ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,

Віктор Кучерук
2026.06.18 08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми

Мар'ян Кіхно
2026.06.18 03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,

Олена Побийголод
2026.06.17 22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,

хома дідим
2026.06.17 21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Олег Герман
2026.06.17 20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.

Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Борис Костиря
2026.06.17 12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.

Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,

Вячеслав Руденко
2026.06.17 09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,

Тетяна Левицька
2026.06.17 09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.

Віктор Кучерук
2026.06.17 07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.

Мар'ян Кіхно
2026.06.17 04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.

П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Овчаренко (1984) / Проза / З розділу Поезії

 Спогад
Слова твої жалем палали,
А очі молили – не їдь!
Нам було кохання замало,
Кохання на кілька століть.
Бо долі занадто несхожі,
А душі надмірно близькі.
Та вічність лякала: не гоже
Минуще ділити ні з ким.
І важко сказати хоч слово -
Нестерпний у серці щем.
Та пам’ять вертає наново,
Від спогадів не втечем.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-05-18 15:44:48
Переглядів сторінки твору 1525
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.675 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.641 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.08.29 02:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 15:45:30 ]
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-02 16:26:28]
дякую за критику, це корисно! :) чесно кажучи, останні рядки писалися важче, ніж попередні, та без натхненя, а для виправлення не хочеться вертатись до теми.
можна точніше щодо "враження"? дякую

Р С (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-02 16:39:58]
добре. "Бо душі надмірно близькі" - краще "А" замість "Бо". "Минуще ділити ні з ким" - не до кінця розумію зміст, у контексті, про який мені відомо.

Далі тре міняти - наприклад:

І важко сказати хоч слово.
Зустрітись? навряд чи колись...
А пам’ять вертає все знову.
Хоч спогадів наших торкнись...

Враження гарне, вірш гарний, емоційно сильний... але тут емоції не дуже люблять. Кажуть - коли пишеш емоцію - не можна переставати думати. Бо поезія це перш за все межі! Крім того ше є купа всяких приколів мені досі невідомих... але якшо почитати кращих авторів - то воно якось само собою розуміється.... Настільки лірично і поетично і ще й досить коротко, без лишнього передати купу почуттів і емоцій не вийшовши за рамки поезії, при чому у вірші не відчувається погоня за римою чи ритмікою чи розмірем... оце - майстерність... :)

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-02 17:13:10]
ой як я не люблю виправдовуватись...:)))
не беручи до уваги контекст, вірш є автономним. ясна річ, не можна претендувати на майстерність, пишучи пару віршів на місяць, але якщо я внесу саме такі зміни, то буду змушена підписатись "під редакцією Р.Сеніва" :)))
Повтори "бо" перегукуються з повторами "і" нижче...
За формою вірша справді можна визначити, як він писався - на одному подиху чи вимечена кожна рима. На цей вірш пішло з півтори години зусиль, та не будемо вдаватися до буденності поетичної лабораторії...:)
я поки що не зазіхаю на рейтинг майстра, тому вибачайте технічні огріхи :)))

Р С (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-02 18:39:33]
"під Редакцією" мені не тре... мене у цьому вірші й так забагато...

а шодо майстра, чому не зазіхаєш - старайся... а ми підтримаємо ;)

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 19:15:49]
Шановна Тетяно М, чи не могли б Ви до оцінки додати комантаря-зауваження, щоб автор не мучився здогадками про підстави оцінки. Буду щиро вдячна!
З пошаною
Юлія

Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2007-02-08 19:44:29]
Навряд чи Тетяна М. відповість, вона певний час була у нас редактором, нині пані Тетяна вже не з нами (за власним бажанням) і попросила аби ми видалили її акаунт, напевно разом із поставленими оцінками, отож оцінку "3,5" видаляємо.
Мені також здається, що оцінка "3,5" занадто строга. Тут я швидше погоджуюся із оцінкою Жоржа.
Хоча над останніми 4 рядками потрібно було би трохи подумати.

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 19:50:28]
Дуже дякую! Сама знаю, що останні рядки далекі від ідеалу, але оцінка без коментаря трохи дратувала

Фешак Адріана (М.К./Л.П.) [ 2007-03-16 13:45:18]
тепло... філіжаночка теплих спогадів... вірш схожий на це... спогади, як кава... інколи на них запрошують

Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 13:53:03]
:))) Але спогади, як і кави, мають звичку холонути. Тому й теплі, а були пекучо-гарячі :)
Дійсно, запрошують... інколи ;)