Автори /
Ірина Кримська (1964)
|
Рубрики
/ Білий сад
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Гуси в нічному небі
•
Марципан у снігу
•
Моєму Аттілі
•
Левові
•
Шафран
•
Чорна киця твого сну
•
Твій сніг
•
Просто жіноче
•
Лицар у латах
•
Дощ у чаті
•
Геркулес
•
Очі
•
Моєму гуру)
•
...ти поїхав
•
Монолог Галатеї
•
У джазі лише…
•
Сльоза
•
Вінок
•
Мрія біда
•
Звикати до тебе?
•
У мережі
•
Зійдемося
•
Моєму водоспаду
•
Жіноча втома
•
Без сліз
•
Помста
•
Ти хто є?
•
Розклади пасьянс
•
Ми грань
•
Не пущу!
•
Праведність
•
Чого хоче жінка
•
Волошково
•
Тобі, Одіссею
•
Вогонь на вогонь
•
Молитва про тишу
•
Мої стегна
•
Вії
•
Пізній сад
•
Мрій собі...
•
… рука була…
•
Сутінь мовчання
•
Вітер і яблуня
•
Найвища нота
•
На вдихові
•
Розчиняюсь
•
Скоро червень
•
Зайди у білий сад
•
Далекий лист
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Чуєш, гуси летіли у вечір у синій?
Сутінкова печаль в унісон їм вела.
Сутінкова печаль в унісон їм вела.
Знову сніг. Знову березень зимний і зимний.
Чорні пАгони – білі пагОни на них.
Чорні пАгони – білі пагОни на них.
Коли вІрші відійдуть і стихне луна,
Ані звуку, ні сплеску їх серце не вхопить,
Ані звуку, ні сплеску їх серце не вхопить,
Леве-царю! Ти між люди вийшов.
Чи на полювання чи на кастинг.
Чи на полювання чи на кастинг.
Час минає швидко й байдуже.
Він не знає, що ми в нього є.
Він не знає, що ми в нього є.
Тихими лапками кішка-сновида
Мляво заходить у місячне коло.
Мляво заходить у місячне коло.
Тане сніг на твоїй долоні.
Чом зганьбилась рання весна?
Чом зганьбилась рання весна?
Ти ось. Ти тут. Спокійний і всесильний.
Неначе світ увесь – в твоїх руках.
Неначе світ увесь – в твоїх руках.
Тримай оборону, вивищуй фортецю.
Стороннім – ні-ні! Несторонні? Їх мало.
Стороннім – ні-ні! Несторонні? Їх мало.
Сюди, де оком світить ФБ-чат,
Клади монетку або гривню слова.
Клади монетку або гривню слова.
Ідеш красивий. В спину: «Геркулес!»
Жінки здіймають очі й тихо мліють.
Жінки здіймають очі й тихо мліють.
Звідкіль ці очі – неба два безмежних?
Звідкіль ця радість – іскрами зіниць?
Звідкіль ця радість – іскрами зіниць?
Хотіла б я прийняти твою гру.
Зневажила б шаблони і умовності.
Зневажила б шаблони і умовності.
На відстані печальної руки,
На віддалі нечутного мотору
На віддалі нечутного мотору
Ти хочеш мистецтва? Мистецтва забракло –
Готується рама чи рампа, чи тур.
Готується рама чи рампа, чи тур.
Маю душу кларнетну.
Я твій джаз.
Я твій джаз.
Повернуся до тебе у зливу –
У тілі сльози упаду.
У тілі сльози упаду.
Минає літо – маками згорає.
Світанок обпікається крильми.
Світанок обпікається крильми.
Наші мрії – насправді спогади.
Наші зустрічі – згадка про нас.
Наші зустрічі – згадка про нас.
Звикає квітка до води з-під крана.
Звикає жінка до формальних див.
Звикає жінка до формальних див.
Розмови втрачається нитка
Впустив її ти, потім я.
Впустив її ти, потім я.
Спадає місяць. Синіє ранок.
Холоне лоно. Ятріють рани.
Холоне лоно. Ятріють рани.
Тепер,
Коли розбуджено потік
Коли розбуджено потік
1 варіант
(Вона)
Не псуй мою сукенку. Обережно.
Не псуй мою сукенку. Обережно.
Розбудив? То плати данину
Простирадлам, зігрітим під нами.
Простирадлам, зігрітим під нами.
Ти спустився з Парнасу.
Наче Бог. Наче кінь.
Наче Бог. Наче кінь.
Наче віяло – кинь пасьянс,
Розгорни мої варіанти.
Розгорни мої варіанти.
Ми на одній землі і на одній подушці –
Щокою до щоки, зітханням до зітхань.
Щокою до щоки, зітханням до зітхань.
Не благай, не проси – не пущу!
Ці обійми стокрилі, сторукі!
Ці обійми стокрилі, сторукі!
Усе так просто в дикості своїй,
В первісності єднання тіла й тіла,
В первісності єднання тіла й тіла,
У сніг мене веди, у сніг.
Далеко?
Далеко?
Бігають волошки краєм піднебесся
Голос мій охриплий як суха трава
Голос мій охриплий як суха трава
Півонія пахне лячно.
Півонія пахне гостро.
Півонія пахне гостро.
Біля вогнища – вогнища тіл.
Тут печуться долоні і дички.
Тут печуться долоні і дички.
Переведи мене у тишу через міст.
А хочеш – бродом поведи, струмками.
А хочеш – бродом поведи, струмками.
В моїх стегнах – історія світу.
З них – всі ріки, дерева і діти.
З них – всі ріки, дерева і діти.
Ворожіння на віях, що не бачили сліз –
Це блукання нічні у неходжений ліс…
Це блукання нічні у неходжений ліс…
Іду збирати в сад покору й тугу,
Коли туманом набрякає ніч.
Коли туманом набрякає ніч.
Не пробуджуй болю,
Не торкайся рани.
Не торкайся рани.
Твоя рука була в моєму лоні –
Два теплих пальці марили у сні.
Два теплих пальці марили у сні.
Ще глибша сутінь навколо його сигарети.
Жарина у темряві креслить, наче комета.
Жарина у темряві креслить, наче комета.
Сповідується яблуня стара:
«Цвіт опада, і він — мара».
«Цвіт опада, і він — мара».
Зависла спека на високій ноті
І проколола небо вістряком.
І проколола небо вістряком.
Коли я спатиму й гортатиму у сні
Прозорі, ще вологі акварелі,
Прозорі, ще вологі акварелі,
Розчиняються враження, тануть дощі…
Я лягаю в спориш і стаю споришами.
Я лягаю в спориш і стаю споришами.
Сад осипає цвіт, а він — іржа.
Палюче сонце любить аж до смерті.
Палюче сонце любить аж до смерті.
Зайди у білий сад — в нім оселилась спека,
І рясний цвіт горить, зроняючи меди.
І рясний цвіт горить, зроняючи меди.
Останній цукор розчиняє чай,
Холоне чай і пити неохота.
Холоне чай і пити неохота.