      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Ніч
      Холодна, гордовита ніч,
      Одіта у червоні кола,
      Приходить вечору навстріч,
      І все смутніє доокола.

      І поки місяць світлий ріг,
      Не висуне крізь чорні хмари.
      Не видно навіть власних ніг,
      І всі дороги мов примари.

      Затихло змучене минуле,
      Й ще не проснулось майбуття.
      І вже в садах вітри заснули,
      Немов завмерло скрізь життя.


      1994р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Дві дороги життя не пройти
      Дві дороги життя не пройти,
      за надмірні бажання розплата.
      Завела мене доля в світи,
      А душа залишилась в Карпатах.

      Там де мрії шаліли любов’ю,
      І зітхали вітри солов’ями.
      Рідний краю, душа із тобою,
      Залишилася понад плаями.

      Там душі говірливо і шумно,
      Де росли ми й раділи мов свічі.
      Мені ж в світі самотньо і сумно,
      І заглядає туга у вічі.

      Вже надії нема й сподівання,
      Навіть сонце сховалося в хмарах.
      Залишилась надія остання,
      Тай надія та наче примара.

      Доле моя, що би ти почула,
      Хочу крикнути як можна, дуже.
      Щоб ти серце розрадила чуле
      Щоб до мене не була байдужа.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Розкупори вино
      Сніданок на двоїх,
      Із бутербродом чай.
      Кривить душею гріх.
      Не скажу я прощай,

      Бо страшно стало аж.
      Зітру з чола росу,
      Сам спільний наш багаж.
      Я вже не донесу,

      Розкупори вино,
      І став на стіл бокали.
      О боже, як давно,
      Ми цього дня чекали.

      Нічого не кажи,
      І слово мить не згубить.
      Ти просто бережи,
      Для поцілунку губи.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Ніч – безсонниця
      В кожній долі є доля іронії,
      І чомусь усе так склалося
      Що тепер я тобі по сторонній,
      А недавно ще вдвох кохалися.

      І тепер кожна ніч – безсонниця,
      Навіть спомин, і той не радує.
      Лиш зоря до вікна клониться,
      Через шибку в очі заглядає.

      Є задачі в житті – теореми,
      Помагати б нам одне одному.
      Бо ж не вижити нам по окремо,
      В цьому світі нудно – холодному.


      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Лети зі мною

      Світліють небосхили,
      Пора летіти в даль.
      Господи, дай нам сили,
      Ноче, кохання дай.

      Світ білий як безодня,
      Чи йти туди чи ні.
      До того передодня ,
      Що там в далечині.

      Чи йти до того краю,
      Ти тільки знати дай.
      Якщо я вибираю,
      Ти так же вибирай.

      Ніхто не потурбує,
      Нас там в майбутні дні.
      Про все я накарбую,
      На скеляній стіні.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Дзвонить вечір

      Дзвонить вечір лункими зорями,
      Вітер вертить свої вітряки.
      Ти за далями неозорими,
      Я дійду туди все – таки.

      На далекий світ ще подивлюся,
      Де очей твоїх синій дим.
      Надивуюся, налюбуюся,
      Знову стану я молодим.

      Де смереками лапатими,
      Повкривалися кряжі.
      Там над горами, над Карпатами,
      Зорі світяться мов коржі.

      Я знайду десь там ясну зіроньку,
      Ще невидану красу.
      На святковий день, на неділеньку.
      Заплету тобі в косу.

      Буде цілий світ дивуватися,
      Як засвітиться та зоря.
      І пишатися й милуватися,
      Лиш тобою буду я.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Моє золотко

      Я сьогодні буду коротко,
      Постараюсь без лишніх слів.
      Скажу тільки моє Золотко,
      Те що раньше сказать не смів.

      Чи ж словами можна міряти,
      Все те що від серця йде.
      Моє Золотко – можеш вірити,
      Що все як найкраще буде.

      Йде від серця те незбагненне,
      Сильніше від інших сил.
      Що не може в справах буденних,
      Залишити мрію без крил.

      Будь такою а не навпаки,
      Твої мрії щирі й відверті.
      Залишайся собою поки,
      Ми живемо в цій круговерті.

      26 . 04 - 2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Крихітка щастя
      Знов крихітку щастя доля нам принесла,
      Божевільна повінь човен наш несе.
      Хочеться сьогодні загубити весла,
      І про все забути, забути про все.

      Хочеться сьогодні заблукати в хащі,
      Так щоб тільки чувся під ногами хруст.
      Ще ковток любові випити із чаші,
      Пити голос любий із солодких уст.

      В осені заманах бути знову поряд
      І не відчувати більше самоти.
      Щоби не ховався під повіки погляд,
      Вже назад назавжди попалить мости.

      2012р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Крокує день

      Крокує день, і все вмирає в вечір,
      І тільки залишаються лишень.
      Ті незабутні, невмирущі речі,
      Ті , над якими непідвладний день.

      Минає день, на небі місяць ватру,
      Таку, аж до пів неба, розведе.
      А час над всім свою поставить варту,
      І все уже не дінеться ніде

      Лиш може завтра скосить смерть косою,
      А може ніч сховає в темноті.
      Те що ще вчора сяяло красою,
      Те що було найкращим у житті.

      І зникне все, а потім хтось забуде,
      Про те усе що було перед тим.
      І стихне голос задихнувшись в грудях,
      Затягне світ туман, вогонь і дим.

      Надвірна 2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. На могилі тата і мами

      Серпень серпом літо все вижне,
      А потім зів’януть кущі.
      І в осінь потягнуться тижні
      В холодні осінні дощі.

      Сльоза бурштинова на листі двоїться,
      Як застилі, перелякані очі.
      Лист пожовклий дрижить, мов боїться,
      Ще з гілок облітати не хоче.

      Невідомі птиці летять в невідомість,
      Зграя за зграєю як дублікати.
      А я залишаюсь натомість,
      Я зупинився, не хочу від себе втікати.

      Зігнуся, присяду, затужу,
      Під тиском гіркої хвилі.
      Поправлю засохлу ружу,
      На батька і мами могилі.

      Бабче 2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Смерть солдата
      Серце куля пропекла,
      Він упав на м’яті злаки.
      Кров червона потекла,
      Як розквітлі в полі маки.

      У не викопаний гріб,
      Він приліг хоч чуть поспати.
      І приснився йому хліб,
      Що спекла сьогодні мати.

      А від хліба йшло тепло,
      Те тепло що дала мати.
      Наче сонечко зійшло,
      Понад гори у Карпати.

      В небеса дивився він,
      Крізь не визріле колосся.
      Над землею плакав дзвін,
      Біль розносив стоголоссям.

      З нього в полі кров стекла,
      Скоро тіло охололо.
      А дома матінка злягла,
      В грудях серце закололо.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Не ми вибираємо

      З рук все валиться, небо падає,
      Дорога до пекла чи до раю.
      Від безсилля серце ридає,
      Не ми вибираємо, за нас вибирають.

      День минає, ніч пітьмою хвалиться,
      Та хто ж не будь дайте руку.
      Пекло топиться, пекло палиться,
      Вже за хвилю спалить перуку.

      Ноги гупають по Хрещатику,
      Хто до раю а ми до низу.
      За нас вибирають долю таку,
      Нести в пекло в’язанку хмизу.

      Нам на плечі тягар тяжкий,
      А нам хочеться теж до раю.
      Як жалко, собі стежки,
      Не ми вибираємо, за нас вибирають.

      Жовтим полум’ям хмиз палає,
      Вариться в котлах чорне вариво.
      Правди не було і немає,
      Хіба ж це життя, тільки марево.

      Надвірна 2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Немає волі
      Немає волі, чуда теж не буде,
      Таврує долю вже недобрий знак.
      Поки в своє мовчання грають люди,
      Залишиться і завше буде так.

      Ніхто задаром не принесе волі,
      Ніхто не дасть свободу вам у дар.
      Поки мовчиш народе у недолі,
      Поки мовчиш, то волею лиш марь.

      Важку пору не вдасться пережити,
      Поки народ німий, поки мовчить.
      Без боротьби у рабстві треба жити,
      Хіба ж про те історія не вчить.

      Поки за всім лиш кожен збоку стежить,
      Безповоротно в вічність плине час.
      Прожити вік так як прожить належить,
      Тепер уже залежить лиш від нас.

      Якщо народ – його вже не здолати,
      Якщо народ то відсіч дасть любу.
      Якщо народ – його не розігнати,
      Бо розігнати можна лиш юрбу.

      Немає волі – треба здобувати,
      І час настав за волю йти у бій.
      Прийшла пора навчатися стріляти,
      Прийшла мені, прийшла тобі й тобі.

      2012р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Не гайтеся
      Ночами місяць з зорями мандрує,
      А вдень у хмарах ясне сонце тоне.
      У небесах над всім Господь мудрує,
      Вслухаючись у наші болі й стогони.

      Нам би ще трошки, трошки потерпіти,
      Щоб воля стала для усіх оплотом.
      Та більше болі нікуди подіти,
      Знов стікає Україна кров’ю й потом,

      Жах бере. На бій вставайте люди,
      За волю підіймайтеся з колін.
      Без волі всім нам прощення не буде,
      Без волі буде лиш один проклін.

      Не гайтесь більше люди, ох не гайтеся,
      Вставайте разом щоб не буть порізно.
      За свою волю й щастя позмагайтеся,
      Поки ще мож, поки іще не пізно.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Стихла сльота

      Стихла сльота, вітер присмирнів,
      У пізній час, коли Сова на ловах.
      Спати теж не хочеться мені,
      Душа шукає трепетного слова.

      Душа така, нема над нею права,
      Усе би добре, щоб у час дозвілля.
      Та на столі стоїть в горнятку кава,
      На ніч кава, повне божевілля.

      Чорний птах - летить моя душа,
      Наче бусел пташеняті жабку.
      Несе у дзьобі слово для вірша,
      І лапками несе ще слів охапку.

      2015р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Навіщо
      Ти задуми свої звершила,
      Ти забрала усе що було.
      Лиш мене ти мені лишила,
      Ти забрати мене забула.

      А я залишився один,
      Я без тебе ніяк не звикну.
      Уже падаю в бездну годин,
      І скоро зі світу зникну.

      Ти мені відповіла – ні,
      Може вийшло так зопалу.
      Уже гаснуть мої вогні,
      Дотліваю – стану попелом.

      Ти мене сироту згубила,
      І тепер я тобі – навіщо.
      А клялася колись – любила,
      А клялася колись – по вічно.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Над річкою туман

      Над річкою туман, за рікою хата,
      Черешневий сад а дальше ліс.
      Тут моя Вітчизна, тут мої Карпати,
      Тут колись родився я, тут в дитинстві ріс.

      Лиш одна в житті буває рідна сторона,
      Там добром нас напуває криниця без дна.
      Де тепло своє земля, щедро дарувала,
      Так що серденько навік і причарувала.

      Там де милій пригинав віти калинові,
      Там де вперше цілував губи малинові.
      Де в коханої світились очі наче сонце,
      Ті що снилися завжди в далекій сторонці.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Щастя моє

      Божим оком образ на стіні,
      Дивиться, мов щось мені шепоче.
      А серце розривається в мені,
      Серце моє в грудях щастя хоче.

      Де задержалось щастя моє, де,
      Пропадаю, пропадають мрії.
      А на землю білий сніг паде,
      Мов пелюстки білої лілії.

      Жду, та чомусь тебе нема,
      Виглядаю, та не знаю звідки.
      Білим снігом засипає все зима,
      Наче пухом білої лебідки.

      Мені без тебе як без сонця дню,
      Мені без тебе кожна ніч без краю.
      Вернись до мене я тебе молю,
      Вернись до мене, я тебе благаю.

      Закидає землю білий сніг,
      На мою долю ще паде й журбою.
      Щастя моє, о як би я міг,
      Сам пішов у світ би за тобою.

      Щастя моє, о як би я міг,
      То запріг би сто коней буланих.
      З’їздив би до тебе сто доріг,
      Щастя моє, щастя довгождане.

      1997 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Журавлина пісня
      Опадає листя з тополини,
      Журавлі збиваються у клини.
      Відлітають журавлі у сині далі,
      Залишають тільки крики – жалі.

      Журавлики мої ви не баріться,
      Весною по скоріше поверніться.
      Покличе вас додому хай надія,
      За рідною землею ностальгія.

      Ви вертайтеся журавлики додому,
      На чужині не солодко нікому.
      Повертайтеся журавлики до хати,
      Україна буде вас чекати.

      Відлітають журавлі до моря,
      Тай курличуть з радості чи з горя.
      Начебто мене з собою взяли,
      Дуже серце моє схвилювали.

      Журавлі мені крилом махають,
      Вдалині за обрієм зникають.
      Вдалині ховаються в тумани,
      І від того серце моє в’яне.

      Вслід журавлям у небо придивляюсь,
      Ні журавлі , я з вами не прощаюсь.
      У душі одне лише бажання,
      Щоб була ця зустріч не остання.

      Парище 2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. У саду
      Пам’ятаєш навесні,
      Ти всміхнулася мені.
      І так вийшло що з тобою,
      Залишились ми одні.

      Ми за руки обнялись,
      І в садочок подались.
      І напевно наші мрії,
      У хвилину ту збулись.

      А в садочку холодок,
      Стали яблуньки в рядок.
      Так тремтіло серце в грудях,
      Як не яблуньці листок.

      Я тебе за руку вів,
      Білим цвітом сад розцвів.
      І стелився нам під ноги,
      Соловейка тихий спів.

      Чи тоді я ще не вмів,
      Чи боявся і не смів.
      Не зумів тобі сказати,
      Тих, таких важливих слів.

      Ти стояла ледь жива,
      І важливі ті слова.
      Тихо,тихо у садочку,
      Шепотіла нам трава.

      Вийшло так що все таки,
      В тебе я просив руки.
      Там в садочку на стежині,
      Ми зійшлися на віки.

      Надвірна 1981р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Відлетіли журавлі

      Літо проминуло, наче в сні наснилось,
      Ще одна минула вереснева ніч.
      Просипаюсь зранку , щось в житті змінилось,
      Лиш не розумію тільки в чому річ.

      Відлетіли журавлі , відлетіли,
      Відлетіли до тепла у синю даль.
      Залишили свої гнізда опустілі,
      Відлетіли, не прощалися, а жаль.

      Стало зразу холодно й похмуро,
      Все як звично у осінні дні.
      Відчуваю як чомусь зажура,
      В серце поселяється мені.

      А в саду вже пізно спілу грушу,
      Норовистий вітер обтрусив.
      З сумом в серці помиритись мушу,
      Щоб холодні дні якось прожив.

      А я тепер - неперелітна птиця,
      Вже вдома і літую і зимую.
      Може від того в очах сльозиться,
      Може серце від того сумує.


      Відтепер лише весною марю,
      Та ночами снів чекаю віщих.
      Вірю що розжене вітер хмари,
      Все чекаю , не питай навіщо.

      Надвірна 2008 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Пісня як чари
      Як сонце в небі, що поза хмари,
      То світить ясно, то враз зникає.
      Так і та пісня, що наче чари,
      То лине дзвінко, то затихає.

      Пісню шепочуть губи дівочі,
      То вона тоне, то випливає.
      Наче та річка, і в дні і ночі,
      В серденько моє силу вливає.

      Понад землею, хвилею лине,
      То пнеться вгору, до хмар, до грому
      Від тої пісні, серденько стигне,
      Мило і страшно серденьку тому.

      До хмар до грому, в небесні висі,
      Крізь моє серце пісня летіла.
      Пісенька люба, призупинися,
      Не забирай же, душу із тіла.

      Як пісня лине, серденьку любо,
      Як пісня стихне, серце тривожне.
      То вона ліки, то вона згуба,
      Без пісні жити серце не може.

      Серцю і легко, серцю і важко,
      Нащо ж та мука, хтось запитає.
      Наче та пташка, біля піддашка,
      Довкола серця пісня літає.

      Надвірна 1993 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Самотня любов
      Чекав він день, чекав він вік,
      Надіявся, та все було дарма.
      Який він терпеливий чоловік,
      Вона ж пішла, й нема її й нема.

      Короткі були дні і довгі ночі,
      Він все чекав, чекати він умів.
      Потім від сліз повисихали очі,
      І голос стих, а дальше онімів.

      Вона пішла як та зоря безпутна,
      Вона пішла, залишився він сам.
      Чому в його житті любов трикутна,
      Питався і молився небесам.

      Колись давно на неї кинув оком,
      Вона всміхнулась. Все було б добро.
      Та вхопив погляд душу ненароком,
      Немов би гаківниця за ребро.

      Були прекрасні в неї очі й чисті,
      А в погляді любов була і власть.
      Всміхнулася й пішла у падолисти,
      Попливла, мов сонце подалась.

      За нею йшов він як за сонцем сонях,
      Потім вона за небокрай втекла.
      А він все ж ніс в мужських своїх долонях,
      Від свого серця крихітку тепла.

      Вона пішла одна, пішла без нього,
      Так у чеканнях день за днем минав.
      І сам не знав навіщо і для чого,
      Усе життя чекав і доганяв.

      Ніхто не знав ні в слові ні в пів слові,
      Для чого це, надій і мрій злиття.
      Та все ж напевно без його любові,
      І життя було би не життя.

      Він жив і вірив в вічне й безкінечне,
      Малий на зріст, та серцем Гулівер.
      Поки не вистигло тепло його сердечне,
      Потім знеміг, а потім і помер.

      Життя таке, у нім буває всяко,
      Він любив, з любов’ю і помер.
      Вона ж нещасна, отака, ніяка,
      За ним десь може плаче й до тепер.

      Парище.2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. У лузі
      У лузі, на калиновій галузі,
      Лиш один у всій окрузі.
      Соловейко свою пісню щебетав.
      Колихав ранковий вітер,
      На калині білі квіти,
      Білі пелюстки по лузі розметав.

      Заспівав на повні груди,
      Соловейко сонце будить,
      В мокрі трави солов’їний спів упав.
      Там де вчора до пів ночі,
      Заглядав коханій в очі,
      І кохану в теплі губи цілував.

      Я на тому місці стою,
      Де впав спів у душу мою,
      Серце моє наче молот в груди б’є.
      Соловейка пісня ллється,
      Жайворонок в небі в’ється,
      І зозуля вже проснулася й кує.

      Горобці злетіли хором,
      Зацвірінькали над звором,
      Чорний ворон із потоку воду п’є.
      А маленька ластівочка,
      Хлепче росу із листочка,
      Божа днина в світі божім настає.

      Від чого й само не знає,
      Моє серце завмирає,
      Так і б’ється , так і рветься.
      То тріпоче жайворонком,
      То співає соловейком,
      А над лугом пісня в серце ллється.

      Парище 2005 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Я вернуся
      В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
      Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
      В час коли до польоту із уст відривається пісня,
      Забувається все що було, і не знати що буде опісля..

      Я вернуся,
      В час коли просипаються люди, дерева і квіти,
      Коли серцю хочеться тільки радіти.
      Щоб не спати, від першої зорі до світанку,
      Знову разом, пити нашу любов до останку.

      Я вернуся,
      В час, який не забудемо жодного разу,
      Коли забуваються давні гріхи і образи.
      Ляжуть наші сліди по асфальті і гулкім граніті,
      Крім любові не буде нічого на білому світі.

      Я вернуся,
      Щоб ніколи ніхто не зумів нас уже розлучити,
      Щоб твої і мої, змогли ми помилки простити.
      Щоб разом розправити крила і знов над землею летіти,
      І тихо на вухо слова дорогі шепотіти.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Злітає думка
      Злітає думка, манить думку висота,
      А підсвідомість ловить обриси знайомі.
      Ти хотіла щоб тебе любили так,
      Безпам’яті, і до кінця, до комі.

      Ти хотіла - теж хотіла б кожна,
      Хоч раз в житті такого досягнути.
      Щоб було все, і те що можна і не можна,
      І те що є, і те чого не може бути.

      В людини серце головне, не врода,
      Хоч вроду теж хотіла б кожна мати.
      Любов покара є чи нагорода,
      Про те мабуть ніхто не може знати.

      За всі гріхи покайся і покай,
      Прости все те чого ще не простила.
      Коли вже не чекають, ти чекай,
      Чекай тоді, коли уже не сила.

      Життя пройде, минеться, промайне,
      Якщо колись я відійду у далі.
      Забудь минуле і забудь мене,
      Тобі ж на цьому світі жити далі.

      Забудь все те що пам'ять береже,
      Забудь все те що помі ж нами було.
      Забудь його й не воскресай уже,
      Минулого нема, воно минуло.

      Надвірна.2009р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Грань
      Вже не підемо в спориші,
      Як ніч почне зоріти.
      Закрижанілої душі,
      Вже більше не зігріти.

      Душа як висохла трава,
      Віджити вже не зможе.
      Ні поцілунок , ні слова,
      Вже їй не допоможе.

      Вже не летіти їй в світи,
      Через безмежний простір.
      Є грань яку не перейти,
      Невидима і гостра.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Не з тобою стою
      Не з тобою стою у вечірній порі,
      Не з тобою шепчу до пів ночі.
      Вже не ти, вже не ти, дві холодні зорі,
      Заглядають тепер в мої очі.

      Із моєї душі не тече вже тепло,
      Вже не гріє воно твої руки.
      Остиває душа як на холоді скло,
      Розривається серце з розпуки.

      Вже себе не виню, що так вийшло в житті,
      Хоч самотності біль тисне груди.
      І думки вже не ті, і слова вже не ті,
      Дзвін розбитий дзвонити не буде.

      Не співає душа , тільки жалі одні,
      Загубилось у жалях кохання.
      Вже не ти, вже не ти, шепче вітер мені,
      Свої радощі й свої страждання.

      Не жаліюсь собі, і не скажу комусь,
      Біль душевна уже затихає.
      Тільки більше душа не радіє чомусь,
      Й так солодко уже не зітхає.

      Надвірна 2000 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Холодно
      Холодно, наче день осінній,
      Кинув на мою любов, білий перший іній.
      Холодно, серцю сонця мало,
      То сьогодні на любов, тінь обману впала.

      Не тривож, більше мою рану,
      Любить серце та воно ж, не стерпить обману.
      Не даруй, більше мені квіти,
      В серці моєму зима, а в твоєму літо.

      Все забудь, все уже минуло,
      В серці моєму любов, льодом затягнуло.
      Холодно, наче день осінній,
      Кинув на мою любов, перший білий іній.

      Парище 1995р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Замкнуте коло
      Ти не кажеш так, ти не кажеш ні,
      І позиція така, не міняє відстані.
      Вдвох по замкнутому колу,
      Ми не зійдемось ніколи.

      Час крутить колеса, стрілки лукаво
      На нас поглядають. Та нам не цікаво.
      Вдвох по замкнутому колу,
      Не зійтися нам ніколи.

      Стрілки граються в години,
      Тільки час для всіх єдиний.
      Час біжить на м’яких ніжках.
      Вічна бігова доріжка.

      Парище 1990р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Чорний плащ
      Я полечу до тої ясної зорі,
      До золотої, що так сяє у горі,
      До вічної, що там у всесвіті живе,
      До тої, що давно мене зове.

      А ніч оділа чорний плащ, довкіл накрила,
      Я полечу у неба даль, розправлю крила.
      Прощай – прости, немає сил тебе забути,
      Засни, засни, як зможеш ще заснути

      Без страху я влечу у темінь чорну,
      У чорний ночі плащ себе огорну.
      Я долечу, візьму зорю тобі по росту,
      До тебе вернуся назад, о пів на шосту.

      Я повернуся як буде світати,
      Я повернуся, ти ще будеш спати.
      Зорю мою ти зможеш бачити у сні,
      А я згорю у тому світлому вогні.

      Велика ніч, у чорному безмежжі,
      Проснешся гола ти, в зірок нема одежі.
      Проснись, проснись, світи собі світи,
      Ти вже зоря, пора тобі зійти.

      Ти зійдеш, промінь золотий тебе обжене,
      А я замру, немов заворожений.
      Щасливий від того що схід твій бачу,
      Зрадію, засміюсь, а то й заплачу.

      Сонце зійде, і ніч в ту мить кінчається,
      Вернешся ти, із снів завжди вертаються.
      І знову буде новий день,
      Знов завтра буде новий день.

      2003р.Надвірна




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Боюся тиші
      Боюся тиші.
      Коли не пишуться вірші,
      Коли у засіку душі,
      Шкребуться миші.

      Згорають свічі.
      І більше не підняти рук,
      І наче вибух кожен звук
      Летить у вічі.

      Мовчить несміла.
      Немов не варта ні гроша,
      Моя засмучена душа –
      Ворона біла.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Світає
      Світає, сонячна зоря,
      Вже показалася здаля,
      Між днем і ніччю.
      Листок вербової лози,
      Усміх ранкової сльози,
      Кидає в вічі.

      Враз заіскрилися в траві,
      Такі крихітні і живі,
      Малі озерця.
      Немов хтось трави притрусив,
      Велике дзеркало краси,
      Розбив на скельця.

      Фиркнула пташечка крилом,
      І першим димом над селом,
      Дихнула хата.
      Вдихаю сонечка ковток,
      І в мій Карпатський закуток,
      Приходить свято.

      21.04 2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Політ душі

      Душа змахнула вигнутим крилом,
      В ній забриніли невідомі струни.
      І вже летить крізь тишу напролом,
      До тої хмари що по небу суне.

      Та біла хмара з неба кожним ранком,
      Тремтливу душу манить за собою.
      Щоб у полях впиватися світанком,
      Настояним на квітках звіробою.

      Душа летить, та тільки птах – віщун,
      Зрадливо зойкне в світанкову тишу.
      Вона впаде краплиною дощу,
      В завмерле тіло, що ледь тільки дише.


      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Мужчина плаче
      Сидить сумний на лавці чоловік,
      Ховає сум свій щоб ніхто не бачив.
      Гірка сльоза стікає з під повік,
      І дивно всім, коли мужчина плаче.

      Сидить сумний, лице мов кам’яне,
      І лиш обличчя зморщене від болю.
      Сидить, чекає поки біль мине,
      У цій сумній, не чоловічій ролі.

      Мужчини завжди витримкою славляться,
      Бо так було заведено повік.
      Біда, коли сльозами горе плавиться,
      Біда, коли сидить у сльозах чоловік.

      2013р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Краса моя
      Можливо я запізнюсь на побачення,
      А можливо зовсім не прийду.
      Бо ж не все в цім світі передбачено,
      За щастям завжди йде невдача по сліду.

      Одну тебе на світі цім люблю,
      До тебе нелегка і не близька дорога.
      Можливо в роси голову схилю,
      Коли вже зовсім буде йти незмога.

      Лише удвох не збитись нам з путі,
      І світ удвох немов побачений уперше.
      Якщо любов одна бува в житті,
      Нехай вона одна його й завершить.

      Краса моя, ти не сумуй, не плач,
      Ще б’ється серце й наче струни нерви.
      Для нас любов нехай буде як плащ,
      Щоб в дощ і в холод зігрівала без перерви.

      Надвірна2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Останнє рандеву
      Минає ніч, минає день і знов приходить ніч,
      Знов залишаюся одна, з собою віч на віч.
      Вже прірву ту що пролягла, так просто не пройти,
      В холодній ночі я одна, а десь далеко ти.

      А як красиво все було, любились як колись,
      Та в різні сторони чомусь, дороги розійшлись.
      Годинник тихо на стіні, час відбиває в такт,
      Скажи мені, скажи мені, чому все вийшло так.

      У часі й просторі тепер вже розминулись ми,
      Лиш не кажи що так завжди буває між людьми.
      Що все кінчається колись, остання рветься нить,
      Лиш біль у серці як струна, тихенько забринить.

      І ще забутися не вспів останній потиск рук,
      А душу спомин вже обплів, холодний як павук.
      Як ти стежиною тоді пішов без вороття,
      Я залишилася одна, одна на все життя.

      Та до тепер я ще чомусь тим спомином живу,
      Де в нас з тобою відбулось останнє рандеву.
      Проходять дні а спомин той немов давнішній сон,
      Мов перешитий макінтош, вже на новий фасон.

      Як і тоді стою одна, незаймана така,
      У човнику долонь твоїх вже не моя рука.
      Минає ніч, минає день, і знов холодна ніч,
      Знов залишаюся одна, з собою віч на віч.

      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Сопілка
      Взяв майстер у руки гілку вербову,
      І вирізав з неї сопілку чудову.
      Сопілка добро від рук майстра ввібрала,
      Всіма голосами вона заспівала.

      Як злинула пісня сопілки над світом,
      Холодна зима обернулася літом.
      І разом із голосом тої сопілки,
      Співав соловей свою пісню до спілки.

      Музику лила сопілка мов воду,
      Старшим на щастя, молодшим на вроду.
      То в серце вливала холодного жалю,
      Немов би зроблена була із кришталю.

      Немало сопілка творила чудес,
      Світилось від неї склепіння небес.
      Комусь нагадала цвітіння весни,
      А комусь навіяла щастя у сни.

      Тому здалася просто звичайною,
      Не зчарувала красою і тайною.
      А комусь байдужому дала натхнення,
      Понесла в майбутнє із сьогодення.

      Як в річці вода все пливе і пливе,
      Хвилює сопілка все серце живе.
      Лине над світом голос сопілки,
      Зробленої майстром з вербової гілки.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. --------
      Думка – це голий плід,
      Їй слово – одежина.
      Та випускать не слід
      Із пляшки джина.
      Бо слово – часом і єдине,
      Може душу ранити людини.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Я ніколи тебе не знайду

      Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
      Душа як провидця віщує недобру вість.
      Очі сміються а серце давно вже ридає
      А руки мої обнімають самотність.

      Твоїм голосом тихо шепче листя зелене,
      В самоті марю тим що між нами було.
      Очі закрию, ти хилишся ніжно до мене,
      Губ твоїх я відчуваю тепло.

      Уява як скульптор ліпить плечі твої і груди,
      Так виходить що пам'ять сильніша за час.
      Я ніколи тебе, я ніколи тебе не забуду,
      Я ще досі танцюю останній з тобою наш вальс.

      Може в споминах цих моя доля мені дорікає,
      Все життя я ночами і сплю і не сплю.
      Підсвідомо здається, що десь недалеко чекає,
      Та, яку все життя і кохаю й люблю.

      Дивне місячне світло все довкіл заливає,
      Наче дивна істота я до тебе стежками іду.
      Йду шукати тебе, хоч наперед вже знаю,
      Що ніколи уже, що ніколи уже не знайду.

      Хтось зустріне мене, не подасть навіть виду,
      Розумію його, береженого бог береже.
      Знаю я що подібний тепер на сновиду,
      Та нічого з собою не можу зробити уже.

      Йду шукати тебе і купаюся в місячнім сяйві,
      Місяць сварить із неба, накликає на мене біду.
      Знаю добре, мої намагання всі зайві,
      Я ніколи уже, я ніколи тебе не знайду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Осінь
      Уже давно зелені килими,
      На плечах верховин повідцвітали.
      І журавлі останній раз крильми,
      На прощання в небі помахали.

      Моляться за ними вслід уста,
      І нагадало серце про утому.
      Та знову повінь, повінь золота,
      Все розтворяє в сяйві золотому.

      І все ще очі дивляться в світи,
      І душу щось вібрує неусипне.
      Ще хочеться іти, іти, іти,
      Аж поки вітер листя не осипле.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Ой що то за хмара
      Ой що то за мара, там де чорна хмара,
      Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
      Чи то чорний ворон в небі знемагає,
      Чи орел крилами до сонця сягає.

      То не чорний ворон в небі знемагає,
      Не орел крилами до сонця сягає.
      То мою душечку попід хмари носить,
      То моя душечка до бога ся просить.

      А бог мою душу до себе не бере,
      В небо не пускає ще й різкою пере.
      Каже, тобі душе в небо ще зарано,
      Ще вертай на землю, лічи свої рани.

      Повертайся душе ще до свого краю,
      Ще для тебе місця я не маю в раю.

      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Волошки
      Розцвіли волошки в полі,
      Синьоокі ясночолі.
      В чистих росах умивались,
      Та до сонця усміхались.

      Моє серце все з журбою,
      Тужить серце за тобою.
      Ти пішла в ранкові роси,
      Заплела волошки в роси.

      Кожен ранок ціле літо,
      Виглядав тебе зі світу.
      Повернись моя кохана,
      На світанку, рано, рано.

      Розцвіли за ніч волошки,
      Дивне зілля для ворожки.
      Ці волошки сині в полі,
      Наче знак моєї долі.

      Як беру волошки в руки,
      В моїм серці менше муки.
      Де ти мила, обізвися,
      Тай скоріше повернися.

      1979р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Я видумав тебе
      Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
      Дали тобі красу, і світло і тепло.
      Мене манила ти за обрієві далі,
      Таких як ти на світі ніколи не було.

      Я дав тобі як бог, хорошу, добру душу,
      Краси не описати, якою стала ти.
      До смерті я тепер тебе любити мушу,
      Тепер завжди тебе я мушу берегти.

      При зустрічі моя до тебе думка лине,
      Із тисяч лиш одну тебе я впізнаю.
      І помисли мої, і серце соколине,
      Лише одній тобі, тобі я віддаю.

      Хтось скаже що в житті я не набув нічого.
      Хтось скаже що життя я даром змарнував,
      Що в мене не було нічого дорогого,
      Не вір, бо я тебе в житті своєму мав.

      Мою любов, недобрий позір косий,
      Не розіб’є як глиняний збанок.
      З своїх віршів і слів різноголосих,
      Я все життя сплітав тобі вінок.

      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Метелик

      Із квіточки на квітку, з листочка на листочок,
      Показує метелик ранковий свій таночок.
      На сонечку тріпочуть його тендітні крила,
      В тих крилечках тоненьких, краси велика сила.


      На квіточку сідає, аж серце завмирає,
      Як з квіточки на квітку за мить перелітає.
      Пелюстка й не хитнулася, лише блистить росою,
      А серце стрепенулося здивоване красою.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Навіщось питаю
      Навіщось питаю у небесного повелителя мого,
      Що залишилося в цьому житті ще для мене.
      Питаю, хоч знаю що майже нічого,
      І серце майже навиліт часом уже прострілене.

      Вже майже дійшов я до межі своїх днів і доріг,
      Знаю скоро, всі рахунки прийдеться платити.
      Ті гріхи що колись обійти не хотів , чи не зміг,
      Випадковості всі, прийдеться уже пояснити.

      Перед собою за все я уже повинився,
      Спомином більше душу свою не тривожу.
      Все забуте і світ кардинально змінився,
      Все забуте крім того, чого забути не можу.

      До границі днів і доріг залишився ще крок,
      Залишилися довгі і безсонні ночі.
      Час дуло тулить до скроні і палець кладе на курок,
      І місячне світло крізь вікна засліплює очі.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Ніч

      Тихо ніч закриє повіки,
      В темноту заховає думку.
      І промінь далекої зірки,
      Упаде на оголену руку.

      Може сон ще тобі присниться,
      В сні кохання прийде до тебе.
      Що ж, краще в руці синиця,
      Як десь журавель у небі.

      Прийде сон тобі хто зна звідки,
      На подушці розмече коси.
      Кохання приходить рідко,
      Рідко, мов рік високосний.

      Сон прийде вночі любов’ю,
      Принесе тобі ніжність і ласку.
      Він буде до ранку з тобою,
      І зникне, залишивши казку.

      Ти проснешся щаслива зрання,
      Щаслива і така замріяна.
      Буде в серці твоїм кохання,
      Добрим сном нічним навіяне.

      Надвірна 1988р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Туман
      Над річкою туман білим димом,
      Нам прийшлося разом іти мимо.
      Обрій заховався за туман у далині,
      Ти з під лоба посміхалася мені.

      Зорі капали із трав росою,
      Ми обоє любувалися красою.
      Соловей співав в кущі калини соло,
      Замовкало у цю мить все довкола.

      Солов’їна пісня линула у вись,
      Наші руки у єдине заплелись.
      І злилися у єдине наші губи,
      І все було таке прекрасне й любе.

      Зник над річкою туман, все минуло,
      І можливо ти ті миті вже забула.
      І спомини про те тебе вже не тривожать,
      Ти забула, тільки я забуть не можу.

      І приходить мені в сни одне й те саме,
      Білим димом все пливе туман над нами.
      Наші ноги обросили зорі – роси,
      Я ромашку заплітаю в твої коси.

      Ми обоє стоїмо у снах до рання,
      Час минає і прийде пора прощання.
      Твої очі посміхаються щасливо,
      І просипаються вже птиці галасливі.

      1980 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Летіли брили
      Я бачив як скала напнула жили,
      Мов ноші з пліч, в ріку скидала брили.
      Летіла вниз з скали вага надмірна ,
      Земля тряслась, здригалася Надвірна.

      Це був такий локальний землетрус,
      Неслось каміння вниз навперегони.
      Тримали люди палець біля уст ,
      А на дзвіницях бамкнуло у дзвони.

      Хоч скала до міста і не близька,
      З малим дитям здригнулася колиска.
      Ріка неслась мов срібний кінь у далечінь ,
      І з брил уже змивала чорну тінь.

      2005р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Сліди
      Блистить трава росинками мов сльозами,
      Тяжіє колос на полях у гаразді.
      Ген край села, отам за верболозами,
      Задумався лелека – міркує у гнізді.

      У пам’яті залишились сліди,
      Хата з стінами на біло побіленими.
      Затуляє на гіллі плоди,
      Яблунька долонями зеленими.

      Вони мені лишились на колись,
      Що би в душі не було порожнечі.
      Стежини ті що край села переплелись,
      Дороги, що ведуть з світанку в вечір.

      Не раз не два приходив я у сні,
      Де над горою небо майоріє.
      Послухати далекі ті пісні,
      Що в юності співали мої мрії.

      Сюди зове мене любов колишня,
      Зове мене, ходи сюди, ходи.
      Он безшелесно притаїлась вишня,
      Нема кому - ніхто не рве плоди.

      Вони мене до себе теж зовуть,
      Ті, під вікном квітучі чорнобривці.
      І хмари ті, що десь пливуть й пливуть.
      І час пливе – мій невблаганний вбивця.

      Мій отчий дім, моя земля і рідний край,
      Сюди спішу щоб подивитись зблизька.
      Поки живу, завжди тут буде рай,
      Мого життя тут золота колиска.

      Бабче. 2013р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Пісня з чужини
      Візьми скрипалю скрипку, заграй, заспівай,
      Нехай вона заплаче, заб’ється й оживає.
      І чарочку хмільну мені не наливай,
      Бо музика й без чарки серденько надриває.

      Скрипалю, заспівай для мене пісню чулу,
      І розтопи нарешті в моєму серці лід.
      Що би воно в грудях проснулося й почуло,
      Що би згадало те, що забувать не слід.

      Ти пісню заспівай і жалісну і мрійну,
      Мелодію серденько впіймає нальоту.
      Що би воно згадало про рідну Україну,
      Що би воно згадало про сторону святу.

      1997р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Повертаюсь
      Сюди я вкотре знову повертаюсь,
      Даремно в серця не питай за чим.
      Ти мій найближчий , найдорожчий краю,
      Мене зустрінеш листям золотим.

      Тут непомітно туга в серці тає,
      На тих стежках , де з юності сліди.
      І радісно і світло день світає,
      І шелестом вітаються сади.

      Тут до вітрів завжди шепоче поле,
      І навесні співають солов’ї.
      І ті що не збувалися ніколи,
      Надії враз збуваються мої.

      І тільки тут завжди мене вітають,
      Коли якось зустрінуть за селом.
      Ті журавлі що в вирій відлітають,
      Махнуть мені у небесах крилом.

      Тут світ такий глибокий і широкий,
      По ньому думка річкою тече.
      Лиш тут у душу увійде неспокій,
      Лиш тут сльоза закапає з очей.

      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Подивися вперед

      Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
      І по небу хмаринки поплили у далеч.
      А під ними земля, в небеса окаймлена,
      І ховається в обрії синьому Галич.

      Здійнялись до гори чорні вежі і вишки,
      Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
      І забулось уже як пра діди опришки,
      Тут ціляли в панів із своїх самопалів.

      І ще може колись, як буде в тім потреба,
      На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
      Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
      І піднімуть ще раз заіржавлений кріс.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Осінні вечори
      Скидають листя пелехаті явори,
      Поскрипують зістарені ворота.
      А ми обоє цілувались потай,
      Сповиті у осінні вечори.

      На паркані відсвічувалась тінь,
      Спадало з неба світло мармурове.
      І тихе шепотіння яворове,
      Немов старої баби шамотінь.

      У ті хвилини зупинявся час.
      І ми на світі були тільки двоє,
      І у повітрі густо пахла хвоя,
      Якою дихав вітерець на нас.

      У пізній час обоє віч на віч.
      І нам обом хотілося щоб довше,
      Ще шепотіло листя до підошви.
      Хоч би до ранку, хоч би цілу ніч.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Лети над землею
      Лети над землею пісне крилата,
      Там де матінка моя живе.
      У милі Карпати, до білої хати,
      Ріднесенький голос додому зове.

      Хай пісня над світом поллється,
      Душі як ніколи потрібна обнова.
      Тихо луною в Карпатах озветься,
      Серця із мамою тиха розмова.

      Буде та пісня бажана як казка,
      Буде в ній рідної мови краса.
      Ніжна і добра як мамина ласка,
      Чиста й прозора, як зранку роса.

      Пісня прилине як пух тополиний,
      Той що з вітром над шляхом летів.
      Стане матусі привітом від сина,
      З чужих і далеких світів.

      Я повертаюсь додому здалека,
      Радісно б’ються колеса об рельси.
      Там запахом волі нуртують смереки,
      Там в горах високо цвітуть едельвейси,

      Івано - Франківськ 2008р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Молодість моя
      Уста наче сталь,
      Спомин – радість.
      Синя, синя даль,
      Моя молодість.

      Зорі над лугом,
      Очі розкосі.
      Бантики туго,
      Вплетені в коси.

      Птахи щебечуть.
      З білої хустки,
      Вітри розмечуть,
      Квіти - пелюстки.

      Молодість моя,
      Ігри – війни.
      Десь там ти і я,
      Вітре війни.

      Молодість моя,
      Вічне свято.
      Вечір , ти і я,
      І Карпати.

      1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Вірш без назви
      Душа переплутала день і ніч,
      І від страху в грудях зомліла.
      Залишаюся з нею віч на віч,
      Обмежений формою тіла.

      Нам з нею уже не втекти,
      П’ємо вино. Оце так видовище.
      Серце почало все дужче товкти,
      А градус кисню в повітрі все нижче.

      Ми задихаємося і як на зло,
      Поруч нікого у пізню пору.
      Наляканий дятел заліз у дупло,
      І звірина заховалася в нору.

      Геометрично зачинено кожну шпару
      Павутиною в хитрім сплетінні.
      Стали пошепки, з душею на пару,
      За нами скрадаються тіні.

      Все закінчується, всьому крах,
      Настала пора здавати іспит.
      Ногами втоптую в землю страх,
      Закриваю очі і вмираю від віспи.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Візьми тепло
      Моє тіло зжирає пожар,
      Та жаліти мене не треба.
      Я піднімуся димом до хмар,
      Я душею злечу до неба.

      Я піднесу тобі вогонь,
      Тільки жару того не бійся.
      Із гарячих моїх долонь,
      Візьми полум’я і зігрійся.

      Від вогню в тебе зявиться сила,
      Щастя світлом зійде від лиця.
      Лиш тоді, як є у мрії крила,
      Немає світ ні краю ні кінця.

      Візьми тепло, воно тебе зігріє,
      Тоді – коли вже й дітися ніде.
      Візьми тепло, щоб не губились мрії,
      Серед байдужих і чужих людей.

      Надвірна 2003р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Все було
      Було все швидко, може й випадково.
      Зійде зоря, я від стиду згорю.
      Та не скажу докірливого слова,
      І поглядом тобі не докорю.

      Ніч чомусь так швидко пролетіла,
      І ти пішла в передранковій млі.
      Лиш тінь твоя ще у мені тремтіла,
      Поки сходило сонце на землі.

      Ховала ніч своє тонке крило,
      Ти пішла, а я чомусь спинився.
      Чи то насправді все отак було,
      Чи то був сон, який мені приснився.

      Минула ніч, всі сховані кінці,
      Що було ? Нащо то комусь знати.
      Ти пішла, а я навздогінці,
      Та вже тебе мені не наздогнати.

      Затихли кроки, зник останній звук,
      Спинився я, іти уже не сила.
      Я б полетів у космос твоїх мук,
      Якщо б мене ти тільки поманила.

      2000р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Весна
      Квітами як сонцем,
      Скрізь земля розквітла.
      Он летить метелик,
      По сходинках світла.

      Із срібної ложки,
      П’є росу синичка.
      Свіжою водою,
      Повниться криничка.

      У траві на лузі,
      Коники стрекочуть.
      Літо на підході,
      Всім сказати хочуть.

      Весело щебечуть,
      Квіти, трави, води,
      Неповторним, дивним,
      Голосом природи.

      І летить по світу,
      Ця весна крилата.
      До кожного серця,
      До кожної хати.

      Всіх вона єднає,
      Тільки ми порізно.
      Знаю, знаю мила,
      Каятися пізно.
      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Вечір
      Щасливі і веселі злетіли ми обоє,
      Туди де сьоме небо мене ти завела.
      Отак злітає беркут , махнув крилом з під хвої,
      Аж засвітився світ від іскри з під крила.

      А потім вечір , вечір , такий красивий вечір,
      Ти заплітаєш мовчки волосся у пучок.
      А потім шепотіла такі красиві речі,
      Я клав тобі на плечі тоненький піджачок.

      До мене ти тулилася у піджачок закута,
      Уста твої гарячі спалили геть мене.
      І поглядами ми опутались як в пута,
      І нас уже в ту ніч ніщо не схамене.

      Гляділа ти на мене беззахисно й безмежно,
      Дивилась так щасливо, що аж до німоти.
      І лиш рука руки торкались обережно,
      Їх сил уже не було порізно розвести.

      1980р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Дні міняються
      Дні міняються

      Дні міняються днями, і все знову по колу,
      Всі дороги ведуть до без виходу в кут.
      Вже дорогу свою не знайду я ніколи,
      Бо немає дороги ні там і ні тут.

      За тобою я завжди ішов без роздуму,
      Та на старості літ лиш узнав те, одне,
      Все життя не за мною, ти сходила з розуму,
      І любила когось все життя, не мене.

      Докоряти тобі я не буду, не бійся,
      Злого слова для тебе я б сказати не зміг.
      Лиш з моєї біди ти колись не засмійся,
      Бо із того хто любить сміятися гріх.

      Я тебе не покину, я від тебе не піду,
      Ти залишишся в світі для мене одна.
      І не зникне любов не залишивши й сліду,
      Певно серці моєму буде завжди вона.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Ти говори
      Пів світу тут, пів світу там – так час іде,
      І цілий світ тоді як разом ми обоє.
      Ти говори, ти говори, я хочу слухати тебе,
      Ти говори, я хочу дихати тобою.

      Без тебе в світі я один, без мене ти одна – о боже,
      Дорогу дай мені і врозумій мене.
      Бо більше муки ці душа терпіть не може,
      Без тебе холодно , і біль ця не мине.

      Без тебе холодно, на серці все зима ,
      Дні облітають наче листя пожовтіле.
      Хотіли разом бути ми – та все дарма,
      Крізь все життя так порізно й летіли.

      Я хочу слухати тебе – ти не мовчи,
      Нехай слова твої бринять струною.
      Не провинились перед богом ми нічим,
      Ні перед богом ні перед Любов’ю.

      2014р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Нічого не було
      Усе уже пройшло, усе уже забуте,
      І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
      Нічого не було, хоча й могло би бути,
      Нічого не було, нічого не було.

      Життя, воно таке неповториме,
      У ньому все, і радість і печаль.
      Мов риба в лід, у серце бились рими,
      Нічого не було, один лиш тільки жаль.

      День за днем, минає мить за миттю,
      Буває часто так, що серце защемить.
      І думкою життя прошите наче ниттю,
      Нічого не було, від того і болить.

      Я знаю що тебе не можна не любити,
      Та спокій річ така – його не купиш ти.
      Його на раз в житті лиш можна загубити,
      Його за все життя так можна й не знайти.

      2014.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Навіяний спомин
      Дівчина з косою золотою,
      У біленькій вишитій сорочці.
      Зупинились, крутять головою,
      На дорозі вслід за нею хлопці.

      Колись, отак десь років сорок тому,
      І я дівочі погляди ловив.
      І вечорами проводжав додому,
      Слова любовні комусь говорив.

      Із кимось йшов в вечірній тишині,
      Брав когось трепетно за ніжні руки.
      І мабуть все світилося в мені,
      І оживали під ногами звуки.

      І може мені снитись до тепер,
      Та мить далека ще не перестала.
      Як був довкола цілий світ завмер,
      Коли вона мене поцілувала.

      Як отам за річкою на стежці,
      Було до ранку обнімались ми.
      І так гулко колотилось серце,
      У обох, під нашими грудьми.

      Високе небо зорями світилось,
      Півмісяцем згори підсвічувалась тінь.
      Ми молоді замріяно дивились,
      У темну ніч кудись у далечінь.

      2014р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. За водою хата

      За водою хата, стежечка до річки,
      Грає самоцвітом на траві роса.
      І горять багаттям на кущах порічки,
      Задивились вікна в сині небеса.

      Ти ідеш по стежці легкою ходою,
      На лиці усмішка – сонечка привіт.
      В чужину незнану, я усмішку твою,
      Заберу з собою у далекий світ.

      До води калина хилить кволі віти,,
      Спрагле листя з річки чисту воду п’є.
      Будемо щасливі ми колись радіти,
      Я тобі залишу серденько своє.

      Як вечірні зорі являться на небі,
      І прийду до тебе і у тій порі.
      Будуть так світити оченьки у тебе,
      Як горять над нами зорі у горі.

      Так як місяць з неба землю обнімає,
      Я ж в свої обійми погляд твій зловлю.
      Більшої любові на землі немає,
      За любов якою, я тебе люблю.

      Будуть засипати трави біля хати,
      Кине промінь місяць до твоїх вікон.
      Як тобі присняться золоті Карпати,
      Я прийду до тебе в твій спокійний сон.

      На світанку зорі попливуть з водою,
      Непомітно зникне місяць в синій млі.
      Ти усмішку свою дай мені з собою,
      Щоб мені сіяла на чужій землі.
      1984р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Сонет
      Затягну штори на вікні в вечірню тишу.
      На білий аркуш у блокнот рядки напишу.
      Уже,в постелях всі напевне сплять давно,
      І в темінь ночі, моє лиш світиться вікно.

      Шукає пам'ять ті слова що хоче рима.
      І виникає мов жива перед очима
      далека молодість моя, і тут же гасне.
      Та схвилювала серце знову мить прекрасна.

      Прекрасним спомином прийшла, і минула,
      Як доля, що обнадіяла колись і обманула.
      То радість спомин принесе то потривожить,
      Чому? Шукає розум оправдань,знайти не може.

      Поезію в душі бува, зміняє проза..
      За радістю життя колись принесе сльози,

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Ритми
      Шумлять смереки пісні старовинні,
      Та щось між собою шепочуть.
      Тихо піду догори по стежині,
      Пісні ті послухати хочу.

      Сюди я прийшов просто гостем,
      Слухати шепіт цей наче диво.
      Тут так чисто, прозоро і просто,
      І все бездоганно правдиво.

      Вслухаюся в дивну ритмічність,
      Забуттю віддаюся всеціло.
      Може на хвилю, може на вічність,
      Тут свої ритми втрачає тіло.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Рідне село
      Я приходжу сюди у весняній порі,
      На могилу до мами і тата.
      Сняться їм вічні сни, на високій горі,
      А довкола синіють Карпати.

      Між горами стоїть моє рідне село,
      Низько голову хилю в поклоні.
      Тут зігріло мене материнське тепло,
      Материнське тепло не холоне.

      Зачекалася нас рідна батьківська хата,
      Ми до неї вертаємось зрідка, до свят.
      Тільки ластівка ще прилітає до тата,
      І виводить в гнізді молодих ластів’ят.

      Тут ходити мені поки бути і жити,
      По стежках, де в дитинстві ходив.
      Щоб той слід у житті не згубити,
      Що колись перший крок мій зробив.

      Бабче 2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Я стою на вершині гори

      Я стою на найвищій вершині гори,
      Ще вище сходити для мене відпала потреба.
      На – до мною оранжеве сонце горить,
      І я приміряю до себе шапку синього неба.

      З серцем своїм , поведу я сьогодні розмову,
      Скажу йому свої думки потаємні , відверті.
      Та серце не чує мого вічного крику і зову,
      Двері до серця назавжди для мене заперті.

      Буду просити для себе у бога вищої сили,
      Буду просити сьогодні уже достеменне.
      Щоби серце назавжди мене простило,
      Щоби було воно трохи добрішим до мене.

      З богом і з серцем , буду вести сьогодні розмови,
      Щоб послали мені у житті ще весну сподівань.
      Щоб торкнулись душі , дали свіжі для неї обнови,
      Щоб по світі пішов я без лишніх вагань.

      Може вдасться мені десь споріднену душу зустріти,
      Що би тішитись разом і сонцем і тихим життям.
      Що би в хорах пісень теплом незвичайним горіти,
      Що поведе колись за собою в нове майбуття.

      2014 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Замикається коло
      Тісніше сплітаються пальці,
      І очі, знайомі такі до знемоги.
      Листя танцює в останньому вальсі,
      І падає, падає тихо під ноги.

      Дихає осінь і подихом вітру,
      Розриває тонку павутини вуаль.
      Тебе я із пам’яті свої не зітру,
      Щоб у очі сум не вселився і жаль.

      Гублять губи слова - розмова без теми,
      Зупиняється час, зупиняється світ.
      Квітом холодним цвітуть хризантеми,
      І останні, осипають по осені цвіт.

      Замикається коло, та все ж недаремно,
      Думка – вітер, десь далеко гайне.
      Ти щось говорила, усміхалася чемно,
      А душа, а душа цілувала мене.

      2014 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Ячменів політ

      Коней що духу гоню,
      Не зупинить їх лет.
      Несу в своїх долонях,
      Красивих слів букет.

      Там де шумлять ячмені,
      Лиш зупиню свій біг.
      Своє натхнення з жмені,
      Кину до твоїх ніг.

      Там де в полях пламеніє,
      Маків червоних кров.
      Ти боязко і не сміло,
      Взяла мою любов.

      Як притулялась до мене,
      То здавалось мені.
      Серце з грудей, навіжене,
      Десь втекло в ячмені.

      Любов до небес злетіла,
      Захвилював ячмінь.
      На вигинах твого тіла,
      Серця тремтіла тінь.

      Обом у ту мить здалося,
      Аж здивувались ми.
      Що поле своїм колоссям,
      Махнуло немов крильми.

      Летіло воно до неба,
      Як велетенський птах.
      Я бачив в очах у тебе,
      Лиш здивування і страх.

      Буває таке так рідко,
      Може лиш раз в сто літ.
      Дивились ми на досвітку,
      На ячменів політ.

      1989р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Віхола.
      Закрутила віхолу зима,
      Мерзнуть крила на яких лечу.
      Надії долетіти вже нема,
      Волає серце, я чомусь мовчу.

      Перебираю струна по струні,
      На пам'ять зав’язую вузлики.
      Схвильоване серце шепоче мені,
      Серцю ще хочеться музики.

      Забилося серце в мені невпопад,
      І дивно якось защеміло.
      Немов би схотіло вернутись назад,
      В те життя що уже відшуміло.

      Хочеться серцю рокам на зло,
      Ще світанкам дивитися в вічі.
      Не знає воно що життя вже пройшло,
      Що життя не збувається двічі.

      Розлітається карта з долоні руки,
      Як із старого дерева вітки.
      Як сніжинки оті відлітають роки.
      Опадають як пелюстки з квітки.
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Холодно

      Холодно, наче день осінній,
      Кинув на мою любов, білий перший іній.
      Холодно, серцю сонця мало,
      То сьогодні на любов, тінь обману впала.

      Не кажи,не кажи що любиш,
      Бо в мені мою любов, ти обманом губиш.
      Не дивись, не дивися в очі,
      Бо я більше вже тебе, бачити не хочу.

      Не тривож, більше мою рану,
      Любить серце та воно ж, не стерпить обману.
      Не даруй, більше мені квіти,
      В серці моєму зима, а в твоєму літо.

      Не даруй, не тривож, все уже минуло,
      В серці моєму любов, льодом затягнуло.
      Холодно, наче день осінній,
      Кинув на мою любов, перший білий іній.

      1979р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Льодове марево

      Химери морозу на шибках вікон,
      Хризантеми, фіалки, лілії
      І понесла уява мене наче в сон,
      У весняні заквітчані мрії.

      Квіти льодові розквітли в вікні,
      Діти холодного світу.
      А моя уява приносить мені,
      Медові кульбаби і літо.

      Як сонячний промінь – вісник весни,
      На шибку впаде хто зна звідки.
      Зникнуть холодного марева сни,
      Сльозою зимової квітки.

      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Ти тихо плакала

      Ти тихо плакала чуть – чуть,
      І я чуть – чуть не плачу.
      Лежу насупившись, мовчу,
      Нічого вже не бачу.

      Чи я живий, чи може ні?
      І моя кров пролита.
      А моє серце по мені,
      Співає вже молитви

      Я не живий, помер уже,
      По всіх земних законах.
      Вже небо душу стереже,
      Вже світиться неоном.

      Уже на церкві бамкнув дзвін,
      І я лечу в тумани,
      Ти тихо плачеш навздогін,
      Чи може це омана?

      А може я був тільки в сні,
      Отямився вже знову.
      І несподівано мені,
      Уже вернуло мову.

      Прийшли до мене ясні дні,
      Я став вже сам – собою.
      Ти плачеш і даєш мені,
      Лікарство з звіробою.

      1993 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Вітер

      Вітер дорогу зачовгав,
      Змів листя сухого пласт.
      Все вітер забере й нічого,
      Нічого взамін не дасть.

      Вітер віджене тумани,
      Через мури гінкі і вежі.
      І за штори ховається ангел,
      У білій як сніг одежі.

      Вітер розірве тишу,
      Роздмухне на двоє воду.
      І після себе залишить,
      Догола роздіту природу.

      Вітер у шибки бється,
      Ангел хату там стереже.
      І скоро з нього здається,
      Вискочить серце уже.

      А на небо високе , сине,
      Насуваються теж дощі.
      І осінь поволі стигне ,
      У оранжевому плащі.

      2004 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Дивлюсь на небеса

      У грудях хрип і біль. Я тебе не знаю,
      Знайти добро хотів та все чекав дарма.
      Чекав тепла й весни, вже більше не чекаю,
      Лиш страх один, й нічого вже нема

      Уже зі сторони на все тепер дивлюся,
      І не потрібні вже мої знання і хист.
      Коли вже відійду, і більше не вернуся,
      І на сліди мої упаде жовтий лист.

      Дивлюсь на небеса, а туга серце крає,
      Не плачу, не кричу, лиш дивлюся й мовчу.
      Як та зоря що з неба летить і догорає,
      Я теж кудись уже згораючи лечу.

      Своїм крилом мені, махають в небі хмари,
      Летять вони кудись за небосхил.
      Сьогодні я один, сьогодні я без пари.
      І вже душа моя немає більше крил.

      Чи зможе хто мене від туги полічити,
      Стою, до мене тихо щось шепочуть комиші.
      І хочеться мені присісти й відпочити,
      Щоб стало трохи вже спокійніше душі.

      Ні, на життя тепер нема уже образи,
      Отак один собі постою в тишині.
      І прийде щось таке, чому немає назви,
      І жити знову ще захочеться мені.

      2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Материнська печаль
      Сидить над вінчиком хреста.
      На церкві стайка голубина,
      Зі сходу в обрію глибинах,
      З’явилась дужка золота.

      А діти родяться й ростуть,
      Та проживуть прекрасну пору.
      І матері проводять з двору,
      Пора збиратися у путь,

      По світі сіять власну долю,
      Своїх замріяних діток.
      А потім сядуть у куток,
      І проклянуть нещасну долю.

      Так волю сіємо віками,
      А сходять лиш одні хрести.
      То ж треба, власними устами,
      Та власну долю проклясти.

      Стоїть хатина в самоті,
      А у дворі нещасна мати.
      Виходить діток виглядати.
      Так кожен день в своїм житті,

      Старенька стане край дороги,
      І довго дивиться у даль.
      В очах полинова печаль,
      А погляд сивий від тривоги.

      2006р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Наша байдужість
      Минув вже двадцять третій рік,
      І ми ще памятаєм звісно.
      Як ангел – сповістун прорік,
      Про нашу волю першу звістку.

      Господь був добрий,от і дав,
      Нам, українцям, цю подію.
      І в душу кожному послав,
      Велику і святу надію.

      Та ми злукавили з собою,
      Такі слова й казати страх.
      І самі у байдужість свою,
      Надію розбивали в прах

      Хоч бідні ми, голодні й босі,
      Та все ж лукавимо і досі.

      Надвірна 2013р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Сполох
      Прийшла пора бити на сполох,
      Не все у нас так в порядку.
      Тільки біль доокола в колах,
      Залишило минуле на згадку.

      Наче б нове життя настало,
      Та біль ту ніяк не забути.
      І знов Україна повстала,
      Повстала щоб жити, щоб бути.

      Знов ожили гарматні жерла,
      Так, начебто було мало,
      Всіх тих що за волю вмерли,
      Всіх тих, кого раньше не стало.

      Героїв ще пам'ять не стерла,
      І знов гинуть вони. А за що?
      Гинуть щоб воля не вмерла,
      Щоб не була Україна пропаща.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Вставайте до бою

      Вставайте нащадки булих козаків,
      Тих давніх, ще від Адама і Єви.
      Над нашаруванням віків,
      Вставайте, якщо ще є ви.

      На коромисла доріг,
      Прийшла пора класти на чашу.
      Все, що край рідний зберіг,
      В нашаруваннях часу.

      Зеленіють тополі, берези, в’язи,
      Ще шляхи не сховали роки.
      Прокидайтесь, розминайте м’язи,
      Готовтесь до бою, молоді козаки.

      Подарунків не буде від долі,
      Минуле дало добрі уроки.
      Позаду триста років неволі,
      До волі всього кілька кроків.

      Вам писати нову історію,
      Всіх небайдужих зовіть за собою.
      Перемога за нами, вікторія,
      Вставайте, до бою рідненькі, до бою.

      Наповніть собою дороги мов ріки,
      Нечисть зметемо рікою такою.
      Здобудемо волю раз і навіки,
      До бою рідненькі, до бою.

      Надвірна 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Смерть повстанця
      Його везли з простреленим чолом,
      Вже мертвого, та ще везли на плаху.
      Повільно коні брели вздовж селом,
      І все село здригалося від страху.

      Він воду пив, схилившись до струмка,
      І раптом постріл, і найгірше сталось.
      Завмерло тіло, тільки от рука
      Обвисла з воза, мов з селом прощалась.

      Селом страшна процесія іде,
      Завмерле тіло кидає на ямах.
      Услід ідуть бійці НКВД,
      І руки й одяг у червоних плямах.

      А батько мій сказав мені «Затям,
      Дивися синку і не смій забути.
      Він так же міг би тішитись життям,
      Але його вже більше не вернути.»

      Навічно Він у моє серце ліг,
      Ніхто його не забере від мене.
      А скільки тих хто вижити не зміг,
      В полях твоїх лежать, Вкраїно – нене.

      Бабче 1976р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Війна

      У чорних масках люди загадкові,
      З тієї і з тієї сторони.
      Ні, ні – це все не є театр ляльковий,
      Тут все серйозно, тут театр війни.

      Тут вороги ховаються навпроти,
      Розтерті сльози з кров’ю на брові.
      Поділені на сотні і на роти,
      Поділені на вбиті і живі.

      Над ними небо в голубих озерцях,
      Десь там за хмарами проснувся бог війни.
      А тут насправді цілять кулю в серце,
      З тієї і з тієї сторони.

      Тут різні люди грають свої ролі,
      Розділені на свій і на чужий.
      На цій війні два слова у паролі,
      Всього два слова – мертвий і живий

      Біда війною над життям нависла,
      Вона несе всі стадії печалі.
      І тільки потім у глибинах смислу,
      Живі ще зроблять висновки повчальні.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Повертаймося
      Повертаймося додому у Карпати,
      Як бузок рожевим цвітом розцвіте.
      Буде рада нам старенька мати,
      І батько нам порадує за те.

      Повертаймося додому де цвітуть сади,
      Там де хати навернули вікна до води.
      Де матуся кожен ранок молить образи,
      І таємно витирає очі від сльози.
      Де з тобою зустрічались безлічі разів,
      Де у двох наговорили скільки добрих слів.
      Там де ділять разом з нами радості і біль.
      Де чекають і дарують щедро хліб та сіль.

      Повертаймося додому серед літа,
      Як жита заполовіють у полях.
      Ми додому повертаймося зі світу,
      Хоч який нелегкий буде шлях.

      Пам’ятайте вас батьки чекають,
      І зимою й літом й восени.
      Негаразди хай не помішають,
      Повертайтеся і дочки і сини.

      2008 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Я ніколи поетом не стану

      Я ніколи поетом не стану,
      Хоча римою серце щемить.
      Я залишу вірші наче рану,
      Щоб ними спинилася мить.

      Я залишу вірші, після смерті,
      Хтось колись залишившись, тайком.
      Поки часом вони ще не стерті,
      Прочитає рядок за рядком.

      Смерть як звершить свою косовицю,
      Хтось помре, хтось від кулі впаде.
      Хтось на мою могилу косицю,
      Прочитавши вірші покладе.

      Він зігнеться й могилку поправить,
      Прошепоче в молитві слова.
      А вірші шепотітимуть трави,
      Поки буде планета жива.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Мальви
      Розцвіли багряно рано,
      Мальви за вікном навпроти.
      Зачепили в серці рану,
      Так, що болі не збороти.

      Пересохлі шепчуть губи,
      Ні, не жалію і не каюсь.
      Що любив, а став нелюбий,
      Сам себе лише питаюсь.

      Гасне сонячне проміння,
      А любов печаллю висне.
      Тяжко серцю мов каміння,
      Так без жалю серце тисне.

      Зачепили в серці рани,
      За вікном вишневі мальви.
      Мені кохання так жадане,
      А для тебе стало зайве.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Журавлиний крик
      Знов журавлиний крик воскрес,
      Там де дорога вічна, несходима.
      Де тумани дужими плечима,
      Підняли Карпати до небес,

      Поміж гори, серед сірих скель,
      За тобою я у світ полечу.
      Рветься до небес у порожнечу
      Серце моє – одинокий журавель,

      Я в далеку ранню ту весну,
      В мороці і мареві туману.
      Мрію загубив свою оманну,
      Чи колись її вже дожену,

      А без мрії окаянний білий світ,
      Серцю в ньому не знайти розради.
      Без користі відцвіте й опаде,
      Та незбутня мрія – пустоцвіт.

      Що журавлю, йому й на чужині,
      В хвилину скрути помагають крила.
      Роки летять і пропадає сила,
      І що робить на чужині мені?
      1997р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Лети мій синочку
      Голос матусі кричить у світи,
      В тумани, в заховані далі,
      Лети мій синочку, лети,
      Від чорної тої печалі.

      Нащо ж тобі та чужина
      та ж краще не буде від того.
      Торкнеться рука льодяна,
      До серця гарячого твого.

      Земля та для тебе чужа,
      Чужі там порядки і люди.
      Розлука мов чорна межа,
      Неспокоєм вселиться в груди.

      В холодних далеких світах,
      Ти згинути можеш нізащо.
      Вернися, як з вирію птах,
      Щоб доля не стала пропаща.

      Лети мій синочку здаля,
      Надія придасть тобі сили.
      А дома тут рідна земля,
      Поможе розправити крили.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Мамина пісня
      Злетіла сьогодні до неба у вись,
      Та пісня що мама співали колись.
      Серце завмерло, лунав в тишині,
      Найрідніший у світі голос мені.

      Пташки замовкли лиш тихо зітхали,
      А ноти знайомі злітали й стихали.
      А потім спадала до мої руки,
      Мамина пісня через роки.

      Слухало серце дивні ті звуки,
      Забулась на хвилю вічність розлуки.
      Мов заворожений чую я знову,
      Мамину пісню, мамину мову.

      Руки протягую в небо господнє,
      Я зустрічаю маму сьогодні.
      Наче голубка, наче лелека,
      Мама летіли до мене здалека.

      Душа охолола, мамо, кричу,
      На зустріч до неї у небо лечу.
      Вітер в лице моє теплий повіяв,
      Мама сльозу мені витерла з вії.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Заграй трембітарю

      Трембітарю в трембіту заграй, загуди,
      Най ся серце у грудях вгамує.
      Ти співом трембіти йому догоди,
      Бо душа моя нині сумує.

      Заграй трембітарю, чи відаєш ти,
      Що волю кують у кайдани.
      Ті що вчора були тобі наче брати,
      Сьогодні вже твої тирани.

      Землю плюндрують, рубають ліси,
      По горах лиш зруби тай зруби.
      Не бачить, не чує вже серце краси,
      Що бачить, то серцю нелюбе.

      Пробач трембітарю що пісня сумна,
      Гуляє із уст моїх нині.
      Бо й твоя трембіта, не грає вона,
      А плаче лише в полонині.

      Тож разом чекаймо до тої пори,
      То може колись і діждемо.
      Що в руки візьмемо свої сокири,
      Тай ватри палити підемо.

      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Я вернусь

      Я вернусь з минулого в майбутнє,
      в рідне Бабче – давне те село.
      Де в горах ростуть ліси могутні,
      Де річок первинне джерело.

      Шелестом смерек шумлять Карпати.
      Сховані вершини в сизій млі.
      Поклонюсь до батьківської хати,
      Припаду до рідної землі.

      Буду про таке тебе прохати,
      Ти мене мій краю не буди.
      Як засну і буду довго спати,
      Я сюди вернувся назавжди.

      Хочу я у ту пору ранкову,
      Ще почути раз, хоча б у сні.
      Ту далеку пісню колискову,
      Що співала матінка мені.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Ранок
      Як золотом помади,
      Зоря прикрасить даль.
      Немов на землю впаде,
      Сонячна медаль.

      Над селом здійметься,
      Дим із димаря.
      Дзвоном обізветься,
      Пісня косаря.


      Сонце на покоси,
      Дасть світла і тепла.
      Змете сріблясті роси,
      Променів мітла.

      1994р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Журавлі
      Летять по небу журавлі,
      Весни і літа вісники крилаті.
      Закохані у трави на землі,
      У ліс , у небо у гніздо на хаті.

      Як добрі душі линуть птахи ті,
      У зіпнуті туманами намети.
      Вони миліші їм як в висоті,
      У небесах незвідані планети.

      Вони летять де трави у полях,
      Де жде гніздо лелече біля дому.
      Як віднайти важкий до дому шлях,
      Лиш журавлям та господу відомо.
      1998р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Вечір в Карпатах
      Червоне сонце знемагає,
      Паде в сосновий закуток.
      А ніч на сосни одіває,
      Туман як пуховий платок.

      Падуть на трави мокрі роси,
      Десь з вітром шепчуться гаї.
      Колосся золотоволосе,
      Схиляє голови свої.

      Заглянув місяць у Карпати,
      І все довкіл немов в раю.
      Довкола всі лягають спати,
      Лиш я задумавшись стою.

      Питають, що тобі не спиться?
      А я лиш думаю своє.
      Чекаю ту що часто сниться,
      Що спати часто не дає.

      Її чекатиму до ночі,
      Надій уже пройшла пора.
      Нема, лиш тільки дурить очі,
      У темноті якась мара.

      1980р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Дай мені руку
      Дай мені руку і гайда в світи,
      Де сади у вишневім тумані.
      Нам би стежину в дитинство знайти,
      У весни далекі й рум’яні.

      Дай пам’яті боже, скільки ж то літ.
      Уже ми туди не ходили.
      Підемо, за мною ступай слід у слід,
      Підемо, хватило би сили.

      Пройшли недалеко і стали,
      Немов би очима вже тьма.
      Стежини ожини застлали,
      В дитинство дороги нема.

      У весну вже нам не дібратись,
      Дороги туди пів світу.
      А щоби назад не вертатись,
      Ми краще підемо у літо.

      Роса по ногах прохолодою,
      А серце забилось як в сіті.
      Такою як в нас ходою,
      Не скоро будемо і в літі.

      Люба, візьми мою руку,
      Важко ж бо йти по росі.
      Та що ж це довкіл ні звуку,
      Начебто вимерли всі.

      Де раніше ходили босими,
      В далекому літі, там,
      Ожини з холодними росами,
      Видно вертатись нам.

      Дай мені руку, дай мені,
      Вийшло як, бачиш сама.
      Будемо жити у осені,
      Назад вже дороги нема.
      1996р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Літній ранок

      Задзвонили в полі косарі,
      Плачуть трави чистою росою.
      Вони сьогодні в ранковій порі,
      Упадуть перед гострою косою.

      Літній ранок,хто ж його не любить,
      Коли туман здіймається з долин.
      Коли малює літо свої губи,
      Червоною помадою малин.

      Жайворон у небесах співає,
      А я по стежці через поле йду.
      Любов у моїм серці доспіває,
      Немов на вітах яблука в саду.

      Теплом своїм ранкове сонце гріє,
      А серце із грудей кричить, пусти.
      Як та берізка що край стежки мріє,
      Воно за вітром бігло б у світи.

      Немов мотиль тремтить пелюстка квітки,
      Щось затрепетало і в мені.
      Невідомо коли з’явився й звідки,
      Той трепет що в душі заліг на дні.

      Спиняюся і на якусь хвилину,
      Прислухуюсь і чую наче в сні.
      Як земля і трави без упину,
      Свої пісні наспівують мені.

      1986р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Де синіють Карпати
      Де синіють високі Карпати,
      Де під берегом батькова хата.
      Де із гір витікають джерела води,
      Всі дороги вертають сюди.

      Із далеких країв як до раю,
      Повертаюсь до рідного краю.
      Де шепочуть високі смереки,
      Там де моє дитинство далеке.

      Де весною так милують очі,
      Черешневі сади на обочі.
      Де знайшов я колись за потоком,
      Свою першу любов синьооку.

      Тут мені пригадаються друзі,
      Що в футбол грали разом на лузі.
      Де колись набирались відваги,
      Босоногі юнацькі ватаги.

      Де на краю футбольного поля,
      Вже чекала на кожного доля.
      Звідки нам довелося іти,
      У далекі незнані світи.

      Я пішов і далеко й завзято,
      Та на серці завжди було свято.
      Як прийшлося мені повертати,
      В рідний край до батьківської хати.

      2007р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Душа сумує
      Душа сумує закрита в мури,
      Нема веселки у вишині.
      Хіба ж я винен що дні похмурі,
      Що ж не всміхнешся ти мені.

      Коли проходиш як гарна квітка.
      Стають довкола світліші дні.
      А коли глянеш на мене зрідка,
      Засвітиш сонечко в мені.

      Себе не чую, що голос каже,
      Тебе немає – нема весни.
      Вночі зі мною ніхто не ляже,
      Тільки присняться солодкі сни.

      Душа сумує, серце в тривозі,
      Отак самотньо вік мій пройде.
      Засохнуть квіти, лиш на порозі,
      Суха пелюстка з них опаде.

      У грудях плаче серденько чуле,
      Один по світу цьому лечу.
      Мені б сказати щоб ти почула,
      Чомусь не можу, чомусь мовчу.

      Душа сумує закрита в мури,
      Нема веселки у вишині.
      Хіба ж я винен що дні похмурі,
      Що ж не всміхнешся ти мені.

      2007р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Видива
      Куди не кину зір, усюди даль туманна,
      Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
      Приснись мені земля обітована,
      Приснись мені рідненька Україна.

      Я плачу і сльозу не витираю,
      Через сніги додому не потраплю.
      В далекому Сибіру поволі помираю,
      Роню сльозини бурштинову краплю.

      Зима намела снігу навкруги,
      А я як той посивілий лелека.
      Про зелені мрію береги,
      І дивні видива приходять десь з далека.

      Приносить спомин знов у горло ком,
      І заливає душу хвиля терпка.
      Старенька мати в кухлик молоко,
      Наливає ласкаво з відерка.

      І знов в холодній дикій чужині,
      Я оживаю, знов кріплюся якомога.
      Приносять сили видива мені,
      Ці дивні видива, цей дивний витвір бога.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Час підганяє
      Усе минає, час підганяє,
      Час наступає ззаду на п’яти.
      Спокою тільки чомусь немає,
      Немов би серце часом розп’яте.

      Все так незграбно і недолуго,
      І від печалі нема рятунку.
      Серце поволі згризає туга,
      Немов би серце випило трунку.

      Виходу з пітьми, нема, не бачу,
      Все на чужині, все у розлуці.
      І залишилось лиш на остачу,
      Щоб серце тихо вмирало в муці.

      Дивлюся в небо за тою даллю,
      Сто раз згадаю, сто раз заплачу.
      Думкою знову душу опалю,
      І мимоволі сльозу потрачу.

      Тут на чужині тихо згораю,
      Порожньо й пусто в єдине злилось.
      Тільки далеко в рідному краю,
      Трошечки раю ще залишилось.

      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Осінь
      Порижіле листя осінь знов принесла,
      Божевільна повінь човен наш несе.
      Знову ми з тобою загубили весла,
      І про все забули, забули про все.

      Ми обоє в осінь заблукали знову,
      Тишина, лиш тільки під ногами хруст.
      Поміж нами знову, ця без слів розмова,
      Ця печать мовчання – пальчики до уст.

      Осінь манить, манить знову у тумани,
      Знову перед нами плутані сліди.
      Тільки вже нас осінь, більше не обманить,
      Де нема стежини не підем туди.

      Не ховай сьогодні під повіки погляд,
      В нас в житті не буде більше самоти.
      Ми сьогодні разом, ми сьогодні поряд,
      Хай веде нас осінь крізь свої мости.

      Було в нас по різному, було легше й важче,
      Щось в житті відбулося, щось не довелось.
      Хай буде сон осені у житті найкращий,
      Може хоч досниться те що не збулось.

      2013р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Туман

      Ховає неба диво край,
      Хитка вуаль.
      Від того серцю сумно вкрай,
      На серці жаль.

      Туман наплив на білий світ,
      Зникає даль.
      І бється мрія – пустоцвіт,
      У сіру сталь.

      Не полетить вона в світи,
      Поганий знак.
      Оту стіну не обійти,
      Уже ніяк.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Хата рідна
      Повернімося у рідне село,
      Де любові й добра джерело.
      Повернімось до рідної хати,
      Де росли від малого дитяти.

      Там вічна музика звучить,
      Там на срібних струнах доля грає,
      А душа задумавшись мовчить.
      І в п’янкій задумі завмирає.

      Ми все залишили колись,
      І в світ далекий подались.
      Та все життя нас рідний край,
      До себе кличе наче в рай.

      Рідна хата радо нас зустріне,
      Привітає і в тепло одіне.
      Рідна хата, вікна до обочі,
      За якою сумували очі.

      Рідна хата як і батьківщина,
      У людини є в житті єдина.
      Знає серце, гулко б’ється в груди,
      Що у світі іншої не буде.

      1984р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Люблю тебе мій краю
      Думкою полину у Карпати,
      Де смереки з соснами ростуть.
      Де червоні ружі біля хати,
      Від весни до осені цвітуть.

      Хочу милуватися тобою,
      У світах, де проживав літа.
      Краю мій, не бачив я спокою,
      На чужині був я сирота.

      Як трембіта в горах трембітає,
      То веселе грає то сумне.
      Мов малу дитину сповиває,
      Чародійна музика мене.

      В далину десь роки подалися,
      Так що й не помітив я того.
      Вже й гінкі смереки піднялися,
      До небес від серденька мого.

      Краю мій люблю тебе я дуже,
      Всі тобі віддам свої роки,
      Скільки б їх не мав, мені байдуже,
      Тільки б ти залишивсь на віки.
      1992р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. На межі
      На межі місяць трави у сріблі купає,
      А там за межею чудова серпнева пора.
      Там за межею вже літо у вічність ступає,
      А в росах серпневих гаситься літня жара.

      І станеться диво небачене досі,
      Довго потім шепотітиме травами ніч.
      Дві рідні сестри, пізнє літо і рання осінь,
      Зустрінуться вдвох, довірливо, віч на віч.

      Говоритимуть довго, до самого ранку,
      Порадіють тому що стежини переплелись.
      Попрощаються потім, уже на світанку,
      Залишиться осінь, а літо полине у вись.

      Ми з тобою у двох як те літо і осінь,
      Ми любили, та разом не були ніколи.
      Пізнім цвітом обоє може квітнемо й досі,
      Ми обоє тепер висихаюче поле.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Все повторяється

      Змінити світ нікому не удасться,
      Все повторяється так же само.
      Знову діти голосом щастя,
      Кличуть щасливу маму.

      І озивається мати як колись,
      Голосом Діви Марії.
      І молиться щоб збулись,
      Солодкі дитячі мрії.

      Надвірна 2014р.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Як і колись
      Як і колись, сьогодні ти така,
      Як і колись, ми знову йдемо поряд.
      І світиться в очах твоїх романтика,
      І ти ховаєш під повіки погляд.

      Як і тоді, падуть над нами жолуді.
      Як і тоді під ноги листя стелить осінь.
      І наче знову ми обоє молоді,
      Немов не розлучалися і досі.

      Цей листопад, летючі жовті повені,
      До тебе я довірливо тулюсь.
      Осіннім лісом до безмежжя зачакловані,
      Обоє ми збентежені чомусь.

      Так наче ми прийшли із далини,
      Закохані собі голубка з голубом,
      Немов немає понад скроні сивини.
      Що вже життя пройшло не віриться обом.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ---------------
      Війну малює рученька діточа,
      Війна тепер в дитини в голові.
      А на стіні ікона мироточить,
      Солдати, повертайтеся живі.

      І біля серця складений листочок,
      На війні що ночі і що дня.
      Оберігає білий ангелочок
      Солдатське серце, як стальна броня

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Ти
      Ти пісня що вперше співала душа,
      Ти перша сторінка до мого вірша.
      Ти крила, якими лечу над землею,
      Відтоді як стала любов’ю моєю.

      І серце тобою від радості плаче,
      Бо рана моя ти, ота не боляча.
      Ти квітка, ота найсвітліша лілія,
      Яку я під серцем беріг і леліяв.

      Ти моє дихання, що в холод зігріє,
      Ти зірка, що в небі до місяця мріє.
      День мій прийдешній, вічно жаданий,
      Ти навколишній мій світ невпізнаний.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Зоря нічна
      Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
      Ти наче привид перед моїми очами.
      Зорею ясною заглядаєш в вікно,
      І воскресаєш те що так давно було.

      Як в дзеркало, на ту зорю з небес дивлюся,
      Так, наче я її утратити боюся.
      Боюся щоб ще раз не повторились,
      Помилки ті що вже були колись.

      Той спомин через роки в сьогодення,
      Вертає те, за що нема прощення.
      І та зоря що через вікна заглядає,
      То погляд твій, що за минуле докоряє.

      Чому, коли пливуть по небу хмари,
      Зорю сховають, та душа тобою марить.
      Чи я несу через життя своє земне
      Те світло, що з очей твоїх осяяло мене.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Я знову вдома
      Удалині залишились перони,
      Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
      Уже високі пожовтілі крони,
      Скидають листя із обвислих рук.

      Не віриться що я нарешті вдома,
      Що вже найважче закінчилося усе.
      І душу наче сила невідома,
      Здійняла і по вулицях несе.

      Відстані й дороги , перони й станції,
      Колись усе минає у житті.
      І віють уже холодом дистанції,
      Чужі , далекі гори золоті.

      Душа летить над простором імлистим,
      І більше вже нікуди не спішить.
      А осінь облітає жовтим листям,
      А осінь так привітно шелестить.

      Надвірна 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Ти не кажи
      Ти не кажи що холодно землі,
      Ти не кажи що вже настала осінь.
      Бо, ще не відлетіли журавлі,
      Вони живуть у своїх гніздах досі.

      Ти прожени журбу з своїх очей,
      і поки світить тепле сонце з неба.
      Надійся, віруй і люби, ачей,
      Наперед загадувать не треба.

      Щоб у житті не йшло все навскоси,
      Май надію ще на божу ласку.
      А в житті маленького проси,
      Щоб кожен день приносив добру казку.

      2015р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Якщо в душі вже вистигло тепло
      Якщо в душі вже вистигло тепло,
      Якщо життя надії обмануло.
      Не жалій за тим що вже пройшло,
      Не жалій за тим що вже минуло.

      Собі ніколи не пророч біду,
      Лише добра в всевишнього проси.
      І знов прийде весна, і в білому саду,
      Заплачуть вишні каплями роси.

      І знов завмерлі тіні оживуть,
      Знов на деревах защебечуть птиці.
      Ти усміхнись і освяти свій путь,
      Водою із батьківської криниці.

      Знов стане світ прекрасним навкруги,
      Пісні веселі і веселі звуки.
      А серце скине болі ланцюги,
      Й тоді забуде свої давні муки.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Тебе нема
      Тебе нема, знов душу біль розоре,
      І запече у грудях знову жаль.
      Вже не махне тепер крило прозоре,
      Не понесе нас двох у синю даль.

      Напевно так між нами мало бути,
      Щоб серце в грудях завмирало від жалю.
      Щоб я тебе повік не міг забути,
      Ні разу не сказав тобі «Люблю».

      Уже минули незворотні дні,
      Вже час між нами вибудував межу.
      Та важко все ж подумати мені,
      Що я вже нині не тобі належу.

      Та треба залишатися людьми,
      Щоб не пропасти як билина в полі.
      Як жити нам рішаємо не ми,
      Обоє ми залежимо від долі.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Квітка надії

      Швидко минає літо духмяне,
      Стало над заходом небо багряне.
      І загасають юності мрії,
      Квітка надії осінню в’яне.

      Більше не пнуться до сонця квіти,
      Та душа хоче жити – радіти.
      Збирає сили , здіймає крила,
      Хоче ще осінь перелетіти.

      Серце здіймає дух непокори,
      Хоче піднестися в небо прозоре.
      Хоче до волі , хоче свободи,
      Чи ж воно кволе осінь поборе.

      Чи долетіти сил йому стане,
      Там де над ранками плачуть тумани.
      Там де не буде болі з розлуки,
      Де буде снитися личко кохане.

      Де душа знову світу зрадіє,
      Знову розквітне квітка надії.
      Кволому серцю стане тепліше,
      Спомин навіє солодкі мрії.

      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Спомин
      В мою самітницьку убогість,
      Вертаючи мені прекрасне.
      Приходить спомин наче гість
      Осяє світлом і загасне.

      Хоч спомин душу й осяйне,
      Та я вже більше не приїду.
      Бо ти ж покинула мене.
      Ти зникла не лишила й сліду,

      Пішла від мене намовчки,
      Лиш пригадалась мить остання.
      Як простучали каблучки,
      По мокрім бруці на прощання.

      Пора минулась золота,
      Не буду в тім тебе винити.
      А потім, потім самота,
      І вже нічого не змінити.

      2015р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Будуйте дім
      Не повертайтеся в своє минуле,
      У ті роки що вже назавжди промайнули.
      Хоча були вони красиві чи буремні,
      Не повертайтеся, старання ті даремні.

      Роки минулі і прекрасні і сумні,
      Вже в зморі часу вони сховані на дні.
      Ви не старайтесь повернути те що було,
      Що би теперішнє із ними не втонуло.

      В майбутньому будуйте ще свій дім,
      Щоб не сидіти в світі цім без діла.
      Збудуйте дім , Вам буде добре в нім,
      Поки ще Ваша свічка не згоріла.

      Будуйте дім із вікнами в світи,
      Будуйте дім і сійте в полі зело.
      Ідіть вперед, поки ще мож іти,
      Поки ще снігом стежку не замело.

      Надвірна 2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Останнє коло
      Останній крок , останнє коло,
      Вже потемніло доокола.
      Іду я – привид серед ночі,
      Стуляю мимоволі очі.

      Іду я – знаю в нікуди,
      Іду – втікаю від біди.
      І зупинятися не хочу,
      А біль у серці кровоточить.

      У серці біль – я не кричу,
      Чомусь я краще промовчу.
      За свої помилки і втрати,
      Вже сам себе веду до страти.

      Розбите дзеркало уже,
      Ніхто мене не береже.
      Душа звільняється від тіла,
      Вона б на волю полетіла.

      Та раптом стало чисто й просто,
      І дивний звук заповнив простір.
      Заграв в сопілочку Орфей,
      І душу взяв у свій трофей.

      Надвірна 2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Вийнята чека
      Мене сьогодні не чекай,
      Я вітер – вітер не вернеться.
      Вже тихо вийнята чека,
      І серце ось, ось розірветься.

      Я полечу туди, де небо сіре,
      Де за горами захід догорає.
      Я б вірив – та немає більше віри,
      Я б вибрав – та мене не вибирають.

      Я як би міг я кожен раз,
      Жити і любити і прощати.
      І оберігати від образ,
      І від небезпеки захищати.

      По обличчю сльози, ну й нехай,
      Не буває радості без суму.
      Ти у слід за мною не зітхай,
      Не кажи що я зійшов з розуму.

      Вже тихо вийнята чека,
      Пальці відпусти – зірветься зразу.
      Я прощав сто раз, а ти така,
      Не простиш мені одну образу.

      Надвірна 1990р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Сінокоси
      Поглядом гори досягну,
      Де сині смереки мов дим.
      Задивлюся на повінь весняну,
      Знов відчую себе молодим.

      Візьму косу і в ранкові роси,
      Заспіває коса, забринить.
      Сінокоси мої, сінокоси ,
      Поверніться до мене на мить.

      Серце в грудях немов заворкує,
      Тут колись я родився і ріс.
      І зозуля роки порахує,
      Й журавель прилетить на покіс.

      Знову ноги оброшу об роси,
      У похиленій хвилі трави.
      Сінокоси мої, сінокоси,
      Поверніться до мене ще ви.

      Поверніть ще мені мої крила,
      Щоб тепло від душі полилось.
      Щоб криниця думок заіскрила,
      Щоб останнє бажання збулось.

      Візьму косу і в ранкові роси ,
      Заспіває коса , забринить.
      Поверніться мої сінокоси,
      Поки ще не обірвана нить.

      Бабче 1997р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Повінь золота

      Де місяць падає на плечі верховин,
      І за Карпатами у зареві зникає.
      Дочка Карпатських плес , ущелин і долин,
      Чарівне зілля на горі шукає.

      Шумить потоками гірська вода,
      Накрив смереки золотистий хвіст заграви.
      Хазяйка гір – гуцулка молода,
      Шукає на узліссі чари – трави.

      Вона мені мов пташечка крильми
      Махнула , і весело подивилась.
      А на землі зелені килими,
      Щось шепотіли і до ніг хилились.

      Вона сміялась, я також радів,
      А на душі так любо й мило стало.
      Ми йшли по травах не лишаючи слідів,
      А в грудях серце дивно калатало.

      А потім шепотіли щось уста,
      І довго цілувалися потому,
      Здавалося що повінь золота,
      Нас розтворяла в сяйві золотому.

      1991р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Спи мила
      Вітер листя засохле з дерев осипає,
      Кине на землю , знов потім хапає.
      Невгомонний , спокою не має.
      Не має, не має.

      Ластівки в гніздах заснули мов шпроти,
      Ще світяться вікна у домі навпроти.
      Втомилася мила уже від роботи,
      Злипаються очі – спати охота.

      Злипаються очі, скоро все зникне,
      Усе те буденне, до чого привикли.
      Все те що забути в житті неможливо,
      Все те що буденне , для сну не важливо.

      Якось непомітно втома погляд розмила,
      Уже засипає – втомилася мила.
      Схилилася й тихо губами шепоче,
      Немов щось важливе сказати ще хоче.

      І засипає втомлена бджілка,
      Спала на очі розхохлена чілка.
      Тихіше, тихіше – хай поспить жінка.

      Надвірна 1999р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Скоро літо промине
      Ми удвох йдемо веселі,
      Пружним кроком молодим.
      Над коминками оселі,
      Остиває теплий дим.

      Ти торкаєшся до спини,
      Обнімаючи мене.
      Скоро літо журавлине,
      Як і дим цей промине.

      Ти немов зігріта жаром,
      Світлом світиться лице.
      Ох не даром , ох не даром,
      Ти затіяла все це.

      Серце бється , не спинити,
      Неспроста цей в грудях стук.
      Ще сьогодні буду пити,
      Я любов із твоїх рук.

      Поки двом нам гарно й світло,
      Ти люби , люби мене.
      Скоро літо , скоро літо,
      Журавлине промине.

      Надвірна 1995р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Ти дорікай мені , ти дорікай

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Що вийшло все не так як ми хотіли.
      І що роки так швидко пролетіли.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Якщо я навіть від жалю заплачу,
      Твої слова я всі тобі пробачу.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      За те що натерпілася доволі,
      Що я не зміг змінити наші долі.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Якщо я й завинив перед тобою,
      Я ще любов’ю біль твою загою.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай,
      За те що я завжди тобою марив,
      І що любов’ю світ тобі захмарив.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Нехай слова твої мене ще мучать,
      Біль від любові завжди неминуча.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Надвірна 2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Серпневий вечір
      Серпневий вечір з тобою пліч о пліч,
      Серпневий вечір – танцює танго ніч.
      Серпневий вечір – отак би жить та жить,
      Та час не зупинити, життя біжить.

      Серпневий вечір, небо ігриве,
      Червоні коні – повились гриви.
      Серпневий вечір, у тишині,
      Що ти щаслива, скажи мені.

      Серпневий вечір – мука чекання,
      Почуй нарешті моє благання.
      Вірю й надіюсь аж до знемоги,
      Серце вбивають оті тривоги.

      Серпневий вечір, світять зірниці,
      Печаль затягла очі – зіниці.
      Серпневий вечір – простір без меж,
      Щастя такого хочеться теж.

      Бабче 1980 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Парасоля неба
      Переплелись руки, обійняли спини,
      По стежинах юності ми йдемо з тобою.
      А море, море, море сине,
      Над головою.

      Вже тепер надовго ми обоє поряд,
      Ідемо, цим щастям зовсім розімлілі.
      Жадібно блукає мій гарячий погляд,
      По твоєму тілі.

      Як колись, у серці відчуття те ж саме,
      Я тебе цілую, шепчеш ти не треба.
      Сам Господь тримає угорі над нами,
      Парасолю неба.

      Бабче 1992р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Ти приходь
      Наче промінь тепло, легко й тихо,
      Наче річки чиста течія.
      Ти приходиш і втікає лихо,
      Ненаглядна радосте моя.

      Кажу ці слова тобі відверто,
      Щоб про все ти взнала хоч тепер.
      Щоб не ти – чи став би я поетом,
      Щоб не ти – чи б я давно не вмер.

      І душа як папороть у цвіті,
      Повниться любов’ю аж до дна.
      Ти прийдеш і я про все на світі
      Забуваю – тільки ти одна.

      Ти приходиш і неначе казка,
      І життя щасливе без кінця.
      Приходи, дозволь мені будь ласка,
      Доторкнутись до твого лиця.

      Я з світів завжди до тебе линув,
      А в світах без тебе я ридав.
      І себе за краплею краплину,
      Усього себе тобі віддав.

      Ти приходь, ти щастя непочате,
      Приносила все туди де я.
      Ти приходь, я вийду зустрічати,
      Ненаглядна радосте моя.

      2012р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Там де сад гуде
      Там де сад гуде вітрами ,
      І шумить.
      Ми обоє біля брами,
      Світла наша мить.

      Ти туляєшся до мене,
      Від того.
      Б’ється серце як скажене,
      Не спинить його.

      Від сьогодні ми обоє,
      Не чужі.
      Межи мною і тобою,
      Вже нема межі.

      Твої очі теплі стали,
      А з зіниць.
      Світлі іскри вилітали,
      Наче стайки птиць.

      Цілував я твої губи,
      Скільки міг.
      Цілувати личко любе,
      Це ж не гріх.

      Надвірна 2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Мадонна плаче
      Вона ридала, дівчина – мадонна,
      Ридала так що серцю було жах.
      І бачив я яка любов бездонна,
      Безодня в погляді, безодня у сльозах.

      Від тих ридань здригалося надрання,
      І в жалях життя ховало суть.
      І бачив я як світла мить кохання,
      Перетікала в вічну каламуть.

      Ридання робить погляди незрячі,
      Від жалю душа стає німа.
      Великий гріх коли мадонна плаче,
      Коли у неї радості нема.

      1995р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Зникають мрії
      Зникають мрії пущені у лет,
      Життя минає – все колись кінчається.
      Мов пісні затихаючий куплет,
      Змовкає, падає, ламається

      І так здається наче серед жнив,
      Біжать роки мов коні навіжені.
      І хочеться, і жив би ще тай жив,
      Незжате жито визбирав би в жмені.

      Чому не вистачає днів і діб?
      Чому стає на цьому світі тісно?
      Так хочеться ще випікати хліб,
      Муку молоти, і місити тісто.

      Зникають мрії, лиш солодка болість,
      Лишає тепле слово на губах.
      Зникають мрії, тільки невідомість,
      Підсуває неначе трунок, страх.

      2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Вечір
      Приходить знов тужливий вечір,
      Земля ховається у тінь.
      Лиш зорі кидають на плечі,
      Проміння через далечінь

      А тихий вітер наді мною,
      Струною тихою бринить.
      І захотілося рукою,
      Впіймати промінь наче нить.

      Душа замріяна і марить,
      Тим щастям що у далині.
      Нема тебе, і знову хмари,
      По небу сунуть сум мені.

      Бабче 1979р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Синенький ряст

      На парканці твоєму синенький ряст повився,
      Листочками так ніжно штахети обнімає.
      Постій ще біля мене, ще я не налюбився,
      Поки над нами в небі світанку ще немає.

      Пахуча як цей ряст вечірня прохолода,
      І зіроньки у небі над нами наче рій.
      Постій ще біля мене, воно ж тобі не шкода,
      Ти поглядом гарячим мене ще обігрій.

      У погляді твоєму іскринки наче чари,
      Весь вечір біля тебе я в іскрах тих горю.
      Вже світиться зоря через біленькі хмари,
      А твої щирі очі відсвічують зорю.

      Від погляду твого душа моя світає,
      А серце завмирає від зблисків з під повік.
      Вже й пісня жайворонка здалека долітає,
      І хочеться щоб щастя оце тривало вік.

      Бабче 1976 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Джерельце
      У долині під горою б’є джерельце,
      Синьооке і нестримне наче серце.
      Невгомонне, голосисте мов дзвіночок,
      Одягло на голову з трави віночок.

      До джерельця стежечка прим’ята,
      Пахне доокола рута – м’ята.
      А воно все пісеньку співає,
      Та напитися водиці зазиває.

      Не змовкає, оживає знову,
      Ти почуй, почуй його розмову.
      Ти почуй прохожий, зупинися,
      В синьооку душу задивися.

      2003р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Принеси мені сон
      Принеси мені сон

      Знову бачу твої сині очі,
      В пізній час не засну, як завжди.
      Ти пришли мені сон серед ночі,
      Ти зорею до мене зійди.

      Ти співай мені тихше і тихше,
      Принеси затихаючу мить.
      Коли пісня мене заколише,
      Коли серце у сні защемить.

      Увійди у мою підсвідомість,
      Якщо навіть не вчую у сні.
      Я тобі усміхнуся натомість,
      Так як квітка сміється весні.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Відлуння
      Ще відлуння далекої зірки,
      Кличе в ті калинові причілки.
      Де у травах живуть перепілки,
      Де крилечком торкаючись гілки,
      Вечорами зітхають вітри.

      І той спомин що часом не стерся,
      Знов донесе до мойого серця.
      Тих очей синьоокі озерця,
      І в душі при відкриються дверці,
      І душа наче птиця злетить.

      Понесеться вона по простору,
      В ту весняну заквітчану пору.
      До Карпат, до батьківського двору,
      Де в піснях солов’їного хору,
      Зачарована стихне й замре.

      У батьківському дворі криниця,
      І підійде душа як годиться.
      І нап’ється святої водиці,
      І зайде до тієї світлиці,
      Де так довго вона не була.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Дощами пролилась осінь
      Дощами срібними пролилась осінь,
      І облітає, облітає жовтий лист.
      Пройшли роки а ми обоє й досі,
      Не налюбились і не набулись.

      Роки, немов дощами тими змиті,
      Перемололи дні життя млини.
      А я щодня, щоночі і щомиті,
      До тебе все летів із далини.

      Як часто у вечірню пору, пізно,
      Ти наче щастя марилась мені.
      Чомусь життя розводить нас порізно.
      Ти десь там, а я на чужині.

      І не лечу уже як білий лебідь,
      Душа жевріє в тілі наче тінь.
      Вже тільки очі обнімають небо,
      Вже тільки думка лине в далечінь.

      Та те, що було серцю миле й любе,
      Не раз згадає ще душа моя.
      І поки зовсім не пошерхнуть губи,
      Твоє ще шепотітиме ім’я.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Будьмо на сторожі

      Проминало життя, опадали роки,
      Розліталися дні на дрібні черепки.
      Мов із глека вода розтікалася сила,
      Небо вже не поміряти крилам.

      Вже здавалось надії нема, і тоді,
      Засурмила сурма і серця молоді.
      Ожили, піднялися, повстали,
      Україні до захисту стали.

      Нову історію на новій сторінці,
      Пишуть сьогодні молоді Українці.
      А ворог зі сходу дивиться вовком,
      Кидає знову гострим осколком.

      Знову на захисті рідного краю,
      Кращі діти твої Україно вмирають.
      Задумки і наміри підлі ворожі,
      Треба бути нам всім насторожі.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Терпи
      Життя як каламуть, нема чим хизувати,
      Терпи, терпи поки ще є терпець.
      Поки душа у небо сизувате
      Не відлетить. Поки ще не кінець.

      Терпи, терпи поки ще осінь тепла,
      Терпи якщо й терпіння вже нема.
      Поки душа зовсім твоя не зтерпла,
      Поки болить, живеш ти не дарма.

      Не жалій, нехай не буде жалко,
      Не жалій себе ані мене.
      Терпи, терпи поки душа як галка,
      Над селом крилом не стріпоне.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Дрібочка краси

      Поки з минулого шепочуть голоси,
      Поки в майбутнє віра не вмирає.
      Душі потрібна дрібочка краси,
      Тоді й життя здається що безкрає.

      Душі потрібна правда наче грань,
      Лиш правда душу завжди зносить вище.
      І тоді із іскри сподівань,
      Надії й віри спалахне кострище.

      І в серці тепла хвиля настає,
      Немов весною квітка у цвітінні.
      Так щастя крикне що воно ще є,
      Аж доокола заніміють тіні.

      Душе моя надійся і радій,
      Радій за те що ще кохаєш досі.
      У пізній час не можна без надій,
      З надіями тепліша буде осінь.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Чекаю
      Я давав тобі серця тепло,
      Я писав тобі білі сонети,
      Увесь час, скільки часу було.
      Тож скажи чи ще любиш мене ти.

      Я носив тобі неба блакить,
      Світла хвиля поки не минула,
      Буду нести допоки нам жить.
      Тож скажи чи мене не забула.

      Все ділюся з тобов добротою,
      Я із твого життя не зникаю.
      Біля тебе тихенько постою,
      І надіюсь, чекаю, чекаю.

      2014 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Не пожалій
      Якщо моє життя відійде в даль,
      Не пожалій мене. Бо що є жаль
      В порівнянні з життям,
      Із тим що було наче в сні?
      Щасливі весни, теплі осені.
      Не пожалій мене, себе отям.

      Весна любов несла в зачатку,
      А осінь сповнена достатку
      Вгинала душу наче віть.
      Оту де птиці пісню піли.
      Оту, де ябко переспіле.
      Не пожалій мене заздалегідь.

      Якщо душа моя зав’яне,
      Ти будь як сонце полум’яне,
      Те, що лишається тобі.
      Тобі не личать чорні шалі,
      Прийди, і тихо, без печалі,
      Постій на моєму гробі.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Скажи, скажи
      Скажи, скажи, чого сумуєш мила,
      Чого у тебе оченьки в журбі.
      Скажи, скажи кого ти полюбила,
      Хто на любов не відповів тобі.

      Скажи, скажи, кого ти так кохала,
      Кому серденько своє віддала.
      Той не прийшов, що ти його чекала,
      Кому до смерті вірною б була.

      За ким в очах застила туга вічна,
      За ким солоні сльози пролились.
      Тому не подивилася у вічі,
      Що снився в мріях часто так колись.

      За ким , за ким не досипала ночі,
      За ким в безсонні вічний час летів.
      Той у твої заплаканії очі,
      Ні разу навіть глянуть не схотів.

      Того, кого душею вогняною,
      Ти б зігрівала була все життя.
      Той загубив любов навіки твою,
      Так що назад немає вороття.

      1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Сині погляди
      Рожеві хмари угорі,
      І очі, очі – якорі,
      Мене до першої зорі,
      Не відпускали.
      І сині погляди з під вій,
      Мені навіювали мрій,
      Ногам наказували – стій,
      І ноги мої застигали.

      І не подітися ніде,
      А серце в грудях аж гуде,
      Я вже не знаю що буде,
      Пульсує в жилах кров гаряча.
      А погляд б’є мене у прах,
      І та усмішка на губах,
      І красота така, аж страх,
      Очам те бачить.

      Стискає погляду петля,
      І захиталася земля,
      І мов на крилах журавля,
      Душа злетіла.
      За нею я іду на зліт,
      Вже піді мною цілий світ,
      І серце наче динаміт,
      Зриває тіло.

      2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Чалий кінь
      Ледь, ледь волочить ноги чалий кінь,
      Вже ржання молоде не відіб’ється в скалах.
      Не промайне швидка мов вітер тінь,
      Із під копит не піде іскор спалах.

      Стальні копити бряцають у плити,
      Все більше вчвал, уже не вскач, не вскач.
      Не перестав лиш по хребті лупити,
      Гнучкий, в’юнкий, важкий батіг невдач.

      Хвиляста грива з вітром вже не грає,
      І іскрами вона не задрижить.
      В далеке, невідоме і безкрає,
      Вже більше чалий кінь не побіжить.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Ніч
      Приходить вечору навстріч,
      Одіта у червоні кола.
      Холодна, гордовита ніч,
      І все смутніє доокола.

      Не видно навіть власних ніг,
      І вже дороги мов примари.
      Аж поки місяць світлий ріг,
      Не висуне крізь чорні хмари.

      Уже в садах вітри заснули,
      Немов завмерло скрізь життя.
      Затихло змучене минуле,
      Й ще не проснулось майбуття.

      Дерева поставали струнко,
      Оділи чорняви шенель.
      І тільки божевільна думка,
      Крізь простір лине мов шрапнель.

      1994р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Колискова
      Прийшла вже ніч, довкола тиша,
      Лиш вітер тихо сон колише,
      Баю, бай.
      За стінами нічної мряки,
      Маленькі зорі наче маки,
      Баю, бай, засипай.

      Ті з неба зорі таємничі,
      Мигають і до себе кличуть,
      Баю, бай.
      Та ще із неба срібні коні,
      Кидають срібло у долоні,
      Баю, бай, засипай.

      Нехай сьогодні сон квітчастий,
      Принесе Насті й Віці щастя,
      Баю, бай.
      А завтра знову крізь віконце,
      Засвітить малинове сонце,
      Баю, бай, засипай.

      Уже заснули звірі й птиці,
      Вам сон принесе таємниці,
      Баю, бай, засипай.
      Спіть любі діти, хай вам сон цей,
      Принесе у долонях сонце,
      Баю, бай, засипай.
      Надвірна 2010 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Душа німа
      Місяць промінь на землю мов руку
      Протягує крізь небеса.
      І тихо, без жодного звуку,
      На траву опадає роса.

      Та щось тривожне затиснуло груди,
      А в грудях серце так же вплач і всхлип.
      Як було раньше вже тепер не буде,
      Не стало пісні, замість пісні скрип.

      Що вийшло так, тепер все розумію,
      І стало страшно думати про то.
      І сам собі сказати вже не смію,
      Застряв у горлі слів гірких бутон.

      Прозріли очі і прозріли руки,
      Хотів би крикнути – за все пробач.
      Та голосу нема, пропали звуки,
      Лише в душі щемить беззвучний плач.

      Надвірна 2000 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Крізь захмарене небо
      Крізь захмарене небо сонце світло на землю принесло,
      Ми хмеліємо знову світлом сонця зігріті.
      Світ землі засіяв у вселенському світі.
      І схотілося ще раз, повернутись у зоряні весни.

      Захотілося знову щоб гуділа весна молодим своїм гулом,
      Щоб зламало життя бойові колісниці,
      Розквітла земля, і співали над травами птиці.
      Як раніше було, щоб і дальше так було.

      Щоб жилось на землі нам і вільно й безпечно,
      Як зустрінемось ми у годину дозвілля.
      Щоб простилися нам ті усі божевілля,
      Що нестиме любов у житті безкінечно.

      Що би наші бажання виповнялися завжди досхочу,
      Щоб любились тіла, в час того воскресіння.
      Що би зоряне нас не студило проміння,
      Ми обоє накриємось клаптиком ночі.

      Не кажи, не кажи, що рядки оці повняться бреду,
      Що в думках моїх вітер гуляє.
      То душа потаємні кутки оголяє,
      Перед днями отими, що будуть іще попереду.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Не вини мене
      І звідтіль, і звідтіль,
      Тисне серце біль, звідусіль.
      І бігти дарма, сил уже нема,
      Холодно ногам, і в душі зима.

      Більше не біжу, лиш дрожу,
      Поглядом сумним на усе гляджу.
      Чи прийшла пора вибирать,
      Жити ще мені , чи вмирать?

      А було колись, ми удвох зійшлись,
      І любов знесла нас в небесну вись.
      Як би знали ми що любов не жарт,
      То любитись так, було нам не варт.

      Ти була така, зіронька ярка,
      Та світила лиш мені здалека.
      Так хотілось жить, і тебе любить,
      Та нічого вже не змінить.

      Ще далека та зіронька манить,
      Та душа тонка, рветься наче нить.
      І тепер дивлюся я зі сторони,
      Не вини мене, не вини.

      Надвірна 1992р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Донецьким
      Правда і зло – на чиєму ж ви боці,
      Хіба ж можна так помилятись в житті.
      Небо шепоче, ви збочили хлопці,
      Ви збилися хлопці з путі.

      Є божий закон, і так бути повинно,
      По божім законі вам жить би тай жити.
      Та так за тяжіла над вами провина,
      Що вже її мабуть не відмолити.

      І не спинити гарматного здвигу,
      І так не мож щоб той вогонь зачах.
      Нащо ж ви хлопці точите мотигу,
      І риєте могили по ночах.

      Відлуння граду і відлуння грому,
      І злива куль не перестане лить.
      Біду ви самі кликнули додому,
      Невже ж вас хлопці серце не болить.

      У чорних масках войовничі групи,
      І стало так немов спинився час.
      Чи ж вам не страшно що постануть трупи,
      Що мертві всі піднімуться на вас.

      2014 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Мелодія ночі
      Не спали ми удвох всю ніч,
      Любов така солодка річ.
      Така солодка течія,
      Пливла в ній ти, купався я.

      Я взяв з недоспаних ночей,
      Прекрасний світ твоїх очей.
      І голосу твого вокал,
      Солодких мрій надпив бокал.

      В серцях розімкнений замок,
      Плететься плетиво думок.
      Крутилась кругом голова,
      Із уст мов мед текли слова.

      Безсонна ніч, душі порив,
      Я все з тобою говорив.
      Між нас вогонь, а вже за мить,
      І серце гаряче горить.

      Душа радіє і дзвенить,
      Душа до неба променить.
      В душі сум’яття і весна,
      Солодка ніч, вогнем ясна.

      Надвірна 2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Осіннє панно

      Малює день осіннє вже панно,
      А час іде дорогою у вічність.
      Я замічаю що уже давно,
      Він мені заглядає у вічі.

      Земля ще гріє сонцем своє тіло,
      Та то вже осені перед останній флірт.
      Засохли квіти, літо відлетіло,
      Лиш зеленіє ще на клумбі мірт.

      Шепочуть губи, губи молять душу,
      Слабіє тіло а душа болить.
      Молюся, та не тому що мушу,
      А тому що серце так велить.

      Душа тонка, болить від ностальгії,
      Сумує за румянцем на лиці.
      Душа п’янка, і від того хмеліє,
      Як пахне хліб, запечений в печі.

      Душа тонка, і все ще літом марить,
      Та прийде час, тонка порветься нить.
      А коли сковзнуть на землю хмари,
      В дощах холодних серце відболить.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Перша косовиця
      Минають роки, а мені все сниться,
      Мого дитинства перша косовиця.
      Ні, ні - тай дихне вітер по лиці,
      Ударять в ніс пахущі чебреці.

      Раділо серце тим квітучим липнем,
      Спотіле тіло цвітом квітів липло.
      Коса, хоч виривалася із рук,
      Співав її дзвінкий у серці звук.

      Душа щаслива була в тому танку,
      І сонце усміхалось на світанку.
      Гуділи бджоли і співали птиці,
      В мого дитинства першій косовиці.

      Стелилось сяйво сонця мов простинка,
      А на траві світилася росинка.
      Тої росинки світлі промені,
      На все життя залишились мені.

      Тією зачарований красою,
      На трави йшов в атаку я косою.
      Бо так тоді та косовиця срібна,
      Була мені на все життя потрібна.

      Надвірна 1993р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Замикається коло
      Замикається коло, тісніше сплітаються пальці,
      І очі, знайомі такі до знемоги.
      А листя танцює в своєму останньому вальсі,
      І падає, падає тихо під ноги.

      Дихає осінь і подихом вітру,
      Розриває тонку павутини вуаль.
      Не забуду тебе, із пам’яті свої не зітру,
      Щоб в твоїх очах сум не вселився і жаль.

      Гублять губи слова, знову розмова без теми,
      Зупиняється час, зупиняється світ.
      І розцвітають у очах хризантеми,
      Ті, що останні, осипають по осені цвіт.

      Замикається коло, знов зустрілися ми недаремно,
      Думка – вітер над вечір десь далеко гайне.
      Ти про щось говорила, усміхалася чемно,
      А душа, а душа цілувала мене.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Як страшно в чужині
      Як страшно в чужині, холодній чужині,
      Душа немов захована за грати.
      Як страшно мить оту останню ждати,
      Коли немає світла в далині.

      Чомусь на думку вже приходить то одно,
      Що для життя тепер дорога вниз поката.
      Схвильована душа, немов чекає ката,
      Немов би в прірву падає на дно.

      А десь далеко там, на тисячній версті,
      Вознісся до небес золотоверхий храм.
      Як і моя душа, Ісус страждає сам,
      За грішний цей народ розп’ятий на хресті.

      Вже самому собі не глянути у вічі,
      В знеможенім житті немає чим пишатись.
      І страшно в самоті на чужині лишатись,
      І жалко, що життя не мож прожити двічі.

      2014 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Проходить життя
      Проходить життя за роком рік,
      Так минають епохи.
      Я чекав тебе цілий вік,
      Ти приходила лиш на трохи.

      Я для тебе клав квіти на підвіконні,
      Стрічав тебе у затьмарені грози.
      Та проскакали галопом коні,
      В очах моїх залишили сльози.

      Ти пронеслася мов вояк до бою,
      Показала свою силу і міць.
      І душу мою взяла з собою,
      Забрала її силоміць.

      Так сталося, і час уже не стане,
      Очі більше вже не вірять в диво.
      Що обоє бачились ми востаннє,
      Болісно, несправедливо, але правдиво.

      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Молиться земля

      Червоне коло зупинилось на горі,
      Вдіває вечір золоті оправи.
      Спадає світло першої зорі,
      Та за дощем зітхають важко трави.

      Засяє небо світлом золотим,
      На спраглі трави ляжуть перші роси.
      Але земля сумує не за тим,
      Суха земля дощу сьогодні просить.

      Вгинається колосся на полях,
      Так що край, дощу сьогодні треба.
      Шепоче колосочками земля,
      Молиться і молиться до неба.

      Парище 1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Яріють яблука
      Яріють яблука над садом молодим,
      А сад росте, все більше в гору пнеться.
      Так наша молодість, немов з коминка дим,
      Полетіла і більше не вернеться.

      Минає все, лиш час не має меж,
      Інакше скажу - хто у те повірить.
      Сад відцвіте, ми відцвітемо теж,
      Помірне все, лиш час не має міри.

      День проминув, мов вітерець війнув,
      Усе тече, кінчається, минає.
      Живемо ще, ще час наш не минув,
      Але мине, в тім сумніву немає.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Моїм онученькам
      Ростіть маленькі діти,
      На подив всьому світу.
      І в сонечком зігріту,
      Земельку цю святу,
      Колись посійте діти,
      Любов і красоту.

      Ви будьте наче бджілки,
      Що з гілочки до гілки.
      Із квіточки на квітку,
      Перелітают влітку.
      Маленькі Віка й Настя,
      Ви сійте в землю щастя.

      Щоб було щастя всюди,
      Де проживають люди.
      Посійте в теплім полі,
      Свої маленькі долі.
      Щоб виросли багаті,
      Високі і крилаті.

      2009 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Солодка мить
      Така ота солодка мить,
      Коли над полем на світанку.
      У небо жайворон злітає,
      Крильцями дрібно затремтить.
      І свою пісеньку – веснянку
      Заспіває.

      А серце від того зрадіє,
      Теплом весняним спалахне.
      І як той жайворон, надія,
      До неба радісно спорхне.
      Туди, де згасли вже зірниці.
      Неначе птиця.

      Душа давно чекала свята,
      Вона прокинеться від сну.
      Думки немов би лебедята,
      Підхоплять пісеньку – весну.
      І над полями у ту мить,
      Душа думками защемить.

      І я іду, іду – чого чекати,
      Посеред квітів, серед трав .
      Іду нетерплячий шукати,
      Посеред вранішніх заграв.
      Можливо десь знайти удасться,
      Маленьке щастя.

      2003 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Сяйво
      І що казати, вже й не знаю,
      Тут у холодній чужині.
      Лиш ти коханий рідний краю,
      Завжди ввижаєшся мені.

      Ночами снишся в снах, а вдень натомість,
      Думки приходять сірі мов туман.
      Душа впадає знову в непритомність,
      І біль здіймає в серці ураган.

      Згасає сяйво що зоветься « Воля»
      Зчезає і його не зупинить.
      В недобрий жарт зі мною грає доля,
      І життя навскіс кудись летить.

      Чи хто за те простить мене мені,
      Що тут живу на чужині роками.
      А Воля завмирає в тишині,
      До мого серця тягнеться руками.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Україно моя
      Україно моя, яка ж бо ти вродлива,
      Коли стоїш у квітах навесні.
      Україно моя, була б ти ще й щаслива,
      Щаслива наяву, не тільки лиш у сні.

      Україно моя, пора така наспіла,
      Буди своїх синів в оцю кроваву рань.
      Що би козацька кров у жилах закипіла,
      Ота козацька кров, гаряча наче грань.

      Буди синів своїх, що би вони здобули,
      Для тебе щастя й ще одну весну.
      Буди синів своїх, щоб не даремна була,
      Погибель тих, хто вже навік заснув.

      Буди синів, нехай згуркоче грім,
      Нехай у них здригнеться мускул кожний.
      Підуть вони у бій із іменем твоїм,
      Й повернуть спокій в світ оцей тривожний.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Матері задивлені у світ

      Матері задивлені у світ,
      Моляться і лиш зітхають тихо.
      Не несіть сивеньким, не несіть,
      Звісткою у їхні хати лихо.

      Звечоріє, як з неба зоря,
      Одірветься і упаде.
      Не несіть до хати їх горя,
      Хай гірко їм не буде.

      Не несіть тої вісточки,
      В їхні хати будь – коли.
      На війні тепер синочки,
      Щоб живими вони були.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Задивляються очі у даль
      Задивляються очі у даль,
      Там далеко, далеко навпроти.
      Обрій схований в сіру сталь,
      Зором сталі не розпороти.

      А за обрієм тим сині гори знялись,
      Там смереки мов терикони.
      Чи вернуся туди ще колись,
      Чи здолаю всі перепони.

      Серце туги стискає гора,
      Вітер голос далекий доносить.
      Повертатись додому пора,
      По світах натерпівся ти досить.

      Там під берегом батьківський дім,
      А над домом сади мов вітрила.
      Через сніг, через дощ через грім,
      Чи донесуть мене мої крила.

      Так хотілось би серцю дійти,
      І душі моїй було би добре.
      Пронестись крізь широкі світи,
      Розпороти сталевий той обрій.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Наступає розлукам кінець
      Наступає розлукам кінець

      Наступає розлукам кінець,
      Легко так не бувало нікому.
      Легкокрилий лелека – гонець,
      Вже несе мені вісточку з дому.

      Дома вже зеленіє весна,
      І сади задзвеніли піснями.
      Їх співала мені в моїх снах,
      Земля золотими устами.

      Там зелене мов казка село,
      Вже махає до мене рукою.
      Там дитинство моє відцвіло,
      Юність там прошуміла рікою.

      Там втихає життєва гроза,
      Світлим сонцем паде на долоні.
      Там Матінка Божа в сльозах,
      Усміхнеться мені на іконі.

      Рідний голос мене позове,
      Знов у тілі появиться сила.
      І зігріта душа оживе,
      Та душа що в снігах не застила.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ---------------
      Рана в душі не має строку давності,
      Її не злічити,хоч як це не жаль.
      Душі не хватає простої банальності,
      Спокій для неї – кращий шпиталь.

      Якщо в грудях серце болить неприборкане,
      Коли вже не має живого нерва.
      Закрийся від світу засувками – шторками,
      З написом – Тиха перерва.

      Нерви це наслідок,та є і причина,
      Щоб не почалось по колу все знову.
      Говори і слухай тільки очима,
      Знай,мовчання краще за мову.

      Серце й душа тоді зможуть узнати,
      Де досі були, і з ким.
      Хто не жаданий близько,того треба минати,
      Хто жаданий далеко,той стане близьким.
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. До мене в сни приходила любов
      До мене в сни приходила любов,
      Ранесенько,ще всі довкола спали.
      По жовтім листю що з дерев опало,
      До мене в сни приходила любов.

      Ми з нею залишалися у двох,
      Вона питала як мені живеться.
      Дивилась так,що аж щеміло серце,
      Ми з нею залишалися у двох.

      Вона на тебе схожою була,
      Кудись мене вела за руку взявши.
      Хотіла залишитися на завше,
      Вона на тебе схожою була.

      Подумати ти можеш казна – що,
      Чи що було,чи не було між нами.
      Ніхто ще поки не керує снами,
      Подумати ти можеш казна – що.

      Чи то направду отаке було,
      Чи тільки сон,всього така дрібниця.
      Це буде наша з нею таємниця,
      Чи то направду отаке було.
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Вигнанці

      Вже на сході земля одягала святкові корали,
      Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
      Та сьогодні ми самі себе покарали,
      Ми пішли,не чекали на свято землі.

      Ми на святі не пили ні вина ні віскі,
      А далеко на сході,загорявся уже небозвід.
      Ми обоє пішли,ми пропали безвісті,
      І кричали й кричали журавлі нам у слід.

      Били в бубен на святі і флейта співала,
      Захлинались маестро в саду – солов’ї.
      А зозуля проснулась,і довгі нам роки кувала,
      Ще не знала,що більше ми тут не свої.

      Ми наче боялись того небесного блиску,
      Що по наших слідах загорявся,і все дужче
      горів.
      Ми обоє спішили в дорогу не близьку,
      На захід,до самотньої в небі зорі.

      Свято в розгарі на сході,співи і танці,
      Грав на росах багрянець,купався у чистій
      воді.
      Ми з тобою були одинокі вигнанці,
      Ми тільки на захід спішили тоді.
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. -------------------
      Ніколи любові не буває доволі,
      Пам’ятаєш як колись любили ми.
      Любов свою пізнавали по болі,
      Там, біля серця, під ребрами.

      Любов, це життя без зради,
      Коли нема слова – ні.
      Любов – коли серце з серцем рядом,
      Без сумнівів і без відстані.

      Любов – без хмелю п’яна,
      Мов дурман затуманює голову.
      Любов – це назавжди рана,
      А все – таки, любов, це здорово.

      Любов – це в нестямі жити,
      У вогонь кидатись з опалу.
      Згоріти і знову вийти,
      Світліше й чистіше попелу.
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Великдень
      Вгинають стіл накладені наїдки,
      Завжди би так, не було би біди.
      У світ оцей ми всі прийшли нізвідки,
      А прийде час, підемо в нікуди.

      Біля церкви дзвони б’ють урочі,
      Наче пісня басом дзвін гуде.
      Ні про що вже думати не хочу,
      Боюсь, далеко думка заведе.

      Серце з дзвоном має мову спільну,
      Довірливо ведуть свій роз говір.
      Дзвін летить понад землею вільно,
      Політ душі також не має мір.

      Святковий дзвін бере найвищу ноту,
      І небо, наче дзеркало в трюмо.
      Поки земля для нас лишає квоту,
      Поки на ній і ще ми й живемо.

      Що ж, життя у вічності хвилина,
      Хвилею хвилина промине.
      Отак, як клином вибивають клина,
      З цього життя час викине й мене.
      2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. До Львова
      Я їду поїздом до Львова,
      Шукаючи живого слова,
      Дивлюсь в задимлене вікно.
      Де ще зовсім не так давно,
      Буяли трави і росли копиці сіна,
      Усе біліє навкруги.
      Лежать під снігом береги,
      Біліє снігом Україна.
      Везуть мене сталеві коні,
      Беруть розгін на просто гоні,
      А потім гальмами скриплять.
      Сусід мій зморений поник,
      Вагоном ходить провідник.
      Їй теж поспати би охота,
      Але обов’язок, робота.
      Вагонний дух б’є в перенісся,
      І я уявою понісся,
      Скоріше поїзда швидкого,
      Туди, вперед, до міста того.
      До Львова, де в м’яких постелях,
      Львів’яни сплять в своїх оселях.
      Лише в ранковій цій порі,
      Не спить на замковій горі,
      Той, хто десь там, в сталевій вежі,
      Веде ефір в телемережі.
      Ще сонні всі, ще місто спить,
      І лиш підкова цокотить.
      І в’яли вуха без привички,
      З різкого шуму тої брички,
      В якій колись на цій землі,
      Лиш розїзжали королі.
      Чи я оглух від того шуму,
      Чи на підкови вділи гуму,
      Та дійсно, цокоту не стало,
      Ну й що, чи шуму стало мало?
      Що ж стало тут на самім ділі?
      Не брички вже – автомобілі.
      Не кінський на бруківці слід,
      Блистить як лезо голо лід.
      Я став, а труби вихлопні,
      В той час дмухнули по мені.
      Від того диху, того дмуху,
      Я біг, втікаючи щодуху.
      Не знаю що зі мною сталось,
      Та моє тіло задихалось.
      Мені здалося в ту пору,
      На землю впаду і помру.
      Пішов я далі, Львів ласкаво,
      Уже манив мене на каву.
      Такі незвичні і п’янкі,
      Були ті запахи тонкі.
      Нові будови й старі мури,
      Десь тут Франко терпів тортури.
      В заслінках Львівської тюрми,
      Сидів він з іншими людьми.
      О, як би він мені зустрівся,
      Попив би кави, обігрівся.
      Йому б сказав я, вуйку Йване,
      В тобі без волі серце в’яне.
      У тебе слово камінне,
      Будь ласка, вислухай мене.
      Своєму промислу навчи мене хоч трохи.
      Ти геній, ти герой епохи.
      Ти Прометей, ти Каменяр,
      Ти душ, витійливий різьбяр.
      Ти ніс в скарбницю слово нове,
      Ти той коваль що рве окови.
      Прошу тебе, навчи мене,
      Кувати слово вогняне.
      Завдай мені на мої плечі,
      Оті свої незбутні речі,
      Що написати ти не вспів.
      Здаруй мені тих добрих слів.
      Чиясь рука мене торкнула,
      Мою уяву знов вернула,
      У той задимлений вагон.
      Я зрозумів – то був лиш сон.
      Почув я всього кілька слів,
      Вже просипайтесь, скоро Львів.
      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Скала
      Скала скидає камінь у ріку,
      І лиш зітхають стогони могучі.
      Відриває біль свою гірку,
      Злітають брили кам’яні із кручі.

      Дощі холодні , злива і гроза,
      Їй так без жалю розривають груди.
      Струмком із серця сочиться сльоза,
      Як боляче скалі не знають люди.

      Як день і ніч вона тихенько плаче,
      Скала навпіл розколота морозом.
      Ніхто з людей не відає , не бачить,
      Того людський не розуміє розум.
      1996р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Ніч у лісі
      Темніє вже і догорає ватра,
      Тенета чорні всьому ніч несе.
      А ми удвох залишились до завтра,
      І дуже вдячний я тобі за все.

      Лягають спати – затихають звуки,
      Буває в лісі так – же тихий час.
      Кремезні буки зігрівають руки,
      Поки вогонь у ватрі не погас.

      Запечені на грані сироїжки,
      Розчервонілось зосереджене лице.
      Із тонких гілок мощу наше ліжко
      Ти тільки мовчки дивишся на це.

      Тоді ти тонко затягнула пісню,
      А я тобі тихесенько вторив.
      І виростав у наших душах після,
      Якийсь новий, невідомий порив.

      Слова із губ у темноту летіли,
      Твій спів отак розхвилював мене.
      Що серце в грудях дивно затремтіло,
      Воно ж живе, воно не кам’яне.

      У цім житті на все є заборона.
      Але ж на все також в нім є свій час.
      Тут темна ніч була нам охорона,
      Лиш темна ніч дивилася на нас.

      Ми солодко обоє завмирали,
      Так що солодше всього у житті.
      Мов дві зорі до ранку догорали,
      У тому сні, у тому забутті.

      1980р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Засуха

      Ще добрий серпень, і ще небо ясне,
      І місяць дужкою між зорями повис.
      Та без дощу все висохло завчасно.
      І вже от – от зачнеться падолист.

      Уже стемніло, позмовкали птиці,
      Уже не чути їхніх голосів.
      Доносить вітер запахи ялиці,
      Що теж заснула в хаосі лісів.

      Цілий місяць, а дощу ні краплі,
      Чомусь природа землю не щадить.
      На мочарах засумували чаплі,
      Й земля все більше порохом чадить.

      Лиш про погоду по селі говірка,
      Лише одне, нема дощу, чому?
      А дід, сусід, недавно до одвірка,
      Прибив розп’яття й молиться йому

      Ніхто не знає що вже дальше буде,
      Чому такий природа дала збій.
      Трави нема, лиш деревій по груди,
      І сушить вітер, вітер суховій.

      Жовтіє сад, всихає вже і худне,
      І такі важкі настали дні.
      Так жарить що щодень коло полудня,
      Бува під сорок градусів в тіні.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Як же так вийшло
      Душа як провидця віщує недобру вість,
      Ти пішла, хоч кричав я тобі не ходи.
      Поселяється в серці самотність,
      І сніги замітають вже твої сліди.
      Кохання, таке довгождане проходить так живо,
      Минає життя, пробігають дні безупинні.
      Слів красивих твоїх і моїх мереживо,
      Зупинилось і зникло у думок павутинні
      Ночами без тебе не можу заснути,
      Все в минуле пішло, майбутнього так же не буде.
      Від безсилля, що нічого назад не вернути,
      Б’ється серце, плачем глухо гупає в груди.
      Як же так вийшло, як так трапилось,
      Зникли надії в туманах у далині.
      Ми кохатися змолоду квапились,
      Та розійшлися, і мости спалені.
      Де ти тепер, не знаю не відаю,
      День без тебе глухий, ніч без тебе німа.
      У снах ще буває тебе провідую,
      А проснуся, шукаю, та нікого нема.
      Минає життя, дні втікають в літа,
      Винуватих нема що так вийшло в житті.
      Самота, холодна щодень самота,
      І все більше щодень, замітає довкіл заметіль.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Річний трамвай
      Вже відійшов річний трамвай,
      І знов ми вдвох не встигли.
      А в небі наче коровай,
      Сонце вистигле.
      Тече Дніпро, прозоре дно,
      Вже в травах ноги зросяться.
      Пора прощатися давно,
      А нам чомусь не хочеться.
      Не забувай, не забувай,
      Вечірній час, річний трамвай.
      Над горизонтом неба край,
      І сонце наче коровай.
      Згасає день, вже темна ніч,
      Мигтить зоря із зорею.
      А ми обоє віч на віч,
      Закоханою парою.
      В небі зорі і двоє ми,
      В золоті ночі купалися.
      Падали разом в обійми,
      Цілувалися і кохалися.
      Над нами місяць в вишині,
      Аж зупинився зопалу.
      А ми любились, у вогні
      Згораючи до попелу.
      Рука в руці трималася,
      Щасливі в далі бігли ми.
      А літо нам вклонялося,
      Пелюстками білими.
      Я вимолю, я вимрію,
      Через роки і через час.
      Щоб мов лелек із вирію,
      Господь назад вернув ще нас.

      1979р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Чорний молох
      Настроєні нерви на сполох ,
      І така невимовна скрута.
      Наче чорний, рогатий молох ,
      В павутиння душу окутав.

      Обриваю свою незабудку.
      Тихо пошерхлі губи,
      Шепочуть словами смутку ,
      Те далеке, любить – не любить.

      Серцю гірко – плакати хоче,
      Хто ж недобрий все це наврочив.
      Чорний молох громом регоче,
      Розітре, розірве, розтопче.

      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Розкупори вино
      Сніданок. Спільний чай,
      Все інше на двоїх.
      Не скажу я прощай,
      Кривить душею гріх.

      Зітру з чола росу,
      Бо страшно стало аж.
      Я ж сам не донесу,
      Весь спільний наш багаж.

      Розкупори вино,
      І став на стіл бокали.
      О боже, як давно,
      Ми цього дня чекали.

      Нічого не кажи,
      Хай слово мить не згубить.
      Ти просто бережи,
      Для поцілунку губи.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Весна
      Зринає погляд крізь вікно відкрите,
      В квітучий космос - видиво вражаюче.
      Пелюстки немов метеорити,
      Спадають до землі кружляючи.

      Розквітлі вишні – білі ліхтарі,
      Горланить соловей – шукає пари.
      Під синім морем неба угорі,
      Мов човники, пливуть за вітром хмари.

      Буяють трави у шаленім рості,
      Сади зомліли у розквітлій зморі.
      Душа переміщається крізь простір,
      І утопає у кисневім морі.

      Весна і радує і балує мене,
      Та в кожній миті є свої капризи.
      І цей благословенний час мине,
      Сади на землю скинуть свої ризи.

      Мине весна, потім наступить літо,
      І хміль мине, за ним пройде прозріння.
      Та вже росте на подив всьому світу,
      В Україні нове покоління.

      2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Стихаючий вечір
      Місяць на небі в стихаючий вечір
      Світить крізь далечінь.
      А хмари мов шуби овечі
      Кидають жовту тінь

      Груди мої серцем брюхаті,
      Наче з неволі рветься і рветься воно.
      Вже всі заснули і лиш в одній хаті,
      Світиться жовте вікно.

      Серце зове, наполегливо кличе,
      Немов накликає біду.
      А з темноти тихо, і так таємниче,
      Голос озвався. Іду.

      Наче дотик руки, вийшло все випадково,
      Було щастя потім, та бували й утрати.
      Доле, тебе я напевне вибрав би знову,
      Як би прийшлось вибирати.

      2005 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Повертаюся

      Хай тягне на хребті довжезний потяг,
      Хай за вікном туман удалині.
      Вже все одно мені що буде потім,
      Що буде потім, все одно мені.

      Минули дні холодного чекання,
      Минуле все надійно час підпер.
      Тепер вже повертаюся востаннє,
      Востаннє повертаюся тепер.

      Ще хочеться скоріше повернути,
      В ту молодість, що швидко так втекла.
      Легенями тепла того вдихнути,
      Вдихнути ще легенями тепла.

      Прийшлось мені в чужих краях сивіти,
      Та що казати. Вір або не вір.
      Ще хочеться зірвати пізні квіти,
      Забути вже ненависний Сибір.

      Поки зовсім не стало кволе тіло,
      Вже пізно буде що робить тоді.
      Поки душа моя не відлетіла,
      До неба наче стайка лебедів.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Ворожка
      Ти ворожиш крапленою картою,
      Я на те все дивитися мушу.
      Не тримай моє серце під вартою,
      Не затримуй на прив’язі душу.

      Не дивися гіпнозом у вічі,
      Забери оту слабкість із тіла.
      Поки зовсім не згаснули свічі,
      і надія поки не зотліла.

      Надвірна 1998 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Чашечка кави
      В чашечці кава, розмова цікава,
      І діляться душі навпіл.
      Нас поєднала тепер спільна справа,
      Нас вже розділяє лиш стіл.

      Стукає серце в душі куточок,
      Розмова весела й жива.
      Кава солодка, кави ковточок,
      Солодкі із уст слова.

      Спільна розмова – спільні бажання,
      У чашці кава тихо холоне.
      Від хвилювання губи в дрижанні,
      Серце здається в полон.

      Дивляться очі привітно й ласкаво,
      Світ обернувсь горілиць.
      У чашці кава, розмова цікава,
      Не наробити б дурниць.

      1993р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Прийди
      Прийди. Як та зоря вечірня загори,
      Торкни моє плече легесенько рукою.
      І говори до мене, говори,
      Ласкавою і доброю. Зі мною будь такою.

      Прийди. Ти в мої очі подивись,
      В моєму погляді побачиш там довіру.
      Прийди. На пів дорозі не спинись,
      І розбуди в моїй душі заснулу ліру.

      Без тебе. На світі цім я б жити не посмів,
      Ти приходи не обмини мене.
      Від поглядів твоїх і добрих слів,
      Душа крильми махне, і в небеса майне.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. В саду опали золоті ранети
      В саду опали золоті ранети,
      Останні птахи в вирій подались.
      Я не прийду, вже не чекай мене ти,
      Я не прийду як приходив колись.

      Пробач мені, як зможеш те простити,
      Що не лечу мов сизокрилий птах.
      Що вже не зможу поцілунки пити,
      На твоїх малинових устах.

      Ти мені на чужині ще снишся,
      Ще в снах моїх шепоче голос твій.
      « Іди, іди, ти тільки не спинися,
      Ти тільки зупинятися не смій ».

      Як шепіт твій в душі розбудить мрію,
      Тоді нічого вже я не збоюсь.
      Я полечу до тебе з свого вирію,
      Востаннє вже до тебе повернусь.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Веселі й сумні каруселі
      Зоря загориться мов ружа
      Промінь кине в простягнуті гілки.
      Серце заб’ється якось не байдуже,
      Серце заб’ється, і тільки.

      Як соловей обірвавши гортані,
      В світлі тієї зорі – помаранчі,
      Співає всю ніч і лише на світанні,
      Спати лягає в садовому ранчі.

      Минулого мить повернеться й зависне,
      Разом зі снами чекатиме ранку.
      Мила проснеться, груди оголені блиснуть,
      Через відсунуту сину фіранку.

      Життя, то веселі й сумні каруселі,
      Уява мов нитка натягнеться й трісне.
      Думка летить до небесної стелі,
      Видно душі стало в тілі затісно.

      2005 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Ця чарівна розмова очей
      Світанок, сонця полум’яний танок,
      Поцілунок уст наостанок.
      На підвіконні, ружі бутонні в стакані,
      Принесені милій, коханій.

      Поглядом твоїм серце радіє,
      Так що світлішає вранішній час.
      І лиш розгоряється промінь надії,
      Той, що за ніч не погас.

      Розмова очей без слова,
      Мрія моя осяйна.
      Зоре моя вечорова,
      Руже моя чарівна.

      Погляд щасливий – уста малинові,
      Тільки тобою серце болить.
      Ти знову надії даєш мені нові,
      І залишаєш ті що були.

      1982 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Подивися вперед
      Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
      І по небу хмаринки поплили у далеч.
      А під ними земля, в небеса окаймлена,
      І ховається в обрії синьому Галич.

      Здійнялись до гори чорні вежі і вишки,
      Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
      І забулось уже як пра діди опришки,
      Тут ціляли в панів із своїх самопалів.

      І ще може колись, як буде в тім потреба,
      На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
      Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
      І піднімуть ще раз заіржавлений кріс.

      2015р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Сумнів
      Вернувся я , і час минає ,
      А сумнів душу розпинає.
      А чи вона мене впізнає ,
      Таким як став , таким як я є.

      Чи вижене ? а може прийме ,
      Хоча б на час до себе в прийми.
      Чи може лиш погляне німо ,
      Не поцілує не обніме.

      Чи виставить людям на осуд ,
      Я в самоті втрачаю розсуд.
      А серце в грудях так голосить ,
      Мій біль до неї чи доносить ?

      Чи вже біда ота збулася ?
      Якої я давно лякався.
      І вже вона мене зреклася ,
      Тепер хоч кайся , хоч не кайся.

      Чи на душі ще квітне ружа ,
      І ще до мене не байдужа.
      На мене сердиться не дуже ,
      За мною ще хоч трохи тужить.

      Думки летять, летять крізь простір ,
      Чомусь вони такі не прості.
      А серце в грудях молить, просить ,
      Спинись, не мучся, уже досить.

      Спинись, кричить воно, доволі ,
      Не можна поміняти долі.
      Я викидаю мимоволі ,
      З душі тривогу, сумнів, болі.

      Йду після довгої розлуки ,
      Вона до мене тягне руки.
      В словах її веселі звуки ,
      Невже мої скінчились муки.
      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Душе моя
      Душе моя, де ж твої крила,
      Чому не летиш, як з молоду мріяла?
      Чи зависоко злетіла і обпалила,
      А над землею попіл розсіяла.

      Чи келих з вином – трунком випила?
      Тим що з молоду щедро лилося.
      І сила пропала, зникла, випала,
      І безсилою ти залишилася.

      Чи в молодості ти провинилася?
      Була кимось тоді проклята.
      І одинокою залишилася,
      На любові своїй розіп’ята.

      Мріяла душе ти часто й відважно,
      Невгомонна була і невсипуща.
      Чому ж стала далека і недосяжна,
      Душе моя , твоя зоряна пуща.

      Перегоріла ти і перетліла,
      Душе, відчуй як болить мені.
      Не покидай же безсилого тіла,
      Загаси мої болі – вогні.
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Злітає думка
      Злітає думка, манить думку висота,
      А підсвідомість ловить обриси знайомі.
      Ти хотіла щоб тебе любили так,
      Безпам’яті, і до кінця, до комі.

      Ти хотіла, теж хотіла б кожна,
      Хоч раз в житті такого досягнути.
      Щоб було все, і те що можна і не можна,
      І те що є, і те чого не може бути.

      В людини серце головне, не врода,
      Хоч вроду теж хотіла б кожна мати.
      Любов покара є чи нагорода,
      Про те мабуть ніхто не може знати.

      За всі гріхи покайся і покай,
      Прости все те чого ще не простила.
      Коли вже не чекають, ти чекай,
      Чекай тоді, коли уже не сила.

      Життя пройде, минеться, промайне,
      Якщо колись я відійду у далі.
      Забудь минуле і забудь мене,
      Тобі ж на цьому світі жити далі.

      Забудь все те що пам'ять береже,
      Забудь все те що помі ж нами було.
      Забудь його й не воскресай уже,
      Минулого нема, воно минуло.
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Тінь
      Іду собі, піджак наопашки,
      Малий, ще юний, ще я дитинча,
      Несу зі школи складені книжки,
      У полотняній торбі на плечах.

      Іду собі, дорога ніг торкається,
      Горбата тінь услід за мною йде.
      А я з тією тінню граюся,
      Веду її. Чи хто кого веде?

      Іду собі, до тіні озиваюся,
      Але вражає тіні німота.
      Вона мовчить, і тільки ледь торкається,
      Правицею до мойого хребта.

      Іду собі, рука моя вагається,
      Впіймати тінь шукає все момент.
      Спинилася, до мене усміхається,
      Такий собі мовчазний комплімент.

      Спинилася,до мене мов прикута,
      Та ще й глузує, ну ти й грамотій.
      Тобі ж пора давно вже дома бути.
      Ну що ж, коли не квапишся, то стій.
      1978р. Бабче.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Мури
      Ми закохані в мури,
      Ми забули минуле,
      Не ціляють Амури
      Більше в наші серця.
      Поржавіли орала,
      Пастухи повмирали,
      Поздихали отари,
      Світ чекає кінця.
      Розум з відчаю терпне,
      Все густішають терни.
      Та прожити екстерном,
      Доля нам не дає.
      Ми до мурів прикуті,
      Ми богами забуті,
      Стоїмо на розпутті,
      Ворон серце клює.
      1990р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Мій крик
      На небі зорі виснуть недосяжно,
      Проміння ясне наче божий дар.
      Немов панич із ними місяць важно,
      Пихату голову висовує з між хмар.
      Ніяк слова не ляжуть на папері,
      Вже ніч, а день закінчився давно.
      Іду, на замок закриваю двері,
      Сміється місяць, заглядаючи в вікно.
      Високе небо і кінця нема,
      Таке безмежжя що аж страх збирає.
      Високе небо – голуба тюрма,
      До себе душі вмерлих забирає.
      Коли умру, коли вже околію,
      Я зникну теж в небесній синій млі.
      Себе не жаль, себе я не жалію,
      Жаль тих хто залишився на землі.
      І от настала тиша довгождана,
      Одні співають жаби в унісон.
      Та знаю я, ця тишина оманна,
      Ця тишина як марево, як сон.
      В цій тишині я чую інші звуки,
      Немов мотиль нічний на них лечу.
      До бога піднімаю в небо руки
      Земних надій запалюю свічу.
      Я тут родився, і живу я тут,
      Бо де ж мені шукати свої долі.
      Чомусь здалося що земля ця кут,
      З кута немає виходу до волі.
      Ніхто мені до губ не клав печать,
      Себе не жаль. Слова мої повчальні,
      Я тим кричу в кого уста мовчать,
      Вони для тих, в кого уста печальні.

      2013р.Надвірна



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Самотня душа
      Гіркне слово солодке – люблю,
      Розлуки в житті неминучі.
      Я на тому себе ловлю,
      Що рветься душа на онучі.

      Просипаюсь від болю вночі,
      У кошмарному сні скрикую.
      То грає розлука душі,
      Своєю болючою скрипкою.

      Своє горе гіркою зап’ю,
      Заїм чорного хліба скоринкою.
      Буду лічити долю свою,
      З поля травою – материнкою.

      Доля чай з материнки поп’є,
      І послухає як серце калатає.
      І дірки в душі ті що є,
      Заштопає і залатає.

      Вийду з хати і зроблю крок,
      У трави зелені ляжу.
      Буду читати книгу зірок,
      У зеленому камуфляжу.

      Щастя є, або його нема,
      І воно на всіх не розчинне.
      Що ж, побуде душа сама,
      Наодинці трохи спочине.

      Вогонь у душі зачах,
      З безнадії а може з відчаю.
      І більше його в очах,
      Не запалюю, не засвічую.

      Надвірна 2013р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Наллю вина
      Пора б мені уже перепочити,
      Спинитися, а то біжу й біжу.
      В бокал вина гіркого наточити,
      Так схожого на кров чи на іржу.

      Гірке вино настояне роками,
      Немов дукат іскриться через скло.
      Візьму його і своїми руками,
      У душу свою понесу тепло.

      Візьму бокал, ні слова не сказавши,
      Душа вина відчує терпкий смак.
      Зміркує мозок, щоб отак на завше,
      Залишилось. Щоб завжди було так.

      Щоб десь уже залишились дороги,
      Оті круті і рейси і шосе.
      Тепер уже спочинку хочуть ноги,
      Якими біг своє життя усе.

      Вели мене через життя дороги,
      По горах, по долах, по полях.
      Єдине ще, де не ступали ноги,
      На небесах чумацький довгий шлях.

      Через життя, роботою марудне,
      Ота дорога дальше все несе.
      Наллю вина,нехай зігріє груди,
      Що би тепер згадалося усе.

      2013р. Парище.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Підемо ми
      Любили ми і любимо ще й досі,
      Давай у двох підемо ще до речі.
      Туди де жовтим догорає осінь,
      Де синіми крильми махає вечір.

      Вмовлю тебе і раз, і два, і трижди.
      Піти у те що все ночами снилось.
      Хоча б на день, на два, на тиждень,
      Туди де хмари хвилею спинились.

      Туди де місяць між смерек виблискує,
      Де чисте все немов святе причастя.
      Де вечір зорі в річці виколисує,
      Щоб серце знову напилося щастя.

      Підемо, часу вже нема чекати,
      Підемо, там за хащами ведмежими.
      Щоб нашу долю більше не злякати,
      Будемо ми з тобою обережними.

      Надвірна 2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Прийди ще раз

      Себе я назавжди тобі віддаю,
      Всього віддаю до останнього грама.
      Ти заглянь у занедбану душу мою,
      Моїх губ доторкнися вустами.

      Серцем тебе я з усіх вибираю,
      Ти ж тільки до мене являєшся снами.
      А я догораю, а я помираю,
      І холод все більше, холод між нами.

      Стали холодною пасткою ночі,
      Капають сльози, ридаю, ридаю.
      Уже виглядати стомилися очі,
      А я виглядаю, тебе виглядаю.

      Життя опустіло і вже так здається,
      Що з неба на голову падає стеля.
      Піснею більше минуле уже не вернеться,
      А попереду самотності чорна пустеля.

      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Чекаю я
      Мете зима і завірюха свище,
      Холодний вітер виспівує октави.
      Ти притулися до мене ближче,
      До себе запроси на філіжанку кави.

      Минає день, минає день, минає,
      Чекаю, я тебе побачить хочу.
      Чекаю я та все тебе немає,
      Я день і ніч твоє ім’я шепочу.

      Чекаю я, вже сніг мене заносить,
      І хтось сказав би скільки можна, досить.
      Вже до дороги примерзають ноги,
      Мені ж без тебе йти немає змоги.

      Мете зима і вітер в шибки б’ється,
      Несуться хмари в небесах високих.
      Тебе нема, мені ж чомусь здається,
      Десь недалеко чую твої кроки.

      Надіюся що ти прийти повинна,
      Надіюся, та все ж тебе нема.
      Чи нас розлучить біла хуртовина,
      Чи розведе холодна нас зима.

      1981р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Ти не вір
      Ти не вір, що все уже кінчається,
      Що в житті надії так і не збулись.
      Ми з тобою просто рідше зустрічалися,
      Як бувало зустрічалися колись.

      Просто довго я не міг тебе зустріти,
      Не обнімав тебе рукою по плечу.
      Не лечу тобі назустріч наче вітер,
      На побачення так часто не лечу.

      Ти не вір, що ми не зійдемось ніколи,
      Що наші долі розминулися уже.
      Я ще до кіс твоїх таку зорю приколю,
      Що від нещасть усіх убереже.

      Ти не вір що ми по різні сторони,
      Що розділила нас життя ріка.
      Це каркають недобрі чорні ворони,
      Хай каркають, раз доля їх така.

      Руку протягни одну й другую,
      Та так, що – би долоні догори.
      Я золоту зорю тобі дарую,
      Ось вона, твоя вона, бери.

      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Диктує серце
      Диктує серце непередбачені слова,
      У кожного своє життя і своє свято.
      І радість в кожного своя і біль жива,
      І хрест той , на якім його розп’ято.

      Минає все і це мине,
      І біль пройде по серця краю.
      Жаль не узнаєш ти мене,
      Жаль що тебе я не узнаю.

      А серце хоче тишини,
      Не хоче у спокою жити.
      За те його ти не вини,
      Що серцю хочеться любити.

      Любити так щоб без образ,
      Щоб до гарячого дихання
      Любити так як перший раз,
      Любити так , немов в останнє.

      Надвірна. 2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Дорога у світи
      Я думкою злітав у стратосферу,
      Щоб осягти які у космосі світи.
      Та заблукався у очах – озерах,
      Коли мені всміхнулась невимушено ти.

      Манила мить мене у далі неба,
      Душа тоді не знала ще розлук.
      Та шепотіла ти , не йди , не треба,
      Давала ласку слів і ласку рук.

      Світилися очей твоїх озерця,
      Я погляд був не в силі відвести.
      І ти сховала десь оті весельця,
      Якими я ще міг себе спасти.

      Я тонув а ти мені співала,
      Мене будила піснею зі сну.
      Ти мої губи ніжно цілувала,
      Несла до серця радісну весну.

      Була над нами безмеж таємнича,
      І грім трубів немов мисливський ріг.
      Я чув як небо в свої далі кличе,
      Та вже тебе покинути не міг.

      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Ти скажи мені ні
      На самотні сади зірка впала кристалом,
      Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
      Ти скажи мені ні , якщо холодно стало,
      Якщо зоряне небо уночі тобі більше не сниться.

      Ти скажи мені ні , ти поспалюй надії устами,
      Щоб твій смуток назавжди уже догорів.
      Ти скажи мені ні , посміхнись на прощання востаннє,
      Й заховайся у чорній пустелі сухих вечорів.

      Ти скажи мені ні , не жалій мене , я не заплачу,
      Якщо навіть до смерті слова ті мене опечуть.
      Я тобі ті слова , я той біль безперечно пробачу,
      І ніколи тебе я за те не осуджу нічуть.

      Ти скажи мені ні , не залиш на остачу нічого,
      Хай це буде для мене , і покара моя і покута.
      Що би те що було , час своїми ногами зачовгав,
      Що би те що було , час у сутінки свої закутав.

      Ти скажи мені ні , безтурботна й легка залишися,
      Ти мене обійми , в вічні обійми мук.
      Заховайся від мене , у далеке незнане затишшя.
      В те затишшя що губить у віддалях звук.

      Я по світі піду , невідкладні залишу всі справи,
      Я по світі піду і без мене залишишся ти.
      Я надивлюсь востаннє на сонце й на трави,
      Піду в сутінки , там , де кінчається день золотий

      На самотні сади , зірка впала кристалом,
      Тій зорі що паде , в пів дорозі уже не спиниться.
      Ти скажи мені ні , якщо холодно стало,
      Якщо зоряне небо , уночі тобі більше не сниться.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Час підганяє
      Усе минає , час підганяє,
      Час наступає ззаду на п’яти.
      Спокою тільки чомусь немає,
      Немов би серце часом розп’яте.

      Все так незграбно і недолуго,
      І від печалі нема рятунку.
      Серце поволі згризає туга,
      Немов би серце випило трунку.

      Виходу з пітьми , нема , не бачу,
      Все на чужині , все у розлуці.
      І залишилось лиш на остачу,
      Щоб серце тихо вмирало в муці.

      Дивлюся в небо за тою даллю,
      Сто раз згадаю , сто раз заплачу.
      Думкою знову душу опалю,
      І мимоволі сльозу потрачу.

      Тут на чужині тихо згораю,
      Порожньо й пусто в єдине злилось.
      Тільки далеко в рідному краю,
      Трошечки раю ще залишилось.

      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Письмо солдата
      Коли закінчиться війна,
      Я, моя люба повернусь додому.
      Бо все одно закінчиться вона,
      Як нікому, про те мені відомо.

      Молись за те, щоб я на ній не вмер,
      Щоб не закінчились на ній мої дороги.
      Щоб ворог не підбив мій БТР,
      Щоб разом з ним я йшов до перемоги.

      Тебе люблю я моя мила над усе,
      Тебе і нашу рідну Україну.
      Як ця любов нам перемогу принесе,
      Я форму зніму й вишиванку вдіну.

      А ворог згине з України наче тля,
      згинуть терористи і рашисти.
      Я на війні, щоб була вільною земля,
      І щоб над нею небо було чисте.

      2014р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Сурмить сурма прощання
      Земля оділа сутану туману,
      На очі опускається пітьма.
      А біль паде на не зажиту рану,
      Та така, що спасу їй нема.

      Дні повільно тягнуться, мов роки,
      Час важкий без жалю б’є під дих.
      А війна все жне свої оброки,
      Забирає тільки молодих.

      Сурмить сурма прощання, чи прокльон,
      Чиїсь тут знову обірвались долі.
      І остивають сині наче льон,
      Чиїсь очі в здичавілім полі.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Війна
      Обірвані дроти на стовпах,
      Знову курява у степах.
      І місто не місто – руїна,
      Воює моя Україна.

      Немов би спинилася мить,
      Воює – і що тут робить.
      Стікають не витерті сльози,
      І тільки прогнози, прогнози…

      Пів України умито сльозами,
      Пів України під образами.
      Пів України творить молитву,
      Пів України іде на битву..

      В далі полинули злякані бусли,
      Пів України кров’ю загусли.
      Поле зжирає риже полум’я,
      Пів України нелюди глумлять.

      Падають бомби – нищать дороги,
      Падають міни прямо під ноги.
      Порвані рани – поломані кості,
      Лізуть і лізуть непрохані гості.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Україні
      Приходить те що неминуще,
      Знов непокори дух росте.
      Що я не вмер, що я живу ще,
      Я богу дякую за те.

      Хай не до радості сьогодні,
      Коли війни шалений гам.
      Ти виповзаєш із безодні,
      В якій так довго була там.

      Твоє минуле як могила,
      З того болота – трясини.
      Встає до бою нова сила,
      На бій стають твої сини.

      У цей кровавий вік космічний,
      Ти оживеш на тому тлі.
      Будеш красива, сильна, вічна,
      Щасливою на цій землі.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Мрії мої воронії

      Трави росами впали, поле вкрите туманом,
      А за горами гори до хмар піднялись.
      Защемить, заболить серцю завдана рана,
      Сподівання й надії в житті не збулись.

      І довкола усе вже не радує очі,
      І висушує серце завданий жаль.
      Тільки думка одна ще від ранку до ночі,
      Через гори високі лине й лине у даль.

      Мов коня вороного я плекав свою мрію,
      Видно доля така, що не вийшло в житті.
      Від жалю лиш тепер пропадаю і млію,
      І здоров’я не те, і роки вже не ті ,

      То не доля тепер мене губить до часу,
      Не від того душа у безсиллі ридає.
      Україна моя безталанна й нещасна,
      У розбраті тепер пропадає.

      Мрії ранні мої, вороні кобилиці,
      Що нестримні такі, й норовисті були.
      Дотлівають уже, як та свічка в каплиці,
      Скоро геть пропадуть, не помічу й коли.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Перша любов
      Я люблю тебе, хоч до мене ти не приходиш,
      Я на тебе чекаю, хоч тебе і нема.
      Знаю, знаю – ти за іншого заміж виходиш.
      Ти так рішила, ти так рішила сама.

      Я чекаю на тебе, я вже все передумав за ніч,
      Хоч і тяжко мені, своїм болем тебе не тривожу.
      Не подумай нічого такого, тільки вся в тому річ,
      Ти моя перша любов, я забути тебе не можу.

      Ти щастя моє, тільки щастя тепер не для мене,
      Ти заміж виходиш, цей факт моє щастя розбив.
      Ти була мрія моя, залишилась вона нездійснена,
      Та я тебе вперше в своєму житті любив.

      Ти заміж виходиш, ніщо для тебе мій смуток,
      Ллєш шампанське, на щастя розбиваючи келих.
      Що ти з іншим тепер, я все ще не можу збагнути,
      Та щастя бажаю тобі і більше хвилин веселих.

      Ще не знаю тепер, як без тебе мені прожити,
      Тільки знаю одне, ми вже розминулись з тобою.
      Так вийшло, тільки буду я тим дорожити,
      Що в моєму житті ти першою була любов’ю.

      Не думай що я без тебе тепер збожеволію,
      Що з горя вмиюся сльозами чи кров’ю,
      Раз сталося так, що вже ми розлучені долею.
      Просто в моєму житті, ти першою була любов’ю.
      1979р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Вона була ангел
      Я чую трепіт її частого дихання,
      Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
      Тільки я знаю, що це не кохання,
      Це просто в небі моляться зорі.

      Я питаю її. Що ти тут, як ти?
      Я вона каже, та так. А як у тебе?
      А десь над нами хмаринки – зоряні яхти,
      На білих вітрилах пливли по небу.

      Наша розмова – для знакомства лиш привід,
      Вона усміхнулась і з рукава здмухнула пилинки.
      А над нами місяць наче привид,
      Висунув роги із за хмаринки.

      Я любувався красою її білого тіла,
      Серце в грудях завмерло, не билось, чекало.
      Вона була ангел, піднялася і полетіла,
      На прощання рукою мені помахала.
      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Батькове напуття
      Колись мені казали мої тато,
      Буде в твоїм житті всього багато.
      У житті буває всяко, і буває різно,
      Лиш вертатися додому ніколи не пізно.

      Тепер уже не можу з батьком говорити,
      По тій причині, самі знаєте чому.
      Але за те що вчив мене добро творити,
      Я буду вдячний все життя йому.

      Правий був батько, всього було в житті,
      У рідному чи у чужому краю.
      Слова ті, справедливі і святі,
      Я в пам’яті своїй завжди тримаю.

      Навчив мене він волю боронити,
      Тримати міцно кулаки у боротьбі.
      Своєму слову й правді не змінити,
      Не зрадить Україні і собі.

      Батькові слова, як стежечка до волі,
      Вели мене. Немов зоря горіли.
      І жовто – сині прапори – чекання долі,
      Над Україною тепер замайоріли.

      Надвірна 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. -----
      Не заплачте, як прийдете до мене на тризну,
      Сльозам не змінити моєї прекрасної долі.
      Я помер у бою за Вітчизну,
      Краще вмерти, як жити рабом у неволі.

      Покинув я вас із серцем пробитим,
      Був земним, а став небожителем.
      Краще померти в бою як просити,
      Хліба насущного в свого гнобителя.

      Куля сліпа, і нічого уже не змінити,
      Рідну землю вам залишаю тепер.
      У майбутньому вам, захищати її і любити,
      Для Вітчизни я жив, за Вітчизну й помер.,

      Від кулі ворожої я закрив вас собою,
      Не плачте, не добудете волі в журбі.
      До бою рідненькі, до бою,
      Здобувається воля лише в боротьбі.

      Надвірна 2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Я ніколи тебе не знайду
      Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
      Душа як провидця віщує недобру вість.
      Очі сміються а серце давно вже ридає,
      А руки мої обнімають самотність.
      Твоїм голосом тихо шепче листя зелене,
      В самоті марю тим що між нами було.
      Очі закрию, ти хилишся ніжно до мене,
      Губ твоїх я відчуваю тепло.
      Уява як скульптор ліпить плечі твої і груди,
      Так виходить що пам'ять сильніша за час.
      Я ніколи тебе, я ніколи тебе не забуду,
      Я ще досі танцюю останній з тобою наш вальс.
      Може в споминах цих моя доля мені дорікає,
      Все життя я ночами і сплю і не сплю.
      Підсвідомо здається, що десь там недалеко чекає,
      Та, яку все життя і кохаю й люблю.
      Дивне місячне світло все довкіл заливає,
      Наче дивна істота я до тебе стежками іду.
      Йду шукати тебе, хоч наперед напевне вже знаю,
      Що ніколи уже, що ніколи уже не знайду.
      Хтось зустріне мене, обійде, не подасть навіть виду,
      Розумію його, береженого бог береже.
      Знаю я що подібний тепер на сновиду,
      Та нічого з собою не можу зробити уже.
      Йду шукати тебе і купаюся в місячнім сяйві,
      Місяць сварить із неба, накликає на мене біду.
      Знаю добре, мої намагання всі зайві,
      Я ніколи уже, я ніколи тебе не знайду.
      1997р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Голос
      Хто ти такий, якого роду й звідки?
      Голос чужий мене питає в сні.
      Хіба ж я винен що на заробітки,
      В чужі краї прийшлося йти мені.

      Хіба ж мені не краще було б дома,
      Та пане, дома краще як в раю.
      Як тіло й душу знемагає втома,
      На чужині я тільки узнаю.

      Хто ти такий? Спитає - серце в’яне.
      А потім зникне в мороці як тля.
      Із України відповім. Є пане,
      Там, під Карпатами така земля.
      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Дівча
      Сіло дівча біля мене на лавочці скраю,
      А я собі краєм ока лише позираю.
      Боже любий, яке ж гарне, серцем завмираю,
      І хто сказав що на землі не буває раю.

      Кущ клубочком позад лавки її закриває,
      В своїй тіні бліде личко від сонця ховає.
      Зашепотів листочками, начебто співає,
      Лиш промінчик тонесенький по обличчю грає.

      Витягнула хустиночку, витирає очка,
      Чомусь сльоза дрібнесенька стікає з куточка.
      Здригнулася мов від болю, ворухнулись губи,
      Чому плаче гарнесеньке, серцю таке любе?

      Чому очка витирає, за ким так сумує?
      Не питайте, не питайте, най серце вгамує.
      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Політ
      Розправляю крила, мах за махом,
      Відчуваю вітер на крилі.
      Ще зусилля, я уже над дахом,
      Перший в нашому селі.

      Не знаю звідки взялась сила,
      Та я лечу під небом наче птах.
      І свої нецензурні крила,
      Безжалісно обточую у страх.

      Розганяю хмари в сторони,
      Віражем дивую світ.
      А за мною чорні ворони,
      Мій повторюють політ.

      Я летів, душа гордилася,
      Ще ж такого не було.
      Вслід мені з землі дивилося,
      Зачудоване село.

      І свистали й улюлюкали,
      І кричали до небес.
      Свистами людей застуканий,
      Біля хати гавкав пес.

      Серце в грудях гулко билося,
      На душі моїй тепло.
      Отаке мені приснилося,
      Отаке у сні було.
      1982р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Ти
      Щось шепочуть тихо ніжні твої губи,
      Слухав би довіку я той шепіт любий.
      Наче ти співала невідому,нову,
      Радісну і добру пісню колискову.

      Наче сни давнішні, наче добрі казки,
      Ти мені даруєш радості і ласки.
      А серця палають в полум’ї на пару,
      Лиш би не згоріти нам від того жару.

      Те що розум каже серцю навпаки,
      Нам обом в вогнищі тому залюбки.
      Серце нерозумне, п’яне від любові,
      Посилає в тілі хвилі нові й нові.

      Я тобі не скажу, не цілуй, доволі,
      Це не ти цілуєш, це цілунки долі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Цілунки долі
      Щось шепочуть тихо ніжні твої губи,
      Слухав би довіку я той шепіт любий.
      Наче ти співала невідому,нову,
      Радісну і добру пісню колискову.

      Наче сни давнішні, наче добрі казки,
      Ти мені даруєш радості і ласки.
      А серця палають в полум’ї на пару,
      Лиш би не згоріти нам від того жару.

      Те що розум каже серцю навпаки,
      Нам обом в вогнищі тому залюбки.
      Серце нерозумне, п’яне від любові,
      Посилає в тілі хвилі нові й нові.

      Я тобі не скажу, не цілуй, доволі,
      Це не ти цілуєш, це цілунки долі.
      1994р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Відьма
      Ти знову читаєш долю,
      На сторінках моїх долонь.
      Як у кішки з клітки на волю,
      Із очей твоїх світить вогонь.

      На лініях моїх ворожиш,
      Шепочеш п’янкі слова.
      І серце тремке тривожиш,
      Й душа моя ледве жива.

      Слова западають в душу,
      Знов погляди пю як воду,
      І любити тебе я мушу,
      За твою відьмацьку вроду.

      І хоч я усе розумію,
      Що це моя вірна згуба.
      Відказати тобі не смію,
      Серцю чомусь ти люба.

      Твої очі немов би сіті,
      Манять мене все скоріше.
      З усіх, що живуть на світі,
      Ти відьма найкрасивіша.

      1982р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Я видумав тебе
      Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
      Дали тобі красу, і світло і тепло.
      Мене манила ти за обрієві далі,
      Таких як ти на світі ніколи не було.

      Я дав тобі як бог, хорошу, добру душу,
      Краси не описати, якою стала ти.
      До смерті я тепер тебе любити мушу,
      Тепер завжди тебе я мушу берегти.

      При зустрічі моя до тебе думка лине,
      Із тисяч лиш одну тебе я впізнаю.
      І помисли мої, і серце соколине,
      Лише одній тобі, тобі я віддаю.

      Хтось скаже що в житті я не набув нічого.
      Хтось скаже що життя я даром змарнував,
      Що в мене не було нічого дорогого,
      Не вір, бо я тебе в житті своєму мав.

      Мою любов, недобрий позір косий,
      Не розіб’є як глиняний збанок.
      З своїх віршів і слів різноголосих,
      Я все життя сплітав тобі вінок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Ой що то за хмара

      Ой що то за мара, там де чорна хмара,
      Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
      Чи то чорний ворон в небі знемагає,
      Чи орел крилами до сонця сягає.

      То не чорний ворон в небі знемагає,
      Не орел крилами до сонця сягає.
      То мою душечку попід хмари носить,
      То моя душечка до бога ся просить.

      А бог мою душу до себе не бере,
      В небо не пускає ще й різкою пере.
      Каже, тобі душе в небо ще зарано,
      Ще вертай на землю, лічи свої рани.

      Повертайся душе ще до свого краю,
      Ще для тебе місця я не маю в раю.

      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Щастя моє
      Божим оком образ на стіні,
      Дивиться і щось мені шепоче.
      А серце розривається в мені,
      Серце моє в грудях щастя хоче.

      Де заблукало моє щастя, де,
      Пропадаю, пропадають мрії.
      Вже на землю білий сніг паде,
      Мов пелюстки білої лілії.

      Чекаю, та чомусь тебе нема,
      Виглядаю, та не знаю звідки.
      Засипає снігом білим все зима,
      Наче пухом білої лебідки.

      Мені без тебе як без сонця дню,
      І кожна ніч тепер мені без краю.
      Вернись до мене я тебе молю,
      Вернись до мене я тебе благаю.

      Закидає землю білий сніг,
      На мою долю ще паде й журбою.
      Щастя моє, о якби я міг,
      Сам пішов у світ би за тобою.

      Щастя моє, о якби я міг,
      То запріг би сто коней буланих.
      З’їздив би до тебе сто доріг,
      Щастя моє, щастя довгождане.

      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Ідемо ставати на стіну
      Під ноги падав падолист,
      Не було нам до нього діла.
      Стежина біла зарябіла,
      І ми з тобою подались.

      У ту осінню ранню рань,
      І у тобі і у мені.
      Палали очі мов вогні,
      Ми йшли з тобою без вагань.

      І забували враз про втому,
      Лиш задивлялися на мить.
      Як осінь землю золотить,
      І разом дивувались тому.

      Та нам би бути на сторожі,
      Така прекрасна ця земля.
      Беззахисна мов немовля,
      А попереду край ворожий.

      Вогонь горить і дим димить.
      А ми йдемо ставать на стіну,
      Йдем захищати Україну.
      Там попереду грім гримить.
      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Понад горою вітер віє
      Понад горою вітер віє,
      Хмаринку білу десь несе.
      А серце тішиться, радіє,
      Не нарадіється за все.

      Синіє ліс, мовніють гори,
      Під лісом поле розляглось.
      Хмаринка біла у простори,
      Неначе кличе ще когось.

      Чого ти хочеш, знаю, знаю,
      Не полечу з тобою, ні.
      Хмаринко люба, в ріднім краю,
      І мило й хороше мені.

      По набувався я по світі,
      Насумувався звідтіля.
      І знаю, кращі в світі квіти
      там де є батьківська земля..

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Життя водило нас
      Життя водило нас, ми обійшли пів світа,
      Одне лиш рідне слово, в житті єднало нас.
      Посивіли давно і постаріли літа,
      Здолали ми усе, лиш не здолали час.

      Ходили ми по світі, всі різною ходою,
      З далекого дитинства, і до останніх днів.
      Та не були ніколи в розлуці із тобою,
      Бо не змовкав у серці, Україно твій спів.

      Лунала пісня в світі, так щиро й солов’їно,
      Вогонь в душі займався, від неї і не гас.
      Ми так тебе любили, рідненька Україно,
      Бо знали що і ти, завжди любила нас.

      Коли в світах далеких ми залишались самі,
      Коли вже наша доля безсилою була.
      До нас ти прихилялась, своїми небесами,
      І піснею своєю, ділила нам тепла.

      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Поезія
      Поезія, високе слово, висока крапка,
      Поезія, моя душечка, моя лапка.
      Ти красива, ти красива,
      Хоч не вір, а хочеш вір.
      Ти красива , так красива,
      Так, що я утратив зір.
      Ось ти вся пере до мною,
      Ось я слухав, ось я чув.
      За тобою, неземною,
      Піднімаюся й лечу.
      Чую силу твого слова,
      То змовкаю. то кричу.
      То як хвиля вибухова,
      Піднімаюся й лечу.

      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Дорога по колу
      Ти ідеш, я так же іду,
      Ми обоє ідемо по колу.
      Чи на щастя чи то на біду,
      Ми не зійдемось ніколи.

      Ми вічно в дорозі, напевно тоді,
      Ми ніколи не будемо вдома.
      Ми ідемо, а що впереді,
      Нам не відомо.

      Ти не знаєш, я так же ні,
      Лиш дороги, вокзали, перони.
      Нас обох зустрічають тільки одні,
      Чорні ворони.

      Вічно нас доля в дорогу веде,
      Від того домашнього раю.
      І знову ти вибираєш мене,
      І знову я тебе вибираю.

      Світяться вікна далеко у млі,
      Я знову не знаю де ти.
      Мабуть живуть так на грішній землі,
      Тільки поети.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Іду собі
      Я іду а під ногами мокрий брук,
      А на ногах легесенькі сандалі.
      З під ніг летить холодний мокрий звук,
      І я іду від тебе далі й далі.

      Іду собі однісінький вночі,
      І згадую тебе що раз сердито.
      Несу тоненький плащик на плечі,
      Моя прекрасна, дика Афродита,

      Та я на тебе не тримаю зла,
      Лише нервово стискую долоні.
      Я дякую що ти в житті була,
      Таке у мене серце безборонне.

      Простилися, ну що ж і слава богу,
      Іду собі, от тільки щось продрог.
      Куди вже заведе мене дорога.
      Тепер напевне знає тільки Бог.

      Бабче 1978р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Лебідка
      Вже за вікнами зима – вічність біла,
      В кригу вділася сама річка Сміла.
      Та сталось те що так буває рідко,
      Не полетіла до вирію лебідка.

      На ріці стоїть вона, вся безсила,
      Мерзнуть ноги – опустила крила.
      Лиш побачили оту лебідку діти,
      Прибіжали щоб її зігріти.

      Обсушили крила, обігріли,
      Теплі варежки на ноги їй оділи.
      В теплу хату ту лебідоньку забрали,
      Напоїли тай нагодували.

      А весною, як теплом подуло,
      Відпустили. Та не тут то було.
      Залишилася лебідка в хаті жити,
      Продовжила з дітками дружити.

      Скоро, скоро лебедина зграя,
      Знов вернулась до рідного краю.
      Як лебідоньку свою вони впізнали,
      Довго, довго в небі курликали.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Приходи матусю
      Все тепер змінилося, і часи і люди,
      Так як було раньше вже тепер не буде.
      Більше вже не вийде спозаранку мати,
      У садок вишневий доокола хати.

      Проминули роки , вже тепер ми знаєм,
      Що є найдорожче , що ціни немає.
      Молимось , матусю , ще прийди на трішки,
      Поверни додому з білої доріжки.

      Без тебе матусю в нас немає свята,
      І сумна без тебе стала наша хата.
      Ти нас своїх діток так любила змалку,
      Більше не приходиш , чи ж тобі не жалко.

      Ти нас так любила солодко й нестерпно,
      Чи ж тепер навіки твоє серце стерпло.
      Приходи матусю стежечкою . краєм,
      Ми тебе рідненька все ще всі чекаєм.

      Бабче 2010р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Ти скажи мені ні
      На самотні сади зірка впала кристалом,
      Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
      Ти скажи мені ні, якщо холодно стало,
      Якщо зоряне небо уночі тобі більше не сниться.

      Ти скажи мені ні, ти поспалюй надії устами,
      Щоб твій смуток назавжди уже догорів.
      Ти скажи мені ні, посміхнись на прощання востаннє,
      Й заховайся у чорній пустелі сухих вечорів.

      Ти скажи мені ні, не жалій мене, я не заплачу,
      Якщо навіть до смерті слова ті мене опечуть.
      Я тобі ті слова, я той біль безперечно пробачу,
      І ніколи тебе я за те не осуджу нічуть.

      Ти скажи мені ні, не залиш на остачу нічого,
      Хай це буде для мене, і покара моя і покута.
      Що би те що було, час своїми ногами зачовгав,
      Що би те що було, час у сутінки свої закутав.

      Ти скажи мені ні, безтурботна й легка залишися,
      Ти мене обійми, в вічні обійми мук.
      Заховайся від мене, у далеке незнане затишшя.
      В те затишшя що губить у віддалях звук.

      Я по світі піду, невідкладні залишу всі справи,
      Я по світі піду і без мене залишишся ти.
      Я надивлюсь востаннє на сонце й на трави,
      Піду в сутінки там, де кінчається день золотий

      На самотні сади, зірка впала кристалом,
      Тій зорі що паде, в пів дорозі уже не спиниться.
      Ти скажи мені ні, якщо холодно стало,
      Якщо зоряне небо, уночі тобі більше не сниться.

      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Чуєш брате
      Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
      Треба Україну нашу захищати.
      У важку годину, та в нелегкий час,
      Хто ж її захистить братчику крім нас.

      Залиши всі справи, брате мій, ходи,
      Захистить країну нашу від біди.
      Станемо до бою зранку до зорі,
      Щоб спокійно спали наші матері.

      Станемо з тобою ми удвох до бою,
      Тай за ясне небо, що над головою.
      Станемо до бою ми за землі наші,
      Що би не гриміли нам ворожі марші.

      Станемо до бою об руку рука,
      Захистить країну, доля в нас така.
      Й не будемо долі іншої шукати,
      Бо у нас єдина Україна – мати.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Журавлина пісня
      Журавлі збиваються у клини,
      Опадає листя тополине.
      Відлітають журавлі у сині далі,
      Залишають тільки крики – жалі.

      Журавлики мої ви не баріться,
      Весною по скоріше поверніться.
      Покличе вас додому хай надія,
      За рідною землею ностальгія.

      На чужині не солодко нікому,
      Ви вертайтеся журавлики додому.
      Повертайтеся назад до свої хати,
      Україна буде вас чекати.

      Відлітають журавлі до моря,
      Тай курличуть з радості чи горя.
      Дуже серце моє схвилювали,
      Начебто й мене з собою взяли.

      Журавлі мені крилом махають,
      Вдалині за обрієм зникають.
      Вдалині ховаються в тумани,
      І від смутку серце моє в’яне.

      Вслід журавлям у небо придивляюсь,
      Ні журавлі, я з вами не прощаюсь.
      У душі одне лише бажання,
      Щоб була ця зустріч не остання.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Блідне вечір
      Блідне вечір. Помаранчевим хором,
      Нарядилися гори мої.
      У саду нестихаючим хором,
      Розійшлися на ніч солов’ї.

      А в гнізді білогрудий лелека,
      У вечірній дрімоті вже спить.
      Чути пісню дівочу здалека,
      Тою піснею вечір щемить.

      Сад радіє у білому цвіті,
      Мов в Карпати вернулась зима.
      І напевно у цілому світі,
      Красивішого краю нема.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Сумний сонет
      В серці тужливо, аж до плачу,
      Хочеться плакати, та помовчу.
      Мабуть не варто на те сподіватись,
      Біль від розлуки не заховати.

      Вже витікає із жил моїх сила,
      Наче у мрії обрізані крила.
      Стало байдуже ослаблене тіло,
      Наче враз серце осиротіло.

      Тугу із серця вже не забрати,
      Не розірвати заржавілі грати.
      Вже не звільнити душу закуту,
      Не зупинити долю безпутну.

      Більше наперед нема що жадати,
      Лиш би негоду оцю переждати.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Співай
      За працею забанували руки,
      На полі посхилялися жита.
      Співай, співай, буди заснулі звуки,
      Нехай злітає пісня золота.

      Над горою задзвени косою,
      Над золотими нивами ланів.
      Щоб серце напивалося красою,
      Щоб світ тією піснею бринів.

      Ти чуєш як земля до себе кличе,
      Дзвени косою, піт утри з лиця.
      Щоб душа зносилась вище й вище,
      У світ добра без краю і кінця.

      Душа лише від праці змолодіє,
      Поки хвилює нива золота.
      Дзвени косою, хай земля радіє,
      Земля батьківська, чиста і свята.

      2010 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Відлиги
      На тлі попелястого неба,
      Зоря заховалася в вітті.
      Шепотом звала до себе,
      Була найкраща на світі.

      Шепотіла слова стоголосі,
      Усміхалась мені серед ночі.
      На золотому волоссі,
      Світилися ласкою очі.

      Обнімала мене за плечі,
      Вперше бачив її такою.
      І серце моє в той вечір,
      Забилося в неспокою.

      Ми з нею отак стояли,
      А місяць по небу плигав.
      І таяли, таяли, таяли,
      В серці відлиги.

      1991р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Давай помовчимо
      Давай помовчимо, ніч давно за вікном,
      А слова ще стануть в пригоді.
      Вже скучили очі за сном
      Давай помовчимо, поговорили і годі.

      Давай помовчимо, в розмові немає змісту,
      Збери всі слова в оберемок.
      Глянь, зорі на небі як у великому місті,
      Давай помовчимо, кожен по своєму, окремо.

      Давай помовчимо, на сьогодні поставимо крапку,
      Змикаються очі і досить уже пізно.
      Глянь, місяць крадеться на котячих лапках,
      Давай помовчимо, кожен по своєму, порізно.

      1994 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Вигнанці

      Вже на сході земля одягала святкові корали,
      Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
      Та сьогодні ми самі себе покарали,
      Ми пішли , не чекали на свято землі.

      Били в бубен на святі і флейта співала,
      Захлинались маестро в саду – солов’ї.
      А зозуля проснулась, і довгі нам роки кувала,
      Ще не знала, що більше ми тут не свої.

      Ми на святі не пили ні вина ні віскі,
      А далеко на сході, загорявся уже небозвід.
      Ми обоє пішли, ми пропали безвісті,
      І кричали й кричали журавлі нам у слід.

      Ми наче боялись того небесного блиску,
      Що по наших слідах загорявся, і все дужче горів.
      Ми обоє спішили в дорогу не близьку,
      На захід, до самотньої в небі зорі.

      Свято в розгарі на сході, співи і танці,
      Грав на росах багрянець, купався у чистій воді.
      Ми з тобою були одинокі вигнанці,
      Ми тільки на захід спішили тоді.

      2004 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Прийди любове
      Плачуть сиві вітри,
      Засинають під вечір Карпати.
      Ти сльозу дощову на лиці моїм втри,
      І вклади мене зашвидко спати.

      Недобрі сни від мене забери,
      Недобрі сни завжди бувають віщі.
      Нехай десь там, за урвищем гори
      Залишаться. Вони мені навіщо.

      Ти приходи до мене в сни сама,
      Ти приходи хоча б на ніч єдину.
      Дай серцю те, чого уже нема,
      Без чого і людина не людина.

      Дай серцю того що уже давно,
      Самотність з нього вперто вириває.
      Воно порожне, навіть видно дно,
      Любові в ньому вже давно немає.

      Прийди любове, в серці залишись,
      Якщо не в ніч то хоч би спозарана.
      Щоб мої болі трохи розійшлись,
      Від того місця де болюча рана.

      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Сон
      Мені приснилось те, чого не буде,
      Мені приснились дивні, дивні сни.
      Від гордості аж розпирало груди,
      Немов би землю ранньої весни.
      Мені приснився ліс, де ми з тобою,
      У дубках шукаємо гриби.
      До мене ти вчепилася рукою,
      І шепчеш тихо, що хочеш то роби.
      Дивилися на нас старезні дуби,
      Кидали зверху краплями роси.
      А ти мене поцілувала в губи,
      Шептала тихо, що хочеш то проси.
      Сміявся я,казав до тебе люба,
      Не шуми , побудь тихенько мить.
      Не шуми, а то розбудиш дуба,
      Отой ще не проснувся зранку, спить.
      Казала ти, та що мені за діло,
      Який не є, дуб буде завжди дуб.
      І цілувалась наче ошаліла,
      Тремтіла аж до зуба цокав зуб.
      Проснувся я і того ж таки ранку,
      Пішов шукати у дубки гриби.
      Ти теж прийшла серпневого світанку,
      І шепотіла, що хочеш то роби.
      Стояли ми лицем до того дуба,
      І хочеш вір а хоч не вір у сни.
      А дуб лежав потятий на поруби,
      Уже не дуб, уже лиш ковбани.
      Стояла ти ї сльози витирала,
      Павук над дубом павутину плів.
      Стояла ти і від жалю вмирала,
      А я мовчав, не вистачало слів.
      Стояла ти, шептала лиш навіщо?
      Нас обнімав мов паморозь туман.
      І думав я що сни бувають віщі,
      Як сняться сни – то не завжди обман.

      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Солодка біль
      Іди від мене геть солодка боле,
      Не повертайся спомином ніколи.
      Іди із моїх весен, з мого літа,
      Тобою дай мені переболіти.
      Іди від мене в цю пору мою осінню,
      Іди від мене не лишайся тінню.
      Ти більше не заводь мене в безвихідь,
      Дозволь мені тобою вже не дихають.
      Солодка боле, мого серця римо,
      Зі мною ти завжди була незримо.
      Поплач в мені, поплач і одбили,
      Потім забудь що разом ми були.
      Ти більше не моя, ти не моє терпіння,
      Тепер під неба голубим склепінням.
      Тебе на все від себе відокремлю,
      Ти над землею будь, я опущусь на землю.
      Тепер без мене будь, солодкий боле мій,
      Тепер мене забудь, вертатися не смій.
      Життя було таке, що далося взнаки,
      та не жалію я нітрохи все – таки.
      Солодкий болю мій, забудь мене, забудь,
      На цій святій землі ти з кимось іншим будь.
      Попутчиків тобі багато є довкола,
      Забудеш ти мене, а я тебе ніколи.
      Не скажу що було мені з тобою сумно,
      І що життя моє проходило бездумно.
      Та вже не буде сліз, солоного дощу,
      Тебе я в серце більше не впущу.
      Іди від мене геть солодка боле,
      Не повертайся спомином ніколи.
      Серце має вже з тобою межі,
      Ти мені вже більше не належиш.

      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Вона була ангел
      Я чую трепіт її дихання,
      Я бачу які в неї очі прозорі.
      Тільки я знаю, це не кохання,
      Це просто в небі моляться зорі.

      Я питаю її. Що ти тут, як ти?
      Я вона каже, та так. А як у тебе?
      А над нами хмаринки – зоряні яхти,
      На білих вітрилах пливуть по небу.

      Наша розмова – для знакомства лиш привід,
      Вона усміхнулась і з рукава здмухнула пилинки.
      А над нами місяць наче привид,
      Висунув роги із за хмаринки.

      Я любуюсь красою білого тіла,
      Серце завмерло, мов чогось чекало.
      Вона була ангел, піднялася і полетіла,
      На прощання рукою мені помахала.

      1987 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Все повторяється
      Змінити світ нікому не удасться,
      Все повторяється так же само.
      Знову діти голосом щастя,
      Кличуть щасливу маму.

      І озивається мати як колись,
      Голосом Діви Марії.
      І молиться щоб збулись,
      Солодкі дитячі мрії.

      Надвірна 2000р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Серце волає
      До мене ти ідеш легеньким кроком,
      Я мимоволі назустріч протягую руки.
      У дно очей твоїх вдивляюсь. Там глибоко,
      Бачу розлукою залишені болі і муки.

      Ти посміхаєшся, я від твоєї усмішки відвик,
      Твоя усмішка – загадка , не розгадана мною.
      В очах твоїх бачу лиш болячий крик,
      Зупиняюся і в нерішучості стою.

      Минуле не повернути і майбутнього не оминути,
      Твій смуток біллю переходить у мої суглоби.
      Від того ночами не можу заснути,
      Що знаю як було, і бачу як бути могло би.

      Життя не проходить безслідно, воно завжди учить,
      Дивлюсь в твої очі, а серце хоче кричати.
      Нас більше ніколи ніщо не розлучить,
      А серце волає, тому що не вміє мовчати.

      Надвірна.2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Повертаюся знову
      Я в рідне село повертаюся знову,
      У стійбище близьких до мене людей.
      По інерції, на голос того далекого зову,
      Що кличе з дитинства, і кликати завжди буде.

      Повертаюсь сюди наче маятник,
      До закляклої старої груші.
      Що перед хатою стоїть як пам’ятник,
      І два білі ангели, мамина й татова душі.

      Подвір’я, ще татом огороджене,
      По за хатою вишень ліс.
      Тут колись був я народжений,
      Тут сил набирався і ріс.

      Хлів кам’яний, курятник маленький,
      Кошик лозовий в куті.
      В нім колись кури рябенькі,
      Яйця несли золоті.

      Ворота похилі, в траві доріжка,
      Все як було, тільки рідних нема.
      Приїду сюди, погріюся трішки,
      А в самотньому серці зима.
      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Під горою хата

      Де гори Карпати,
      Під горою хата,
      Де шумить одвіку смерековий ліс.
      Де добро із малу,
      Серце набирало,
      Те добро що крізь життя ти з собою ніс.
      Під горою хата,
      Вікнами до річки,
      Яблука доспілі з яблуньки падуть.
      А біля доріжки,
      Кущиком порічки,
      Що з дитинства твого до тепер ростуть.
      Під горою хата,
      Білена до свята,
      Біла скатертина в хаті на столі.
      Затягнули пісню,
      Весело дівчата,
      В білих вишиванках люди у селі.
      Як би стати зранку,
      Вдіти вишиванку,
      Тихою ходою обійти село.
      Щоб душа згадала,
      Де колись гуляла,
      Щоб душа згадала що давно було.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Журавлиний крик
      Знов журавлиний крик воскрес,
      Там де дорога вічна, несходима.
      Де підняли Карпати до небес,
      Тумани дужими плечима.

      Поміж горів, серед сірих скель,
      За тобою я у світ полечу.
      Серце моє – одинокий журавель,
      Рветься до небес у порожнечу.

      Я в далеку ранню ту весну,
      Мрію загубив свою оманну.
      Чи колись її вже дожену,
      В мороці і мареві туману.

      Незбутня мрія - пустоцвіт,
      Без користі відцвіте й опаде.
      А без мрії окаянний білий світ,
      І серцю в ньому не знайти розради.

      Що журавлю, йому й на чужині,
      В хвилину скрути помагають крила.
      А що робить на чужині мені,
      Немає крил і пропадає сила.
      1997р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Я принесу вам сонце

      Час скоро мине,
      Час вибирає дорогу коротшу.
      Смерть наливає коктейль що вбиває мене,
      А я ще не хочу.

      Зимно стало, холод і сніг,
      На цім бездоріжжі я з теплом розминувся.
      О, як би ще можна, о, як би я міг,
      Я би ще повернувся.

      Біль за скронею коле,
      В останній момент як багато ще треба.
      Справ так багато, та вже як ніколи,
      Я близько до неба.

      Випита чаша по донце,
      Окутала землю зима – біла пава.
      Якщо зможу, я ще принесу вам сонце,
      Нести сонце, головна моя справа.
      Надвірна 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Маша
      Розлука прийшла так скоро,
      На прощання ти потиснула руку.
      Ти пішла, залишила холод,
      Ти пішла, залишила муку.

      Маша, Марічка, Маруся, Мері,
      Я без тебе не можу жити.
      Я тобі залишаю відкриті двері,
      Я тобі залишаю серце відкрите.
      Без тебе так самотньо вночі,
      І пожалітись немає кому.
      Я залишаю тобі ключі,
      Від серця, від душі, від дому.

      На душі наче тяжкий гріх,
      Мед солодкий вже став гірким.
      Вже не бачу очей твоїх,
      Маруся, де ти тепер і з ким.

      Повертайся, ти моя доле,
      Без тебе туга – моя рідня.
      Я чекаю тебе як ніколи,
      Я чекаю тебе щодня.

      Без тебе мені так тривожно,
      Повертайся назад щодуху.
      Поки ще повернутись можна,
      Поки світ не закрився наглухо.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Солодка біль
      Іди від мене геть солодка боле,
      Не повертайся спомином ніколи.
      Іди із моїх весен, з мого літа,
      Тобою дай мені переболіти.

      Іди від мене в цю пору мою осінню,
      Іди від мене не лишайся тінню.
      Ти більше не заводь мене в безвихідь,
      Дозволь мені тобою вже не дихать.

      Солодка боле, мого серця римо,
      Зі мною ти завжди була незримо.
      Поплач в мені, поплач і одболи,
      Потім забудь що разом ми були.

      Ти більше не моя, ти не моє терпіння,
      Тепер під неба голубим склепінням.
      Тебе на все від себе відокремлю,
      Ти над землею будь, я опущусь на землю.

      Тепер без мене будь, солодкий боле мій,
      Тепер мене забудь, вертатися не смій.
      Життя було таке, що далося взнаки,
      Все ж не жалію я нітрохи все – таки.

      Солодкий болю мій,забудь мене, забудь,
      На цій святій землі ти з кимось іншим будь.
      Попутчиків тобі багато є довкола,
      Забудеш ти мене, а я тебе ніколи.

      Не скажу що з тобою, час пройшов бездумно,
      Не скажу що було мені з тобою сумно.
      Та вже не буде сліз, солоного дощу,
      І в своє серце більше, тебе я не впущу.

      Іди від мене геть солодка боле,
      Не повертайся спомином ніколи.
      Серце має вже з тобою межі,
      Ти мені вже більше не належиш.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Чорний плащ

      Я полечу до тої ясної зорі,
      До золотої, що так сяє у горі,
      До вічної, що там у всесвіті живе,
      До тої, що давно мене зове.

      А ніч оділа чорний плащ, довкіл накрила,
      Я полечу у неба даль, розправлю крила.
      Прощай – прости, немає сил тебе забути,
      Засни, засни в цю ніч, як зможеш ти заснути

      Без страху я влечу у темінь чорну,
      У чорний ночі плащ себе огорну.
      Я долечу, візьму зорю тобі по росту,
      До тебе вернуся назад, о пів на шосту.

      Я повернуся як буде світати,
      Я повернуся, ти ще будеш спати.
      Зорю мою ти зможеш бачити у сні,
      А я згорю у тому світлому вогні.

      Велика ніч, у чорному безмежжі,
      Проснешся гола ти, в зірок нема одежі.
      Проснись, проснись, світи собі світи,
      Ти вже зоря, пора тобі зійти.

      Ти зійдеш, і промінь золотий тебе обжене,
      А я замру, немов заворожений.
      Щасливий від того що схід твій бачу,
      Зрадію, засміюсь, а то й заплачу.

      Сонце зійде, і ніч в ту мить кінчається,
      Вернешся ти, із снів завжди вертаються.
      І знову буде новий день,
      Знов завтра буде новий день.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Товариш
      Стою і дивлюся на воду з горбка,
      Як хвиля до берега грає.
      Як промені сонця ламає ріка,
      Й з водою кудись забирає.

      Дві Бистриці – старша й молодша сестра,
      Несуть свої води прозорі.
      З високих Карпат до стрімкого Дністра,
      А дальше спиняються в морі.

      Рясно вродив чебрець і люпин на горбі,
      Не шумлять заколисані лози.
      Як згадаю собі,як згадаю собі,
      То у річку закапають сльози.

      Як блискавка,думка стрілою мигне,
      Минуле душа споминає.
      Товариш мій вірний покинув мене,
      Давно його в світі немає.

      Ми разом ділили думки потайні,
      І разом ходили до школи.
      Лиш спомин товариш залишив мені,
      А сам не вернеться ніколи.

      Не знає ніхто який кому кінець,
      А люди,вони не всесильні.
      Там де мій товариш теж виріс чебрець,
      І інші ще квіти могильні.
      2005р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Марево
      Крута зима намела снігу,
      І я як той солдат у бій.
      На пару з віником з розбігу.
      Іду в холодний сніговій.

      Як косу віник я заношу,
      І мариться мені не сніг.
      А що в полях я трави кошу,
      І трави падають до ніг.

      А літо запахом нависло,
      П’янить, дурманить і пече.
      Веселка наче коромисло,
      Лягла горі через плече.

      Туманом, як гора далека,
      Мені парує мокрий чуб.
      І водопадом білим з глека,
      Спадає молоко до губ.

      А трави падали в покосі,
      Валок стелився за валком.
      Обсохли роси й ноги босі ,
      Ступали вже не з холодком.

      Отак зайшов я в синій вечір,
      Дібрала втома до кісток.
      Накрив гарячі мої плечі,
      Холодний зоряний платок.

      Та раптом зоряну мережку,
      З моїх очей зняло як біль.
      Знов віником пробиту стежку,
      Вкривала біла заметіль
      1980р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Біла лелека
      Біла лелека із чорним крилом,
      Сіла спочити за нашим селом.
      А клин журавлиний у небі курличе,
      Маму – лелеку до вирію кличе.

      Летіть не баріться, летіть мої діти,
      У вирій мені більше вже не летіти.
      Якщо і полечу залишусь позаду,
      У вирію тому без сили пропаду.

      Летіть мої діти курликала мати,
      Весною вертайтесь, я буду чекати.
      Ви тільки дорогу назад пам’ятайте,
      Весною вертайтесь, весною вертайте…

      Злітав як прощання той крик журавлини,
      А клин покружляв і у вирій полинув.
      Летіли синочки до теплого моря,
      А мама лелека ридала від горя.

      Весною вертались синочки як стріли,
      Та маму – лелеку ніде не зустріли.
      Даремно так довго у небі кричали,
      Матусі не було, матуся мовчала.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Де синіють Карпати
      Де синіють високі Карпати,
      Де під берегом батькова хата.
      Де із гір витікають джерела води,
      Всі дороги вертають сюди.

      Із далеких країв як до раю,
      Повертаюсь до рідного краю.
      Де шепочуть високі смереки,
      Там де моє дитинство далеке.

      Де весною так милують очі,
      Черешневі сади на обочі.
      Де знайшов я колись за потоком,
      Свою першу любов синьооку.

      Тут мені пригадаються друзі,
      Що в футбол грали разом на лузі.
      Де колись набирались відваги,
      Босоногі юнацькі ватаги.

      Де на краю футбольного поля,
      Вже чекала на кожного доля.
      Звідки нам довелося іти,
      У далекі незнані світи.

      Я пішов і далеко й завзято,
      Та на серці завжди було свято.
      Як прийшлося мені повертати,
      В рідний край до батьківської хати.

      1996р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Літо бабине
      Літо бабине, листя вже летить,
      Як до вирію ті журавлики.
      І життя летить як єдина мить,
      Відлітає десь у віки.

      В літо бабине збіглися роки,
      А життя пливло, мов з душі тепло.
      І думки твої, як зерно з руки,
      Журавлі візьмуть на крило.

      Літо бабине, мов на полотні,
      Шиє нитками сивини.
      Що як в тому сні, промайнули дні,
      В тому ти себе не вини.

      Літо бабине, манить звабами,
      Хоч на скронях вже білий сніг.
      Наче рушники, наче килими,
      Листя стелиться до ніг.

      Закурликало,закурилося,
      Літо бабине за селом.
      Тільки долею не судилося,
      В ньому грітися нам обом.

      Літо бабине,листя вже летить,
      Як до вирію ті журавлики.
      І життя летить,як єдина мить,
      Відлітає десь у віки.
      1990р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Мамина сорочка
      Мама шили сорочку мені,
      Були нитки і чорні й червоні.
      На біленькому полотні,
      Мою долю тримали в долоні.

      Чорні нитки були муліне,
      А червоні були із акрила.
      Щоби доля любила мене,
      Щоби доля не була безкрила.

      Між червоним і чорним взяла,
      Й помережила ще голубою.
      Що би доля щаслива була,
      Щоб світилася завжди любов’ю.

      Кольори і веселі й сумні,
      Все до себе вона приміряла.
      Що би доля всміхалась мені,
      Що би завжди в житті помагала.

      Мама шили сорочку мені,
      Наче долю мою гаптувала.
      На біленькому полотні,
      Сину щастя вона дарувала.

      1986р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. На світанку
      На світанку,
      Зникали зорі в небесах,
      А місяць танув.
      І появлявся сум в очах.
      І до останку,
      Вселявся в моє серце страх.
      Що ту зорю,
      Якою все життя горю.
      Уже ніколи не дістану .
      Що вже в житті,
      Змінить нічого я не в силі,
      І в очі ті,
      Що завжди були серцю милі,
      Тепер вже більше не загляну.
      А на прощання,
      Де зникли зорі у горі.
      Моє зітхання,
      Немов би привид,
      Злітає в ранішній порі.

      1978 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Бабче
      Від потічка біжить ріка,
      Впадає в іншу ріку.
      А дальше Бистриця стрімка,
      Несеться споконвіку.
      А над рікою по горі,
      В гурті стоять оселі,
      Понад дахами димарі,
      Мов журавлі на скелі.
      Ті люди добрі там живуть,
      Що їх зовуть гуцули.
      Майструють, сіють, косять, жнуть,
      І мають серце чуле.
      Гуцульським нарекли цей край,
      А ще Карпатським зветься.
      Як для вподоби, вибирай,
      Миліше як для серця.
      Між берегами в жолобку,
      Вздовж річечки дорога.
      Старенька церква на горбку,
      Збудована ще богом.
      Старенька церква і село,
      Його пра, пра мож звати.
      А літ, немов води стекло,
      То знають лиш Карпати.
      Бабче, звідки назва ця?
      Лишень одні домисли,
      Нема початку і кінця,
      Й шукати нема смислу.
      Цвітуть весною черешні,
      Шумлять вітрами граби.
      Мов тихий сміх у вічнім сні,
      Далекої пра – баби.
      Тут з вірою у майбуття
      Кидають в землю зерна.
      Хоча у вічності життя,
      Зернина лиш мізерна.

      1996р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Не сумую і не плачу
      Не сумую тепер і не плачу,
      І не мучусь уже від утоми.
      Залишило життя на остачу,
      Лиш далекий знеболений спомин.

      Не питаю тепер в чому річ,
      Ноги геть до землі прикипіли.
      Все життя ми біжали навстріч,
      Та обоє чомусь не успіли.

      День минув, а за ним ще день,
      Так життя пройшло несподівано.
      Скільки тих найдорожчих пісень,
      Залишилось в житті не доспівано.

      Я не зміг, не добіг, не згорів,
      Був не кращим, хоч може й не гіршим.
      Серед всіх у житті кольорів,
      Колір твій був мені красивішим.

      Я один, ти десь так же одна,
      Але що тепер можна зробити.
      Поміж нас стала часу стіна,
      Та, яку вже нічим не розбити.

      Не сумую тепер і не плачу,
      Той мій плач не потрібний нікому.
      Залишило життя на остачу,
      Тільки спомин й знеболену втому.

      2002р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Приходила любов
      До мене в сни приходила любов,
      Ранесенько, ще всі довкола спали.
      По жовтім листю що з дерев опало,
      До мене в сни приходила любов.

      Ми з нею залишалися у двох,
      Вона питала як мені живеться.
      Дивилась так, що аж щеміло серце,
      Ми з нею залишалися у двох.

      Вона на тебе схожою була,
      Кудись мене вела за руку взявши.
      Хотіла залишитися на завше,
      Вона на тебе схожою була.

      Подумати ти можеш казна – що,
      Чи що було, чи не було між нами.
      Ніхто ще поки не керує снами,
      Подумати ти можеш казна – що.

      Чи то направду отаке було,
      Чи тільки сон, всього така дрібниця.
      Це буде наша з нею таємниця,
      Чи то направду отаке було.

      2005 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Жовтуватий штапель
      Закрита занавіска у вікні.
      Став помі ж нами жовтуватий штапель,
      І ти не бачиш вже гарячих капель,
      В очах моїх. І боляче мені.

      Згадалося як ми були одні,
      І пили чай. Заварка з розторопші.
      Далекі ті часи були хороші,
      І в очі ти дивилася мені.

      З тих пір уже минули довгі дні,
      Щоб в моїх очах не бачити капельки,
      Ховаєш погляд свій у закапелки,
      За жовтуватий штапель на вікні.

      1994 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Цвітуть сади
      Цвітуть сади , цвіте акація,
      Весни чарівна провокація.
      А час невпинно крутить свої коліщата.
      Усе минеться, прошумить,
      Пройде весни прекрасна мить.
      Та не прощатися пора, пора прощати.

      І ти не стій, не стій сама,
      Не мрій про те, чого нема.
      І серце поглядом не опікай до болю.
      Який у тім мовчанні зміст,
      Давай збудуєм краще міст,
      Назустріч підемо по нім з тобою.

      Минуле згадувать навіщо,
      Ти є, а інше все ніщо.
      Що має бути, те все неминуче.
      Ти плачеш каплями дощу,
      А я від радощів кричу,
      І у душі щось є хмільне, таке жагуче.

      Колись ти вибрала мене,
      Несла кохання неземне,
      З тобою ми такі, не зовсім різні.
      І ти не стій, не стій сама,
      Не мрій про те, чого нема,
      Почати все спочатку ще не пізно.

      Надвірна 2000 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Лавка
      Зарився місяць поміж хмари,
      Зчорніли гори. І лиш дерева наче мари.
      Живої душечки нема ,
      Лиш листям шарудить пітьма.

      Лавка, не раз на ній ти тут сиділа,
      Коли сумна, коли раділа,
      Та час минув, тепер тебе нема.
      Закриває лавочку пітьма.

      Ну що ж, все мабуть справедливо,
      І було би велике диво,
      Як би чекала ти й допоки.
      Тебе нема, лиш тиша й спокій.

      І в небі блиск ще не погас,
      Та жаль, усе міняє час,
      Розбились об пітьму надії,
      І дійсністю не стали мрії,

      Забулись давні ті пісні.
      У всесвіті життя минає,
      Все найміцніше час ламає,
      І знов на небі хмари навісні.

      1998 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Ми зустрілися знов

      Ми зустрілися знов, після довгого часу розлуки,
      Ми відразу відчули споріднених душ злиття.
      Ми обоє вмирали від солодкої муки,
      І пізнали що ще на землі не скінчилось життя.

      З уст летіли слова, дорогі наче пісня,
      І назустріч серця вилітали з грудей.
      Ми знову любили, без думки що буде опісля,
      Любов наша була одна на мільйони людей.

      Ми обоє раділи, знов купалися в сонячнім світлі,
      Взявшись за руки, неквапливо пішли по землі.
      Під ногами у нас, буянили квіти розквітлі,
      І гуділи , облітаючи квіти джмелі.

      А по синьому небі білі хмари летіли,
      Десь здалека натхнення несли для душі.
      Ми розмову вели, наші губи уже шепотіли,
      Ті слова, що складались в вірші і пісні.

      Ми далеко були, та уже повернулися звідти,
      І пішли у поля, ловити щасливу мить.
      Вслід за нами із трав посміхалися квіти,
      А допитливий вітер по наших слідах шумить.

      Парище 1999 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Ангел охоронець
      Мій ангел охоронець зранку прокидається,
      Очами твоїми заглядає в трельяж.
      А сонце понад лісом все вище піднімається,
      І на землі наводить ранковий макіяж.

      Людська краса змагається з природою,
      Ще невідомо чия верх бере.
      І я любуюся твоєю вродою,
      А серце зачудоване у грудях мре.

      Ми всі в житті є трошечки Колумбами,
      В нім кожен відкриває щось своє.
      А сонце вранішнє ховається за клумбами,
      Воно себе у тобі впізнає.

      Тепер здається разом були завжди ми,
      І не була в житті ніколи ти одна.
      А клумба дивиться на нас трояндами,
      І радіє і хвилюється вона.

      Надвірна 1995 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Ватра стигнула
      Догорає остигла ватра,
      Розлучатися нам пора.
      До побачення, добраніч, до завтра,
      Ця слів неминуча гра.

      Розлука, як темінь ночі,
      У грудях підходить ком.
      Так маля розлучатись не хоче,
      Із материним молоком.

      І це не забавна штука,
      Стою в пропасті на краю.
      Нагорода мені – розлука,
      За вірну любов мою.

      Ватра повільно стигла,
      Пульс молотом в голову бив.
      Лишила, покинула, кинула,
      За те, що лиш вірно любив.

      Від нерухомості тіло зціпне,
      Над ватрою чогось жду.
      Вітер дуне, чи легко сіпне,
      Того й дивись, упаду.

      Надвірна. 1992 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Розлука
      Не була моя доля доброю,
      Мов сухим листком, мною микала.
      Синьоока любов з за обрію,
      За собою вічно кликала.

      Приходила ночами, пізно,
      Без оклику і без стуку.
      І ласкава, і ніжна, і грізна,
      Синьоока моя розлука.

      І клялася любити вічно,
      До кінця, до смерті, до скону.
      Заглядала мені у вічі,
      Немов на святу ікону.

      Світлом своїм сердечним,
      Мене на хресті розпинала.
      Мить та була безкінечна,
      Так довго вона не минала.

      Все прощала мені на світі,
      І гріхи мої і образу,
      В сині очі манила як в сіті,
      Святіші, від святої із образу.

      Скрізь за мною вони ходили,
      Очі ті, мов западня, мов яма.
      До гріха мене доводили,
      Як пра Єва колись Адама.

      Вечорами вона пришивала,
      До сорочки відірвані ґудзики.
      І пісні для мене співала,
      Так тихо, просто, без музики.

      Біля мене ходила рядом,
      І ніколи не ревнувала.
      Лиш синьооким поглядом,
      Із дороги мене збивала.

      А коли я ховався в хаті,
      Закривався за чорні двері.
      Сині очі її пулькаті,
      Між рядками були на папері.

      І тільки в дні високосні,
      Зі мною вона не жила.
      Тоді мов смола на сосні,
      Кров остивала в жилах.

      Не була моя доля доброю,
      Мов сухим листком мною микала.
      Синьоока любов з за обрію,
      За собою вічно кликала.

      2001 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Там за тими горами
      Може там, за тими горами,
      Де колись я жив, ще раніше.
      Душа, не одіта уборами,
      І простіша була і добріша.

      А може і ще до того,
      Я мав тоді інше ім’я.
      І бог мене, зовсім малого,
      Поцілував ніжно у тімя.

      І коли простуджувався в грози,
      Не досипали мама ночей.
      І журилися так, що сльози,
      Були більшими від очей.

      Ні, неправда що світ некерований,
      Я сльозами матері прощений.
      Був Господом колись обдарований,
      У цей світ був всевишнім запрошений.

      Парище 2005 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Ніч
      Тихо сон закриє повіки,
      В темноту заховає думку.
      І промінь далекої зірки,
      Упаде на оголену руку.

      Може сон тобі добрий присниться,
      В сні кохання прийде до тебе.
      Що ж , краще в руці синиця,
      Як десь журавель у небі.

      І прилетить сон хто зна звідки,
      На подушці розмече коси.
      Кохання приходить рідко,
      Рідко , мов рік високосний.

      Сон прийде вночі любов’ю,
      Принесе тобі ніжність і ласку.
      Він буде до ранку з тобою,
      І зникне, залишивши казку.

      Ти проснешся щаслива зрання,
      Щаслива і така замріяна.
      Буде в серці твоїм кохання,
      Добрим сном нічним навіяне.

      Надвірна 1988р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Давно то було
      Давно то було, ще дитяче сонце,
      Стояло на обочі на одній нозі.
      Вишита фіранка на віконці,
      І витійлива різьба на кочерзі.

      Село ще не гуділо проводами,
      З коминків дим курився угорі.
      Стояло сине небо над хатами,
      Мого дитинства небо в тій порі.

      Ще тоді їди не було лишку,
      Варили лободу на молоці.
      Я так тоді любив читати книжку,
      За комином, при тусклім каганці.

      Та час ішов, і проводами скоро,
      Мов павутиною оплели все село.
      Моя любима, моя перша школа,
      О як давно, як все давно було.

      А потім була друга школа й третя,
      Де діставав я грамоти життя.
      Де проходив свої університети,
      Малий хлопчак – Гуцульщини дитя.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Ми
      Ми то що любим ми, у тому віра й розпач,
      І якщо ще не розійшлися ми.
      Якщо ще не порозбігались в розтіч,
      То ще ми залишаємось людьми.

      Коли пропало все і вщент згоріло житло,
      Розбився на друзки домашній наш Едем.
      Якщо ми люди ще, якщо ми ще не бидло,
      Ми наше житло заново зведем.

      Життя це мить, а потім знову мить,
      Спочатку мить а потім уже роки.
      Отак за миттю мить цей світ димить,
      Ще поки живемо, і люди ще допоки,
      Якийсь ще час,
      Ще буде світ триматися на нас.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Приходи матусю
      Все тепер змінилося , і часи і люди,
      Так як було раньше вже тепер не буде.
      Більше вже не вийде спозаранку мати,
      У садок вишневий доокола хати.

      Проминули роки , вже тепер ми знаєм,
      Що є найдорожче , що ціни немає.
      Молимось , матусю , ще прийди на трішки,
      Поверни додому з білої доріжки.

      Без тебе матусю в нас немає свята,
      І сумна без тебе стала наша хата.
      Ти нас своїх діток так любила змалку,
      Більше не приходиш , чи ж тобі не жалко.

      Ти нас так любила солодко й нестерпно,
      Чи ж тепер навіки твоє серце стерпло.
      Приходи матусю стежечкою . краєм,
      Ми тебе рідненька все ще всі чекаєм.

      Бабче 2010р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. В пустині Каракуми
      Немає тут машин, ні коней ні повозок,
      Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
      І випитий уже, води прозорий мозок,
      І схудли всі, мов зняті із хреста.

      Усе тепер не так, усе змінилось враз,
      Розпечені піски – екзотика пустині.
      Забулася уже вся гіркота образ,
      В розжареній душі, одне лиш серце стигне.

      Вже марево стоїть десь там удалині,
      Батьківський білий дім і голуби над дахом.
      Так хочеться туди полинути мені,
      О, як би можна так, щоб обернутись птахом.

      Там в річку до води, верба схилила лози,
      Тут ноги по піску ідуть за кроком крок.
      І котяться з очей в пісок гарячий сльози,
      Все дальше я несу, важкий солдатський строк.

      Красноводськ 1973 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Герої УПА
      Вас забували – та Ви не забуті,
      Була Ваша легенда на слово скупа.
      Та Ви розірвали кайдани закуті,
      Ви знов піднялися – герої УПА.

      Ви воювали за Україну,
      Навічно полягли у рідному краю.
      І знов піднялися через руїну,
      Щоб захистити ще землю свою.

      Вам було нелегко, Вам рани боліли,
      Та тільки надія вмирала остання.
      Мов ангели в небі знов забіліли,
      Герої УПА, герої повстання.

      Йдучи у бій, ви вірили в майбутнє,
      Знали що настане кращий час.
      Бійці УПА, герої незабутні,
      Ваш вогонь сьогодні не погас.

      Життя за волю дали Ви як дань,
      Біди багато Вам прийшлось зустріти.
      Герої перших визвольних змагань,
      Ви молоді, і Вам не постаріти.


      Надвірна 2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Земле рідна

      У моє надвечір’я, знов вривається спомин знечівя,
      І журба дорогої землі, тягарем в моє серце паде.
      Та земля , від якої якось в далечінь відлетів я,
      Де над вечір червоним неоном палає полум’я руде.

      Далеким маревом вона мені являється у млі,
      Й так хочеться душі туди вернутися скоріше.
      Туди , де на скибі чорної землі,
      Чомусь мені становиться світліше.

      Знов Бабче мариться мені, старе село,
      Де я родився й вчився жити змалку.
      Закрию очі – наче й віку не було,
      І самому себе стає мені чуть жалко.

      І те що є тепер, і що було колись,
      Життя у всесвіті всього лиш крихти муки.
      Думки немов дороги простяглись,
      Тримати тугу вічну – терпнуть руки.

      Я повернусь, до тебе ще устами притулюсь,
      Ти не злякайся, я не прийду проститися.
      З чужих світів до тебе повернусь,
      Тобою рідна земле причаститися.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Ми були молоді
      Сто раз штовхаючись в юрбі,
      Йдемо немов би епілептики.
      А ти аж світишся собі,
      В рожевім светрику з синтетики.

      Були ми молоді тоді й безпутні,
      І нам мабуть обом здалось.
      Що тільки починалося майбутнє,
      Чи вже напевно почалось.

      Ми розуміли все з пів слова,
      І та надія що зросла.
      Немов би хвиля вибухова,
      Через юрбу обох несла.

      Наш досвід був – одна теорія,
      Все що ми винесли звідтіль.
      Було по більшій мірі бутафорія,
      Життя ж насправді більше мука й біль.

      Життя текло , і було все побачено,
      Все те що білий світ несе.
      А потім було за все заплачено,
      Було заплачено за все.

      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Лебідка
      Вже за вікнами зима – вічність біла,
      В кригу річка вділася несміло.
      Та сталось те що так буває рідко,
      Не полетіла до вирію лебідка.

      На ріці стоїть вона, вся безсила,
      Мерзнуть ноги – опустила крила.
      Лиш побачили оту лебідку діти,
      Прибіжали щоб її зігріти.

      Обсушили крила, обігріли,
      Теплі варежки на ноги їй оділи.
      В теплу хату ту лебідоньку забрали,
      Напоїли тай нагодували.

      А весною, як теплом подуло,
      Відпустили. Та не тут то було.
      Залишилася лебідка в хаті жити,
      Продовжила з дітками дружити.

      Скоро, скоро лебедина зграя,
      Знов вернулась до рідного краю.
      Як лебідоньку свою вони впізнали,
      Довго, довго в небі курликали.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Шалене ралі
      Летять слова непередбачені,
      Думки зриваються з орбіт.
      І вибору нема чи так , чи ні.
      Довкола чорно – білий світ.

      Приходять дивні відчуття,
      Що хтось накручує спіралі.
      І пробігає крізь життя,
      Шалених слів шалене ралі.

      Куди цей поспіх заведе,
      Де шлях урветься , невідомо.
      І вже нема мене ніде,
      Нема ні тут , ні там , ні дома.

      Шалених слів шалена гра,
      Вже не спинитися ніколи.
      Коли спинятися пора,
      Знов захожу на нове коло.

      І знову я десь там , десь там,
      Немов ріка між берегами.
      На свою душу ставлю штамп,
      Замисловатими словами.

      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Дощ
      Лиш перша крапля дощова,
      Упала на мої долоні.
      А на землі сухому лоні,
      Враз оживилася трава.

      З туману блиснув перший промінь,
      Потім веселки коромисло,
      Над схилами гори нависло,
      І чувся скрізь пташиний гомін.

      Мов сльози краплі дощові,
      Світились на траві , на листі,
      І через кольори барвисті,
      Стікали начебто живі.

      Така незвідана краса!
      Аж думка , наче білий голуб.
      Дощем промита , чиста й гола,
      Злетіла раптом в небеса.

      1984р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Цибатий музикант
      Цього часу ми будемо довго чекати,
      Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
      За селом біля крайньої хати.
      Білим цвітом весни, яблуневий сад розцвіте.

      Ми візьмемось за руки і позаздрить нам кожний стрічний,
      Ми підемо туди і уже не вернемось назад.
      Вір, що кохання цвісти буде вічно,
      Що ніколи у сад не прийде листопад.

      Жити будемо двоє під парасолькою саду,
      Будемо пити нектар і французьке вино «Бордо».
      Так ніхто не любив до кінця, до упаду,
      І над нами лелека своє побудує гніздо.

      Там у саду, серед квітучого раю,
      У вечірню пору, яблуневим неоном буде світити цвіт.
      А цибатий лелека на скрипці для нас заграє,
      І здивуємось ми, і здивується світ.

      Все минає, вечір цей так же минеться,
      Останеться лиш музикальний лелечий дебют.
      Грай цибатий, грай що тобі заманеться,
      Розвесели наш садовий приют.

      Цього часу ми будемо довго чекати,
      Від розлук до розлук, і в нагороду за те,
      За селом, біля крайньої хати,
      Білим цвітом весни, яблуневий сад розцвіте.

      1986 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Душе моя
      Душе моя, де ж твої крила,
      Чому не летиш, як з молоду мріяла?
      Чи зависоко злетіла і обпалила,
      А над землею попіл розсіяла.

      Чи келих з вином – трунком випила?
      Тим що з молоду щедро лилося.
      І сила пропала, зникла, випала,
      І безсилою ти залишилася.

      Чи в молодості ти провинилася?
      Була кимось тоді проклята.
      І одинокою залишилася,
      На любові своїй розіп’ята.

      Мріяла душе ти часто й відважно,
      Невгомонна була і невсипуща.
      Чому ж стала далека і недосяжна,
      Душе моя, твоя зоряна пуща.

      Перегоріла ти і перетліла,
      Душе, відчуй як болить мені.
      Не покидай же безсилого тіла,
      Загаси мої болі – вогні.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Ненависть неба
      Вже здавалось – дощі неминучі,
      Хмари, порвані на онучі.
      Нагромадились понад хатою,
      Вареницею волохатою.

      Блискавка метеликом над плаями,
      Покотилася вниз, до ями.
      Вдарив грім , наче смерті дотик,
      Між стовпами здригнулися дроти.

      Блискавка – схожа на крицю,
      Запалила з сіном копицю.
      Піднялося полум’я червоне,
      Над хатами забамкали дзвони.

      Відносили дзвони, наче печаль,
      Ненависть неба в підсвічену даль.
      А я маленький на все те дивився,
      І з переляку до мами тулився.

      1970р.Бабче.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Минає осінь

      Минає осінь, зіткана з дощів,
      Листає вітер пожовтілі шпальти.
      Обриває листя із кущів,
      І кидає по сірому асфальті.

      Побачать очі, серце защемить,
      Як ліс, немов заведений у пастку.
      Своїм останнім листям ще шумить,
      Ще віддає свою останню частку.

      Від відчаю не дітися ніде,
      Порожні гнізда, наче літа крапка.
      І безповоротно час іде,
      Кривою тінню у промоклих тапках.

      Життя кудись несамовито мчить,
      Сумний цей світ, як придивитись зблизька.
      Убогий ліс, затихла і мовчить,
      Порожніх гнізд покинута колиска.

      Парище.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Невідворотні речі
      Є в житті невідворотні речі,
      Час покраяв зморшками чоло.
      І все дужче гне додолу плечі ,
      Все те що вже минуло, що було.

      Та чомусь не хочеться відверто,
      Зізнатися у тому що вже ми,
      Згораємо на осені мольбертах,
      І день за днем все ближче до зими.

      Днів скільки б не було, все буде мало,
      Ще гріє душу осені тепло.
      І хоч життя не було досконалим,
      Як не як, а все ж воно було.

      За кожного із нас Господь подбає,
      Лиш одному йому підвладний час.
      А от прожити так як подобає,
      Подбати треба кожному із нас.

      Надвірна 2008 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Молодість
      Сам себе питаю я,
      Де ділась молодість моя.
      По Сибіру, по Росії,
      Роки свої я розсіяв.

      Залишились золотії,
      В білих сопках Якутії.
      В Якутії та в Тюмені,
      Залишили роки мене.

      Там сходив я всі дороги,
      Там студив біленькі ноги.
      Там в холоднії морози,
      Вимерзали мої сльози.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Українським поетам
      Ми сіймо наше поле із добрих слів і літер,
      Щоб виросло колосся, здорове, золоте.
      Тоді його ніколи не зможе вирвать вітер,
      І нам нащадки наші подякують за те.

      Ми сіймо наше поле, нам треба поспішати ,
      Ми сіймо наше поле, щоб все було в цвітінні.
      Що би казки й билини оділи пишні шати,
      Що би його ніколи не заглушили тіні.

      Засіймо наше поле, хоч праця й не легка,
      І буряну чужого розбиймо чорні груди.
      Засіймо наше поле до крапки, до рядка,
      А там уже що виросте то й буде.

      Засіймо наше поле, словами золотими,
      Засіймо наше поле, ще позволяє час.
      І те чим ми засієм, на полі тім ростиме,
      Так тільки праця наша залишиться по нас.

      Надвірна 1993р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Все що осталось
      Шумить життєве веретено,
      Повільно днів снується нить.
      А зранку як за справжній тенор,
      У небі жайворон дзвенить.

      І тої пісні стоголосся,
      Теплом у серці залягло.
      І може все уже збулося,
      Все те що збутися могло.

      І може все уже пропало,
      І вже нічого не буде.
      Лиш тільки листя п’ятипале,
      Ще пролітає де не де.

      Так залишилось всього мало,
      І все розгублене уже.
      А що осталось , що осталось,
      Вже тільки серце береже.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Розверзлось небо
      Розверзлось небо і гримлять громи,
      Ще раз на землю сходить Богородиця.
      І бачить світ і бачимо всі ми,
      Як нова Україна в муках родиться.

      Червоним заревом зачервонівся світ,
      А небо, небо теж сльозами мліє.
      Тепер втрачати пильності не слід,
      Раз є сусід, що від крові хмеліє.

      І стигне тіло, так що ані руш,
      І сльози із очей падуть як перли.
      По небу ходять тіні світлих душ,
      Тих що в борні за Україну вмерли.

      Вони із пам’яті повік не будуть стерті,
      Та важко жити бачачи все це.
      Герої, що хрестами розпростерті,
      Як важко їм дивитися в лице.

      Парище 2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Україно
      Україно – Ненько, ти мій путь – дорога,
      Буду боронити я тебе від зла.
      Я тобі молитиму лиш добра у бога,
      Що би ти щасливою, вічною була.

      Все про тебе згадка тут в краю чужому,
      До Дністра до Бистриці думка все летить.
      Застигає пісня в голосі тужному,
      Серце в грудях тихо тугою щемить.

      Ти зовеш так часто ранками з туману,
      Долина з далека голос крізь світи.
      Я вернусь до тебе Україно – Мамо,
      Бо як мені до тебе не іти.

      Твоя сила в мині Ненько моя мила,
      Зелені Карпати й небо голубе.
      Ти мене до себе кликала й манила,
      Як мені рідненька не любить тебе.

      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Мій дід
      Мій дід Михайло, я його не знаю,
      Я тільки чув уже про ту біду.
      Був спійманий у лісі в ріднім краю,
      І висланий рабом в Караганду.

      Залишилась без тата моя мати,
      Та ще крім неї п’ятеро малих.
      А дід вугілля добував із шахти ,
      Тай десь пропав, навіки зник, затих.

      Історія така що нічого радіти ,
      Історія така що тільки біль і жаль.
      Сиротами виростали діти ,
      Чекали тата вглядуючись в даль.

      Чекали тата, вісточки не було ,
      Не приносив поштар багато літ.
      Десь там на шахті, вартового дуло ,
      Вогнем зригнуло в серце на проліт.

      Отак пропав мій дід, Михайло Панський ,
      Його чомусь так звало все село.
      Помер, одітий в одяг арештантський ,
      Немов його й на світі не було.

      Та час минав, і діти виростали ,
      у кожного свій дім, онуків тьма.
      Якби ж то дідо із могили встали ,
      Не встане, бо й могилоньки нема.

      Надвірна 2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Героям війни
      Загорівся вогонь над шпилем терикону,
      Ригають Гради вогнями війни.
      Східний ворог ще раз захотів твого скону,
      А ти винувата стоїш без вини.

      Смерчі вогняні пролітають мов стріли,
      Твою землю мов гусінь танк сталевий гребе.
      Твої вірні сини небезпеку зустріли,
      І за тебе до смерті віддали себе.

      Непомірна година настала сьогодні,
      Ті настали часи що для віршів не час.
      Герої війни, рядові батальйонні і взводні,
      Україна завжди пам’ятатиме вас.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Україно моя
      Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
      Осінній падолист, і десь далеко я.
      Ти кликала мене, а я спішив до тебе.
      До тебе я спішив, Україно моя.

      До тебе я спішив, в обійми світанкові,
      І серце розривали солодкі відчуття.
      Колись ти серцю дала надії і любові,
      Які несло воно через усе життя.

      Від тебе я пішов, із тих садів квітучих,
      І спомини про них, не зміг забрати час.
      Зігрів мене в світах. огонь твій неминучий,
      Який в моєму серці, ні разу не погас.

      Лунала ще з дитинства, твоя далека пісня,
      Ним кликала мене знедолена земля.
      Я повернусь тепер, я повернусь опісля,
      Я так тебе люблю, Україно моя.

      Львів.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Біда
      Пробиті черепа , бруківку вмила кров,
      Ниць на бруківці хлопці і дівчата.
      Біда, коли вбивають за любов,
      Біда, коли така за неї плата.

      Біда, коли кийком по головах,
      Зумисне, і зовсім не випадково.
      Останній погляд і останній жах,
      Із юних уст останнє кволе слово.

      Біда, коли набату грізний звук.
      Вмирає на бруківці юне тіло.
      А кат в той час не покладає рук,
      І знову вершить своє чорне діло.

      Біда, коли у відчаї народ,
      По всякчас взиває до відплати.
      Біда у всіх – однак на оборот,
      У час такий в одного ката свято.

      Львів 2013р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Моя Вкраїно
      Душа шукає вихід з тупика,
      Я мою тугу на молитву схожу
      В собі ховаю. Ти ж одна така,
      І я без тебе жити вже не можу.

      Моя Вкраїно, мій зелений краю,
      Ти і я, ми цілісне одне.
      Я тебе сьогодні вибираю,
      Бо ти раніше вибрала мене.

      Важкі бували на чужині дні,
      Бо не буває легкої розлуки.
      Ти як сонце сходила в мені,
      І зігрівала як матусі руки.

      Душі в світах спокою не знайти,
      У прощах теж нема уже потреби.
      Моя Вкраїно, як без мене ти,
      Моя Вкраїно, як же я без тебе.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Від Карпат до Колими
      Від Карпат до Колими,
      Не близька дорога.
      Як від літа до зими,
      Від землі до бога.

      Хто був там, той відстань тую,
      Тугою поміряв.
      У Велику і Святую
      Україну вірив.

      Сох по ній, як висихала,
      В полі стебелина.
      З серця силу випивала,
      Туга журавлина.

      За Сибіром сонце блідне,
      Що аж серце терпло.
      Лиш як вчує слово рідне,
      Було йому тепло.

      Ще служив би тобі вірно,
      Жаль, життя минає.
      Щастя тобі Україно,
      Та чомусь немає.

      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Іконка
      Сплів майстер із тонесеньких різок
      Іконку. Свою душу вклав у неї.
      І став отой маленький образок,
      Оберегом для душі моєї.

      Іконку ту за невеликий грош,
      Я в майстра вторгував якось на ринку.
      Напевно за ту ціну майстру мож,
      Купити хліба, ну хоча б скоринку.

      Приніс я річ ту, придбану за гріш,
      Припер до створи на віконну тафлю.
      І в хаті аж зробилося світліше
      До того, що й сказати не потрафлю.

      Буває річ не варта і гроша,
      Про те давно вже знають добрі люди.
      Коли у неї вкладена душа,
      Ніколи в хаті зайвою не буде.

      Надвірна 1991р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Видива
      Куди не кину зір, усюди даль туманна,
      Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
      Приснись мені земля обітована,
      Приснись мені рідненька Україна.

      Я плачу і сльозу не витираю,
      Через сніги додому не потраплю.
      В далекому Сибіру поволі помираю,
      Роню сльозини бурштинову краплю.

      Зима намела снігу навкруги,
      А я як той посивілий лелека.
      Про зелені мрію береги,
      І дивні видива приходять десь з далека.

      Приносить спомин знов у горло ком,
      І заливає душу хвиля терпка.
      Старенька мати в кухлик молоко,
      Наливає ласкаво з відерка.

      І знов в холодній дикій чужині,
      Я оживаю, знов кріплюся якомога.
      Приносять сили видива мені,
      Ці дивні видива, це послання від бога.

      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Вартуй народе
      Далеко, там де далеч, далеч, далеч,
      Ховає все в туманах і лісах.
      Сниться мені Галичина і Галич,
      У тривожних світанкових снах.

      Сняться мені оті далекі гони,
      Там за туманами у сірій млі.
      Я чую в снах, гудять тривожні дзвони,
      Тривожні дзвони з рідної землі.

      Сняться мені у зблисках громовиці,
      Стоїть майдан – нема куди іти.
      Довкіл літають хижі чорні птиці,
      Довкіл майдан обсіли беркути.

      Сняться мені далекі рідні гори,
      Де споконвіку міг би бути рай.
      Коли – небудь, колись тай люд поборе,
      Оті навали беркути них зграй.

      А поки на майдані барикади,
      Вартуй народе воленьку свою.
      Вартуй її народе бога ради,
      З тобою серцем я також стою

      Надвірна 2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Лисі гори
      Лисі гори – голови стрижені,
      Наче пре давні дивовижні вежі.
      Знялись над землею , до неба наближені,
      Лисі гори, витвір страшної пожежі.

      Лисі гори в муках корчаться,
      Не пожежі, рук людських діло.
      Люди, горам теж хочеться,
      Щоб шуміло, росло, зеленіло.

      Лисі гори, стоять як розп’яті,
      Скільки ж треба щоб знову зрости.
      Все поміряно на кроки, на п’яді,
      І вирубано до п’яти.

      Плачуть гори, прощайте люди,
      Нам від вас погибель іде.
      І не сховатися вже, нікуди.
      Небо валиться, небо паде.

      Знов сокири танець танцюють,
      Мов настала година остання.
      Люди тихо, люди не чують,
      Зникають надії і сподівання.

      Надвірна 2007 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Опера Ла Скала
      Можливо ми зустрілись випадково,
      Отак собі , як перші ліпші стрічні.
      І слово зачепилося за слово,
      Щоб більше не розходитись повічне.

      Чи ти була тоді така ласкава?
      Чи я тоді такий ласкавий був?
      Співала в серці опера Ла Скала,
      Якої я ніколи ще не чув.

      Такого не буває з ворогами,
      Таке так рідко виникає між людьми.
      Те дивне щось з’явилося між нами,
      Яке любов’ю називали ми.

      Твоє обличчя , руки , талія,
      Над моїм серцем якийсь чинили суд.
      Опера Ла Скала у Італії,
      А ти жива , і рядом , і отут.

      Твоє обличчя , чілочка хвиляста,
      Красива , що подумати аж страх.
      Мої ловила руки за зап’ястя,
      І поцілунком терпла на губах.
      У тім що відбувалось в час той любий,
      Мабуть не варто якийсь шукати зміст.
      А твої очі , твої руки , твої губи,
      До мого серця будували міст.

      І та велика виникала сила,
      Що розбивала негаразди вщент.
      Я любив , і ти мене любила,
      Під опери тонкий акомпанемент.
      Надвірна.1982р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Із книги можна навчитись всьому
      Дівчина вміла любити,
      І робити добрі справи одні.
      Раптом не знає що їй робити,
      Що відповісти. Так чи ні.

      Вона усміхнулась ніяково,
      У посмішці губи звело.
      Бувало із нею всяко,
      А такого ще не було.

      Та дівчина була розумна,
      Сказала просто , спасибі.
      Вона не поступила бездумно,
      У кожного є право на вибір.

      Дівчина взяла книгу,
      Як тільки прийшла додому.
      І розтопила незнання кригу,
      Із книги можна на вчитись всьому.
      Надвірна. 2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Жаль не узнаєш ти мене
      Минає все і це мине,
      І біль пройде по серця краю.
      Жаль не узнаєш ти мене,
      Жаль , що тебе я не узнаю.

      Прости , молю , мене прости,
      За те що зранку і до ночі,
      У моїй думці тільки ти.
      Та тільки ти відводиш очі.

      За те мене лиш не вини,
      Бо як мені без того жити.
      Що серце хоче тишини,
      Що серцю хочеться любити.

      Любити так щоб без образ,
      Щоб до гарячого дихання.
      Любити так як перший раз,
      Любити так , немов в останнє.
      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Доля
      Я перед долею зігну свої коліна,
      Бо хоч там як , нам не підвладний час.
      До нас звалася наша доля - Україна,
      І Україна буде зватися по нас.

      У всі часи та не бувало й дня,
      І вночі так - же не давало спати.
      Завжди зліталось чорне вороння,
      Щоб Україну мою розклювати.

      Завжди вів ворог чорну й підлу гру,
      Та рідна ненько , як буде потреба.
      Як той Христос , за тебе я помру,
      І до Христа зійду за те до неба.

      Моя Вкраїно , хто без тебе ми,
      Без тебе ми , без тебе ми ніякі.
      Лише з тобою ще ми є людьми,
      Лише з тобою рівня люд нам всякий.
      Надвірна 2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Під високою просинню
      Під високою просинню,
      Вже задихало осінню,
      І земля вже вбирається в золоті кольори.
      Чи ж прийшли ми зі згодою,
      В поєднанні з природою,
      До цієї земної, золотої пори.

      Чи прожили ми певно?
      Чи любили взаємно?
      Чи в житті що минає, вийшло все навпаки?
      Вже летить павутина,
      Над землею невпинно,
      Вже летить павутина, наче наші роки.

      В лебединому танці,
      Закрутилися вранці,
      Журавлі наче ангели відлітають у даль.
      Їм махаю руками,
      Мов прощаюсь з роками,
      Якщо чесно, з минулим і прощатися жаль.

      2000 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Розмова очей
      Доле моя, ніжно цілована,
      Щастя спільних ночей.
      І чарівна розмова безмовна,
      Ця чарівна розмова очей.

      Світанок, сонця полум’яний танок,
      Поцілунок уст наостанок.
      На підвіконні, ружі бутонні в стакані,
      Принесені милій, коханій.

      Поглядом твоїм серце радіє,
      Так що світлішає вранішній час.
      І лиш розгоряється промінь надії,
      Той, що за ніч не погас.

      Розмова очей без слова,
      Мрія моя осяйна.
      Зоре моя вечорова,
      Руже моя чарівна.

      Погляд щасливий – уста малинові,
      Тільки тобою серце болить.
      Ти знову надії даєш мені нові,
      І залишаєш ті що були.

      1982 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Моя Вкраїна, ось і все що маю
      Моя Вкраїна, ось і все що маю,
      Її лиш щастя мариться мені.
      Її очима ніжно обнімаю,
      Усі, мені залишені ще дні.

      Вона свята, і світла і прекрасна,
      Найбільше в світі нею дорожу.
      І де б не був у світі, одночасно,
      До неї думкою іду, лечу, біжу.

      Її тепло за всякчас мене гріє,
      І біль її в мені завжди болить.
      І поки в тілі ще душа жевріє,
      Тобі я Ненько вірний кожну мить.

      Тепер лише для тебе хочу жити,
      Лише з тобою дальше хочу йти.
      Кого ж мені, як не тебе любити,
      Кого ж мені крім тебе берегти.

      Надвірна 2014 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Не чекай поради
      Не чекай поради , що тобі робити,
      І життя прожити не спіши.
      Ти не люби , як можеш не любити,
      Не говори про те , і не пиши.

      У житті , як в лабіринті тому,
      Де можна йти й нікуди не пройти.
      Як можеш ти , то не люби до втоми,
      Як можеш , не люби до сліпоти.

      Якщо любов не як весняна злива,
      Як не така , що дальше вже не мож.
      Живи собі і так , і будь щаслива,
      І лишній раз серденько не тривож.

      Любов не вигадка і не екзотика,
      Любов – на серці шрами і сліди.
      Любов – коли здригаються від дотику,
      Любов – межа від щастя до біди.
      Надвірна.1992р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Небесна сотня

      Дні пролітають як опале листя,
      А смерть збирає свою сіножать.
      І тих що впали і не підвелися,
      І тих що похилилися й лежать.

      Життя це те, чим треба дорожити,
      Життя це те, чим нехтувать не мож.
      І їм також хотілося ще жити,
      Хотілося любити їм також.

      Їхні життя теж богом були дані,
      Вже вибору нема чи так чи ні?
      І ось отут, на Київськім Майдані,
      Закінчилося в мертвій тишині.

      Живим їх подвигу ніколи не забути,
      А дальше вже – ну щоб там не було.
      Лиш одного того не може бути,
      Щоб в Україні зло перемогло.

      А може все було б якось інакше,
      Напевно ні , і не було б чудес.
      Все є як є, тепер на будні наші,
      Небесна Сотня дивиться з небес.

      2014р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. У ту далину
      У ту далину, де гори високі,
      Покрились лісами у ярусів шість.
      Моє серце злетіло над ними як сокіл,
      Знов серце в тривозі чекає на вість.

      Стривожено серце чекає несміло,
      Боляче б’ється у груди, бідненьке.
      Яка прийде вість – чорна чи біла,
      Від України, далекої неньки.

      Там залишив я за вікнами осінь,
      Поринув у зиму, і дальше в весну.
      Ти Україно мені снишся досі,
      Коли на хвилину приляжу й засну.

      Що буде за тим, що буде ще нами?
      Є окрім надії й відлуння біди.
      Відлунює серце тими громами,
      Що з України доносить сюди.

      Дивляться очі сумно за обрій,
      О як важко неволі скинути гніт.
      ЙДУТЬ з України вісті недобрі,
      Знов кров’ю залитий жилавий граніт.

      Жаль міри немає – одні тільки втрати,
      Хочу Вкраїно тобі послужити.
      Знову за волю прийшлося вмирати,
      Дай боже сили все це пережити.

      Сургут 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Пам’ятник
      Живий тепер, зрівняй його з собою,
      Сьогодні ти, пізнай його в собі.
      А пам’ятник ногою кам’яною,
      Уже ступив за Україну у двобій.

      Він йде у бій, і в тім кровопролитті,
      Колись тай переможе все – таки.
      Вони живі, вони зовсім не вбиті,
      Борці за волю – наші земляки.

      На їх могилах проростають стебла,
      Про них гудуть легенди і пісні.
      І ти візьми, візьми їх біль на себе,
      Нехай вони тобі присняться в сні.

      Вони за волю тут вмирали всюди,
      За волю віддали своє життя.
      Про те по вічно пам’ятайте люди,
      Що би назад не було вороття.

      Він все стоїть, і більше не зігнеться,
      У пам’ятника серце кам’яне.
      А я дивлюсь, і так мені здається,
      Що не його убили, а мене.

      Івано Франківськ 2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --