Автори /
Дружня рука (1973)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вечірня фантазія
•
Подароване серце
•
Відкрило серце всі свої віконця
•
Емоція з мовчання і пісень
•
Намалювати жінку
•
Підробка*
•
При вході роздавали ролі
•
"Храм" науки
•
Я п'яний тобою
•
Жінка, народжена музикою
•
Магія весни
•
В щоденний гамір замурована людина
•
Перипетії людської природи
•
Є зовсім різні, а таких більше нема
•
Весно, ти чуєш?
•
Ми живемо з тобою над хмарами
•
Залізна маска
•
Очей Світи
•
Біди сучасного Гамлета
•
Царівна - просто скарб, а ось Іван – Дурак!
•
Душа Висоцького. 2015 рік.
•
Лише раби на пана ждуть
•
Мрія про Україну
•
Що цінності в безкриллі
•
Допомога мольфара
•
Якщо би жили ми у вимірах кількох
•
У прірву кинуто думки
•
Не відпускай моєї руки
•
Це моя земля
•
Тепло
•
Чміленко*
•
Кам'яна Могила
•
Чи справжня ти? Чи справжній я?
•
Клоун
•
Лія Ахеджакова
•
Ліліан Лейтцель
•
Ти була, ти є, ти будеш
•
На перетині реальностей
•
Під куполом цирку
•
Я знову слухаю тебе, Шопен
•
Чудовисько і Красуня (переосмислення)
•
Цей світ - людська душа
Як я тебе сьогодні привітаю?
Просто зіграю.
Просто зіграю.
Куди покладеш моє серце?
У серце своє звісно.
У серце своє звісно.
Якщо її побачив ти здалеку,
Біжи. Це спалах. Це тобі дарунок.
Біжи. Це спалах. Це тобі дарунок.
Любов – це гарно.
Це ніколи не відраза.
Це ніколи не відраза.
Задали нам урок: намалювати жінку.
Завдання виявилось зовсім не просте.
Завдання виявилось зовсім не просте.
Один дивак
Образився не жарт,
Образився не жарт,
При вході роздавали ролі.
Кому яка? Оце для режисера надзадача …
Кому яка? Оце для режисера надзадача …
Для насолоди розуму й очам
Стоїть у місті «храм».
Стоїть у місті «храм».
Я п’яний тобою,
А зовні не скажеш,
А зовні не скажеш,
Це неймовірно. Ти така жива.
Поки я граю, ходиш, розмовляєш.
Поки я граю, ходиш, розмовляєш.
Чи буває таке на землі,
Щоб ні разу раніше не грати,
Щоб ні разу раніше не грати,
Ти стоїш у місячному світлі.
Така незвичайна, така таємнича.
Така незвичайна, така таємнича.
Я хочу, щоб була щасливою країна,
І щоб це іноді залежало від мене,
І щоб це іноді залежало від мене,
Є зовсім різні, а таких більше нема,
Щоб я у них пропав чи утопився,
Щоб я у них пропав чи утопився,
Вже по бруківці стукають підбори …
Услід летять не тіні, а узори.
Услід летять не тіні, а узори.
Ми живемо з тобою над хмарами,
Хмари видно під нами внизу.
Хмари видно під нами внизу.
Мене закрили в родовому замку.
Порожні стіни мовчазних портретів.
Порожні стіни мовчазних портретів.
Колись в пітьмі я храми будував.
Стояла коло мене і гордилась.
Стояла коло мене і гордилась.
Знову сидиш годинами в моїх очах!
Серйозно сміючись, ти сердишся на мене.
Серйозно сміючись, ти сердишся на мене.
Моя ти вчителька з Весни.
Хай не реальність це, а в сні.
Хай не реальність це, а в сні.
Люблю. Пробач. Я не шепочу. Я хриплю.
Ти думаєш, що іноді кричу. А я так плачу.
Ти думаєш, що іноді кричу. А я так плачу.
Книжки палити. Є у дурнів звичка.
Ще будувати тюрми, табори.
Ще будувати тюрми, табори.
Дивуюся. В моєму кріслі гостя.
Всміхнулась. Нею вражений мовчу.
Всміхнулась. Нею вражений мовчу.
У очі інквізитора дивитись,
То справді задоволення мале,
То справді задоволення мале,
Щось непривітна Верховина. Уся в вітрах …
Колиба двері мов сама відкрила. Ламаєш страх.
Колиба двері мов сама відкрила. Ламаєш страх.
Якщо би жили ми у вимірах кількох.
Одразу. І не були рабами часу.
Одразу. І не були рабами часу.
У прірву часу кинуто думки.
Цікаво глянути, як все було насправді.
Цікаво глянути, як все було насправді.
Не відпускай моєї руки.
Мені ця ніжність надважлива.
Мені ця ніжність надважлива.
Це моя земля …
Не пай, який мені вділили.
Не пай, який мені вділили.
Тебе не бачив цілу «вічність»,
Та що там вічність … кілька днів,
Та що там вічність … кілька днів,
Чудовий фермер. Рідний син землі
Втішалася тобою Україна.
Втішалася тобою Україна.
Дванадцять тисяч років,
Ламаючи всі офіційні строки,
Ламаючи всі офіційні строки,
Чи справжня ти? Чи справжній я?
Ото надумана дилема.
Ото надумана дилема.
Я працюю клоуном,
Я роблю життя смішним,
Я роблю життя смішним,
Ви так сміливо говорите,
Ви кажете: немає вибору.
Ви кажете: немає вибору.
Сто сорок три сантиметри
І сорок три кілограми.
І сорок три кілограми.
Ти просто є.
Це так багато в цей зимовий вечір.
Це так багато в цей зимовий вечір.
Життя у шахах -
Така реальність.
Така реальність.
Під куполом цирку він тримає її з останніх сил,
Вона вмовила його, щоб без страховки.
Вона вмовила його, щоб без страховки.
Я знову слухаю тебе, Шопен,
Ця музика твоя - якась безмежна.
Ця музика твоя - якась безмежна.
Блукаєш в замку
Людям і собі самому
Людям і собі самому
Пекучий здогад пропалив свідомість:
Той світ навколо – то людська душа.
Той світ навколо – то людська душа.
Огляди