•  ***

двері відкриті сину, ходім додому.
ти вже по горло втопився у власну втому,

•  крила

що ми з тобою? - далі та роки.
на мить зігрітись дотиком руки.

•  ноктюрн під місяцем

ввійди в мою тишу. сьогодні ми тіні дерев
розхристане гілля навічно осіннього саду.

•  * * *

Прикуси слова свої відверті
Нас ніхто ніколи не спасе

•  * * *

Посеред світу ти один. один
вчорашня пам'ять завтрішній не вірить

•  Тобі

мати доступ до тебе - закритого і чужого
не несе нам нічого

•  печаті

тут, де попіл і сніг...
чорно-білі ілюзії вікон

•  світло падає

Ні за чим не каюся, не жалію
те що мусить - станеться поза нами

•  відлуння минулого

хто ці постаті з пам"яті, що не стали в майбутньому нами?
і приходять у сни, насвітанку, в покинуту осінь

•  зціли!..

Зціли мене! ціль не у тому, щоб бути відкритим
розбити ілюзії, пам"ять на друзки розбити

•  * * *

стріляй мені в душу - лиш добре цілься
ця осінь - як вірвана тятива

•  * * *

Смутку у вікнах холодно.
дощ перемив асфальт

•  Карпатська мелодія

вже далеко за північ, вже далеко до завтра
нерозбірливий час, що цю ніч не збудив

•  голос

я чую твій голос в пронизливо довгих гудках
в холодних вагонах,

•  я тебе перепишу

я тебе перепишу у нову пісню
я себе перестрою у інший стрій

•  на лінії втечі

Знаєш, як після бою
в пам'ять врізається звук

•  бродячим котам

відлік проходить, як дим крізь груди
все, що колись піддавалось нам

•  молитва

Дай мені, Боже, світлого розуму. Чистої дай душі.
Я заховаюсь в любові, як у небеснім плащі

•  пам"ять. із циклу "непрочитані листи"

Я озираюсь назад. Там досі приходять листи.
І, дивним чином, з наближенням до весни

•  і ще один раз...

Ти навіть не озирнешся, навіть не скажеш що
я перестала жити на висоті твого неба

•  листи з минулого

Вони до Тебе ні кроком , ні словом ближчі
просто собі тіні на попелищі.

•  подвійне дзеркало

Тінь моя ходить по підвіконнях, по заметених снігом дахах.
Тінь моя знає більше, ніж я про себе.

•  лід, а під ним земля

Важче, коли не зразу, а тихо отак, здаля
дні висихають, як гілля чи як моря

•  січень

із неба без просвітку ллється вода
за край переходять обвітрені спини

•  * * *

Жінка, чи просто душа у жіночому тілі?
крила порубано - все ж залишаються білі

•  впоперек доріг

Мій світ, закутий ланцюгами днів,
іржавими промоклими дахами.

•  * * *

Ось так, мій Ангеле... летять у даль слова
І сни летять, як лебеді у вирій.

•  танго у до мінор

Гасне у залі світло.
Лиш тіні червоних штор.

•  Не прирікатися...

Не прирікатися на біль -
пече...

•  ** ** **

Все має ціну. Мов на вістрі ножа
Танцюй поки юрбище прагне баталій!

•  Тепер

"Тепер" триватиме. І час, немов клубок,
розмотується в спраглості хвилин.

•  Колискова

Хай тобі насниться зіронька на сході
І рогатий місяць між стрімких тополь.

•  Навіяне

Коли час протікає крізь нас рікою
Навіть з велетнів духу - одні хребти.

•  ** ** **

Не кликала...Та, все ж, не проганяла.
З усіх чужих я прийняла - Тебе.

•  Знаю!

Ривком вперед, ні страху, ні конань
Жилаві струни у душі напнуті

•  Ми будемо завтра

А ким ми будемо завтра? Коли перетліле сонце
Зійде із іншого боку. А ми ще в вчорашнім дні

•  * * *

Заховайте сліди у підмур’я великого міста
Де висока трава проростає крізь сірий асфальт.

•  Дорости...

Я лечу в ці агонії, в біле знекровлене небо.
І здається усе!.. Та мене повертають назад.

•  * * *

Вітер у спину. Зброю у руки.
Зранку над нами кружлятимуть круки.

•  :))))

Все із спогадів виберу – аж із самого дна.
І стискають все дужче кайдани німого болю.

•  * * *

Падає у невідворотність моє осяйне послання
ангелам, що кружляють десь у височині.

•  * * *

Третій постріл у груди і вже по закінченню мрій
Епітафія осені. В пам'ять вкарбований голос.

•  Libertango

Дівчинці, що танцює – темно червоні квіти.
Погляд її - як виклик, близькість із нею - мить

•  * * *

Перестуком коліс і відлунням холодних перонів
Перехреститься пам'ять, бо все вже колись відбулось.

•  Говори!..

Чорний місяць і ти вже не бачиш і власної тіні.
Говори про любов, про розлуку свою. Говори.

•  * * *

Ці міста і будинки, ці великі держави,
Безконечно осінні холодні вокзали.

•  На останньому колі

На останньому колі іще не закінчиться битва.
Цілий світ на межі, та по різні з сторін барикад.

•  Присвячується тим, у кого я вірила

Світла пам"ять тобі, мій учителю віри і правди.
Помолюся за тебе крізь ночі до чорних небес.

•  Коли нічого більше не існує...

Ще чути музику... Віолончель і мі мінор.
І вся свідомість загнана в ці звуки.

•  Зсередини

За горизонтами мости по паралелі.
Тримаю волю міцно в кулаці.

•  КРІЗЬ ЗАГУБЛЕНІ ЛИСТОПАДИ

Дощ упав на дахи. Простягаєш долоні до неба.
Кожна осінь подібна, немов зашифрована туга.