Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Федів (1969)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Гординя
    Людина обертається у силует,
    Коли у долі нехтує нюанси,
  •   Картина
    Ідеї полонили долі полотно,
    Таланту підкорилася нова вершина,
  •   Пошепки
    Казали пошепки: «Ти трохи відступи,
    Дорога істини кишень не наповняє,
  •   Одна мить
    Обрізали свободи одну мить,
    Казали, що її уже не треба,
  •   Струни долі
    У струни доля б’є і нотами печалі
    Записує мелодію душі,
  •   Жура осіння
    Журою осінь у душі лунає,
    І позолоту витирає небуття,
  •   Ноша долі
    Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
    І мріють, аби ноша легшою була,
  •   Питання
    Чи має існувати світ,
    Коли не чує плач дитини,
  •   Добрі справи
    Робіть великі добрі справи,
    Або маленькі добрі дії.
  •   Чвари
    Баталія буяє поміж нами,
    І гороскоп лихий цієї днини,
  •   Побратими
    Рушали побратими у похід,
    У полум’я, яке уже чекає,
  •   Без остраху
    Дозволили казати слово,
    Підняти очі від землі,
  •   Глибоко
    "Глибоко у душі"… На скільки це глибоко?
    А за красивими словами – пустота…
  •   Щоденна мантра
    Лунає мантра: «Жити буде краще…»,
    А шлях уже імлою оповитий.
  •   Прагнення
    У намірі дістатися до неба,
    Минаючи чужі бажання,
  •   Зоряна дорога
    Зоряна дорога - полум'я любові,
    Зачарує нею молоді серця,
  •   Ніколи…
    Коли озвучено у запалі: « Ніколи…»,
    Чи є надія на дорогу кращу,
  •   Негода
    Дощі стіною. Виграє негода.
    І обриси міняючи реальні,
  •   Сила слова
    Слова набоями у стрічці кулемета,
    Аби у душу цілити людини,
  •   Свобода вибору
    Особисто шляхи обирає,
    Чи у долі питає дорогу
  •   Фантики
    Коли життя ховаємо у фантики,
    У кольорові і яскраві папірці,
  •   У полоні буденності
    Кому негода не дає покою,
    А хто немає долі у погожі дні
  •   Акції
    Життя іде від акції до акції,
    І має "ідеальний" результат,
  •   Емоція
    Емоція утворює реальне,
    Його охоплює енергією дива.
  •   Йде зима…
    Є зима? Де зима? Це зима!
    Рукавами сніги розсипає.
  •   Поговорімо...
    Балакаємо нині про… Турботу,
    Якою доля душу обсідає,
  •   Сафарі
    Сафарі на тебе, а може на мене...
    Полює омана на душі людей,
  •   Розкидало життя
    Долею несе їх у світи,
    Але сон повертає до дому,
  •   Порада
    Балакали і волали,
    Не переконали.
  •   Поділюся красою
    Утішає висока блакить,
    Я її опишу поетично,
  •   Зима та сніг
    Чекаю сніг і магію зими чекаю,
    Її оцінюючи силу за вікном,
  •   Зміна настрою
    Як небо утрачає позолоту,
    Гілля його укриє кракелюром,
  •   Не стій стовпом
    Хто у житті долає течію,
    То має у воді мочити ноги.
  •   Обрії
    Волію обрії наздоганяти,
    Де ефемерні є у долі силуети,
  •   Cвій небокрай
    Я барви беру у веселки,
    Якою єднає блакить,
  •   Осінь
    Нема у осені повтору,
    А є контрасти кольорів -
  •   Линули
    Обоє линули за обрії печалі,
    І зорями у небі малювали шлях.
  •   Доля стала сумна
    Багато маємо зла,
    Опарою воно виростає,
  •   Ляже ябко у росу
    Ляже ябко у росу за вікном
    Це останнє, яке має гілля.
  •   Любов
    Себе любов не подарує темноті
    І не наповнює образою серця.
  •   Гілля вітер хитає
    Гілля вітер хитає, хитає…
    Хмара у небі лине, пливе…
  •   Не сказали
    Любується косицею, бажає, щоб зірвали.
    І диво – квітку рученятами тримає.
  •   Непомітне перетворення
    Чого муляє у душі,
    І серце у полоні б'ється?
  •   Прощання
    У позолоті осіннього листя –
    Риси прощальної церемонії,
  •   Площина
    У спокою і цноті площина
    Заманює своєю чистотою.
  •   Суперечки
    А чи уміємо ми істину шукати,
    Коли свої озвучуємо аргументи,
  •   Пошук
    Шукаю мотивацію у морі суєти,
    Енергію на дріб'язкове витрачаю,
  •   Завірюха
    Завірюхою доля кружляє,
    Замітає знайомі пороги
  •   Потаємні двері
    Великі небеса сльозами рвало,
    І береги потоками води залило,
  •   Втрата дитини
    Я не маю у собі дитини
    Не тоді, як дорослим стаю,
  •   Не вистачило
    Не вистачає слів, аби переконати,
    Ідея на ходу міняє що було,
  •   Скажи
    Скажи, що це не кров червона, а калина
    Порозсипає ягоди свої тугі,
  •   Уверх та вниз
    А я іду у гори – полонини,
    Аби почути співанки вітрів,
  •   Нічні вогні
    Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
    Осіяли його діаманти,
  •   ЗЕлені…ти?
    ЗЕлені рішення, ЗЕлені наративи,
    Але немає екології душі.
  •   Нема жалю
    Немає болю і нема печалі,
    Нема жалю, що забирає течія,
  •   Хотів
    Хоче зізнатися, не знає що казати.
    Хоче робити, а не вистачає сил.
  •   На варті почуттів
    Вона стає на варті почуттів,
    Або кодує обереги долі,
  •   «Маленька» людина
    «Мала» людина, що живе у суєті,
    Вирішуючи запити домашні,
  •   Не помітив
    Не помічає, що міняє світ,
    Не знає, як уже новий нюанс
  •   Ключі від неба
    Калічить долі, аби свою будувати,
    У гонорі гріха не помічає,
  •   Цілий світ
    Живе людина і бажає мати світ,
    І буде діяти, аби усе зібрати.
  •   Олівці
    Ми у житті усі, як у пеналі олівці,
    І маємо писати свою долю –
  •   Зламали
    І радили усі :” Роби отак! “
    А я робив, як побажали.
  •   Миттєвості
    Набирає оберти життя,
    Ілюзія оповиває світ,
  •   Ніч у місті
    Вечір минає, а дім засинає…
    І у ньому згасають вікна – очі…
  •   Ми
    Того ми не уміємо прощати,
    Хто наповняє мову ницими словами,
  •   Владні мрії
    Я тіло дугою гну у поклоні,
    Усе, що "бажаю", є під ногами.
  •   Владні бажання
    Усім жадає заліпити очі,
    Сліпими конірує, як бажає,
  •   Дитячий малюнок
    Дитя малює світ на площині -
    Будинок, сонце, квіти і дерева,
  •   У вишиванці
    У вишиванці доля оживає,
    Уміщує у хрестику усі світи,
  •   Доля обирає
    Із вітром нині доля розмовляла,
    Питала, а кому вона потрібна,
  •   Складають рученята оригамі
    Складають рученята оригамі,
    Об'єм уже міняє площину,
  •   Щоб слово звучало
    Натягую слово струною,
    Яке у душі залунає,
  •   Дві радості
    Ось моя доля, дві радості – гордості,
    Закутана ковдрою, лине у сні.
  •   Дарує людям крила
    Дарує людям крила і усмішка, і слово,
    Витягує наснагу, яка є у пітьмі,
  •   Він нині зліва…
    Він нині зліва – вчора справа,
    А позавчора навпаки.
  •   Зиму питаю
    Питаю зиму, що дорогу замітає,
    Чия за обрії котилася зоря?
  •   Міркування
    Для чого жити на землі,
    Яку дорогу обирати,
  •   Ранковий простір
    Поля ранкові молоко залиє,
    Туман у трави сіє діаманти,
  •   Дежавю
    Чергова маска на екрані
    Озвучує чужі слова -
  •   Ранок
    Розмиє лісу обриси туман.
    Зоря уранці тихо випливає.
  •   Політ
    Коли літаю і літав у цьому сні,
    Банальне: «Ти ростеш.», - не зачіпає,
  •   Маски
    Нині вулицею гуляю,
    І очі очима ловлю,
  •   Совість
    Вона полинула до людей...
    Їм, зазираючи в очі,
  •   Гармонія пропала...
    Немає рівноваги. Гармонія щезає...
    Ходила біля мене, але її нема.
  •   Чи «Так!», чи «Ні!»
    Умійте ясно говорити: «Так!»,
    Коли упевнені у правоті позицій,
  •   Передозування
    Сіяє жовтий ліхтар у вікні,
    Аморфними є силуети,
  •   У пошуках правди
    Немає правди, де лише мовчання,
    Її ховали цензори у скрині,
  •   Зневіра
    Зневіра буяє – у слові і ділі.
    Ламає усе у душі і у тілі.
  •   Україні
    Вона терпіла від наруги, болю
    І ворогів, які її жадали.
  •   Про минуле
    Історія допомагає жити,
    У пам'яті минуле оживає,
  •   Падає зіронька
    Падає зіронька з неба.
    Омріяне я забажаю -
  •   Умійте тішитись
    Умію утішатися життю,
    Як суєта усе з’їдає,
  •   Ріка пам'яті
    Ріка пам'яті за обрії щезає
    І наші дії забере собою.
  •   До друга
    Він недалеко. Зустрічі. Розмови.
    Бажаємо усе обговорити.
  •   Небесній сотні
    Небесна сотня білі крила опускає
    І огортає ними небокрай,
  •   Знайти себе
    Минає силует у обрії надії
    Щезає, не дає упізнавати,
  •   Приходить час
    Омана душу забирає,
    І зимне серце не болить,
  •   Бажання змін
    Саме бажання змін не гарантує зміни,
    Але воно показує нові світи.
  •   Неподільне
    Лазурні небеса не поділити
    І серце не розіб’ю на частини,
  •   На виставці
    Цікаве полотно. У ньому - таїна.
    Експресія химерна лінії вражає.
  •   Чужа думка
    Пильнуємо за думкою про нас,
    В’язали дії норми у суспільстві,
  •   Світло зірок
    У світлі далеких зірок,
    Яке у ночі засіяє,
  •   Повернення
    У країні весною квітують розмаї,
    А веселка дарує барви землі,
  •   Підкорення вершин
    Побачимо нове і незбагненне
    У русі на омріяні вершини.
  •   У далечінь
    За обрії іде забуте почуття,
    Проектор долі у ночі моргає,
  •   Краса поряд
    Дивує світ появою краси
    У дещиці і дії повсякденній,
  •   Весняний настрій
    Іду я легко, щезає тяжіння,
    Світи, які мінялися вдихаю,
  •   Лінія
    Лінія міняє усю форму,
    Окреслює собою площину.
  •   Порепана душа
    Порепана душа, як верх старого черевика,
    І тріщини запилені – дороги у життя.
  •   Заплакала весна
    Холодно. Душа моя болить,
    У дощі оплакує весна,
  •   Вітер віє
    Вітер віє, пада листя,
    Ягоди калини.
  •   Складові існування
    Усе життя людей наповнює історію,
    Новелами утворює світи,
  •   Для чого жити?
    У запалі стає на зігнуті коліна,
    І має цілувати п’яту точку
  •   Паралельність
    Нічний потяг, старенький вагон -
    І дорога у кілька годин.
  •   Надія є...
    Надія є, і час лікує,
    Отямляться усі, хто спить.
  •   Шевченкові
    Пророком був! Пророком є!
    Пророком буде України!
  •   Шанс
    Переповнює чашу терпіння,
    І палає у людях протест,
  •   Відносність часу
    Час заховали у годинниковий механізм,
    Що нараховує мені секунди і години,
  •   Дерева розмовляють
    Дерева зашуміли: "Час минає...",
    І бачене оповідали, і почуте.
  •   Дорога до правди
    Ставай, іди! Благаю уставай!
    Не вірю я, що сил уже немає.
  •   Перші кроки
    Дитя на ноги підвелося і пішло,
    Воно іде невпевнено, зате щасливо.
  •   Чому він так не любить Україну? (сепаратистам)
    Чому він так не любить Україну,
    Блакить її небес і золото ланів?
  •   Спогади
    Учора…Нині…Завтра…Післязавтра…
    Рахує календар одноманітні дні.
  •   Мудрість вічності
    Все мудре вічного у пам'яті народу,
    У мові, що пережила віки,
  •   Прості рішення
    Корисно, коли рішення одне?
    Я не шукаю інші варіанти.
  •   Не забувай
    Не забувай як розпускаються бруньки,
    А білі шати одягає черемшина,
  •   Для «слуг народу»
    Ми волали, а влада глухою була,
    Голосили, а нас не почули.
  •   Надії?
    «Побудувати! Досягти! Реформа діє!»,-
    Лунали голосно слова.
  •   Не знищити
    Наруга над святинями душі,
    Які оберігаємо віками,
  •   Порожнеча
    Весна не може горе подолати,
    Не радує тепло і білизна садів.
  •   Полеглим
    Ми пам’ятаємо усіх,
    А ноша ця нам душу крає.
  •   Краса життя
    Є у життя краса - це різнотрав’я літа,
    Осіннє золото і білизна зими,
  •   Світло
    Ця влада обіцяє світло у кінці тунелю.
    Ми усі увіруємо, і має бути так.
  •   Аркуш
    Аркуш на столі перед тобою
    Занотовує думки митця,
  •   Материнське слово
    Лови слова у океані звуку,
    Які у наші душі засівали мами,
  •   Дощ
    Розмиє обриси і нóве починає,
    Щезає сірий пил у течії води.
  •   Незмінне
    «Мине усе»,-
    Казали архаїчні мудреці.
  •   Правда
    Багато правди не буває,
    Бо завше істина одна.
  •   Шлях до мрії
    Іти… Іти уперто уперед...
    І мрія вимагає, і бажання.
  •   Вибір
    І знову у нас вибору немає -
    Знайомі лиця і слова відомі.
  •   33- тій
    А біль і нині не дає заснути
    Габою мою землю накриває.
  •   Вибори
    Іти? Чи ні? Яке питання?
    На вибори? Маю іти.
  •   Політ митця
    Він біля мене, а душа далеко.
    Надією у задуми летить,
  •   Керунок
    Коли міняємо існуючі світи,
    У новому шукаємо рятунок,
  •   Руйнування фантазії
    Візії немає у надію мою,
    Побудували нові будинки.
  •   Творчість і Байдужість
    У Творчості Байдужість запитала:
    Навіщо гарувати у житті?
  •   Розмови
    Я хороше умію говорити
    І відповіді маю на питання,
  •   Фантазія
    Я на балконі і у даль широку
    Дивлюся і себе уявляю
  •   Закономірність
    "Хто не живе, тому не помирати"
    Є тезою у філософії буття.
  •   Порівняння
    Слів небагато, як ми є маленькі,
    Але рідна людина усе розуміє.
  •   Закони
    Утворено закони на піску
    І рівними укладено рядами,
  •   Моїм учителям
    Осіння пора у багряне усе одягає,
    Юрбою у школу весела іде дітвора.
  •   Мости.
    Ламаємо у суперечці списи,
    І палимо у ній усі мости.
  •   Ніч
    Мені ця ніч дарує порятунок
    За марноту минулого життя.
  •   Для Чиж
    Записує слова у конструкцію,
    І кодує таємні знання,
  •   Пісня
    У серце лине сум за очі волошкові,
    Калинові уста і вигін чорних брів.
  •   Почуття
    А почуття говорять,що не сила жити,
    І серце не іде у такт з брехнею.
  •   Кохання
    У океані слів шукаю одно,
    Аби у душі одізвалось,
  •   Казка
    Оповідайте казку дитині ,
    Яка далеко її поведе,
  •   Мелодія.
    Мелодія, як символ існування
    Усього, що існує на Землі,
  •   Слова
    Слова, слова і є одні слова,
    А істина лягає у цитати.
  •   Кумові (Гривінському В.Я.)
    У чорноті, гадаю, усе просто.
    І чорнота не має вороття...
  •   Традиційно
    Вони голосували усі: "За" ,
    І не боялися… За що казали…
  •   Обов’язок
    Уже один, а родичі далеко,
    У хвилі линули усі униз,
  •   Не ображай митця
    Не ображай Митця ні дією, ні словом,
    Він ніби магією зупиняє час,
  •   До зірок
    Жадає хто зорі у неба?
    І чому забажає їх?
  •   Омана
    Омани слово лагідно і ніжно,
    У дії зачаровує людей,
  •   Таємниця мистецтва
    Ти подивися, як митець працює,
    І як свою нову оцінює модель,
  •   Пережите
    Не пояснити муки і страждання,
    Коли душа у горі не болить.
  •   Мрія
    Шалена, рожева, казкова -
    Епітетів ряд обираю,
  •   Прогрес
    Ми розробляємо таблиці і схеми,
    Описуємо наукові дилеми,
  •   Життєве поле
    «Життя прожить - не поле перейти»
    Слова цитуємо відомі.
  •   Пасьянс
    Розкладає доля пасьянс,
    Колоду ретельно тасує,
  •   Зміни
    Нової долі чекаю,
    Казати боюся собі,
  •   Колір
    Буяє колір там, де є сміливі,
    Лягає на цнотливо біле тло.
  •   Кава
    Ось філіжанка кави на столі,
    Маленьке диво з таїною долі.
  •   Вісімнадцять
    Уже вісімнадцять.
    Зоря сідає,
  •   Свіча
    Горить свіча, поволі тане віск,
    І полум’я метеликом літає.
  •   Думки
    Думки посіє у слова,
    Отримає узори на папері.
  •   Самотність
    Не дивися на мене у кільце диму,
    Бо усе одно нічого не вийде.

  • Огляди

    1. Гординя
      Людина обертається у силует,
      Коли у долі нехтує нюанси,
      Або гординею замінює портрет
      І оминає совісті аванси.

      Як піднімаючи нагору своє Я,
      У власні вірує координати,
      Не помічає, як іде чуже життя,
      Не хоче його дію визнавати.

      Пихою зупиняє течію буття
      І перетворює її в болото,
      Старається, аби амбіції сміття
      Перетворилися у чисте злото.

      Не відає, що утішається гріху,
      Або свідомо нагинає долю.
      Але, будуючи майбутнє на піску,
      У клітку золоту ховає волю.

      Душа перетворилася у моноліт,
      І совісті вона не потребує,
      Коли її гординя завоює…
      Але триває інколи у сні політ,
      Що мрією дитячою осяє світ,
      І силу славолюбства нівелює.
      2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Картина
      Ідеї полонили долі полотно,
      Таланту підкорилася нова вершина,
      Енергія шукала виходу давно,
      Своєю силою формуючи картину.

      Вона сама уже дарує результат,
      Але є сумніви…Чи все було як треба?
      ЇЇ поява у житті – це добрий знак,
      Який дорогою лягатиме до неба.

      Лінія сюжету оживає знову,
      Заманюючи душі у тенета мрії,
      Пензлик долею окреслює основу,
      А мрії таїна утілює надії.

      Вона описує етапи у житті,
      Указує, що обрано дорогу вірно,
      Усі думки і кольори на полотні
      Серця бентежать глядачів закономірно…
      2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Пошепки
      Казали пошепки: «Ти трохи відступи,
      Дорога істини кишень не наповняє,
      І дія ця нікому не несе біди,
      Омани дещиці ніхто не помічає».

      Це ніби совість відвернулася на мить,
      Дрімає, змучена роботою важкою.
      Гріха не бачать очі – серце не болить,
      І не воліє підійматися до бою.

      А ти лишень робив обабіч один крок,
      Мізерні рухи у великому потоці,
      Але душа запам’ятовує урок,
      Вирішує, де ти і на чиєму боці.

      І колисає душу марнотою мла,
      Її поволі огортаючи собою,
      У силуети обертаючи тіла,
      Керує сірою у вимірі юрмою.

      І рухає у інший бік життя усе,
      Де совісті уже ідея не палає,
      Аморфна течія за обрії несе,
      І сліду на спіралях долі не лишає.

      Омана, вдало підбираючи слова,
      Душею володіти забажає нині,
      Аби не було її сяйва у людині…

      І ця дилема вибору є вікова,
      Але якщо існує голова,
      То знає, що душа із совістю – єдині.
      2021.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Одна мить
      Обрізали свободи одну мить,
      Казали, що її уже не треба,
      За обрії надія не летить
      І не черпає магію у неба.

      Обрізали свободи одну мить
      І нею поламали мою долю,
      Що без цієї частки не горить,
      А тліє і руйнується без бою.

      Обрізали свободи одну мить
      І мрії поховали у могили,
      Моя душа обділена болить,
      Запитує: «Навіщо це робили?»

      Запитує, бо має відчуття -
      Узяли нині, заберуть і завтра,
      Їх дії оминає каяття,
      Згасає у ночі остання ватра.

      Обрізали свободу не на мить,
      Уже її ідея не чіпає,
      Знамено у бою не майорить,
      І марнотою душі огортає.

      Свободі залишили одну мить,
      Але не помічаючи нічого,
      Живемо чи існуємо убого…

      На обрії надія мерехтить,
      І віра є, що полум’я горить -
      Енергія, яка дає свободу.
      2020




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Струни долі
      У струни доля б’є і нотами печалі
      Записує мелодію душі,
      А течія її описує спіралі,
      І понесе поволі до межі.

      У струни доля б’є, аби почули люди,
      Які ідуть юрмою у імлі,
      І звуками її, наповнюючи груди,
      Надію не губили у житті.

      Надію у зорю, яка веде до волі,
      Собою осіяє небокрай,
      За ним уже немає ницості і болі,
      Та чи усіх очікує там рай?

      Тому і доля б’є у струни одкровення,
      Нагадує, які були шляхи,
      Новели прожиті і дії сьогодення
      Беруть на свої шальки терези.

      І хто перебирати далі має струни,
      Як терези зафіксували мить?
      Мелодія душі, жадаючи фортуни,
      У невідомі виміри летить.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Жура осіння
      Журою осінь у душі лунає,
      І позолоту витирає небуття,
      За обріями доля заховає
      Багряні кольори минулого життя.

      Танцює листя у пориві вітру,
      Літає високо і падає в піке,
      Закінчує у фільмі осінь титри,
      Але кіно розпочинаючи нове.

      Гарячі фарби, золоті нюанси
      Дощами долі забирає течія.
      У вимірі, міняючи баланси,
      Уже очікує зимова колія.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Ноша долі
      Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
      І мріють, аби ноша легшою була,
      Аби її не змінювала доля дуже,
      А ще дорогою по рівному вела.

      Вони воліють, оминаючи підйоми,
      Жадану нішу полонити у житті.
      Кому потрібні болі і судоми,
      Щоб на вершині бачити свої хрести?

      Коли усе поволі лине течією,
      Без дії вітру у полоні марноти.
      Душа не думає, що буде за межею,
      І ношу долі обертає у плоти.

      Але є ті, які воліли іти далі,
      І не обмінювали долю на медалі,
      Долаючи нові висоти у собі.
      І оминаючи у суєті печалі,
      Не утішалися дещицею моралі,
      Свої хрести не залишили марноті.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Питання
      Чи має існувати світ,
      Коли не чує плач дитини,
      А як лунає Богу звіт,
      Ми оминаємо причини?

      А ще звикаємо до зла,
      Яке у владі розкошує,
      Чекаючи коли імла
      Порожні душі завоює.

      Омана «істину» свою
      Утілює без перепони,
      Міняє долі течію
      І переписує закони.

      Перевертаючи слова,
      Бажає волю дозувати,
      І знає, клітка «золота»
      Допомагає панувати.

      А де є місце для душі,
      Чи ми у вимірі чужі,
      Який поволі загниває?

      Імла малює міражі,
      Заманюючи до межі,
      Та її совість не пускає.
      2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Добрі справи
      Робіть великі добрі справи,
      Або маленькі добрі дії.
      І не очікуючи слави,
      Ви подаруєте надії.

      Немає бути нагороди,
      Єдина щирість є ціною,
      Добро без неї несе шкоду,
      Охоплює усе журою.

      Учора, нині і ще завтра,
      Несімо долі допомогу,
      І залунає її мантра,
      Яка дарує перемогу:

      «Робіть великі добрі справи,
      І для людини, і держави,
      Утілюючи щирі мрії»…

      І хвилею потужні лави
      Рожеві змиють окуляри,
      І бажане стає у дії.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Чвари
      Баталія буяє поміж нами,
      І гороскоп лихий цієї днини,
      Іде маніпуляція словами,
      Ламає пережите щохвилини.

      Руйнуємо усе на мапі долі,
      Міняємо її категорично,
      Робило натяки нам серце кволі,
      Але оцінюємо їх цинічно.

      І не бажаємо нікого чути,
      Емоцією доля запалала,
      Вона образи не дає забути,
      Нагадує, із чого починала.

      А ми описуємо цю провину
      І згадуємо інші прорахунки,
      Химерною стає життя картина,
      Обійми і кохання поцілунки…

      Та коли воля є це зупинити,
      Тепло душі своєї поділити
      І щиро глянути коханню в очі,

      То серце зажадає відродити
      Жагу любові, аби нею жити
      І подарує незабутні ночі.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Побратими
      Рушали побратими у похід,
      У полум’я, яке уже чекає,
      Пора осіння замітає слід,
      А Чорний ліс ідею захищає.

      Дорогою - крізь терни до зірок,
      Долаючи червоні заметілі,
      І дії ці, як нації урок,
      Нове оберігає покоління.

      Любили і країну, і людей,
      І захищали волю щохвилини,
      Не загубили у імлі ночей
      Надію у зорю ясної днини.

      Боролися, аби вона зійшла,
      Оману її сяйво подолало,
      Омріяні почалися жнива,
      Зерно надії у душі палало.

      Їх небо забирає у політ,
      Вони - історія мого народу,
      Готові Богові давати звіт,
      Бо щиру віру мали у свободу.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Без остраху
      Дозволили казати слово,
      Підняти очі від землі,
      Душею бачити готові
      Свободи натяки малі.

      Помалювали стару клітку,
      А охорони не зняли,
      І попадаємо у сітку,
      Яку оманою плели.

      Міняли волю на медалі
      Але ідеї не дали,
      Аби хотіли владу далі
      У «рай» на собі понести.

      Хто має долю поміняти,
      Аби її у руки взяти,
      СВОЇ ламає кайдани…

      Уміє клітки оминати,
      Дорогу долі обирати,
      Ідеєю її вести.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Глибоко
      "Глибоко у душі"… На скільки це глибоко?
      А за красивими словами – пустота…
      І не болить душа, коли не бачить око,
      Або тяжіння зупиняє небеса.

      Колекція гріха лягає у болото,
      І доля має пульсувати у імлі,
      Міняє дії щирі на омани злото,
      Яке дарують люду голі королі.

      Якщо чекаємо такого подаяння,
      Маніпулюємо душею у пітьмі,
      І оминаємо дороги покаяння,
      Тому щезаємо туманом у юрмі.

      А що там у душі, на скільки це глибоко?
      У вимірі буремному чи одиноко
      Живе ілюзія?.. Надії течія!

      І доля поведе у небеса високо,
      Емоція дає енергію потоку,
      Коли тікає марнота і суєта.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Щоденна мантра
      Лунає мантра: «Жити буде краще…»,
      А шлях уже імлою оповитий.
      Її спожити має тіло натще,
      Бо оминає цю оману ситий.

      Існує радо там, де уже краще
      Для нього особисто і родини,
      Озвучити уміє підходяще
      Пояснення кар’єрної драбини.

      Але казати має: «Буде краще!!!»,
      Його надія розкошує далі.
      Моє життя для нього непутяще,
      Бо уникає ницої моралі.

      І заливає течія омани,
      А «істина» панує ефемерна,
      Душа ховає обрис у тумани,
      Її дорога долею – химерна.

      Якщо і далі говорити: «Буде…»,
      Утішаться фантазією люди,
      Бо покладалися лише на віру…

      Ілюзія перемагає всюди,
      Нікого її дія не забуде,
      Руйнуючи енергію ефіру.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Прагнення
      У намірі дістатися до неба,
      Минаючи чужі бажання,
      Дивують силою міські дерева,
      Що на своє формуємо уподобання.

      Обрізуємо, аби поступово
      Губили своє я у часі
      Та опускали голови до долу,
      Аби себе самі не бачили у масі.

      І дію цю уміємо робити,
      Ламаємо, де маємо творити,
      А дерево усе вертає…

      Природа не дає себе скорити,
      Нової течії не зупинити,
      І молоде гілля у небо виростає.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Зоряна дорога
      Зоряна дорога - полум'я любові,
      Зачарує нею молоді серця,
      І єднає душі, що уже готові
      Дарувати щиро свої почуття .

      Фарбами веселки мрію малювати,
      Променями сонця ткати рушники,
      Зоряну дорогу ними устеляти,
      Ідучи по долі разом у віки.

      І така дорога - таїна велика,
      Магія її міняє течію,
      Бо хапає душі самота безлика,
      Які загубили віру у зорю.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ніколи…
      Коли озвучено у запалі: « Ніколи…»,
      Чи є надія на дорогу кращу,
      Яка уміє оминати частоколи,
      І не веде із легкого у важче?

      Це слово конірує долею людини,
      Її саму міняє кардинально.
      І ми у леті подолаємо вершини,
      Як мовимо його відповідально.

      Якщо і дією укріплюємо слово,
      Існуємо ідеєю своєю,
      Життя із долею єднатися готово,
      Шляхи її осяяти зорею.

      Але якщо упертості уже немає,
      А сумніви у вірності позицій,
      Щезає пафос, у імлі душа шукає
      Себе у каталозі пропозицій.

      І ми бажаємо забути аргументи,
      Ховаємо їх дію у пасиви,
      У течії чужій ми тільки елементи,
      Не віримо у власні наративи.

      Буває, що незаперечне міркування
      І віра в погляди, даруючи надбання,
      Самі воліють істиною жити…

      Але коли є компроміси існування,
      Ми оминаючи колючі запитання,
      Душею починаємо платити.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Негода
      Дощі стіною. Виграє негода.
      І обриси міняючи реальні,
      Ламає заплановане погода,
      Мої надії є неактуальні.

      Фонтанами вода, і мокрі ноги,
      У поспіху під’їзд людей ковтає,
      А ручаями миються дороги,
      Кохання у негоду не гуляє.

      Дарує небо сльози покаяння
      І вимагає істину шукати,
      Яка укаже обрії пізнання,
      Аби у суєті не пропадати.

      Потоками дощу усе змиває -
      Печалі, мрії, марноту, натхнення,
      Дугою кольоровою єднає
      Очищене водою сьогодення.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Сила слова
      Слова набоями у стрічці кулемета,
      Аби у душу цілити людини,
      Від сили їхньої міняє рух планета,
      Малює обрії нової днини.

      Міняє долю слово щирого кохання,
      Своєю огортає таїною,
      А магія його, у кольорі світання,
      Наповнює пісенною журою.

      Науки слово поведе за небокраї,
      Або укаже на нові вершини,
      Дарує мрію і збирає урожаї,
      Де засіває істина зернини.

      Коли оманою замінюємо слово,
      Ковтаємо з екрану до обіду,
      Воно з імлою поєднатися готово,
      Не залишаючи від світла сліду.

      Лунає слово тихо, весело чи сумно,
      Буває, інколи, пояснюємо нудно,
      Чому воно у відчаї волає…

      Марнуємо його ми силу нерозумно,
      Енергією володіємо бездумно,
      Якою слово у душі палає.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Свобода вибору
      Особисто шляхи обирає,
      Чи у долі питає дорогу
      І чужої ідеї жадає,
      Чи своєю дає допомогу.

      Нерухомо сидить на дивані,
      Чи іде у світи невідомі,
      Розчиняє себе у нірвані,
      І йому мозолі незнайомі.

      Оглядає у мрії планети,
      Таїну глибини океану,
      Віру має у «жовті» газети,
      Чи шукає ідею роману.

      Наративами діє зе-влади,
      Або має свої аргументи,
      Не бажає побачити зради,
      І ламає старі монументи.

      Біле, чорне, тепле і холодне
      Доля дозволяє обирати,
      І самому течію міняти…
      А якщо удача не пригорне,
      І жадане буде ілюзорне,
      На життя не треба нарікати.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Фантики
      Коли життя ховаємо у фантики,
      У кольорові і яскраві папірці,
      У пам'яті зав’язуємо бантики,
      Аби дорога не вела у манівці.

      Веселі і щасливі дуже радісно
      Юрмою ідемо по битому шляху
      І поглядаємо на долю заздрісно,
      Яка на обрії очікує мету.

      Ми окуляри робимо рожевими,
      Аби озвучені побачити казки,
      Не помічаючи, які дешевими
      Були у фантики замотані зразки.

      Бо не буває порожнеча цінною,
      І кольори ядучі нівелює час,
      Душа не має бути фальші вірною,
      Яка у свої шати огортає нас.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. У полоні буденності
      Кому негода не дає покою,
      А хто немає долі у погожі дні
      І нехтує осінньою журою,
      Та візерунками зимою на вікні.

      Йому роса не сіє діаманти,
      Душа не чуючи мелодії лісів,
      Не знає, де природи є таланти,
      Її не зачіпає дія кольорів.

      Емоцію не викликає злива,
      Яка дарує небу веселковий слід,
      Дорога позолотою укрита,
      Як тріскає на калабані перший лід.

      Ні обрії нові, весни буяння,
      Коли вона дарує пахощі садів,
      Душа не знає, де живе кохання,
      Коли у суєті не помічає днів.

      Тому негода не дає покою,
      І укриває долю пеленою,
      Або її немає у погожі дні…
      А він себе ховає за габою,
      Яка утворена його жагою,
      Обов’язково розчинятися в імлі.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Акції
      Життя іде від акції до акції,
      І має "ідеальний" результат,
      Розподіляючи людей на фракції,
      Омріяний дає сертифікат.

      У ньому сині обрії описані,
      Клепсидрою сортуємо пісок,
      А суєтою люди заколисані,
      Бояться у нове робити крок.

      Бо негаразди уже стали звичкою,
      І дещиця замінює усе,
      Баюра марноти "вирує" річкою,
      Яка до океану понесе.

      Боялися, бідою заколисані,
      Утратити, що мали у житті,
      Забути аркуші журою писані,
      За обрії надією іти.

      Коли усе життя іде як акція,
      Насичене, із вірою в дива,
      Щезає чорна смуга, як атракція,
      Нове розпочинатиме жнива.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Емоція
      Емоція утворює реальне,
      Його охоплює енергією дива.
      За обрії ховається банальне,
      І починається епоха особлива.

      Панує ера творчої наснаги,
      Ламає догми і заучені канони.
      Прозора течія тамує спрагу,
      Несе у виміри і змінює кордони.

      І доля йде дорогою новою,
      Її емоція осяє пережите,
      Кидає жереб щедрою рукою,
      Або надію помагає оновити.

      Межі немає у польоті мрії
      І не лякає у далекому фатальне,
      Коли реалізуючи у дії,
      Емоцією побудуємо реальне.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Йде зима…
      Є зима? Де зима? Це зима!
      Рукавами сніги розсипає.
      Тихе озеро, синя ріка
      Кришталеву габу одягає.
      Біла ковдра укриє поля
      І сади, і гаї, і діброви,
      Де зима? Є зима? Ось зима,
      Обирає природі обнови.
      У снігу засинає земля,
      Колискову їй вітер співає,
      Усю силу вона до тепла
      Під перину зимову ховає.
      Ця холодна і чиста краса
      Таїною усе огортає.
      Є зима? Де зима? Йде зима…
      Її час поступово минає.
      Закриває період життя,
      І нове у душі оживає,
      Невідоме осяє весна,
      У коханні мене розчиняє.
      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Поговорімо...
      Балакаємо нині про… Турботу,
      Якою доля душу обсідає,
      Затягує журою у болото…
      Немає слів?.. І тема не чіпає?

      Поговорімо брате за … Роботу,
      Яка не дуже грошей добавляє.
      Чекаємо омріяну суботу…
      Що і ця тема душу оминає?

      А далі, ми і владу обговорим,
      Яка у вибори нас помічає,
      Усе за неї енергійно робим…
      Тебе від слова «влада» вивертає?

      То може говорімо про... Родину -
      Сміються діти, серце умліває
      За нашу землю, мати-Україну,
      Яку зі сходу зайда не зламає,
      Бо є Карпати - гори-полонини,
      Ліси зелені і степи безкраї,
      Ми успіху радіємо родини,
      Душа за Україну вболіває...

      Не говорити, а себе змінити,
      Якщо у суєті усе конає,
      А марнота габою накриває...
      І не вартує нині сльози лити,
      І хомута за дещицю носити,
      Омана щирі душі не чіпає.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Сафарі
      Сафарі на тебе, а може на мене...
      Полює омана на душі людей,
      Які у жадобі молили у неба
      Не покути собі, а моря речей.
      Щезає росою у мороці воля.
      Негожі слова і ніякі думки,
      Ідеєю мали усе полонити,
      Але загубили до неї шляхи.
      У сірому доля шукає нюанси,
      Або обирає мішені у грі,
      Юрбою ховає великі таланти,
      Як промені сонця, у чорній імлі.

      Полює на тебе і може на мене,
      Полює де віра палає в очах.
      Не просимо небо, а вірим у себе,
      Тримаємо мрію у чесних руках.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Розкидало життя
      Долею несе їх у світи,
      Але сон повертає до дому,
      У далекі дитячі роки,
      Уклонитись порогу святому.
      Оселилися у чужині,
      Але пам'ять у коді клітини
      Маяком осіяє імлу
      І малює забуті картини…
      Зеленіє межа споришу,
      Пробігає по ньому дитина,
      І квітує гілля у саду,
      Червоніє у лузі калина.
      Течією манила ріка,
      Ти у неї зі схилу крутого,
      І усе, що збирає душа,
      Є предтечею шляху нового.
      Пожовтіє новела світлин,
      Дію часу вона зупиняє,
      У намисто коштовних перлин
      Для нащадків його заховає.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Порада
      Балакали і волали,
      Не переконали.
      Образою годували,
      Губи надували.

      У істериці кипіли,
      Ноги тупотіли,
      А питаю: « Що ділили?» -
      Двоє оніміли...

      Не побачити сніжинку,
      Що почне лавину.
      Уже годі нагадати
      Образи причину.

      Оминаємо багаття,
      Що буде палити.
      Шануємо його силу,
      Що має зігріти.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Поділюся красою
      Утішає висока блакить,
      Я її опишу поетично,
      Зупинити бажаю цю мить
      І у ній залишитися вічно.
      Від магії лісу п’янію,
      Суєти подолаю тяжіння,
      Душею літаю у мрію,
      Але тіло пускає коріння.
      Унікальні моменти життя,
      Сонце радо осяє простори,
      Зачаровані часом стоять
      Прадідівські ліси, сині гори.
      Я усю цю величну красу
      Не чіпаю своєю рукою,
      А у серці її бережу
      І поділюся нею з тобою.
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Зима та сніг
      Чекаю сніг і магію зими чекаю,
      Її оцінюючи силу за вікном,
      У сяйві місяця я радо помічаю,
      Як огортає землю білим килимом.
      Бажаю, аби ніч минулася миттєво,
      Уявою малюю дії ігрові,
      Хто у бою перемагає - несуттєво,
      Коли долаємо фортеці снігові.
      Почало сонце день. Уже рум’яні щоки,
      У запалі щезає марноти сміття,
      Затягує зима у снігові потоки,
      І суєта іде за обрії життя…

      Минає час і календар перегортає,
      Зимою іде сніг на фоні ліхтаря,
      Дорослого мене природа закликає,
      Аби жили і далі дитячі почуття.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Зміна настрою
      Як небо утрачає позолоту,
      Гілля його укриє кракелюром,
      І полотно, яке малює осінь,
      Міняє біла магія ажуром.
      Утілює ідею у нюанси,
      Але показує її тактовно,
      Уже нове у пошуку балансу
      Розпочинає дії монохромно.
      У задумі великого маестро,
      Його палітра неодноманітна,
      Окреслює у вимірі гротескно,
      Яка межа у зміні непомітна.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Не стій стовпом
      Хто у житті долає течію,
      То має у воді мочити ноги.
      І як воліє бачити мету -
      До неї вибудовує дороги.

      Роби помилки, але щось роби!
      Ти не Нарцис, що дивиться у воду,
      Міняє доля чергою роки,
      Уже не буде іншої нагоди.

      Іди за обрії, наперекір,
      Але синицею не утішайся,
      Лети до синьої вершини гір,
      Та на здобутому не зупиняйся.

      І та душа, яка бажає змін,
      Долаючи омріяну стихію,
      На обрії далекому зоріє

      Ламає часу ефемерний плин,
      І долю піднімаючи з колін
      Тобі дарує віру і надію.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Обрії
      Волію обрії наздоганяти,
      Де ефемерні є у долі силуети,
      Які вона не хоче показати,
      Утаємничує у вимірі сюжети.

      Бажаю нині я іти до краю,
      І не боятися за дії прорахунків,
      Дізнатися, які шляхи до раю,
      Ціну пекельної безодні подарунків.

      Відчути біль і силу перемоги,
      Удачу лагідно за плечі обійняти,
      У Бога не просити допомоги,
      А нові обрії у собі подолати.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Cвій небокрай
      Я барви беру у веселки,
      Якою єднає блакить,
      А пензлі м'які у хмарини,
      Що високо небом летить.
      У озері на краю лісу
      Воду рукою черпаю,
      Ідею утілюю щиру,
      Фарби усі розчиняю.
      Палітрою поле постане,
      А полотно - мої мрії.
      Позичу у вітру наснаги,
      У сонця - долю надії.
      Кордону у музи немає,
      Чекаю я нині її.
      Емоція вимір міняє
      Долає тяжіння землі!
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Осінь
      Нема у осені повтору,
      А є контрасти кольорів -
      Зелені таїною гори,
      І ліс вогнями майорів.

      Тумани магії отави
      У діаманти одягли,
      А обрії у сизі хмари
      Вітрами долі затягли.

      І сонце щиро ще зігріє,
      Живе у павутині світ,
      Або дощами усе лиє -
      Оплакує рахунок літ.

      Нема у осені повтору,
      Вона мінлива і нова.
      А час уже іде морозу,
      Зима бере свої права.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Линули
      Обоє линули за обрії печалі,
      І зорями у небі малювали шлях.
      А часу течія накручує спіралі,
      І залишає їм цілунки на устах,
      Аби дороги долі кроками ставали,
      Щасливі миті обертає у роки.
      У ритмі їх серця єдиному звучали,
      Допомагаючи закоханим іти.
      Обоє линути у виміри готові -
      Ґерданами нової долі у життя.
      І на вершині гір, у таїні діброви
      Оберігає небо їхні почуття.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Доля стала сумна
      Багато маємо зла,
      Опарою воно виростає,
      А доля стає сумна,
      У бокалі на дні засинає.

      Чи поряд багато зла ?
      Як геометрична прогресія.
      У ями немає дна,
      Висушує душу депресія.

      І нами керує зло,
      А коли ми його породили?
      Куди щезає добро,
      Яке радо і щиро робили?

      Зло і утворює зло.
      Я бажаю ланцюг розірвати,
      І омиваючи тло,
      По-новому усе малювати.

      У мрію роблю ривок
      І подяки її не чекаю,
      Закрию зло на замок,
      А у ньому ключа поламаю.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Ляже ябко у росу
      Ляже ябко у росу за вікном
      Це останнє, яке має гілля.
      А буяння осені стає сном,
      І періоди міняє життя,
      Позолоту подарує дощу,
      Що на землю її покидає,
      Я сюжети осені бережу,
      Магію минулого шукаю.
      Завітає на подвір’я зима,
      Оминатиму її холоди,
      Запах листя пам'ятатиму я,
      Не ховає білизна кольори.
      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Любов
      Себе любов не подарує темноті
      І не наповнює образою серця.
      Не існуватиме вона у самоті,
      Бо таїною є у задумі Творця.

      Габою магії укриє почуття
      І зачарує часу водограї,
      Аби веселкою єдналося життя,
      Яке вело її у дивокраї.

      Не оминати закликає біль Землі
      І небайдуже на усе дивитися,
      Омані, ницості казати своє: «Ні.»
      А щирістю з юрбою поділитися.

      Оберігаємо, що небеса дали,
      Бо порожнеча залізає у життя,
      Любов показує дорогу до краси,
      Якою у імлі осяяна душа.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Гілля вітер хитає
      Гілля вітер хитає, хитає…
      Хмара у небі лине, пливе…
      Дощ дорогою ритму шукає
      І журою омиє мене.

      Листя ховає траву у саду,
      Узорами щирої смальти,
      Цією мозаїкою іду,
      Кидаю з гілок діаманти.

      Кольору мало, а суму немає.
      Осіння минає година…
      Золото змите ціну втрачає,
      І гаму міняє картина.

      Осінь не має більше нічого,
      Не шукаю її у собі.
      Але волію риси нового
      Помічати уже у зимі.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Не сказали
      Любується косицею, бажає, щоб зірвали.
      І диво – квітку рученятами тримає.
      Але чому ніколи малюкові не казали,
      Такою дією природу обкрадає.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Непомітне перетворення
      Чого муляє у душі,
      І серце у полоні б'ється?
      Немає долі у імлі,
      Омана за ногами в'ється.

      Що заховали у слова,
      Якої думки там немає?
      Їх оминає голова,
      У гаслі мозок помирає.

      На голку щирої брехні
      Людину тихо підсадили,
      І ми бажаємо самі,
      Аби її у вуха лили.

      І ця мелодія липка
      Ховає істину реальну.
      Не бачимо, але вона
      У суєті стає банальна.
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Прощання
      У позолоті осіннього листя –
      Риси прощальної церемонії,
      Павутиною чіпає обличчя,
      У повітрі Вівальді мелодії.

      Малює листя у долі спіралі,
      У поетичному вирі літає,
      Гроно калини формує коралі,
      А сонячне сяйво ще зігріває.

      Вражає розкіш цієї події,
      Попадаю у епоху бароко,
      Надія малює обрії мрії,
      Нову течію уловлює око.

      Ось позолота поволі щезає,
      Моя осінь сьогодні прощається,
      Аркуші календаря відриває,
      У букеті сухому ховається.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Площина
      У спокою і цноті площина
      Заманює своєю чистотою.
      Уже художник пензель підніма,
      Аби насолодитися тобою.

      І дії почина у таїні,
      У шепоті з коханою своєю,
      Будує виміри на полотні,
      Утілює у образи ідею.

      І набирає у роботі ритм,
      У лінії надія оживає,
      Останній рух, акцент і штрих…
      Як у оргазмі пензель завмирає…

      Була собі цнотлива площина,
      Але утілила Творця бажання,
      І вже на ній оголена душа
      Показує дорогу покаяння.

      Ідеєю міняє полотно,
      Фіксацією радості і болю,
      Нюансами закриє біле тло,
      У кольорі дарує нову долю.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Суперечки
      А чи уміємо ми істину шукати,
      Коли свої озвучуємо аргументи,
      І опонентів варіанти оминати,
      Не помічаючи, що цінні є моменти?
      У силі голосу, до хрипоти волати,
      Але нової не чути пропозиції,
      Як не погодилися, силою ламати,
      Аби вигідні утримати позиції.
      А чи не ефемерна істина у криці?..
      Її розвіює, як ранішні тумани.
      Чи буде чистою, прозорою криниця,
      Яку уперто захищали, як барáни?
      Свою нав’язуючи абсолютну правду,
      Не віримо у те, що можна помилитись,
      Коли слова перетворили у кувалду,
      В руїні істини є ризик опинитись.
      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Пошук
      Шукаю мотивацію у морі суєти,
      Енергію на дріб'язкове витрачаю,
      Але удачею сіяє небо не мені,
      У землю дивлюся, її не помічаю.

      Втішаюся синицею малою у руках,
      Мету досягнуто і маю почивати,
      Але у небі високо літає синій птах,
      А я добуте не бажаю утрачати.

      Коли угору очі від земного відірву,
      Погляну на зорю обвиту таїною,
      І у політ за птахом свою мрію відпущу,
      То подолаю мури зведені журою.

      Лишаючи позаду марноту і суєту,
      Я відкриваю обрії нові у долі.
      І як у дії подолаю першу висоту,
      Отримаю у подарунок крила волі.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Завірюха
      Завірюхою доля кружляє,
      Замітає знайомі пороги
      І у пам'яті витирає
      Уже ходжені нині дороги.
      Білизна ідеальна чекає,
      Пропонує її дослідити
      І уперто мені натякає,
      Які кроки уперше робити.
      Та усі ці важливі моменти
      Спонукали питання задати –
      А чи маю усі аргументи,
      Аби долю нову починати?
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Потаємні двері
      Великі небеса сльозами рвало,
      І береги потоками води залило,
      А полум’я любові осіяло
      І душі втрачені її тепло зігріло.
      Загублені у часі існування,
      Не помічаючи ослаблення стихії,
      Чекали люди дію покаяння,
      Аби у серці оселилися надії.
      Долаючи у виміри дороги,
      У собі потаємні двері відшукали.
      Ті, за які у мороці забули,
      І за якими свою долю заховали.
      Любов уміє двері відчинити,
      А течія позабирає зло собою,
      У совісті учіться люди жити,
      Сльозами небо ляже у траву росою.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Втрата дитини
      Я не маю у собі дитини
      Не тоді, як дорослим стаю,
      Не коли, у ранкову годину
      У далеку дорогу іду.
      І гадаю, не нові турботи,
      Не висока і щира мета,
      Не жадана і гідна робота
      Забирає мого малюка.
      Ображає малечу бажання
      Тільки вигодою існувати,
      І вона оминає надбання -
      Золоті побудовані грати.
      Не чіпає її порожнеча,
      Що немає і долі краси,
      Бо натхнення шукає малеча,
      У нові закликає світи.
      Ще не може дитина прожити,
      Де омана будує шляхи,
      Зажадає усе підкорити
      І по іншим до цілі іти.
      Пам’ятаю себе я маленьким,
      Чи не хочу цю ношу нести?
      Уже нові долаю вершини,
      Одиноко іду до мети.
      Коли маю у собі дитину,
      Тепло щире у світі несу,
      І тому, у важливу хвилину,
      Не загублю, а своє найду.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Не вистачило
      Не вистачає слів, аби переконати,
      Ідея на ходу міняє що було,
      За обрії іде, не хоче почекати,
      Тягар її гріха затягує на дно.

      Немає сили і натхнення, і бажання,
      Аби побачити, як ефемерний час,
      Уже обмежує у дії покаяння,
      Яке воліє доля бачити у нас.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Скажи

      Скажи, що це не кров червона, а калина
      Порозсипає ягоди свої тугі,
      І не ридає уві сні мала дитина,
      Якої тато залишився у війні.

      Кажи, чому поля пошматували шанці?
      А чорні силуети погорілих хат
      У долю мою зазирають, як уранці
      Палає небо, і луною б'є набат.

      І не сльозами горе лиє, а це осінь
      Дощами миє на могилі білий цвіт,
      По обрію пора іде, яку чекає,
      Поламана війною і душа, і світ.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Уверх та вниз
      А я іду у гори – полонини,
      Аби почути співанки вітрів,
      Ідеєю окрилити людину
      У дії часу, вимірі світів.

      Бо на вершину синю, віковічну,
      Лягає шлях у небо напряму,
      І я розкрию таїну правічну,
      Яка дарує світові мету.

      У мрії висота є непідробна,
      Долаю і її, і ще себе,
      Перевіряю, чи душа хоробра
      Подолані жахи до ніг кладе.

      Отримаю на піку перемогу,
      І підсумую течію життя,
      Але уже вертаю на дорогу,
      Яка несе забуті почуття.

      Надію маю, хто іде за мною
      Удачі пізнає жаданий смак,
      Бо чорною охоплює журою,
      Коли у висоту не бачиш шлях.

      Униз іду і щиро розумію,
      Що попадаючи у суєту,
      Міняю велич гір на марноту.

      Але гадаю, я таки умію,
      Ідеєю окрилити надію
      І линути у нову висоту.
      2019




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Нічні вогні
      Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
      Осіяли його діаманти,
      Аби шлях не губити у повній імлі,
      І свої не забути таланти.

      Я і нині чекаю єдину зорю,
      Що горітиме тільки для мене,
      Перемогу дарує у чеснім бою,
      Піднімаючи душу у небо.

      Ніби бачу її, вона сяє вгорі,
      А задарма немає нічого...
      Без зусиль небеса не готові мені
      У житті будувати нового.

      І далека зоря, що у мрії моя,
      Спонукає мету обирати -
      Чи внизу находити її уночі,
      Чи дорогу у небо долати.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ЗЕлені…ти?
      ЗЕлені рішення, ЗЕлені наративи,
      Але немає екології душі.
      Усе «очистити» ЗЕлені захотіли,
      І Україна опинилась на межі.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Нема жалю
      Немає болю і нема печалі,
      Нема жалю, що забирає течія,
      Байдуже, що у список на скрижалі
      Моє, укотре, не заносили ім'я.
      Усе одно, гадаю, були кращі,
      Які виконували правила життя,
      А бути маю каменем у пращі,
      Аби долати ціль без каплі каяття.
      Нову дорогу долі обирати
      І не боятися робити помилки,
      А далі їх самому виправляти,
      Обов'язково досягаючи мети.
      Туги немає за літа прожиті,
      Допомагає ноша ця мені іти,
      У долі бачу виміри відкриті,
      І можу далі уникати суєти.
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Хотів
      Хоче зізнатися, не знає що казати.
      Хоче робити, а не вистачає сил.
      І мрію золоту жадає упіймати,
      А помічає тільки помах її крил.
      Іти бажає і блукає у тумані.
      Відкрити має двері, а ключі забув.
      І запланує жити щиро, не в омані,
      Але мету свою і нею не добув.
      Бажає, хоче - не робитиме нічого,
      Аби дорогу подолати до мети,
      Бо падає ще на початку шляху свого
      І попадає у лабети суєти.
      Де звичкою стає життя на половину,
      Аби у виміри далекі не іти,
      Себе у сіру заховати павутину,
      Відповідальності за долю не нести…
      Роби зусилля, доклади свої старання,
      Саме по собі небо ману не дає,
      Але коли утілюєш одне бажання,
      Тоді на усі мрії ще надія є.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. На варті почуттів
      Вона стає на варті почуттів,
      Або кодує обереги долі,
      Тепло дарує після холодів,
      І помисли зі сну звільняє кволі.
      Наповнює жагою побажань,
      Аби вдихали їх у повні груди,
      Забули багажі чужих надбань,
      А її дію бачили усюди.
      Охороняє щирі почуття,
      Які воліє, мріє і чекає,
      Минає марноту у того дня,
      Що віру і надію забирає.
      Вона буває тиха і сумна,
      Або веселками усе єднає.
      Велично по землі іде весна,
      І у душі кохання залишає.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. «Маленька» людина
      «Мала» людина, що живе у суєті,
      Вирішуючи запити домашні,
      Викреслює у пам'яті минулі дні
      І забуває дії учорашні.

      Ніколи не бажає іншого буття,
      Бо переконана, її не видно,
      І віру має у обіцяні слова,
      Усе тому, що долі це потрібно.

      Фундаменту вона - маленькі камінці.
      Але цього ніхто не помічає,
      Тасує її дані у статистиці,
      І ще електоратом називає.

      А випадає із основи камінець,
      Подія ця утворює лавину,
      Указує омані, що іде кінець,
      І побудує шлях у нову днину.

      «Мала» людина, що живе у суєті,
      Уваги нашої не вимагає,
      Та, як титани у загальнім ланцюзі,
      Майбутнє на плечах своїх тримає.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Не помітив
      Не помічає, що міняє світ,
      Не знає, як уже новий нюанс
      Поволі витирає небу звіт,
      Гармонію ламає і баланс.

      Бо не бажає бачити мале,
      І вірує у долю, як закон.
      А дещиця, будуючи ціле,
      Показує уже новий канон.

      І силу має мізерна деталь,
      Висока нота задуму Творця,
      Мелодія, де сльози і печаль,
      Доводила людину до кінця.

      А я гадаю, що усе мине.
      Омиє дощ буремного сліди,
      Зоря сіяє, а його несе
      У змінені нюансами світи.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Ключі від неба
      Калічить долі, аби свою будувати,
      У гонорі гріха не помічає,
      Ріками сліз бажає ноги омивати,
      А наші болі, нам і пробачає.
      Ламає особисте вільної людини,
      Аби росли омріяні надбання,
      Затягує у ніч своєї павутини,
      У течії ховає побажання,
      Воліє нехтувати істинами світу,
      Робити вигляд, що не зачіпає...
      Уже, гадаю, люди мають розуміти,
      Їх голос йому «небо» відкриває?
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Цілий світ
      Живе людина і бажає мати світ,
      І буде діяти, аби усе зібрати.
      Але коли іде давати Богу звіт,
      І мізеру не може у труну узяти.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Олівці
      Ми у житті усі, як у пеналі олівці,
      І маємо писати свою долю –
      Ідемо прямо, колом, чи у манівці,
      У клітку золоту, а чи на волю.
      Заманює на білі аркуші життя,
      І ми бажаємо зафіксувати,
      Якими є надії, цілі і мета,
      Дороги, які будемо долати.
      Одному і на мрії бракувало сил,
      У перші миті затупив і здався,
      Ходити не уміє, течією плив,
      Став на коліна і не піднімався.
      Не знає інший де мета, бо поспішав,
      За пропозиції усі хапався,
      А на омріяну вершину не попав,
      Дорогою до неї поламався.
      Якщо не затупили біди почуття,
      У суєті не загубили волю,
      То олівець у білі аркуші життя,
      Уписує твою єдину долю.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Зламали
      І радили усі :” Роби отак! “
      А я робив, як побажали.
      Але у голові живе черв’як,
      Усе жує:” Тебе зламали… “
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Миттєвості

      Набирає оберти життя,
      Ілюзія оповиває світ,
      Течія іде до каяття,
      У альманахи, де немає літ.
      Години б’є - роки рахує.
      Розвій керує, ідемо за ним.
      І віра є, що улаштує
      Усі надії у життєвий плин.
      Не спіши… Навколо озирнись,
      Улови нові метаморфози,
      У красі природи опинись,
      Де ховає небо свої сльози.
      Оціни миттєвості життя,
      Вироста велике із малого,
      Дещиця дарує почуття -
      Це є перемога лету твого.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Ніч у місті
      Вечір минає, а дім засинає…
      І у ньому згасають вікна – очі…
      Парадне охоче нáрід ковтає.
      Місто готове до довгої ночі.

      Бо гарувало, його утомили,
      Думає від суєти відпочити,
      М'яким оксамитом щільно накрили,
      Сили бажає свої оновити.

      І у ефіри Морфея крокує,
      Ілюзією малює сюжети,
      Мешканцям радо вояжі дарує,
      Де у мелодії чути кларнети.

      Але не усюди люд почиває...
      Муза комусь заважає заснути,
      У творчому леті душею жадає
      Сіре у цілому світі забути.

      Хто опинився у трунку палкому,
      Часу тоді у ночі не марнує,
      Тіло дарує оргазму жаркому,
      Долі нової надію будує.

      Усе це - дія єдиного міста,
      Воно як уміє, так конірує,
      Може тобі - ніч у мороці висне,
      Але мені - шлях у небо торує.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Ми
      Того ми не уміємо прощати,
      Хто наповняє мову ницими словами,
      І ними силує усе казати,
      Кидає у яругу колискову мами.

      І цього не хотіли дарувати,
      Коли нікчеми оберталися катами,
      Готові бісу душу дарувати,
      Аби усі довіку були їх рабами.

      Собою не почали торгувати
      І не тому, що ціну дуже набивали,
      А очі не хотілося ховати
      І примиритися, як долю поламали.

      У ногу не уміли крокувати,
      Де обирати мали не свої дороги,
      І спину радо у дугу згинати,
      Ганчіркою лягати на чужі пороги.

      Ми не бажали і не будем нині
      Ховати істину за новими словами
      І засипати бісер поміж свині,
      І загрібати жар не своїми руками.

      Та особливого у нас немає,
      І течія омани не лякає,
      Як помиляємось і набиваємо синці…

      І віримо надія не минає,
      А мрія терні до зорі долає
      Де совість нас чекає усі дні.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Владні мрії
      Я тіло дугою гну у поклоні,
      Усе, що "бажаю", є під ногами.
      І зорі маю у свої долоні,
      Бо у баюрі їх ловлю руками.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Владні бажання
      Усім жадає заліпити очі,
      Сліпими конірує, як бажає,
      Ховає долю у опоні ночі,
      А хто не баче і не вимагає.
      2019




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Дитячий малюнок
      Дитя малює світ на площині -
      Будинок, сонце, квіти і дерева,
      Синіє смуга неба угорі,
      Уся земля - у кольорі зелена.

      Омріяне - у лінії прості,
      Емоції - у кольори локальні,
      Іронію і помисли складні
      Уписує у обриси звичайні.

      Ми бачимо, де доля наша є,
      Воліємо рукою дотягнутись -
      Картина малюка у даль веде
      І вимагає душу відгукнутись.

      Її утілює у цих речах,
      Указує, які вони нагальні
      А обрії міняє на очах,
      Які у суєті були банальні.

      І що би не шукали на землі,
      Яку би долю обіцяло небо,
      Цінуємо, як істини святі -
      Будинок, сонце, ДІТИ і дерева.
      2019



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    71. У вишиванці
      У вишиванці доля оживає,
      Уміщує у хрестику усі світи,
      На полотні історію лишає,
      Утаємничені минулого сліди.
      У вишитому – мрія, віра, воля,
      Національні коди, істина свята.
      На полотні – землі моєї доля
      Ніби веселкою узори виклада.
      У вишивці є сила родоводу,
      Сакральна лінія поєднує серця,
      Мелодія великого народу,
      Яка оспівує дорогу до Творця.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Доля обирає
      Із вітром нині доля розмовляла,
      Питала, а кому вона потрібна,
      Її узяти думає немало,
      Але отримає людина гідна.
      Єдина - з небайдужою душею,
      Яка бажає істині служити
      І не торгує совістю своєю,
      Аби у сяйві золота пожити.
      Яка палає, щоби освітити
      Надії, мрії і нову дорогу,
      Яка живе, аби добро творити,
      Як є біда, іде на допомогу.
      Її шляхи я б рушником стелила,
      Веселкою єднала водограї,
      Аби собі людина підкорила,
      Дитиною жадані небокраї.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Складають рученята оригамі
      Складають рученята оригамі,
      Об'єм уже міняє площину,
      І виникає пам'яті татамі,
      Я у бою долаю таїну.
      Це невідоме або призабуте,
      Аморфні лінії у русі днів,
      Які душа не має оминути,
      Навіть якщо би дуже захотів.
      І знаю, що іде у результаті,
      Згадали руки, як я це робив,
      Останні рухи і дитя завзяте
      Пускає човника, аби поплив.
      Баюра океани заміняє,
      А цеглою формує острівці,
      Малюк легенько рухом помагає
      Не збитися човну у манівці.
      У Посейдона силу позичає,
      Аби човен виконував маршрут,
      І судно на ходу гілля минає,
      Яке чаїлось, як великий спрут.
      Пірати, бурі, обрії далекі -
      Уявою замінює буття.
      Фантазія буяє у малечі,
      Ілюзія у магії життя.
      Води дещúця має морем стати,
      А час поверне течії свої,
      Омріяне поможе будувати,
      Людині існувати на Землі.
      Роблю і я кораблик-оригамі
      І нехтую умовності та вік,
      Аби не жити далі у тумані,
      Фантазією лину у політ.
      2019



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Щоб слово звучало
      Натягую слово струною,
      Яке у душі залунає,
      Дарує омріяну долю,
      У серце імлу не пускає
      І гріє у стужі зимові,
      Дає з джерела напитися,
      Ламає омани окови,
      Що заважали молитися.
      На правду його налаштую,
      І слово без фальші заграє,
      Мелодію людям дарую,
      Яка у бою помагає.
      Бринітиме слово струною,
      Посилює нове звучання,
      Надію несе за собою,
      І обрії повні бажання.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Дві радості
      Ось моя доля, дві радості – гордості,
      Закутана ковдрою, лине у сні.
      Ніч романтично співає акордами,
      Зірками нотує у небі пісні.

      У їхньому сяйві лунає новела,
      Описує нею далекі світи,
      І хвиля ефіру несе каравелу,
      Єднаючи нині минулі віки.

      У кого є щастя? А я маю двічі!
      Милуюся ними, жадаю життя.
      І можу надії казати у вічі,
      Що магію маю у колі буття.
      2019



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Дарує людям крила
      Дарує людям крила і усмішка, і слово,
      Витягує наснагу, яка є у пітьмі,
      Аби не заганяти у видумане коло,
      А показати долі існуючі світи.
      Хто крила розгортає і пута розбиває,
      Що волю закували у вічну мерзлоту,
      Дороги у омані сміливо оминає,
      Які водили душу у клітку золоту,
      І марноти тяжіння уміє подолати,
      У свої сили вірить і тих, хто поряд є.
      Надія помагає за обрії літати,
      Окрилена любов'ю у виміри веде.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Він нині зліва…
      Він нині зліва – вчора справа,
      А позавчора навпаки.
      Його робота - це забава,
      Яка налічує роки.

      Задіює оману власну,
      Аби лишатися у грі,
      І радо одягає маску,
      Не помічаючи біди.

      У свої шахові етюди,
      Уписує усе життя,
      Але якщо бідують люди:
      "Усі погані, а не я".

      І радісно іде у владу,
      Лише до неї має шлях,
      Не помічає свою зраду,
      І їде на чужих плечах.

      Минає час, а змін немає -
      Його обіцянки, як звук.
      Гадаю, ми це подолаєм,
      Узявши все до своїх рук?
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Зиму питаю
      Питаю зиму, що дорогу замітає,
      Чия за обрії котилася зоря?
      Роками доля сторінки життя гортає.
      І помічаю, що дорога ця - моя.

      Я згадую, весна кохання засівала,
      А літо утішало зеленню ланів,
      У позолоту осінь одягала,
      Але зима стирає межі кольорів.

      Та розумію я, що це закономірно,
      І не лякає душу сивина років,
      Як вистояти міг, не падав на коліна,
      Іду за обрії у виміри світів.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Міркування
      Для чого жити на землі,
      Яку дорогу обирати,
      Себе шукати у імлі,
      Єдину істину жадати?
      Іде витрата моїх сил.
      Чи я окуплю ці старання?
      Хід часу оберне у пил
      Усі отримані надбання.
      У мрії лину по ріці,
      Чи у «баюрі» спочиваю,
      Синицю маю у руці,
      Чуже рукою загрібаю.
      Душа гниє, а я гребу
      І у майбутнє не бажаю.
      Куди усе це заберу,
      Як подолаю небокраї?
      Пилюкою моє життя
      У ноги ляже подорожнім,
      Гадаю, пізнє каяття
      Урятувати не спроможне.
      А буду я на межі сил,
      Усі недоліки долати,
      Не обертається у пил,
      Що маю іншим залишати.
      І відповідь на це своя,
      Тому дорогу обираю,
      Коли немає майбуття,
      Я не живу, а виживаю.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Ранковий простір

      Поля ранкові молоко залиє,
      Туман у трави сіє діаманти,
      Проміння сонця росами омиє,
      І осені показує таланти.
      Нове пора чудова починає,
      Але ховає таємницю ночі,
      Бо розуміє, час її минає,
      І білизна уже закриє очі.
      Тому дощами позолоту миє,
      Коралі одягає на калину,
      Надійно землю килимом укриє,
      Укутає її ніби дитину.
      І хочу я ці миті пам’ятати,
      Душею розчинитися навічно,
      Аби зимою холоди чекати,
      Як нежадані, але поетичні.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Дежавю
      Чергова маска на екрані
      Озвучує чужі слова -
      Уміти жити у бедламі,
      Учила нова голова.
      І ніби коїлися зміни,
      Але гадаю, дежавю –
      Фасад міняє, а не стіни,
      Усі герої у строю.
      Нові союзи політичні -
      Перелицьовані старі.
      У особистому - практичні,
      Але народу - ніякі.
      Тасує мічену колоду,
      А не міняє результат -
      Оману подає народу,
      Аби це їв електорат.
      І амплуа, які жадані,
      Поодягає навіки,
      Її ідеї недоладні
      Вели країну до біди.
      Бажаю маски позривати
      І усі дії зупинити,
      Колоду мічену міняти,
      Не ухилятися, а жити.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Ранок
      Розмиє лісу обриси туман.
      Зоря уранці тихо випливає.
      Щезає у минулому обман.
      Життя нові етапи починає.
      І тут ще не написано слова,
      А полиск сонця роси осіяє.
      За обрієм очікує мета,
      Шляхи до неї ранок прокладає.
      І є надія на усе нове,
      Яке у дії поміняє долю.
      Імлу розвіє вітер і несе
      У вирії, де ще немає болю.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    83. Політ
      Коли літаю і літав у цьому сні,
      Банальне: «Ти ростеш.», - не зачіпає,
      Емоції дарує ніч такі ясні,
      Що у азарті подих запирає.
      У вирви я шугав і до зорі літав,
      Не можу свої дії описати.
      За обріями силуети доганяв,
      Аби у суєті не утопати...
      Я розумію, як можливо це усе,
      Міняючи закони існування,
      Політ зі сну мене у виміри несе,
      Реалізує мрії і бажання.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Маски
      Нині вулицею гуляю,
      І очі очима ловлю,
      У собі людину шукаю,
      Невіру у серці гоню.
      Омана усе замінила,
      І боляче визнавати,
      Вагоме людина закрила,
      Маскою має ховати.
      Нещира і в'яла усмішка,
      Сухі і ніякі слова,
      І бесіда лине неспішна,
      А малоцікава вона.
      Бажає у масці ходити,
      Аби себе рятувати,
      У злому і ницому світі
      Правду за нею ховати.
      Є ті, що не хочуть без цього,
      Душа у бою здалася,
      Цураються обрису свого,
      Маска у тіло врослася.
      Усі не готові відкритись
      І ролі не обираєм,
      Але головне не миритись -
      Маскою долю ламаєм.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Совість

      Вона полинула до людей...
      Їм, зазираючи в очі,
      Мовила тихо: «Бери мене»…
      Ніхто узяти не хоче.

      Ношею важко її нести -
      Дуже морока велика,
      «Краще» без неї далі піти,
      Не помічаючи лиха.

      Не маєш слова обирати,
      Аби пояснити дії.
      А біди чужі оминати,
      Свої будуючи мрії.

      Немає без неї мірила,
      Набуте як оцінити?
      Ламає оманою крила,
      Що забажали летіти.

      І була печальною повість…
      А вона далі блукала,
      Юрмою ображена Совість,
      І віднайшла, що шукала.

      Зустріла людину відкриту,
      Місце без бою зайня́ла,
      Душею її обігріта,
      Долю усю поміняла.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Гармонія пропала...
      Немає рівноваги. Гармонія щезає...
      Ходила біля мене, але її нема.
      Хіба це не суттєво, що хаос наростає,
      Імлою огортає ображені серця?

      Але на це плювати. Апатія буяє.
      Хто нині заридає, коли «свята» мета?
      Утрати у процесі ніхто не помічає,
      Така є у «еліти» буденна суєта.

      Посилює контрасти ця течія у владу,
      Нюанси поховає, і змиє півтони.
      І біганина ница відволіка увагу,
      Указує незгідним дороги у світи.

      А влада це бажає, свободу вижимає,
      Вичавлює надію обрати шлях новий,
      Осиротілі душі омана начиняє,
      Істину утаює, який же світ гнилий.

      Хто очі не ховає і біди помічає,
      А совість залучає у вибору процес,
      Гармоніює дії, буяє рівновага,
      Яка йому дарує омріяних чудес.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Чи «Так!», чи «Ні!»
      Умійте ясно говорити: «Так!»,
      Коли упевнені у правоті позицій,
      Надія є у вивірений шлях,
      У щирі дії океану пропозицій.
      Життя - це неочікувана річ.
      І нині ваше: «Так!» дарує долі крила,
      Зорею осіяє темну ніч,
      Аби душа у виміри нові летіла.
      Давайте згоду уперед іти,
      І ефемерні ореоли оминати,
      За обрії у істину вести
      І мати право – «Так!» упевнено казати.
      Чи залунає ваше щире: «Ні!»,
      Коли почуєте омріяні вигóди,
      І де на шальки терезів брехні
      Лягає тезами ілюзія свободи?
      Обов'язкова сила у душі,
      Аби ігнорувати те, що є над вами.
      Химерою не бути у імлі,
      І тіні не плести за владними ногами.
      Жадобі, тиранії кажіть: «Ні!»,
      Де злидні є, а влада далі розкошує,
      І марноті, і зігнутій спині,
      Політиці, яка за душами полює.
      Коли казати: «Так!», а коли: «Ні!» -
      Людина має особисто обирати.
      І як упевнені у правоті,
      Бажаю щиро за усе відповідати.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Передозування

      Сіяє жовтий ліхтар у вікні,
      Аморфними є силуети,
      Самота читає мої вірші,
      Малює у долі сюжети.
      Тиша довкола нерви з'їдає,
      Я уже жадаю волати,
      А гостя цього не дозволяє,
      Сусіда бажає поспати.
      Тиша, самота, сяйво ліхтаря –
      Чудові ліки від суєти.
      Далекі краї і сині моря
      У мої позаходили сни.
      А коли забагато є ліків,
      Душею у цьому конаю,
      На самоті, у полоні тиші,
      У пустелю переростаю.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. У пошуках правди
      Немає правди, де лише мовчання,
      Її ховали цензори у скрині,
      Обмежили у дещиці бажання,
      Які утілює людина нині.
      Немає правди, де усе волає,
      У децибелі умирає думка,
      У крику слово мозок забиває,
      І залипає, як жувальна гумка.
      У шепоті її також немає.
      Іде нещирість тихою ходою,
      Оману у відвертості ховає,
      Аби ділити "істину" зі мною.
      А де вона? Чому її немає?
      Хіба без неї маю існувати?
      Її утрата душі не лякає,
      І помагає людям засинати.
      Чому вона нікому не потрібна,
      Чи ношу цю у долі не підняти?
      А може вона мертва і безплідна
      Уже не вміє у душі сіяти?
      Хто забажає, то її знаходить
      У бесіді на різні вічні теми.
      Де кожен свою істину доводить,
      Та не шукає у цьому проблеми.
      У суперечці треба усе чути,
      Але і власну думку не губити -
      Це помагає правду осягнути,
      Її у свої дії оселити.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    90. Зневіра
      Зневіра буяє – у слові і ділі.
      Ламає усе у душі і у тілі.
      Зневіра, ніби жахлива іржа,
      Яка поїдає наші серця.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Україні

      Вона терпіла від наруги, болю
      І ворогів, які її жадали.
      Хотіла будувати свою долю
      Але сусіди, щораз, заважали.
      Її краса покою не давала,
      Лякала сила і жага творити,
      Ордою на частини її рвали,
      І думали душею володіти.
      У пута одягали, поділяли,
      Роса кривава падає на скроні,
      Слізьми омиті очі засіяли,
      Як діаманти у чужій короні.
      Не падала додолу і уміла
      Себе у течії жури підняти,
      Дітей оберігала, бо любила
      І долю їм хотіла поміняти.
      А що ті діти?.. Хто не знає матір
      І не бажав іти на допомогу,
      У чужині на рейді кинув якір,
      Аби свого цуратися порогу.
      Воліє радо ворогу служити,
      І трупами по долі підніматись,
      Любити ката, свóє не цінити,
      І ницому у дії утішатись.
      Але багато хто не поступився,
      Палає серце долю захищати,
      У мужності сусіду не корився
      І силував себе запам’ятати.
      Пишалися матусею своєю,
      Усе за неї ладні віддавати,
      Не торгувати у житті душею,
      А у бою чужинців подолати.
      Нелегку ношу довелося нести
      Через віки поневірянь і болю,
      І за собою націю повести,
      Де є надія на жадану волю.
      Борців за її славу не злічити.
      Шикуються у небесах рядами.
      Як оберіг, що помагає жити,
      У лави стали охоронці мами.
      Пліч-о-пліч біля неї її діти,
      І не щеза у попелі країна -
      Вона, як Фенікс, не могла згоріти,
      Любима ненька, моя Україна.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Про минуле
      Історія допомагає жити,
      У пам'яті минуле оживає,
      Нові помилки не дає робити,
      Подолані дороги закриває.

      Усе, що було, маю пам’ятати,
      І я аналізую свої кроки,
      Якими можу долю пізнавати,
      Аби пірнути у її потоки.

      Але якщо минуле домінує,
      І не бажає нове утворити,
      Коли воно у серці запанує,
      Захоче у далеке шлях закрити,

      Перегорну зачитані сторінки,
      Довкола я уважно озирнуся,
      Шукаючи у течії відтінки,
      Колишню долю більше не боюся.

      Минулим довго не волію жити,
      Але його не маю забувати -
      Допомагає істину цінити
      І часу марні витрати долати.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Падає зіронька
      Падає зіронька з неба.
      Омріяне я забажаю -
      Те, що мені дуже треба,
      Щоразу у долі питаю.
      Саме зоря серед ночі
      Нині мрію осяє мою,
      І не відводячи очі,
      Я це диво у небі ловлю.
      Бачу, як мрія працює,
      Аби ключик до тебе найти.
      Зірка дорогу малює
      І указує, як туди йти.
      Сяйво навіки щезає,
      А сила зорі зостається,
      Двері мені відчиняє
      У твоє зачароване серце.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Умійте тішитись
      Умію утішатися життю,
      Як суєта усе з’їдає,
      Або іду,минаючи юрму,
      Яка мене не помічає.
      Радію сонцю, небу і дощу,
      Розмові з друзями старими,
      Оцінюю у сірості красу
      Її нюансами складними.
      Новими гранями буяє світ,
      Його дарунки не минаю,
      А буде час давати долі звіт,
      Себе у мрії не ховаю.
      Іду дорогою без перешкод,
      І перепони подолаю,
      Роблю у невідоме перший крок
      І нове у собі шукаю.
      Свої дарує радості життя,
      Хто знає це - усе долає.
      Людиною керує суєта,
      Де свята у душі немає.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Ріка пам'яті
      Ріка пам'яті за обрії щезає
      І наші дії забере собою.
      Уся історія це русло наповняє
      Новелами, як океан водою.
      Одними, утрачає сили за роки,
      Міняє течію по волі моди.
      Порозриває у людей усі зв’язки,
      І порадіє мізеру свободи.
      Душа пересихає, бо немає змін,
      І спогади ріку не наповняють,
      Де береги круті - уже панує тлін,
      Своє минуле люди забувають.
      А хто оберігає пам'ять поколінь,
      Веде баталії за існування,
      Скрижалі не ховає у глибоку тінь
      І душі береже для покаяння -
      Того омиє повновода течія,
      Яка сміливо русло обирає,
      Формує береги свого життя
      І поміж них іти допомагає.
      Тече ріка у сивині далеких днів,
      Етапи пережитого долає,
      Хто у історії лишитися хотів,
      Усе своє минуле пам'ятає.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. До друга
      Він недалеко. Зустрічі. Розмови.
      Бажаємо усе обговорити.
      Весела пісня і хмільні окови
      Не заважали жити і творити.
      Усе минає...Теми не зникали,
      Які завадили душі заснути,
      А часу на усе не вистачало,
      Аби ідеї кожного почути.
      І появилися уже "причини" –
      Сім’я, робота, діти виростають,
      Грошей немає, зайвої хвилини,
      А дні у суєті суєт конають.
      Усі мороки маю розуміти,
      Упорядковано життя минає.
      Що заважає десь його зустріти,
      Чи дружба ця поволі умирає?
      Я ігнорую зайві міркування
      І розумію, ніде правди діти,
      Є відповіді на мої питання –
      Аби зустріти, маю захотіти...
      Набираю його номер.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Небесній сотні
      Небесна сотня білі крила опускає
      І огортає ними небокрай,
      Бо чорною марою долю накриває,
      Імлою наповняє милий край.
      Вони ішли, аби усе оборонити,
      Істину, що нині умирає,
      І не хотіли у неволі далі жити,
      Вірили, що небо запалає...
      Набат Михайлівський лунає на світанні.
      Усупереч брутальності катів,
      Людей єднає у великому бажанні -
      Навік убити у собі рабів.
      І шикувалися у лави монолітні,
      Бо вірили – уже зоря зійшла,
      І забажали, аби мрії віковічні,
      Її надія у серця несла.
      Горіли чорні шини, димом оповиті.
      На брук герої - ангели лягли.
      Щити їх дерев’яні, кулями прошиті,
      Човнами долі в небеса ішли.
      Як сила нації, яку не подолати,
      Запитує небесна сотня нас,
      А чи усі готові волю захищати,
      Як запалає небезпеки час?
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Знайти себе
      Минає силует у обрії надії
      Щезає, не дає упізнавати,
      І горизонт ховає неосяжні мрії,
      Надію свою долю обійняти.
      А я усе іду, ламаю перепони,
      Утрачене у поті доганяю,
      Долаю нині, побудовані кордони,
      Минулі дні у вимірі шукаю.
      Гадаю, що важливі забуваю речі,
      Але цей образ спокій заберає,
      І суєта суєт у вирі колотнечі
      Поглянути на нього заважає.
      Кого ховає силует, я маю знати,
      Його наздоганяю у дорозі,
      Слова у подиві бажаю підібрати,
      Оголосити чітко їх не в змозі.
      Бо те, за чим ішов, було завжди зі мною -
      У себе, як у дзеркало, вдивляюсь,
      І навіть можу доторкнутися рукою
      Бо сам у собі більше не ховаюсь.
      Кому себе одразу віднайти вдається?
      А хто роками обрії долає?
      Але душа обов’язково озоветься
      Тому, хто наполегливо шукає.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Приходить час
      Омана душу забирає,
      І зимне серце не болить,
      У порожнечі оминає
      Благословення ясну мить.
      У павутину огортає,
      Іде поволі до межі,
      А нами радо управляють
      У владі голі королі.
      Незрячі люди є довкола,
      Не чують гомону віків,
      Бояться вірити у слово,
      Гордяться долею рабів.
      Терпіння ми не позичали,
      Але іде це до кінця -
      Бажаємо, аби казали,
      За голу дупу короля.
      2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Бажання змін
      Саме бажання змін не гарантує зміни,
      Але воно показує нові світи.
      Стереотипи обертаю у руїни,
      Аби не заважали уперед іти.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Неподільне
      Лазурні небеса не поділити
      І серце не розіб’ю на частини,
      Бо дещицею ціле не закрити,
      Воно одне єдине у людини.
      Не паювати мову, рідну хату,
      І сяйво сонячне не загасити.
      Зоря усе готова зігрівати,
      Дорогу у майбутнє освітити.
      Якщо ми це не можемо ділити,
      То маємо країну будувати,
      У собі віру у любов цінити,
      Надією на долю засівати.
      Ламати мури, що брехнею стали,
      Оманою ділили по - живому,
      Шляхи шукати, аби об’єднали
      І вивели до отчого порогу.
      Згадати, що у нас одне коріння.
      Його оберігати закликали,
      Усі віки минулі покоління,
      Які за волю голови поклали.
      Бо у єднанні є велика сила.
      Ілюзія не має панувати.
      Земля, яка на світ нас народила
      Не має своє тіло розривати.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. На виставці
      Цікаве полотно. У ньому - таїна.
      Експресія химерна лінії вражає.
      У хаосі ідей явилася вона
      І їхню широту людині відкриває.
      Де є начало і завершення буття?
      Чи має відповіді на мої питання?
      А лінія показує усе життя -
      У ньому щастя, біль, надія і кохання.
      Вона долає неіснуючі світи,
      Коли за обріями істину шукає,
      І обирає несподівані шляхи,
      А у душі таємні двері відчиняє.
      Занурює у ефемерну глибину,
      У лабіринті загадковому існує,
      Замінює майбутнім сиву давнину,
      З апатією і марнотою воює.
      Химерна лінія на полотні митця
      Виконує його таємні побажання –
      Зіграти гідну роль у задумі Творця
      І готуватися душі до покаяння.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Чужа думка
      Пильнуємо за думкою про нас,
      В’язали дії норми у суспільстві,
      І озираємося усяк час,
      Бо живемо душею у насильстві.
      Цікаво, що гадають «на верху»,
      Але вагомо, як сусіда каже.
      Бо оглядає наче у лупу,
      І усі вади радісно покаже.
      У голові чужа мета живе,
      І нова мода звичаї ламає,
      Ідея нашу думку украде,
      Віки мистецтва акція міняє.
      Указані оцінювання дій,
      Як на усе у "темники" дивитись.
      Немає часу линути до мрій,
      Надією і вірою ділитись.
      У долі помінялося усе -
      Поради ниці щирими здаються,
      А тиха течія піну несе,
      Порожні тези нормою зовуться.
      І «вірні» оголосимо слова,
      Політкоректно бесіда лунає,
      Бо думає не своя голова,
      Але люстерко нас відображає.
      Ми обирати маємо шляхи:
      За течією, як усі, поплисти,
      Увагою потішити гріхи,
      Аби вершину кинуту посісти,
      А чи оберігати своє я,
      Думки чужі у серці фільтрувати,
      Не бути у ілюзії життя,
      Самому нову долю будувати.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Світло зірок
      У світлі далеких зірок,
      Яке у ночі засіяє,
      Я роблю до нового крок,
      Надією долю вітаю.
      Аби попереду іти,
      І свої писати закони,
      Долаючи шлях до мети,
      Щирі укласти основи.
      У сяйві далеких світил
      Які із хмарою билися,
      Я обриси бачу вітрил,
      Морю які не корилися.
      Чи кожному зірку треба?
      За ними дорогу торую,
      І долі хочу у неба,
      Але як нема, не баную .
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Повернення
      У країні весною квітують розмаї,
      А веселка дарує барви землі,
      Синє небо, купаючись у водограї,
      Показує нам, як летять журавлі…

      Вибирали собі невідомі дороги
      І линули ними у нóві світи,
      А долаючи час і у серці тривоги,
      Шукали до отчого дому шляхи.

      Бо надією жили себе оновити,
      Де енергія є святої землі,
      Її сила учила душею любити,
      Аби рятуватися у суєті.

      Вернулися діти, аби долю змінити,
      У собі запалити старі почуття,
      Як уміли і зливі, і сонцю радіти,
      І рішуче іти у нове життя.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Підкорення вершин
      Побачимо нове і незбагненне
      У русі на омріяні вершини.
      За обрії ховаємо буденне -
      Усі відретушовані світлини.

      Міняємо закони існування,
      І відкриваючи таємні двері,
      Полинемо у виміри пізнання,
      Себе шукаючи у новій ері.

      І тільки там, де ще живе бажання,
      Уміємо у вічне потрапляти,
      І часу поміняємо звучання,
      Аби лабети суєти минати.

      Отримаємо нову перемогу,
      Стереотипи доля поламає,
      І у бою долаючи дорогу,
      На дещицю велике не міняє.

      Ми далі віримо у свої сили,
      Бо щастя на колінах не чекає,
      Ідемо на омріяні вершини,
      Які удача нині обирає.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. У далечінь
      За обрії іде забуте почуття,
      Проектор долі у ночі моргає,
      Екран показує усе моє життя,
      Минуле у дні нинішні пускає.

      І я гортаю альманах старих світлин,
      У пам’яті далеке виринає,
      Химерні обриси осяяних вершин,
      Які уже інакший подолає.

      А я попробую себе у них найти.
      Душа аналізує пережите,
      Яке дарує сили уперед іти,
      Омріяне воліє утворити.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Краса поряд
      Дивує світ появою краси
      У дещиці і дії повсякденній,
      Де діаманти у сльозі роси,
      Гармонія у суєті буденній.

      І чай дарує колір кип'ятку,
      Насичуючи воду поступово,
      Міняє форму замок із піску
      Під зливою, яка іде раптово.

      Заходить сонце, течія шумить,
      І місяць у нічному небі сяє...
      Буває, що краса існує мить,
      Але своєю силою вражає.

      Чи бачили, як змінює вона?
      Ніби митець палітру обирає,
      Експресію у магії мазка
      На полотні природа залишає.

      Емоцією з'єднює усе -
      Енергію і колір, і звучання,
      За обрії їх радо понесе,
      Мої виконуючи побажання.

      Аби обов'язково у речах,
      Гармонію людина помічала,
      Яка міняє долю на очах,
      Усе її красою рятувала.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Весняний настрій
      Іду я легко, щезає тяжіння,
      Світи, які мінялися вдихаю,
      І загубити це своє везіння
      На атомному рівні не бажаю.
      Весни метаморфози у природи -
      Це магія, що виганяє зиму.
      Благаю я у неба і погоди,
      Таку тонку оберігати зміну.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Лінія

      Лінія міняє усю форму,
      Окреслює собою площину.
      Уписує і правило, і норму,
      І починає нульову межу.
      У її дії аркуш оживає,
      Щезає абсолютна чистота.
      Лінія ідеями осяє,
      Які у серце муза занесла.
      Бачене описує, прожите,
      Будуючи собою цілий світ,
      Помагає двері відчинити
      І линути на мрії у політ.
      Нехтуючи риси сьогодення,
      Автора із долею єднає,
      Не чекає суєти натхнення,
      Але нове людям відкриває.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Порепана душа
      Порепана душа, як верх старого черевика,
      І тріщини запилені – дороги у життя.
      А світу, що оточує, її мета відкрита -
      У виміри засіяти великі почуття.

      І хто шляхи підкорює, той має пам'ятати,
      Що нині йому легко йти, а потім - мозолі.
      Та черевики ношені уміємо міняти,
      Душа одна дарується у нашому житті.

      Усе, що є довкола, у ній відображається,
      І не шкодує світові своєї теплоти,
      Але біда і болі рубцями залишаються,
      Тебе оберігаючи у морі суєти.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Заплакала весна
      Холодно. Душа моя болить,
      У дощі оплакує весна,
      Неочікувану нами мить,
      Як у дім заходила війна.
      Ми гадали, що вона далеко,
      Є бідою прожитих століть,
      У кіно і на старому фото,
      А вона за вікнами стоїть.
      І міняємо усе життя,
      Його ділимо – на до і після,
      Охололи наші почуття,
      Затихає у польоті пісня.
      Ми війну у гості не просили,
      Але знаємо чому зайшла,
      Не уміли берегти важливе,
      І у серці не було тепла,
      Нас сусіди радісно ділили,
      На усе ліпили ярлики,
      У оману мозок полонили,
      Отруїли душі на віки.
      Весна сльози свої не ховала,
      Але тихо пояснила нам,
      Аби на поріг війна не стала,
      Менше довіряйте ярликам.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Вітер віє
      Вітер віє, пада листя,
      Ягоди калини.
      І лунає тихо пісня,
      Горе у дівчини.
      Іде милий воювати,
      До бою святого,
      Її буде захищати
      Від ворога злого.
      Як бажає свою долю
      Яка душу гріє,
      Захищати має волю,
      Мрії і надії.
      Ниє серце, діва плаче
      Сльозами - росою.
      Бережи себе, козаче,
      Від сили лихої.
      Борони свою країну,
      Омани цурайся,
      У бою добувши славу,
      У дім повертайся.
      Вітер віє, пада листя,
      Рум'яна калина.
      Дочекалась з бою сина
      Мати – Україна.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Складові існування
      Усе життя людей наповнює історію,
      Новелами утворює світи,
      У виміри іде, шукає територію
      І залишає по собі сліди.
      Банальні оповіді, писані буденністю,
      Як пазли збирає дуже дрібні,
      Існує недовго, а міряє безмежністю,
      Ховає ціле у долі малі.
      Але історія життя повною не буде,
      І вади є у задумі Творця,
      Де забувають і якось ігнорують люди,
      Події із щоденного життя.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Для чого жити?
      У запалі стає на зігнуті коліна,
      І має цілувати п’яту точку
      Тому, хто осідлає цю покірну спину,
      Останню забиратиме сорочку.
      Порожні очі прикипіли до землі,
      А пісню щиру стримує у грудях,
      І порадіє, коли є об'їдки на столі,
      Ховається у натовпі на людях.
      Звикає, коли сіра маса конірує,
      Усе міняє течією долі,
      Яка його мету і цілі ігнорує,
      Обмежила у русі, мрії, волі.
      Не помічає, що немає уже часу
      На боротьбу зі своїми думками,
      Перетирає їх у однорідну масу,
      І наповняє новими байками.
      Хіба для цього він у світі появився-
      Лежати тінню, жити у покорі,
      Не чути і не бачити, як час змінився,
      А небо нові осіяли зорі?
      Розправ сутулі плечі, випрями коліна,
      І підніми у синє небо очі,
      Раба убий в собі, бо ти таки людина,
      Зірви оману оксамиту ночі.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Паралельність
      Нічний потяг, старенький вагон -
      І дорога у кілька годин.
      У минуле щезає перон,
      Я у вимірі ніби один.
      Химера живе у плафоні -
      Сухі мумії різних комах,
      Амбре у моєму вагоні,
      У запої тіла на лавках.
      А час течію зупиняє,
      Усе довкола інше стає,
      Ця темрява обрис міняє,
      У вікні силует постає.
      Нова реалія. За вікно
      Сідає, як копія мене.
      Світло ніяке, тухлий вагон -
      Гадаю, загальна проблема.
      А вимір і далі ділили,
      І мене багато у ньому.
      Аби по-новому робили,
      Але маємо по-старому?
      Образи дивні і мовчазні,
      Керунки мої обирають.
      Дорогу нудну і неблизьку
      У темряві мирно долають.
      Колія одна, своя мета.
      І ситуація чекає -
      Ніби зупинка буде одна,
      А потяг його доганяє.
      У заздрості марно питати.
      У неї щезає надія,
      Коли має чуже узяти,
      І утілити ниці мрії.
      Паралельне за немите скло
      Таїну велику ховає
      І не дає руйнації тло
      Тому, хто чужого бажає.
      Іде зміна, коли чекаю,
      Її жадаю, нове роблю.
      Міняюся, як забажаю,
      І реалії свої творю.
      Потяг. Ніч. І вагон неновий
      Міркуваннями спонукає.
      Може у ньому я не один,
      Хто нові світи відкриває?
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Надія є...
      Надія є, і час лікує,
      Отямляться усі, хто спить.
      І слово щире завоює
      Серця, що зрадили у мить.
      Вони у себе запустили
      Змію омани і брехні
      І не могли, і не хотіли
      Шукати долю у імлі.
      Забули за важливе, вічне,
      Як пахне зорана рілля,
      Зарахували у трагічне
      Свої фальшиві почуття.
      Надія є, а час лікує,
      І зливою омиє бруд,
      Тепло у домі запанує,
      А люди волю віднайдуть.
      Надія є, і доля буде,
      І у бою зло згине знов
      Усе собою завоює
      Велика віра і любов.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Шевченкові

      Пророком був! Пророком є!
      Пророком буде України!
      У його мові істина живе,
      Аби будити душу у людини.
      Не дати засинати на ходу,
      Чи загубитися у шарі пилу,
      А помічати горе і біду,
      І шанувати прадіда могилу.
      Пророча мова – щире джерело,
      Яке тамує у людини спрагу,
      Дарує силу, ворогу на зло,
      Запалює і віру, і звитягу.
      Ця мова заходила у віки.
      Пророча мрія помагає жити,
      Як течія великої ріки
      Ламає нице, щоб нове робити.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Шанс

      Переповнює чашу терпіння,
      І палає у людях протест,
      Забирає усе у свавілля,
      Не чекаючи кари небес.
      Почалася велика стихія,
      Яка вірила у каяття,
      І душею сіяє надія
      У нове і щасливе життя.
      Не хотіли отак існувати
      Де оманою труять людей,
      Перед долею спину згинати
      У країні облудних ідей.
      Оминати свої побажання,
      Особисту життєву мету,
      І жахало цинічне мовчання,
      Коли бачили зло і біду.
      Ця стихія, ламаючи догми,
      Поруйнує старі береги,
      І бажає, без зайвої помпи,
      Будувати нове навіки.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Відносність часу
      Час заховали у годинниковий механізм,
      Що нараховує мені секунди і години,
      І дія ця у вимірі, давно анахронізм,
      Яка і підсумовує усі роки людини.
      Минає час, іде у далечінь без вороття.
      І я його оцінюю без зайвої надії,
      Бо не збігається набуте за моє життя
      І час, який затратили на побудову мрії.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Дерева розмовляють
      Дерева зашуміли: "Час минає...",
      І бачене оповідали, і почуте.
      «Уже роки за обрії кидає,
      У колію минулого не повернути.»

      Доріжками потертого вінілу,
      Річними колами усе занотували,
      І ці мелодії, досягши небосхилу,
      У верховітті крони нині залунали.

      У душу проникає їхня пісня,
      Яка описує минулого потоки,
      А течія енергії Всесвітня,
      Указує, які робити долі кроки.

      Дерева говорили, розмовляють,
      Оповідаючи, що берегли роками,
      Коли ми чуємо їх бесіду серцями…

      Як і раніше вони нас чекають
      І потаємні двері відмикають,
      Аби не опинились душі за замками.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Дорога до правди
      Ставай, іди! Благаю уставай!
      Не вірю я, що сил уже немає.
      Увагою утому оминай,
      Без бою перемоги не буває.

      Іди у свої мрії, до мети,
      Хто не боїться, терни подолає.
      Як віра є у волю, то лети
      За обрії, куди душа бажає.

      Вагомі є дороги у житті,
      І долею указаний керунок,
      Та обираючи нові шляхи,
      Не спокусися на омани трунок.

      Важкою буде ноша,та іди,
      Душею не лякайся цього бою,
      Перед брехнею зброю не клади,
      І буде перемога за тобою.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Перші кроки
      Дитя на ноги підвелося і пішло,
      Воно іде невпевнено, зате щасливо.
      Але не розуміє, що уже змогло,
      Робити перші кроки і творити диво.
      Міняє обрії у задуму і мрій,
      І кроками, торуючи нову дорогу,
      Її розхитує у хаосі подій,
      А думає, уже узято перемогу.
      Не маючи опіки і батьківських рук,
      Воно усе у мить бажає подолати.
      Але життя таке, один невдалий рух-
      Дитина знову усе має починати.
      Чи це є перші кроки у великий світ,
      Або позаду залишаємо дороги,
      Упасти можна і призупинити хід,
      Але людина устає сама на ноги.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Чому він так не любить Україну? (сепаратистам)
      Чому він так не любить Україну,
      Блакить її небес і золото ланів?
      Чому доводить маму до загину,
      І буде радо нищити своїх братів?
      Чому він ображає Україну?
      Йому життя і волю дарувала.
      Чому бажає бити їй у спину,
      Аби у болі, муках умирала?
      Чому не пам’ятає родоводу,
      Коли за волю починалися бої?
      Історію сусіднього народу
      Записує у свої вірші і пісні.
      Не чує і не хоче пізнавати
      Основи долі, що єднали на віки
      Донецький степ, у величі Карпати,
      І помагали у минулому іти.
      Ми силу однієї маєм крові,
      Узяли віру у одного джерела.
      Чому не почуває він любові,
      У серці чорна оселилася імла?
      І ця холодна, темна порожнеча
      Тримає ниці мрії у своїх руках.
      Могильного туману є предтеча
      І ненависті поміж нами у віках.
      Ламаючи фундамент існування,
      Забуваючи історію народу,
      Утрачено дорогу покаяння,
      А з нею і надію на свободу.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Спогади

      Учора…Нині…Завтра…Післязавтра…
      Рахує календар одноманітні дні.
      У тиші ночі догорає ватра,
      І силуети заховали у пітьмі.
      Сюжети перечитані гортаю,
      Які записані у пам'яті роками.
      І саме ці я нині обираю,
      Бо не іду у світ негожими шляхами.
      Усе це ефемерно і мінливо,
      І спогади є мірою мого буття,
      Яке допомагає неквапливо
      Писати плани на моє нове життя.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Мудрість вічності
      Все мудре вічного у пам'яті народу,
      У мові, що пережила віки,
      Де є історія у таємниці коду,
      Яка торує нації шляхи.
      Бо мова - альфа і омега існування,
      І віра, що підводила з колін.
      Вона окрилює, дає нове пізнання,
      Несе дороговкази поколінь.
      Аби осмислити озвучене народом,
      Оберігаю я його слова -
      Це щире джерело дароване нам Богом,
      І нації надія у віка.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Прості рішення
      Корисно, коли рішення одне?
      Я не шукаю інші варіанти.
      Дорога бита уперед іде,
      Не витрачаю сили і таланти.

      І легко, коли рішення просте?
      Де біле – біле, без нюансу - чорне.
      А течія сама мене несе,
      У спокою емоції огорне.

      Чи є у долі рішення одне?
      Чи гоже, якщо вибору немає?
      Гадаю, комусь вигідно оце,
      Коли вона нового не бажає.

      Як розв'язок шукаю у житті,
      Душею я волію обирати
      Дороги, які маю віднайти,
      Аби єдину відповідь давати.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Не забувай
      Не забувай як розпускаються бруньки,
      А білі шати одягає черемшина,
      І урожаю утішаються лани –
      Це величава і могутня Україна.

      У пам'яті блакиттю литі небеса,
      І наливає золото туге колосся,
      Милується у течію ріки верба,
      А вітер ніжно їй зачісує волосся.

      Не забувай красу Карпатських гір,
      Ялиці, сосни, різнотрав'я полонини.
      Як має велич степу охопити зір,
      І оцінити щиру душу України?

      У полі доля застеляє рушники,
      Але коли ідеш далекими світами,
      Як у ріку стікаються малі струмки,
      Не забувай шляхи до України – мами.

      Бо небесами подарована земля,
      За її долю і свободу воювали,
      Аби сіяла Україна як зоря,
      І ми у виміри дороги торували.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Для «слуг народу»
      Ми волали, а влада глухою була,
      Голосили, а нас не почули.
      І омана стає, як висока стіна
      За якою надію забули.

      Будували її у біді і крові,
      Де міняє ідею поняття,
      Або долю ховає у сірій імлі,
      Ігноруючи боже прокляття.

      Не цуралися зради і руйнування,
      І течією такого життя,
      Усе полонило німе існування,
      Яке убиває волю буття.

      Обмежили дії, усім окрім себе,
      У ланци закували свободу,
      Себе називали нащадками неба,
      А не слугами мого народу.

      Та віра поволі ламає терпіння,
      Її слово у душі проб'ється,
      Подивляться очі на нице свавілля,
      І спина у бою розігнеться.

      Розправили плечі, зірвали окови,
      І на Майдані стали у лави,
      Аби оновити надії основи,
      Велич зорі минулої слави.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Надії?

      «Побудувати! Досягти! Реформа діє!»,-
      Лунали голосно слова.
      Засіяли обранці у душі надії,
      А урожаю ще нема.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Не знищити
      Наруга над святинями душі,
      Які оберігаємо віками,
      І як основу у похмурі дні,
      Передаємо молоком від мами.

      Засипано єдине джерело,
      Осквернено нечистими руками,
      Аби усі попали у ярмо,
      Утішені мізерними дарами.

      Щезає пам'ять сотні поколінь,
      Надія залишає існування,
      А сонце у імлі, де чорна тінь,
      Не маємо дороги покаяння.

      На постаменти ідоли нові
      У золоті постали із старими.
      І суєта суєт марнує дні,
      Затягує до тої павутини.

      Усе було, а ще чекали ми
      У домі чорне білим називати.
      Розмиє межі миру і війни,
      І годі буде істину шукати.

      Та не щезає у імлі усе.
      Могильний камінь має говорити,
      І на скрижалі мрію понесе
      Ідею, що хотіли загубити.

      У камені проб'ється джерело,
      Омиє очі щирими сльозами.
      Оновлює душа своє тепло,
      Усе зігріє магії словами.

      Нікчема з постаменту упаде,
      На попелищі побудують храми.
      І націю надія поведе
      До волі, що не бачили віками.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Порожнеча
      Весна не може горе подолати,
      Не радує тепло і білизна садів.
      У серці - біль, і хочу закричати,
      Її не забуваю у потоці днів.

      А як побачу у цвіту калину,
      Морозом огортає, у душі печаль.
      Cльозами оросило полонину,
      Усе минає, та не гоїть ран, на жаль…

      Наповнилася доля суєтою,
      І виміри міняє на мої роки.
      Але усе не те, бо не зі мною,
      Ідуть у вічне строєм бойові брати.

      Не можу порожнечу цю закрити,
      Весна не помагає холоду долати,
      Стояли, аби ворога спинити,
      І навіки у небо линули солдати.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Полеглим
      Ми пам’ятаємо усіх,
      А ноша ця нам душу крає.
      Оберігаєте живих,
      Але самі за небокраєм.
      І ангелами у бою,
      Не думали, аби ховатись.
      Перетворились у броню,
      Дали нам час урятуватись.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Краса життя
      Є у життя краса - це різнотрав’я літа,
      Осіннє золото і білизна зими,
      Веселка кольорова, зливою омита,
      Яка єднає ефемерні береги.

      Ми маємо красу, що не дає забути,
      Якою є величною уся земля,
      Надією бажає долю огорнути,
      І чути у польоті пісню журавля.

      Ціна краси життя у дещиці іскриться,
      Умій побачити її світи нові.
      І золоті маєтки, і села світлиця
      Є у своїй красі однаково крихкі.

      Боготвори життя у гуморі, печалі,
      У суєті суєт не загуби себе,
      Міняється воно, як сторони медалі.
      Краса рятує все, у магію веде.
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Світло

      Ця влада обіцяє світло у кінці тунелю.
      Ми усі увіруємо, і має бути так.
      Навіки залишаючи свою земну оселю,
      Є шанси його бачити… Розповісти – ніяк.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Аркуш

      Аркуш на столі перед тобою
      Занотовує думки митця,
      Спокушає долю білизною,
      Нового очікує творця.
      І його ідеї залишає,
      Аби ними будувати світ,
      Обрії жадані подолає,
      А на мрії лине у політ.
      Біль і горе, щастя і кохання
      Описали таїну буття.
      Аркуш у основі покаяння
      Має у собі ціле життя.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Материнське слово
      Лови слова у океані звуку,
      Які у наші душі засівали мами,
      І обережно беручи у руку,
      Їх у орнаменти думок пиши рядами.
      Слова у мову, як ґердани зав'яжи,
      Але не для показу, похвали і слави.
      І мову цю у серці свому бережи,
      У світі ідучи далекими шляхами.
      Велике щастя і лиху годину
      У долю уплели, як гроно калинове.
      Настільки у тобі живе людина,
      Наскільки уживаєш материнське слово.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Дощ
      Розмиє обриси і нóве починає,
      Щезає сірий пил у течії води.
      Потоки небо ллє і душу очищає,
      Аби не було плісняви і суєти.
      А дощ усе іде. На ринві вітер грає.
      Мелодія води у магії світів.
      У мулі небуття майбутнє виринає,
      І сили додає у вирі почуттів.
      Очищена душа покою не шукає.
      Контраст у кольорі оновлює думки.
      І сильний попереду дорогу обирає,
      Слабий існує далі у мушлі марноти.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Незмінне

      «Мине усе»,-
      Казали архаїчні мудреці.
      І це мине…
      Тікає поміж пальці у руці.
      Мине усе…
      І дещиця нюансу почуття.
      Спливає час…
      Сюжетами оновленого дня.
      Мине усе…
      І чорно-білі плями, як роки.
      А стале є?
      Кохання, яке маємо віки.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Правда

      Багато правди не буває,
      Бо завше істина одна.
      І суть її нас не лякає,
      Показує де суєта.
      Багато правди не буває,
      Є доза у людей своя -
      Бажає і усю ковтає,
      Або поп'є як немовля.
      Аби у долі упізнати,
      Де правда у напої слів,
      Добро у серці треба мати,
      Аби ти сам не байдужів,
      Не охолов до болю, горя,
      Не був слугою у біди,
      І поцілує тебе доля,
      Та відвоює у журби.
      Багато правди не буває,
      Усі часи вона одна.
      Хто чорне білим називає,
      Напій омани п'є до дна.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Шлях до мрії
      Іти… Іти уперто уперед...
      І мрія вимагає, і бажання.
      Міняє ефемерний силует,
      Який утілюємо у надбання.
      Буває мрія, як дороговказ,
      Долає усі обрії роками,
      Об'єднує у дії плину час,
      нове будує твоїми руками.
      І ноша ця кишеню не порве,
      Душа не забажає засинати,
      Дарує сили, далі поведе,
      Вершини помагає подолати.
      Якщо мрія,як порожні звуки,
      Не силує шляхи нові шукати,
      Не бажає забруднити руки,
      Таким доробком добре керувати.
      Бо дуже легко уперед іти,
      Коли жадані мрії пустотілі,
      І уже ніби досягли мети,
      Та тільки у словах, а не на ділі.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Вибір
      І знову у нас вибору немає -
      Знайомі лиця і слова відомі.
      І далі забагато обіцяє,
      Але робити не завжди готові.
      І знову у нас вибору немає…
      Між гіршим і поганим обираєм.
      У вуха ніби медом заливає,
      І ми помалу до брехні звикаєм.
      І нині у нас вибору немає!
      Але надію долі не убити.
      Я вірю, хтось традицію зламає -
      І буде все обіцяне робити.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. 33- тій
      А біль і нині не дає заснути
      Габою мою землю накриває.
      І як я можу усе це забути,
      Коли у горі небо заволає?
      Молили люди небо пам’ятати
      Жахливі муки, у яких конали,
      І Бога голосили їх узяти,
      Окраєць хліба дітям віддавали.
      Окраєць хліба, дéщицю надії,
      «Мамусю, їсти…» - мозок розривали.
      І опадали листям діти - мрії,
      У небо ангелами відлітали.
      І ангелами, у часи зневіри,
      Охороняє пам’ять ці страждання,
      І покоління, що не появились
      Та не пізнали, що таке кохання.
      Їм часу не дали, аби відчути
      Кохання, що дає нове життя
      Не засівали ниви їхні руки,
      У серці не буяли почуття.
      Ще ненароджені і люто вбиті -
      Цинічно зламаний навіки цвіт,
      Невинні душі болем оповиті-
      Є оберегами на сотні літ.
      2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Вибори
      Іти? Чи ні? Яке питання?
      На вибори? Маю іти.
      Бо обіцяє покаяння,
      Без ницості і марноти.

      Мені віщує доля міру,
      Добра багато у мій дім!
      І голосую я на віру,
      Не чую, як лунає грім,

      Де ангел у горі волає,
      Які курганами лягли,
      І це усе не заважає
      На ринок душу понести.

      Уторгувати не за дарма,
      А оцінити у п'ятак,
      І лаяти на свою карму:
      "Іде усе якось не так...

      Що долі у імлі немає.
      Цікаво хто її украв?"
      Душа тобі доповідає:
      «А ти за це голосував.
      Обрав між гіршим і поганим,
      Щезає віра у тобі.
      Чому не думаєте, пане,
      Як наступали на граблі?"
      2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Політ митця
      Він біля мене, а душа далеко.
      Надією у задуми летить,
      Руйнує у банального кордони,
      У вимірі за долю гомонить.
      За межами реального існує,
      А пише у буденному житті.
      Емоції у колір трансформує
      І магію на білім полотні.
      Не б’є поклін існуючій епосі
      І нехтує законами буття,
      Біг часу зупиняє у роботі,
      І подарує нові почуття.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Керунок

      Коли міняємо існуючі світи,
      У новому шукаємо рятунок,
      Як подолаємо у вимірі шляхи,
      За обріями бачимо керунок.

      Живемо вірою і маємо знайти,
      Надію, що зігріє у дорозі,
      З якої долі більше не зійти,
      А помилку побачити не в змозі.

      Буває ідемо по колу до мети,
      Утішені добутим на папері.
      Тому, аби своєї цілі досягти,
      Ламаєм мури, бо не бачим двері.
      2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Руйнування фантазії
      Візії немає у надію мою,
      Побудували нові будинки.
      Мене обікрали. Я у шоці стою
      І немаю Парижа картинки.
      Бо вежі не бачу, яка показала,
      Омріяну Європу стареньку.
      Це мою утіху жадоба украла-
      Я оглядаю стіну новеньку.
      Хоча полюбляю пісні Джо Дассена,
      У бокалі каберне чи мерло,
      Але біля мене Бистриця не Сена,
      Без вежі, яке французьке кіно?
      Ламає хитку ілюзію торкання
      Чужої грошовитої руки.
      І чиясь квартира, хороше надбання,
      Міняє фантазію на роки.
      Якщо на чужому своє побудує,
      І не помічає, коли воно
      Лягає оманою і презентує
      Порожні кадри нового кіно.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Творчість і Байдужість
      У Творчості Байдужість запитала:
      Навіщо гарувати у житті?
      Уже добутого тобою мало,
      Чому не утішатись марноті?

      І Творчість тихо їй відповідає:
      А Сонце зупинялося? Коли?
      Без сяйва і тепла усе щезає…
      Габою укривається імли.

      Не маючи енергії світила,
      Загине філософія буття.
      Людина утрачає мої крила,
      Коли марную течію життя.

      Буває, що і Я відпочиваю,
      Це називаю кризою Митця.
      Усе іде... Я нове починаю –
      Людину обертаю у ТВОРЦЯ.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Розмови
      Я хороше умію говорити
      І відповіді маю на питання,
      Кого карати, а кого любити,
      Не обіцяє долю це надбання.
      Бажаю у житті обговорити,
      Усе, що знаю, але не конкретно.
      А як наполягають щось робити,
      Я утішаюся, бо це дотепно.
      У слові - магії велика сила,
      Народи піднімає на повстання.
      Але, коли ці звуки пустотілі,
      Оманою залишаться бажання.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Фантазія

      Я на балконі і у даль широку
      Дивлюся і себе уявляю
      У Парижі. Бачу вежу високу,
      І мрією дорогу долаю.
      Вежа не Ейфеля – телевізійна,
      У руці не божоле, а мерло,
      Ситуація є презентаційна,
      Сюжетами у старому кіно.
      З вінілу лунає голос Дассена.
      О, поетично красивий шансон!
      Старе бістро і набережна Сени,
      А я співаю із Джо унісон.
      Добре уміємо ми уявляти -
      Ці подарунки подані з неба,
      І у Парижі щоднини бувати,
      Бо у вояжі візи не треба.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Закономірність
      "Хто не живе, тому не помирати"
      Є тезою у філософії буття.
      А як існує, аби їсти, спати,
      Тоді і не пізнає усього життя?
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Порівняння

      Слів небагато, як ми є маленькі,
      Але рідна людина усе розуміє.
      Слова у дитини дуже об’ємні,
      А у дорослому віці мова дрібніє.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Закони
      Утворено закони на піску
      І рівними укладено рядами,
      Але чекаю нового дощу,
      Бо писані нечистими руками.
      Сльоза Творця лягає на слова,
      Ламає побудовані кордони.
      Карає тих, у кого голова
      Оманою отруює закони.
      Бажаю я на камені слова -
      Скрижалі, аби у віках стояли,
      Коли існує істина одна,
      І наші діти їх оберігали.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Моїм учителям
      Осіння пора у багряне усе одягає,
      Юрбою у школу весела іде дітвора.
      І новий учитель уперше урок починає,
      Торує дорогу у світлу країну Добра.
      Що учням розкаже? Як слово його озоветься,
      Що має узяти у ньому дитяча душа?
      У голосі тремор, і пташкою серце заб’ється,
      Підказує розум важливі і мудрі слова.

      Учитель, учитель, учитель,
      Учням серце відкриє своє.
      Учитель, учитель, учитель,
      Насіння добра у дитячій душі проросте.

      Минають уроки, міняються класи і діти,
      І дзвоник останній на очі сльозу наверта.
      У мрію далеку молодь бажає летіти.
      Чи їм помагатиме твоя наука Добра?
      Лягає рушник на далеку і довгу дорогу,
      На ньому дитина керунок собі обира.
      Але є утіха, коли до шкільного порогу
      У будні чи свята до вчителя хтось завіта.

      Учитель, учитель, учитель,
      Дітям серце дарує своє.
      Учитель, учитель, учитель,
      У кожного учня у ньому є місце своє.

      А роки летять, як розпряжені коні по полю,
      І їх упіймати, а чи повернути - дарма.
      Уже твої учні у школу онуків заводять,
      Питають : «Де вчитель?». І тихо почують: «Нема…».

      Учитель…Учитель…Учитель…
      Віддав учням серце своє,
      Учитель, учитель, учитель,
      У пам’яті їхній і долі дітей… оживе.
      1998



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Мости.
      Ламаємо у суперечці списи,
      І палимо у ній усі мости.
      Я не бажаю і не маю розуміти,
      Як у омані магії іти.
      Бо не читаю, не беру на віру
      Чужі цитати, де багато слів,
      Що дещицею визначили міру
      У більшості, що пережили днів.
      Законами, які писали інші,
      Шукає виходу моє життя.
      У океані фальші, де покірно,
      Іде за течією майбуття.
      У лоні істина давно умерла,
      Її не народили у словах.
      Вона уся аморфна і химерна,
      Ніби сюжети у минулих снах.
      Не дали правді нині появитись,
      Без неї маю у імлі іти.
      Надією за обрії дивитись
      На побудовані нові мости.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Ніч

      Мені ця ніч дарує порятунок
      За марноту минулого життя.
      І я читаю, п’ю кохання трунок,
      Іду у веремію забуття.

      Ніч - таїна і нерозгадана країна,
      Що тінями утворює світи.
      Вона у мене істина єдина,
      І долю забере у суєти.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Для Чиж
      Записує слова у конструкцію,
      І кодує таємні знання,
      Оголошує долі обструкцію,
      Обирає своє навмання.
      Не бажає одинокою бути
      І у звуці шукає слова,
      Уміє у серці іншого чути,
      Зачіпає чужі почуття.
      А надія її трансформує,
      І заповнює мозок людей,
      Я гадаю, що їх подивує -
      Чому мають багато ідей?
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Пісня

      У серце лине сум за очі волошкові,
      Калинові уста і вигін чорних брів.
      У серце лине сум, що чуємо у мові,
      Іде за обрії у дії почуттів.
      Слова занесені у гори, полонини,
      Квітуючі гаї і широту степів.
      У серце лине сум - це серце України.
      Її душа - це пісня, а життя - це спів.
      У долі є печаль і лірою заграє,
      У будні і свята, у величі світів,
      І націю ніяка сила не долає,
      Дугою не зігне, якщо лунає спів.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Почуття

      А почуття говорять,що не сила жити,
      І серце не іде у такт з брехнею.
      А думкою готові підкоритись,
      Миритися із долею своєю.
      Не суперечити і далі існувати
      У ницості, нещирості і зраді.
      Юрбою на заклання крокувати,
      Рядами у строю, як на параді.
      Чергова усмішка, рожеві окуляри -
      Аксесуари нинішньої днини.
      Обмінюються мрії на доляри.
      І віра не обмежує людини.
      У час, коли марнота долею керує,
      Дорогу загубили у тумані,
      Імла зневірою нас завоює,
      Будуючи майбутнє на омані.
      Не розуму себе потрібно довіряти,
      Коли усе у суєті конає,
      Учіться полум'я душі плекати,
      Дорогу у ночі воно осяє,
      Аби побачили у темряві надію,
      І воля істину нову відкрила,
      А віра і надія повели у мрію,
      Імла життя навіки залишила.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Кохання
      У океані слів шукаю одно,
      Аби у душі одізвалось,
      І крила дало, уперед повело,
      Оберегом у серці зосталось.
      Слово, яке і людей об’єднає,
      І міняє сюжети у долі,
      Горе і біди у світі долає,
      Переписує магію ролі.
      Енергію має минулих віків,
      У сьогоденні – мої бажання,
      Надії і мрії нових поколінь,
      У великому слові - КОХАННЯ.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Казка
      Оповідайте казку дитині ,
      Яка далеко її поведе,
      Де надії збуваються нині,
      За обрії мріями понесе.
      Синя птаха на руку сідає
      І помагає долати шляхи,
      Невідомі світи відкриває,
      А у душі потаємні кути.
      Малюкові читаємо книгу,
      Де у магії немає кінця,
      І кохання ламаючи кригу,
      Одинокі поєднає серця.
      Через терні, де зорі красиві,
      Долає доля довгу дорогу.
      У фіналі усі щасливі
      Відсвяткують свою перемогу.
      Хто малюкові казки читає,
      А ще обирає щирі слова,
      То добро у душі засіває,
      Аби буяла у долі весна.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Мелодія.
      Мелодія, як символ існування
      Усього, що існує на Землі,
      І відповіді на мої питання:
      «А що робити? І куди іти?».

      Серця усі єднає у пориві,
      Задати ритм народженню життя.
      Ми чуємо мелодію у зливі,
      Яка іде у терени буття.

      Вона лунає де веселки барви,
      У шумі рік, у гомоні лісів,
      Луною відбивається у хмари,
      У білу чистоту гірських снігів.

      Мелодія - у ручаї прозорім,
      У синім небі, подиху вітрів,
      Уплетено у її сяйво зорі
      І таїну у глибині морів.

      Мелодія написана не нами,
      А як надія нашої душі.
      Ми ніби кілька нот її октави
      І нині опинились на межі.

      Бо тільки чуємо своє звучання,
      А віру загубили у Творця,
      Утілили ідеї панування,
      І довели ці ноти до кінця.

      Але якщо оновимо єднання,
      Омиє душі щире каяття,
      Мелодія у наше існування,
      Дарує віру у нове життя.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Слова

      Слова, слова і є одні слова,
      А істина лягає у цитати.
      Гудить від обіцянки голова,
      Але воліємо її чекати.
      Вона у день лунає, у ночі,
      Усе до раю тягне за собою,
      Малюючи медові калачі,
      Але ховає дулі за спиною.
      Обіцянкою із медових слів
      За дарма наші душі забирає,
      Поволі обертає на рабів,
      У стійло, як худобу, заганяє.
      Високі мури, де вона живе,
      Огородили від свого народу,
      Тих, хто у "рай" балачками веде,
      І обіцяє нову нагороду.
      А люд у вибори усе ковтне,
      Омані вірує, самі купились.
      На шиї у майбутнє понесе
      "Героїв", які ними поглумились.
      Чому не спонукаємо до справ,
      До дії, яку радо обіцяли?
      Прощаємо усіх, хто потоптав
      Надію у слова, які давали.
      Не загубіться у потоці слів,
      У фальші, бруді, смороді, обмані.
      Оцінюйте ілюзію світів,
      Які жили у сірому тумані.
      Озвучте, люди, слово ким було?
      Де Альфа і Омега існування?
      Не у слова утілюйте добро,
      А у нові ідеї покаяння.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Кумові (Гривінському В.Я.)
      У чорноті, гадаю, усе просто.
      І чорнота не має вороття...
      У дії світла виникає простір,
      Занурює у нові почуття.
      І чорнота уже не конірує,
      І не лякає подихом своїм.
      Із суєтою радо контрастує,
      Посилює акценти кольорів.
      Міняє магією існування,
      Гармоніює шальки терезів,
      Не подарує часу марнування,
      Омани, фальші і порожніх слів.
      Вона уже не вирва за межею,
      А є начало у руці Творця.
      Нагадує у бесіді з душею -
      Усе іде поволі до кінця.
      Чому лягає чорне у основу?
      Не вірю, що як чорне у житті!
      Заманює у біле - чистотою,
      У чорне - таїною на межі.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Традиційно
      Вони голосували усі: "За" ,
      І не боялися… За що казали…
      Продали свої душі за п’ятак,
      І радо у позицію ставали.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Обов’язок
      Уже один, а родичі далеко,
      У хвилі линули усі униз,
      У дії танцю, граючи і легко -
      Це листя чийсь виконує каприз.
      Літає, як метелики барвисті,
      І утішає золотом своїм,
      До ніг лягає шепотом привітним,
      Утворюючи килими м'які.
      Вони чинили, як і їхні предки,
      Заходячи у виміри буття,
      Закутали коріння до морозів,
      Теплом оберігаючи життя.
      А він усе бажає замінити,
      Бо його гілка - це ціла Земля:
      «Навіщо купою униз летіти,
      І умирати за чуже життя?».
      І думає, що діє героїчно,
      Та зверху озираючи усе,
      Поводився упевнено, велично,
      Аби побачила родина це.
      Дощі шалені, сніг і урагани
      Героя не забрали у гілля.
      І вірує, що поміняти має
      Віками узаконене буття.
      Весна іде, розбурхала природу,
      Оновлюється течія життя.
      І одягатиме у шати знову,
      Розлоге дерево своє гілля.
      А де герой ? Покручений, засохлий
      У весняному вихорі пропав.
      І якось непомітно після зливи
      Додолу тихо плямою упав.
      Свої шляхи шукати - героїчно,
      Але обов’язок виконуй до кінця.
      Буває жертву нашу непомітно,
      Зате вона оновлює життя.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Не ображай митця
      Не ображай Митця ні дією, ні словом,
      Він ніби магією зупиняє час,
      Аби у суперечці сатани із Богом,
      Гармонія могла оберігати нас.

      Його емоції заховані у пляму,
      У ігри кольору - енергія мазка,
      Ідея обертає суєту у драму,
      На полотні лежить оголена душа.

      Вона уже відкрита і тому вразлива,
      Уміщує у собі виміри нові
      І розуміючи, що істина важлива,
      До неї піднімає обрії свої.

      Але побачити політ не кожен може,
      І не усі пізнають таїну творця,
      Життя на полотні до нашого не схоже…
      Ні дією, ні словом не ображай Митця.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. До зірок
      Жадає хто зорі у неба?
      І чому забажає їх?
      Коли виникає потреба,
      Чи вистачить сяйва на всіх?
      Кидає їх зливою небо,
      Я радо по них ступаю,
      І кращої долі не треба,
      Що у горі,оминаю.
      А як цього буде замало,
      Очі у небо щоночі,
      Шукаю єдину, жадану,
      Сяйво побачити хочу.
      А є, хто шляхи прокладає,
      Літає у небі, як птах,
      Терени нові подолає,
      І має зорю у руках.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Омана

      Омани слово лагідно і ніжно,
      У дії зачаровує людей,
      Отрутою паралізує волю,
      Думки дарує мороку ночей.
      У чорне біле, а у біле чорне.
      Оманою замінює у мить,
      Як магією ця мара огорне,
      Глибоко у середині сидить.
      Ви у Сірка не позичайте очі,
      Уста утріть, де є омани мід,
      Немає віри оксамиту ночі,
      Свої серця не оберніть у лід.
      Як сонце виганяє імлу долі,
      А ручаї ламають товщу гір,
      Слово надії, віри і любові
      Омиє душі, як кипучий вир.
      Хто бачить і уміє розуміти,
      Читає між рядків у морі слів,
      Тому не можна істини закрити,
      Не має сили у химерних снів.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Таємниця мистецтва
      Ти подивися, як митець працює,
      І як свою нову оцінює модель,
      Уловлює нюанси, медитує,
      Занурює її у океан ідей.
      Буває дуже важко пояснити,
      Як у хаосі крапок, ліній, плям, штрихів,
      Реалії уміє утворити,
      Або ілюзію омріяних світів.
      У виміри єднає світло - тіні,
      У суєті жадану істину шукає.
      А колір, що родився на палітрі,
      На полотні у його дії оживає.
      Ось пляма розтікається сміливо,
      Немов би кольори вели життя своє,
      Рука творця поволі то квапливо
      Усім аморфним формам обрис надає.
      У контурі утілює епохи,
      Надії, мрії і дорогу до мети,
      Свої робити закликає кроки,
      І сили подарує, аби далі йти.
      Ховає глибину за простотою,
      За прозою буття – поезію віків,
      Насичує ідеї таїною,
      Оголює душа нюанси кольорів.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Пережите
      Не пояснити муки і страждання,
      Коли душа у горі не болить.
      Як оцінити велич існування,
      Не знаючи, що є падіння мить?

      І не лякає гіркота розлуки,
      Коли роками долю не чекав,
      У небо тягнучи тремтячі руки,
      Її на дні бокалу не шукав.

      Немає слів, які би описали,
      Чому у серці запанує біль,
      Коли кохання линуло піснями,
      І оп'янило, як солодкий хміль.

      Усе, що є у світі, не пізнати,
      Усі дороги долі не найти,
      І на Олімпі важко устояти,
      Не падаючи досягти мети.

      Але коли подивишся і бачиш,
      Або у небі залунає спів,
      Коли собі омани не пробачиш
      І помічаєш пульсування слів.

      Якщо мовчати, гірше як тортури,
      А мова полилася джерелом -
      Не поведись на вигоди, купюри,
      Удосконалюй виміри пером.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Мрія

      Шалена, рожева, казкова -
      Епітетів ряд обираю,
      Коли я описую мрію,
      І сіре життя забуваю.

      Вона - моя «fata Мorgana»,
      І марива риси прозорі,
      Існує далека, жадана,
      Де обрії є неозорі.

      Химерна, мінлива у часі,
      По лінії долі гадає,
      Дорогами, мандрами манить,
      Мене до зірок закликає.

      Літає до сонця у небі,
      У глибину опускає,
      Будує уявою замки,
      Жагою нового палає.

      Сміливо утілюйте мрії,
      Затрати не будуть даремні,
      Розкриє удача обійми,
      Ламає палаци химерні.

      І навіть як сили немає,
      Дійти заповітної мрії,
      Дорога до неї з лихвою
      Оплачує ваші надії.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Прогрес

      Ми розробляємо таблиці і схеми,
      Описуємо наукові дилеми,
      Формуємо нову класифікацію
      Ховаємо у папки інформацію,
      Імена вигадуємо і тлумачимо,
      Але усієї краси не бачимо.

      Зупини свої дії. Дивись і побач,
      У потоці із неба божественний плач.

      Бесіди ведемо чужими словами,
      Губимо у мові колискову мами,
      Поволі мутує термінологія,
      Виграє креативу технологія,
      Новації дією апробуємо,
      Навколо себе нічого не чуємо.

      Зупини свої звуки. І тишу почуй,
      І слова колискової мами шануй.

      Ми замішуємо нові молекули,
      Стовбурні клітини, забули етику.
      Міняємо на ГЕМО натуральне,
      Доводимо долі, які геніальні,
      А душу як оригамі згинаємо,
      Запахи маминих рук забуваємо.

      Зупини свої кроки. Притулись і відчуй,
      У природи обіймах себе порятуй.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Життєве поле

      «Життя прожить - не поле перейти»
      Слова цитуємо відомі.
      Усе іде, а помічаєм ми
      У афоризмі риси нові.
      Хто обирає напрямок, і шлях,
      І долі вказує керунок,
      Окрилює любов’ю наче птах,
      І мріє за солодкий трунок.
      Іде по полю, як по цілині,
      Виконує свою роботу,
      А на руках - криваві мозолі,
      А на чолі - росинки поту.
      І поле оране дає плоди,
      Не заростає бур’янами.
      По ньому угору далі іди
      Ще невідомими шляхами.
      Але на місці ніколи не стій,
      В уяві будуючи замки.
      Життя оминає мрії без дій,
      А долі лишає уламки.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Пасьянс
      Розкладає доля пасьянс,
      Колоду ретельно тасує,
      Шукає у карті нюанс,
      І дії мої закодує.

      А карта лягає, як знак -
      Може кине, або підійме,
      Обіцяє, що буде так,
      Дарує свої обійми.

      І міняє правила гри,
      "Помагає" мрію шукати,
      І дорогою до мети,
      Оманою душу приспати.

      Я волію обрати шлях
      І долати нові підйоми,
      Не губитися у світах,
      Вести за собою мільйони.

      На лаврах не спочивати
      І біді чинити супротив,
      Самому усе будувати,
      Солоним умитися потом.

      А карта ляже і скаже,
      Яку нині смугу малює,
      Обрії нові покаже
      І долю мою запланує.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Зміни

      Нової долі чекаю,
      Казати боюся собі,
      Що у тіні доживаю,
      Поволі щезаю у млі.

      Буденні і тихі кроки
      У колі лояльних ідей,
      Намулу гидкі потоки
      Залиє у мову людей.

      Омана з’їдає м’язи,
      Нудьгою у вени тече,
      Зрада свої метастази
      У душу порожню несе.

      Але є світло у серці,
      І коли лягає пітьма,
      Маю рятунок у зливі,
      Яка очищає слова.

      А сонце розірве хмари,
      Осяє землю надія,
      Небо блакиттю постане,
      Грає веселкою мрія.

      Бажає душа картини,
      Яка заохочує жити,
      Формула щастя людини -
      ЛЮБИТИ, КОХАТИ, ТВОРИТИ.
      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Колір
      Буяє колір там, де є сміливі,
      Лягає на цнотливо біле тло.
      Надії, мрії і часи бурхливі
      Уписує митець у полотно.

      Утворює у часі перегони,
      Як ефемерні суміші ідей.
      Вирує дух, і віра б’є у дзвони,
      Себе шукає у юрбі людей.

      Замішуючи кольори палітри,
      Нюанс найде, як істину в вині,
      Контрасту ігри у тіні і світлі,
      І жертви, і герої у війні.

      У лінію задіє ритму звуки,
      Омріяні мелодії світів.
      Любов, кохання, горе, біль розлуки
      Симфонію писали кольорів.

      Бажає свою музу уловити,
      Яка йому дарує небеса.
      Живе у дещиці, аби відкрити,
      Яка оголена його душа.

      Волію я, аби усе тривало,
      А не губилося у суєті,
      У кольорі людина залишала
      Ідеї, які має у собі.
      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Кава

      Ось філіжанка кави на столі,
      Маленьке диво з таїною долі.
      Вона порадує у самоті,
      Тепло дарує у великім колі.
      Це чорне око знає і мовчить,
      Що є вагоме у душі людини.
      Немає сили час і не біжить
      Замінювати миті і хвилини.
      Коли питаю: «Що за таїна?
      Куди іду я по життєвім полю?».
      Почую: «Ти допий мене до дна,
      Дещиця кави оголяє долю."
      2009




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Вісімнадцять
      Уже вісімнадцять.
      Зоря сідає,
      Душа заболіла, ридає.
      Уже вісімнадцять.
      День догорає,
      І обрії віра долає.
      Уже вісімнадцять.
      Сум огортає,
      А мрія моя не минає.
      Чи є вісімнадцять?
      Потяг рушає…
      Надію у долі бажає.
      2002



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Свіча

      Горить свіча, поволі тане віск,
      І полум’я метеликом літає.
      Скидає дерево до долу лист,
      У пам’яті минуле оживає.

      Свіча палає, ніби сльози ллє
      За тим, кого немає уже з нами.
      Її вогонь у виміри бере
      Печаль, яка охоплює ночами.

      Горить свіча і воля у душі.
      Осіннє сонце небо осіяє,
      Щезає наболіле у пітьмі,
      А нове свою дію починає.
      1998



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Думки

      Думки посіє у слова,
      Отримає узори на папері.
      Бринить струна, тече сльоза,
      Оспівуючи очі невеселі.
      Лунає дзвін, укаже він,
      Кого уже немає за тобою.
      Зникає тінь і часу плин,
      А течія об’єднує любов’ю.
      Осяє мить і чує крик,
      Оцінює у магії акценти.
      Це у смітник, орнамент зник,
      Реалізовує її рецепти.
      1995



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Самотність
      Не дивися на мене у кільце диму,
      Бо усе одно нічого не вийде.
      Ти бачиш у мені тверезу людину,
      Яка у баюрі покою гине.

      А сіра речовина стає як бетон.
      Тобі словами її не узяти.
      І як зі срібла лунатиме камертон,
      Стіна, однаково, буде стояти.

      Коло диму поволі у гору пливе,
      Чорне око кави щиро моргає.
      Вечір у неба сонце собі забере,
      І моє ложе імла накриває.

      Не суєтися, не треба. Бо я - один,
      Моя надія до іншого сіла.
      Петлю вимальовує цигарковий дим,
      А душу мою самота охопила.
      1993



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --