Автори /
Літстудія «Лесин Кадуб» (2008)
Автори
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
*** (В.Л.)
•
*** (В.Л.)
•
Я знаю як жити у центрі кульбаби... (А.Л.)
•
Мені б дотягнутись до тебе (О.П.)
•
бумеранг (О.П.)
•
НЕПРИБОРКАННЯ ПОКІРНОЇ (Е.Ф.)
•
Дніпро Дністер Дунай Десна (О.П.)
•
тиха неначе сніг у сплячці (О.П.)
•
*** (В.Л.)
•
Я не Тетяна (О.П.)
•
*** (О.Л.)
•
Вони бояться (О.П.)
•
не бачиш (О.П.)
•
писати влітку про ялинки щонайменше не модно (О.П.)
•
*** (О.Л.)
•
просто обмовка скажи до чого тут Фройд (О.П.)
•
ех ви коні дерев’яні коні (О.П.)
•
А музи більше не хочуть мати з ним діла (О.П.)
•
старість застала її зненацька (О.П.)
•
Нічний блюз (О.Л.)
•
Чи згодні Ви, містер Н (О.П.)
•
дощі немов сомалійські пірати (О.П.)
•
коли цей потяг перетне екватор (О.П.)
•
*** (В.Л.)
•
... (О.П.)
•
*** (В.Л.)
•
Крізь сухожилля дерев крадуться апачі (О.П.)
•
як мало місця на планеті (О.П.)
•
Фестивальна дівчинка (А.Л.)
•
Повзе у вечір львівська електричка (А.Л.)
•
*** (А.Л.)
•
*** (А.Л.)
•
Хіба чоловік – це твоя половина? (О.П.)
•
Вони кращі друзі, куди вже краще (О.П.)
•
вона тобі сказала йди (О.П.)
•
колись дерева вростали в небо (О.П.)
•
Ой дівчатка (О.П.)
•
із книгою на колінах (Е.Ф.)
•
Цить! (О.П.)
•
Марево ночі (А.Л.)
•
а знаєш друже (О.П.)
•
*** (Е.Ф.)
•
Знаєш, жінки не ридають на вулицях (Е.Ф.)
•
ІЗ ДНА (Е.Ф.)
•
Я лялька вуду, щоразу інша (М.К.)
•
Іде блондинка у центрі Риму (О.П.)
•
*** (О.Л.)
•
мрії навиліт лягають шрамами (Е.Ф.)
•
ми часто наспіх розірвавши руки (О.П.)
•
... (О.П.)
•
*** (А.Л.)
•
а я не кажу тобі що кохаю (О.П.)
•
ти на вулиці вросла в осінь (Е.Ф.)
•
у лісі хата на ніжках Буша (О.П.)
•
*** (В.Л.)
•
байдуже де ти у Фівах чи у Каліфорнії (Е.Ф.)
•
щоранку (О.П.)
•
в новому році є щось архаїчне (О.П.)
•
*** (В.Л.)
•
*** (Е.Ф.)
•
у зморшках твоїх долонь... (Е.Ф.)
•
а ночі теж старіють мовчки як вино (О.П.)
•
*** (Е.Ф.)
•
*** (Е.Ф.)
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Дрімав дрімучий ліс, сопіли зайченята,
і навіть сивий вовк похропував у сні,
і навіть сивий вовк похропував у сні,
У дощу великі ноги
від небес і до підлоги,
від небес і до підлоги,
Я знаю як жити у центрі кульбаби,
планетку мою розірвуть баобаби,
планетку мою розірвуть баобаби,
Мені б дотягнутись до тебе
але ти зникаєш
але ти зникаєш
живе собі дівчинка-бумеранг
скільки не відсилай - все одно повертається
скільки не відсилай - все одно повертається
(Правду. Кажи.)
Дніпро Дністер Дунай Десна
перегризлися між собою
перегризлися між собою
тиха неначе сніг у сплячці
хоч тобі спиці в тіло
хоч тобі спиці в тіло
заснула ніч
закутана у тишу
закутана у тишу
Я не Тетяна, листів не писатиму, не поцілую два рази на здачу. Може, хіба що в житті дев’ятому тебе я пробачу. Бачиш: пачка, пуанти, озеро сцени, на воді танцюю під музику Баха, а знаєш, напевно, у тебе в генах відсилати усіх ...в Айдахо. Або ще й далі – до Оклахоми, де як завжди нікого вдома, і тільки вітер цензурним матом пише піщану історію штату.
Не Пенелопа, чекати не буду, я не маяк для гульвіси-баркаса із Амстердама або із Лурду, самотність мені протипоказана. Самотність викручує мізки і руки, вбиває тіло цвяхом у ліжко, коли ж я сліпцем іду на звуки, вона щосили притримує віжки...бо я не звикла сама і надовго, хоч крила відріж серпом веселки – равликом вилізу з тіла свого й полізу шляхом з варяг у греки...
Не Пенелопа, чекати не буду, я не маяк для гульвіси-баркаса із Амстердама або із Лурду, самотність мені протипоказана. Самотність викручує мізки і руки, вбиває тіло цвяхом у ліжко, коли ж я сліпцем іду на звуки, вона щосили притримує віжки...бо я не звикла сама і надовго, хоч крила відріж серпом веселки – равликом вилізу з тіла свого й полізу шляхом з варяг у греки...
я йду як сніг як сніг у серпні
і одним я цукор а іншим як сіль
і одним я цукор а іншим як сіль
Вони бояться ходити під мотузками і чорних котів; вони бояться абортованих відер, протягів і потягів поготів…Зеленого змія, вроків на віях і крутять дулі; слухають Баха, підкупають янголів-охоронців: гулі-гулі. Із власних нервів в’яжуть потай сорочки для неї або для нього, за гороскопом типові квочки. Міми без гриму, волосся непофарбоване, округлий животик – ще місяць-півтора до повені. І кожна могла би позувати для картини да Вінчі – так само посміхаються, пролазять кадром у вічі. Пливуть вздовж будинків, неначе кити блакитні; вигляд розумний, наче б то знаються на івриті. Бояться, щоб їх не роз’їхало колесо диму; деякі (важко повірити) бояться навіть інтиму. Їм все дозволено, червоний килим простелено; для них висячі сади, вакантні сліди попід стелею…
…а потім зникають по черзі: то одна, то друга…з’являються інші – і так далі по кругу…і доки в одних очах лампадка гасне – Бог пробиває когось (три п’ятсот) на касі.
…а потім зникають по черзі: то одна, то друга…з’являються інші – і так далі по кругу…і доки в одних очах лампадка гасне – Бог пробиває когось (три п’ятсот) на касі.
не бачиш а поряд на небі вродили іриси
й волошки
й волошки
писати влітку про ялинки щонайменше
не модно
не модно
Іду від тебе, як з поля бою.
Поранення пряме – у серце.
Поранення пряме – у серце.
просто обмовка скажи до чого тут Фройд
просто сни еротичні
просто сни еротичні
ех ви коні дерев’яні коні
заберіть-но мене з полону
заберіть-но мене з полону
А музи більше не хочуть мати з ним діла
бо одній він присвятив вірша а іншій поему
бо одній він присвятив вірша а іншій поему
старість застала її зненацька
у формі шкільній
у формі шкільній
Темними метеликами ніч
сідає на долоні ліхтарів.
сідає на долоні ліхтарів.
Чи згодні Ви, містер Н, кохати її все життя?
Так!
Так!
дощі немов сомалійські пірати
взяли у полон вимагають викуп
взяли у полон вимагають викуп
коли цей потяг перетне екватор
заїде до країни снігу Кавабати
заїде до країни снігу Кавабати
Чиясь байдужість пахне льодом,
а бутерброди на сніданок
а бутерброди на сніданок
Облизують діти сонце на палці,
як вату солодку.
як вату солодку.
На тобі подушку снів
до вечері.
до вечері.
Крізь сухожилля дерев крадуться апачі,
в колчані отруйні стріли і блискавиці.
в колчані отруйні стріли і блискавиці.
як мало місця на планеті
для тих що вчора ще кохали
для тих що вчора ще кохали
Щаслива, щаслива, щаслива
танцюєш окрилено рок.
танцюєш окрилено рок.
Повзе у вечір львівська електричка,
заспані вікна просяться у даль.
заспані вікна просяться у даль.
Слова затихли до грози
на вістрі раненого вірша.
на вістрі раненого вірша.
Біжиш у небо, гублячи знайомих,
бо відстані між вами в сотні мрій.
бо відстані між вами в сотні мрій.
Хіба чоловік – це твоя половина?
Чи може дитина? Питання відкрите.
Чи може дитина? Питання відкрите.
Вони кращі друзі, куди вже краще.
Самураї нового тисячоліття.
Самураї нового тисячоліття.
вона тобі сказала йди
і показала напрям руху
і показала напрям руху
колись дерева вростали в небо
мов нігті в шкіру при кожному кроці
мов нігті в шкіру при кожному кроці
Ой дівчатка, інкубатори комплексів.
Ви не вірте кривим дзеркалам,
Ви не вірте кривим дзеркалам,
із книгою на колінах
Цить! Не закочуй тупих істерик,
не бігай Мінотавром по сотах.
не бігай Мінотавром по сотах.
Сон пронизують гітари
голосяйними плачами.
голосяйними плачами.
а знаєш друже
буде завтра
буде завтра
вона вплітала
зорі у вінок
зорі у вінок
знаєш жінки не ридають на вулицях
грим парфуми підбори високі
грим парфуми підбори високі
хвилі врізаються в небо
чайки врізаються в хвилі
чайки врізаються в хвилі
Я лялька вуду, щоразу інша.
Самотня постать сирих підвалів.
Самотня постать сирих підвалів.
Іде блондинка у центрі Риму,
підбори, міні-спідниця (до рими).
підбори, міні-спідниця (до рими).
у дитинстві
мама ставила в куток
мама ставила в куток
мрії навиліт лягають шрамами
як олов’яний солдатик плавишся
як олов’яний солдатик плавишся
ми часто наспіх розірвавши руки
дверима грюкнувши
дверима грюкнувши
а знаєш
все що було між нами
все що було між нами
тінь птахи врізалась у вирій
згустки металу
згустки металу
а я не кажу тобі що кохаю
бо ти - вода повітря і вірші
бо ти - вода повітря і вірші
ти на вулиці вросла в осінь
на зап’ястях уламки зими
на зап’ястях уламки зими
у лісі хата на ніжках Буша
там відьма варить зупу чи зілля
там відьма варить зупу чи зілля
Коли у вікнах — зорі,
і всі сопуть на ліжках,
і всі сопуть на ліжках,
байдуже де ти у Фівах чи у Каліфорнії
байдуже скільки кілець
байдуже скільки кілець
щоранку гостриш ніж і шаблю
втопивши думку-кішку в чаї
втопивши думку-кішку в чаї
в новому році є щось архаїчне
прабаби снігові у зморшках ночі
прабаби снігові у зморшках ночі
дощі бувають довгі
і не дуже
і не дуже
вітер точить у тебе крила
сонце в мед розплавляє волосся
сонце в мед розплавляє волосся
у зморшках
твоїх долонь
твоїх долонь
а ночі теж старіють мовчки як вино
з одного келиха смакуємо потрохи
з одного келиха смакуємо потрохи
Сніг без ліцензії
та без прав
та без прав
мене цікавить
розмір
розмір