Логін
Пароль
Зареєструватися?
Забули пароль?
&
Автори
Поеми
Інша поезія
Рецензії
Публіцистика
Рейтинги
Статистика
|eng|
?
Молоде вино
Homo scribendi peritus
Класики
Вічноживі
Вірші,
проза,
аналітика,
огляди
Автори
/
Світлана Ілініч
(1981)
Автор
Вірші (45)
Інша поезія (0)
Поеми (0)
Аналітика (0)
Проза (0)
Рецензії (0)
Публіцистика (0)
Коментарі
Інтерв’ю
За оцінками читачів
За оцінками "Майстерень"
За коефіцієнтом прозорості
За змістом
За назвою тексту
За кількістю коментарів
Останні прокоментовані
Огляди ⁄
Переглянути все відразу
•
***
Це останні з позичених днів.
Не надихатись, не надивитись.
•
Я, ноче, твій!... (переклад з В. Набокова)
Я, ноче, твій! Все зле давно забуто,
життя ясне, незрозуміла смерть.
•
"Гамлет". Переклад з Б.Пастернака
Стихло все. Я вийшов на підмостки.
До одвірка прихилив щоку.
•
Маки
Дотліє відчаю зола. Минуть дощі і катастрофи.
У осені татарський профіль, вона все випалить до тла.
•
***
Як синьоокі сиві віли
спрядуть років кошлату вовну,
•
*******
Небо кольору стиглої сливи:
ані хмар, ані вітру, ні птиці.
•
Вітряно
Вітряно, господи, вітряно.
Серце вітрам цим довірено.
•
Замовляння дощу
І луна здаленілого грому
над артеріями блискавиць…
•
****
Пробачте мене, чорні круки.
Я знаю, було вас без ліку
•
Веснівки / 2
Коли ці весни
впадуть під ноги білим цвітом
•
****
Це янголя руде вродилося на вишні,
коли гули джмелі і мріяли про мед.
•
Веснівки / 1
Тоді приходили боги
із млистої глевкої твані
•
*****
Скажи мені, Господи, те, що ніхто не говорить,
бо я не повірю словам, що були кимось мовлені.
•
С. Єсенін "У хаті"
Пахне драниками пишними;
За порогом в діжці квас,
•
І. Бунін "Густі ялини побіля дороги...."
Густі ялини побіля дороги,
Пухнастий і глибокий білий сніг.
•
Iван Бунін "Ніч, балкон, затишне дачне крісло…"
Ніч, балкон, затишне дачне крісло…
Океану колисковий шум…
•
*******
А все таке просте, таке зникоме,
таке звичайне і таке моє,
•
Зимна колискова
У серці оксамитового вітру
заснуть надвечір голоси приземні.
•
Світанок
Досвітніх півнів голоси намерзлі
прозоро-сині аж до хрипоти.
•
Легенда меча
І що тепер? Нічого. Знов нічого.
Гойдається далека телещогла.
•
******
Ще береже глибінь зірки, ще проявляються комети
на небі, навзнак розпростертім, і їх чекають диваки
•
************************
Все сказано.
Це мілина, де риба памʼяті німа –
•
********
Крізь обличчя невидимих «ти» протікає затято юрба,
сам собі і для себе дивак, сам собі і для себе обранець.
•
Кола
Коли все закінчиться,
нас не залишиться зовсім,
•
***************************
Ця засинена в темінь імла зберігає відбитки долонь,
бурштинові ялинові сльози покотилися яблуком Євиним.
•
***********************
Іти безконечністю траси у дельту сталевих доріг,
читати чужі палімпсести, рентгени і криптограми,
•
Осіннє
Галера осені у істамбульській бухті.
Пробач мої борги. Роздай мої любові.
•
Атлантида
Забуті міста старіють одразу,
а потім вмирають у муках повільно
•
Яблуні
Корінням сягаючи дива, на гілля повісили сутінь.
Такі неможливо забуті, такі обважніло-легкі,
•
Сієста
Липневий солярій. У море дерев
ховаються сонно твої бригантини.
•
Українське євангеліє
Ці ріки не мріють про море, а просто течуть собі в небо,
де місяць прозорим човном пірнає у шелесті хвиль,
•
Ординці
Мовчки згадують імена. Знову всує. А ти молися.
За горами рельєфи гір розтікаються до води.
•
Дощі
Дощить.
У цівках води,
•
Двірник
Цей двірник був мольфаром в одному з життів:
надто рано він досвітки мовчки змітає у баки.
•
Про все і ні про що
Сум’яття проходить, мов сон.
Навчи мене не шкодувати
•
Вечірнє
Пастелі останнього літа
вже ллються на місто безладно.
•
Рівнодення
це мовчання глибоке мов дощ що пронизує наші долоні
коли крапля остання впаде вже ніхто не згадає про спис
•
Причастя
Я надламую вечір тобі, як надламують хліб для причастя.
Не дозволь цьому слову упасти, наче гріш, у колодязь блукань:
•
Блудниця
Мої содоми і гоморри вкладають спати дитинчат.
Умінню жити не навчать. Уміння вмерти не оскаржать.
•
Оденки. Мозаїка
Кажуть, Данте боявся дантистів і блуду,
а Руссо знав напам’ять «Історію русів».
•
РЕІНКАРНАЦІЯ
Так добре – учора не вмерти. Найкраще з моїх воскресінь.
На днів надтонку волосінь нанизую спогад про літо.
•
Осінь. Дива
Знову сонячний глек покотився, але вицвілий сонях чола
повертає уперто на південь, мов не вірить у зими чужі.
•
Лав сторі
Не питай про майбутнє. За Сциллою – Море Утрат,
за утратами – долі непевні фіорди.
•
Дощова колискова
В клепсидрі дня стікає врешті сонце,
в любистку місто викупає дощ,
•
Легенда про великий дощ
Великий дощ прийде надвечір...
Пожадливе прозоре світло
Переглянути всі твори з цієї сторінки