Крізь захмарене небо сонце світло на землю принесло,
Ми хмеліємо знову світлом сонця зігріті.
Світ землі засіяв у вселенському світі.
І схотілося ще раз, повернутись у зоряні весни.

Захотілося знову щоб гуділа весна молодим своїм гулом,
Щоб зламало життя бойові колісниці,
Розквітла земля, і співали над травами птиці.
Як раніше було, щоб і дальше так було.

Щоб жилось на землі нам і вільно й безпечно,
Як зустрінемось ми у годину дозвілля.
Щоб простилися нам ті усі божевілля,
Що нестиме любов у житті безкінечно.

Що би наші бажання виповнялися завжди досхочу,
Щоб любились тіла, в час того воскресіння.
Що би зоряне нас не студило проміння,
Ми обоє накриємось клаптиком ночі.

Не кажи, не кажи, що рядки оці повняться бреду,
Що в думках моїх вітер гуляє.
То душа потаємні кутки оголяє,
Перед днями отими, що будуть іще попереду.

2014 р.