Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Людмила Калиновська (1968)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Час
    Як пісок межи пальці, час,
    і не має ніяких меж
  •   ***
    Прощатися, прощати, не любити…
    Цей дивний стан нікому не прощу –
  •   Осіннє
    …І урветься терпець. Буде терпко і гірко у роті,
    і в останню хвилину тієї, мов дим, гіркоти,
  •   ***
    Ти нічого мені не винен.
    Лиш тримайся
  •   ***
    Про що говорити..? Війна на порозі…
    Всміхатися просто не має сил…
  •   ***
    Черлений захід… мружиться мій кіт,
    в моїх долонях літепло останнє,
  •   передосіннє
    Яка світлокоса осінь!
    Як пахне туманами ранок!
  •   ***
    І наболіла сивина
    торкає душу, серце, пам’ять,
  •   ***
    Колись твоя параноя буде просити вибачень.
    А моя нестерпність стане викиднем
  •   ***
    Таточку, чуєш..? Летять лелеки…
    Линуть до мене, вітають крильми,
  •   з давнього
    А ми з тобою – дві душі,
    замріяне у сни кохання…
  •   ****
    ...Там кава вже, певно, готова, зварилася...
    І добре, що є до кого звернутись з проханням...
  •   Сон
    Як важко спати – за вікном весна!
    Десь тихо стрепенулась пташка…
  •   Осанна весні
    ...цей ранок синій в березі ріки!
    ці солов’їні трелі на світанку!
  •   +*****+
    Це просто тут! Це зараз, ось…
    Здригнеться світ і знову змусить
  •   =***=
    Що ж бо, Самотносте, лови…
    Я не з тобою, я – сама собою!
  •   ***
    Чужі… чужі мені слова…
    Якби ж то я їх і не чула…
  •   Тобі - Україно
    Грудневий сніг січе обличчя,
    вкриває голову, проте,
  •   ***
    Ні світла, ні світу, ні виходу,
    обрушення розуму й сил…
  •   ***
    Я сьогодні розсипала сіль,
    Ясна річ, буду знову сваритись,
  •   Благословен мій краю
    сл. Л. Калиновської, муз Олега Бута
  •   Неймовірно...
    Неймовірно далеко високе, щоб дивитись його із близька.
    І пробач йому все, що для тебе такого не стало іншим.
  •   ***
    Не варто було говорити мені про щастя… я бачила.
    Я знала про це раніше як ти, нарешті, зумів повірити.
  •   Смертельна доза
    Суцільний нерв. Напруга містом.
    І спопеляє думку спека,
  •   ***
    …Щось не так ти намріяла, дівчинко, щось не те…
    Хтось образив тебе і, як лезом, скосило…
  •   Осінній ноктюрн
    Чи жаль, чи смуток, чи темна хмара
    Летіла в простір і думку вкрала:
  •   =моно=
    Скласти докупи долоні,
    прошепотіти молитву…
  •   ***
    Ох і витьохкує у гаю,
    мов з рідного мойого краю
  •   =може=
    Може, й буде колись хвилина,
    щоб зустрітись з тобою в чайній,
  •   +=+=+=+
    Ніхто й не згадає - ЩО було першим словом.
    ЯКЕ за мить прохопиться з горла друге.
  •   *турбо*
    Поза тим, поза цим, – поза всім опинитися раптом,
    і зневіри отруту із келиха випити геть.
  •   +===+
    …За роками, що йдуть перехожо,
    те, що йде собі, йде собі, йде..,
  •   Подих весни
    Твій сонячний погляд і усмішка щира,
    І ніжні три слова, в яких я тону…
  •   За крок до зими
    Прощалася осінь гіркими сльозами.
    Дощило, сніжило, знову навспак…
  •   ...не чекатиму вже...
    Не чекатиму вже… полечу я…
    Поле чує усе про нас.
  •   ***
    …мені б твої печалі і думки
    ув осінь чисту, сонячну, блакитну,
  •   ДОБРИЙ РАНОК...
    ...Немає світла у мені одній,
    ти приєднайся – буде безліч світу,
  •   =осінні зустрічі=
    І знову з лі-
    та в осінь повертаюсь…
  •   =...дощиться...=
    Дощиться. Мокро. Райдуга півколом.
    Розсипались думки, – збирати їх не буду.
  •   ДО ЗАПИТАННЯ
    Ти давно вже не сам. Відчуваю тебе віднедавна…
    Віднедавна вуста твої вже не такі… Не такі...
  •   СЕРПНЕВЕ БЕЗСОННЯ
    …сплю чи ні, чи вартую
    сузір’я,
  •   СЛИВИ
    Сливи
    у кольорі
  •   ** (Олександру Олесю...)
    Нестигла нива, холод, більше ніж…
    ніж у твоєму серці – холод.
  •   =БЕЗГОЛОССЯ=
    Найбільше я б не хотіла бути рибою –
    Мовчати і у мовчанні знаходити спокій..
  •   =до розмови про...=
    Поки житиме ще моє серце,
    поки сміятимусь ще над собою,
  •   =фатумне=
    ...Зіллячко моє…
    …отаво, вітрами причесана, дощами вмита…
  •   Стомилася...
    Немає слів, щоб все тобі сказати,
    немає сили все тобі віддать…
  •   =***=***=
    …І до чого тут – «щось..?»
    Ви по суті питання
  •   =урбо=
    Це місто із каменю, музики й слова,
    тут можна сидіти в кафе – без обличчя самотньо,
  •   +весняновірш+
    Зеленотраво на душі
    і квітнелюбо!
  •   Еро зблиск
    …доторкнись,
    розбуди,
  •   ТЕЛЕГРАМА
    …коли яблуні виростуть до мого балкону –
    радітиму їхнім плодам щодень один зриваючи
  •   ІРОНІЧНО-СТЕРВОЗНО-ПСИХОЗНЕ
    Мені від Вашого жалю –
    аж терпнуть губи.
  •   ***
    …корозія тіла –
    молекули чорної осені
  •   =контінуум=
    Смерть ходить без свідків
    Сама
  •   affirmо
    З точністю до одиниці,
    магічне, що аж занадто
  •   +квадроколоциклічне +
    Може й не видно тобі,
    як риби говорять німими ротами,
  •   Олександру Олесю
    ...а їх немає, їх – немає!
    Їх проковтнула каламуть,
  •   УСЛІД ЗА ПОГЛЯДОМ
    небо – на п’ятому,
    вишні – на третьому,
  •   =***=
    у цьому світі де світла досить
    де від неонів осліпли ночі
  •   Відповідь ЛГ Сергія Осоки
    …Ви? …та, ні… чекайте!… я просто – змерзла..!
    Про що Ви..? …я не знаю, що казати…
  •   =неформат=
    Форматом А4 блукає курсор моєї свідомості
    ним виводить на папері літери
  •   = так просто =
    в огроми зринає небо і сонце ступає ближче….
    до наших розмов що перегукуються з луною -
  •   =***=
    І ніякої зваби! …забавка, –
    попід хмари втекти і збирати райдугу
  •   Коли...
    ...коли моєму саду
    впаде останнє червоне яблуко
  •   =Мо-більно=
    Вітаю, мій друже! Пробач, що не часто пишу…
    Турботи заїли, душевна тривога, що в осінь…
  •   +***+
    …І сипались роси на ніжні п’янкі стебелята,
    І сонце вставало, заводило погляд у даль,
  •   ІРОНІЯ любові, або Легкого пера!
    Мелодія каблучки на асфальті
    звучала дріб’язковістю мети,
  •   ПІЗНЯ РОСА
    немає правди в тому, що сказав..,
    як – повернувся, як – пішов у морок,
  •   ТАНГО
    Супротив тіла і душі
    і кастаньєт наруга –
  •   =німа розмова=
    ...А очі ніжні як роса,
    що ледь пробилася осоння,
  •   Тисяча і одна... (2)
    ...ці рухи навзаєм, ці лозоплетіння тіл,
    ця подорож чиста, сліпа, обережна, повільна,
  •   =ЖАГА=
    …коливається синьо уповні розлита весна
    в завірюхах солодкого спалаху білих вишень,
  •   =МІРАЖІ=
    …Ти мене із ніжністю не згадуй,
    захолоне ніжність між вітрів,
  •   =Освідчення=
    …Ти надзвичайно лагідна і ніжна,
    мені з тобою хороше безмеж,
  •   =барви ночі=
    Барви ночі не застиглі, –
    коливаються.
  •   =моя любов=
    Мені твої вуста – за все на світі,
    як спраглому холодне джерело,
  •   = до весни! =
    …проведи мене лезом ножа,
    аби я не встигла й помітити,
  •   +Масляна+
    …а мені, здається, віршем
    білий сніг,
  •   КОХАННЯ
    …Веди мене стежиною цією,
    веди за руку чи під лікоть…
  •   Лютий
    Лютий – тільки лютий! Що на це казати..?
    Ще пече морозом і диктує спам, –
  •   ***новолітнє***
    Незаймисто згораємо нині
    Й знову, – з вірою в небеса
  •   =**=**=
    Диханням – зігрію,
    подихом – наснажу,
  •   ==***=*=***==
    Не буде світла в кінці тунелю,
    коли чомусь ти мене не любиш.
  •   (пародія з натхнення)
    Чесне безробітне –
    є така робота!
  •   _***- ***_
    на грані першого кроку…
    виривало цвяхи всіма вітрами,
  •   ***
    травмоване тавро і слід нерівності
    де світла не було не буде милості
  •   Молилися...
    Молилися живі уже за мертвих,
    А мертві все молились за живих,
  •   ***
    Не можна бути справжнім на папері,
    А по життю цуратися людей,
  •   =кохання=
    Обійми мене так, як ти знаєш – ніжно,
    Аби тіло обм’якло шовком.
  •   =пряма мова=
    Знайти слова..! Та чи посіяні,
    аби збирати урожай?..
  •   =калинонька=

    …Навіжена бранка – таємниця
  •   =Тумани=
    Тумани. Перші. Осінні.
    Ліниво на обрій сходять
  •   =Рефлексії=
    Безумовні рефлексії стильного літа...
    Може варто змінити свої гардероби?
  •   =***=
    У весняному білопінні –
    Нарциси –
  •   =весна=
    Нам незатишно – весна
    йде з потугами до тями.
  •   =зірка=
    Спалахнула зірка, та й на овид,
    переплутала із ніччю день –
  •   =думки вголос=
    ...Не віриться… Невже весна?
    Причинна, ніжна, білопінна, –
  •   = обніжками долі =
    Фрагменти… Кіно чорно-біле
    з безпам’ятних весен і літ,
  •   ...Цигани ви
    ........Цигани ви…
    _____________О Олесь
  •   =+ осіння рапсодія+=
    Я іду у парку золотому
    І прощально листя шелестить…
  •   Холодно. Лютий...
    Хай мені буде
    і гріх, і два,
  •   - не скажу -
    Не скажу тобі
    про свою любов…
  •   осінній етюд
    ...Поверни мені день ошатний
    бо нависли на виріст хмари,
  •   =...відлуння...=
    …Пригорнулася хвиля…
    і відчутний павітер
  •   =…нетрями…=
    …не зірвалась до неба у крик журавлиний,
    Хоч і рвався той крик із невтішної крові,
  •   +мимоволі+
    …коли наступають на душу…
    Мушу –
  •   (ПОЛЬ ВЕРЛЕН, NEVERMORE)
    Навіщо знову ти мене ятриш, о, спогад?
    Осінній день зберіг своє сумне мовчання
  •   =Пісня=
    Літа відцвілися і синьому небу свій цвіт віддали,
    Згорає зоря, в надвечір’я співають цикади...
  •   МОЇ ДОСВІТКИ
    Досвіток. Тиша. Листок не шелесне,
    Плетиво ледве підвладних думок,
  •   Баєчка про пріоритети
    На місцевому базарі
    продавалися новини –
  •   СВАТАННЯ ПРИНЦЕСИ БЕЗ НАДІЇ І ПРОГРЕСУ, БО ПРОГРЕС – НЕ ВНИЗ, РОЗСОЛОМ ПРОКИС, А ВЕРХНІЙ, ЯК З НЕБА:
    «ТАК–ТОБІ–Й–ТРЕБА…»
  •   Штормове попередження
    Налетіла чорна хмара,
    наче крук
  •   Не верить...
    Не верить слову, жесту, взгляду,
    Не верить ничему…
  •   І... традиційно!
    І... традиційно – квіти і вино...
    Але повір у тривіальність:
  •   молитва в ніч...
    Розтанув день... Заплющив очі вітер...
    а думка ніби пружна тятива,
  •   по мотивам...
    Скажи, откуда ты приходишь, Красота?
    Твой взор – лазурь небес иль порожденье ада?
  •   УКРАЇНСЬКА НАРОДНА БАЙКА
    Видовисько! Сумне й курйозне.
    За першим актом другий − д-ди-р-р...
  •   Весняний дощ
    Срібноросяно в душі
    о веснянім дощичку,
  •   Поезія
    Коли води аж по вінця –
    торкнися губами,
  •   із циклу «Не відправлені листи»
    «Чоловіки зневажають гендерну політику…»
    З повідомлень преси
  •   __*+*+*__
    І сьогоднішня ніч, то як біль, то як бій –
    недозволена розкіш для мене одної
  •   із циклу
    …Чужі думки? Чи, може, – зрада?
    Навіщо ти шукаєш привід?
  •   =Тиша=
    Тиша. Порцелянова. Німа.
    Птах злетів та крил його не чути.

  • Огляди

    1. Час

      Як пісок межи пальці, час,
      і не має ніяких меж
      зупинити незламних нас,
      що на варті пісочних веж.

      Скільки б ти не чекав вогню –
      не запалиш вологий хмиз:
      негостинне твоє меню,
      чай солодкий давно прокис.

      Ти чекаєш торкнутись щік,
      порятунок не скоро твій –
      вже на відліку інший бік,
      це не відлік уже, а бій.

      Заметілі укриють слід,
      ковдра знову впаде до ніг,
      хто ти – той, що дивився вслід,
      хто ти – той, що услід побіг?

      Намальований жовтий смайл
      усміхатиметься щораз,
      Коли ти видалятимеш файл,
      з монітору, що бачив нас…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Прощатися, прощати, не любити…
      Цей дивний стан нікому не прощу –
      собі, що полюбила, дивом, жити
      і вірити і райдузі й дощу…

      Тобі, що ти таке собі дозволив:
      украсти душу й блиск моїх очей
      тоді, коли ходила чистим полем
      як лань, і не сахалася людей…

      Тоді, коли відміряла спрокволу
      гріхів смертельних – стільки скільки є,
      і вітряків, що світ перемололи
      на крок вперед не зіграних прем’єр…

      Собі, смертельно втомленій жахами,
      що – упаду. Не піднімусь. Ніяк –
      я не прощу. Та будувати храми
      нізащо вже не кину, позаяк…

      Прощатися, прощати і… любити,
      що зліплене, що створене з піску,
      мені з народження було привите,
      зі сповитку.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Осіннє
      …І урветься терпець. Буде терпко і гірко у роті,
      і в останню хвилину тієї, мов дим, гіркоти,
      важко зрушить зі станції довгий-предовгий потяг.
      Просто так. Без мети.
      Листопади завіють під обрій в столицях і селах,
      І алеї у парках статечні – для чистописьма
      і розвидниться ранок у буднях, таких невеселих,
      і насниться у снах,
      де ми знову з тобою такі молоді та щасливі,
      де безмежно поштивий нам грає старенький скрипаль…

      Дивна осінь. Солодка, як мед і сливово щемлива.
      Як для спогадів – даль…

      24.09.2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***

      Ти нічого мені не винен.
      Лиш тримайся
      щоякнайдалі.
      Розпогодилось,
      світ розвиднів,
      в захід сонця
      розвиднились далі.

      І не треба в мінорі гамми,
      бо акордів у коди
      чимало...
      І, почасти,
      комедії й драми –
      зажиттєві прологи й фінали.

      До психозу,
      до сліз,
      до сказу,
      до останнього подиху,
      бачиш?
      Все згадається,
      все й одразу,
      в запитаннях –
      навіщо і нащо…

      І про суть драматичних ролей –
      Це – провал.
      Здалегідь – це фіаско,
      Бо король, як відомо,
      голий… -
      написав
      Ганс Крістіан Андерсен…

      2015-09-07



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***

      Про що говорити..? Війна на порозі…
      Всміхатися просто не має сил…
      Ти вдома тепер, чи… Ти десь у дорозі?
      Чи дивишся знову в оптичний приціл?

      Чи згадуєш літо? Яскраве, спекотне,
      чи в тебе ще й досі в очах той окоп..?
      і в нас тут не солодко… лінії фронту
      однаково де, як вселенський потоп…

      …а пройдеш три кроки, поглянеш – безодня:
      у когось – болить, а комусь – не пече:
      у когось тривога про каву холодну,
      у когось на думці, де вкрасти іще…

      На все воля Божа… Страждання, сумління,
      матерія, розум з космічних предтеч.
      Збирати каміння, кидати каміння,
      І щит віднайти… І караючий меч…

      2015-09-01



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Черлений захід… мружиться мій кіт,
      в моїх долонях літепло останнє,
      зобгався у клубочок зеленсвіт,
      чекає змін осінніх і фатальних.

      Горить вогнем оте передчуття,
      і розправляє крила в дальній ирій…
      Цей прохолодний дощ в моє життя
      свої привносить дивні корективи.

      Жоржинами розквітнув жовтий сад,
      і айстри виглядають з картоплиння…
      Не склала я ліричного вірша –
      заплутались думки у павутинні…

      2015-09-06



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. передосіннє
      Яка світлокоса осінь!
      Як пахне туманами ранок!
      Нічого складного… Просто
      загоює болі та рани.

      У неї – сонце і хмари,
      усе, з зусібіч, кольорове!
      Загублені в ніч примари
      у сни забираються знову…

      Мій ровер котиться легко
      стежками спогадів літа,
      і матіолово-терпко
      слова у смаки перелито.

      Хіба ж вина твоя тільки
      у тому, що осінь палає..?
      Пробач мені, дивний світе,
      що я тебе й досі не знаю…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***

      І наболіла сивина
      торкає душу, серце, пам’ять,
      минає осінь і зима,
      весна –
      сама собі, як панна…
      У небесах нема її,
      Здається, десь застрягла віра:
      Прости гріхи, чужі й мої,
      Прости,
      Мій Боже, тільки миром

      і всепрощенням! А вночі
      дай знати зіркою, що впала:
      що це святий іде
      почин,
      щоб відпустити гальма…

      21 квітня 2015 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***

      Колись твоя параноя буде просити вибачень.
      А моя нестерпність стане викиднем
      І розквітне у березні пролісками
      Навіть асфальт…

      Тепер я запросто можу лягати спати,
      Бо немає сенсу чекати на твої дзвінки,
      Від яких у мене розпочинається розпад
      особистості…

      А сонячного затемнення буде недостатньо,
      Щоб побачити тебе іншим –
      Ти не залишаєш світла своєї душі
      бо вона холодна…


      березень 2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***

      Таточку, чуєш..? Летять лелеки…
      Линуть до мене, вітають крильми,
      пам’ять мені повертають далеку,
      а, пам’ятаєш, як ми
      сонця чекали, снігом томились,
      марили щастям звичайного дня,
      щось майстрували, щось говорили…
      як парувала земля…

      Таточку, чуєш..? Лелеки в небі…
      Знову вони прилетіли до нас…
      Жаль, що без тебе… Вкотре – без тебе
      квітнем голубиться час…


      3 квітня 2015 р




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. з давнього
      ***
      А ми з тобою – дві душі,
      замріяне у сни кохання…
      Повір мені чи все лиши,
      від надвечір’я і до рання.

      І дай для відповіді знак,
      бо я не знаю, що робити…
      Світає день, темніє парк,
      промінням розповитий…


      ***
      Нездійсненного мрія давня –
      Розбудити тебе цілунком
      І, солодкої ночі, в травні,
      Напоїти жагучим трунком…

      Воєдино сплести долоні,
      Щоб до ранку не розплітати…
      Щоб душею не охолонуть,
      Як у приймах чужої хати…


      ***
      Недовго лишилось, кілька годин
      тобі, що прилинеш птахою.
      У тістечках знову – духмяний кмин
      і пахне в кімнаті кавою…

      Запалена свічка, бокал з вином,
      душа до небес розкрилена…
      Метелики й дощ гойдають вікно
      Крильми, вітрами й вітрилами…


      ***
      Не сповідалась. Грішною знов пішла,
      Зачинила для тебе двері.
      І розбився об стіни небесний шквал,
      Заощаджуючи на нервах.

      Знову віри тобі не має ні як:
      Ти потратив усе до нігтя.
      Знову стежка зміїста веде на шлях,
      І облизує вітер лікті…




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ****
      ...Там кава вже, певно, готова, зварилася...
      І добре, що є до кого звернутись з проханням...
      Будь ласка, налий мені кави... Втомилася...
      З подіями дня й нерозміреним спілкуванням...

      А знаєш... це диво: вечір такий погідний...
      Ні краплі дощу не впало за день, неймовірно!...
      Ця осінь – п’янка, духмяна й така невинна,
      Димами прогіркла, зажурена... Боже милий!

      А я й не знала: дивись – дерева безлисті...
      Гойдаються стримані небеса і не плачуть!
      Як дивно... Урбаністично-містичне місто
      вже спить і не знає, що нам у ньому не лячно...

      листопад, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Сон
      Як важко спати – за вікном весна!
      Десь тихо стрепенулась пташка…
      А вітер відгадав усе, що в снах –
      пробігся дахом і…заплакав.

      Та звідки сльози..? Мабуть, що зима
      ще не пішла, ще снігом впала…
      Самотня і сама у небесах
      свої лабети зруйнувала.

      Злочинно спати! Вже не спиться! Ось!
      Невидима для ночі сила:
      проснулось серце і зелена брость
      мій сон тривожний розбудила…




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Осанна весні
      ...цей ранок синій в березі ріки!
      ці солов’їні трелі на світанку!
      А я думками, ген, аж там, навскид,
      де вже берези зеленю розм’якли.
      Де перший сонячний "ясмин"
      перебирає тишу голосами,
      де гонорове птаство голосні -
      святі - співає весноньці осанни!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. +*****+
      Це просто тут! Це зараз, ось…
      Здригнеться світ і знову змусить
      пробігти, кинутися повз
      від правди. Знов її позбутись.

      Слова – розстріляні. Вони
      не перші нам і не останні…
      На стадії війни? Вини,
      тримаючись за гострі грані?

      У сотні збільшилось імен…
      Героїв імена – не тлінні…
      Сягне до неба постамент –
      Чому ж я плакати не вмію..?

      Не знаю… хто життя моє
      для мене збільшив чи поменшив –
      отой бовван, що вкрав мій день,
      чи хлопчик, що помер найпершим…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. =***=
      ***
      Що ж бо, Самотносте, лови…
      Я не з тобою, я – сама собою!
      Не вірю, що закінчиться любов’ю
      цей матч. Пробач мені «голи»!

      Мій воротар – моя душа.
      Лише вона тримає всі удари…
      Така з небес весна пливе примарна,
      що вже й вона не вопроша –

      чи доля грає, чи фантом,
      чи так розкроєні нерівно пазли…
      А ми – гротескні, дикі, дивні блазні,
      Та… Непереливки обом…

      Що ж бо, Самотносте… Ще мить –
      й завіса! Постулати, аксіоми…
      Життя поставить крапку замість коми,
      І вже сумне не заболить…

      2014



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. ***

      Чужі… чужі мені слова…
      Якби ж то я їх і не чула…
      Отрута чорна полива
      чиєсь майбутнє і – минуле…
      Усе, що мріялось, за мить,
      все світле з мороку спитати!
      …Та я не в змозі… Так болить,
      що геть зірвалася б із хати
      і… Вийшла в ніч і – до небес!
      Розвіяти на пил, на порох
      усе чуже мені, що – днесь,
      що підступило, наче ворог…
      …Невже цей світ отак змілів –
      зібгався й розлютивсь до кулі..?
      О! Вийти степом до вітрів!
      Де правда душу не осудить!
      Не знаю що… Та в серці є…
      щось тихе й громом вікопомне:
      – Я єсть народ, що – повстає
      За Україну, Честь і Слово!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Тобі - Україно
      Грудневий сніг січе обличчя,
      вкриває голову, проте,
      у день останній, новорічний –
      в думках одвічне і святе...

      Хай буде щастя у родині,
      хай буде мир, а в нім краса.
      Хай небо знову буде синім,
      і від пшениць зорить яса.

      Хай буде мама, тато, діти,
      і усмішку дарує день!
      Це щастя треба заслужити –
      для долі, віри і пісень.

      Моя родино – Україно!
      Схиляюсь… Вірую… Люблю…
      Живи! Радій! І в цю хвилину
      за тебе Бога я молю…

      грудень 2013




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    19. ***
      Ні світла, ні світу, ні виходу,
      обрушення розуму й сил…
      Здаються крилатими приклади,
      та вже не вгамується біль.

      Коли тебе підло підставили,
      хоч Бог і жалів, і карав, –
      візьми собі мрію за правило,
      і більше нікого не прав.

      Ні прав, ані правил, ні голосу,
      нічого святого. Відтак,
      в асану індійського лотосу
      думки свої знову віддам…

      грудень, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***

      Я сьогодні розсипала сіль,
      Ясна річ, буду знову сваритись,
      бо для нинішніх піль – бидлопіль –
      не навчили мене коритись.

      Хтось послухає й скаже – дурна,
      Що в житті тобі треба, каліко,
      і який тебе точить тарган?.
      Просторікуєш? Ну, просторікуй…
      Не навчило нічого життя:
      де прогнутись, схилитись, скоритись,
      І, без низки думок-вар’ят,
      Просто жити і просто жити?

      Не навчило і вже не навчить
      Ні схилятись тепер, ні коритись.
      Моє серце, не смій, не мовчи,
      будь як сурма тієї трембіти,
      Що призвала народ на борні,
      Вирувати у світі сваволі,
      Щоб очистився світ від дурні,
      Щоб здобути для неба волю.

      …Я сьогодні розсипала сіль,
      як варився нехитрий супчик…
      Розварились думки на кисіль –
      Звеселяйтеся, душі сучі…

      листопад, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Благословен мій краю
      сл. Л. Калиновської, муз Олега Бута

      Благословен цей ранок в небесах
      і сонця промінь знов мене розбудить.
      Мій рідний краю, славен ти в віках,
      Ти розправляєш знов синівські груди.
      Моя земля, де народивсь Олесь!
      Тут є усе, до чого серце лине.
      О, Білопілля, берег синіх плес:
      Сула і Крига, Вире солов’їний!

      Приспів: А я до тебе серцем притулюсь,
      А я до тебе з ніжністю схилюся
      Мій рідний краю, я тебе люблю,
      Мій милий краю, я тобі молюся!

      Стіжками долю вишию свою,
      Щаслива доля, тепла і привітна.
      І розквітає квіткою в маю,
      черемхою й каштановим суцвіттям.
      І хай з роси й води на многа літ,
      найкращих літ, щоб не було їм краю!
      Хай розквітає цвітом славний рід,
      Мій милий краю, Білопільський краю.

      Приспів: А я до тебе серцем притулюсь,
      А я до тебе з ніжністю схилюся
      Мій рідний краю, я тебе люблю,
      Мій милий краю, я тобі молюся!

      Мій рідний краю, я тебе люблю,
      Мій милий краю, я тобі молюся!





      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Неймовірно...
      Неймовірно далеко високе, щоб дивитись його із близька.
      І пробач йому все, що для тебе такого не стало іншим.
      Просто десь, не у нас, пролилися з туманами сльози та віскі
      І таке, – непомірно високе, – за небо вже стало вище.

      Ми ніколи не знатимем кожного імені й як називати,
      Буде спрага читати по черзі рядки поезій і прози,
      Відвернися, піди, чи у місто блукати – від хати до хати,
      Чи в село, де замріяні води плюскочуть у верболозах…

      Та лиши по собі не дурної пихатої слави та "мерса",
      А щось інше, що втішить тобою колись розхристану душу.
      Пожалкуй за тим, що інший підніме ті самі забуті верші –
      Неймовірно високе – далеко, та хтось же підняти мусить…

      2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      ***
      Не варто було говорити мені про щастя… я бачила.
      Я знала про це раніше як ти, нарешті, зумів повірити.
      То, що нам, невігласам, знову дебати на двох призначити:
      хто першим про осінь дізнався..? Обидвоє будемо мірятись?

      Додолу впаде плевело й незбиране жито, що дихає…
      І долом – твій погляд…Навіщо його підбирати, як знахідку?
      Я знаю напевно: за осінню прийде зимова віхола,
      та лише для мене вона «запоститься» як люба і лагідна.

      Ти сам говорив, що сніг полетить і до мене постукає.
      У вікна, де буде самотньо і холодно й дико до відчаю…
      Та я і не проти! Це ганджі – мої. З моїми набутками.
      А втрати – хай будуть. Лишу на дорозі… Для тебе, окличного…



      2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    24. Смертельна доза
      Суцільний нерв. Напруга містом.
      І спопеляє думку спека,
      сумнівний бум, що – несумісні.
      Немов, у віці, – іпотека...

      Плати за все, а вже на потім –
      дивися й пильно придивляйся –
      хто друг, хто ворог… дивні лоти!
      Бери й в «американку» грайся.

      І не програєш! Та, навмисно,
      віддай туза, як маєш козир!
      Суцільний нерв у цьому місті!
      Смертельна доза!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      …Щось не так ти намріяла, дівчинко, щось не те…
      Хтось образив тебе і, як лезом, скосило…
      Екзальтовано знову шепочеш комусь: «Je T`Aime…»
      А постскриптум – написаний білим чорнилом.

      Не облудне воно, не осудне… та щось не так…
      Щось не те, що повинно було здійснитись…
      Чорно-білі стежки, все не так і чомусь не в такт.
      Не кори себе, дівчинко, і – не скорися.

      Чи осінній, чи літній, та буде він тільки дощ
      Життєдайний завжди, а для когось холодний…
      А про інше й не мрій, запізнілі слова твої щось
      вже шепочуть на щастя комусь і на долю…




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Осінній ноктюрн
      ***
      Чи жаль, чи смуток, чи темна хмара
      Летіла в простір і думку вкрала:
      «…Невже це осінь прийшла у гості
      й надії просинь у мене просить...?»
      Я тільки очі звела, щоб нишком
      Благати в неба тепла ще трішки.
      Зимно… Невже це осінь
      прийшла у гості, як нелюбов?

      Чи жаль, чи смуток, чи дивна хмара
      Летіла в небо і душу вкрала:
      Невже це осінь приходить в гості
      І сонця просить у неба вдосталь...?
      Я теж долоні звела докупи
      Благаю Долю брови не супить…
      Осінь… Невже це знову
      недоля-осінь, як нелюбов...?


      2003-2004 рр
      * ...прошу не судити строго професійних виконавців :) бо співаю таки нікудишненько :)

      ""

      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. =моно=

      Скласти докупи долоні,
      прошепотіти молитву…
      Часу розгнуздані коні.
      Їм – поспішати за вітром!

      Душу не слухають люди, –
      кожен закрився у нішу.
      Червень зірвався у грудень –
      холодно, зимно, невтішно...

      Знову мені не до сміху…
      Що, як відбути у Відень..?
      Може й забудеться лихо,
      що учепилось, як злидень..?




      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Ох і витьохкує у гаю,
      мов з рідного мойого краю
      із кручі соловей…

      Не сплю ночей…

      Боюся, згаю!
      Свій час відпущений
      зібгаю
      і не простить мені Морфей.

      Та, гей!
      Навіщо серцю апогей
      без України й раю?

      Не уявляю…

      Признаюся чесно:
      згаю
      свій сон
      витьохкуванням з гаю!




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. =може=
      Може, й буде колись хвилина,
      щоб зустрітись з тобою в чайній,
      говорити про все, що плином,
      бо в душі ми лишень прочани.

      Світ не стане від того гіршим,
      та і ми вже кращі не будем,
      якщо мовчки згадаємо тишу,
      щоб від того розквітнув будень.

      Як давно ми були такими.
      Пам’ятаєш, як мріяли разом?
      Як до горя були вразливі,
      а що чуйними на образу…

      Тільки прикро, коли у спину -
      кілька речень, скупих як миро:
      «…може, й буде колись хвилина,
      більш мовчати, ніж говорити…»



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. +=+=+=+
      Ніхто й не згадає - ЩО було першим словом.
      ЯКЕ за мить прохопиться з горла друге.
      Бува, що летить воно геть, як за вітром полова...
      Буває вагоме, бо мовлене другом.

      До болю не хочу ділитися власним болем.
      Є – біль, а не якісь потаємні ніші.
      То краще уже самій… Волочитися полем...
      І молитви уголос читати в тиші…

      А бути щирим – приходить до всіх година,
      дивитися прямо і не шукати набутку…
      Згадай після мовленого, чи ти ще людина?
      Чи знову пожбуриш у мене грудкою..?



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. *турбо*
      Поза тим, поза цим, – поза всім опинитися раптом,
      і зневіри отруту із келиха випити геть.
      Понад все, понад всіх. І найвищої смертної кари
      намолити собі, переповненій чаші ущерть.

      Хто є друг, хто є ворог, що вміє сховатись до часу?
      Палахне підсвідомість роз’ятреним вогнищем війн…
      Та до дідька його! В невагомості, раптом, в безчассі
      вийти легко в дорогу і вже не вернутися в стрій.

      Поза всім... Без суми, тороків і без віку в дорозі,
      без весняної туги і тихого смутку осонь…
      Бо не вміє у хмарах веселка світитися в грозах,
      коли сіється дощ, коли втому змиває з долонь.

      Коли вже поза тим, де не буде нікого й нічого,
      вдалині – чи розмай, чи брудний і розмитий асфальт,
      обираю – шляхи, а мене обирають дороги…
      у чергових, на жаль, фігурантах. Банально, як фант…

      травень 2013




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. +===+
      …За роками, що йдуть перехожо,
      те, що йде собі, йде собі, йде..,
      що ж ти, татку, мене розтривожив
      в переддення весни, в переддень…

      Просто вийшов, як є, на дорогу,
      і пішов аж за сонце й за сніг,
      розбудивши вселенську тривогу
      і спаливши мене у мені.

      Знов чекаємо весня і літня –
      так було у нас завжди в сім’ї…
      Ти ж спішив, не діждав навіть квіту,
      і тепер твої справи – мої…

      Знав би, татку, як важко без тебе.
      Мама – хвора, твій син - у світах…
      А мені ж бо все чується в небі,
      як журливо вертається птах…

      Що ж ти, татку…та я ж і не встежу
      за отим, що не встиг, бо – сама…
      Я ще й досі шукаю ту стежку,
      ту, якою пішов і… нема.





      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Подих весни
      Твій сонячний погляд і усмішка щира,
      І ніжні три слова, в яких я тону…
      Рятуй з круговерті, рятуй мене, милий,
      Щоб разом з тобою відчути весну.

      Тримаєш за руку, торкаєшся серця -
      І душу мою зігріває тепло...
      І силу від сонця збирає джерельце
      Всім лютим на щастя і зимам на зло!

      І першого цвіту на стежці доволі,
      Щоб разом іти нам у даль-далину.
      Твій сонячний, сонячний, сонячний погляд…
      І ніжні три слова... Відчути весну…!



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. За крок до зими
      Прощалася осінь гіркими сльозами.
      Дощило, сніжило, знову навспак…
      Не відаю ще… Нерозбірлива гамма, –
      чи сталося щось, чи щось та й не так..?

      Печальні дороги у білих свитинах,
      Мені не згорнути знову в сувій,
      Заблисли п’янким і тремким ластовинням
      дерева, що дотлівали в розвій…

      У тім падолисті ми знову злітали,
      як небо ув осінь, аби – летіть!
      Прощалися?.. ні… ми тонули у щасті…
      За крок до зими. До зими за мить…

      грудень 2012




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ...не чекатиму вже...
      Не чекатиму вже… полечу я…
      Поле чує усе про нас.
      Як ми любимось, як не чуємо
      Одне одного й знову – пас.

      Як завітрені тріснуть в кутиках
      Не вуста мої, а слова…
      Нумо разом гратися в гру таку
      «а море хвилюється – раз…»

      Ти ж не знав мене отакої ще,
      Що не скоєне, те – забудь…
      Як не виплачусь, то накою щось
      Щоб іти уже, так на – суд…

      Не на осуд, не стілько ж і діла,
      Як зіграти, то й ПАРи ФРАЗ
      Просто вистачить… піна біла
      Там, де море хвилюється «раз»…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      …мені б твої печалі і думки
      ув осінь чисту, сонячну, блакитну,
      де ще не сплять, шепочуться рокити,
      прибілені повітрям срібляним...

      Мені б твої роки, і – шаленіть
      веселкою з дощу і з блискавиці!
      Болять мені не спогади, – очиці,
      що злі, як люде, ой, які ж бо злі…

      А осінь геть розтринькала тепло…
      Мене й тебе – нас порізно вгощала
      горнятком кави, що на двох одно,
      а нам його, згадай, було все мало…

      Й розмова, як мелодія без слів,
      мов яблука без листу в листопаді...
      Співає перший іній серенади
      на щоглах без вітрила й без вітрів…




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. ДОБРИЙ РАНОК...
      ...Немає світла у мені одній,
      ти приєднайся – буде безліч світу,
      бо далечінь в буденності подій
      лише обом у світі цім засвітить...

      ...пішла сама у осінь і дими –
      я думала, врятуюся від тебе,
      та промінь сонячний таки зломив
      мій сум осінній і мої нетреби…

      Пішла одна у осінь і дими!
      Кому те слово, мовлене з порогу..?
      Цей жовтень - як дитя попід грудьми...
      Не знати ще - для кого і для чого…




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. =осінні зустрічі=
      І знову з лі-
      та в осінь повертаюсь…
      Сурмлять лелеки пісеньку німу…
      Тобі, мій любий, холодно? Я знаю…
      Іди до мене, просто – обійму…
      Із ніжністю,
      без всякої надії…
      Я поцілую і піду…
      Лиши насамоті
      зимі-повії,
      снігам,
      що їх без тебе не знайду…

      Осінній дощ
      і невигойні рани.
      А знаєш – я сьогодні
      помолюсь…
      Прости мене,
      як Бог нас всіх прощає…
      Хай поцілунком я
      до тебе
      доторкнусь…
      і не скажи,
      що віра – зла як відьма.
      Вона ще гріє серце багатьом…
      Тобі ще холодно?
      Тобі ще – безнадійно?
      А я молюся…
      я – молюся!
      Я – молюсь…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. =...дощиться...=
      Дощиться. Мокро. Райдуга півколом.
      Розсипались думки, – збирати їх не буду.
      Нехай пливуть як є – корабликами вуду
      На волю, ген, пливуть собі на волю.

      А я не знаю, що тепер казати
      Тобі, що цей вертеп затіяв і навіщо,
      Щоб стати поруч, бути ще до мене ближчим.
      Чи просто так, щоб виманити з хати…

      Іди собі, збирайся й забирайся,
      Не треба більше, аніж сталося між нами…
      Ти вже не той, якого я кохала,
      А я не та, котрої ти не забажав би…

      Намріяні слова аби для слова
      ущент розбили дзеркала на гострих скелях…
      Я піднімаю вгору переможний келих,
      Все скінчено. Щоб розпочати знову.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ДО ЗАПИТАННЯ
      Ти давно вже не сам. Відчуваю тебе віднедавна…
      Віднедавна вуста твої вже не такі… Не такі...
      Ти – не сам. Шлю листи тобі поштою, до запитання
      і щоразу тремкіші за наші з тобою роки…

      Вітер щогли й вітрила тугіше тепер напинає,
      Ватерлінія глибше пірнає до риб мовчазних…
      Я не певна – навіщо… навіщо про тебе я знаю..?
      І навіщо ти сам цей вогонь у мені запалив..?

      Ти давно - вже не ти. І не я, що тебе покохала,
      Все в осінніх вогнях відійшло, відгоріло давно,
      Відболіло в димах і відплаканий день журавлями,
      Наче ретро-кіно, наше ретро, з тобою, кіно…




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. СЕРПНЕВЕ БЕЗСОННЯ
      …сплю чи ні, чи вартую
      сузір’я,
      мрію вимріять осінь
      ще теплу.
      Серпню, як мені любо,
      мій милий,
      від твоїх ледь помітних
      сепій...

      …двох однакових ранків
      немає,
      двох однакових днів –
      потому,
      зорі в небі космос
      тримають,
      світ купає мене
      в огромі…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. СЛИВИ
      Сливи
      у кольорі
      як чорнувато-сині
      присмак
      гіркучий
      і як на лихо
      посеред літа
      глянуть дими
      невинними
      що зарано
      чекають на втіху…

      Ранки приємні
      ніжаться у простирадлах
      і любов
      як сльоза на обличчі...
      як освідчення
      що у конверті приватні
      із різницею
      до класичного…

      наче розмова –
      чужа
      кардинально-інша
      в сором уже
      розповісти ночі…
      я – закохалась
      конвалією і віршем
      що розкажуть
      усе для охочих...

      Знаєш…
      а мені потрібна
      варена кава…
      ніч-бо така,
      що і дня не стане…
      я остання із літа
      лишилася мавка...
      А зоря…
      хай іще
      почекає…

      серпень 2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. ** (Олександру Олесю...)
      ***

      Нестигла нива, холод, більше ніж…
      ніж у твоєму серці – холод.
      Ти не стомився, не голодний, ні…
      але без світла, як у схові…
      Ти сам собі і у собі як сон,
      що якнайдалі без розмови…
      Столітній з місця зрушив терикон,
      ламаючи усі основи…
      Я не вловила суті сходжень ще…
      бо як на мене: є моменти…
      Та схрон навіщо..? Бомбосховище
      невже й сьогодні перманентне?

      І пілігримом липня – соняшник,
      мов парусник застиглий в дрейфі,
      під сонцем лагідним свій лик
      До мене повернув латентно.
      О, Боже правий! Це ж яка краса!
      Це ж вповні сонце, літо, диво!
      Це – Верхосулля, тиша і яса,
      краса і вбогість… Мливо... Мливо!

      І знову повертаючи у сон,
      мов посковзнуся у провалля…
      Звучи тепер мій ніжний камертон,
      і серця стук верни з вигнання…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. =БЕЗГОЛОССЯ=
      Найбільше я б не хотіла бути рибою –
      Мовчати і у мовчанні знаходити спокій..
      Кроки…
      У тиші по осені чути далеко,
      Але не тим, кому треба чути.
      Найбільше я б не хотіла бути овочем –
      Варитися в окропі власного тіла
      З білим польовим буряком…
      Солодким як твоя брехня
      Яку п’ю із кавою.
      А слухаючи тебе, не хотілося б бути
      Взагалі,
      і десь навіть поруч тебе,
      аби не втратити
      своєї осені,
      яка ось-ось зачне кружляти
      у вальсі…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. =до розмови про...=
      Поки житиме ще моє серце,
      поки сміятимусь ще над собою,
      певна річ, без рожевих скелець,
      дещо і я буду вважати грою.

      Дзвінки твої, що не такі часті,
      слова, понадміру, тихі, вправні…
      …ніби ти дзвониш якраз із палацу,
      де обслуга твоя стоїть справа.

      Знаєш, навіщо тобі світло?
      щоб прокидатися з думкою в ліжку..,
      ну, а мені не потрібно Love Story,
      мені б хотілося – тільки з тобою.

      Поки житиме ще моє серце,
      а житиме до останнього схлипу,
      маєш собі затямить:
      липу збирають у липні.

      Серпневої ночі – збір зорепадів,
      а ще рахують курчат по осені:
      здається, що…ми обоє уже не пара,
      а просто галузки сухі стосами.

      Просто так, одне біля одного,
      звиклися бути, зрослися шкірою…
      перманентно, але історія
      про це вже давно ніяк не пише…

      Кілька слів наостанок зустрічі:
      пару сентенцій дозволь мені…
      Давай зустрінемось якось на вулиці
      По різні боки нашої волі…



      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. =фатумне=
      ...Зіллячко моє…
      …отаво, вітрами причесана, дощами вмита…
      Жаль мені твоєї долі придорожньої, лихої…
      Твого стебла прим’ятого, зірваного,
      твого насіння, що в пил осиплеться понівеченим,
      твого життя, що на моє схоже...

      Спориші тугозеленопружні.
      Без квіточки, спраглі до неба дотягнутися,
      росою захищені, не клоняться – випрямляються,
      бо жити їм треба до останнього променя,
      до приморозку лютого гордими…

      Будь і ти, моя доле, такою!

      Скільки днів не відміряла б мені осінь,
      зненацька у вікно постукавши дощами-зливами,
      нечепурами, розбишаками,
      що зеленоквіття моє розгубили
      шляхами велелюдними, чорними…

      А треба йти –
      стежками облудними непорозуміння,
      долиною колій рівновизначених та не рівних.
      Світлом небесним – всі надії та сподівання,
      а на вустах і на серці – гірким пеклом.

      Достатньо лелітки, щоб спалахнути.

      У цьому світі.
      У цьому світлі – іншому, чужому, незрозумілому..,
      тугозеленопружному,
      тихозеленогрудому,
      фатумному
      що на душу
      падає…

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Стомилася...
      Немає слів, щоб все тобі сказати,
      немає сили все тобі віддать…
      Відколосилась нива… Коло хати
      ступає обережно вітер-тать.

      Наввипередки хмари, скоро північ…
      Не охололи сльози в подушках.
      Перехрещу тебе як вчили – тричі,
      лети собі….не втримала в руках.

      Стомилася… втомило на століття
      Твоє просте й незрозуміле «ні»
      Не плачу я... То місяць в повнолітті
      заколисав думки мої сумні…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    48. =***=***=
      …І до чого тут – «щось..?»
      Ви по суті питання
      задавайте. Про все!
      Я на всі відповім!
      Тільки друзів – не зраджу.
      Себе ж – як завгодно…
      Приготуйтесь до бою –
      на справжній слем.
      …Поцікавитись? Можна!
      Відкрита тема:
      бо – не вірю, не знаю,
      живу та й квит!
      Вам потрібні слова,
      чи мої тотеми?!
      Чи таємні розмови
      у світ..?
      Я – щаслива! Не знали..?
      Спитайтеся в люду:
      чи когось я образила..?
      Ні!
      Бо – не мертва – жива
      і живу –
      без концепцій, прелюдій…
      Як і варто –
      з молитвою
      на вустах!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. =урбо=
      Це місто із каменю, музики й слова,
      тут можна сидіти в кафе – без обличчя самотньо,
      знічев’я курити під ночі покровом
      і, вкотре, дивитися соло годинника з боєм.
      А потім про щось говорити в дорозі:
      банальностей ряд чи «травити» чужі анекдоти…
      …до пункту призначення їде автобус
      і є співрозмовники поруч і кілька навпроти.
      А потім у соцпавутинні, якого до біса,
      хтось викладе фото: думки розлетяться крилато,
      хтось вичавить з себе трагічну актрису,
      щоб знову у вірті вдавати страшних носферату.
      Це місто, як чотки, де чорне і біле,
      Мов клавіші в ряд, як невивчені ноти і ролі,
      Де все – як було: жебраки від горнила –
      усі з королем – із хронічним діагнозом: – «голий»



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. +весняновірш+
      Зеленотраво на душі
      і квітнелюбо!
      Ще б тільки мріять, розкошіть,
      не знати згуби…
      Вертеп життя не переграть –
      не наші ролі,
      О, ніжний Лелю мій, вертай
      у щасті й в горі.
      І як тремтливо у думках
      до тебе линуть,
      звучить мелодія п’янка
      прелюдій дивних.
      Ще б’ється серце, ніби лань,
      у пастці, в путах,
      звільни його, на долю зглянь,
      що сном прикута.
      В блискуче зоряних світах
      уже весніє,
      і зріє істина проста,
      що так – не вмію…
      Не відвернуть лекала хід,
      не маю змоги –
      і крають промені як лід
      мої дороги…
      Ну що ж… весна. Весна! Блакить!
      Зимі на згубу…
      Зеленотраво хочу жить
      і квітнелюбо…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Еро зблиск
      …доторкнись,
      розбуди,
      розгорни як сорочку мережану,
      розпиши,
      воскреси
      поцілунками тіло тремке
      обережним,
      звабливим,
      п’янким і жагучим обстеженням
      спокуси,
      розтопи,
      розчахни мого лона букет.

      …і заграй,
      заспівай
      божевільно красиву мелодію
      наші рухи
      спонтанно
      зіллються в єдиновзаєм
      і хмелій,
      шепочи,
      і веди течією, як лодію,
      це безумство,
      цю пісню,
      шаленство твоє і моє…

      доки сльози
      заблиснуть з-під вій зацілованих…

      доки серце
      заб’ється від млості живим…

      доки руки
      мої не обм'якнуть, здивовано

      доки світ –
      у мені –
      не розлусне твоїм…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ТЕЛЕГРАМА
      …коли яблуні виростуть до мого балкону –
      радітиму їхнім плодам щодень один зриваючи
      Сказали – нестача у крові заліза…
      Яблука б їсти прицв’яшені
      Яблука із іржею
      А в мене ростуть помаранчі від спалахів сонця
      вбиваючи тяму мого я – останньої літери у абетці
      Багатосходжень і
      Гідро-
      метеопрогнозу

      …Гіпнозу
      що притягує душу мою важку
      Нездатну літати але що летітиме в небо
      після побачення із землею Тією
      Якої так мало лишилося після нас
      без реберних
      Титанів двох тисячоліть…

      Мить залишилася просто сказати усім до побачення
      Трохи більше коли ще злітатиму чайкою білою десь
      Облітаючи кола знайомих облич
      Знічених
      Переляканих
      останню цигарку плюнувши з рота
      Що давно не знав насолоди
      Яблука
      розбитого навпіл іржею минулих наших розмов
      із тими хто наврочено і давно
      мріяв побачити мене так

      …Навзнак
      Що впала у обійми землі востаннє
      Не обніжена і ось така!
      Не прощенна і вже не прощаючи
      нікому
      нічого
      ніяк

      (тчк…)

      26.01.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ІРОНІЧНО-СТЕРВОЗНО-ПСИХОЗНЕ
      Мені від Вашого жалю –
      аж терпнуть губи.
      Я вже казала –
      не люблю
      до самозгуби.
      А Ви до мене вкотре вже –
      із співчуттями.
      Облиште Ви, о, Mon Amiе,
      Й на сонці – плями…

      Сьогодні кішка –
      й не одна –
      Гострила кігті…
      Нема кіна, відсутні ЗМІ
      і – сніг на віхті!
      Мені від вашого жалю…
      Ах...! Терпнуть губи…
      A, Mon Amiе, Mon Cher Amiе...
      Який Ви..!
      Любий..!



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    54. ***

      …корозія тіла –
      молекули чорної осені
      і – хмари
      розбиті вітрами в абетку німу
      і погляди-ножиці
      навпіл розламані зопалу
      на радощі
      заздрощі
      сльози
      і сум.
      …мені – не збагнуть.
      Тебе не збагнути ніколи
      твого божевілля, твоїх божевільних ідей
      Я – спрагла в пустелі,
      Я – прагнула! Прагнула… та…
      Чи осінь завадила…
      Осінь.
      Твоя, нерозгадана.
      Чи літо,
      якого замало,
      щоб спрагу мою
      втамувать…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. =контінуум=
      Смерть ходить без свідків
      Сама
      забирає душі.
      Тіла залишає тим
      хто пестив і цілував
      захоплювався і ненавидів
      і зводив нанівець
      у минулому житті
      усе
      Колись
      як зима і осінь
      весна і літо
      початок і кінець
      двоє перехожих
      життя і смерть
      ніколи не зустрінуться:
      не глянуть у вічі
      не перепросять
      не співчуватимуть
      не зрозуміють
      подорожуючи
      паралелями
      пліч-о-пліч
      так і ми –
      не зустрінемося вже:
      попрощатися…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. affirmо
      З точністю до одиниці,
      магічне, що аж занадто
      маркером перекреслено
      все, що було неплановим

      все, що було означене -
      незаперечні судження -
      від поцілунків згарячу
      до почуттів пробуджених

      ти перекреслив буднями
      впевнено до дитячості
      наче немає вічності,
      поглядів, рук і вдячності.

      дивно, що я це бачила
      квіти, цукерки, розміри
      неба, що не розмічене -
      нам його вже не вистачить

      що на експромт розкроєне
      вже не зіткати наново -
      щогли, верхівки, темрява.
      сонце дощем заплакане…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. +квадроколоциклічне +
      Може й не видно тобі,
      як риби говорять німими ротами,
      може й не чути тобі
      якою мовою їх голоси…
      а осінь грає
      гуляє міжповерховими сходами –
      однаково
      на якому поверсі
      квадро акваріуму
      життя…
      І поки світ не стане іншим:
      сподіватися марно –
      на зміни –
      без наших з тобою
      слів,
      що говорять їх риби німими ротами
      за склом
      крижаної калюжі
      зими, –
      де ніхто
      нікого
      не слухає,
      не чує,
      не бачить…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Олександру Олесю
      ...а їх немає, їх – немає!
      Їх проковтнула каламуть,
      підступна і продажня суть,
      що нам реалій не прощає…

      І б’є у груди чорний грудень,
      а, втім, крокую до весни!
      Ті кроки, – вірою ясні,
      зі мною поруч в свято й будень!

      І не проспати б те, що рідне!
      Ми! Орачі й плугатарі
      у відблисках його зорі
      нове творімо – слави гідне!

      05. 12. 2011 р




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. УСЛІД ЗА ПОГЛЯДОМ
      небо – на п’ятому,
      вишні – на третьому,
      з першого – візії,

      вгору – це ввечері,
      ранком – до виходу, –
      плечі у плечі.

      фрейми і демони,
      вольво і форди -
      рух різнобічний,

      зліва – з рекламою,
      справа – колізії,
      все по дотичній

      очі – невиспані,
      злі, пересичені
      і - прямовисні

      …тісно буває
      вранці о восьмій
      у місті.




      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. =***=
      у цьому світі де світла досить
      де від неонів осліпли ночі
      злетіла панна багряна осінь
      маля згубила своє - листочок.

      а в ньому сонце а в ньому літо
      а в ньому наші з тобою очі
      слова любові стрімкі століття
      чужих метафор дива пророчі.

      здіймають в небо гілки дерева
      горять за містом сумні врожаї
      на перехрестях уже перерва
      всі світлофори кричать: …чекай-но…




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Відповідь ЛГ Сергія Осоки
      ***
      …Ви? …та, ні… чекайте!… я просто – змерзла..!
      Про що Ви..? …я не знаю, що казати…
      Ви – говоріть! … бо Ви раптово – щезли…
      а в мене – осінь і… як в казематах…

      Чому ж..? …та – ні, – звичайно, і Ви – заходьте…
      Хіба ж мені втямки було… перерва...
      Неперевершено! … Про зорі – в тернах…
      …так. Буде HYLEYS... Із бісквітним тортом…

      Хвилинку! …світлячки? …ловили щастя?
      Це так незвично, як… політ на линві…
      Та дайте ж руку! (Дощ? …таки невчасно…)
      Ну… Я – піду! Не вистачало зливи!

      …а що про світло? …знову..? …Ви – про німби…
      Над нами – небо, десь як на кшталт провин…
      Та… ні... я вже давно воскресла… ніби…
      …чи я люблю Вас..? А – Ви мене..? А – Ви?!


      Сергій Осока

      ***
      О Боже – Ви? Не думав я, не відав,
      чого Ви так… Чи думали – я вмер?
      Ні, на перерву вибіг, на обідню.
      (Мабуть, три дні не їстиму тепер).

      Ви кажете, щоб я заходив днями?
      Як просто Ви… по давньому сліду…
      Та я при Вас і дихати не втямлю!
      Та я на Вас очей не підведу!

      Ви думали – отак тоді пішов я,
      писав щось, наче світлячків ловив.
      Ні, я чорнів, здихав над кожним словом,
      аж поки в нім не засвітились Ви!

      Не вірите? Ви й досі там, як перше,
      У Вас там німб довкола голови.
      І Вам тепер себе не перевершить.
      Ви є у мене. Нащо мені Ви?

      Лиш не дивіться, я ж бо не залізний.
      Я Вас пізнав. І коло Вас поліг.
      А тіло що ж… не знає слова „пізно”…
      Йому слова байдужі взагалі

      А я вже вичах. Ви ідіть, я вичах.
      Ця іскра вже мене не стрепене.
      Ідіть. Чекайте, подивіться в вічі.
      Ідіть. Не йдіть. Ви любите мене?





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. =неформат=
      Форматом А4 блукає курсор моєї свідомості
      ним виводить на папері літери
      і не бачить

      версаче
      відпочиває на лініях покрою мого задуму
      стібок за стібком лягають рядки
      як поле що плугом розкраяне
      не врунне але з надією
      що там у провесінь
      щось виросте

      милістю
      подароване щастя опанувати себе незвіданим
      світом якому не байдуже
      як воно сам на сам
      у – злам
      у якому життя до краю сторіночки
      за якою почнеться інший
      розчерк-ниточка

      літечко...




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. = так просто =
      в огроми зринає небо і сонце ступає ближче….
      до наших розмов що перегукуються з луною -
      парків де в’яне нишкне пустіє…

      тілом відчую гру твоєї заздрості вітре
      ти ж бо живий серед цього царства
      мертвих холодних зотлілих…

      шукаєш затишку
      зриваєш беретика гратися волоссям
      та – досить…

      губи мої гарячі давно вже тебе зцілили
      вцілілого
      в осінь…

      Так просто…
      -------------------------------
      Так просто

      в осінь
      вцілілого
      губи мої гарячі давно вже тебе зцілили

      та – досить
      зриваєш беретика гратись з волоссям
      шукаєш затишку

      мертвих холодних зотлілих
      ти ж бо живий серед цього царства
      тілом відчую гру твоєї заздрості вітре

      парків де в’яне нишкне пустіє
      до наших розмов що перегукуються з луною –
      в огроми зринає небо і сонце ступає ближче….





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. =***=
      І ніякої зваби! …забавка, –
      попід хмари втекти і збирати райдугу
      Може буде щастя
      у байдиках,
      може там, – Ойкумена моя незаймана…
      Поховаю самотність – куди вже!
      …у осінні дими, прогірклі розмовами.
      Хай летить до небес, не скривджена,
      й не верта
      ані крапками, ані комами…

      22/10/2010



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Коли...
      ***
      ...коли моєму саду
      впаде останнє червоне яблуко
      Я буду плакати –
      ...бо не визріло ще боками…
      ...Зернята тугі, зелені..,
      та вже не буде сходів...
      отих,
      що вгору за небо вчепляться,
      аби не питатися вітру,
      коли їм тепер
      до раю…

      ...коли моєму саду
      впаде останній листочок
      і стане землі сорочкою…
      чи місточком,
      де чекає мене мій тато…
      (...Навіть озирнутись нема до кого..!)
      Піду маленькою
      з ним за руку,
      як колись, бувало, ходили
      у осінь збирати листя
      містом…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    3. =Мо-більно=
      Вітаю, мій друже! Пробач, що не часто пишу…
      Турботи заїли, душевна тривога, що в осінь…
      Та ну їх сьогодні… лишімо, бо з плином часУ
      не стане й життя говорити з тобою як досі…

      …Як справи у тебе, чи діти здорові, а сам?
      …А як на роботі? Чи пишуться вірші? ...а проза?
      …у мене..?! …легкий на тарелі лежить круасан,
      і знову на очі чомусь навертаються сльози…

      Пусте… із віком стаємо дитинні, сльозливі…
      …Та – так… не питайся… я вже не сама – у маршрутці…
      Тут люди навколо… пробач, – розмова на линві…
      …не хочу, щоб чули й всміхались… а що – настурції..?

      Так! Спасибі! На грядках – веселою звабою,
      і квітнуть, немов на землі твоєї Америки…
      …Що? …я – не чую… Якими, питаєш, барвами...?
      Червоними й чорними… це ж – на вкраїнських теренах!

      Чекаю дзвінка! …у скайпі ввечері! Так! …дзвони!
      А ще – заходь! …Ну, які можуть бути незручності?
      Ми ж люди! Ми ж друзі: друзям зАвжди, бува, болить
      й чекає душа, бодай, віртуальної участі…

      Так… так, я чекатиму! Як же тепер без тебе!
      Питання в нуль – ти знаєш мою наднову адресу…
      Чекатиму… так! І проситиму в свідки небо,
      аби дочекатись.. так! Звичайно, що не для преси…




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. +***+
      …І сипались роси на ніжні п’янкі стебелята,
      І сонце вставало, заводило погляд у даль,
      І світ оживав… Оживала покинута хата
      Вітрилами саду і гордими щоглами мальв.

      Пташина когорта торкалася співами ранку,
      У яблуках зріли соки й рум’яніли боки,
      Схилялись гілки аж до ганку… До чистого ганку,
      Що їх замітали вітри без твоєї руки…

      Присяду на сходинку, тут, де любив ти сидіти,
      Де ще, по-осінньому, тепло і сонце в чоло…
      І квіти, з якими ти вмів говорити у літі…
      люблю їх… тобі ж бо так солодко з ними було…

      Не вистачить сили і слів, щоб молитись… Заледве,
      як пам’ять торкнеться стежинок жовтневим дощем,
      душа відгукнеться плачем журавлиним і небом:
      «…та як же без тебе..?»
      Без тебе…
      …Не віриться ще...

      8.10.2011





      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ІРОНІЯ любові, або Легкого пера!
      Мелодія каблучки на асфальті
      звучала дріб’язковістю мети,
      а ти… собі на думці, ген, на шпальтах
      твоє IMHO нездарі: «…підрости!»
      Росту… тримаю сонце за веселку,
      коли із неба падає сльоза…
      коли у сором шепотіти «welkome»,
      І, в часі, повертатися назад…
      Хіба ж під силу це твоїй феміні,
      яка з тобою у думках і без….
      Не повернуся… все чекає зміни…
      Від «а» до «я» – невивчений лікбез….



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ПІЗНЯ РОСА
      немає правди в тому, що сказав..,
      як – повернувся, як – пішов у морок,
      у листопад, що на тумани хворий,
      що знов сумної на дротах заграв…

      ...загоготав, заплакав і затих…
      а скло – підступне: все повІсть калюжам:
      несужений, неряжений… мій друже!
      ти – щастя? …лихо із можливих лих..?

      Мінор. Сльотавиться сльоза,
      цей вальс мені самій не до вподоби,
      а ти вже йдеш?? Іди… у вулиць тромби…
      нема життя у тому, що сказав…

      сурмить хмаринка, високості – сни,
      а серце знов не хоче блазнювати:
      пішов… іди. Немає сил тримати
      цю прохолоду пізньої роси…

      липень 2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ТАНГО
      Супротив тіла і душі
      і кастаньєт наруга –
      Це танго, наче бариші, –
      за дружбу і за друга…
      А серце – як золотослів
      надій, де й досі – протяг…
      Ти не повинен, бо не зміг
      спинити час і потяг..
      А він пішов! Уже тепер
      на швидкості у далі…
      Наш липень… Він для нас – помер…
      А ластівки – кричали…




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. =німа розмова=
      ***
      ...А очі ніжні як роса,
      що ледь пробилася осоння,
      як день і ніч на терезах,
      як поцілунок із долоні.

      А ти ні слова не сказав,
      лиш посміхнувся загадково.
      О, перше слово! Та, нараз, –
      на мові погляду чи змови…

      Тримаю пальці у замку:
      нервові рухи, запальничка...
      Невтримно, як п’янкий паркур,
      що вітром у моє обличчя…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Тисяча і одна... (2)
      ...ці рухи навзаєм, ці лозоплетіння тіл,
      ця подорож чиста, сліпа, обережна, повільна,
      здається, що ніч ураз спопеліла на тлін
      як тільки-но закипіла…
      І шепіт дерев і тумани розкажуть про
      сон, який і донині триває дивний-предивний,
      про те, як зорі тремтять і остигають знов
      у простирадлах невинних...
      це диво самотніх бажань і стискання рук,
      ці рухи правічні: сліпі, обережні, тривожні…
      послухай і ти, як падають роси, і в слух
      говорять до подорожніх…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. =ЖАГА=
      …коливається синьо уповні розлита весна
      в завірюхах солодкого спалаху білих вишень,
      розговійся словами, де видилась мрія страсна
      і кохайся зі мною, де губиться в стінах тиша.

      Де не варті слова ні причини, ні дії, ні фраз,
      де на чорне і біле несіяна в сито доля,
      де не буде розмов про мішені й про дикий newдартс,
      головні й другорядні призначені кимось ролі.

      Наполоханий ранок запізниться в наших очах
      і втече на знесилені чорні від вітру віти…
      «…а чи любиш мене..?» – запитає між віями жах
      і застигне під серцем на довгі німі століття…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. =МІРАЖІ=
      …Ти мене із ніжністю не згадуй,
      захолоне ніжність між вітрів,
      від розмов, що так далекі правди,
      від яких мене не захистив.
      Зголосився… Камінь кинув першим,
      нібито, – найкраще буде нам,
      заховався, втік, чуже – завершив,
      а своє… своє пустив на злам…
      Може так і треба в цьому світі:
      що – цинічно, то на краще є…
      Пригадала я тебе у квітні
      й усміхнулась: – Мабуть, не моє…
      Проживи життя: – себе без мене,
      просто проживи як досі жив…
      Я кохала й думала: « – Ой, леле!!!
      Як то є: в оазі – міражі..?»



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. =Освідчення=
      …Ти надзвичайно лагідна і ніжна,
      мені з тобою хороше безмеж,
      а квітень-місяць, нібито сподвижник
      дарує щастя і потрійний фреш

      …з повітря й сонця, з лагідного вітру,
      який торкає скроні і літа…
      Моя весна, мов прикінцеві титри,
      ще за якими мариться мета…

      Люблю, ненавиджу, страждаю разом,
      І разом із дощем гублю сльозу…
      Яка краса! Яка щаслива казка!
      Я нею ще живу в таку грозу…

      « –…Ти надзвичайно лагідна і ніжна. –
      Мені прошепотіли небеса. –
      Хай береже тебе Господь і ближній…»
      Скажу в одвіт: – Хай береже краса…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. =барви ночі=
      Барви ночі не застиглі, –
      коливаються.
      Білі плями чорним тіням
      усміхаються.
      Снів немає віднедавна,
      а найважчі з них –
      у тумані чорні круки,
      як на звалищі…
      Копирсають моє тіло
      не обніжене,
      не ціловане вустами
      та обсніжене…
      Чорні вії наче списи
      вже поламані,
      біль тримають не зотлілий
      в тихій гавані.
      Де у сльозах народились, –
      буде росяно…
      Там затравлене й побите
      небо й босі ми…
      Суголосся наче стогін
      над курганами,
      Б’ється в клітці світ весняний
      орігамами.
      Ваші погляди аж чорні,
      Не обрамлені,
      Ваше слово наче камінь
      і від каменю.
      Чи потреба чи значимість
      від чужинців нам
      Тільки серце, наче прима
      калатає в злам.
      Не розчавите! Не треба
      й намагатися.
      Яничарами зачаті –
      янирчата ви..
      Буде сонце, буде літо –
      обпечетеся
      Спопелієте в століття
      й перечепитесь!
      Не під ноги б вам дивитись,
      а ув очі нам…
      Перехожі з перехрестя
      перехожим нам.
      Світ затьмарений повстане
      і ударить в дзвін…
      І заграє, і запалить,
      і розвіє тлін…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. =моя любов=
      Мені твої вуста – за все на світі,
      як спраглому холодне джерело,
      що не зміліло у розкошах літа,
      яке б воно спекотне не було…

      Я п’ю тебе, і знову хочу пити
      і мед, і гіркоту, і біль, і сум…
      Моя любове, як без тебе жити,
      коли усе здіймається на глум?

      Світанки білі, росами сліпучі,
      в туманах вишень губиться трава,
      десь понад річкою, у прірвах-кручах
      сумує солов’їна перезва…

      Жива, невінчана, та бита-гнана,
      як розкіш, як тремтлива нитка-грань –
      відрада, що трима мене від рана
      без метушіння… й майже без питань…

      Вертає сонце у цнотливе літо,
      і матіоли пахнуть від заплав...
      Твої вуста – мені за все на світі,
      за всі на світі ніжності слова…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.2 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. = до весни! =
      …проведи мене лезом ножа,
      аби я не встигла й помітити,
      чи помітна у прірви межа
      чи можливо її розвидніти...
      Проведи мене хащами слів,
      вмить якими мети дістануся:
      до весни переливів і див,
      де не треба життя сахатися…
      Заховай мене в ніжності сни,
      по яких я дістанусь до тебе…
      до весни, до весни, до весни!
      де веселики кличуть із неба…
      …В небесах буде інше життя.
      Без облуд, без оплати і торгу.
      Обнадій мене! …до забуття…
      Помолися за мене Богу…




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. +Масляна+
      …а мені, здається, віршем
      білий сніг,
      чорні ночі, білі вишні -
      на поріг.

      Грішне місто у неонах,
      як плафон...
      Йде життя, його поставив
      хтось на кон…

      Першоцвітам першим класом
      буде хід.
      Вихилясом затанцює
      в колі дід.

      Молодиця заспіває, –
      згубить такт,
      пересіє, переграє
      все за так.

      І млинці гречані, чорні,
      запашні
      поїдатиме громада
      по весні.

      Тільки лютий – тільки лютий:
      вірний знак,
      що весна замінить лютні
      на гопак...

      Масляниться тиждень бравий…
      до весни!
      Ще нам в лютому до травня,
      як у сни…

      А Весна уже гуляє! –
      Ох, – пісень!
      Білим віршем чорні ночі
      в білий день!





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. КОХАННЯ
      …Веди мене стежиною цією,
      веди за руку чи під лікоть…
      Аби нам душі не проїхав грейдер,
      На клік один… Та досить кліків!

      Торкнися вуст і шепочи на вухо…
      про що завгодно… Про погоду!
      Я – зрозумію… Помолюсь до Бога!
      І… не піду з тобою бродом…

      Я заведу тебе в пустелю світу,
      навіщо нам з тобою фрейми..?
      …Аби ти знав, як тіло прагне літа,
      якому щастя ще в перейми…!

      Луною серед лун – моє «…кохаю»…
      Веди, рятуй мене від горя…
      Відлуння щастя, що мене тримає... –
      тобою зцілена погорда…

      Прости мене! Я знаю – в забороні –
      відбутися з тобою, ніжним…
      Ми – грішні. Ми перелюбом гріховні
      …колишні…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Лютий
      Лютий – тільки лютий! Що на це казати..?
      Ще пече морозом і диктує спам, –
      що - весна на часі, що - розтануть грати,
      що іде до зламу весь зимовий крам.

      …і морозні ночі, хмари зі снігами,
      і слизькі дороги – стежечки-шляхи…
      Я б хотіла весен відкривати брами,
      подолавши розум і здолавши «пхи…»!

      Знаєте.., То знайте! Я готова грати!…
      Розібрати пісню до останніх нот!
      І – любити ніжно.., біль – переспівати!
      Лютий – тільки лютий, він – весни пілот…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***новолітнє***
      Незаймисто згораємо нині
      Й знову, – з вірою в небеса
      чи насправді покарано винних,
      чом вертають вони назад..?
      Усміхаючись дико-влесливо,
      безтілесні мерці на плац
      повиходили грати весело
      у кривавий без правил дартс.
      Не до того ж бо Вам, всеможливці–
      …вседозволеність, – не межа… –
      Тільки час покладе на полицю
      постулат, що занулить жах.
      Не адепти ви, навіть не вчені –
      Зграя чорних людововків,
      що прийшли покуражитись чемно,
      ледь тримаючи кулаки.
      Тільки віра збирає нас купи,
      тільки вірою дужі ми…
      Ще клюватимуть ворони трупи,
      перемішані зі слізьми…







      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. =**=**=
      Диханням – зігрію,
      подихом – наснажу,
      словом – полікую,
      а очима знаджу.
      Заведу в заплави,
      де не вмію плавать,
      порятуй в отавах,
      від дурної слави.
      Загорни – в обійми,
      будь мені за правду –
      полікуй ми кривду,
      за яку карав би.
      Задощить надовго
      засніжить на славу… –
      Хай віття розлоге
      прагне на розправу.
      З тими, хто чатує,
      хто чекає цілі,
      кому чорне – біле,
      кому куля – вільна..
      А мені – мій подих
      полікує душу
      і класична мода
      правил не порушить.
      Поєднає – словом,
      подихом зігріє,
      поверне в основи,
      де зростає мрія…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ==***=*=***==
      ***
      Не буде світла в кінці тунелю,
      коли чомусь ти мене не любиш.
      Відкриті вікна, відкриті двері
      в моїй маленькій різьбленій мушлі.

      В моєму серці зламавсь барометр.
      Гуде крізь вікна, пульсує в скронях,
      дев’ятим валом гуркоче море,
      а в мене сили нема в долонях

      зірвати парус, зламати щогли,
      і веслувати, бодай, хоч трохи
      на інший берег забутий Богом
      на хвилях щастя через пороги.

      щоб якнайдалі від стін і стелі,
      де ти забувся і не згадаєш,
      в яких високих живу я скелях
      і недосяжних, що – серце крає.

      …а в ньому вчора зламавсь барометр,
      застигла стрілка на переміну
      п’янким бажанням бурхливих оргій,
      де ти кохаєш свою феміну…




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. (пародія з натхнення)
      Чесне безробітне –
      є така робота!
      Промишляєш жити
      й далі безтурботно?
      Гей! При владі! Чули?
      Де їм нас почути –
      взули, і – забули
      Чи ж до нас їм, ну те!
      Для гелікоптерів
      набудуєм сходи,
      Надиктуєм мерам
      Лижі й снігоходи.
      А вони нам – правил
      за життя з трибуни.
      Буде на заграву
      Й нам якась лагуна.
      Там, де тихо й сухо,
      Там, де літо в році
      Як цілодобове
      І на кожнім кроці.
      І нащо підбори!
      Босяка – примітно!
      Перевернеш – гори!
      Чесне безробітне!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. _***- ***_
      ***

      на грані першого кроку…
      виривало цвяхи всіма вітрами,
      на грані другого, боком,
      виходило все за зірвану браму…

      А що за кроком останнім..?
      Зведу пісню у самісіньке небо,
      чекатиму ще гарантій
      від намріяного свідомо тЕбе?

      Не йду, – боязко, – на зустріч:
      почувайтеся переможцями ті,
      хто їсть на сніданок устриць
      і має щось на меті…

      А в мушлі – так затишно! …так,
      коли ти сам і наодинці з кимось –
      не відчутний сумнівний факт:
      засмічує шлунок…із гмо олива.

      не зрозуміло буває –
      дивна якась оповідка думкою:
      про перші грані – не знаю,
      а про останні… колись подумаю…




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      травмоване тавро і слід нерівності
      де світла не було не буде милості
      а шкіру з двох сторін у кров попечено
      навіщо цей кармін мені приреченій
      ти друг порадник… хто? слова з харизмами...
      яскраве шапіто – виставу визнано!
      і бум і тарарам і пил узбіччями
      харам зулмі, харам на все крім вічності.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Молилися...
      Молилися живі уже за мертвих,
      А мертві все молились за живих,
      Ото, коли б до часу їм не вмерти,
      Вони б жили за себе і за них.

      І їх навчили б розуму і долі,
      І крихта хліба їм була б смачна,
      А так… Дивись, живі, – та не на волі,
      Одна мета, – як п’яному корчма.

      І білий тин зарослий бур’янами,
      І вікнами пустими – хутори,
      Хто приведе живих тепер до тями,
      Живих, але до часу – до пори?

      Усе пішло із молотка за безцінь
      І деревИна і заліза шмат
      І щастя завойоване у герці
      В руках чужих недолюдків – вар’ят.

      Спинився час, хоча летять ракети,
      І маятник усе ще не застиг –
      Молилися живі уже за мертвих,
      А мертві все молились за живих…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Не можна бути справжнім на папері,
      А по життю цуратися людей,
      Чим далі в ліс…тим красивіші двері!
      ...Чим далі в себе, – ти лишень спудей.

      Не можна за папір сховати очі,
      Слова, що з вуст зриваються самі.
      Що є в уяві, то не є пророчим,
      Що не згоріло, піде в пересів…

      Не пересій себе бажаним й справжнім,
      Згорай щодень, щоб виграти цей бій!
      Будь лиш собою – вільним, епатажним
      Не на папері, а життям своїм!





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. =кохання=
      Обійми мене так, як ти знаєш – ніжно,
      Аби тіло обм’якло шовком.
      Аби серце скотилося в п’яти
      І злетіло в безхмарне небо…

      Поцілуй мене так, як ти знаєш – м’яко…
      І хай терпнуть вуста повільно,
      Щоб запаморочень із лихвою
      Стало зараз й позавтра досить...

      І скажи тільки так, як ти знаєш – мрійно,
      Що зі мною цей світ інакший,
      Що нас двох не вполюють примари,
      Що прийшли невідомо звідки…

      І зроди мене так, як ти знаєш – легко,
      Може, болем, зрадою й громом…
      Доторкнися до тіла подихом –
      подивись на моє кохання…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. =пряма мова=
      Знайти слова..! Та чи посіяні,
      аби збирати урожай?..
      тремтінь, що за життя омріяні
      з моїх омріяних бажань.

      не можна знати кроки горами –
      чи ступиш правильно, чи ні…
      стежками йти, що не проторені
      іти у темряві мені.

      Нема шляхів – немає спокою:
      розірвано на клапті день,
      зриває вітер з вуха локони
      на приспіви з твоїх пісень…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. =калинонька=


      …Навіжена бранка – таємниця
      в тлін проїла все моє чоло:
      що в мені не так і що таїться,
      може те, що піснею було…

      може те, що у тепер негодна –
      ані зла, ні болю, ані ніц
      перейняти, розповісти потай
      що болить й колишеться в мені.

      Розпишуся, розпишу свій ранок,
      І на вікнах зарясніє світ
      Де мені хтось прошепоче: «Панно,
      Прибули з яких до нас століть..?

      Чи відомі Вам оті події,
      що козак калину посадив,
      При дорозі як свою надію
      Тільки видно серце погубив…»

      …Ягоди розірваним намистом
      Покотилися сліпим дощем
      До землі, до лона їй сповістить
      Що калинонька жива іще…

      Та немає ні надій, ні щастя.
      При дорозі віття їй зломив,
      Не козак, а парубчак-напасник,
      Що навмисне квіту пригубив…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. =Тумани=
      Тумани. Перші. Осінні.
      Ліниво на обрій сходять
      і мислі – думки печальні,
      мов завчений крок на сходах.

      ...навіщо краплини трунку
      ти часом мені даруєш
      тепер я іти не хочу
      з життя без надій і грому,

      аби, щоб із хмаровинням
      покинули світ скоріше
      усі, хто його не вартий, –
      усі, що до сонця прийшлі,

      бо їх навертати важко,
      вони вже нестямні довго –
      від власного «я» їм страшно,
      від іншого «ти» судомить...

      ...а – далі? Які їм гранти
      присуджені будуть з неба…
      не в світі – блакить одвічна
      за темряву в серці вища…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. =Рефлексії=
      Безумовні рефлексії стильного літа...
      Може варто змінити свої гардероби?
      …на відьмацькі, спонтанні, темні й промітні,
      що на сполохи б’ють і звільняють від сноба,

      …від умовностей, де гардероб непотрібний,
      де ні совість, ні честь, то уже не чесноти,
      де харизма – вона чи й єдина – вістрям,
      для численної (лише так – в лапках) – «паноти».


      Безумовні рефлексії стильного «Знаю!».
      Всі шукають якоїсь утіхи із «вірта»…
      …Де стилісти? Де ківі? Та де ж папая..?!!!
      Ну та де ж бо – на злеті – у люди вже вийти… !!!







      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. =***=
      У весняному білопінні –
      Нарциси –
      спалахи салютів.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. =весна=
      ***
      Нам незатишно – весна
      йде з потугами до тями.
      то ясна, а то сумна,
      то зриває дах вітрами.
      Облітає білий сад
      помаранчів, що безлисті,
      прикрашає безліч вад
      парку дике позамістя.
      Й почуття від тих окрас –
      ляпас – різко і навихльост
      – Ах, незатишний Парнас,
      як цей бруд з нічого виріс..?
      Переможних дій трива
      битва – у п’янких розмовах:
      свято справ не на словах,
      а на глузд, а чи здоровий..?




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. =зірка=
      Спалахнула зірка, та й на овид,
      переплутала із ніччю день –
      ранок починається, на подив, –
      з філіжанки кави і пісень…

      У бокалах – залишки Боржомі,
      клапті болю змию з пазурів,
      залишаюсь і надалі – homo,
      Як би ти не думав, й поготів…

      Спозаранку вмиюся до сонця,
      най омана йде за рубікон,
      божевіллям зблиснуть мої очі
      для життя, що дибиться на кон…




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. =думки вголос=
      ...Не віриться… Невже весна?
      Причинна, ніжна, білопінна, –
      ув очі, ніби лій, масна,
      а тілу – ще кожуха винна.

      Здається, тліє у вогні
      останній сніг болючим болем,
      а пил, брудніший день при дні,
      усе щільніш бере за горло.

      ...і ночі наче й не було,
      очам немає відпочинку,
      і знову час – всім снам назло
      свій день посіяти на вчинки,

      …на сходи. Сходами іти…
      Чи вгору? …голчасто, квітчасто...
      Чи вниз, на стежку, що колись
      Ще приведе мене до щастя…




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. = обніжками долі =
      Фрагменти… Кіно чорно-біле
      з безпам’ятних весен і літ,
      Безмежність – п’янка і невміла –
      окремо уживлена в світ…

      …в картинах – фізичних, примарних,
      намріяних кимось у сни…
      і нащо ти? Хто ти? – Чи варто..?
      А крила важкі як граніт…

      Вони не піднімуть у небо.
      Святеність..? Облиш на межі…
      Про мене, про тебе окремо
      живуть для людей міражі…

      І хто їм про вічне розкаже..?
      Правічність – не їхня стезя…
      А нам із тобою – не страшно..,
      Бо дідько жахи наші взяв…

      Давно… Ще відколи суцвіття
      до неба, до сонця тяглось..
      Пробач… та роки над політтям
      Вже кимось враховані в щось…

      Фрагменти… зернята із клунку
      з безпам’ятних весен і літ,
      посіємо світ..? За лаштунки..?
      Посіємо… Словом у світ…

      2010




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ...Цигани ви
      ........Цигани ви…
      _____________О Олесь

      Державотворення,
      державозговори
      у коаліціях,
      там нерв оголений,
      а дух – зневолений
      кульга на милицях.

      Яке призначення!
      Роки утрачені,
      і брудом вквацяні
      Немає значення,
      нема тлумачення
      значкам на лацканах

      Надії зібгані,
      древко розтрощене
      посади в китицях.
      Страшна руйнація,
      народ – не нація,
      в ярузі либиться.

      Брехня аж піною,
      як юшка з кабиці,
      що знову вариться
      немає нації,
      вона не значиться,
      де панство лається.

      …кому лишитися,
      кому лишити все,
      кому утішитись.
      Народ заламаний
      Народ безмовствує…
      – Цигани Ви…




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. =+ осіння рапсодія+=
      Я іду у парку золотому
      І прощально листя шелестить…
      __________________Поезія на заданий рядок

      …Я іду у парку золотому
      І прощально листя шелестить.
      Жовті клени назбирали втоми,
      Заболить вона і облетить.
      І просіють золоті стежини
      сонячні осінні промінці…
      Та навіщо десь шукати винних..?
      Поки нам ще осінь у руці...!





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Холодно. Лютий...
      Хай мені буде
      і гріх, і два,
      хай мені громом –
      прокляття й прокльони,
      що я зроблю,
      коли я – жива,
      фатумна для любові..
      …дивна і скрізь наяву
      в з’яву – неактуальна.
      Вибач мені,
      що такою живу
      дамою Пік
      фатальною.
      В міру невірно
      згорає час…
      – річчя
      не має ні правди, ні сили,
      щастя –
      п’янке, як вино і нуга,
      не прокидається сірим…
      І до нестями –
      безмеж забуття,
      наче над прірвою дія…
      Хто ти?
      Навіщо мене забрав
      з мене,
      що кодами –
      безнадійна..?
      Холодно, лютий,
      а я – жива!
      Відстань –
      і подих не захолоне!
      Хай там аби що –
      сніги чи сльота…
      Щастя моє…
      Воле моя!
      І неволе…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. - не скажу -
      Не скажу тобі
      про свою любов…
      Розгорну небес
      горобине тло.

      Калиновий смак,
      ягоду терпку
      На вустах твоїх
      смакува –
      ти –
      му…

      Як червону кров
      з калинових грон
      принесу на злом
      у п’янкий полон…

      І в останній схлип
      розкажи мені
      про одвічний плин,
      про цвітіння нив…

      Я прощу тобі
      твою тінь-любов,
      Я покину клин,
      перейду покров…

      Смакуватиму
      полиновий день.
      Відшукай мене,
      коли знайдеш – де…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. осінній етюд

      ...Поверни мені день ошатний
      бо нависли на виріст хмари,
      бо дощі, то листи приватні
      і розмови у кулуарах…

      ...і невтішно без парасолі
      і, - коли голова невкрита…
      Й невтямки, що живу в неволі
      необробленого сграфіто.

      …Листопад, як весільний посаг.
      Під ногами старенький килим...
      Тільки інколи блисне просинь
      і ослабнуть жорсткі вудила…



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. =...відлуння...=
      …Пригорнулася хвиля…
      і відчутний павітер
      розгорнув мої крила
      теплим подихом звитий…

      Від п’янкої завії
      не прокинеться погляд
      крізь примружені вії
      я побачу як ходить

      недосяжна й безмежна
      крізь юначу наївність
      мовчазна й незалежна
      Чоловіча ніжність…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. =…нетрями…=

      …не зірвалась до неба у крик журавлиний,
      Хоч і рвався той крик із невтішної крові,
      стугоніло у грудях і біль розмивало на мливо,
      на сльозу, що трималась кілочку не довго…
      …і пливла, зігріваючи душу і шкіру,
      та спіткнулась, – шукала якоїсь шпарини,
      і навпомацки тицялась в дощ, у примари, у віру,
      і губилась в калюжах – розтерзана й мирна…
      …пересіяні ситом плевели і горе
      вже одягнуто в шати сріблястого грудня –
      не зірвалась у крик одинокої чайки над морем
      із осінніх і вже запізнілих… та – буднів…

      …не просіяних… тих, що на світі тримають…
      Для доріг, що народяться з першого снігу…
      До останнього подиху, кроку і… – Кави немає…
      …Ну хоча б на ковточок життю і на втіху…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. +мимоволі+
      …коли наступають на душу…
      Мушу –
      перехрестити довкола
      коло…
      Важко…
      на білому світі –
      Бляшкою
      Вколеною бути
      цвяшком…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    45. (ПОЛЬ ВЕРЛЕН, NEVERMORE)
      ***

      Навіщо знову ти мене ятриш, о, спогад?
      Осінній день зберіг своє сумне мовчання
      І ворон мчав у даль, і росяна волога
      Лягала в лісі в жовте листя як питання.

      Ми з нею йшли удвох, нас полонили сни
      І розпліталося волосся від сльоти
      І голосом дзвінким небесної цноти
      Вона спитала: "Чи був коли щасливий ти?"

      На голос ніжний, ледь у погляді – тривожний
      Я усміхався обережно й переможно,
      І руку білу їй безмовно цілував.

      - О перші квіти, як ви пречудово пахли!
      О голос ангельський, як ніжно ти звучав,
      Коли вуста її освідчення шептали!


      ФЕДОР СОЛОГУБ

      ПОЛЬ ВЕРЛЕН
      NEVERMORE

      Зачем ты вновь меня томишь, воспоминанье?
      Осенний день хранил печальное молчанье,
      И ворон несся вдаль, и бледное сияние
      Ложилось на леса в их желтом одеянье.

      Мы с нею шли вдвоем. Пленили нас мечты.
      И были волоса у милой развиты, -
      И звонким голосом небесной чистоты
      Она спросила вдруг: "Когда был счастлив ты?"

      На голос сладостный и взор ее тревожный
      Я молча отвечал улыбкой осторожной,
      И руку белую смиренно целовал.

      - О первые цветы, как вы благоухали!
      О голос ангельский, как нежно ты звучал,
      Когда уста ее признанье лепетали!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. =Пісня=
      Літа відцвілися і синьому небу свій цвіт віддали,
      Згорає зоря, в надвечір’я співають цикади...
      І хмуриться ранок – дощі за кордони душі перейшли,
      А серце моє стугонить і не знає відради…

      Все далі від мене, як пісня, дитячі ясні голоси,
      Все далі від мене батьківства святого розмови,
      Але для життя я не годен у Бога нічого просить -
      аби тільки діти успішні були і здорові.

      Дай, Боже, вам щастя в житті, як на полі рясної роси,
      Що стане – в пораду, в пошану і вічно на долю...
      Одне лиш прохання, – я змолоду цього від вас не просив:
      - Хай буде стежина знайома до рідного дому…

      Вертайтеся діти з далеких доріг і найглибших снігів,
      Частіше вклоняйтеся мальвам, що вас виглядають
      Бо даль–далина заболить, зарясніє і зникне з полів,
      Без батькових слів й материнського сонця-розмаю



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. МОЇ ДОСВІТКИ
      Досвіток. Тиша. Листок не шелесне,
      Плетиво ледве підвладних думок,
      Біле латаття, шитво, перелесник,
      Дощ розгулявся й пішов за місток.

      Там лопотів по зустрічній дорозі,
      Кланявся низько до стріх і тинів,
      Щедро ростив оберемки амброзій,
      Соняшники від посух боронив…

      Вивільга десь стереже прохолоду,
      Кличе аж, ген, за кордони стерня,
      Пісня – п’янка неземна надприродна
      Лиш розцвіла і пішла навмання…

      І розцвітало яскравим карміном
      десь в небесах, де мій сон колосивсь…
      Сонце злітало, мов кулька на линві
      і– пролилося… ой! Ранок розливсь..!


      ___________________
      КАРМІН, -у, ч. Яскраво-червона фарба, яку добувають із кошенілі.











      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Баєчка про пріоритети
      ****
      На місцевому базарі
      продавалися новини –
      хто що дасть.
      Говорили хто, що марив,
      і змагалися на кпини
      в бік, де – «власть»!
      Безпритульного собаку
      найсердечніші манили:
      – Бідний… Їж..!
      Ґвалт стояв, щоб – забалакать,
      словом втовпитись несмілим –
      як на ніж…

      Раптом дядько – сиві вуса
      на холошах з реп’яхами..,
      ну й дивак –
      чи загойкав, чи зарюмсав,
      чи заплутався з торбами,
      неборак…
      Глянув дико на громаду,
      що товклася під ногами,
      плюнув мат:
      – Що за люди, де ж та правда?
      Чи – з Державної програми
      постулат?

      – Я б, – сказав, – на місці влади –
      вас загнав би, для порядку,
      у колгосп…
      дав би плуга і лопату,
      і землі пристойну латку,
      як завгосп…
      Чи ото утнули б з ходу
      всю її «переорати»
      в чорний пил?..
      Язиком молоти легше…
      Говорити – не копати
      що є сил…

      А мораль у байці – мила!
      Всім народ у нас багатий –
      не питай!
      Бур’янів зростили – силу,
      думка в хмелю – заповзята…
      Пекло? Рай?
      А зростить у полі ниву,
      вже і розуму не хвате,
      невтямки..!
      Торгувати й пити пиво,
      і – кістки перемивати…
      мастаки!




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. СВАТАННЯ ПРИНЦЕСИ БЕЗ НАДІЇ І ПРОГРЕСУ, БО ПРОГРЕС – НЕ ВНИЗ, РОЗСОЛОМ ПРОКИС, А ВЕРХНІЙ, ЯК З НЕБА:
      «ТАК–ТОБІ–Й–ТРЕБА…»

      ***

      Лишень помріяти..,
      і те, скажу я вам, – не гріх:

      О! Принце мій …
      Та Ви, я бачу, недоступний…

      Однак,
      Переступили поріг…
      що більше схожий на моріг…
      Й чого б ото..?
      Підлагодить стосунки?
      Ой, як сумно!

      (…А за тим порогом
      немає дороги, недоторку,
      немає надії, і шльондра – краса –
      в колі події, на перехресті за рогом,
      ти – сам…)
      …Лишень, послухаю твої слова,
      що ти припасував їх міцно
      до порогу, де життя як тюрма.
      Навіть для якогось сороміцтва
      нема як і загородиться
      – місця нема…

      (…приготуюся з ножем і вилкою,
      сухарем і тарілкою…
      Це ж нічого, що так?
      Твоїми словами наїмся у смак,
      Чи як?

      …залетіла пташка у віконце
      і летить межи очі,
      закриваючи сонце,
      а мені до пташки – і дотепер зась…
      то… хоча б пір’ячка про запас…)

      Ви ж бачили, принце,
      туточки не столиця,
      Не бруківка під ногами,
      бракує програми:
      ні облаштунків, ані долонь ляпотіння…
      У долонях лиш купа насіння.
      Для шамотіння.
      І що ж..?

      Мовчите ж бо!
      Тоді вже – вертайтеся з Богом у столиці,
      там і на Банковій є молодиці,
      які норовлять
      загнуздати принців,
      до яких нам, як до пташки – зась…
      А їм – хоч пір’ячка про запас.
      На раз!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Штормове попередження
      Налетіла чорна хмара,
      наче крук
      Перебила білий посуд –
      їла з рук.
      Із долонь моїх ковтала
      міти літ…
      Білий порох придорожній –
      в заповіт…

      А світами чорна хмара –
      в білий світ,
      Чорні вікна, чорні шори,
      чорна кліть...
      І яке ж тепер століття
      ляже в сніг..?
      Дощ колосом мурашиним
      переміг.

      А мені лишились скалки
      тарілок,
      Буде осінь… незабаром,
      прийде в строк.
      Чорна хмара ходить круком:
      світ – вогнем.
      Перетліла, перемліла
      на тотем...




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    51. Не верить...
      ***
      Не верить слову, жесту, взгляду,
      Не верить ничему…
      И в примитив с названьем «Правда»,
      И в карцер «Почему?»

      Но мир не дал освобождений –
      Душа томиться вновь:
      вопросы – словно тень забвенья,
      ответы – как покров.

      Но близится и час расплаты –
      Неверный шаг и ход…
      Благословите, боги, латы,
      И меч, что как оплот!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. І... традиційно!
      ***

      І... традиційно – квіти і вино...
      Але повір у тривіальність:
      по телику – цікаве всім кіно –
      жінкам на сльози і на радість.

      Є час – спочити і «перегоріть»
      до кухні і до чоловіка,
      який кусає лікті, бо «Зеніт»
      програв у черговім політті.

      А у кіно ж бо – щастя без вина!
      Прасована сорочка біла…
      І – поцілунки… І п’янка мана,
      що додають для щастя сили.

      Ті ж... традиційні – квіти і вино...
      Та де вже тут! Не дійде черга!
      Комусь – життя, комусь-таки – прокльон!
      І час, якого не повернеш!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. молитва в ніч...
      ***
      Розтанув день... Заплющив очі вітер...
      а думка ніби пружна тятива,
      немов стріла, що випущена притьмом,
      жнивує неосвячені жнива.
      І сонце натщесерце не смакує –
      холодний дощ! Ото було б у смак..!
      Мораль одна – не поминайте всує
      Затятих несповіданих бурлак.
      Не призведи у гріх, моя молитво!
      Минувся день… А світла все ж катма!
      Заплющив очі вітер – сльози витер!
      Розтала ніч як в роті пахлава…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. по мотивам...

      Скажи, откуда ты приходишь, Красота?
      Твой взор – лазурь небес иль порожденье ада?
      Шарль Бодлер

      ****
      Неинтересен мир без красоты,
      Неинтересны люди без изъяна,
      Скажи мне, – кто ты? Я скажу, кто ты,
      И – опьянен ли, или просто пьяный..?

      Здоров ли взор твой, иль навек больной,
      Когда ты меришь мерками такими –
      Всех кто вокруг помечен, как чужой,
      Не вдруг кому-то скажутся чужими…

      Бояться, радоваться…? Что за черт!!!…
      Пророчества сбываются иначе!
      Ведь только красота весь мир спасет,
      Иль будущее не назначено...?

      Откуда ты приходишь, Красота?
      Не с языка ли демона земного?
      Иль с мира погребения ночного,
      что с недостойным именем – МЕЧТА?




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА БАЙКА
      Видовисько! Сумне й курйозне.
      За першим актом другий − д-ди-р-р...
      Глядач − в кущі: …як щось серйозне, −
      устигти б вивернуть мундир…

      І прапор вчасно замінити!
      Древко одне, а прапорів…
      Хоча б потрібний прицвяшити,
      щоб поміж листя майорів...

      А там, дивися, ще й сто грамів
      Наллють у кружку…буде й зиск!
      Стара була − погана влада,
      А нОва! Недешевий блиск!

      Мораль у байці, як вовчище, зла…
      − Калитка злата в когось більша...
      Чудні твої, о, Господи, діла.
      Дива. Чим далі, тим чудніші!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Весняний дощ
      Срібноросяно в душі
      о веснянім дощичку,
      заполощеться дощем
      на озерці дощечка.
      Серце знов застугонить,
      заспіва мажорами,
      перемелить біль на биль
      каменями-жорнами.
      Закульбабиться земля
      для розмов, для пустощів,
      чорно-білий світ за мить
      зеленцем розлущиться.
      Не скоси, бува, роси,
      де вона посіяна,
      розгодиниться з небес
      голубінь омріяна
      І зрони мені любов
      посмішкою в погляді –
      тихосонячно в очах
      і тепер – не холодно.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Поезія
      Коли води аж по вінця –
      торкнися губами,
      щоб не заплакав світ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    58. із циклу «Не відправлені листи»
      «Чоловіки зневажають гендерну політику…»
      З повідомлень преси
      ***

      Епатажне диво – жінка без обручки,
      одинока, сильна, як п’янка весна.
      Що тобі до того? Ти – собі заручник,
      а – зарозумілий… То й не першина!

      Підійти наваживсь? Одступися плавно…
      Бо вона ж як море… ніжне і терпке.
      Мрійно- екібана,складно - орігамі,
      а коли сутужно - скляночка саке…

      А берези плачуть… Гой, які то сльози…
      Березневе свято – пригорщами з площ…
      Епатажній жінці подаруй мімози,
      а якщо залежний – не виходь у дощ!




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. __*+*+*__
      І сьогоднішня ніч, то як біль, то як бій –
      недозволена розкіш для мене одної
      Я скажу – не тобі, а, найперше, собі:
      «…не занадто їх буде для вічного бою..?»

      Тільки ворог один… моя пам’ять жива.
      На світанку бувало так солодко спати…
      І вкриватись обіймами й світ обіймать…
      І прощатися знову й собі не прощати…

      А тепер ось лишилась світлина… Прибій,
      захід сонця й самотня на березі постать…
      …Я скажу це собі… і, напевно, ще й їй:
      «…відпусти, коли кине у відповідь «Досить!»



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    60. із циклу
      ***
      …Чужі думки? Чи, може, – зрада?
      Навіщо ти шукаєш привід?
      Якщо тобі потрібні вади –
      вони не слушні... круговиді…

      ...Ховати очі? Не потрібно...
      Мене спитай, якщо – гризота.
      Лиши мене – (одноосібно!)–
      як голе щастя в позолоті…

      Лишень спитай… у сонця й неба,
      кому я ніжно усміхалась?
      Чи день пройшов мені без тебе…
      чи, може, ніч мене убгала..?

      Докупи все, що – нероздільне…
      Чужі думки... А, може, влада..?
      Як день від ночі - справді вільна
      Я – вільна..!
             (…Чи – п’янка принада..?)




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. =Тиша=
      ***
      Тиша. Порцелянова. Німа.
      Птах злетів та крил його не чути.
      Закричала б – голосу нема,
      Відреклася б – кари не минути.

      Мабуть, запишуся у сліпці,
      Так до Сонця ближче набагато.
      Та й піду. Між білі комірці.
      З кобзою. За мідяки співати.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5