Ми волали, а влада глухою була,
Голосили, а нас не почули.
І омана стає, як висока стіна
За якою надію забули.

Будували її у біді і крові,
Де міняє ідею поняття,
Або долю ховає у сірій імлі,
Ігноруючи боже прокляття.

Не цуралися зради і руйнування,
І течією такого життя,
Усе полонило німе існування,
Яке убиває волю буття.

Обмежили дії, усім окрім себе,
У ланци закували свободу,
Себе називали нащадками неба,
А не слугами мого народу.

Та віра поволі ламає терпіння,
Її слово у душі проб'ється,
Подивляться очі на нице свавілля,
І спина у бою розігнеться.

Розправили плечі, зірвали окови,
І на Майдані стали у лави,
Аби оновити надії основи,
Велич зорі минулої слави.
2015