Автори /
Леся Горова (2021)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вітре, як ти вієш дуже...
•
Шістнадцять...
•
Косий дощ (пісня)
•
Світанкове
•
Вечірнє
•
Здогадка
•
Ти тільки не мовчи...
•
До рук твоїх...
•
Земле-нене
•
Ластовенята
•
Чи не багато осені мені...
•
Ой, соколику...
•
Свято під вогнем
•
Стискаю руку...
•
Біла сова
•
Коли із саду відлетять птахи...
•
Айстри
•
Рідний хлопчику мій...
•
Незавішені вікна
•
Блокнот
•
Літо
•
Цвіркуняча ніч
•
Зло, порождене злом
•
Дорога у схід
•
Гаптує літо
•
Поміж ромашок-штор (пісня)
•
Не сумуй
•
Сталяться нерви
•
Журавка
•
Лелеко ( музична версія)
•
Сині води ( музична версія)
•
Мовлю...
•
Вітру весело летіти...
•
"До" і "після"
•
Де вітер гніздиться
•
Жоржини
•
До півонії лащиться вітер...
•
Залишся (пісня)
•
Як тільки зацвітає виноград
•
Миті
•
Мамина хата
•
Голубі троянди
•
Повінь
•
Черевички
•
Райдуга
•
До Великодня
•
І знову бузок
•
Після дощу
•
Верба
•
Залишся
•
Чайки
•
Бузок зацвів
•
Весняний вітре
•
Сади заквітнуть
•
Пелюсткова тінь
•
Щоразу, як уперше
•
Почуй мене
•
Передпасхальне
•
Метелик
•
Про слово
•
Прохолодою
•
Вербне
•
Горіхи
•
Кизил
•
У розпачі
•
Весняна дорога
•
Поміж ромашок-штор...
•
Прощення
•
Ліра
•
Пролісок
•
Це не сон
•
Надії світло
•
Тарасе
•
Тривоги-терни
•
Озиме поле
•
Плетиво стежин
•
Ранковими фарбами
•
Ранковий промінь
•
Прошу Твоєї милості
•
Весняна гойдалка (вільний переклад Л.Сашиної)
•
Відродження
•
Місячна ніч
•
Злива лютнева
•
Хто вам сказав, що я слабка (вільний переклад твору Лесі Українки)
•
Сонячна доба
•
Шпаки прилетіли...
•
Ще сонний ліс...
•
Де межа...
•
Колінопреклонна
•
Те, що чулося...
•
Північ
•
Заграви
•
Рандеву
•
Передвесняне
•
Чи то з нами було...
•
Не сумуй...
•
В терені
•
Вільшанка
•
Сірі гуси
•
Котиться сонце зимове...
•
Троянда
•
Водохреща ранок
•
Підкова
•
Коротка відпустка
•
Соломинка
•
Ранковий газон
•
Смуток
•
Де сходить сонце
•
Дощоснігопад
•
Зоряний пил
•
Чаруючи
•
Бурштинове
•
До останку
•
Гусиний косяк
•
Як грона, зорі...(квартон)
•
Боже
•
Час маків
•
Ватра
•
Намалюємо весну
•
Там, за рікою
•
Як же хочеться...
•
Почуй
•
Різдво
•
Думко, річко найбистріша...
•
Білий танець
•
Сумно ні про що
•
Колискова
•
Стежки
•
Зимова ніч
•
Знову падає дощ
•
Сум, знайомий такий
•
Радуйся, Діво Маріє
•
Щоби не здавались ночі темними
•
Відлига
•
Краплі
•
Камедь
•
Ще у снігах потоне звично слід
•
Такі жінки народжуються в зимах
•
Здійнявся меч
•
Чи знала ти
•
Нічний етюд
•
Кришталь ( квартон)
•
Фотель
•
Допоки...( квартон)
•
Світлішими здаються вечори...(квартон)
•
Так далеко
•
Невідомість
•
Невідомість
•
Бездоріжжя
•
Ріка дитинства (цикл сонетів)
•
По білому ступаю
•
Оксамитниця
•
Пісняр
•
Сосняк
•
Присок
•
Чекаю
•
Слова
•
Розійшлася, негодо...
•
Поторочі
•
Запорошило
•
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду...(квартон)
•
Мало чи багато
•
Перший сніг
•
Зречення
•
Перепочинок
•
Моя любов тримає автомат
•
Ельфи із хризантеми
•
Про що ти мовчиш
•
Дорога на схід
•
Давай розфарбуємо день
•
Ти, зозуле, накуй
•
Злива
•
Подумки
•
Вірші
•
Сьогоднішній вечірній дощ не плакав
•
У розлуці
•
Буря
•
Не замовкай
•
Страшно
•
По той бік
•
Чекаю осінь
•
Подорож
•
Рушає серпень
•
Поле
•
Ріка
•
Окрик
•
Зло, породжене злом
•
Годинник
•
У долоні
•
Верховіття
•
Вечори
•
Пейзаж
•
Свіча
•
Коханець
•
Розрада
•
Непогашені вікна
•
Молитвоколискова
•
Дощ
•
Зоря вечірня плещеться усюди
•
Дні неупинні
•
Постій у тиші
•
Одна на всіх
•
Паперові листи
•
Безсоння
•
Хіть
•
То жінка - осінь
•
Яблучна пора ( Вільний переклад Ліліани Сашиної
•
Підмостки
•
Іскра
•
Настуня
•
Уві сні
•
Під дощем ( дитяче )
•
Літо
•
Голуби
•
Зачарував
•
Пеларгонії
•
Слід
•
Мрія
•
Першим променем
•
Квіти в бушлаті
•
Цей рік
•
Кава на двох
•
Дитинства загублений острів
•
Шуліка
•
Посмішки
•
Стежки
•
Біль
•
Шипшина
•
Таємниця вина
•
Бетмен
•
Тюльпани
•
Потяг
•
Коралі
•
Так багато сказати хотілося
•
Забуті вірші
•
Надія
•
Ти пробач мені, любий, втому
•
Страх
•
Місяць уповні
•
Як мавка
•
Полетіти птахом хочу
•
Лебеді у відтінках синього
•
Колір погляду
•
Рукавичка
•
Слід
•
Молитва і війна- 4
•
Я тишу п'ю
•
Сніданок
•
Заграви
•
Сонячна доба
•
Голубі троянди
•
Сонце зачепилось краєм ( дитяче)
•
Спомин
•
Опівніч
•
Гаптує літо
•
Липа
•
Метелик
•
Молитва і війна- 3
•
Молитва і війна
•
Безсоння
•
Місячний дощ
•
Сині води
•
Сутінки
•
Марево
•
Вітер
•
Ти мій самий- самий
•
Пелюсткова тінь
•
Бузок зацвів
•
Журавка
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вітре, як ти вієш дуже!
Хочеш, мабуть, розігнати
Хочеш, мабуть, розігнати
Шістнадцять голубів знялися в небо.
Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Вітром кинутий іздаля,
Немічні промені сонця, що сонне ще,
Ріжуть туману навішену шаль.
Ріжуть туману навішену шаль.
Вечір тіняву тче ажурну,
І спадає по краплі гулко.
І спадає по краплі гулко.
Так хотіла підгледіти: хто ж літній день торочить?
Променисті пацьорки фарбує у чорне, та
Променисті пацьорки фарбує у чорне, та
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
До рук твоїх тулюся шкарубких.
Вони мені тепліші за осоння.
Вони мені тепліші за осоння.
Знову осінь із сумом вінчана.
Їй туманами - білий вельон.
Їй туманами - білий вельон.
О, скільки раз я тамувала подих!
Сама безкрила, та мені болять
Сама безкрила, та мені болять
Чи не багато осені мені?
У небі осінь, в погляді і в серці,
У небі осінь, в погляді і в серці,
Ой, соколику, що ж там сталося?
Не розправив чому ти крил?
Не розправив чому ти крил?
Тобі сьогодні канонади - джазом!
Тобі сьогодні - зАспівом сирени!
Тобі сьогодні - зАспівом сирени!
В моїй правиці - відголоски болю.
Стискаю руку, і тримаю рв'яно.
Стискаю руку, і тримаю рв'яно.
Де соловей співав, та хутко змовк,
Де місяця відбиток бовваніє
Де місяця відбиток бовваніє
Співатиму я ще тобі, зажди,
Коли розбавить сльози струмінь прісний,
Коли розбавить сльози струмінь прісний,
В тому, що ти не забутий і досі потрібний,
Я під бузком зізнаюся тобі уві сні.
Я під бузком зізнаюся тобі уві сні.
У долоні твої пов'їдалося збройне мастило.
І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
Непогашені вікна у пелені пізньої ночі,
В чорних брилах будинків обабіч прямої дороги
В чорних брилах будинків обабіч прямої дороги
Нагрітий день на тихому осонні
Клубком звернувся, тулиться до ніг.
Клубком звернувся, тулиться до ніг.
Гарячий камінь ніжно гладять хвилі,
На берег вийшла квітка синьоока.
На берег вийшла квітка синьоока.
Співали колискову цвіркуни.
Дзвеніло в травах їхнє стоголосся.
Дзвеніло в травах їхнє стоголосся.
Я б пішла- з автоматом, з гранатою, з тим,що було б.
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Штрих-код вузьких безлистих тополин,
Дорога збита, небо олов'яне,
Дорога збита, небо олов'яне,
Гаптує літо щедро покривало,
Що зеленню розвісилось по саду -
Що зеленню розвісилось по саду -
Поміж ромашок- штор
Світла холодний проблиск.
Світла холодний проблиск.
В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
Як вовкулака завиває в північ,
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Обійму і про любов нашепочу.
Ти про що, лелеко, стукотиш
Сині води, темні води
Де ваш брід?
Де ваш брід?
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Мовлю променем,
Вітру весело летіти
Лугом заливним,
Лугом заливним,
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Вернувся зразу початковий зміст,
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Безмовністю напружено дзвенить
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Мрії збуваються.
Як тільки зацвітає виноград,
Мені приходять виноградні рими.
Мені приходять виноградні рими.
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Голубі троянди
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Так, ніби хоче зцілити медово.
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
Вилискує, залита після суші.
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Під ними у брижах виблискує став,
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
І заходом не гасни у думках.
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Пронизуючи тисячі квіток,
Пташиний мікс звенить по гаю,
З туману сонце вирина,
З туману сонце вирина,
Думки важкі, в рядки, немов у скали,
Складаються базальтові слова...
Складаються базальтові слова...
Вже вкотре яблуня цвіте, і знову подив -
Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
Які ж у тебе, Господи, заграви!
Щоразу, як уперше, Ти вражаєш!
Щоразу, як уперше, Ти вражаєш!
Маріє, Пречиста, прости,
Почуй мене, грішну й стомлену.
Почуй мене, грішну й стомлену.
Всесущий Боже, змилуйся й прости,
За те, що десь зневіри впало зЕрно.
За те, що десь зневіри впало зЕрно.
Сів метелик на моє плече -
Гарна новина, жива пелюстко?
Гарна новина, жива пелюстко?
У вірші давно не просилося слово,
Завмерло під гулом сирен знахабнілих,
Завмерло під гулом сирен знахабнілих,
З прохолодою, ніби скривджена,
Хмурить брови весна над обрієм.
Хмурить брови весна над обрієм.
Цвіти, вербО! Пручайся, кожна брунько!
Тягни до сонця листя і квітки!
Тягни до сонця листя і квітки!
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
І слід вологий на долоньках трав.
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Твоїх очей, відкритих і живих.
Полущилось небо хмарами,
І важко чадИть туман.
І важко чадИть туман.
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Світла холодний проблиск.
До кого ближче бути, це до Бога.
Чи в пізню ніч, а чи в туманній рані
Чи в пізню ніч, а чи в туманній рані
Рознесло мої рими. Чи водами талими, чи
ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
Хоча теплом не дихаєш - я тану.
Чи то виною сонце весняне,
Чи то виною сонце весняне,
Б'є вітром у вікно - чи дощ, чи сльози?
І небо хмуре в шибку заглядає.
І небо хмуре в шибку заглядає.
Помилуй, Боже, від тяжких думок,
Від помислів недобрих, тяжко - сірих.
Від помислів недобрих, тяжко - сірих.
Ідемо ми до тебе, Тарасе, за словом, за духом.
Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
Мої тривоги - у тернАх плоди.
Пройшла зима, вони ростуть і далі.
Пройшла зима, вони ростуть і далі.
Потягнулись до сонця озимі напружені стебла-
В мирну землю пшениця посіяна ще восени.
В мирну землю пшениця посіяна ще восени.
Сліди, сліди... О, скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Таких несхожих, як самі стежки.
Моя мрія тьмяніє. Несила їй бути веселкою.
Кольори позмивали новини. У сні чорно-білому
Кольори позмивали новини. У сні чорно-білому
Ранковий промінь у долоні.
Лоскоче березневий подих.
Лоскоче березневий подих.
Над урвищем стежиною
Веди мене, тримай мене.
Веди мене, тримай мене.
Вітер гойдалку весняну розгойдав:
лютий шубу свою березню віддав -
лютий шубу свою березню віддав -
О мить! І я в тобі колись розтану,
Та розіллюся сотнею струмків.
Та розіллюся сотнею струмків.
Підкова місяця надкушеною висне,
Як слід коня, що відчеканив срібло,
Як слід коня, що відчеканив срібло,
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
що я корюся долі?
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Стерніють ще незорані поля,
Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Колінопреклонна молитва
Бурульками плаче.
Бурульками плаче.
Хто ти, пташко, що мене збудила,
Сівши під самісіньке вікно?
Сівши під самісіньке вікно?
Я і північ. І з нами тиша.
Ці незвично безмовні ночі
Ці незвично безмовні ночі
Пролився знову у кімнату захід,
А з ним тривога болісно-гірка,
А з ним тривога болісно-гірка,
Тебе я видивляюся в юрбі
І вже не можу відвести очей.
І вже не можу відвести очей.
Дня прожитого закінчилась вистава,
Сонце впало в сосни нагорі,
Сонце впало в сосни нагорі,
Пам'ятаєш, як з неба упасти могли тільки зорі?
Ми, закохані, їм довіряли бажання і мрії.
Ми, закохані, їм довіряли бажання і мрії.
В повечірній тиші не сумуй мій друже.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Тягнулась як стебло - через посуху літа,
Крізь пелену дощів під сірий листопад.
Крізь пелену дощів під сірий листопад.
В безлистому клубку старої вишні
Метеликом у інеї присіла
Метеликом у інеї присіла
Прошуміли сірі крила ,
Знявши бризки.
Знявши бризки.
Котиться сонце зимове вершками кленовими,
Ніби боїться зібгати шовки, які вистелив
Ніби боїться зібгати шовки, які вистелив
Упала сполохана зірка
У ніч солов'їну.
У ніч солов'їну.
Водохреща ранок погожо іскриться,
На сніг розіллятий із чистої сині.
На сніг розіллятий із чистої сині.
Малює ніч безликі сни.
- Агов!
- Агов!
Моє ти натхнення! Дозволь тобі чуба погладити,
Вдивитися в очі, торкнутись худої щоки.
Вдивитися в очі, торкнутись худої щоки.
Тримала соломинку.
-Може, годі?-
-Може, годі?-
Газону покрив сніжний на осонні
Підтанув і щетиною узявся.
Підтанув і щетиною узявся.
Стелить осінь у далечі синями
Прохолодними.
Прохолодними.
Сіріє ранок. Як же ти далеко!
Торкнеться вилиць прохолода ніжно.
Торкнеться вилиць прохолода ніжно.
Дошкульно мочить коси сніг мохнатий,
Важкий і мокрий , як печать вини,
Важкий і мокрий , як печать вини,
Світанок побліднів, та інеєм узявся .
А може то упав на нього пил алмазний?
А може то упав на нього пил алмазний?
Чаруючи, звільню тебе від щему,
Шепочучи, за шию обплету,
Шепочучи, за шию обплету,
Оголені бездумно й безсоромно
Осики й липи стихли, мовчазні,
Осики й липи стихли, мовчазні,
Я себе не жаліла для тебе і вчора, й сьогодні .
Ще до того, як досвіток всівся мені на фіранку,
Ще до того, як досвіток всівся мені на фіранку,
Чи то хмари несли на собі, чи за хмари чіплялись-
Дикі стомлені гуси, їх ледве помітний косяк
Дикі стомлені гуси, їх ледве помітний косяк
Як грона, зорі виснуть. Небо низько.
Здається, простягни до нього руку,
Здається, простягни до нього руку,
В хижому замислі
Зло розгулялося,
Зло розгулялося,
Поверни мене, пам'яте, в час , де в полях тільки маки
Орошали червоним чекання прийдешності жнив.
Орошали червоним чекання прийдешності жнив.
Пригасле вогнище скуйовдив подих
У сиві пасма вплетеного вітру-
У сиві пасма вплетеного вітру-
Тільки осінь мені малюється:
В жовтім листі заснула тиша,
В жовтім листі заснула тиша,
Наснились очі кавові, забуті.
Дивилися на мене тепло й щиро.
Дивилися на мене тепло й щиро.
Як же хочеться миру і світла, де б не убивали,
Де б не плакали діти, серця матерів не боліли,
Де б не плакали діти, серця матерів не боліли,
Почуй мене , коли мовчу,
Почуй.
Почуй.
Дощового Різдва обсипаються краплями сльози.
Скільки бачив Ти, Боже, своїх нерозумних дітей,
Скільки бачив Ти, Боже, своїх нерозумних дітей,
Думко, річко найбистріша!
Думко, птахо швидкокрила!
Думко, птахо швидкокрила!
Потанцюємо разом, тобі я простягую руку.
Чуєш серце моє, що забилось на кінчиках
Чуєш серце моє, що забилось на кінчиках
Розлився хмуро сум у синій висі
Де захід сонця миттю відгорів,
Де захід сонця миттю відгорів,
Ти не плач, дитинко.
В час передранковий
В час передранковий
Біле все- ні стерні,ні мітлини
І в малиннику- тільки вершки ,
І в малиннику- тільки вершки ,
Ця ніч - як давній фотонегатив :
Блакить небесну чорна плівка вкрила,
Блакить небесну чорна плівка вкрила,
Сіре небо так низько, здається , рукою
Дотягнувшись, легенько посмикати можна
Дотягнувшись, легенько посмикати можна
За ніч листя, на стежку постелене, вітром скуйовдилось.
Ще недавно палаюча крона заплутала синь.
Ще недавно палаюча крона заплутала синь.
Радуйся Діво, Маріє Пречиста!
Пісня до Тебе лунає в віках!
Пісня до Тебе лунає в віках!
Щоби не здавались ночі темними,
Зерном пломінким
Зерном пломінким
Твій, зимо, мокрий сніг, як суму щем:
Метелики, намочені дощем,
Метелики, намочені дощем,
Рахую на щоках краплини свіжі,
Але туманом спомин завихрив:
Але туманом спомин завихрив:
Гілля-руки, ріки-русла.
Там камеддю сік загуснув,
Там камеддю сік загуснув,
Ще у снігах потоне звично слід,
Між білих дюн розіллє синьку вечір,
Між білих дюн розіллє синьку вечір,
Такі жінки народжуються в зимах
Прекрасно чистих. Скажеш- крижана?
Прекрасно чистих. Скажеш- крижана?
болить
та так
та так
Вітрила наші, мамо, у вогні ...
Чи знала ти, як тяжко буде внукам?
Чи знала ти, як тяжко буде внукам?
Ніч побіліла від жмені нежданого снігу,
Мокрими клаптями кинутого навмання-
Мокрими клаптями кинутого навмання-
З черепиці кришталь осипається краплями
чистими.
чистими.
Мій плетений фотель на самотИні
Сумує тихо. За вікном південним
Сумує тихо. За вікном південним
Допоки твій погляд щоранку мене зігріває,
То хватить мені і снаги, і духовної сили
То хватить мені і снаги, і духовної сили
Світлішими здаються вечори.
Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
Так далеко від мене ти. Полем і степом і лісом
Доля нас розділила, мабýть, не зустрітись
Доля нас розділила, мабýть, не зустрітись
Невідомість завжди залишає надію і шанси,
Хоч вона і густа , як туман на долоні боліт,
Хоч вона і густа , як туман на долоні боліт,
Невідомість завжди залишає надію і шанси,
Хоч вона і густа , як туман на долоні боліт,
Хоч вона і густа , як туман на долоні боліт,
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Колись в дитинстві теплою рукою
Торкала мама кісок завитки
Торкала мама кісок завитки
По білому ступаю і стікає
Із мене хмуровиння сірих снів,
Із мене хмуровиння сірих снів,
З ранку сàмого ожеледиця
Виграє кришталевим відблиском.
Виграє кришталевим відблиском.
Десь у якомусь кутку
згаслих почуттів
згаслих почуттів
Рудіє глиця, знехотя опала.
Стікає щемно захід у сосняк.
Стікає щемно захід у сосняк.
Мені неждано присок ти залишив.
Не гріє, перетлілий, та на мить
Не гріє, перетлілий, та на мить
Ти руку підстав під сніг
То сотні листів моїх,
То сотні листів моїх,
Мої слова - то шурхіт очеретів,
Ріка, що з небом змішана тече.
Ріка, що з небом змішана тече.
Розійшлася, негодо, розпатланою завірюхою.
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
А сни мої, як завжди, поторочами
За третіми півнями розсипаються,
За третіми півнями розсипаються,
І сніг пішов. Розверзлись небеса,
Й запорошило ним, запорошило...
Й запорошило ним, запорошило...
Подивися, як швидко багрянець зійшов з листопаду.
І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
І ні сліду від нього. Та, може, насниться коли.
Я - той метелик. І на руку тихо
До тебе сісти - щастя сокровенне.
До тебе сісти - щастя сокровенне.
Цей перший сніг, що появивсь нізвідки,
Заплутався в гіллястому сплетінні.
Заплутався в гіллястому сплетінні.
Ти - зречення моє. Лети назовсім,
Забравши спомин, присмак гіркоти,
Забравши спомин, присмак гіркоти,
Спочинок після бою. Личко в сажі .
Зухвалі очі. У губах - стеблина.
Зухвалі очі. У губах - стеблина.
Речей багато у бутті не стало.
Де музика? Веселка? Зорепад?
Де музика? Веселка? Зорепад?
Пролився у фіранки ранок. Скоса
Повік торкнувся, блимнувши невинно.
Повік торкнувся, блимнувши невинно.
Як не знати, про що ти мовчиш, тісно зціпивши
губи.
губи.
Штрих-код вузьких безлистих тополин,
Дорога збита, небо олов'яне,
Дорога збита, небо олов'яне,
Давай розфарбуємо день за вікном,
За тріснутим склом, поміж смужками- скотчами
За тріснутим склом, поміж смужками- скотчами
Ти, зозуле, накуй
Ти накуй по сто літ нашим хлопцям, зозуле,
Ти накуй по сто літ нашим хлопцям, зозуле,
Злива
Пов'язала злива коси
Пов'язала злива коси
Літо лащиться тихо хвилею
І трави шовковистим дотиком,
І трави шовковистим дотиком,
Для мене вірші- біль і насолода,
Захоплення, відраза, гнів і лють,
Захоплення, відраза, гнів і лють,
Сьогоднішній вечірній дощ не плакав,
Він шкрібся тихо до вікна, мов котик,
Він шкрібся тихо до вікна, мов котик,
Я ревную тебе до самотності
Задихаюся від гіркоти .
Задихаюся від гіркоти .
Шматає протягом фіранку. Гілка вишні
Діставши рами, кинула плоди
Діставши рами, кинула плоди
Не замовкай в мені, звучи, брини,
Щоб я росла, тягнулася до неба!
Щоб я росла, тягнулася до неба!
Як лячно всесвітом блукати - там печаль.
Чому ж я досі так молюся тихо?
Чому ж я досі так молюся тихо?
Дай свою мені скроню, до неї торкнуся я пальцями,
Далі чуба скуйовджу - напевно, що сивий , як є.
Далі чуба скуйовджу - напевно, що сивий , як є.
Тебе чекаю, осене жадана!
В тобі про мене - кожен ясний день.
В тобі про мене - кожен ясний день.
А дорога котилася в захід, багрянцем залита.
Кучкувались над нею хмарини- жарптиці у вирій.
Кучкувались над нею хмарини- жарптиці у вирій.
Рушає серпень з міста невблаганно,
Потроху блякне літнє розмаїття,
Потроху блякне літнє розмаїття,
Де присмаки гіркого диму
Ріллю торкають здичавілу,
Ріллю торкають здичавілу,
Я ріка, я не можу текти, куди кличеш,
В мене є береги, зрозумій.
В мене є береги, зрозумій.
Знайомим словом обійми,
Торкнися голосом.
Торкнися голосом.
Я б пішла- з автоматом, з гранатою, з тим,що було б.
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Збігає час, його тоненька цівочка
Рудого кварцу, що тече секундами
Рудого кварцу, що тече секундами
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Я руки піднімаю, щоб злетіти,
Але не пташка, і тому не можу.
Але не пташка, і тому не можу.
Своє минуле торочу по нитці,
Немов картате ткане полотно:
Немов картате ткане полотно:
Щось втратила, яскравий звично штрих
Дощем розмило й висушило вітром,
Дощем розмило й висушило вітром,
Приходить страх. Він, опівнічний морок,
Обкутує відлуннями новин,
Обкутує відлуннями новин,
Мені коханець дивиться у вікна,
Як тільки-но я світло вимикаю.
Як тільки-но я світло вимикаю.
Угрузла стежка, вимощена батьком,
Земля її укрила споришем,
Земля її укрила споришем,
Непогашені вікна у пелені пізньої ночі,
В чорних брилах будинків обабіч прямої дороги
В чорних брилах будинків обабіч прямої дороги
Маленькі ангели, незримі,невагомі,
Злітають в небо на зачатках крил.
Злітають в небо на зачатках крил.
Коли збирають краплі хмари сині,
І думають, куди їх варто злити,
І думають, куди їх варто злити,
Зоря вечірня плещеться усюди,
Позмочувала щедро кумачем
Позмочувала щедро кумачем
Гей, ви дні неупинні, нестримні роки!
Так багато лишИлось позаду.
Так багато лишИлось позаду.
Життя у ритмі- гарнітура в вухах,
Там музика лише, нема війни.
Там музика лише, нема війни.
Обсипається сад у віхолі,
Примхи вітер свої не стримує,
Примхи вітер свої не стримує,
Ми згадали сьогодні листи із поштової скриньки,
Від якої були не паролі, а крихітний ключик.
Від якої були не паролі, а крихітний ключик.
Проросло безсоння із зерна розлуки
І літа по ньому сірий пух будяччя,
І літа по ньому сірий пух будяччя,
Як тільки місяць зітреться до дужки,
Торкнутись хочу до вузького світла,
Торкнутись хочу до вузького світла,
МарАкас грає знов на парасольці,
Й калюжі сірі ожили від крапель.
Й калюжі сірі ожили від крапель.
перестиглої ягоди димчасті кисті-
бродить в чорній смородині сусло із соку;
бродить в чорній смородині сусло із соку;
Відбувся день. Він сходить із підмостків.
Не варто кликати його на біс. І
Не варто кликати його на біс. І
У небо ночі темної, як космос
Злетіла іскра, кинута багаттям ,
Злетіла іскра, кинута багаттям ,
Заграва малиновим джемом намазала вікна .
О, як полюбляє Настуня малиновий джем!
О, як полюбляє Настуня малиновий джем!
Ти поклич мене на Говерлу,
Ковдру там постели туманну,
Ковдру там постели туманну,
Що за дощ! Ну що за дощ!
Мокро впоперек і вздовж!
Мокро впоперек і вздовж!
Гарячий берег ніжно гладять хвилі-
Тече в обіймах річка синьоока,
Тече в обіймах річка синьоока,
Розвіє вітер дим, осяде пил,
Бетонний рашпіль постирає пУчки,
Бетонний рашпіль постирає пУчки,
Мені приснився вірш- тобі зізнання,
Мені- прозріння. Бігли джерелом
Мені- прозріння. Бігли джерелом
Де ти блукав, серпневий вітре?
Кому висушував сльозу?
Кому висушував сльозу?
Не наслухаюся стоголосся
У пробудженні юного літа,
У пробудженні юного літа,
Пройтися босоніж по сонцем нечіпаних росах,
Легкого ознобу пізнати від холоду трав,
Легкого ознобу пізнати від холоду трав,
Що чекати від ранку синього?
Розливається першим променем.
Розливається першим променем.
Від морозу в бушлаті закутані гріються квіти.
Не на свято, а тільки тому, що у них є цей день,
Не на свято, а тільки тому, що у них є цей день,
Цей рік , мабУть, за десять, не за п'ять.
Замість зими мені тривога снігу
Замість зими мені тривога снігу
Безцінна кава, зварена на двох.
Та ще коли готується по черзі.
Та ще коли готується по черзі.
Дитинства загублений острів
Сьогодні наснився:
Сьогодні наснився:
Пораненою птаха полетіла.
Та чи далеко? Може й до гнізда.
Та чи далеко? Може й до гнізда.
Перемотую плівки старі, перетягую нервами,
Перекачую серцем, за кисень приймаючи спогади,
Перекачую серцем, за кисень приймаючи спогади,
Пройдусь думками по старих стежках,
Якими я вела тебе за руку,
Якими я вела тебе за руку,
Піднявся біль, як дим у чорні хмари.
Застиг. Ні краплі на сухі поля .
Застиг. Ні краплі на сухі поля .
Туман забився у затИшну балку
Вузлом скрутившись, як рушник махровий.
Вузлом скрутившись, як рушник махровий.
Таємниця вина починається з бруньки малої ,
Яка спить довше всіх, бо все думає- де та весна?
Яка спить довше всіх, бо все думає- де та весна?
Тому зима відлигою закрапала,
Сказала вкотре- їй не до краси,
Сказала вкотре- їй не до краси,
Зруйноване місто , а квітнуть тюльпани-
На площі , уламками сірими вкритій ,
На площі , уламками сірими вкритій ,
У синій далині стукоче потяг,
Невтомно відбиває серцю такт.
Невтомно відбиває серцю такт.
Розпатлались низенькі сонні вишні
Між статних яблунь гублячись в саду
Між статних яблунь гублячись в саду
Так багато сказати хотілося,
Не лишивши слів за лаштунками,
Не лишивши слів за лаштунками,
Защеміло десь там, у куточку свідомості,
Де давно у задумі безвітряній
Де давно у задумі безвітряній
Світліє небо, тло його блакитне
Несміло впало у шовкОві складки
Несміло впало у шовкОві складки
Ти пробач мені, любий, втому,
І що стала сивІти рано.
І що стала сивІти рано.
Відганяю від себе тривогу, як в'їдливу муху.
Прибиваю її. Повертає, і вже не сама.
Прибиваю її. Повертає, і вже не сама.
Яблуко зріле із жовтого місяця
В соснах зтемнілих, у лапах гілок
В соснах зтемнілих, у лапах гілок
Стань біля мене, стиш буденний біг,
І зійдемо зі стежки в степ вологий ,
І зійдемо зі стежки в степ вологий ,
Полетіти птахом хочу
В синю вись,
В синю вись,
Вечірнє кобальтове небо змовкло.
І раптом шелест- крила лебедині-
І раптом шелест- крила лебедині-
У душі колір погляду. І блакитна душа таїть в собі мрію . Мопассан.
Маленька рукавичка, як листочок
Причеплена в кущі обіч дороги,
Причеплена в кущі обіч дороги,
Не наслухаюся стоголосся
У пробудженні юного літа,
У пробудженні юного літа,
Знов сиренами ніч на шматки передерта ,
Проливається ранок вологою синню,
Проливається ранок вологою синню,
Я тишу п'ю, як воду із криниці
Бабусиного двору. Чую в ній
Бабусиного двору. Чую в ній
Складаю пазли з слів . А ще - молюсь-
Лікую душу, що сьогодні в ранах,
Лікую душу, що сьогодні в ранах,
Пролився знову у кімнату захід ,
А з ним тривога болісно- гірка,
А з ним тривога болісно- гірка,
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжкістю стиснулось ніби,
Хмари бровастої тяжкістю стиснулось ніби,
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від жахіття й тривог,
Між рядками ховаю себе від жахіття й тривог,
Сонце зачепилось краєм
За сосну пухнасту.
За сосну пухнасту.
Маленька чорна сукня. За плече
Торкнулись пальці. Застібка на спині,
Торкнулись пальці. Застібка на спині,
Я і північ .І з нами тиша.
Ці незвично безмовні ночі
Ці незвично безмовні ночі
Гаптує літо щедро покривало,
Що зеленню розвісилось по саду-
Що зеленню розвісилось по саду-
Подвір'я рідне видно ген здалЕка-
Ще молодим садив цю липу батько,
Ще молодим садив цю липу батько,
Сів метелик на моє плече-
Гарна новина, жива пелюстко?
Гарна новина, жива пелюстко?
Це абсолютне зло повинно щезнуть!
Не може бути в світі скільки зла .
Не може бути в світі скільки зла .
Тривожними шматками - ночі плин,
Тремтить світанок у блакитній рані ,
Тремтить світанок у блакитній рані ,
Проросло безсоння із зерна розлуки
І літає в ньому сірий пух будяччя,
І літає в ньому сірий пух будяччя,
Місячний дощ
Знову дощ. Та клаптик неба чистий,
Знову дощ. Та клаптик неба чистий,
Сині води, темні води
Де ваш брід?
Де ваш брід?
Коли почув ти вперше тихі кроки
Й побачив абрис у зеленім гіллі-
Й побачив абрис у зеленім гіллі-
Відчиняла вікно й вилітала у місячну ніч ,
Там хтось довго чекав і для того давав мені крила .
Там хтось довго чекав і для того давав мені крила .
Цілий місяць казок, цілий місяць відносної тиші,
Хоч сирени гудуть, але звідси розруха далеко .
Хоч сирени гудуть, але звідси розруха далеко .
Ти моя любове, ти мій самий- самий...
Чуєш, розкуйовдив чуба теплий вітер?
Чуєш, розкуйовдив чуба теплий вітер?
Вже вкотре яблуня цвіте, і знову подив-
Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
Сплелася тінь з одних лиш пелюстОк,
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Пронизуючи тисячі квіток,
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Обійму і про любов нашепочу.