Слова, слова і є одні слова,
А істина лягає у цитати.
Гудить від обіцянки голова,
Але воліємо її чекати.
Вона у день лунає, у ночі,
Усе до раю тягне за собою,
Малюючи медові калачі,
Але ховає дулі за спиною.
Обіцянкою із медових слів
За дарма наші душі забирає,
Поволі обертає на рабів,
У стійло, як худобу, заганяє.
Високі мури, де вона живе,
Огородили від свого народу,
Тих, хто у "рай" балачками веде,
І обіцяє нову нагороду.
А люд у вибори усе ковтне,
Омані вірує, самі купились.
На шиї у майбутнє понесе
"Героїв", які ними поглумились.
Чому не спонукаємо до справ,
До дії, яку радо обіцяли?
Прощаємо усіх, хто потоптав
Надію у слова, які давали.
Не загубіться у потоці слів,
У фальші, бруді, смороді, обмані.
Оцінюйте ілюзію світів,
Які жили у сірому тумані.
Озвучте, люди, слово ким було?
Де Альфа і Омега існування?
Не у слова утілюйте добро,
А у нові ідеї покаяння.
2012