Світла пам"ять тобі, мій учителю віри і правди.
Помолюся за тебе крізь ночі до чорних небес.
Десь глибоко в душі я ховаю загублену пам"ять
Щоби ти хоч на мить, на секунду для мене воскрес.

У холодній квартирі мого поверхневого світу
Грає в піжмурки час і міняє то літо, то сніг
І блакитна планета продовжує далі летіти
По одній з невідомих фізичній науці орбіт.

Так усе безупинно проходить невидимі грані.
Хтось казав, що нема неможливого - певно нема.
Залишаються речі, що досі для мене не знані
І такі велелюдні і дуже самотні міста

Навіть деколи дивно, як все пролітає десь поряд.
Я, втрачаючи віру, іду на нову висоту.
І не знаю, як дальше. І тільки задуманий погляд
Я його наче світло крізь ціле життя пронесу