Автори /
Олеся Овчар (1977)
|
Рубрики
/ Портрет на двох
Опис: Опис у вірші з такою назвою
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Чорно-білі фантазії зим.
•
Безслівно
•
З присмаком барбарису
•
У відблисках вогню
•
Мольфарова учениця
•
Атом Любові
•
Зимове видіння
•
Відгомін осінньої рапсодії
•
Осінньому лицарю
•
Вона пішла у осінь
•
Неіснуючі спогади
•
Втаємничених двоє
•
трішки Ваша...
•
Кав’ярня “Затишна”, провулок Долі
•
Привидові Замку Мрій
•
на Купала
•
Мої метаморфози
•
Науявляй...
•
Між нами...
•
Коли вмирають почуття...
•
неПомилування
•
Ми зіткані з ілюзій...
•
Ще одні рядки до ватри
•
Остання ілюзія любові
•
Крапля вина
•
Трикрапка...
•
Прошепочи мені зізнання
•
Зворотний відлік до любові
•
Давай...
•
Весняний спомин
•
А хочеш... (VІ)
•
А хочеш... (V)
•
А хочеш... (ІІІ)
•
А хочеш... (ІІ)
•
А хочеш...
•
Розрада
•
Перекотитілом
•
В нашому літі
•
Роздоріжжя чи перехрестя?
•
Дружина-сопілка
•
Разом?
•
Тобою дихати я хочу
•
Мрійники
•
В пелюстках троянди
•
Колись...
•
Ми просто зорі...
•
Твій Світанок
•
Акробат світла
•
Жінка-привид
•
Місце зустрічі примар
•
Тобі дано...
•
Тріщина...
•
Лише уява
•
Зупини...
•
Закляття
•
Румба
•
Присвята
•
Неримовані бажання
•
До винуватця сліз моїх
•
Твоя поява
•
Видіння
•
Перекреслення
•
Не одні
•
На краще
•
Усмішка Твоєї тіні
•
Твої обійми
•
Наша музика
•
Мальви спогадів
•
Закохані коханці
•
Місток
•
Напевне, стануть піснею...
•
Серпнева меланхолія
•
Розуміння на відстані зору
•
Портрет на двох
•
Сплелися пальці...
•
Тридцять секунд зізнання
•
Він грав
•
Побудь зі мною наодинці,
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Темніє фігура між білих фантазій...
А може, то Ви у зимовім саду?
А може, то Ви у зимовім саду?
Нічого не кажи – лиш пригорни.
Тобою дихати я буду
Тобою дихати я буду
Залишатися – звичка не Ваша,
Та і я нетутешня, мабуть.
Та і я нетутешня, мабуть.
На вогник твій спішити рада
В надії розтопить журу,
В надії розтопить журу,
Настояна на шепотінні трав,
Ця тиша надто загадкова.
Ця тиша надто загадкова.
Я така маленька
у Твоїй долоні,
у Твоїй долоні,
Вона зайшла у зúму
Нечутним білим кроком,
Нечутним білим кроком,
Все це було, а чи тільки здалося
Нам, у міжчассі загубленим двом:
Нам, у міжчассі загубленим двом:
Журливий лицарю, мовчіть.
Ми розлучаємось не вперше.
Ми розлучаємось не вперше.
В ажурній білій шалі
Старим осіннім парком
Старим осіннім парком
Люблю згадати, милий друже,
Як лукою у ніч брели,
Як лукою у ніч брели,
Втаємничених виключно двоє.
Розманіженим шурхотом шовку
Розманіженим шурхотом шовку
Хіба ж я трішечки не Ваша,
Нічний самотній пілігриме?
Нічний самотній пілігриме?
Стара кав’ярня у провулку Долі...
Смакує Тиша з Часом “Каберне”...
Смакує Тиша з Часом “Каберне”...
Мій любий привиде, ти знову втік…
Лукаві сутінки старого Замку...
Лукаві сутінки старого Замку...
Солодкого чар-зілля
Збирала на Купала,
Збирала на Купала,
У нічку місячну ясну
Я срібним променем сяйну
Я срібним променем сяйну
Не уявляй мене...
спокусою нічною
спокусою нічною
Жасминова тиша
Між нами лягла...
Між нами лягла...
Коли вмирають почуття –
Не плачуть поминально дзвони,
Не плачуть поминально дзвони,
Пригадуєш той берег ночі
І човник наш на хвилях мрій?
І човник наш на хвилях мрій?
Ми зіткані з ілюзій
Найтоншого ґатунку...
Найтоншого ґатунку...
У надвечір’я спогадів
Розвів багаття ти
Розвів багаття ти
Заплакала ілюзія любові,
Зронивши відблиски зневіри.
Зронивши відблиски зневіри.
Торкаєш краплею вина
Напіввідкритих днів моїх.
Напіввідкритих днів моїх.
Як не зустрінемось у тиші,
Розбитій поглядом чужим,
Розбитій поглядом чужим,
Прошепочи мені зізнання
Вечірнім вітром у гіллі
Вечірнім вітром у гіллі
Зворотний відлік до любові
Розпочинаю кожен раз,
Розпочинаю кожен раз,
Давай зустрінемось у мрії
Десь після півночі надій,
Десь після півночі надій,
Я залоскочу крайчиком весни
Куточки мрій твоїх шалених...
Куточки мрій твоїх шалених...
А хочеш... не прийду я більше,
Не відчиняй уже надій.
Не відчиняй уже надій.
А хочеш... полум’ям займуся
Від іскор поглядів твоїх
Від іскор поглядів твоїх
А хочеш... я зів’ю гніздечко,
Як ластівка весела навесні.
Як ластівка весела навесні.
А хочеш... я впаду дощами
На спраглі помисли твої.
На спраглі помисли твої.
А хочеш… я рум’янком стану,
Який у літечку розцвів?
Який у літечку розцвів?
Чому сумний, чому самотній?
Впаду я зіркою з безодні
Впаду я зіркою з безодні
Перекотитілом
Пускаю за вітром
Пускаю за вітром
Я загубилася в нашому літі.
Сонцем заквітчана, небом умита,
Сонцем заквітчана, небом умита,
Я лікуюся часом... мовчанкою...
Застаріле це все так давно.
Застаріле це все так давно.
У обіймах шалено гарячих
Я покірна Тобі, наче глина.
Я покірна Тобі, наче глина.
Самотніми кроками
міряєм землю
міряєм землю
Тобою дихати я хочу,
Бо вже душі забракло кисню,
Бо вже душі забракло кисню,
Ну ось... Нарешті... Стрілися...
Не думалось колись...
Не думалось колись...
В троянди пелюстках багряних,
Умитих в росах чистоти,
Умитих в росах чистоти,
Колись прийдемо ми удвох,
Не домовляючись про зустріч,
Не домовляючись про зустріч,
Ми просто зорі... В далі синій
Молочний Шлях чекає нас.
Молочний Шлях чекає нас.
Я – твій Світанок. Чуєш, любий?
Торкаюсь променем до вій.
Торкаюсь променем до вій.
По павутині променів
До сонця наче йду.
До сонця наче йду.
Тобі не ввірю забагато.
Я Жінка-привид, тінь, фантом.
Я Жінка-привид, тінь, фантом.
Старенька вуличка, де місяцем – ліхтар,
Бруківка зоряна, надщерблена жалями.
Бруківка зоряна, надщерблена жалями.
Тобі дано любити вічну Тайну...
У неї смак бажання і дощу.
У неї смак бажання і дощу.
Погляд надтріснутий дзеркала того,
Очі якого безжальніші скла.
Очі якого безжальніші скла.
Обоє знаємо, що це – уява,
Навіяна бажанням забуття.
Навіяна бажанням забуття.
Зупини мене впертим цілунком,
Не давай відійти ні на крок.
Не давай відійти ні на крок.
Налийся у думку мою
Освітленим сміхом. Востаннє.
Освітленим сміхом. Востаннє.
Я хочу...
Станцювати
Станцювати
Вогка печать Твого цілунку
Скріпила нас іще тоді,
Скріпила нас іще тоді,
Розстебни на мені ґудзики сумнівів.
Повільно зніми з плечей півтемряву думок.
Повільно зніми з плечей півтемряву думок.
Я плачу, чуєш? Мовчки плачу.
Ти - винуватець сліз моїх.
Ти - винуватець сліз моїх.
Ти нині прийшов.
Без жодного звуку.
Без жодного звуку.
Ажурний місточок.
Ні вчора, ні завтра –
Ні вчора, ні завтра –
“Очевидно, жінок ніщо так не допікає,
як байдужість”
як байдужість”
В долонях твоїх ніжно-теплих
Сховались вчорашні пісні.
Сховались вчорашні пісні.
На жаль, ви не зі мною
Цілунком розпрощались.
Цілунком розпрощались.
Ковзнуло нечутно по тілі...
Уява хмеліє. Я – з нею.
Уява хмеліє. Я – з нею.
Вони стирають Ознаки всіх меж,
У них є Простір, та немає Часу.
У них є Простір, та немає Часу.
СопілкОво-солодкій омані
Опиралась як тільки могла
Опиралась як тільки могла
Малювала мальву спогадом уява
Я верталась знову в ті далекі дні,
Я верталась знову в ті далекі дні,
Які вони прекрасні
Під сяєвом світил -
Під сяєвом світил -
Місток по цеглині
Складали ми разом.
Складали ми разом.
Напевне, стануть піснею
Колись оті слова,
Колись оті слова,
Розірваним намистом
Посипалися зорі...
Посипалися зорі...
Твій погляд глибоко далекий
Від землі, від часу, від мене.
Від землі, від часу, від мене.
Останній штрих до нашого портрету.
Портрет на двох. Це щось нове.
Портрет на двох. Це щось нове.
Сплелися пальці, наче вічність
З миттєвістю переплелись.
З миттєвістю переплелись.
Тридцять секунд зізнання
Мені ти зараз даєш,
Мені ти зараз даєш,
Він грав, вона сміялась.
Він знав. Вона не знала.
Він знав. Вона не знала.
Побудь зі мною наодинці,
Не відпускай у гамір днів,
Не відпускай у гамір днів,