Автори /
Василь Надвірнянський (1953)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
В Європу
•
Куля за кулею
•
Якби ж то мож…
•
Рабам рабське
•
Останнє світло
•
Химера
•
Давня наука
•
Повечір’я
•
Біла палітра
•
Сьогодні у мене весна
•
Ще зовсім недавно
•
Зима
•
Рік 2016
•
Сни забуваються
•
Ніч на Андрія
•
----
Тонкий туман довкілля все завісив,
•
-------
•
Спомини
•
Вічная пам'ять
•
Зима гряде
•
Екскурсія до пекла
•
Ностальгія
•
Братались до краю
•
Вже небо сіріло
•
Далекий світ
•
Осінь
•
Франції
•
Журна осінь
•
Вечір
•
Ранок .
•
Лети голубонько
•
Давне літо
•
Осінь
•
Живу тобою
•
Розгубилися сірі зливи
•
Кваплюсь
•
Пройдено межі
•
Твоя байдужість
•
Солодка ніч
•
Серце і розум
•
Згораю
•
Безсоння
•
Є ще…
•
Акуратно сад цвіте
•
-----
Ти Боже мій єдиний співбесідник,
•
----
•
Я на краю землі
•
Ступаю по полю квітучому
•
Земні блукальці
•
Серце
•
Як сонечко зійде
•
Спокій від мене забери…
•
Убиває куля з лету
•
Кущилися хмари
•
Спомин
•
На світанку
•
Пішов синок в АТО
•
Молюся
•
Ма, ма, ма Марія
•
Ваську ховаємо
•
Себе не жаль
•
Замри на мить
•
Згадай мене
•
Встану на досвітку
•
Людина літня
•
Знов хлопці лежать
•
----
•
Тихо, тихо
•
Моя Україно
•
В життя неси любов
•
Байдужому
•
Відцвіли під жарким літом липи
•
Музо вічна моя
•
Заберуся туди...
•
Серце моє - наркоман
•
Ти заглядаєш
•
Є ще квіти
•
Думка скаче на схід
•
----
Сьогодні згинув ще один герой,
•
Нічки короткі - довгі розлуки
•
Всі виходімо
•
Була надія
•
Гімн України (варіант на конкурс)
•
Зустріч на ескалаторі
•
Аномалії
•
Підкрадається осінь
•
Пізно
•
Пора здавати тест
•
Політ
•
Ластівка
•
Є в грудях камінь
•
Квітки - зоринки
•
Купальська ніч
•
Ніч на Івана Купала
•
Моя пісне
•
Диво птиця
•
Джміль
•
Копаймо рови
•
Маленьке щастя
Всміхнулась доля врешті і мені,
•
Народе мій
•
Вітер перемін
•
Герою Майдану Сергію Нігояну
Вечірній Київ , на землю падав сніг,
•
Візьмемо свічі
Давай візьмемо в руки свічі,
•
Недогляділи
•
Прокинся
•
Черешнина
•
Моя любове Україно
•
Знов пригадалися....
•
Літо
•
Козаки
•
Грозовий вечір
•
Край стежини
•
В краю чужому
•
Повінь
•
Макінтош
•
Карпати
•
Не плач вербичка
•
Високий Галич
•
Матінка
•
Поверніться лебедята
•
Сон
•
О ці очі
•
Літо
•
Вічність
•
Гроза
•
Зійде зоря
•
Небо хмуриться
•
Життя
•
Гуляє вітер
•
Осінь
•
Чи українець ти ?
•
Без тебе світ ніщо
•
На лінії вогню
•
Війна
•
Вірші
•
Дай мені сонця
•
Любов
•
Степ
•
Весняна злива
•
Пошматована душа
•
Свічадо
•
Я напиток
•
Руку дай мені
•
Моя Вкраїно
•
Емігрант
•
Намалюй мені літо
•
Крила
•
Я вернуся
•
Заснули лебеді
•
Мить
•
Тримаймося
•
Я тебе покину на світанку
•
Літо минуло
•
Дощ
•
Застоялось мовчання
•
Дивися в даль
•
Вчорашня мить
•
Вдова солдата
•
Нарешті вдома
•
У всесвіті...
•
Полудень липневий
•
Україні
•
Ніч
•
Дві дороги життя не пройти
•
Розкупори вино
•
Ніч – безсонниця
•
Лети зі мною
•
Дзвонить вечір
•
Моє золотко
•
Крихітка щастя
•
Крокує день
•
На могилі тата і мами
•
Смерть солдата
•
Не ми вибираємо
•
Немає волі
•
Не гайтеся
•
Стихла сльота
•
Навіщо
•
Над річкою туман
•
Щастя моє
•
Журавлина пісня
•
У саду
•
Відлетіли журавлі
•
Пісня як чари
•
Самотня любов
•
У лузі
•
Я вернуся
•
Злітає думка
•
Грань
•
Не з тобою стою
•
Холодно
•
Замкнуте коло
•
Чорний плащ
•
Боюся тиші
•
Світає
•
Політ душі
•
Мужчина плаче
•
Краса моя
•
Останнє рандеву
•
Сопілка
•
--------
•
Я ніколи тебе не знайду
•
Осінь
•
Ой що то за хмара
•
Волошки
•
Я видумав тебе
•
Метелик
•
Навіщось питаю
•
Ніч
•
Туман
•
Летіли брили
•
Сліди
•
Пісня з чужини
•
Повертаюсь
•
Подивися вперед
•
Осінні вечори
•
Лети над землею
•
Молодість моя
•
Вірш без назви
•
Візьми тепло
•
Все було
•
Весна
•
Вечір
•
Дні міняються
•
Ти говори
•
Нічого не було
•
Навіяний спомин
•
За водою хата
•
Сонет
•
Ритми
•
Рідне село
•
Я стою на вершині гори
•
Замикається коло
•
Ячменів політ
•
Віхола.
•
Холодно
•
Льодове марево
•
Ти тихо плакала
•
Вітер
•
Дивлюсь на небеса
•
Материнська печаль
•
Наша байдужість
•
Сполох
•
Вставайте до бою
•
Смерть повстанця
•
Війна
•
Повертаймося
•
Я ніколи поетом не стану
•
Мальви
•
Журавлиний крик
•
Лети мій синочку
•
Мамина пісня
•
Заграй трембітарю
•
Я вернусь
•
Ранок
•
Журавлі
•
Вечір в Карпатах
•
Дай мені руку
•
Літній ранок
•
Де синіють Карпати
•
Душа сумує
•
Видива
•
Час підганяє
•
Осінь
•
Туман
•
Хата рідна
•
Люблю тебе мій краю
•
На межі
•
Все повторяється
•
Як і колись
•
---------------
•
Ти
•
Зоря нічна
•
Я знову вдома
•
Ти не кажи
•
Якщо в душі вже вистигло тепло
•
Тебе нема
•
Квітка надії
•
Спомин
•
Будуйте дім
•
Останнє коло
•
Вийнята чека
•
Сінокоси
•
Повінь золота
•
Спи мила
•
Скоро літо промине
•
Ти дорікай мені , ти дорікай
•
Серпневий вечір
•
Парасоля неба
•
Ти приходь
•
Там де сад гуде
•
Мадонна плаче
•
Зникають мрії
•
Вечір
•
Синенький ряст
•
Джерельце
•
Принеси мені сон
•
Відлуння
•
Дощами пролилась осінь
•
Будьмо на сторожі
•
Терпи
•
Дрібочка краси
•
Чекаю
•
Не пожалій
•
Скажи, скажи
•
Сині погляди
•
Чалий кінь
•
Ніч
•
Колискова
•
Душа німа
•
Крізь захмарене небо
•
Не вини мене
•
Донецьким
•
Мелодія ночі
•
Осіннє панно
•
Перша косовиця
•
Замикається коло
•
Як страшно в чужині
•
Проходить життя
•
Молиться земля
•
Яріють яблука
•
Моїм онученькам
•
Солодка мить
•
Сяйво
•
Україно моя
•
Матері задивлені у світ
•
Задивляються очі у даль
•
Наступає розлукам кінець
•
---------------
•
До мене в сни приходила любов
•
Вигнанці
•
-------------------
•
Великдень
•
До Львова
•
Скала
•
Ніч у лісі
•
Засуха
•
Як же так вийшло
•
Річний трамвай
•
Чорний молох
•
Розкупори вино
•
Весна
•
Стихаючий вечір
•
Повертаюся
•
Ворожка
•
Чашечка кави
•
Прийди
•
В саду опали золоті ранети
•
Веселі й сумні каруселі
•
Ця чарівна розмова очей
•
Подивися вперед
•
Сумнів
•
Душе моя
•
Злітає думка
•
Тінь
•
Мури
•
Мій крик
•
Самотня душа
•
Наллю вина
•
Підемо ми
•
Прийди ще раз
•
Чекаю я
•
Ти не вір
•
Диктує серце
•
Дорога у світи
•
Ти скажи мені ні
•
Час підганяє
•
Письмо солдата
•
Сурмить сурма прощання
•
Війна
•
Україні
•
Мрії мої воронії
•
Перша любов
•
Вона була ангел
•
Батькове напуття
•
-----
•
Я ніколи тебе не знайду
•
Голос
•
Дівча
•
Політ
•
Ти
•
Цілунки долі
•
Відьма
•
Я видумав тебе
•
Ой що то за хмара
•
Щастя моє
•
Ідемо ставати на стіну
•
Понад горою вітер віє
•
Життя водило нас
•
Поезія
•
Дорога по колу
•
Іду собі
•
Лебідка
•
Приходи матусю
•
Ти скажи мені ні
•
Чуєш брате
•
Журавлина пісня
•
Блідне вечір
•
Сумний сонет
•
Співай
•
Відлиги
•
Давай помовчимо
•
Вигнанці
•
Прийди любове
•
Сон
•
Солодка біль
•
Вона була ангел
•
Все повторяється
•
Серце волає
•
Повертаюся знову
•
Під горою хата
•
Журавлиний крик
•
Я принесу вам сонце
•
Маша
•
Солодка біль
•
Чорний плащ
•
Товариш
•
Марево
•
Біла лелека
•
Де синіють Карпати
•
Літо бабине
•
Мамина сорочка
•
На світанку
•
Бабче
•
Не сумую і не плачу
•
Приходила любов
•
Жовтуватий штапель
•
Цвітуть сади
•
Лавка
•
Ми зустрілися знов
•
Ангел охоронець
•
Ватра стигнула
•
Розлука
•
Там за тими горами
•
Ніч
•
Давно то було
•
Ми
•
Приходи матусю
•
В пустині Каракуми
•
Герої УПА
•
Земле рідна
•
Ми були молоді
•
Лебідка
•
Шалене ралі
•
Дощ
•
Цибатий музикант
•
Душе моя
•
Ненависть неба
•
Минає осінь
•
Невідворотні речі
•
Молодість
•
Українським поетам
•
Все що осталось
•
Розверзлось небо
•
Україно
•
Мій дід
•
Героям війни
•
Україно моя
•
Біда
•
Моя Вкраїно
•
Від Карпат до Колими
•
Іконка
•
Видива
•
Вартуй народе
•
Лисі гори
•
Опера Ла Скала
•
Із книги можна навчитись всьому
•
Жаль не узнаєш ти мене
•
Доля
•
Під високою просинню
•
Розмова очей
•
Моя Вкраїна, ось і все що маю
•
Не чекай поради
•
Небесна сотня
•
У ту далину
•
Пам’ятник
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Кава парує,
життя вирує.
життя вирує.
Горе - хмара очі зашторює повстю,
В землю втискаюся ноги розправивши.
В землю втискаюся ноги розправивши.
Довкола зла стоїть цупка стіна,
Війна, і здобувають волю кровю.
Війна, і здобувають волю кровю.
Обривається нитка тонка,
І все раптом збивається з такту.
І все раптом збивається з такту.
Життя зів’ється вмить, й знов може стане світло,
І може лиш тоді світ покорить краса.
І може лиш тоді світ покорить краса.
Сліди на білому снігу,
Мов химера на папері.
Мов химера на папері.
Це було ще давно, за тих давніх часів,
Уже й пам’яті брак, уже й свідків нема.
Уже й пам’яті брак, уже й свідків нема.
Крізь задуму на лиці,
В чорний мармур ночі.
В чорний мармур ночі.
Органними дзвонами серцем пориви холодного вітру,
Хвилею дрож пробігає по зовсім озяблому тілі.
Хвилею дрож пробігає по зовсім озяблому тілі.
Сьогодні у мене весна, і я купив для тебе печива. Того солодкого грубого печива, припудреного. Ти його любила. А ще я приніс для тебе березового соку, так як приносив його тобі коли ти ще була тим дівчиськом з льняною косою. Сьогодні в мене весна, а соку березового дякувати богу весною завжди багато. А ще я приніс тобі, щоб ти не згинула з нудьги, тої музики якою грають струмочки. Слухай моя люба, слухай моя мила, бо сьогодні в мене весна. Сьогодні ти приснилась мені і пригадалося усе що було і що забулося. Слухай музику моя люба, їж біленькі тістечка, а я буду дивитися на тебе і посміхатися. А ще я буду шепотіти твоє імя. Було б добре якби ти приходила до мене частіше.
Ще зовсім недавно летіли лелеки у вирій,
В останнім обльоті махали прощально крильми.
В останнім обльоті махали прощально крильми.
Біла, наче смерть сама,
Здоганяла нас зима.
Здоганяла нас зима.
Перехрестя на мапі хтось пальцем стер,
Істина – пляма за крок від безодні.
Істина – пляма за крок від безодні.
Сни забуваються. Мовчить довкола все,
Згасають міфи мов свіча що догоріла.
Згасають міфи мов свіча що догоріла.
Ніч на Андрія. Нарешті дочекалися дзвінка,
Нарешті звістка люба і жадана.
Нарешті звістка люба і жадана.
Тонкий туман довкілля все завісив,
Чи бачив ти коли небудь,
Як плаче дощ сльозами неба.
Як плаче дощ сльозами неба.
Як та зоря що все сія,
Ти була такою.
Ти була такою.
Гой … гойдає вія сніжинку,
Холодно крізь одежинку,
Холодно крізь одежинку,
Ти подивись, за шибкою твоєю,
Холодний грудень відтепер вартує
Холодний грудень відтепер вартує
Задивлюся й спурхну як риба світом великим,
Злину до неба, де хмар темно синій табун.
Злину до неба, де хмар темно синій табун.
Що мало бути лопнуло, здулося,
Ти той дотик якого не сталося.
Ти той дотик якого не сталося.
Братались до краю, як вийшло сьогодні,
Хоч в братній покорі жилося убого.
Хоч в братній покорі жилося убого.
Нам би кохатись, кохатись без меж,
А ти в невідомість мене десь ведеш.
А ти в невідомість мене десь ведеш.
Я людина – вільна птаха,
В серці вже немає страху.
В серці вже немає страху.
Вдивляюся вперто в сиві пасма туману,
Шукаю десь заховану лінію обрію.
Шукаю десь заховану лінію обрію.
Прямо у серце ранена Франція,
Біль по всім світі ворог розсіяв.
Біль по всім світі ворог розсіяв.
З очей сльоза лишає слід,
Яка сьогодні журна осінь.
Яка сьогодні журна осінь.
Вже настала вечірня година,
Ніч ясні спалахи сонця гасила.
Ніч ясні спалахи сонця гасила.
Вітер тихенько вже хитає розбуджені віти.
З’являється сонце у синьому просторі
З’являється сонце у синьому просторі
Лети голубонько , лети,
До свого щастя безупинку.
До свого щастя безупинку.
І негадано чомусь так сталося,
Час вернувся мостиком вузьким.
Час вернувся мостиком вузьким.
Лагідно в вікна дивиться осінь теплими днями,
Вітром шепоче, вицвіле листя стелить під ноги.
Вітром шепоче, вицвіле листя стелить під ноги.
Ще моє літо не відквітувало.
Мені без тебе цього світу мало.
Мені без тебе цього світу мало.
Розгубилися сірі зливи,
Вже ілюзій розтав туман.
Вже ілюзій розтав туман.
Кваплюсь. Скоро листя облетить,
Наче краплі, відліта за миттю мить.
Наче краплі, відліта за миттю мить.
Вже пройдено межі,
А дальше без меж.
А дальше без меж.
Тобі сподобалась старезна гра в мовчання,
Сидиш затаєний як вивірка в дуплі.
Сидиш затаєний як вивірка в дуплі.
Темно. Озвися. Де ти?
До теплих губ доторкаються пальці.
До теплих губ доторкаються пальці.
Ми були молоді, рожево лиці й файні.
Та той солодкий час давно уже минув.
Та той солодкий час давно уже минув.
Свічею згораю,
Не знаю.
Не знаю.
Літо минуло, знов ями мов глеки,
Дуже швидко повняться дощами.
Дуже швидко повняться дощами.
Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
Є ще серце, щоб любити тебе.
Є ще серце, щоб любити тебе.
Акуратно сад цвіте,
Стежечка до річки.
Стежечка до річки.
Ти Боже мій єдиний співбесідник,
Мозок – заброджене сусло,
Та совість не міняє русло.
Та совість не міняє русло.
Я на краю землі, на самісінькім краю,
Лиш очі закрию і бачу тебе одну.
Лиш очі закрию і бачу тебе одну.
Ступаю по полю квітучому,
І з душею дивне щось коїться.
І з душею дивне щось коїться.
Прозоре небо, а внизу земля.
А на землі, куди не глянь, скрізь люди,
А на землі, куди не глянь, скрізь люди,
Ніхто не почує що серце шепоче,
Емоцій набралося з божої ласки.
Емоцій набралося з божої ласки.
Тільки сонечко зійде, довкілля скрізь засяє,
І в красоті заграє оцей казковий світ.
І в красоті заграє оцей казковий світ.
Дай руку мені, до плеча притули плече,
Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
Убиває куля злету,
Тож не будьмо ми сліпці.
Тож не будьмо ми сліпці.
Кущилися хмари, люд так ними марив,
Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
Ой мила верба лози – кучері,
Нахилялась, та полоскала в річці.
Нахилялась, та полоскала в річці.
Вибіжить сонце миттю з за лісу,
І дальше неквапною вже ходою.
І дальше неквапною вже ходою.
Пішов синок в АТО,
Пів року вже минає.
Пів року вже минає.
Молюся. До Христа, до Аллаха, до Будди,
Серце холодне затисну назад у груди.
Серце холодне затисну назад у груди.
А вона живе по той бік Черемошу,
Моя надія, синьоока мрія.
Моя надія, синьоока мрія.
Спалена дотла міною хата,
Трави орошені кров’ю солдата.
Трави орошені кров’ю солдата.
Себе не жаль, бо що себе жаліти,
Час прийде і кожен відлетить.
Час прийде і кожен відлетить.
Десь за горами,
Кидає сонце проміння золоте
Кидає сонце проміння золоте
Ввійди наче тінь крізь відчинені двері,
І назавжди уже замуруй мої сни.
І назавжди уже замуруй мої сни.
Я встану на досвітку - рано, рано
І в травах не лишаючи сліду.
І в травах не лишаючи сліду.
Людина літня мов мале дитя,
Їй що небудь нового вічно треба.
Їй що небудь нового вічно треба.
Знов хлопці лежать, синьо – жовтим накриті,
Знову плачуть запалені свічі.
Знову плачуть запалені свічі.
Нас життя порозкидало,
Когось добре, когось вдало.
Когось добре, когось вдало.
Тихо, тихо,
Не шуміть бо прийде лихо.
Не шуміть бо прийде лихо.
Моя Україно, ти омріяна Ненько,
Якщо вже не ти, то скажи мені хто ще.
Якщо вже не ти, то скажи мені хто ще.
Життя це річ така, що хто кого обскоче,
Раз так на світі є, то й що уже робить.
Раз так на світі є, то й що уже робить.
Тобі сподобалась старезна гра в мовчання,
Сидиш затаєний як та вивірка в дуплі.
Сидиш затаєний як та вивірка в дуплі.
Відцвіли під жарким літом липи,
І в останню ту липневу ніч.
І в останню ту липневу ніч.
Музо вічна моя, позолочена бджілко,
Серце вічно гордиться, що ти в мене така є.
Серце вічно гордиться, що ти в мене така є.
Через зарослі диких ожин і глоду.
Заберуся туди, де немає стежини
Заберуся туди, де немає стежини
Над горами гріється білий туман,
А біля хати над ясеном літають круки.
А біля хати над ясеном літають круки.
Ти заглядаєш на життя крізь лупу,
А через лупу не побачиш все.
А через лупу не побачиш все.
Є ще квіти, що несуть тобі радість,
Чисту як небо, як днина погожа.
Чисту як небо, як днина погожа.
Знов думка скаче до божевільного сходу.
Аж туда, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
Аж туда, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
Сьогодні згинув ще один герой,
Нічки короткі – довгі розлуки,
Серце бентежать шепоти – звуки.
Серце бентежать шепоти – звуки.
Щось знову не так, а здавалось що пута розтяті,
Що відбувся Майдан, і дорога у світле одна.
Що відбувся Майдан, і дорога у світле одна.
Була надія і нема,
Бжик і відтяли крила.
Бжик і відтяли крила.
Від Карпат до Чорноморя, Дону і Азова,
Піднялася над степами Україна нова.
Піднялася над степами Україна нова.
Вона промовила . Привіт.
І все завмерло. Мати божа.
І все завмерло. Мати божа.
Попрошу в дощу туману,
Напиваюсь грому й страху.
Напиваюсь грому й страху.
Поїзд часу не зійшов з коліщат,
Вже жнива. Підкрадається осінь.
Вже жнива. Підкрадається осінь.
Пізно,заснули свічі проти ночі,
Слізно, ще моляться і плачуть очі.
Слізно, ще моляться і плачуть очі.
А мій крилатий кінь пегас,
Подався в очерети.
Подався в очерети.
Розправляю крила, мах за махом,
Вже відчуваю вітер на крилі.
Вже відчуваю вітер на крилі.
Ластівка прилетіла до моєї хати,
А я тую ластівку хочу запитати.
А я тую ластівку хочу запитати.
Є в грудях камінь, що зоветься серце,
Воно гримить, і стукає й шкребе.
Воно гримить, і стукає й шкребе.
Куплю зорю на ринку,
Посію навесні.
Посію навесні.
Вжалилась куля мов оса,
У молодому тілі.
У молодому тілі.
Доторкнувся світ устами,
Серця й рук і пліч.
Серця й рук і пліч.
З тобою разом над полями лину,
З тобою разом по землі іду.
З тобою разом по землі іду.
Люба дитино, ти поглянь, подивися,
Отам за межею якраз.
Отам за межею якраз.
Джміль розворушив квітку,
Заліз під пелюстки і спить.
Заліз під пелюстки і спить.
Копаймо рови і будуймо стіну,
На кордоні рідної землі.
На кордоні рідної землі.
Всміхнулась доля врешті і мені,
Ти не згубися в сірій млі,
Мій обездолений народе.
Мій обездолений народе.
Приносить вітер перемін,
Отой що прапори полоще.
Отой що прапори полоще.
Вечірній Київ , на землю падав сніг,
Давай візьмемо в руки свічі,
Недогляділи. І кубло зміїне,
Розрослося, що й нікуди іти.
Розрослося, що й нікуди іти.
Ми сильні.
Сильні в нас поступ і дія,
Сильні в нас поступ і дія,
Світла веснонька прийшла, світла днина,
Засвітила білі свічі черешнина.
Засвітила білі свічі черешнина.
Коли твій голос позове,
Почую і повернуся скоренько.
Почую і повернуся скоренько.
Знов пригадалися мені далекі весни,
Ми вдвох на білому човні крило піднесли.
Ми вдвох на білому човні крило піднесли.
Під сонцем палючим єднання гілок,
Обнімаються тіні в сплетінні.
Обнімаються тіні в сплетінні.
Від села у поле, йде стежка напрямки,
А по ній марширують хлопці – козаки.
А по ній марширують хлопці – козаки.
Ломить і на сон позіхається.
Непогода. От, от задощить.
Непогода. От, от задощить.
Край стежини спориш,
Край стежини волошки,
Край стежини волошки,
В краю далекому в краю чужому,
Душі спокою ніколи нема.
Душі спокою ніколи нема.
Шумить бурхлива Бистриця,
Додолу стрімко плине.
Додолу стрімко плине.
Злетіло сонце як велика зірка,
Несмілий зранку був світила зліт.
Несмілий зранку був світила зліт.
Ви бачили карпатський зорепад,
Як тонуть зорі в океані ночі.
Як тонуть зорі в океані ночі.
Дивлюсь, а в серці болі,
Холодний сніг лежить на полі.
Холодний сніг лежить на полі.
Леліють в синій далечі Карпати,
І грає в світлі сонячнім Дністер.
І грає в світлі сонячнім Дністер.
Тихо матінка ридає,
До іконки на стіні.
До іконки на стіні.
Куля серце перетяла,
Крапля крові в землю впала.
Крапля крові в землю впала.
Новини АТО. Знов кращі з кращих гинуть
Коли ж нарешті скінчиться все це.
Коли ж нарешті скінчиться все це.
Стріла Амура - погляду стріла,
О ці очі - зорі стоголосі.
О ці очі - зорі стоголосі.
Як сонячна медаль,
Прикрасить даль.
Прикрасить даль.
Я тихо торкаюся душі. Холодно.
Її душа чомусь холодна на дотик.
Її душа чомусь холодна на дотик.
Вогнем зригнула в небі блискавиця,
І розщепила дерево смереки.
І розщепила дерево смереки.
У пізній час вечірньої пори,
Коли земля дивує тишиною.
Коли земля дивує тишиною.
Хмаринами весняне небо хмуриться,
Позакривали хмари сонцю світ.
Позакривали хмари сонцю світ.
Живи, піднатужся, осиль,
Навіть коли помирають надії.
Навіть коли помирають надії.
Неосідланий скакун – гуляє вітер
Гуляє вітер, спереду світу.
Гуляє вітер, спереду світу.
Ось осінь, а там і зима,
Смертю в потилицю дише.
Смертю в потилицю дише.
Чи українець ти – що б’єш себе у груди,
Нікчемний послідовнику Іуди.
Нікчемний послідовнику Іуди.
Без тебе світ ніщо, без тебе світ зачах,
Великий світ увесь в твоїй особі.
Великий світ увесь в твоїй особі.
Земля конає й стогне,
І люди мов вовки.
І люди мов вовки.
Холодний вітер війне,
Дихне над головов.
Дихне над головов.
В моїй душі вірші ночують,
Затиснуті в грудях обручами.
Затиснуті в грудях обручами.
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
І тіло зігрію.
Коли любов – таке життя,
Від рання і до рання.
Від рання і до рання.
Степ – смалений порохом,
Степ – начинений залізом.
Степ – начинений залізом.
Вже облітає з вишень цвіт,
Весни шалена злива.
Весни шалена злива.
Пошматована душа до абсурду,
Душу словом просто не зігріти.
Душу словом просто не зігріти.
Видно доля у мене така,
Що не треба її обирати.
Що не треба її обирати.
Я напиток. Ти його будеш пити,
Сьогодні, завтра, може відтак.
Сьогодні, завтра, може відтак.
Коли одна в біді, коли сумую в тишині,
Прийди до мене ти тоді,ти руку дай мені.
Прийди до мене ти тоді,ти руку дай мені.
Душа шукає вихід з тупика,
Я мою тугу на молитву схожу
Я мою тугу на молитву схожу
Сумно так, уста уже німіють,
І казати більше слів не вміють.
І казати більше слів не вміють.
Намалюй мені літо золотим олівцем,
Намалюй джерело що тече під скалою.
Намалюй джерело що тече під скалою.
Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
Де небо проткнули смерекові вістря.
Де небо проткнули смерекові вістря.
Я вернуся
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
У гнізді заснули лебеді,
Ми дивимося наче заворожені.
Ми дивимося наче заворожені.
Сьогодні осінь золота
Вкриває стежку листом.
Вкриває стежку листом.
Тримаймося сьогодні якомога,
Прийшла пора творити Україну.
Прийшла пора творити Україну.
Я тебе покину ранком - рано,
Як зоря над сходом загорить.
Як зоря над сходом загорить.
Вже і літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
Лиш перша крапля дощова,
Упала на мої долоні.
Упала на мої долоні.
Уже застоялось мовчання,
Кожне слово тепер як лік.
Кожне слово тепер як лік.
І назад вернути не удасться,
І суд чинити пізно над собою.
І суд чинити пізно над собою.
В бездні ночі шепче хтось сердито,
Намисто – листя вітер теребить.
Намисто – листя вітер теребить.
Самотні вікна – вишиті фіранки,
Холодна хата затишком ячить.
Холодна хата затишком ячить.
Удалині залишились перони,
Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
У всесвіті все має своє місце,
На небесах такий прекрасний місяць.
На небесах такий прекрасний місяць.
В полудень липневий сонце гаряче,
І вітри палючі порохом дують.
І вітри палючі порохом дують.
Мені приснилася у сні,
Яка ж бо ти вродлива.
Яка ж бо ти вродлива.
Холодна, гордовита ніч,
Одіта у червоні кола,
Одіта у червоні кола,
Дві дороги життя не пройти,
за надмірні бажання розплата.
за надмірні бажання розплата.
Сніданок на двоїх,
Із бутербродом чай.
Із бутербродом чай.
В кожній долі є доля іронії,
І чомусь усе так склалося
І чомусь усе так склалося
Світліють небосхили,
Пора летіти в даль.
Пора летіти в даль.
Дзвонить вечір лункими зорями,
Вітер вертить свої вітряки.
Вітер вертить свої вітряки.
Я сьогодні буду коротко,
Постараюсь без лишніх слів.
Постараюсь без лишніх слів.
Знов крихітку щастя доля нам принесла,
Божевільна повінь човен наш несе.
Божевільна повінь човен наш несе.
Крокує день, і все вмирає в вечір,
І тільки залишаються лишень.
І тільки залишаються лишень.
Серпень серпом літо все вижне,
А потім зів’януть кущі.
А потім зів’януть кущі.
Серце куля пропекла,
Він упав на м’яті злаки.
Він упав на м’яті злаки.
З рук все валиться, небо падає,
Дорога до пекла чи до раю.
Дорога до пекла чи до раю.
Немає волі, чуда теж не буде,
Таврує долю вже недобрий знак.
Таврує долю вже недобрий знак.
Ночами місяць з зорями мандрує,
А вдень у хмарах ясне сонце тоне.
А вдень у хмарах ясне сонце тоне.
Стихла сльота, вітер присмирнів,
У пізній час, коли Сова на ловах.
У пізній час, коли Сова на ловах.
Ти задуми свої звершила,
Ти забрала усе що було.
Ти забрала усе що було.
Над річкою туман, за рікою хата,
Черешневий сад а дальше ліс.
Черешневий сад а дальше ліс.
Божим оком образ на стіні,
Дивиться, мов щось мені шепоче.
Дивиться, мов щось мені шепоче.
Опадає листя з тополини,
Журавлі збиваються у клини.
Журавлі збиваються у клини.
Пам’ятаєш навесні,
Ти всміхнулася мені.
Ти всміхнулася мені.
Літо проминуло, наче в сні наснилось,
Ще одна минула вереснева ніч.
Ще одна минула вереснева ніч.
Як сонце в небі, що поза хмари,
То світить ясно, то враз зникає.
То світить ясно, то враз зникає.
Чекав він день, чекав він вік,
Надіявся, та все було дарма.
Надіявся, та все було дарма.
У лузі, на калиновій галузі,
Лиш один у всій окрузі.
Лиш один у всій окрузі.
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
Злітає думка, манить думку висота,
А підсвідомість ловить обриси знайомі.
А підсвідомість ловить обриси знайомі.
Вже не підемо в спориші,
Як ніч почне зоріти.
Як ніч почне зоріти.
Не з тобою стою у вечірній порі,
Не з тобою шепчу до пів ночі.
Не з тобою шепчу до пів ночі.
Холодно, наче день осінній,
Кинув на мою любов, білий перший іній.
Кинув на мою любов, білий перший іній.
Ти не кажеш так, ти не кажеш ні,
І позиція така, не міняє відстані.
І позиція така, не міняє відстані.
Я полечу до тої ясної зорі,
До золотої, що так сяє у горі,
До золотої, що так сяє у горі,
Боюся тиші.
Коли не пишуться вірші,
Коли не пишуться вірші,
Світає, сонячна зоря,
Вже показалася здаля,
Вже показалася здаля,
Душа змахнула вигнутим крилом,
В ній забриніли невідомі струни.
В ній забриніли невідомі струни.
Сидить сумний на лавці чоловік,
Ховає сум свій щоб ніхто не бачив.
Ховає сум свій щоб ніхто не бачив.
Можливо я запізнюсь на побачення,
А можливо зовсім не прийду.
А можливо зовсім не прийду.
Минає ніч, минає день і знов приходить ніч,
Знов залишаюся одна, з собою віч на віч.
Знов залишаюся одна, з собою віч на віч.
Взяв майстер у руки гілку вербову,
І вирізав з неї сопілку чудову.
І вирізав з неї сопілку чудову.
Думка – це голий плід,
Їй слово – одежина.
Їй слово – одежина.
Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
Душа як провидця віщує недобру вість.
Душа як провидця віщує недобру вість.
Уже давно зелені килими,
На плечах верховин повідцвітали.
На плечах верховин повідцвітали.
Ой що то за мара, там де чорна хмара,
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Розцвіли волошки в полі,
Синьоокі ясночолі.
Синьоокі ясночолі.
Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Із квіточки на квітку, з листочка на листочок,
Показує метелик ранковий свій таночок.
Показує метелик ранковий свій таночок.
Навіщось питаю у небесного повелителя мого,
Що залишилося в цьому житті ще для мене.
Що залишилося в цьому житті ще для мене.
Тихо ніч закриє повіки,
В темноту заховає думку.
В темноту заховає думку.
Над річкою туман білим димом,
Нам прийшлося разом іти мимо.
Нам прийшлося разом іти мимо.
Я бачив як скала напнула жили,
Мов ноші з пліч, в ріку скидала брили.
Мов ноші з пліч, в ріку скидала брили.
Блистить трава росинками мов сльозами,
Тяжіє колос на полях у гаразді.
Тяжіє колос на полях у гаразді.
Візьми скрипалю скрипку, заграй, заспівай,
Нехай вона заплаче, заб’ється й оживає.
Нехай вона заплаче, заб’ється й оживає.
Сюди я вкотре знову повертаюсь,
Даремно в серця не питай за чим.
Даремно в серця не питай за чим.
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
І по небу хмаринки поплили у далеч.
Скидають листя пелехаті явори,
Поскрипують зістарені ворота.
Поскрипують зістарені ворота.
Лети над землею пісне крилата,
Там де матінка моя живе.
Там де матінка моя живе.
Уста наче сталь,
Спомин – радість.
Спомин – радість.
Душа переплутала день і ніч,
І від страху в грудях зомліла.
І від страху в грудях зомліла.
Моє тіло зжирає пожар,
Та жаліти мене не треба.
Та жаліти мене не треба.
Було все швидко, може й випадково.
Зійде зоря, я від стиду згорю.
Зійде зоря, я від стиду згорю.
Квітами як сонцем,
Скрізь земля розквітла.
Скрізь земля розквітла.
Щасливі і веселі злетіли ми обоє,
Туди де сьоме небо мене ти завела.
Туди де сьоме небо мене ти завела.
Дні міняються
Пів світу тут, пів світу там – так час іде,
І цілий світ тоді як разом ми обоє.
І цілий світ тоді як разом ми обоє.
Усе уже пройшло, усе уже забуте,
І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
Дівчина з косою золотою,
У біленькій вишитій сорочці.
У біленькій вишитій сорочці.
За водою хата, стежечка до річки,
Грає самоцвітом на траві роса.
Грає самоцвітом на траві роса.
Затягну штори на вікні в вечірню тишу.
На білий аркуш у блокнот рядки напишу.
На білий аркуш у блокнот рядки напишу.
Шумлять смереки пісні старовинні,
Та щось між собою шепочуть.
Та щось між собою шепочуть.
Я приходжу сюди у весняній порі,
На могилу до мами і тата.
На могилу до мами і тата.
Я стою на найвищій вершині гори,
Ще вище сходити для мене відпала потреба.
Ще вище сходити для мене відпала потреба.
Тісніше сплітаються пальці,
І очі, знайомі такі до знемоги.
І очі, знайомі такі до знемоги.
Коней що духу гоню,
Не зупинить їх лет.
Не зупинить їх лет.
Закрутила віхолу зима,
Мерзнуть крила на яких лечу.
Мерзнуть крила на яких лечу.
Холодно, наче день осінній,
Кинув на мою любов, білий перший іній.
Кинув на мою любов, білий перший іній.
Химери морозу на шибках вікон,
Хризантеми, фіалки, лілії
Хризантеми, фіалки, лілії
Ти тихо плакала чуть – чуть,
І я чуть – чуть не плачу.
І я чуть – чуть не плачу.
Вітер дорогу зачовгав,
Змів листя сухого пласт.
Змів листя сухого пласт.
У грудях хрип і біль. Я тебе не знаю,
Знайти добро хотів та все чекав дарма.
Знайти добро хотів та все чекав дарма.
Сидить над вінчиком хреста.
На церкві стайка голубина,
На церкві стайка голубина,
Минув вже двадцять третій рік,
І ми ще памятаєм звісно.
І ми ще памятаєм звісно.
Прийшла пора бити на сполох,
Не все у нас так в порядку.
Не все у нас так в порядку.
Вставайте нащадки булих козаків,
Тих давніх, ще від Адама і Єви.
Тих давніх, ще від Адама і Єви.
Його везли з простреленим чолом,
Вже мертвого, та ще везли на плаху.
Вже мертвого, та ще везли на плаху.
У чорних масках люди загадкові,
З тієї і з тієї сторони.
З тієї і з тієї сторони.
Повертаймося додому у Карпати,
Як бузок рожевим цвітом розцвіте.
Як бузок рожевим цвітом розцвіте.
Я ніколи поетом не стану,
Хоча римою серце щемить.
Хоча римою серце щемить.
Розцвіли багряно рано,
Мальви за вікном навпроти.
Мальви за вікном навпроти.
Знов журавлиний крик воскрес,
Там де дорога вічна, несходима.
Там де дорога вічна, несходима.
Голос матусі кричить у світи,
В тумани, в заховані далі,
В тумани, в заховані далі,
Злетіла сьогодні до неба у вись,
Та пісня що мама співали колись.
Та пісня що мама співали колись.
Трембітарю в трембіту заграй, загуди,
Най ся серце у грудях вгамує.
Най ся серце у грудях вгамує.
Я вернусь з минулого в майбутнє,
в рідне Бабче – давне те село.
в рідне Бабче – давне те село.
Як золотом помади,
Зоря прикрасить даль.
Зоря прикрасить даль.
Летять по небу журавлі,
Весни і літа вісники крилаті.
Весни і літа вісники крилаті.
Червоне сонце знемагає,
Паде в сосновий закуток.
Паде в сосновий закуток.
Дай мені руку і гайда в світи,
Де сади у вишневім тумані.
Де сади у вишневім тумані.
Задзвонили в полі косарі,
Плачуть трави чистою росою.
Плачуть трави чистою росою.
Де синіють високі Карпати,
Де під берегом батькова хата.
Де під берегом батькова хата.
Душа сумує закрита в мури,
Нема веселки у вишині.
Нема веселки у вишині.
Куди не кину зір, усюди даль туманна,
Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
Усе минає, час підганяє,
Час наступає ззаду на п’яти.
Час наступає ззаду на п’яти.
Порижіле листя осінь знов принесла,
Божевільна повінь човен наш несе.
Божевільна повінь човен наш несе.
Ховає неба диво край,
Хитка вуаль.
Хитка вуаль.
Повернімося у рідне село,
Де любові й добра джерело.
Де любові й добра джерело.
Думкою полину у Карпати,
Де смереки з соснами ростуть.
Де смереки з соснами ростуть.
На межі місяць трави у сріблі купає,
А там за межею чудова серпнева пора.
А там за межею чудова серпнева пора.
Змінити світ нікому не удасться,
Все повторяється так же само.
Все повторяється так же само.
Як і колись, сьогодні ти така,
Як і колись, ми знову йдемо поряд.
Як і колись, ми знову йдемо поряд.
Війну малює рученька діточа,
Війна тепер в дитини в голові.
Війна тепер в дитини в голові.
Ти пісня що вперше співала душа,
Ти перша сторінка до мого вірша.
Ти перша сторінка до мого вірша.
Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
Ти наче привид перед моїми очами.
Ти наче привид перед моїми очами.
Удалині залишились перони,
Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
Ти не кажи що холодно землі,
Ти не кажи що вже настала осінь.
Ти не кажи що вже настала осінь.
Якщо в душі вже вистигло тепло,
Якщо життя надії обмануло.
Якщо життя надії обмануло.
Тебе нема, знов душу біль розоре,
І запече у грудях знову жаль.
І запече у грудях знову жаль.
Швидко минає літо духмяне,
Стало над заходом небо багряне.
Стало над заходом небо багряне.
В мою самітницьку убогість,
Вертаючи мені прекрасне.
Вертаючи мені прекрасне.
Не повертайтеся в своє минуле,
У ті роки що вже назавжди промайнули.
У ті роки що вже назавжди промайнули.
Останній крок , останнє коло,
Вже потемніло доокола.
Вже потемніло доокола.
Мене сьогодні не чекай,
Я вітер – вітер не вернеться.
Я вітер – вітер не вернеться.
Поглядом гори досягну,
Де сині смереки мов дим.
Де сині смереки мов дим.
Де місяць падає на плечі верховин,
І за Карпатами у зареві зникає.
І за Карпатами у зареві зникає.
Вітер листя засохле з дерев осипає,
Кине на землю , знов потім хапає.
Кине на землю , знов потім хапає.
Ми удвох йдемо веселі,
Пружним кроком молодим.
Пружним кроком молодим.
Ти дорікай мені , ти дорікай.
Що вийшло все не так як ми хотіли.
Що вийшло все не так як ми хотіли.
Серпневий вечір з тобою пліч о пліч,
Серпневий вечір – танцює танго ніч.
Серпневий вечір – танцює танго ніч.
Переплелись руки, обійняли спини,
По стежинах юності ми йдемо з тобою.
По стежинах юності ми йдемо з тобою.
Наче промінь тепло, легко й тихо,
Наче річки чиста течія.
Наче річки чиста течія.
Там де сад гуде вітрами ,
І шумить.
І шумить.
Вона ридала, дівчина – мадонна,
Ридала так що серцю було жах.
Ридала так що серцю було жах.
Зникають мрії пущені у лет,
Життя минає – все колись кінчається.
Життя минає – все колись кінчається.
Приходить знов тужливий вечір,
Земля ховається у тінь.
Земля ховається у тінь.
На парканці твоєму синенький ряст повився,
Листочками так ніжно штахети обнімає.
Листочками так ніжно штахети обнімає.
У долині під горою б’є джерельце,
Синьооке і нестримне наче серце.
Синьооке і нестримне наче серце.
Принеси мені сон
Ще відлуння далекої зірки,
Кличе в ті калинові причілки.
Кличе в ті калинові причілки.
Дощами срібними пролилась осінь,
І облітає, облітає жовтий лист.
І облітає, облітає жовтий лист.
Проминало життя, опадали роки,
Розліталися дні на дрібні черепки.
Розліталися дні на дрібні черепки.
Життя як каламуть, нема чим хизувати,
Терпи, терпи поки ще є терпець.
Терпи, терпи поки ще є терпець.
Поки з минулого шепочуть голоси,
Поки в майбутнє віра не вмирає.
Поки в майбутнє віра не вмирає.
Я давав тобі серця тепло,
Я писав тобі білі сонети,
Я писав тобі білі сонети,
Якщо моє життя відійде в даль,
Не пожалій мене. Бо що є жаль
Не пожалій мене. Бо що є жаль
Скажи, скажи, чого сумуєш мила,
Чого у тебе оченьки в журбі.
Чого у тебе оченьки в журбі.
Рожеві хмари угорі,
І очі, очі – якорі,
І очі, очі – якорі,
Ледь, ледь волочить ноги чалий кінь,
Вже ржання молоде не відіб’ється в скалах.
Вже ржання молоде не відіб’ється в скалах.
Приходить вечору навстріч,
Одіта у червоні кола.
Одіта у червоні кола.
Прийшла вже ніч, довкола тиша,
Лиш вітер тихо сон колише,
Лиш вітер тихо сон колише,
Місяць промінь на землю мов руку
Протягує крізь небеса.
Протягує крізь небеса.
Крізь захмарене небо сонце світло на землю принесло,
Ми хмеліємо знову світлом сонця зігріті.
Ми хмеліємо знову світлом сонця зігріті.
І звідтіль, і звідтіль,
Тисне серце біль, звідусіль.
Тисне серце біль, звідусіль.
Правда і зло – на чиєму ж ви боці,
Хіба ж можна так помилятись в житті.
Хіба ж можна так помилятись в житті.
Не спали ми удвох всю ніч,
Любов така солодка річ.
Любов така солодка річ.
Малює день осіннє вже панно,
А час іде дорогою у вічність.
А час іде дорогою у вічність.
Минають роки, а мені все сниться,
Мого дитинства перша косовиця.
Мого дитинства перша косовиця.
Замикається коло, тісніше сплітаються пальці,
І очі, знайомі такі до знемоги.
І очі, знайомі такі до знемоги.
Як страшно в чужині, холодній чужині,
Душа немов захована за грати.
Душа немов захована за грати.
Проходить життя за роком рік,
Так минають епохи.
Так минають епохи.
Червоне коло зупинилось на горі,
Вдіває вечір золоті оправи.
Вдіває вечір золоті оправи.
Яріють яблука над садом молодим,
А сад росте, все більше в гору пнеться.
А сад росте, все більше в гору пнеться.
Ростіть маленькі діти,
На подив всьому світу.
На подив всьому світу.
Така ота солодка мить,
Коли над полем на світанку.
Коли над полем на світанку.
І що казати, вже й не знаю,
Тут у холодній чужині.
Тут у холодній чужині.
Україно моя, яка ж бо ти вродлива,
Коли стоїш у квітах навесні.
Коли стоїш у квітах навесні.
Матері задивлені у світ,
Моляться і лиш зітхають тихо.
Моляться і лиш зітхають тихо.
Задивляються очі у даль,
Там далеко, далеко навпроти.
Там далеко, далеко навпроти.
Наступає розлукам кінець
Рана в душі не має строку давності,
Її не злічити,хоч як це не жаль.
Її не злічити,хоч як це не жаль.
До мене в сни приходила любов,
Ранесенько,ще всі довкола спали.
Ранесенько,ще всі довкола спали.
Вже на сході земля одягала святкові корали,
Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
Ніколи любові не буває доволі,
Пам’ятаєш як колись любили ми.
Пам’ятаєш як колись любили ми.
Вгинають стіл накладені наїдки,
Завжди би так, не було би біди.
Завжди би так, не було би біди.
Я їду поїздом до Львова,
Шукаючи живого слова,
Шукаючи живого слова,
Скала скидає камінь у ріку,
І лиш зітхають стогони могучі.
І лиш зітхають стогони могучі.
Темніє вже і догорає ватра,
Тенета чорні всьому ніч несе.
Тенета чорні всьому ніч несе.
Ще добрий серпень, і ще небо ясне,
І місяць дужкою між зорями повис.
І місяць дужкою між зорями повис.
Душа як провидця віщує недобру вість,
Ти пішла, хоч кричав я тобі не ходи.
Ти пішла, хоч кричав я тобі не ходи.
Вже відійшов річний трамвай,
І знов ми вдвох не встигли.
І знов ми вдвох не встигли.
Настроєні нерви на сполох ,
І така невимовна скрута.
І така невимовна скрута.
Сніданок. Спільний чай,
Все інше на двоїх.
Все інше на двоїх.
Зринає погляд крізь вікно відкрите,
В квітучий космос - видиво вражаюче.
В квітучий космос - видиво вражаюче.
Місяць на небі в стихаючий вечір
Світить крізь далечінь.
Світить крізь далечінь.
Хай тягне на хребті довжезний потяг,
Хай за вікном туман удалині.
Хай за вікном туман удалині.
Ти ворожиш крапленою картою,
Я на те все дивитися мушу.
Я на те все дивитися мушу.
В чашечці кава, розмова цікава,
І діляться душі навпіл.
І діляться душі навпіл.
Прийди. Як та зоря вечірня загори,
Торкни моє плече легесенько рукою.
Торкни моє плече легесенько рукою.
В саду опали золоті ранети,
Останні птахи в вирій подались.
Останні птахи в вирій подались.
Зоря загориться мов ружа
Промінь кине в простягнуті гілки.
Промінь кине в простягнуті гілки.
Світанок, сонця полум’яний танок,
Поцілунок уст наостанок.
Поцілунок уст наостанок.
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
І по небу хмаринки поплили у далеч.
Вернувся я , і час минає ,
А сумнів душу розпинає.
А сумнів душу розпинає.
Душе моя, де ж твої крила,
Чому не летиш, як з молоду мріяла?
Чому не летиш, як з молоду мріяла?
Злітає думка, манить думку висота,
А підсвідомість ловить обриси знайомі.
А підсвідомість ловить обриси знайомі.
Іду собі, піджак наопашки,
Малий, ще юний, ще я дитинча,
Малий, ще юний, ще я дитинча,
Ми закохані в мури,
Ми забули минуле,
Ми забули минуле,
На небі зорі виснуть недосяжно,
Проміння ясне наче божий дар.
Проміння ясне наче божий дар.
Гіркне слово солодке – люблю,
Розлуки в житті неминучі.
Розлуки в житті неминучі.
Пора б мені уже перепочити,
Спинитися, а то біжу й біжу.
Спинитися, а то біжу й біжу.
Любили ми і любимо ще й досі,
Давай у двох підемо ще до речі.
Давай у двох підемо ще до речі.
Себе я назавжди тобі віддаю,
Всього віддаю до останнього грама.
Всього віддаю до останнього грама.
Мете зима і завірюха свище,
Холодний вітер виспівує октави.
Холодний вітер виспівує октави.
Ти не вір, що все уже кінчається,
Що в житті надії так і не збулись.
Що в житті надії так і не збулись.
Диктує серце непередбачені слова,
У кожного своє життя і своє свято.
У кожного своє життя і своє свято.
Я думкою злітав у стратосферу,
Щоб осягти які у космосі світи.
Щоб осягти які у космосі світи.
На самотні сади зірка впала кристалом,
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Усе минає , час підганяє,
Час наступає ззаду на п’яти.
Час наступає ззаду на п’яти.
Коли закінчиться війна,
Я, моя люба повернусь додому.
Я, моя люба повернусь додому.
Земля оділа сутану туману,
На очі опускається пітьма.
На очі опускається пітьма.
Обірвані дроти на стовпах,
Знову курява у степах.
Знову курява у степах.
Приходить те що неминуще,
Знов непокори дух росте.
Знов непокори дух росте.
Трави росами впали, поле вкрите туманом,
А за горами гори до хмар піднялись.
А за горами гори до хмар піднялись.
Я люблю тебе, хоч до мене ти не приходиш,
Я на тебе чекаю, хоч тебе і нема.
Я на тебе чекаю, хоч тебе і нема.
Я чую трепіт її частого дихання,
Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
Колись мені казали мої тато,
Буде в твоїм житті всього багато.
Буде в твоїм житті всього багато.
Не заплачте, як прийдете до мене на тризну,
Сльозам не змінити моєї прекрасної долі.
Сльозам не змінити моєї прекрасної долі.
Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
Душа як провидця віщує недобру вість.
Душа як провидця віщує недобру вість.
Хто ти такий, якого роду й звідки?
Голос чужий мене питає в сні.
Голос чужий мене питає в сні.
Сіло дівча біля мене на лавочці скраю,
А я собі краєм ока лише позираю.
А я собі краєм ока лише позираю.
Розправляю крила, мах за махом,
Відчуваю вітер на крилі.
Відчуваю вітер на крилі.
Щось шепочуть тихо ніжні твої губи,
Слухав би довіку я той шепіт любий.
Слухав би довіку я той шепіт любий.
Щось шепочуть тихо ніжні твої губи,
Слухав би довіку я той шепіт любий.
Слухав би довіку я той шепіт любий.
Ти знову читаєш долю,
На сторінках моїх долонь.
На сторінках моїх долонь.
Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Ой що то за мара, там де чорна хмара,
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Божим оком образ на стіні,
Дивиться і щось мені шепоче.
Дивиться і щось мені шепоче.
Під ноги падав падолист,
Не було нам до нього діла.
Не було нам до нього діла.
Понад горою вітер віє,
Хмаринку білу десь несе.
Хмаринку білу десь несе.
Життя водило нас, ми обійшли пів світа,
Одне лиш рідне слово, в житті єднало нас.
Одне лиш рідне слово, в житті єднало нас.
Поезія, високе слово, висока крапка,
Поезія, моя душечка, моя лапка.
Поезія, моя душечка, моя лапка.
Ти ідеш, я так же іду,
Ми обоє ідемо по колу.
Ми обоє ідемо по колу.
Я іду а під ногами мокрий брук,
А на ногах легесенькі сандалі.
А на ногах легесенькі сандалі.
Вже за вікнами зима – вічність біла,
В кригу вділася сама річка Сміла.
В кригу вділася сама річка Сміла.
Все тепер змінилося, і часи і люди,
Так як було раньше вже тепер не буде.
Так як було раньше вже тепер не буде.
На самотні сади зірка впала кристалом,
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
Треба Україну нашу захищати.
Треба Україну нашу захищати.
Журавлі збиваються у клини,
Опадає листя тополине.
Опадає листя тополине.
Блідне вечір. Помаранчевим хором,
Нарядилися гори мої.
Нарядилися гори мої.
В серці тужливо, аж до плачу,
Хочеться плакати, та помовчу.
Хочеться плакати, та помовчу.
За працею забанували руки,
На полі посхилялися жита.
На полі посхилялися жита.
На тлі попелястого неба,
Зоря заховалася в вітті.
Зоря заховалася в вітті.
Давай помовчимо, ніч давно за вікном,
А слова ще стануть в пригоді.
А слова ще стануть в пригоді.
Вже на сході земля одягала святкові корали,
Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
Вже готовилось сонце до сходу у синій імлі.
Плачуть сиві вітри,
Засинають під вечір Карпати.
Засинають під вечір Карпати.
Мені приснилось те, чого не буде,
Мені приснились дивні, дивні сни.
Мені приснились дивні, дивні сни.
Іди від мене геть солодка боле,
Не повертайся спомином ніколи.
Не повертайся спомином ніколи.
Я чую трепіт її дихання,
Я бачу які в неї очі прозорі.
Я бачу які в неї очі прозорі.
Змінити світ нікому не удасться,
Все повторяється так же само.
Все повторяється так же само.
До мене ти ідеш легеньким кроком,
Я мимоволі назустріч протягую руки.
Я мимоволі назустріч протягую руки.
Я в рідне село повертаюся знову,
У стійбище близьких до мене людей.
У стійбище близьких до мене людей.
Де гори Карпати,
Під горою хата,
Під горою хата,
Знов журавлиний крик воскрес,
Там де дорога вічна, несходима.
Там де дорога вічна, несходима.
Час скоро мине,
Час вибирає дорогу коротшу.
Час вибирає дорогу коротшу.
Розлука прийшла так скоро,
На прощання ти потиснула руку.
На прощання ти потиснула руку.
Іди від мене геть солодка боле,
Не повертайся спомином ніколи.
Не повертайся спомином ніколи.
Я полечу до тої ясної зорі,
До золотої, що так сяє у горі,
До золотої, що так сяє у горі,
Стою і дивлюся на воду з горбка,
Як хвиля до берега грає.
Як хвиля до берега грає.
Крута зима намела снігу,
І я як той солдат у бій.
І я як той солдат у бій.
Біла лелека із чорним крилом,
Сіла спочити за нашим селом.
Сіла спочити за нашим селом.
Де синіють високі Карпати,
Де під берегом батькова хата.
Де під берегом батькова хата.
Літо бабине, листя вже летить,
Як до вирію ті журавлики.
Як до вирію ті журавлики.
Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
Були нитки і чорні й червоні.
На світанку,
Зникали зорі в небесах,
Зникали зорі в небесах,
Від потічка біжить ріка,
Впадає в іншу ріку.
Впадає в іншу ріку.
Не сумую тепер і не плачу,
І не мучусь уже від утоми.
І не мучусь уже від утоми.
До мене в сни приходила любов,
Ранесенько, ще всі довкола спали.
Ранесенько, ще всі довкола спали.
Закрита занавіска у вікні.
Став помі ж нами жовтуватий штапель,
Став помі ж нами жовтуватий штапель,
Цвітуть сади , цвіте акація,
Весни чарівна провокація.
Весни чарівна провокація.
Зарився місяць поміж хмари,
Зчорніли гори. І лиш дерева наче мари.
Зчорніли гори. І лиш дерева наче мари.
Ми зустрілися знов, після довгого часу розлуки,
Ми відразу відчули споріднених душ злиття.
Ми відразу відчули споріднених душ злиття.
Мій ангел охоронець зранку прокидається,
Очами твоїми заглядає в трельяж.
Очами твоїми заглядає в трельяж.
Догорає остигла ватра,
Розлучатися нам пора.
Розлучатися нам пора.
Не була моя доля доброю,
Мов сухим листком, мною микала.
Мов сухим листком, мною микала.
Може там, за тими горами,
Де колись я жив, ще раніше.
Де колись я жив, ще раніше.
Тихо сон закриє повіки,
В темноту заховає думку.
В темноту заховає думку.
Давно то було, ще дитяче сонце,
Стояло на обочі на одній нозі.
Стояло на обочі на одній нозі.
Ми то що любим ми, у тому віра й розпач,
І якщо ще не розійшлися ми.
І якщо ще не розійшлися ми.
Все тепер змінилося , і часи і люди,
Так як було раньше вже тепер не буде.
Так як було раньше вже тепер не буде.
Немає тут машин, ні коней ні повозок,
Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
Вас забували – та Ви не забуті,
Була Ваша легенда на слово скупа.
Була Ваша легенда на слово скупа.
У моє надвечір’я, знов вривається спомин знечівя,
І журба дорогої землі, тягарем в моє серце паде.
І журба дорогої землі, тягарем в моє серце паде.
Сто раз штовхаючись в юрбі,
Йдемо немов би епілептики.
Йдемо немов би епілептики.
Вже за вікнами зима – вічність біла,
В кригу річка вділася несміло.
В кригу річка вділася несміло.
Летять слова непередбачені,
Думки зриваються з орбіт.
Думки зриваються з орбіт.
Лиш перша крапля дощова,
Упала на мої долоні.
Упала на мої долоні.
Цього часу ми будемо довго чекати,
Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
Душе моя, де ж твої крила,
Чому не летиш, як з молоду мріяла?
Чому не летиш, як з молоду мріяла?
Вже здавалось – дощі неминучі,
Хмари, порвані на онучі.
Хмари, порвані на онучі.
Минає осінь, зіткана з дощів,
Листає вітер пожовтілі шпальти.
Листає вітер пожовтілі шпальти.
Є в житті невідворотні речі,
Час покраяв зморшками чоло.
Час покраяв зморшками чоло.
Сам себе питаю я,
Де ділась молодість моя.
Де ділась молодість моя.
Ми сіймо наше поле із добрих слів і літер,
Щоб виросло колосся, здорове, золоте.
Щоб виросло колосся, здорове, золоте.
Шумить життєве веретено,
Повільно днів снується нить.
Повільно днів снується нить.
Розверзлось небо і гримлять громи,
Ще раз на землю сходить Богородиця.
Ще раз на землю сходить Богородиця.
Україно – Ненько, ти мій путь – дорога,
Буду боронити я тебе від зла.
Буду боронити я тебе від зла.
Мій дід Михайло, я його не знаю,
Я тільки чув уже про ту біду.
Я тільки чув уже про ту біду.
Загорівся вогонь над шпилем терикону,
Ригають Гради вогнями війни.
Ригають Гради вогнями війни.
Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
Осінній падолист, і десь далеко я.
Осінній падолист, і десь далеко я.
Пробиті черепа , бруківку вмила кров,
Ниць на бруківці хлопці і дівчата.
Ниць на бруківці хлопці і дівчата.
Душа шукає вихід з тупика,
Я мою тугу на молитву схожу
Я мою тугу на молитву схожу
Від Карпат до Колими,
Не близька дорога.
Не близька дорога.
Сплів майстер із тонесеньких різок
Іконку. Свою душу вклав у неї.
Іконку. Свою душу вклав у неї.
Куди не кину зір, усюди даль туманна,
Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
Молюсь на чужині, впадаю на коліна.
Далеко, там де далеч, далеч, далеч,
Ховає все в туманах і лісах.
Ховає все в туманах і лісах.
Лисі гори – голови стрижені,
Наче пре давні дивовижні вежі.
Наче пре давні дивовижні вежі.
Можливо ми зустрілись випадково,
Отак собі , як перші ліпші стрічні.
Отак собі , як перші ліпші стрічні.
Дівчина вміла любити,
І робити добрі справи одні.
І робити добрі справи одні.
Минає все і це мине,
І біль пройде по серця краю.
І біль пройде по серця краю.
Я перед долею зігну свої коліна,
Бо хоч там як , нам не підвладний час.
Бо хоч там як , нам не підвладний час.
Під високою просинню,
Вже задихало осінню,
Вже задихало осінню,
Доле моя, ніжно цілована,
Щастя спільних ночей.
Щастя спільних ночей.
Моя Вкраїна, ось і все що маю,
Її лиш щастя мариться мені.
Її лиш щастя мариться мені.
Не чекай поради , що тобі робити,
І життя прожити не спіши.
І життя прожити не спіши.
Дні пролітають як опале листя,
А смерть збирає свою сіножать.
А смерть збирає свою сіножать.
У ту далину, де гори високі,
Покрились лісами у ярусів шість.
Покрились лісами у ярусів шість.
Живий тепер, зрівняй його з собою,
Сьогодні ти, пізнай його в собі.
Сьогодні ти, пізнай його в собі.