Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 14:57:15]
Можна по-різному трактувати цей вірш, але безсумнівним залишається одне: він СТАВИТЬ ПИТАННЯ, заставляє думати, питатись свого сумління, він ЖИВИЙ...

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 15:18:08]
дякую, Ярославе.

Юрій Лазірко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 16:43:25]
Наскільки моя пам`ять дозволяє мені осягнути, то цей вірш я вже читав...
Мені так видається, що там не було другого стовпчика і навіть писав коментар...

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 17:11:22]
Ви праві, Юріє! Я його видаляла, щоб допрацювати, от тепер маємо вже щось більш-менш пристойне, що не соромно людям показати. А тоді Ви з Ростиком так його розкритикували весело, що вірш утритив усю серйозність :)

Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-05 17:20:49]
І я читав цього вірша колись. У другій строфі була пошкоджена ритміка. Вірш файний, але чи зміст не змінився після доопрацювання?

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 20:14:23]
Шановний Жорже, сприймаю Вашу оцінку як стимул до написання кращих віршів :) Проте мета мого перебування на цьому сайті скоріше не самовдосконалення, а пошуки натхнення.
дякую за підтримку

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-07 09:59:40]
Пане Олесь, Ви трошки помиляєтесь: другої строфи тоді не існувало.
Строфи не схожі між собою, це помітно. Різне римування, різне навантаження. Але зміст абсолютно той самий, тільки розширений. Не хочу заглиблюватись у генезис вірша, але якщо розбирати його зміст - варто, мабуть, вказати, на яких асоціаціях він побудований.
Кохання, як і дитина, - найдорожче для жінки. Звільнитись від того чи іншого змушують обставини (не дай Боже мені колись статі їх заручницею!). Ця втрата дуже болісна в обох випадках, і залишається людина сама, наодинці зі своєю совістю. Навічно.