•  Крик тиші

Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.

•  Просто про зрозуміле

Ти знаєш, я скучив за нами,
За вайбом розмов ні про що,

•  Спогад у нотах ночі

Я гладив ніжний шовк твого волосся,
Ловив гарячий подих на устах

•  Холодне літо

За горизонтом — цвинтар мертвих днів,
Де кожен з них — лише виток спіралі.

•  Пам'яті миттєвості

Чи може літо, що зів'яне враз,
Зрівнятись з поглядом твоїх очей?

•  Де захований Грааль...

Не в шепоті молитви і не в храмі —
В очах коханих схований цей ключ.

•  Музей

Серед тисяч вогнів
Єлисейських полів,

•  Недільний ранок

— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.

•  Місто туману

Вечірнє місто, туман і тиша.
Горять вогні, мов бліді зірки.

•  Немає слів (рондель)

Немає слів, бо що тут говорити?
Кого болить якась чужа війна?..

•  Лист до старого друга

Я, можливо, у щось іще вірю,
Хоч давно вже не знаю, у що.

•  В темряві

Останній промінь втомленого сонця
Ліниво впав за обрій і погас.

•  (Не) перший сніг

Вже перший сніг. Хіба він не прекрасний?
Мрійливий вечір в сяйві ліхтарів.

•  Осінній етюд

Приходить осінь в дім,
В життя та у вірші.

•  Ліхтарі

Зійшлись докупи різні два світи:
Яскравий глянець, поряд — смерть, руїни.

•  Інсомнія

Чомусь не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,

•  Літній вірш (місцями романтичний, але не факт)

Спекотний літній день, спекотна літня ніч.
В перервах де-не-де танцює літня злива.

•  Хто ми?

Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.

•  На згарищі покинутих надій (рондель)

На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману

•  Воскресіння весни

Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге вона —

•  Не йди!

Залишся, кохана!
Благаю, не йди!

•  Може, ще колись...

Зіграєм, може, ще колись в кохання?
Ти пам'ятаєш

•  Втрачаючи себе

Всі розваги невдовзі наводять печаль,
А веселощі сум закриває.

•  Надія (рондель)

Не дощ, не сніг, не холод і не вітер.
Застигла дійсність, мовби уві сні,

•  Ми всі потрохи втрачаєм глузд

Ми всі потрохи втрачаєм глузд.
Можливо, десь і самі це бачимо.

•  В її очах ... (рондель)

В її очах палає дика пристрасть,
а погляд душу спалює дотла.

•  Далі буде...

Я побачив тебе.
Ти з'явилась, мов ангел

•  Моя весна (рондель)

Моя весна, як сон, скороминуща
І цвіт на землю впав, неначе сніг.

•  Непроханий гість

У твоєму житті я був гостем незваним.
Ти чекала когось. Не мене.

•  Епілог

Минає літо, спека догорає.
Проходить все щасливе і сумне.

•  Весна, що не настала

Тремтить, дрижить знекровлена весна,
Обпалена пекучою війною.

•  Дощ

Сьогодні знов дощить, немовби плаче небо.
У нас не рандеву, а зустріч просто так.

•  Вечір

Тихий вечір. Весняний парк.
Теплий вітер голубив листя.

•  Не приходь!

Не приходь! Не являйся щоночі!
Не тривож, не ятри мою душу

•  В'язень

Звільни мене! Це можеш тільки ти.
Сховай від всіх та перш за все від себе!

•  Приречений

Ти п’янка, мов ковток вина
І палка до нестями, ревнісна,

•  Без ностальгії

Не вірю, що все це — вчорашня реальність.
Розмито, нечітко, немовби у сні,

•  Усе, як тоді

Початок весни нагадав мені осінь:
Туманно і сиро, немов листопад,

•  Скажи мені...

Скажи мені, чому болить, страждає
І гірко плаче стомлена душа?

•  Confessio

Писав я багато любовних віршів,
де всі почуття виливав до останку.

•  Слово (акровірш)

Я часто мріяв,  слухав  шум  дощу,

•  Побудь зі мною!

Побудь  зі  мною,  я  прошу!
Нехай  надворі  стогне  вітер,

•  Час

Спливав невпинно час, мінялися обличчя.
Не раз розтанув сніг, троянди відцвіли.

•  Загублена душа (уривок)

В  зимовій  пустелі  між  брил  та  заметів,
Де  небо  –   суцільна  густа  пелена,

•  Замовчали вітри

Замовчали  вітри,  що  раніше  навіяли  смуток,
Осінь  разом  з  дощами полинула за небокрай.

•  І все

Тягучі,  сумні  та  безкровні
Течуть,  як  отрута...  німі,

•  Не сама

Ти не сама, хоча ховаєш сльози,
Коли душа від розпачу болить,

•  Ти - мій сон

Ти  –  мій  сон і крізь  тьму  прилітаєш до  мене,  мов  ангел…
Може гріх?.. Але  ні.

•  Сподівання

Не  підживлюй  надію  в  мені,
Не  даруй,  не  плекай  сподівання!  –  

•  Дивний

Погода хвора і блищати перестав
Невдаха-вересень.  А,  всмоктуючи  воду,

•  Сім днів весни

Сім  днів  весни  розвіялись,  мов  дим.
А  що  за  ними — радість,  сум  чи  відчай?

•  Щастя

Закінчи́лося  літо  і радість
Відшуміла  дощем  разом за  ним.

•  Марево

Прекрасна  мить…  Вдихнув  на  повні  груди
Повітря  чисте  вечора  твого

•  Буденність

Все  менше  слів,  рядки  коротші…
Душа  затвердла,  мов  граніт.

•  Каяття

Зійшла  з  очей  рожева  пелена,
Розбився  міф –  на  совісті  не  легше.

•  Прощання з осінню

Ну  що  ж,  прощай!  Ідеш  від  мене…  Осінь.
Де  ти  ступала  –  інеєм  лежить

•  Прощання з літом

Життя завмерло, хоч іще не осінь.
Колись гуляла пристрасна жара,

•  Сон et...

Я бачив рай. Тримав твої долоні,
Все відчував, та рухатись не міг.

•  Ти - весь мій світ

Ти – весь мій світ від краю і до краю!
Ти – мій вогонь, повітря та вода…,

•  Зимова ніч

Морозна  ніч.  
Так  сяють  зорі

•  ... коли війна

Минають в тривозі і ночі, і дні.
Спустошені землі, у небі вогні…

•  Сонет осені №2022

Чужим здавався світ і у тумані
Чомусь хотів сховатись від очей.

•  Пробач!

Тільки стогін вітрів у бездонній німій порожнечі
Зараз чую, бо твій ніжний голос п’янкий віддзвенів.

•  Чому (30+)

Невже ще дивно, що кругом
Лише не так, не те й не ті,

•  Живу буденністю, хоч вірю ще в дива

Я витер з пам’яті всі зайві імена
Та форми тіл, усміхнені обличчя.

•  Літній джаз

Неначе в сні, у спогаді несправжнім,
де стерті межі мрії та реальності,

•  Implicitum

Заплутаність, хаос і відчай,
Любов та байдужість суха…

•  В(огонь)

В моём мире, когда-то унылом,
Среди холода и темноты

•  Примари

Знову очі сумні, але є в них надія,
Тільки трохи весну притоптав листопад.

•  Намалюй мою осінь!

Не ламай кволу ніжність в мені!
Не спадай по плечах моїх сумом!

•  Ніч

Ти знаєш, про що мовчить ніч?
Про що зорі тихо співають

•  Безсмертна пристрасть

Не згорає любов у вогні,
Плином часу стрімким не спотворена.

•  Щиро хочеться так...

Що ховається в душах мільйонів скалічених тіл?
Що сказали б нам ті, чиї очі навіки закриті?

•  Відчужені

Не каюся, хоча гнітить печаль.
Сміятись боляче, а плакати не хочу.

•  Пам'ятай!

Час пройде і мене мимоволі згадаєш.
Повернуся я літнім легеньким дощем,

•  Лист до...

Привіт! Ну, як ти? Що мені розкажеш?
Чого сумна? Чому в очах не радість?

•  Блюз...

Щире слово завмерло в зітханні...
Ми так близько й водночас далеко.

•  Вступ до ненаписаного

Туман на вулиці і знов перед очима
Холодна, сіра, вицвіла стіна.

•  Мовчання

Чому мовчиш? Благаю, не мовчи!
Твоє мовчання дихає печаллю