Автори /
Ліна Костенко (1930)
Рубрики
/ Крізь роки і печалі
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
На спиляному осокорі
•
Українське альфреско
•
* * *
•
* * *
•
Доля
•
* * *
•
Пастораль ХХ сторіччя
•
* * *
•
* * *
•
Три принцеси
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Казочка про трьох велетнів
•
Цавет Танем!
•
* * *
•
* * *
•
Старий годинникар
•
* * *
•
* * *
•
Повернення Шевченка
•
* * *
•
Пісенька з варіаціями
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Незнятий кадр незіграної ролі
Переглянути всі твори з цієї сторінки
На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне і сумне.
Стояло небо, дивне і сумне.
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Ішов дід з містечка, через гору, у свій присілок,
з трьома буханками хліба йшов у Маковщину.
з трьома буханками хліба йшов у Маковщину.
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
Не треба думати мізерно...
Безсмертя є ще де-не-де...
Безсмертя є ще де-не-де...
Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день
умерти можуть кожен день
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
під небом у чистому полі,
Юдоль плачу, Земля, моя планета,
блакитна зірка в часу на плаву,
блакитна зірка в часу на плаву,
Як їх зносили з поля!
Набрякли від крові рядна.
Набрякли від крові рядна.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
на тій сипкій од вибухів стіні,
Мені завжди здавалося, що у Греції
навіть статуї теплі.
навіть статуї теплі.
Немов чарівні декорації –
жасмин, троянди і бузок.
жасмин, троянди і бузок.
Стоїть у ружах золота колиска.
Блакитні вії хата підніма.
Блакитні вії хата підніма.
Шалені темпи. Час не наша власність.
Фантастика - не мріяв і Жюль Верн.
Фантастика - не мріяв і Жюль Верн.
В маєтку гетьмана Івана Сулими,
В сучасному селі, що зветься Сулимівка,
В сучасному селі, що зветься Сулимівка,
У чистім полі, в полі на роздоллі,
де колосочки проти сонця жмуряться,
де колосочки проти сонця жмуряться,
Сільві Капутікян
Згоріли їхні селища, пропали їхні мули,
Згоріли їхні селища, пропали їхні мули,
Я хочу на озеро Світязь,
в туман таємничних лісів.
в туман таємничних лісів.
І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.
Високовольтна лінія Голгоф.
Високовольтна лінія Голгоф.
Ще пароплавчики чаділи,наче праски,
ще ми шукали крем’яхи в піску, —
ще ми шукали крем’яхи в піску, —
Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім.
Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін.
Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін.
Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
Скрипучі гальма першого трамваю
Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого-Оренбург. Нічого - Косарал.
Нічого-Оренбург. Нічого - Косарал.
Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Плачуть і моляться білі троянди.
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Криши, ламай, трощи стереотипи!
Вони кричать, пручаються, - ламай!
Вони кричать, пручаються, - ламай!
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
Вечірнє сонце, дякую за втому.
Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Страшний калейдоскоп:
в цю мить десь хтось загинув.
в цю мить десь хтось загинув.
Ой ні, ще рано думати про все.
Багато справ ще у моєї долі.
Багато справ ще у моєї долі.
І засміялась провесінь: — Пора! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Іванові Миколайчуку