Пекучий здогад пропалив свідомість:
Той світ навколо – то людська душа.
Якщо душа в темряві, то і світ навколо чорний,
Така … не варта мідного гроша …
Якщо ж душа як вечір над рікою,
Весняний ранок у саду,
Одразу робиться і світ такий навколо,
Тоді життя все схоже на весну …
Той самий світ, та різні очі,
Не кожен може бачити, що хоче,
Не кожен зрозуміє, де добро, де зло,
Бо зовсім різне світу тло …
Бо душу не наповнювали музика й вірші,
Бо перед очима тільки бариші,
Бо дружба у дитинстві поруч не пройшлась
Кохана не шукалась. Тому і не знайшлась …
Один глянув у світ і бачить весни цвіт,
Дівчата як зірки, веселі дітлахи,
А інший вкрасти де, і потім як втекти,
Що є там в душі, це й бачиш різний ти …
Скільки тих душ, багато так світів,
Світи ці всі то в мирі, то в війні,
Світи буває так переплелись,
Один без одного вже не підуть кудись …
Рідні світи на допомогу кличуть всі.
Дороги ці буває, що прості, прямі,
Буває, що не знайдеш вже шляху
Ну як знайти таку - глуху, сліпу?!
Коли здавалось чорне все кругом,
Прогнавши із думок усе пусте,
Все те, що видавалось урочистим,
За справжню мить змінити можна все,
І світ навколо раптом стане чистим …