Автори /
Володимир Ляшкевич (1963)
|
|
Рубрики
/ Портрети
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Із 70-тих
•
* * *
•
Дерева
•
В добровольця Миколая... Билина
•
Панночка і кішка (І ч)
•
Антипародія
•
* * *
•
Вічноживі
•
Боже, благослови
•
Хроніки забутих часів. Мукачево 90-х
•
* * * (В.Т.)
•
Реінкарнації
•
* * * Ірині Скубі
•
* * * Етеллі Чуприк
•
* * *
•
Usgue ad nihilum. Спокуса
•
Василю Стусу
•
Твої сльози
•
Нова Античність
Переглянути всі твори з цієї сторінки
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
незмінним колоритом дискотек,
Я хованка, донечка домового,
уся золотиста, і трохи рудого.
уся золотиста, і трохи рудого.
В деревах - душі жителів земних,
залишених, зупинених на злеті.
залишених, зупинених на злеті.
В добровольця Миколая
в серці те, що не вмирає,
в серці те, що не вмирає,
Панночка і кішка, і розкрита книжка.
У кімнатнім горлі тиші перехлин.
У кімнатнім горлі тиші перехлин.
Пародисту би дядька - в Канаді,і розсуду криза зника!
Пародисту би мешти - хороші, плював би тоді звисока!
Пародисту би мешти - хороші, плював би тоді звисока!
Це подих останній… І ангелів крила несуть
у небі містечка твого тепле літа зітхання, -
у небі містечка твого тепле літа зітхання, -
Звитяги сонму душ
полум'яніють досі -
полум'яніють досі -
Дійде від німоти, від юдолі, коли
яничарами звикло ставатимуть діти, -
яничарами звикло ставатимуть діти, -
[90-і]
- Авве! - вистиглому місту, де минуле цікавіше
- Авве! - вистиглому місту, де минуле цікавіше
Літератор був нервовий і худий,
бо знервований, - знервовано-худий,
бо знервований, - знервовано-худий,
Напередодні свят були видіння,
чотири. Перше: злякані ворони, -
чотири. Перше: злякані ворони, -
У мене швидко відросло волосся!
Чомусь постійно це у голові,
Чомусь постійно це у голові,
Це ти, Етелло! Гул тисячоліть,
клекотячи од непорозуміння
клекотячи од непорозуміння
Він згадує Тарівердієва.
Вона танцює. Поряд за вікном
Вона танцює. Поряд за вікном
Нарешті, досягнувши дна,
стрічаєш таїнства урочі.
стрічаєш таїнства урочі.
Останнім Стражем свій обходив простір -
по жовтизні ланів за горизонт,
по жовтизні ланів за горизонт,
Я недогоди наші й не згадаю.
Та їх ніяк не забуваєш ти...
Та їх ніяк не забуваєш ти...
Відтак "Коцюмбас" - вербальна пастка,
з додатком “Леся” сповна фізичним,
з додатком “Леся” сповна фізичним,
