ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Старі галузки для вогнища
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

хома дідим
2026.09.30 23:11
* 218 *
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто

Іван Потьомкін
2026.09.30 20:55
З голосу Леонардо да Вінчі
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри

Юрко Бужанин
2026.09.30 20:48
***
Тато донечку привіз
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?

В Горова Леся
2026.09.30 15:52
Серпневе
Ластівки у небі хороводять,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.

Розгубила осінь бризки перші,

Борис Костиря
2026.09.30 15:17
Варвар
Коли твій спокій обриває
Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.

Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.

Вячеслав Руденко
2026.09.30 13:39
Справжнього змісту момент
Був я принижений вщент
Розумом гострим своїм,
Бігав за ним по п'ятах,
Та не сягав повноти.

Справжнього змісту момент
Нишком ховав у хатах,
Наче мураха шматки

Тетяна Левицька
2026.09.30 12:07
Бесіда сина та мами ( діалог сонетів Артура Курдіновського з Тетяною Левицькою)
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!

Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,

Ірина Вовк
2026.09.30 11:21
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 12)
ХІІ. ОСТАННІЙ ПОДИХ, ПЕРШИЙ КРИК У маленькому, затишному будинку на околиці міста, поблизу Стабієвих воріт, панувала особлива, трепетна тиша. Двадцятичотирирічний Марк, місцевий різьбяр по дереву, сидів у дворі й обережно обтесував краї маленької кол

Юрій Гундарів
2026.09.30 10:17
Лунає Сильвестров
вересня видатному українському композитору
Валентину Сильвестрову виповнюється 89 років.
З роси та води!

Звук неземний
пливе над оркестром.
Пальці стискають
ручку крісла…

Ігор Шоха
2026.09.30 10:00
Всі боки одної долі
Пов’язує нас долею одною
широкий світ на колії вузькій,
а інша не об’єднує... на цій
із одиноких залишилось двоє,
розлучених у молоді роки
над берегами синьої ріки...
зустрілися, радіємо обоє,
бо пізно умиватися сльозою,

Віктор Кучерук
2026.09.30 06:16
* * *
Причаїлися залишки дня
Під ряскою притихлої річки, -
Невдоволене цим жабеня
Надуває ображено щічки.
Бо не хочеться спати йому,
Коли зорі виходять на чати, -
Мов запитує в світу: Чому
Не даєш трохи більше гуляти?

хома дідим
2026.09.29 21:54
* 217 *
з дассеновим
лєт індьєн
вагон вповзає до столиці
іще зачинено крамниці
але хлопчина продає
із трейлера
нормальну каву
пірнути в метрополітен

Артур Курдіновський
2026.09.29 17:15
Бесіда сина та мами (діалог сонетів із Тетяною Левицькою)
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!

Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,

Вячеслав Руденко
2026.09.29 17:10
В горіхових смаках віддалених віків
Так хто ж вони, оті птахи облич,
Над полум'ям, що прагне їх зібрати,
Де кожен подих — мов прощальний клич
У хмарах з гелію, що вже не наздогнати?

Що наростають в залишках грибів
Над домовинами бажань давно забутих,
В горіхових смаках віддалених в

Ольга Садкова
2026.09.29 14:57
Бійка
Пролітав горобчик, сів на підвіконня.
Привітався чемно до малої Тоні.
Роззирнувся, бачить — поряд горобець,
такий самий жвавий, сірий молодець.
Він кивнув до нього: і тобі привіт.
У ту ж мить отримав теж кивком одвіт.
Підстрибнув, підскочив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Пашук (1982) / Вірші

 колись дерева вростали в небо
Образ твору колись дерева вростали в небо
мов нігті в шкіру при кожному кроці
на старість в дерев одна потреба
щоб сірниками не стати в коробці

щоб не рубали на тіло й крону
аби не здирали гнізда-сережки
усі дороги біжать додому
до дерева хтось прив’язав стежку

і все б нічого
їм не звикати
на талії крутять роки-хула-хупи
на старість не знають
як кого звати
лишень би листя зібрати докупи
зібрати листя
пошити крила
і полетіти в сади висячі
де Єва давно до гріха достигла
а Бог закохавшись
нічого не бачить




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-02-11 14:04:26
Переглядів сторінки твору 5372
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.404 / 6  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2009-02-11 14:10:09 ]
Ого, здорово как!!!
Концовка - просто шикарная!
Но фишка в том, что само по себе стихотворение сразу же захватывает внимание - со мной произошло это после фразы "на старість в дерев одна потреба
щоб сірниками не стати в коробці".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-11 14:13:36 ]
Андрію, я бачу ми одночасно писали один одному коменти. Дуже ціную твою думку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2009-02-11 14:15:31 ]
Я саме про це тільки що написав тобі у відповіді на комент)))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-11 14:55:18 ]
А за цей твір- особлива дяка, Оленко!

:)

Єдине питання: в КОГО закохався Бог? У Єву? Тоді виходить таке собі "б"є-значить-любить"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-11 15:02:09 ]
А тобі, Ганнусю, дяка за дяку :)А в кого закохався Бог? Звичайно ж таки у Єву. Більше не було в кого:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-02-11 16:31:11 ]
Оленко, гарна ідея вірша, та і мелодія теж. Але - прискіпаюсь :) " колись дерева вростали в небо
мов нігті в шкіру при кожному кроці" - нігті вростають в шкіру поступово, це процес, а при кожному кроці вони не можуть вростати, вони можуть боліти чи щось таке. І річні кола, якщо я не помиляюсь, розташовані у дерев десь значно нище "талії" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-02-11 16:32:01 ]
"нижче", соррі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-12 10:04:42 ]
Дякую, Чорі, що прискіплюєшся. Щодо дерев, то я мала на увазі, що вони як і нігті поступово вростають в небо, просто оце "при кожному кроці" мало показати, що це хоч і повільний, але безперервний процес. А річні кола може й нижче таліїї, але я не берусь відшукати ту талію у дерев :) Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-11 17:07:57 ]
Олено, красиво і проймає чимось міфічним.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-12 10:05:54 ]
Дякую, Оксаночко. Чомусь люблю писати про дерева, але треба вже з цим боротися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-11 17:38:32 ]
Оленко,
По при всю мою захопленість віршем - просто шарм! - мушу Тобі сказати - воно вже мені в печінках сидить оте "небо"/"потреба", вибач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-12 10:08:41 ]
Юрію, немає за що вибачатися. Оцей твій шарм - сказав мені набагато більше. Риму "небо"/"потреба"- і сама не люблю, це те саме, що й дієслівна рима, але іноді ціль виправдовує засоби. Простіть мені, що тут я збилась на банальність:)