ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.23 21:56
Досить може?
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,

Марія Дем'янюк
2025.10.23 20:59
Вітер
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.

У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"

У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."

Тетяна Левицька
2025.10.23 20:53
Сама
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.

Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,

Євген Федчук
2025.10.23 20:14
Як угри сусідами нашими стали
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух

Артур Сіренко
2025.10.23 17:49
Бородаті карлики
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві

Сергій СергійКо
2025.10.23 13:27
Болюча байка
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».

С М
2025.10.23 10:29
rejoyce (Jefferson Airplane)
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках

О забагато тебе

Микола Дудар
2025.10.23 10:20
П''ять відсотків...
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?

Світлана Пирогова
2025.10.23 09:26
Хіба мені навішаєш раби хомут?
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.

А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?

Віктор Кучерук
2025.10.23 06:14
* * *
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій

Тетяна Левицька
2025.10.22 22:21
Між нами
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.

Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній

Борис Костиря
2025.10.22 21:52
Розпорошеність свідомості
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається

Сергій СергійКо
2025.10.22 17:22
Вільні козацькі дрони
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.

Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі

Артур Сіренко
2025.10.22 15:49
Краплі бузкового меду
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –

Сергій Губерначук
2025.10.22 13:09
Голова…
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було

Іван Потьомкін
2025.10.22 12:10
орфей
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Пашук (1982) / Вірші

 Вони бояться
Вони бояться ходити під мотузками і чорних котів; вони бояться абортованих відер, протягів і потягів поготів…Зеленого змія, вроків на віях і крутять дулі; слухають Баха, підкупають янголів-охоронців: гулі-гулі. Із власних нервів в’яжуть потай сорочки для неї або для нього, за гороскопом типові квочки. Міми без гриму, волосся непофарбоване, округлий животик – ще місяць-півтора до повені. І кожна могла би позувати для картини да Вінчі – так само посміхаються, пролазять кадром у вічі. Пливуть вздовж будинків, неначе кити блакитні; вигляд розумний, наче б то знаються на івриті. Бояться, щоб їх не роз’їхало колесо диму; деякі (важко повірити) бояться навіть інтиму. Їм все дозволено, червоний килим простелено; для них висячі сади, вакантні сліди попід стелею…
…а потім зникають по черзі: то одна, то друга…з’являються інші – і так далі по кругу…і доки в одних очах лампадка гасне – Бог пробиває когось (три п’ятсот) на касі.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Єва Тоцька 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-08-20 09:33:29
Переглядів сторінки твору 8909
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.931 / 5.38  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-20 10:32:21 ]
Мені сподобалось.

Ось лише порадив би, з твого дозволу, "Бог пробиває когось"... не "три п’ятсот" , а "дві тисячі десять" (ну, й віршу дати назву 2010, звісно, щось я розійшовся у порадах, але вони носять запитальний характер...)

З найкращими побажаннями, Костя.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 11:06:54 ]
Дякую, Костику. Але 3-500 тут майже принципово. Може це не зовсім зрозуміло, але малась на увазі вага немовляти. А тому 2010 трохи не підходить. Дякую, що читаєш і коментуєш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-20 13:03:45 ]
Зміст, образи - сподобалися! Мені імпонує революційність сучасної поезії стосовно форми і змісту. Але, зізнаюся вам чесно, не завжди сприймаю перевтілення поезії в прозу. Поезія має свій, відмінний семантичний код, іншу форму, яка її робить поезією. Поезія наділена своєю ідентичністю. НМСД, грань між поезією і прозою мусить бути. Принаймні, щоб це проглядалося. Можливо я не дозрів до руйнування такої межі? А можливо і не треба цього робити? Це я пишу як поціновувач ваших поезій.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 13:57:04 ]
Дякую, Миколо. Я теж не завжди сприймаю такі метаморфози, але іноді затісно в певних рамках, і хочеться спробувати себе в новому амплуа. Може, це і не завжди вдається, але щоб про це дізнатися - потрібно обпектися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Строкань (М.К./М.К.) [ 2009-08-20 13:57:35 ]
сподобалось
Зруйнували мою уяву про власні очі. А може можна якось цього досягти без івриту? : )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 15:45:52 ]
Дякую, Юрію. А есперанто підійде? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 15:46:57 ]
Приємно, коли хтось любить саме отаке:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:44:41 ]
Юрію, та можна і так, але хіба від того щось кардинально змінилося?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:52:32 ]
Читати легше, принаймі мені.
Бо шось новаторського і стрункуванню рядків не бачу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:22:50 ]
Как интересно...
Вы классик :).
А меня выносит... заклинания, проза-жизни-которая-еще-правдивей из-за неподчинения каким-то канонам (и тут Остапа понесло...:)), с непричесанными придыханиями и километровыми выдохами, такой неформат-каждого-слова - и ведь о чем так пишут? о чем-то почти-чудесном, слишком-обыденном и совсем-невероятном...
я так не умею, меня это ДИКО прет - это, кажется, не аргумент?.. :))))
(а задним умом понимаю, что может быть, дело не в этом...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:49:08 ]
Зміст цього твору вибрав саме таку форму, і я, як раб своєї уяви, нічого не змогла вдіяти:) Не треба забігати далеко, але колись і така форма знайде прихильників у масах. Верлібр так само довго не визнавали, і я колись від цього багато потерпала. Може,я мазохістка:)але знову йду тернистим шляхом. Критикуйте на здоров'я, я від цього не меншаю:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:50:16 ]
Угу,
В класіки в дєтстве іґрал с девчонкамі со двора, даже в резінку пробовал. :)
Автор може писати як йому/їй "задній ум" підказує - питання - як це сприйме
читач. Бо "чукча нє чітатєль - чукча пісатєль" - не завжди стикується праперлі.
Як би ми не виходили зо себе, а кілометрового видоху не вийде, ну хіба що на
передсмертному одрі. Щоби наше слово не здихало, а вмирало неповсякденно
не потрібно гонитися за котрольним пострілом у кожному рядку, а бачити себе
і світ збоку - фром енозер дайменшін, бо гострота слова приводить у тупик, а його
глибина на дно іситини. (Думає шо ше таке вумне ляпнути)
Для чогось та рима там є - якого... тоді її там мати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:51:03 ]
Ондо, дякую за відсилання до вірша Ю.Бро, бо я не читала раніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-20 20:55:04 ]
Ого-го, Юрію, вумного тут ти багато сказав. Будь-яка форма вірша має свою аудиторію, автор, перш за все, має писати для себе, а не для когось. Тобто, якщо йому хочеться експериментувати, то, будь-ласка, аби не шкодило здоров'ю.А хоча б один читач колись-таки похвалить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-08-21 11:28:29 ]
Юрію, за це я і ціную твою думку. Бо немає нічого гіршого для поета ніж захвалювання, тим паче незаслужене
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-05 18:03:15 ]
Мені подобається Ваша творчість,у ній самобутність переплітається з хайтеком