
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.12
22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
2025.10.12
19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
2025.10.12
19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом усміхнеться ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом усміхнеться ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
2025.10.12
14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
2025.10.12
12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
2025.10.11
22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
2025.10.11
22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
2025.10.11
20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
2025.10.11
17:55
Першу людину створив Бог,
і цією людиною була жінка,
яка природно, можливо від Бога,
народила сина ( ребро Адама тут ні до чого).
Згодом поміж батьком і сином
виникла суперечка.
Син став анти Богом,
тобто Сатаною.
Між ними і досі іде війна.
2025.10.11
15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
2025.10.11
14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
2025.10.11
14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
2025.10.11
12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
ПОПІДХМАРНЕ
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПОПІДХМАРНЕ
...коли погода вибиває з колії, коли починається підводне плавання - а так стається кожного разу, як хмари приходять до Львова, злітаються, як відьми на шабаш, до Високого Замку, топчуться зграйками по горизонту, потім підходять-підпливають-підповзають усе ближче і ближче, і коли вже і над Городоцькою, і над Замарстинівською сипле перлистим добірним сяйвом - то сонце вже не може пробитися крізь хмари, губиться у їхніх одежах, заплутується у лабіринтах кучерів і стьожок - отоді я пірнаю.
З головою, з усією собою - пірнаю так, що очі відкрити важко і світ у мене - вже за акваріумним склом, все -отам, за тим склом, і зрозуміти сказане до тебе - то треба дуже прислухатися. Але тим легше, тим спокійніше, тиим простіше - не можеш вникнути в проблеми, які тобі і не так аж терміново треба вирішувати, та нехай собі трохи за тим склом поплавають, нічого з ними не буде...
тільки що буде з тобою
оце питання так бурунить і закипає, болить, нариває, наче болючий чиряк на .. ти знаєш якому місці, і тьохкає, і не дає запокоїтися...починає включатися давня - знову ж таки - підводна пам"ять, починають бити джерела прихованої свідомої_несвідомості, бачиш світ іншим - позавимірними 3Д чи 5Д форматами - так , якби ти сама належала тим світам і маєш відповісти, як на вищому суді - що зробила в світі цьому земному, ми ж тебе посилали...чому ти не збагнула, чому ти не переборола, чому ти вибрала шлях такий довгий і важкий...
що за місія? яким п"ятим чи сьомим елементом у цьому світі я стану, чи вже стала?
і тоді я стаю водою - прозорою, аж небо тоне і холоне у ній, сильною і стрімкою, і слова, як бистрі риби - пструги вистрибують із моїх хвиль - і я мчу, лечу, лину - я вода, я птаха, я вмію літати, вода також уміє літати, (ось, зрозуміла нарешті, так, ой, тож фізика - пара водяна підноситься угору - та до чого тут фізика?)- я лечу і несу в собі небо - і лечу в небо! чи в океан!- а хіба є різниця? небо і океан - окен неба, небо океану... нарешті ти стала собою, нарешті ти маєш ту справжню, прадавню, всесвітню волю - ти - краплина життя - живи!
....
За якийсь час отямлююсь, питаю, хто мені дзвонив, іду на виклик начальства, відповідаю на питання колег, читаю електронні листи, дерев"янію і стаю звичайним службовцем, гашу очі і блакитне полум"я всередині - відпустка в рідні краї закінчилася, ти приплила, рибко, ти вже знову на Землі...
Хмарки над Високим Замком розійшлися, сонце сідає в зелену калюжу неба на краю Городоцької, втомлені люди купують на ринку картоплю і помідори - ще ж треба зробити вечерю. Я повзу мурахою додому. Там - моя дитина. Гляну їй в очі - знову стану собою. Бо в її очах небо, ціле величезне небо любові.
"Привіт, мамусю, як Ваш день? Щось Ви втомлені в мене сьогодні... Дайте я Вас поцьомаю!"
... і знову почнеться життя!
2012
З головою, з усією собою - пірнаю так, що очі відкрити важко і світ у мене - вже за акваріумним склом, все -отам, за тим склом, і зрозуміти сказане до тебе - то треба дуже прислухатися. Але тим легше, тим спокійніше, тиим простіше - не можеш вникнути в проблеми, які тобі і не так аж терміново треба вирішувати, та нехай собі трохи за тим склом поплавають, нічого з ними не буде...
тільки що буде з тобою
оце питання так бурунить і закипає, болить, нариває, наче болючий чиряк на .. ти знаєш якому місці, і тьохкає, і не дає запокоїтися...починає включатися давня - знову ж таки - підводна пам"ять, починають бити джерела прихованої свідомої_несвідомості, бачиш світ іншим - позавимірними 3Д чи 5Д форматами - так , якби ти сама належала тим світам і маєш відповісти, як на вищому суді - що зробила в світі цьому земному, ми ж тебе посилали...чому ти не збагнула, чому ти не переборола, чому ти вибрала шлях такий довгий і важкий...
що за місія? яким п"ятим чи сьомим елементом у цьому світі я стану, чи вже стала?
і тоді я стаю водою - прозорою, аж небо тоне і холоне у ній, сильною і стрімкою, і слова, як бистрі риби - пструги вистрибують із моїх хвиль - і я мчу, лечу, лину - я вода, я птаха, я вмію літати, вода також уміє літати, (ось, зрозуміла нарешті, так, ой, тож фізика - пара водяна підноситься угору - та до чого тут фізика?)- я лечу і несу в собі небо - і лечу в небо! чи в океан!- а хіба є різниця? небо і океан - окен неба, небо океану... нарешті ти стала собою, нарешті ти маєш ту справжню, прадавню, всесвітню волю - ти - краплина життя - живи!
....
За якийсь час отямлююсь, питаю, хто мені дзвонив, іду на виклик начальства, відповідаю на питання колег, читаю електронні листи, дерев"янію і стаю звичайним службовцем, гашу очі і блакитне полум"я всередині - відпустка в рідні краї закінчилася, ти приплила, рибко, ти вже знову на Землі...
Хмарки над Високим Замком розійшлися, сонце сідає в зелену калюжу неба на краю Городоцької, втомлені люди купують на ринку картоплю і помідори - ще ж треба зробити вечерю. Я повзу мурахою додому. Там - моя дитина. Гляну їй в очі - знову стану собою. Бо в її очах небо, ціле величезне небо любові.
"Привіт, мамусю, як Ваш день? Щось Ви втомлені в мене сьогодні... Дайте я Вас поцьомаю!"
... і знову почнеться життя!
2012
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію