•  Захлинаюсь

Налякана ніжність, брижі на хвилях дум,
смарагдовий сум у предвічнім твоїм завзятті,

•  Хай би вже з миром...

У мегабітах захмарного обрію
знов заблудилось натхнення моє,

•  …осінньо-експресивне

Новий день цмулить пиво дощу із небесної кварти,
вітер перегортає у парку кленові цидулки,

•  ***

і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,

•  ***

Паперові присвяти, просватані за хвилини,
і верлібри-шовкові зорі (техніка батік),

•  ***

Обвітрились твої чіпкі долоні.
Солоні спогади у руку, наче сон,

•  ...цинічне

Недитячий мій світ вже наскрізно цинічний як Хаус
несерйозні мелодії вітру давно вже не кличуть

•  Якщо ти...

Якщо ти не проти
я стану писати експромти

•  ***

Кілька рельєфних вузликів на линві залізничних маршрутів.
Кілька пересічних радостей, кілька сумних непрощень.

•  Відголоски.

Знову моя зимівля
стане твоїм прокляттям −

•  А. Башлачёв Абсолютний Вахтер.(переклад)

Місто це ледь ковзне − знову змінює назви,
Цю адресу давно хтось ретельно затер,

•  … оптимістичне.

Я дослухаюсь звуку невимовлених слів,
безмовності розмов, невимолених віршів,

•  Лісова казка.

Затужила на галявині хатинка...
Дивувалася, здіймалася навшпиньки:

•  ***

Чому так мало слів - коли їх так багато?
І влучно не зумів слова ті підібрати?

•  Я бажаю вам усім, а собі - і поготів!

Зрілості,
Милості

•  Судоку

Сонет мов судоку
Об'ємність зображень

•  Диптих

біліє ніч
світліє смуток

•  Паліндромний непаліндром.

Що не день, то паліндром.
Ледь зоріє – вже підйом.

•  ***

"Поклич, поклич…" – курличе бусол.
Прощання розпач полонив...

•  Шестивіршем...

Прощай − і все. Нічого більше
сказать не маю. І − не смію.

•  Великі Лови.

Я сплю, і сни мої − такі базальтові.
Ти − сателіт отих розмитих видив...

•  Осінні замовляння.

Все. Осінь каже: "Я бачу..." Осінь...
Все осінила прозрінь просинь:

•  Сонет безмовності.

Безмовності... Моїх осінніх днів
багатослів"я - здиблене вітрами,

•  День, як рік.

Ранок óхляп на веснянім вихорі −
− Що, мій ярий, обженемо віхолу?

•  Приречені примари тиші.

Туман досвітній... Місто − мов камея,
карбована в молочному нефриті...

•  ***

Кутки − то справжні сховки запустіння,
зерно агресії в царині самоти.

•  ***

В рамах вікон – веремія…
Сіро – біло. Небо – сніг…

•  ***

Мій ліс дріма, закутавшись в хустинку
біленьку, хутряну, таку пухнасту...

•  Д***

Друзі сходять з орбіт,
Залишаючись білими плямами;

•  Лічилочка.

Я один
Мамин син,

•  Перехворіє…

Перехворіє він, перехворіє
цей кволий світ, наміряний на мрію,

•  Сумніви.

Ви, сумніви, мов піч для переплавки
думок, відношень, крайніх протиріч.

•  ***

Перекликалася ріка і хмара
похмурим днем і хвилями хвилин...

•  Моїй Землі.

Моя плането, вічний Прометей,
Вогонь життя в твоїх крихких долонях

•  Післяхайямівські роздуми за столиком стилізованої в Середньовіччя кнайпи (жартівливе) .

Післяхайямівські роздуми за столиком стилізованої в Середньовіччя кнайпи (жартівливе) .

•  Початок міфотворення. (в пам"ять А. М.)

Це прадавнє лісисько
чекає свого казкаря.

•  Гравюра ночі.

До відерця при криниці
місяць вповні зазирає.

•  Зимова летаргія.

Перехильцем бредуть зимові ночі
Мов чортенята − дні. Агов!

•  Мої дороги.

Стежки, грунтівки, у асфальті траси -
Мої дороги - зашморги для часу.

•  Ріка вмирає...

Закрут замулено стомиться марити
мрії і сни із походів чужих...

•  …біографічне.

Ще змалку, аж і пригадать несила –
я знаю все це споминами мами –

•  Чекають.

Досягнення прогресу безсумнівні.
У кожній справі – чіткий алгоритм.

•  Вороняче.

То моє вороняче перо.
Понад лісом я його згубила

•  Контемп.

Вже день обрид,
А ніч запанібрата

•  Музичне відлуння гармонії слів.Вінок сонетів.

Сперечаючись з вітром,прокинуться звуки;
Невимовні, нечутні, мов світло і тінь,

•  Різниця потенціалів.

Різниця потенціалів.

•  Строчка, неровно шитая.

Суесловная я транжира,
Расточительная зануда…

•  Поети живуть. Переклад віршу Олександра Башлачова

Поети живуть. І повинні лишатися жити.
Хай вірить життя на чернетці, у істин пером

•  Недовершена казка.

Час − то вправний лихвар, ні на йоту свого не упустить.
Тонку цівку тепла − у рясний листопадовий сум...

•  Мовний конфлікт.

Я – українка. Соромно зізнатись,
Та думаю на суржику почасти,

•  …глибоко-осіннє.

Зорі –
        перлини моїх доріг,

•  Про себе.

Люблю експерименти в різних формах.
Алітерацію – рядок щоб аж іскрив,

•  Печальна лірика.

Ліричним ти моїм героєм ставши,
Не прочитаєш, мабуть, жодного вірша…

•  Ода чистій сторінці.

Гармонія білого, тиша напружених струн,
Коли вже нема що додать і нема що відняти,

•  Ще раз про мову, любов і калину...

(...про поезію з іронією, та не без оптимізму)

•  Кульбаби.

В небо раннє, навесні,
Сонце випливло в човні,

•  ***

Нещадний час до спогадів дитинства...
Там був лісок із грабів та берез;

•  Смысл начала дня.

Сберечь бы глубину последних слов,
Последний луч, последний зов ветров,

•  По гриби.

Після дощику в лісочку
Поздіймалися грибочки.

•  Світ

Я - пил з ваших ніг,
що повернеться в лоно доріг.

•  Сліпа.

Я бачу осінь шурхотом з−під ніг,
І на щоці − ледь мокрими сльозами

•  археологічне…

Задухою за тісним склопакетом
То маюся, то лаюся, – тону...

•  Примарний шлях до тебе.

Місяць вповні. Туман. Безнадійно засніжений шлях.
Обрис липи старої, графічно наведений світлом.

•  Осанна.

Подякую зимі я - за весну...
Уп"юсь ще вдосвіт крижаним,

•  ***

Мовчання невимовна глибина...
Що ти таїш у неокресленій константі?

•  Великодня процесія.

Великодня процесія в розпалі.
Душі тішаться, руки тягнуться за благодаттю.

•  Вальсуюча осінь.

Перелісок-лісок, листоноша осінній.
Листопадовий дощ золотавих долонь...

•  Місто. Вінок оптимістичних сонетів.

Я − біль землі. Шляхів відкриті рани,
В них сіллю чумаків впаде сльоза

•  Луцьк.

Мій милий чарівник, приземкуватий старець...
Бруківкою доріг співаєш з-під підків...

•  Взаємодія.

Я смикаю світ за ниточки слів -
Танцює він дивно й незграбно,