ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті...
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Сонце та місяць
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
Без тебе
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Горе та Біда
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Похід москалів на Крим 1771 року
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
***
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліна Костенко (1930) / Вірші / Крізь роки і печалі

 Пісенька з варіаціями
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-13 17:33:34
Переглядів сторінки твору 37010
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.886 / 5.5  (5.082 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.199 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.08.20 12:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Зубик (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-08 22:56:50 ]
Цей твір-мій життєвий путівник, а Ліна Василівна для мене еталон мудрості. Я ЗАХОПЛЮЮСЬ ЇЇ МАЙСТЕРНІСТЮ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:07:08 ]
Логічніше було би написати "Хай буде все небачене побачено,
Хай буде НЕпробачене пробачено". Чомусь мені так подумалось.

Л.К. еталон мудрості - точняк. А ще її інтимна лірика - еталон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:34:56 ]
Перепрошую за деяке нав'язування власного бачення, але я ось вважаю, що мудрість - це чоловіча якість. І називати авторку еталоном мудрості, це пробувати її "очоловічити".
Звичайно, шкоди великої немає в тому, щоби називати жінку мудрою, але яка користь з такого порушення традицій?
А ці традиції тягнуться від сотворіння Людини Господом.
Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка.
Для модерністів зауважу, що Жінка, у цій концепції, якій десятки тисяч років несуперечливого існування, Особа, що створена останньою, тобто із досвідом всіх попередніх Творінь, і місія у неї особлива. Вона Вища Помічниця приземленому своїм Промислом Чоловікові, Надбудова до основи чоловічої. Надбудова, яка не могла бути втіленою в Чоловікові навіть Господом! Тож, якщо Господь це не зробив, навіщо вам, шановні модерністи, це робити? :) Користі вам від цього не буде, і всім іншим теж.
Для жінки є свої еталони найвищої якості, і Ліна Василівна їх, без сумніву, заслуговує.
Ще раз перепрошую за такі ось сентенції, але вони щиро направлені мною в сторону розуміння Вищої ролі жінки, аніж зрівняння її із чоловіками, навіть найкращими.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:42:55 ]
Я погоджусь з В.Л. А якщо так - Л.К. - еталон жіночої мудрості? :) Або просто еталон людських чеснот, безвідносно до гендерної належності? ) Або й не еталон. Але її поезія - еталон жіночої укр.поезії. Бо кращої ще нема. Хіба що В.Л. підкаже ;)

"Жінки - вони все ще кішки і птахи" (с) Ніцше.

Ніцше дуже мудро писав про жінок. За виключенням деяких сентенцій. Ось трохи поцитую, можна ж?

Но что же такое женщина для мужчины? Двух вещей желает настоящий мужчина - опасности и игры. И потому нужна ему женщина, как самая опасная из всех игрушек.

Мужчина должен быть воспитан для войны, а женщина - для отдохновения воина: все остальное - безумие.

Слишком сладких плодов не любит воин. Поэтому и любит он женщину: горька для него и сладчайшая из них.

Женщина понимает детей лучше мужчины, но в мужчине детского больше, чем в женщине. В настоящем мужчине всегда сокрыто дитя, которое хочет играть. Найдите же в нем дитя, женщины!

Мужчине следует остерегаться женщины, когда она любит: ибо тогда готова она на любую жертву, и все остальное не имеет никакой ценности в глазах ее.

Кого ненавидит женщина больше всех? - Железо так говорило магниту: "Больше всего я тебя ненавижу за то, что ты притягиваешь, не имея достаточно сил, чт обы тащить за собой".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:44:35 ]
це те, з чим я погоджуюсь у Ніцше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:11:20 ]
Дорога Юлечко, змушений заперечити грайливому "невігластву" Ніцше своїм невіглаством, чи, принаймні, такому його перекладу. :)
Та й навряд чи Ніцше писав російською, хоча Рільке ось написав декілька недовіршів цією, чужою йому, мовою, то чому би й Ніцше не написати декілька недосентенцій? :)

На жаль, кожна приведена фраза, як на мене, є модерністичним обманом, яким щедро напувають наші вузи молодняк... :(

Звучить красиво, але це краса пролитої - і саме твоєї - крові. :(
Безумовно, можна назвати жінку (як і чоловіка) - "кішкою і птахою", але ж питання стоїть ось в чому (про що жоден професор не розповідає, а нормальний автор це повинен знати назубок) - весь тваринний світ, за найдревнішою традицією раціонального мислення (себто від "нуля", як моменту Сотворіння) - є вторинним Сотворінням, тобто його виведено з первинного - з якого, прочитайте, нарешті, "Буття" (перша глава). Тобто "недомудрець" умисно або неумисно принижує Жінку, яка є Первинним і останнім відомим нам творінням Господа.
Так само Ніцше не правий у всіх своїх чи не своїх тирадах стосовно жінки і чоловіка. Та його цікавив "прикол", а нас, сподіваюся, Істина?

Тобто, кажучи про жінку чи про чоловіка "вони все ще кішки і птахи" нормальний, навчений хоч чому-небудь, автор повинен виводити цю "кішку" чи "птаха" (як жінку чи чоловіка) безпосередньо з Господа, а не з праху земного. Ось у чому різниця, і в похідних, зрозуміло ж... :)

А щодо шановної Ліни Василівни - ідеальна Жінка, перша Красуня української Поезії, Дух покровитель (Геній) Жіночого Начала української поезії, та багато найвищих достоїнств, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 12:11:09 ]
А я, все-таки, більше схиляюся, Володю, до протилежного - чоловікам притаманна якість розуму, але не мудрості.
ти сам кажеш:"Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка."
Справлявся ж чоловік із поставленим завданням, аж геть нікудишньо. Іноді розумно, іноді нерозумно, але ніколи - мудро.
Самому це не дуже подобається, але ж ми мусимо бути об`єктивними?)
Цікаве дослідження з цього приводу Є. Більченко тут:
http://ikt.at.ua/load/obraz_zhinochogo_nachala_u_svitovij_kulturi_komparativnij_analiz_jazichnickoji_ta_khristjanskoji_interpretacij/12-1-0-241


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 12:51:12 ]
Олеже, кожен судить по-своєму, звичайно.
Та ось я, особисто, вважаю, що розум - це лише тілесний інструмент, властивий у тій чи тій мірі всьому живому. Його атрибути - гострий, проникливий, а в залежності від якості єства - добрий чи злий (неосяяний добротою)...

Не можу сказати, Олеже, що у древності чоловіки не справлялися зі своєю місією. Думаю, що навпаки, тоді було з цим все чітко і ясно. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 13:33:46 ]
значить, ми по-різному розуміємо поняття "розум")
я мав на увазі таке: розум (лат. ratio; грец. νους) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота» — це істота що сприймає інформацію, мислить, навчається, володіє бажаннями й емоціями, що робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 17:55:46 ]
Не знаю, Олеже, розум і раціональність - різні речі, принаймні для мене, очевидно, що КОЖЕН здоровий мозок будь-якої істоти проявляє розумові здібності.
Але раціональність поведінки - це тільки людське.
Однак, одні вважають, що дивляться в дзеркало і бачать лише натягнуту на череп шкіру і очі, повні тваринних бажань, і це раціонально.
А інші вважають, що раціонально бачити в собі і душу, і дух, як власний, так і Божий, і саме це - раціональність....

І розум тут ні до чого, бо він лише в чиїхось руках. Чи не випадало тобі Олеже бачити розумного, але рагуля рагулем?
Мені досить часто. Мимоволі дійдеш висновку, що розум не є критерієм людяності :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:23:41 ]
Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина…
Мужчина з крилом підбитим
Схилився над юною жінкою.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він — небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні юнім,
Вся онімблена мудрістю статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собою від нього
Своїх двійко незламаних крил…
Жінка завжди лежить горілиць
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів злітає
До мужчини з крилом підбитим…

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина.

(Іван Драч)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:31:28 ]
Дуже гарний приклад, Юлечко.

Драч таки невмійко, така тема і так невміло написано... :)

Ось вам результат "застарілого" модернізму у поглядах - відсутність майстерності, бо це нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:45:31 ]
"нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм". це цікава думка. тобто, класицизм з самого початку був майстерним? хіба так може бути? а модерністи тому не досить майстерні, що в них ще практики мало? а як же постмодернізм? і що далі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 11:34:31 ]
Проблема не в тому, Юль, щоби отримати знання, а куди і як його втілити з користю для себе, безсмертної, правда ж? :(

Якщо цікаво, то я найпримітивнішим чином викладу всю теорію Мистецтвознавства в декількох реченнях.
Для раціонального мислення, звичайно. І в сенсі, що має рацію той, хто вважає за початок відліку життя момент творіння Господом усього і вся.
Бо це є еталоном Мистецтва і Творчого процесу, констант і напрямків, і стилів. Як вам відомо, Людина у цій системі координат створена за Образом і в Подібності. Звідси і Традиція, і розуміння Традиційне Мистецтво, яке безмежне і в різноманітності своїх стилів і безконечності їх обріїв використання.
А тепер про "погрішиме" - себто про нас із вами, Юль.
Ми всі починаємо із заперечення і пошуку свого місця в житті, і це нормально, фактично це завжди і у всі часи і у всіх народів виливається в так званий "модернізм", який по суті, через, як той писав, "дитячу хворобу лівизни", званий і правити і виправляти "погрішиме" тлумачення "непогрішимого".
У нашому випадку "модернізм" завжди йде в парі з чимсь фундаментальним - як наше "ні", направлене до самих себе, йде поруч із божественним "так".

Тобто, можна бути до пори до часу, наприклад, модерністом в межах українського бароко, та потім стати втіленням його позитивно продовжених далі традицій, чи ж бо так і залишитися вічним опортуністом із гаслом "а я проти" на чолі. І з порушеннями констант краси в кожній своїй справі. Ось це, як на мене, зле. І це "зле" уявно зібрали в поняття "модернізму", хоча це поняття, знову ж таки як на мене, окремо не існує. :)

Тож як можна руйнацію поєднати із Майстерністю зрозуміло лише нашим професорам...

Щодо "посмодернізму", Юліє, то з якого означення ви його виводите? З "модерну" чи "модернізму". Якщо з "модернізму", то, як на мене, правдивий "постмодернізм" відкидає модерніські заперечення із тандему "погрішиме"-"непогрішиме"...