Ірині Скубі

У мене швидко відросло волосся.
Чомусь постійно це у голові,
як найважливіша подія - факт,
що має помічатися всіма -
у мене виросло нове волосся!

Здіймалось непомітно, пробивалось
до зачісок із-під берета, з-під руки.
Хоча рука - не головна причина,
вона тягнулася до голови,
пригадуючи звичну насолоду
щось поправляти там. Але й волосся
тяглося до руки, яку жадало,
і так собі росло...
                           Я вижидала,
очікувала змін - після того,
коли його не стало поміж мною
і цим старезним, повним пива містом
зі Влтавою. Ці зміни - у волоссі.

Без поглядів у дзеркала потреб
отак неспішно і зросла доречність
моїй природі. І нехай відстала
від круговерті я на довгу мить,
але уже нічого не болить,
лише чоло куйовдиться покірним,
не до кінця забутим вабним сном
про заплітання лагідних косичок.

Прокинься! Усміхнися юнаку,
що тягнеться до тебе зором теплим,
як до руки довірливе волосся -
із проминулого - до повноти
повернутого у зіниці неба.

2003