Іди від мене геть солодка боле,
Не повертайся спомином ніколи.
Іди із моїх весен, з мого літа,
Тобою дай мені переболіти.
Іди від мене в цю пору мою осінню,
Іди від мене не лишайся тінню.
Ти більше не заводь мене в безвихідь,
Дозволь мені тобою вже не дихають.
Солодка боле, мого серця римо,
Зі мною ти завжди була незримо.
Поплач в мені, поплач і одбили,
Потім забудь що разом ми були.
Ти більше не моя, ти не моє терпіння,
Тепер під неба голубим склепінням.
Тебе на все від себе відокремлю,
Ти над землею будь, я опущусь на землю.
Тепер без мене будь, солодкий боле мій,
Тепер мене забудь, вертатися не смій.
Життя було таке, що далося взнаки,
та не жалію я нітрохи все – таки.
Солодкий болю мій, забудь мене, забудь,
На цій святій землі ти з кимось іншим будь.
Попутчиків тобі багато є довкола,
Забудеш ти мене, а я тебе ніколи.
Не скажу що було мені з тобою сумно,
І що життя моє проходило бездумно.
Та вже не буде сліз, солоного дощу,
Тебе я в серце більше не впущу.
Іди від мене геть солодка боле,
Не повертайся спомином ніколи.
Серце має вже з тобою межі,
Ти мені вже більше не належиш.

2003р.