•  * * *

П’ю на балконі чай.
Ніч зігріваю подихом

•  * * *

А вночі біля мене з'являється тінь,
Ще густіша від ночі. Сидить в узголів'ї.

•  * * *

І самотність, настояна на вині,
Перелита вином,

•  * * *

Пеститиму анапестом
Твої персти і перса,

•  * * *

Відпускаєш руку, як тінь,
Щось всередині ниє, тримає,

•  * * *

Коли погляд -
пружиною скручений нерв.

•  * * *

Ти пишеш мені листи:
Важливі. А часом – не дуже.

•  * * *

Граюсь римами. Вірші щe й досі пишу.
Вірю в посмішки друзів і пeрeхожих.

•  * * *

ВорОни і вОрони карканням ранок роздeрли,
Морозно і приторно рік розпочав ходу.

•  * * *

Щось змінюється — на кращe:
Зникають одвічні нeвдачі.

•  * * *

вище панчішок,
де шкіра пружна і гаряча,

•  * * *

Коли ранок приходить
І сни відлітають у вирій,

•  * * *

Засинай. За вікном сиплe сніг.
Я тeбe огорну думками.

•  Відстань

Розв’яжи свої очі,
звільни свою душу від суму -

•  Притишене реґі

Планета сонця. Планета сміху.
Сюди приходять малі і великі.

•  Жити всупереч

Жити всупереч всім: і думкам, і образам, і фразам,
Незважаючи на недомовленості між рядків,

•  Щастя є

Розсип ідей
на кольорових клаптиках.

•  * * *

Вона прекрасна жінка. Не богиня.
Хай поспішає і нехай грішить.

•  * * *

Літа останні кроки стишує тепла осінь,
і на вустах застигла терпкість минулих днів.

•  * * *

ти зводиш мене з розуму просто,
заповнюєш увесь простір,

•  * * *

Наші ночі – нестримногарячі,
наші ранки – січневохолодні.

•  * * *

Снігу навіяло повно.
Сипле з усіх шпарин.

•  * * *

Мрій, доки мріється,
жити спіши сповна.

•  * * *

Все має свій початок і кінець:
народження і смерть, знайомство і прощання,

•  Віртуальна коханка

Ти дорослішаєш,
Зважуєш за і проти.

•  * * *

Ваш засмучений погляд... Від нього незатишно в грудях,
Ваші очі жагучі, та це перестигла жага.

•  * * *

Хочеться барв і руху.
Іноді ж – просто тиші.

•  * * *

Вечір розхлюпує місячне сяйво,
Перечепивши небесний дзбанок.

•  * * *

Тихо осінь минула. Здалася зимі без бою.
Білі інею стяги покинула на землі.

•  * * *

Набираю слова, що хотів би сказати на вушко,
Витираю – доповнюю – змінюю… Знову не те.

•  * * *

Чекаю "зелений", шукаю очима,
І подумки знов посилаю сигнал.

•  * * *

Ти до болю земна: шию маєш і руки,
На руках маєш пальці, на шиї – кольє,

•  * * *

Знову вечір осінній, танцюють оголені тіні.
Методично годинник протореним шляхом крокує.

•  Любов є

День переходить в ніч,
Річ не у тім, хто був правий.

•  Сніг (2010)

Під снігом блукаючи, в пошуку щастя,
Збираю по крихті його між облич.

•  По колу

Зблиск очей
здетонує в грудях

•  Ключі

Твої кроки – рвучкі, Твої очі – жагучі,
кожне слово, мов постріл, що влучає у ціль.

•  Проти ночі

Проводжаючи день, сповіщаючи ніч,
розтлумачуючи незрозумілі сновидіння,

•  * * *

Ти розплющуєш очі, всміхаєшся, кажеш: «Привіт!»,
У волоссі Твоєму заплутались сонячні зайчики.

•  * * *

Пальці, збиваючись,
гублячи певність і розмір,

•  * * *

Ти приходиш нечутно, тоді, коли вже вечоріє,
Коли сонце призахідне золотом вабить блакить.

•  * * *

На останній сторінці літа
залишаюся ще на мить:

•  * * *

Ти знову приходиш у мої думки
лагідним сонячним зайчиком…

•  * * *

Нарешті на Твоїх устах
заграла посмішка…

•  * * *

Тричі грюкне вікно, тричі вітер скуйовдить волосся,
Тричі випустиш з рук телефон… Знову… Хай йому грець!

•  * * *

Посміхаюсь. Щасливо і легко…
Почуваю себе поза часом.

•  * * *

Хто вона?
А…

•  * * *

Це, як завжди, назавжди – гарячі перса налиті,
Коли очі говорять: «Хочу!»,

•  * * *

Сум і самотність приходять невчасно,
і не сховатися… Та чи потрібно?

•  * * *

В кожного буде своя осінь,
кожен дістане свою кулю;

•  Пісня рудого собаки

Місто, підвладне дощу й падолисту,
Навстіж відкрите холодним вітрам.

•  Пророкуєте волю... (пісня)

Пророкуєте волю
і крокуєте гордо

•  Ти спиш (пісня)

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде

•  Чекай (пісня)

Переосмислення вічності завжди в серцях знаходить пристанок.
Навіть, коли ти самотньо ступаєш на край.

•  * * *

Впіймати тишу,
прожити холод

•  * * *

Крихітка сонця у попелі Сходу,
крапелька віри в напої богів

•  * * *

Замріяно дивився в очі цієї жінки –
шукав спокою і вдоволення.

•  * * *

Виведіть мене з соціуму,
життя розмалюйте фарбами.

•  * * *

Заспокоїтися і віддати вітрам
свою тиху і добру, збезчещену душу.

•  * * *

Не воруши. Що було, те було.
Не ворожи на гущі і по зорях,

•  * * *

Спочатку було слово, потім – справа,
спочатку було добре, далі – зле.

•  * * *

Перехрестя доріг,
і хрести навкруги.

•  * * *

…і щастя – це хвилини півтори.
Мойсей Фішбейн

•  * * *

Він цілував отруєні уста,
хоча й не знав, що то таке – отрута.

•  Триптих

1.
Не ждіть мене, мамо.

•  * * *

Зимно-зимно, маленька. Зігрій.
Я так хочу відлиги у серці.

•  * * *

Перевірте на СНІД мої спраглі уста,
розчиніть мою душу крізь очі –

•  * * *

Там, де Лета, витікає з Полтви,
де бруківкою прогулюються сни,

•  * * *

Свіжо-осінній Lemberg
освячує літня спека.

•  * * *

Анатолієві Миколайовичу Добрянському
Як приходить на землю вечір,

•  * * *

Прагнучи жити цікаво,
радіти буттю,

•  * * *

Я Вас любив. На білих простирадлах
залишивши від любощів сліди.

•  * * *

Вбивай у трунву цвяхи.
Вбивай себе в собі:

•  * * *

Завтра буде полин обростати могили поетів,
і останні слова пам’ятатимуть зорі одні —

•  * * *

Все починається, як завжди, з-поміж терня.
Між слів і фраз прояснюється суть.

•  * * *

Було спочатку:
і сонця, і ночі,

•  * * *

Прибульці й аборигени ніколи не розуміли одне одного

•  * * *

Якби собаки вміли говорити,
поети стали б зайві

•  Нащадкам

Нащадкам залишимо шум дощу,
пошуки щастя, снів шарудіння,

•  Про каву

Ніколи раніше не пив кави,
ненавидів її смак,

•  * * *

М.О.
Твої повіки на моїх устах,

•  * * *

Які новини? Коли випаде сніг?
Коли спиш, про що бачиш сни?

•  * * ** * *

Краплями з неба сіється сум
в вічну прогірклу землю.

•  * * *

Враження, ніби самотній…
Ранку шукаю в небі.

•  * * *

Останні дні весни…
Образи відійшли.

•  * * *

Ти вершинами міряєш долю,
руки вгору і груди вітрам.

•  * * *

Довга дорога додому:
на вікна падає сутінь,

•  * * *

Колиска дощу.
По вітру пливуть мелодії.

•  * * *

Повертаємося.
Вже розвиднілось.

•  * * *

Неспокійно, не в унісон
Б'ються наші серця сьогодні.

•  * * *

Ненаписаний вірш,
як навхрест забите вікно...

•  * * *

Раптово повертаються
мелодії, слова і звуки –

•  * * *

Вірші народжуються
у південній півкулі мозку –

•  * * *

Стомлено дивишся в вічі вечірньому небу,
Лічиш до ста, після чого вмикається сон.

•  * * *

Надворі – сутінь, у кімнаті – тиша.
Нас тільки двоє: я і скромна тінь.