Автори /
Ігор Федів (1969)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Гординя
•
Картина
•
Пошепки
•
Одна мить
•
Струни долі
•
Жура осіння
•
Ноша долі
•
Питання
•
Добрі справи
•
Чвари
•
Побратими
•
Без остраху
•
Глибоко
•
Щоденна мантра
•
Прагнення
•
Зоряна дорога
•
Ніколи…
•
Негода
•
Сила слова
•
Свобода вибору
•
Фантики
•
У полоні буденності
•
Акції
•
Емоція
•
Йде зима…
•
Поговорімо...
•
Сафарі
•
Розкидало життя
•
Порада
•
Поділюся красою
•
Зима та сніг
•
Зміна настрою
•
Не стій стовпом
•
Обрії
•
Cвій небокрай
•
Осінь
•
Линули
•
Доля стала сумна
•
Ляже ябко у росу
•
Любов
•
Гілля вітер хитає
•
Не сказали
•
Непомітне перетворення
•
Прощання
•
Площина
•
Суперечки
•
Пошук
•
Завірюха
•
Потаємні двері
•
Втрата дитини
•
Не вистачило
•
Скажи
•
Уверх та вниз
•
Нічні вогні
•
ЗЕлені…ти?
•
Нема жалю
•
Хотів
•
На варті почуттів
•
«Маленька» людина
•
Не помітив
•
Ключі від неба
•
Цілий світ
•
Олівці
•
Зламали
•
Миттєвості
•
Ніч у місті
•
Ми
•
Владні мрії
•
Владні бажання
•
Дитячий малюнок
•
У вишиванці
•
Доля обирає
•
Складають рученята оригамі
•
Щоб слово звучало
•
Дві радості
•
Дарує людям крила
•
Він нині зліва…
•
Зиму питаю
•
Міркування
•
Ранковий простір
•
Дежавю
•
Ранок
•
Політ
•
Маски
•
Совість
•
Гармонія пропала...
•
Чи «Так!», чи «Ні!»
•
Передозування
•
У пошуках правди
•
Зневіра
•
Україні
•
Про минуле
•
Падає зіронька
•
Умійте тішитись
•
Ріка пам'яті
•
До друга
•
Небесній сотні
•
Знайти себе
•
Приходить час
•
Бажання змін
•
Неподільне
•
На виставці
•
Чужа думка
•
Світло зірок
•
Повернення
•
Підкорення вершин
•
У далечінь
•
Краса поряд
•
Весняний настрій
•
Лінія
•
Порепана душа
•
Заплакала весна
•
Вітер віє
•
Складові існування
•
Для чого жити?
•
Паралельність
•
Надія є...
•
Шевченкові
•
Шанс
•
Відносність часу
•
Дерева розмовляють
•
Дорога до правди
•
Перші кроки
•
Чому він так не любить Україну? (сепаратистам)
•
Спогади
•
Мудрість вічності
•
Прості рішення
•
Не забувай
•
Для «слуг народу»
•
Надії?
•
Не знищити
•
Порожнеча
•
Полеглим
•
Краса життя
•
Світло
•
Аркуш
•
Материнське слово
•
Дощ
•
Незмінне
•
Правда
•
Шлях до мрії
•
Вибір
•
33- тій
•
Вибори
•
Політ митця
•
Керунок
•
Руйнування фантазії
•
Творчість і Байдужість
•
Розмови
•
Фантазія
•
Закономірність
•
Порівняння
•
Закони
•
Моїм учителям
•
Мости.
•
Ніч
•
Для Чиж
•
Пісня
•
Почуття
•
Кохання
•
Казка
•
Мелодія.
•
Слова
•
Кумові (Гривінському В.Я.)
•
Традиційно
•
Обов’язок
•
Не ображай митця
•
До зірок
•
Омана
•
Таємниця мистецтва
•
Пережите
•
Мрія
•
Прогрес
•
Життєве поле
•
Пасьянс
•
Зміни
•
Колір
•
Кава
•
Вісімнадцять
•
Свіча
•
Думки
•
Самотність
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Людина обертається у силует,
Коли у долі нехтує нюанси,
Коли у долі нехтує нюанси,
Ідеї полонили долі полотно,
Таланту підкорилася нова вершина,
Таланту підкорилася нова вершина,
Казали пошепки: «Ти трохи відступи,
Дорога істини кишень не наповняє,
Дорога істини кишень не наповняє,
Обрізали свободи одну мить,
Казали, що її уже не треба,
Казали, що її уже не треба,
У струни доля б’є і нотами печалі
Записує мелодію душі,
Записує мелодію душі,
Журою осінь у душі лунає,
І позолоту витирає небуття,
І позолоту витирає небуття,
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
І мріють, аби ноша легшою була,
І мріють, аби ноша легшою була,
Чи має існувати світ,
Коли не чує плач дитини,
Коли не чує плач дитини,
Робіть великі добрі справи,
Або маленькі добрі дії.
Або маленькі добрі дії.
Баталія буяє поміж нами,
І гороскоп лихий цієї днини,
І гороскоп лихий цієї днини,
Рушали побратими у похід,
У полум’я, яке уже чекає,
У полум’я, яке уже чекає,
Дозволили казати слово,
Підняти очі від землі,
Підняти очі від землі,
"Глибоко у душі"… На скільки це глибоко?
А за красивими словами – пустота…
А за красивими словами – пустота…
Лунає мантра: «Жити буде краще…»,
А шлях уже імлою оповитий.
А шлях уже імлою оповитий.
У намірі дістатися до неба,
Минаючи чужі бажання,
Минаючи чужі бажання,
Зоряна дорога - полум'я любові,
Зачарує нею молоді серця,
Зачарує нею молоді серця,
Коли озвучено у запалі: « Ніколи…»,
Чи є надія на дорогу кращу,
Чи є надія на дорогу кращу,
Дощі стіною. Виграє негода.
І обриси міняючи реальні,
І обриси міняючи реальні,
Слова набоями у стрічці кулемета,
Аби у душу цілити людини,
Аби у душу цілити людини,
Особисто шляхи обирає,
Чи у долі питає дорогу
Чи у долі питає дорогу
Коли життя ховаємо у фантики,
У кольорові і яскраві папірці,
У кольорові і яскраві папірці,
Кому негода не дає покою,
А хто немає долі у погожі дні
А хто немає долі у погожі дні
Життя іде від акції до акції,
І має "ідеальний" результат,
І має "ідеальний" результат,
Емоція утворює реальне,
Його охоплює енергією дива.
Його охоплює енергією дива.
Є зима? Де зима? Це зима!
Рукавами сніги розсипає.
Рукавами сніги розсипає.
Балакаємо нині про… Турботу,
Якою доля душу обсідає,
Якою доля душу обсідає,
Сафарі на тебе, а може на мене...
Полює омана на душі людей,
Полює омана на душі людей,
Долею несе їх у світи,
Але сон повертає до дому,
Але сон повертає до дому,
Балакали і волали,
Не переконали.
Не переконали.
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Я її опишу поетично,
Чекаю сніг і магію зими чекаю,
Її оцінюючи силу за вікном,
Її оцінюючи силу за вікном,
Як небо утрачає позолоту,
Гілля його укриє кракелюром,
Гілля його укриє кракелюром,
Хто у житті долає течію,
То має у воді мочити ноги.
То має у воді мочити ноги.
Волію обрії наздоганяти,
Де ефемерні є у долі силуети,
Де ефемерні є у долі силуети,
Я барви беру у веселки,
Якою єднає блакить,
Якою єднає блакить,
Нема у осені повтору,
А є контрасти кольорів -
А є контрасти кольорів -
Обоє линули за обрії печалі,
І зорями у небі малювали шлях.
І зорями у небі малювали шлях.
Багато маємо зла,
Опарою воно виростає,
Опарою воно виростає,
Ляже ябко у росу за вікном
Це останнє, яке має гілля.
Це останнє, яке має гілля.
Себе любов не подарує темноті
І не наповнює образою серця.
І не наповнює образою серця.
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Хмара у небі лине, пливе…
Любується косицею, бажає, щоб зірвали.
І диво – квітку рученятами тримає.
І диво – квітку рученятами тримає.
Чого муляє у душі,
І серце у полоні б'ється?
І серце у полоні б'ється?
У позолоті осіннього листя –
Риси прощальної церемонії,
Риси прощальної церемонії,
У спокою і цноті площина
Заманює своєю чистотою.
Заманює своєю чистотою.
А чи уміємо ми істину шукати,
Коли свої озвучуємо аргументи,
Коли свої озвучуємо аргументи,
Шукаю мотивацію у морі суєти,
Енергію на дріб'язкове витрачаю,
Енергію на дріб'язкове витрачаю,
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
Замітає знайомі пороги
Великі небеса сльозами рвало,
І береги потоками води залило,
І береги потоками води залило,
Я не маю у собі дитини
Не тоді, як дорослим стаю,
Не тоді, як дорослим стаю,
Не вистачає слів, аби переконати,
Ідея на ходу міняє що було,
Ідея на ходу міняє що було,
Скажи, що це не кров червона, а калина
Порозсипає ягоди свої тугі,
Порозсипає ягоди свої тугі,
А я іду у гори – полонини,
Аби почути співанки вітрів,
Аби почути співанки вітрів,
Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
Осіяли його діаманти,
Осіяли його діаманти,
ЗЕлені рішення, ЗЕлені наративи,
Але немає екології душі.
Але немає екології душі.
Немає болю і нема печалі,
Нема жалю, що забирає течія,
Нема жалю, що забирає течія,
Хоче зізнатися, не знає що казати.
Хоче робити, а не вистачає сил.
Хоче робити, а не вистачає сил.
Вона стає на варті почуттів,
Або кодує обереги долі,
Або кодує обереги долі,
«Мала» людина, що живе у суєті,
Вирішуючи запити домашні,
Вирішуючи запити домашні,
Не помічає, що міняє світ,
Не знає, як уже новий нюанс
Не знає, як уже новий нюанс
Калічить долі, аби свою будувати,
У гонорі гріха не помічає,
У гонорі гріха не помічає,
Живе людина і бажає мати світ,
І буде діяти, аби усе зібрати.
І буде діяти, аби усе зібрати.
Ми у житті усі, як у пеналі олівці,
І маємо писати свою долю –
І маємо писати свою долю –
І радили усі :” Роби отак! “
А я робив, як побажали.
А я робив, як побажали.
Набирає оберти життя,
Ілюзія оповиває світ,
Ілюзія оповиває світ,
Вечір минає, а дім засинає…
І у ньому згасають вікна – очі…
І у ньому згасають вікна – очі…
Того ми не уміємо прощати,
Хто наповняє мову ницими словами,
Хто наповняє мову ницими словами,
Я тіло дугою гну у поклоні,
Усе, що "бажаю", є під ногами.
Усе, що "бажаю", є під ногами.
Усім жадає заліпити очі,
Сліпими конірує, як бажає,
Сліпими конірує, як бажає,
Дитя малює світ на площині -
Будинок, сонце, квіти і дерева,
Будинок, сонце, квіти і дерева,
У вишиванці доля оживає,
Уміщує у хрестику усі світи,
Уміщує у хрестику усі світи,
Із вітром нині доля розмовляла,
Питала, а кому вона потрібна,
Питала, а кому вона потрібна,
Складають рученята оригамі,
Об'єм уже міняє площину,
Об'єм уже міняє площину,
Натягую слово струною,
Яке у душі залунає,
Яке у душі залунає,
Ось моя доля, дві радості – гордості,
Закутана ковдрою, лине у сні.
Закутана ковдрою, лине у сні.
Дарує людям крила і усмішка, і слово,
Витягує наснагу, яка є у пітьмі,
Витягує наснагу, яка є у пітьмі,
Він нині зліва – вчора справа,
А позавчора навпаки.
А позавчора навпаки.
Питаю зиму, що дорогу замітає,
Чия за обрії котилася зоря?
Чия за обрії котилася зоря?
Для чого жити на землі,
Яку дорогу обирати,
Яку дорогу обирати,
Поля ранкові молоко залиє,
Туман у трави сіє діаманти,
Туман у трави сіє діаманти,
Чергова маска на екрані
Озвучує чужі слова -
Озвучує чужі слова -
Розмиє лісу обриси туман.
Зоря уранці тихо випливає.
Зоря уранці тихо випливає.
Коли літаю і літав у цьому сні,
Банальне: «Ти ростеш.», - не зачіпає,
Банальне: «Ти ростеш.», - не зачіпає,
Нині вулицею гуляю,
І очі очима ловлю,
І очі очима ловлю,
Вона полинула до людей...
Їм, зазираючи в очі,
Їм, зазираючи в очі,
Немає рівноваги. Гармонія щезає...
Ходила біля мене, але її нема.
Ходила біля мене, але її нема.
Умійте ясно говорити: «Так!»,
Коли упевнені у правоті позицій,
Коли упевнені у правоті позицій,
Сіяє жовтий ліхтар у вікні,
Аморфними є силуети,
Аморфними є силуети,
Немає правди, де лише мовчання,
Її ховали цензори у скрині,
Її ховали цензори у скрині,
Зневіра буяє – у слові і ділі.
Ламає усе у душі і у тілі.
Ламає усе у душі і у тілі.
Вона терпіла від наруги, болю
І ворогів, які її жадали.
І ворогів, які її жадали.
Історія допомагає жити,
У пам'яті минуле оживає,
У пам'яті минуле оживає,
Падає зіронька з неба.
Омріяне я забажаю -
Омріяне я забажаю -
Умію утішатися життю,
Як суєта усе з’їдає,
Як суєта усе з’їдає,
Ріка пам'яті за обрії щезає
І наші дії забере собою.
І наші дії забере собою.
Він недалеко. Зустрічі. Розмови.
Бажаємо усе обговорити.
Бажаємо усе обговорити.
Небесна сотня білі крила опускає
І огортає ними небокрай,
І огортає ними небокрай,
Минає силует у обрії надії
Щезає, не дає упізнавати,
Щезає, не дає упізнавати,
Омана душу забирає,
І зимне серце не болить,
І зимне серце не болить,
Саме бажання змін не гарантує зміни,
Але воно показує нові світи.
Але воно показує нові світи.
Лазурні небеса не поділити
І серце не розіб’ю на частини,
І серце не розіб’ю на частини,
Цікаве полотно. У ньому - таїна.
Експресія химерна лінії вражає.
Експресія химерна лінії вражає.
Пильнуємо за думкою про нас,
В’язали дії норми у суспільстві,
В’язали дії норми у суспільстві,
У світлі далеких зірок,
Яке у ночі засіяє,
Яке у ночі засіяє,
У країні весною квітують розмаї,
А веселка дарує барви землі,
А веселка дарує барви землі,
Побачимо нове і незбагненне
У русі на омріяні вершини.
У русі на омріяні вершини.
За обрії іде забуте почуття,
Проектор долі у ночі моргає,
Проектор долі у ночі моргає,
Дивує світ появою краси
У дещиці і дії повсякденній,
У дещиці і дії повсякденній,
Іду я легко, щезає тяжіння,
Світи, які мінялися вдихаю,
Світи, які мінялися вдихаю,
Лінія міняє усю форму,
Окреслює собою площину.
Окреслює собою площину.
Порепана душа, як верх старого черевика,
І тріщини запилені – дороги у життя.
І тріщини запилені – дороги у життя.
Холодно. Душа моя болить,
У дощі оплакує весна,
У дощі оплакує весна,
Вітер віє, пада листя,
Ягоди калини.
Ягоди калини.
Усе життя людей наповнює історію,
Новелами утворює світи,
Новелами утворює світи,
У запалі стає на зігнуті коліна,
І має цілувати п’яту точку
І має цілувати п’яту точку
Нічний потяг, старенький вагон -
І дорога у кілька годин.
І дорога у кілька годин.
Надія є, і час лікує,
Отямляться усі, хто спить.
Отямляться усі, хто спить.
Пророком був! Пророком є!
Пророком буде України!
Пророком буде України!
Переповнює чашу терпіння,
І палає у людях протест,
І палає у людях протест,
Час заховали у годинниковий механізм,
Що нараховує мені секунди і години,
Що нараховує мені секунди і години,
Дерева зашуміли: "Час минає...",
І бачене оповідали, і почуте.
І бачене оповідали, і почуте.
Ставай, іди! Благаю уставай!
Не вірю я, що сил уже немає.
Не вірю я, що сил уже немає.
Дитя на ноги підвелося і пішло,
Воно іде невпевнено, зате щасливо.
Воно іде невпевнено, зате щасливо.
Чому він так не любить Україну,
Блакить її небес і золото ланів?
Блакить її небес і золото ланів?
Учора…Нині…Завтра…Післязавтра…
Рахує календар одноманітні дні.
Рахує календар одноманітні дні.
Все мудре вічного у пам'яті народу,
У мові, що пережила віки,
У мові, що пережила віки,
Корисно, коли рішення одне?
Я не шукаю інші варіанти.
Я не шукаю інші варіанти.
Не забувай як розпускаються бруньки,
А білі шати одягає черемшина,
А білі шати одягає черемшина,
Ми волали, а влада глухою була,
Голосили, а нас не почули.
Голосили, а нас не почули.
«Побудувати! Досягти! Реформа діє!»,-
Лунали голосно слова.
Лунали голосно слова.
Наруга над святинями душі,
Які оберігаємо віками,
Які оберігаємо віками,
Весна не може горе подолати,
Не радує тепло і білизна садів.
Не радує тепло і білизна садів.
Ми пам’ятаємо усіх,
А ноша ця нам душу крає.
А ноша ця нам душу крає.
Є у життя краса - це різнотрав’я літа,
Осіннє золото і білизна зими,
Осіннє золото і білизна зими,
Ця влада обіцяє світло у кінці тунелю.
Ми усі увіруємо, і має бути так.
Ми усі увіруємо, і має бути так.
Аркуш на столі перед тобою
Занотовує думки митця,
Занотовує думки митця,
Лови слова у океані звуку,
Які у наші душі засівали мами,
Які у наші душі засівали мами,
Розмиє обриси і нóве починає,
Щезає сірий пил у течії води.
Щезає сірий пил у течії води.
«Мине усе»,-
Казали архаїчні мудреці.
Казали архаїчні мудреці.
Багато правди не буває,
Бо завше істина одна.
Бо завше істина одна.
Іти… Іти уперто уперед...
І мрія вимагає, і бажання.
І мрія вимагає, і бажання.
І знову у нас вибору немає -
Знайомі лиця і слова відомі.
Знайомі лиця і слова відомі.
А біль і нині не дає заснути
Габою мою землю накриває.
Габою мою землю накриває.
Іти? Чи ні? Яке питання?
На вибори? Маю іти.
На вибори? Маю іти.
Він біля мене, а душа далеко.
Надією у задуми летить,
Надією у задуми летить,
Коли міняємо існуючі світи,
У новому шукаємо рятунок,
У новому шукаємо рятунок,
Візії немає у надію мою,
Побудували нові будинки.
Побудували нові будинки.
У Творчості Байдужість запитала:
Навіщо гарувати у житті?
Навіщо гарувати у житті?
Я хороше умію говорити
І відповіді маю на питання,
І відповіді маю на питання,
Я на балконі і у даль широку
Дивлюся і себе уявляю
Дивлюся і себе уявляю
"Хто не живе, тому не помирати"
Є тезою у філософії буття.
Є тезою у філософії буття.
Слів небагато, як ми є маленькі,
Але рідна людина усе розуміє.
Але рідна людина усе розуміє.
Утворено закони на піску
І рівними укладено рядами,
І рівними укладено рядами,
Осіння пора у багряне усе одягає,
Юрбою у школу весела іде дітвора.
Юрбою у школу весела іде дітвора.
Ламаємо у суперечці списи,
І палимо у ній усі мости.
І палимо у ній усі мости.
Мені ця ніч дарує порятунок
За марноту минулого життя.
За марноту минулого життя.
Записує слова у конструкцію,
І кодує таємні знання,
І кодує таємні знання,
У серце лине сум за очі волошкові,
Калинові уста і вигін чорних брів.
Калинові уста і вигін чорних брів.
А почуття говорять,що не сила жити,
І серце не іде у такт з брехнею.
І серце не іде у такт з брехнею.
У океані слів шукаю одно,
Аби у душі одізвалось,
Аби у душі одізвалось,
Оповідайте казку дитині ,
Яка далеко її поведе,
Яка далеко її поведе,
Мелодія, як символ існування
Усього, що існує на Землі,
Усього, що існує на Землі,
Слова, слова і є одні слова,
А істина лягає у цитати.
А істина лягає у цитати.
У чорноті, гадаю, усе просто.
І чорнота не має вороття...
І чорнота не має вороття...
Вони голосували усі: "За" ,
І не боялися… За що казали…
І не боялися… За що казали…
Уже один, а родичі далеко,
У хвилі линули усі униз,
У хвилі линули усі униз,
Не ображай Митця ні дією, ні словом,
Він ніби магією зупиняє час,
Він ніби магією зупиняє час,
Жадає хто зорі у неба?
І чому забажає їх?
І чому забажає їх?
Омани слово лагідно і ніжно,
У дії зачаровує людей,
У дії зачаровує людей,
Ти подивися, як митець працює,
І як свою нову оцінює модель,
І як свою нову оцінює модель,
Не пояснити муки і страждання,
Коли душа у горі не болить.
Коли душа у горі не болить.
Шалена, рожева, казкова -
Епітетів ряд обираю,
Епітетів ряд обираю,
Ми розробляємо таблиці і схеми,
Описуємо наукові дилеми,
Описуємо наукові дилеми,
«Життя прожить - не поле перейти»
Слова цитуємо відомі.
Слова цитуємо відомі.
Розкладає доля пасьянс,
Колоду ретельно тасує,
Колоду ретельно тасує,
Нової долі чекаю,
Казати боюся собі,
Казати боюся собі,
Буяє колір там, де є сміливі,
Лягає на цнотливо біле тло.
Лягає на цнотливо біле тло.
Ось філіжанка кави на столі,
Маленьке диво з таїною долі.
Маленьке диво з таїною долі.
Уже вісімнадцять.
Зоря сідає,
Зоря сідає,
Горить свіча, поволі тане віск,
І полум’я метеликом літає.
І полум’я метеликом літає.
Думки посіє у слова,
Отримає узори на папері.
Отримає узори на папері.
Не дивися на мене у кільце диму,
Бо усе одно нічого не вийде.
Бо усе одно нічого не вийде.