Автори /
Володимир Ляшкевич (1963)
|
Рубрики
/ "Еволюція богів"
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Забуті на Землі
•
Повчання
•
Еволюція богів
•
Уран і Гея
•
Афродіті
•
Tertia vigilia
•
Із подорожей Синбада. Муз. Ravel
•
Богиня Любові
•
Атлантида
•
Нововедичне
•
Здобуття
•
Риби
•
Мислитель
•
ВІЧНІСТЬ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
По віконному склі струменіють жалі.
Ми не відали лиха, літами малі, -
Ми не відали лиха, літами малі, -
Блукав я сушею і вештався морями,
літав увись і опускався нижче тями,
літав увись і опускався нижче тями,
Загубивши сліди, із води виповзаєш на сушу.
О, тепер мілина не здається закінченням руху, -
О, тепер мілина не здається закінченням руху, -
Люблю твої левади і сади,
де молодіють потаємні трави,
де молодіють потаємні трави,
І, передусім, ти море, що різноманітне краєм -
своїх володінь, підлеглих і правлячих берегів.
своїх володінь, підлеглих і правлячих берегів.
О смутку днів моїх, Богине Кішок!
Народжена на плесах Амазонки
Народжена на плесах Амазонки
І Вона:
Мої левади соковиті,
Мої левади соковиті,
Змагання розгорілися надвечір
по яві призу досконалих форм,
по яві призу досконалих форм,
Ти - дика флора,
все безглуздя часу
все безглуздя часу
Чуєш, як рівно, тихо,
і невловимо тонко
і невловимо тонко
І поруч нікого - нікого із тих, кого знаєш.
Коли ще бувало так порожньо перед очима,
Коли ще бувало так порожньо перед очима,
Топчучи мертві мушлі, вибілені святково
на потрісканій тверді напівпустель азійських,
на потрісканій тверді напівпустель азійських,
І млою соляною тане далеч.
Синь моря поглинає синь небес.
Синь моря поглинає синь небес.
Нескінчений зимовий вечір
із похмурим обличчям свідка,
із похмурим обличчям свідка,