***
Не буде світла в кінці тунелю,
коли чомусь ти мене не любиш.
Відкриті вікна, відкриті двері
в моїй маленькій різьбленій мушлі.

В моєму серці зламавсь барометр.
Гуде крізь вікна, пульсує в скронях,
дев’ятим валом гуркоче море,
а в мене сили нема в долонях

зірвати парус, зламати щогли,
і веслувати, бодай, хоч трохи
на інший берег забутий Богом
на хвилях щастя через пороги.

щоб якнайдалі від стін і стелі,
де ти забувся і не згадаєш,
в яких високих живу я скелях
і недосяжних, що – серце крає.

…а в ньому вчора зламавсь барометр,
застигла стрілка на переміну
п’янким бажанням бурхливих оргій,
де ти кохаєш свою феміну…