Ви правильно кажете про заздрість.
І ця властивість людського характер притаманна не тільки представникам богеми, а і сусідам по вулиці чи городній межі. В мене була хатинка в селі, в якій я не зимував, але зупинявся влітку. Однієї весни я побачив, що город став меншим.
На кладовищі сусід по скорботному чотирикутнику вкопав нову огорожу, і тепер його бур’яни наступають на нами висаджені флокси чи художні . Бо він не ходить прибирати, а огорожу зробив. І подібні приклади поряд – куди не подивись. Може, існує смисл підійти до думки («червоної ниті») Вашого вірша здалеку, а не з ознайомлення читача з авторськими сентенціями? Їх вистачає всюди, а особливо в коротких (мініатюрних)віршових формах. А Ваша – більш велика. Сентенції не тільки втомлюють, а і роздратовують. Читач ними начитаний ще з шевченківських творів, якими би корисними і завжди доречними вони б не були.
Технічно досконалий вірш. Звукопис гармонійний. Є вдалі рими та асонанси. Мені сподобалась рима до «неба», я звернув увагу на деякі тонкі і майже невідчутні асонанси. Вірш-приклад, вірш-наука, вірш-філософія, вірш-публіцистика. Якби серед ЛГ зустрілись би представники тваринного світу, я його порівняв би і з байкою. Гарний вірш, але спробуй догоди сучасному читачу - особливо навесні.

Творчих успіхів, гарного настрою.

Вірш без думки - це хіба вірш? Тому думоу тут вистачає - не можу не погодитись з Вами.
На прикладі позаминулого тижня я можу сказати, що деяку (і як здається, численну) частину читачів цікавлять нові метафори, якщо навіть ті ні в тин - ні в ворота. Нормальні, в міру правдиві, метафори цікавлять в менше. Цікавить власна афористика, і взагалі, все власне, на відміну від сільського господарства разом з її продукцією. Цікавить і натуральний обмін. Але, як здається, меншу частину категорії читачів, згаданих мною.

Дякую за запрошення. Не забувайте і Ви.
Хоча я досить скромний автор (в смислі чисельності творів).