ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
***
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На мосту між учора і завтра
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
З голосу Езопа
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Відлига
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Про тебе
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Монолог маргінала
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
* * *
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Як тебе не згадати...
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Фенікс із морозива (Jefferson Airplane)
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
В тіні і на виду
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Катерина Перша – від повії до імператриці
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
1994. Весілля №3 (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Інтерв‘ю
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Папуги шаленого Віссаріона
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
В кожну ніч
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліна Костенко (1930) / Вірші / Крізь роки і печалі

 Пісенька з варіаціями
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-13 17:33:34
Переглядів сторінки твору 37276
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.886 / 5.5  (5.082 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.199 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.08.20 12:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Зубик (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-08 22:56:50 ]
Цей твір-мій життєвий путівник, а Ліна Василівна для мене еталон мудрості. Я ЗАХОПЛЮЮСЬ ЇЇ МАЙСТЕРНІСТЮ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:07:08 ]
Логічніше було би написати "Хай буде все небачене побачено,
Хай буде НЕпробачене пробачено". Чомусь мені так подумалось.

Л.К. еталон мудрості - точняк. А ще її інтимна лірика - еталон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:34:56 ]
Перепрошую за деяке нав'язування власного бачення, але я ось вважаю, що мудрість - це чоловіча якість. І називати авторку еталоном мудрості, це пробувати її "очоловічити".
Звичайно, шкоди великої немає в тому, щоби називати жінку мудрою, але яка користь з такого порушення традицій?
А ці традиції тягнуться від сотворіння Людини Господом.
Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка.
Для модерністів зауважу, що Жінка, у цій концепції, якій десятки тисяч років несуперечливого існування, Особа, що створена останньою, тобто із досвідом всіх попередніх Творінь, і місія у неї особлива. Вона Вища Помічниця приземленому своїм Промислом Чоловікові, Надбудова до основи чоловічої. Надбудова, яка не могла бути втіленою в Чоловікові навіть Господом! Тож, якщо Господь це не зробив, навіщо вам, шановні модерністи, це робити? :) Користі вам від цього не буде, і всім іншим теж.
Для жінки є свої еталони найвищої якості, і Ліна Василівна їх, без сумніву, заслуговує.
Ще раз перепрошую за такі ось сентенції, але вони щиро направлені мною в сторону розуміння Вищої ролі жінки, аніж зрівняння її із чоловіками, навіть найкращими.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:42:55 ]
Я погоджусь з В.Л. А якщо так - Л.К. - еталон жіночої мудрості? :) Або просто еталон людських чеснот, безвідносно до гендерної належності? ) Або й не еталон. Але її поезія - еталон жіночої укр.поезії. Бо кращої ще нема. Хіба що В.Л. підкаже ;)

"Жінки - вони все ще кішки і птахи" (с) Ніцше.

Ніцше дуже мудро писав про жінок. За виключенням деяких сентенцій. Ось трохи поцитую, можна ж?

Но что же такое женщина для мужчины? Двух вещей желает настоящий мужчина - опасности и игры. И потому нужна ему женщина, как самая опасная из всех игрушек.

Мужчина должен быть воспитан для войны, а женщина - для отдохновения воина: все остальное - безумие.

Слишком сладких плодов не любит воин. Поэтому и любит он женщину: горька для него и сладчайшая из них.

Женщина понимает детей лучше мужчины, но в мужчине детского больше, чем в женщине. В настоящем мужчине всегда сокрыто дитя, которое хочет играть. Найдите же в нем дитя, женщины!

Мужчине следует остерегаться женщины, когда она любит: ибо тогда готова она на любую жертву, и все остальное не имеет никакой ценности в глазах ее.

Кого ненавидит женщина больше всех? - Железо так говорило магниту: "Больше всего я тебя ненавижу за то, что ты притягиваешь, не имея достаточно сил, чт обы тащить за собой".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:44:35 ]
це те, з чим я погоджуюсь у Ніцше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:11:20 ]
Дорога Юлечко, змушений заперечити грайливому "невігластву" Ніцше своїм невіглаством, чи, принаймні, такому його перекладу. :)
Та й навряд чи Ніцше писав російською, хоча Рільке ось написав декілька недовіршів цією, чужою йому, мовою, то чому би й Ніцше не написати декілька недосентенцій? :)

На жаль, кожна приведена фраза, як на мене, є модерністичним обманом, яким щедро напувають наші вузи молодняк... :(

Звучить красиво, але це краса пролитої - і саме твоєї - крові. :(
Безумовно, можна назвати жінку (як і чоловіка) - "кішкою і птахою", але ж питання стоїть ось в чому (про що жоден професор не розповідає, а нормальний автор це повинен знати назубок) - весь тваринний світ, за найдревнішою традицією раціонального мислення (себто від "нуля", як моменту Сотворіння) - є вторинним Сотворінням, тобто його виведено з первинного - з якого, прочитайте, нарешті, "Буття" (перша глава). Тобто "недомудрець" умисно або неумисно принижує Жінку, яка є Первинним і останнім відомим нам творінням Господа.
Так само Ніцше не правий у всіх своїх чи не своїх тирадах стосовно жінки і чоловіка. Та його цікавив "прикол", а нас, сподіваюся, Істина?

Тобто, кажучи про жінку чи про чоловіка "вони все ще кішки і птахи" нормальний, навчений хоч чому-небудь, автор повинен виводити цю "кішку" чи "птаха" (як жінку чи чоловіка) безпосередньо з Господа, а не з праху земного. Ось у чому різниця, і в похідних, зрозуміло ж... :)

А щодо шановної Ліни Василівни - ідеальна Жінка, перша Красуня української Поезії, Дух покровитель (Геній) Жіночого Начала української поезії, та багато найвищих достоїнств, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 12:11:09 ]
А я, все-таки, більше схиляюся, Володю, до протилежного - чоловікам притаманна якість розуму, але не мудрості.
ти сам кажеш:"Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка."
Справлявся ж чоловік із поставленим завданням, аж геть нікудишньо. Іноді розумно, іноді нерозумно, але ніколи - мудро.
Самому це не дуже подобається, але ж ми мусимо бути об`єктивними?)
Цікаве дослідження з цього приводу Є. Більченко тут:
http://ikt.at.ua/load/obraz_zhinochogo_nachala_u_svitovij_kulturi_komparativnij_analiz_jazichnickoji_ta_khristjanskoji_interpretacij/12-1-0-241


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 12:51:12 ]
Олеже, кожен судить по-своєму, звичайно.
Та ось я, особисто, вважаю, що розум - це лише тілесний інструмент, властивий у тій чи тій мірі всьому живому. Його атрибути - гострий, проникливий, а в залежності від якості єства - добрий чи злий (неосяяний добротою)...

Не можу сказати, Олеже, що у древності чоловіки не справлялися зі своєю місією. Думаю, що навпаки, тоді було з цим все чітко і ясно. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 13:33:46 ]
значить, ми по-різному розуміємо поняття "розум")
я мав на увазі таке: розум (лат. ratio; грец. νους) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота» — це істота що сприймає інформацію, мислить, навчається, володіє бажаннями й емоціями, що робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 17:55:46 ]
Не знаю, Олеже, розум і раціональність - різні речі, принаймні для мене, очевидно, що КОЖЕН здоровий мозок будь-якої істоти проявляє розумові здібності.
Але раціональність поведінки - це тільки людське.
Однак, одні вважають, що дивляться в дзеркало і бачать лише натягнуту на череп шкіру і очі, повні тваринних бажань, і це раціонально.
А інші вважають, що раціонально бачити в собі і душу, і дух, як власний, так і Божий, і саме це - раціональність....

І розум тут ні до чого, бо він лише в чиїхось руках. Чи не випадало тобі Олеже бачити розумного, але рагуля рагулем?
Мені досить часто. Мимоволі дійдеш висновку, що розум не є критерієм людяності :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:23:41 ]
Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина…
Мужчина з крилом підбитим
Схилився над юною жінкою.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він — небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні юнім,
Вся онімблена мудрістю статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собою від нього
Своїх двійко незламаних крил…
Жінка завжди лежить горілиць
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів злітає
До мужчини з крилом підбитим…

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина.

(Іван Драч)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:31:28 ]
Дуже гарний приклад, Юлечко.

Драч таки невмійко, така тема і так невміло написано... :)

Ось вам результат "застарілого" модернізму у поглядах - відсутність майстерності, бо це нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:45:31 ]
"нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм". це цікава думка. тобто, класицизм з самого початку був майстерним? хіба так може бути? а модерністи тому не досить майстерні, що в них ще практики мало? а як же постмодернізм? і що далі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 11:34:31 ]
Проблема не в тому, Юль, щоби отримати знання, а куди і як його втілити з користю для себе, безсмертної, правда ж? :(

Якщо цікаво, то я найпримітивнішим чином викладу всю теорію Мистецтвознавства в декількох реченнях.
Для раціонального мислення, звичайно. І в сенсі, що має рацію той, хто вважає за початок відліку життя момент творіння Господом усього і вся.
Бо це є еталоном Мистецтва і Творчого процесу, констант і напрямків, і стилів. Як вам відомо, Людина у цій системі координат створена за Образом і в Подібності. Звідси і Традиція, і розуміння Традиційне Мистецтво, яке безмежне і в різноманітності своїх стилів і безконечності їх обріїв використання.
А тепер про "погрішиме" - себто про нас із вами, Юль.
Ми всі починаємо із заперечення і пошуку свого місця в житті, і це нормально, фактично це завжди і у всі часи і у всіх народів виливається в так званий "модернізм", який по суті, через, як той писав, "дитячу хворобу лівизни", званий і правити і виправляти "погрішиме" тлумачення "непогрішимого".
У нашому випадку "модернізм" завжди йде в парі з чимсь фундаментальним - як наше "ні", направлене до самих себе, йде поруч із божественним "так".

Тобто, можна бути до пори до часу, наприклад, модерністом в межах українського бароко, та потім стати втіленням його позитивно продовжених далі традицій, чи ж бо так і залишитися вічним опортуністом із гаслом "а я проти" на чолі. І з порушеннями констант краси в кожній своїй справі. Ось це, як на мене, зле. І це "зле" уявно зібрали в поняття "модернізму", хоча це поняття, знову ж таки як на мене, окремо не існує. :)

Тож як можна руйнацію поєднати із Майстерністю зрозуміло лише нашим професорам...

Щодо "посмодернізму", Юліє, то з якого означення ви його виводите? З "модерну" чи "модернізму". Якщо з "модернізму", то, як на мене, правдивий "постмодернізм" відкидає модерніські заперечення із тандему "погрішиме"-"непогрішиме"...