Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлія Радченко (1981)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Та перша зустріч із ним, як і остання, здається була спонтанна...
    Та перша зустріч із ним, як і остання, здається була спонтанна.
    Твій божевільний янгол із крові й плоті, його подоба в мені двоїться.
  •   Небіблійний диптих
    Коли вибухаєш біблійним дощем у мені і коли ти всесвітній потоп,
    А ніч віддзеркалює гріх наш на чорній поверхні скляної води,
  •   У мене немає неба. У тебе на скронях хмари...
    У мене немає неба. У тебе на скронях хмари.
    До тебе не вічність відстань, а крок і єдина мить.
  •   Кування німих зозуль
    Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
    Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...
  •   Пам'яті найріднішої дівчинки…
    Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
    Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?
  •   Міжсезоння
    Нахолола жрекиня ночі надихала літо. Його у мені знайти
    Не вдається тобі одразу. Божевілля шукати, здається, не варто.
  •   Сезонне
    Дощило, як листям, горем. У горлах підбитих качок старих
    Затихло літо. Тепер лихоманить і тінями ніч сукровить.
  •   Генетика
    Когось дороги ведуть до Рима. А хтось – у вирви сирих горбів.
    Ідеш, дірявих бронежилетів латаючи невагомість.
  •   Реальна
    Коли останній із тих, для кого подзвін – на щастя,
    Наточить ніж, щоб гострити моє обличчя,
  •   Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах...
    Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах.
    Блаженно прикрили очі. Плювати на те, що незрячі.
  •   Предновогоднее
    Кто-то все же есть. Там, где время считает ворон и сны,
    Где и липкий свет, и деревья врастают в седые окна.
  •   Різдвяна лічилочка
    Один. Диваки-волхви спустились з різдвяних круч.
    Зліпили свій Вифлеєм - цього їм здалось замало.
  •   Таксидермия
    Когда ты стал чучельником, я научилась молчать.
    Все вышло спонтанно. Вдвоем потрошили зимы.
  •   Уже не буде
    Він завжди такий, як зараз. Кислотні коктейлі смокче.
    Змиває дощами вечір і пам'ять – зі стегон й вилиць.
  •   ***
    Ми вдавали: прострілений час улучає у нас - у незграб.
    Як летюча примара вистрибує з вікон, щоб входити в двері.
  •   Розбещена рок-н-ролом
    Із дозою збуджень - змією оргазмів й хронічних зусиль -
    Вповзає в суглоби асфальтів і рани нічних перехресть.
  •   Прототипне)
    Інтриги не вийшло. Ця Ваша Аліса, як осінь, бліда.
    В чужім задзеркаллі ковтає текілу з одним із «світил»
  •   А чия ти, дівчинко? Звідки знаєш моє ім’я?
    А чия ти, дівчинко? Звідки знаєш моє ім’я?
    З однієї гойдалки ми злітали щоразу? …Він
  •   Стороння
    Вона вже звикла, що народжена восени.
    А так хотіла б, коли дзвенять абрикоси.
  •   Боги струшують попіл. Ми позаростали травою...
    Боги струшують попіл. Ми позаростали травою.
    Конвульсійними рухами річка мігрує (під шкірою).
  •   У мене ластівки гніздяться на плечах.
    У мене ластівки гніздяться на плечах.
    У тебе всюду випинають жили.
  •   Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть...
    Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть.
    Зашкарублу й товсту. Ритуально подряпану містом.
  •   Не-чужі
    Чим ти можеш вразити? Перемоги усі – старі.
    Ми давно вже звикли до хрипіння твоїх гостей.
  •   Море пахне снігом. І холодом мигдалю...
    Море пахне снігом. І холодом мигдалю.
    Ти його впізнала? Він поцілив моїх птахів.
  •   Вже насмикав пір’я з її боді-артних крил?..
    Вже насмикав пір’я з її боді-артних крил?
    Не оголюй плечі: ти й так нам здаєшся Богом.
  •   Присмеркове
    У церкві зимно. Непорушна мла.
    Вмерзає в ніч периферійна тиша.
  •   Різдвяний постскриптум
    «Невже ти не віриш, люба? Мені у тобі затісно.
    Замерзнуть різдвяні зими – я їх оживлю (в траві)!»
  •   Нетутешня
    Поквапся. Стерня нервує. Й занедбане поле. Вдома
    Сконало нікчемне літо в оточенні горобців.
  •   Зіпсовані
    Живе у скляній коробці (без риб). Відміряє спокій.
    Щоденно вгрузає в осінь хрестами міцних плечей.
  •   Кошаче
    Торкнеться тривким зап’ястком - вмирають сумні трамваї -
    Останнє осіннє ретро вокзально-скляних епох.
  •   Перебдачувана Осінь
    Я знаю, чому ти боса, чому зневажаєш вітер.
    Чому з хворобливих ранків знімаєш (завчасно) шкіру.
  •   Ясноокому Хлопчику
    Ясноокий Хлопчику, підійди трохи ближче! Бажані
    Яблуневі пальці ті не розбестять тебе – засушені…
  •   Твои мысли-гимны заглушают мои стоны…
    Твои мысли-гимны заглушают мои стоны…
    Молчаливым скрипом выхожу (из себя) – тенью…
  •   Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими...
    Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
    Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…
  •   Розчулена Осінь
    Звідки ці світлячки на рудому волоссі осик?
    Осінь пристрастю злив саксофонно повітря бентежить…
  •   Наш бумажный кораблик давно уже сел на мель…
    Наш бумажный кораблик давно уже сел на мель…
    Я – дрянная девчонка. Мне давно показали:
  •   Невротичними краплями – сльози змарнілих зозуль…
    Невротичними краплями – сльози змарнілих зозуль…
    Ти бажав би... спинити мене, але слід звечорів…
  •   Любов
    Ти одягнена в чорне клечання (не першу добу)…
    Похмаринно (із дзьоба лелеки), як з вишень, на шкіру
  •   Лляне літо
    Кришталеві цілунки - сум'яття пекельних недуг -
    Переплавлять сумління, неначе гріховну оману...
  •   Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
    Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
    Безпритульністю втеч наділили степи пілігрима…
  •   Не проллється тривожність свічкова на жовті листи...
    Не проллється тривожність свічкова на жовті листи
    З хворобливих долонь… Данину не віддавши спокуті,
  •   …Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…
    …Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…
    Ореолом прощенья - расплавились все янтари…
  •   Взгляд в небо
    Не боятся разлук, а, значит, - смотреть вперёд...
    Под прямым углом миражей не считать рассветы...
  •   Я чекатиму вічність. Вона – в твоїх сонних казках...
    Я чекатиму вічність. Вона – в твоїх сонних казках.
    У відвертих світанках, народжених в снах барвінкових.
  •   Цій весні (як тобі) не забракло розплетених кіс…
    Цій весні (як тобі) не забракло розплетених кіс…
    За вологим волоссям – сліди усамітнених вишень…
  •   Повернення
    Здійснилось. Вдруге. Через сотні літ...
    Знайшлась під ранок - зорі не сховали...
  •   Искажённость
    "Почему ты ушла?" - барабанная дрожь (по окну)...
    Поглощает апрель. В нём (от холода) мерзнут колени...
  •   Перелесниця
    Несподіване щастя (янтарно) засліплює схід…
    Я живу у тобі. Моя місія... - стримувать крила...
  •   Ми не торкнулись ні сердець, ні гроз…
    Ми не торкнулись ні сердець, ні гроз…
    Ви вдвох були (в розораних степах)…
  •   Я не мовчу. Так довго не мовчать…
    Я не мовчу. Так довго не мовчать…
    А десь самотньо помирає груша…
  •   Застуджена зима
    Застуджена зима... А скільки тих ночей?
    Розбухлих від тепла… Як таємничий привид,
  •   Лялька
    Ти забереш мене? Я буду… лялькою…
    З очей застуджених – крижинки-мріями…
  •   Здесь все - неправда. Люди могут верить...
    Здесь все - неправда. Люди могут верить,
    Фантомы истин подобрав (в снегу)…
  •   Придуманный дождь
    Мой придуманный дождь – пересушенный пух тополей,
    Перегретый родник, переплавленный (гордостью) ветер…
  •   Для різдвяних чужинців накрито (під Місяцем) стіл...
    Для різдвяних чужинців накрито (під Місяцем) стіл
    (я не можу заснути, коли благодать затихає)…
  •   Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…
    Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…
    Проростає крізь ніч, інфікуючи щастям зіниці…
  •   Під снігом
    Непритомність облич. Пустоцвіттям обмежено час.
    Я вже вкотре знайшлась. А, здавалося, тільки зникаю…
  •   Кто из нас обречен?
    Кто из нас обречен? Воскресеньем разделенный год.
    Два отрезка дорог, расчлененных иллюзией света…
  •   Пробач...
    Відсурмила зоря – відучора напівсирота…
    Не ворушиться Сонце - від втрат обгоріли долоні…
  •   Мавки руки не гріють… Під вогнищем – мерзнуть ліси…
    Мавки руки не гріють… Під вогнищем – мерзнуть ліси…
    Кровотеча надій призупинена злим ворожінням…
  •   Асфальтова лірика
    Крізь подвійну броню (чи потрійну скляну огорожу)
    Закликаю тепло... Безталанням просякнуті схили…
  •   Акрилова провина
    Над акрилових квітах – відбитки минулих відмов…
    Категорія роду - в туманних множинах пробачень…
  •   Єднання чужих яворів
    Ми побралися тихо. Беззвучність в органі стогнала...
    Над прозорим затишшям загасли зірки-ліхтарі…
  •   На северной стене - иконостас...
    На северной стене - иконостас.
    На южной - пыль... Несохранённым рядом -
  •   Чим розрадити бруд? Він розрісся на пальцях кущів…
    Чим розрадити бруд? Він розрісся на пальцях кущів…
    Наче вперше весна завітала в жалобі додому…
  •   Ми спимо одночасно, сховавши самотність в подушку…
    Ми спимо одночасно, сховавши самотність в подушку…
    В нас єдина мета – увиразнити флісовий рай…
  •   Хроническая Осень
    Непроглядная зыбь - дождевым обостреньем (как раз)...
    Обагрив чьи-то стёкла, погасла и стихла рябина…
  •   Щось подібне...
    Замість відданих друзів – занедбана осінь... і тин…
    Замість рідного дому – похилений гордий паркан…
  •   Ти подай мені… приклад. Узбіччя розхристані – стисни…
    Ти подай мені… приклад. Узбіччя розхристані – стисни…
    Притули до грудей. Од нехрещених тіней сховай…
  •   Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…
    Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…
    Удалось едва ли, колени разбив о гравий…
  •   По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…
    По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…
    Штучно-приязний смак карамельно-брудних вечорів…
  •   Забуте*
    Він з’являється там, де сумні сіроокі світанки
    Миготять повз будинки й обличчя легкою ходою…
  •   Не считай мои звезды, блеснувшие на потолке...
    Не считай мои звезды, блеснувшие на потолке.
    Ты собьешься. Устанешь, хоть небо их не зажигало…
  •   Шаги осторожные. Нитью янтарной - об стены…
    Шаги осторожные. Нитью янтарной - об стены…
    Развратница-осень (за сочной черешней?) - из дома…
  •   Вертикаль почуттів закодовано у жалюзі...
    Вертикаль почуттів закодовано у жалюзі...
    Боязкий вітролов виглядає крізь вікна і двері…
  •   Сверхдилемма
    Один пробел. Один вопрос.
    Мечта одна…
  •   Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
    Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
    Справді дуже спекотно… Асфальтова ніжність пече…
  •   Все традиційно: втомлена під ранок...
    Все традиційно: втомлена під ранок
    Природна гордість – в кресленні промінь…
  •   Не про нас
    Цвіте краса в країні щирих істин,
    І сипле сніг надій прозоре літо.
  •   Темно-черное платье, одетое наспех в прихожей…
    Темно-черное платье, одетое наспех в прихожей…
    Повторяются взгляды, осколками судеб звеня…
  •   Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще...
    Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще
    У озерах холодних. Уперті ростуть бур’яни…
  •   Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…
    Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…
    Презентация осени снова прошла под дождем…
  •   Відчуття
    Не тиха радість. Й не нестерпний біль.
    Щось значно більше. Щось, мабуть, складніше.
  •   Щастило полю: роси замість сліз...
    Щастило полю: роси замість сліз.
    Тепер - лиш губи тріснуті. Похмуро
  •   Не соромлюсь тепер винуватців запліднень і пилу...
    Не соромлюсь тепер винуватців запліднень і пилу -
    На запилених вулицях струшую острах в траву…
  •   Чарівна квітко! В душу не дивись...
    Чарівна квітко! В душу не дивись
    Від лагідності синіми очима...
  •   Гріховна суть – у кожному кущі…
    Гріховна суть – у кожному кущі…
    Спокусник-час. Вологі рушники…
  •   Монолог зів'ялої квітки
    Коли бруньки – обличчям до зірок,
    А мрія лине десь удалину,
  •   Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
    Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
    Над каштановым городом – блеклая синь…
  •   Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
    Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
    Під поглядом хреста – надкупольні віки…
  •   Насквозь. Как огонь… Обжигающие силуэты…
    Насквозь. Как огонь… Обжигающие силуэты…
    Подсвечником мыслей (зажечь не могу календарь)…
  •   Відверто ниций нетиповий стиль…
    Відверто ниций нетиповий стиль…
    І лексика - життєвих рандеву…
  •   Стразы
    На грязных карманах – рассыпанные междометья…
    От звучных осколков – свинцово-стеклянных начал…
  •   Вам кажется странным, что стрелки – стремятся к закату…
    Вам кажется странным, что стрелки – стремятся к закату…
    Едва прикасаясь (от ненависти) к родникам…
  •   Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
    Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
    Прокинешся вперше, не втримавши секундоміри…
  •   Сповідь польової криниці
    Я – не твоя. Я із чужих ведінь.
    Я – не одна: зі мною степ і небо,
  •   Бледнеет мрамор слепых мозаик…
    Бледнеет мрамор слепых мозаик…
    (масштабомысли – пороком в голос)…
  •   Продріботіли – площа сумовита…
    Продріботіли – площа сумовита…
    Янтарний дощ - загорне в полотно…
  •   Під стягом втіх – затрушені літа…
    Під стягом втіх – затрушені літа…
    Знеструмленістю – вдарило по тіні…
  •   Над трепетом – пристёгнута тоска...
    Над трепетом – пристёгнута тоска
    (и в каждом шве, и в каждой паутине)…
  •   Рукой подать до тебя – носила...
    Рукой подать до тебя – носила
    Я платья, сшитые тишиной…
  •   Насправді тихо... Прощена береза…
    Насправді тихо... Прощена береза…
    Торкнути грози – зм’яклі явори…
  •   Віддам усе... Хрипким двінкоголоссям…
    Віддам усе... Хрипким двінкоголоссям…
    (безцінна річ охрещеної зливи)...
  •   Ці літери... Їм варто заблищати...
    Ці літери... Їм варто заблищати
    В контексті надльодових переправ…
  •   Невиліковність – розділовим знаком…
    Невиліковність – розділовим знаком…
    Нестерпна - схожістю стілець зламала…
  •   Осяйно… Втричі менше… Щільність – мстива…
    Осяйно… Втричі менше… Щільність – мстива…
    Осягнуто – полеміку розміщень…
  •   Богемным отражением простуды...
    Богемным отражением простуды
    Мне ночь дана – одна, как половик…
  •   На витримку - розплющені абзаци…
    На витримку - розплющені абзаци…
    Й герань з кривавим присмаком образ…
  •   Мне сложно слышать: траурность полен…
    Мне сложно слышать: траурность полен…
    Мне б - выдумать канатные наброски…
  •   Вітрильник вже малює - на спині…
    Вітрильник вже малює - на спині…
    Від боді-арту - стриманість зникає…
  •   Он может все (за профилем открытий)…
    Он может все (за профилем открытий)…
    Как важность утра, смятого дождями…
  •   Начало двери. Я иду, разжимая бинты...
    Начало двери. Я иду, разжимая бинты,
    Морским сумасбродством окрасив вчерашний закат…
  •   «Неверно: душно было не вчера…"
    «Неверно: душно было не вчера…
    А лампочек тревожность - впечатляет…» -
  •   Я бачу – в ночі рідкісні кульбаби...
    Я бачу – в ночі рідкісні кульбаби
    Живуть напрочуд талим голосам...
  •   Відторгнення - невитриманий збіг…
    Відторгнення - невитриманий збіг…
    (в одноголоссі – нічого втрачати)…
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки