Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від жахіття й тривог,
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно з лялькою вдвох.

Той куточок наснився мені- із тканини м'якої,
З тихим маминим голосом- де ж це поділось дитя?
Я у снах повертаюсь в дитинство по краплю спокОю,
Де квіткові пелЮстки по шторі віконній летять.

Тепла ніжна тканина під вікнами рідного дому-
Там троянди блакитні цвіли на рожевому тлі,
Мені рисочка кожна була в тім малюнку знайома ,
Відбивалась казковим вбранням на вечірньому склі.

Утікаю у вІрші, хоча не надійний цей сховок-
Бо до мене туди заповзають тривога і біль.
Та вмокаю у фарби яскраві я слово за словом,
Й розквітають в рожевих рядках пелюсткИ голубі.

2022.05.20.