ПОЕЗІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОНТРКУЛЬТУРИ
UNDEGROUND
З акцентом на європейську традицію (?)
Перша сторінка:
Автори:
Жорж Дикий
Юськов Олександр
Кашин Олекса
Володимир Ляшкевич
Жорж Дикий
***
Зірка падає, зірка падає,
зірка падає стовпом вогню.
Нас з тобою ніхто не пригадує
І не молить за душі в Раю.
Тільки грішним покута провини,
тільки вбогим прощення і Рай:
зуби оскалом в ниці спини,
очі дірками впилися в край.
Передайте привіт сторожі!
І молітесь і Бога просіть,-
(кістяки, як штахет в огорожі)
правду слова свого донесіть,
Як жирують ті прокляті свині,
потім моляться небу з колін,
хрестять пики покровленно-винні,
щоб не зжерла їх зірка Полин.
Але падає, зірка падає,
зірка падає стовпом вогню.
Нас з тобою ніхто не пригадує,
і не молить за душі в Раю.
Олександр Юськов
5. "Злам"
Я спокою віддам себе,
Від крил до криги зможу просто бігти...
Було вінчанням бога голубе,
Було вершиною, я вже не можу звідти
До витканих пітьмою мертвих веж,
До першоквіту, що відцвів недужим,
До лоскоту нудьги, що вкрала тіні меж,
До прокляття, що крає вік, що дуже...
У самоті, у величі думок,
Не прийнятих до мого злого серця,
Колиска-зірка, зірваний вінок...
Прости - твоє, я ледь відкриті дверці
До твого відчаю і сну,
До твого ранку, зібраного з хвої...
Я смерть, я першим тут війну
Почав, щоб знати війни твої...
Прощання, вії, зроблені шляхи -
Короткі сутінки вогню дарують долю...
У твоїм лоні первістки сухі
Голублять стежку і свою недолю…
Стривожена, чи просто ледь жива,
Кохана, зморена від мене...
Хай далі всі мої слова
Підуть туди, де хвоя знов зелена…
Олекса Кашин
МАНДРУЮЧИ ВОГНЯМИ
ЛЬВОВА
Заглиблені в очі шпилі,
подерті церкви у долонях -
це місто у розпал війни
у небо летить
вогнями нутрує по скронях.
Здається, так було в віках,
Вогнями облиті будинки.
Це - знак. Це - божественний знак
На шиї львів'ян,
що у камінь ховають інстинкти.
Незмінні є лише вогні -
Все інше змиває у Лету:
Заглиблені в очі шпилі,
подерті церкви,
невгамовна утіха естета.
Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.
Пишіть нам.
|
|
|
