ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Півторак (1982) / Вірші / Останнє

 * * *
В кожного буде своя осінь,
кожен дістане свою кулю;
душу - на ключ і приходь в гості,
я залюбки Тебе почастую
чаєм гірким, трав’яним настоєм,
піснею, сплетеною із літа,
душу відкрий - нас тепер лиш двоє,
можем поволі собі говорити
з ночі до дня, аж доки заснемо
спина до спини, до серця серце,
душам востаннє забракне неба -
бабине літо у них озветься.
Крок. Невідомість... Прозорі тіні.
Хто тут крім нас? З ким мовчати будем?
З ким святкуватимем вічні будні?..
Тихо і солодко. Ми - осінні.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-08 02:28:26
Переглядів сторінки твору 3000
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.595 / 5.25  (4.866 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 4.551 / 5.25  (4.841 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.03.06 00:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-08 02:55:33 ]
так млосно і просто: сніги занесли береги,
дороги, пороги будинків, де нас вже немає.
схилися до мене, я пісню тобі заспіваю,
схилися до мене,
бо тіло заносять сніги,
бо білим по білому теляться-стеляться, ллють
молока і криги: я скоро повірю у зиму,
зречуся тепла, я зречуся... й сніги занесуть...
торкнися до мене,
торкнися,
лишись мені в риму...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Півторак (Л.П./М.К.) [ 2008-12-08 03:27:49 ]
Дякую, Ніко. Твої вірші, як завжди, глибокі; мені смакують і застиглі, і ті, котрі щойно з печі :)
Часом видається, що заблукала в Тобі душа когось із світочів ХІХ століття. Так хочеться часом повернутися в той час. Щиро вдячний, що Ти є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-08 13:56:52 ]
Чудовий вірш.Слова "святкуватимем вічні будні" дуже вдалі. Вони по своїй суті самі себе заперечують. Люблю такі речі. Дякую. Отримала естетичне задоволення від читання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Півторак (Л.П./М.К.) [ 2008-12-08 17:51:01 ]
спасибі, Тетянко ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-08 14:09:24 ]
Я, хоч і лмпнева, але вже хутенько замикаю на ключ - і збираюсь у гості :) А куля - вона почекає...
"спина до спини, до серця серце," - !!! :)