Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлія Овчаренко (1984)

Художня проза
  1. ***
    Твій чорний пояс з одинокості
    Здавив мені вії, пече у вилиці,
    Сила межує з жорстокістю,
    Тисне вузлом на потилиці.
    Теплий віск твоїх долоней
    Вливається мені в вуха.
    Ні стукоту, ані стогону,
    Ні поруху, ані руху.
    Ти дихаєш? Ти живий?
    Ти десь на відстані руки,
    А не дістатися, не торкнути..
    Боса стою навшпиньки
    Оголена, розкрита,
    Розтулена, неприхована
    Перед тобою на холоді.
    Цей перший сніг...
    Торкається шкіри, сідає росою,
    крапля сповзає за краплею,
    Котиться долі.
    Плече, лікоть, кінчик мізинця...
    А тихо, так тихо!
    Не чутно навіть дихання.
    Ти поруч?
    Такий самий чорний,
    Як темрява перед очима?
    Ти - цей одинокий холод
    Чи два крила за плечима?


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. ...
    А ты живешь внутри меня,
    Бьешь кулаком в грудь.
    Глухо, ритмично, день ото дня:
    будь! будь! будь!


    Коментарі (5)
    Народний рейтинг 5.1 | Рейтинг "Майстерень" 5.17 | Самооцінка -

  3. позальвівське
    ***
    Уже не любов. Це хвороба на відстань.
    П’янка ностальгія – безпечний наркотик,
    Печаль, кілометрам віддана на відсіч,
    Пекуча на смак, недосяжна на дотик.

    ***
    Луна полетіла верхівками твоїх дахів,
    І билась об стіни, чіплялася шматтям за шпилі,
    Торкалась бруківки і знову - до неба у вирі:
    „Кохаю тебе, мій далекий омріяний Львів!”

    29.05.07.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  4. Невимовне
    Так безглуздо минають дні.
    У думках потопає час.
    Там, де правда гірка без прикрас,
    Не згасають пекельні вогні.

    В’яне спрагло чекання втрат,
    І по шкірі відбитки колами.
    Загрібаю руками голими
    Бите скло кришталевих грат.

    Ніби воля тепер близька,
    Але вітер жене до берега.
    Від апатії до істерики
    У судомах ще пів-стрибка.

    27.03.07


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  5. Подарунки
    Загортаю любов у пакунки,
    Перев’язую стрічками білими,
    І складаю в куток подарунки
    Для колишнього милого...

    Тії любощі знято з рахунку -
    Моє серце твоє не зігріло.
    І лежать у кутку подарунки,
    Припадаючи пилом...

    05.02.07


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  6. Новий початок
    Ти ловиш своє щастя на живця,
    Я подумки шепочуся з тобою...
    Два краї світу - і по манівцях
    Сліпа іду, розшукуючи долю.

    Ти ж полетів далеко в височінь,
    Ти вільний птах, іскра вогню палкого.
    А я тополі невідривна тінь,
    Що вдень кружляє стовбура навколо.

    Лети удаль, шукай свої шляхи,
    Вслід зорям прийде сонце – будь щасливим!
    Я з пульсу не прийматиму руки
    І буду після сонць чекати зливи.

    04.03.07


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  7. Перевтілення
    Не коханий – вже просто колишній
    Сіру пляму на серці полишив.

    Душу порвану ниткою зшила,
    В темну шафу повісила крила.

    Заплела у тугі довгі коси
    Непристойно-сріблясте волосся.

    І звикаю асфальтом ходити,
    Черевики звичайні носити.

    В моїм домі побілені стіни,
    І цвітуть у садку жоржини.

    Вдень в маленькій книгарні працюю,
    А вночі свої мрії малюю.

    Хоч самотньо, та дуже цікаво
    Запашну пити з горнятка каву

    У затишній кав’ярні щоночі,
    Де за рогом трамваї гуркочуть.

    Розучившись сміливо любити,
    Намагаюсь буденністю жити.

    З неба скинута ніччю єдиною,
    Була янголом – стала людиною.

    04.02.07


    Коментарі (2)
    Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  8. ***Shob parzhat'***
    BZYK
    Bzyczy bzyg znad Bzury
    zbzikowane bzdury,
    bzyczy bzdury, bzdurstwa bzdurzy
    i nad Bzura w bzach bajdurzy,
    bzyczy bzdury, bzdurnie bzyka,
    bo zbzikowal i ma bzika!


    (с)авторшькі права не збережено, 100% плагіат :)


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  9. ***
    жадати –
    хотіти –
    за вітром летіти –
    у ясно-пісенне майбутнє

    кохатись –
    любити –
    губами торкатись –
    поринути у незабутнє

    просити –
    благати –
    вогнями палати –
    об тебе долоні розбити

    лишити –
    спалити –
    ущент спопелити –
    той попіл сльозами залити

    забути –
    забутись –
    навіки позбутись –
    туманом-дощем розчинитись

    воскреснути –
    встати –
    з вогню відродитись –
    святою водою умитись

    26.03.07


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  10. ***
    Тихо...
    Стікає по стінах молочна нудьга.
    Попелом струшуєш спогади,
    Тліючі мрії.

    Тихо
    Тримається світ у пошерхлих руках,
    В’ється до стелі ядучим
    Тютюновим димом.

    Тихо,
    Ледь чутний у грудях тужливий мотив
    Джазовим смутком в мінорі
    Вистукує серце.

    Тихо.
    Багато дарунків від долі хотів.
    Іскрами спогадів пристрасних
    Пам’ять озветься.

    Тихо
    Сидиш, роздивляєшся тіні в кутках.
    Вечір сумний заповза крізь вікно
    Слимаком.
    Долю чиюсь ти ще вчора тримав у руках.

    Надто вже тихо...
    Це сон
    Чи самотність така?..

    08.03.07


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  11. ***
    Дивлюсь на кохання – милує око,
    Проте не заздрю – із мене досить.
    Най тішаться інші, кому до вподоби.
    Знеболені душі розради не просять.

    04.03.07


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  12. ***
    Писати віршами про почуття -
    Це ніби консервувати час,
    Ховати у склянки стерильні
    Емоції у формаліні,
    Спиняти в польоті мрії,
    Затримувать сни на віях,
    У позачассі тужити,
    Підводячись - впасти
    Й не жити...


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  13. Спогад
    Слова твої жалем палали,
    А очі молили – не їдь!
    Нам було кохання замало,
    Кохання на кілька століть.
    Бо долі занадто несхожі,
    А душі надмірно близькі.
    Та вічність лякала: не гоже
    Минуще ділити ні з ким.
    І важко сказати хоч слово -
    Нестерпний у серці щем.
    Та пам’ять вертає наново,
    Від спогадів не втечем.


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг 0 | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  14. ***
    Не хочу не зараз
    Опісля на потім
    Залишу цей спогад
    Закрию цей отвір
    Затулю обличчя
    Чужими піснями
    Забуду солодкий
    Із присмаком п’яним
    Замарення пройде
    Впаде нова зірка
    В холодні долоні
    Заплакані гірко


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  15. ***
    На троні матері-Богині
    Ти народив нам сина.
    Маля синьооке - втілення
    тисячі обраних душ.
    Вітали небеса його дощами,
    а вишні осипали білим цвітом.
    Маля тримало міцно нас за руки,
    й співало ніжну пісню про весну.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  16. ab-ortus
    Така є жіноча доля:
    Кохати і народити.
    Зтяжіла твоєю любов’ю,
    Під серцем її не носити...

    Звільнилась – відважний вчинок,
    Безмежно гріховна втрата.
    Чи можна за цю провину
    Спустошенням покарати?..

    04.03.07


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  17. По колу
    Спроба втекти від себе – у себе
    Спроба забути – не спати, не їсти
    Спроба змінити – віддатися іншому
    Спроба бути відвертою – мовчання
    Спроба вимовити – німа мова
    Спроба любити – а де ж серце?
    Збираю мозаїку з чужих віршів –
    Зшиваю собі нову душу
    Тікаючи – біжу по колу

    04.03.07


    Коментарі (6)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  18. Меланхолійне
    Габріель чекав на мене на верхівці Емпайр Стейт Білдінг. Він любив там бувати. Довго стояв, вдивлявся униз, потім підіймав погляд у пошуках лінії горизонту – це місто не мало кінця-краю та ніколи не спало.
    - Привіт. Як ти?
    Я подивилась у його прозорі очі. Великі й блакитні. Втомлені. Він був неголений. І я без макіяжу – він витяг мене просто з ліжка, по якому мене розмазала гарячка. Раніше ми не дозволяли собі такої неохайності при зустрічах.
    - Габріеле, я хочу повернутися до Нього...
    - А ти з Ним говорила?
    - Так, але Він мовчазний, мало відповідає. Що з Ним?
    - Знаєш, Він знову дивакує. Перевернув велике дзеркало, поклав собі під ноги і раз-у-раз повторює „Тепер нехай дивляться виключно на своє відображення. Більше не хочу чути про Мій образ і подобу!”
    Я подивилася вгору. Небо як небо. Вечір як вечір. Звичайна весна. Мені було морозно.
    Габріель злегка торкнувся моєї руки:
    - Все буде добре! Ми ж віримо, правда? Тримай, це тобі.
    Він пов’язав мені на зап’ясток довгу білу стрічку, шовкову. Якусь мить вона зберігала тепло його рук.
    - Гарна! – посміхнулася я.
    Ми ще трохи постояли мовчки, дивилися на захід сонця. Місто шуміло далеким відлунням...


    Коментарі (6)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  19. ***
    ми кохалися на снігу
    серед голих і чорних акацій
    твої очі зелені як небо
    твої очі прозорі як море
    поцілунки із присмаком снігу
    на червоних гарячих губах


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  20. ***
    апокаліпсис прийде влітку
    я лежатиму топлес на пляжі
    на твоїх прохолодних колінах
    розірветься небо навпіл
    вогнем запалають планети
    Сатурн полетить ген за обрій
    а море – спокійне й тихе


    Коментарі (2)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  21. ***
    півроку знервоване море
    здіймалось голодним цунамі
    до неба могутньою хвилею
    уносило сотні людей
    і сіяло пустку та смуток
    півроку знервоване море
    ходило до мене у гості
    а згодом пішло до Таїланду
    і більше не повернулось


    Коментарі (2)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -