ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.

Борис Костиря
2025.12.15 19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.

У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,

Іван Потьомкін
2025.12.15 19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Кока Черкаський
2025.12.15 14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.

не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Радченко (1981) / Вірші

 Монолог зів'ялої квітки
Коли бруньки – обличчям до зірок,
А мрія лине десь удалину,
В моїй уяві – сон, морський пісок
І прагнення намалювать весну.

Змішати барви крові і дощу.
Веселкою розбавить почуття.
Мольберт – у руки. В серце – "Не прощу!".
А далі – світ й дорога у життя.

Пейзажів крила. Сонця ермітаж.
Портрети трав і квітів польових.
І знов прощаю. Так же. Знову та ж.
Хоч і нема мене серед живих.

Розмили зливи долі натюрморт.
Усе було. Та чи така одна?!
Любов – літак. Життя – аеропорт.
Зупинка в небі – то твоя весна…

Засохлі фарби більше не твої…
Провина? Ні. Він сам того хотів.
Розмиті обриси. Чужі краї.
І день ясний щось трохи потьмянів…

Не відчував і він свою вину.
Та і було усе вже так давно…
Як хочеться намалювать весну!
Хоч малювати більше й не дано…
2003 рік




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-05-13 22:48:14
Переглядів сторінки твору 4244
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.988 / 5.5  (4.679 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.525 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.07.27 00:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-13 23:17:34 ]
"Хоч і нема мене серед живих." - а хто написав вірша тоді?
"Любов – літак. Життя – аеропорт. - це класно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-13 23:37:54 ]
Юрію, щиро дякую за увагу! Відповідь на Ваше запитання - "авторське поетичне абстрагування" (можливо, і "виміри абсурду" )...
Мабуть, окрилена стривожена квіткова душа і досі блукає десь між небом і землею і ніяк не може знайти прихисток... А мені якимось чином вдалося тоді відчути її емоції...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-13 23:40:42 ]
А у якому місці на небі зупиняються...?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-13 23:52:06 ]
У кого як виходить... Залежить від того, яку "висотність і величність" людина може осягнути... Хтось - у захмаррі, хтось - на відстані кількох метрів від землі...
Очікувати продовження риторичних запитань щодо беззмістовності? Чи, можливо, будуть якісь конкретні побажання?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-14 00:59:27 ]
Мені сподобалось, що трикрапок стало менше.
(Чи то просто старий вірш?)
А так - я ж лише читач. Щось сприймається, щось ні.
Удачі,
ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-14 10:02:13 ]
Так, просто старий вірш (про трикрапки подумаю, але це ж лише елемент "формального відтворення"?)... Дякую, що читаєте! Піднесення Вам і натхнення в новому дні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Молодід (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-14 01:04:08 ]
дуже сподобався вірш. бажаю творчої наснаги!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-14 10:02:46 ]
Дякую!