І млою соляною тане далеч.
Синь моря поглинає синь небес.
І навпаки – безхмарна голубінь
вбирає води. Там, на горизонті,
небесне і земне переплелись
в початок і кінець – в оте єдине,
з якого випадаєш, і з якого
не випадають всі оці човни,
вітри, настирні хвилі, хмари, сонце,
урешті-решт, і думи в голові,
допоки сил до них не прикладаєш.
Немов думки і ми – суть різні речі.
Напевно так, бо помисли – боги,
а вчинки – то тварини, - поміж ними
і місце для людей, якщо різниця
між богом і твариною в людині.
Але жінки порушують картину:
якщо жінки, у всій красі, теж люди -
то ні богів немає, ні тварин,
ні жодної градації між ними.
Втім, я клянуся іменем Аїда,
що чоловік і жінка – це одне,
хоча і з різних складових частин,
як море й небо їх єднає обрій
і далеч, вкрита соляною млою.


2005