Дуже яскравий образ клаксона. Так - один його відчайдушний "уйді-уйді" - і літа немає. Ще існує рима "унісон". А кращих інших я не зустрічав. Тільки оці.
"І гори кличуть знов у далину". Повторність процедури не лякає її печальним фіналом. Все буде знову і знов. Я так розкодовую шифри Ваших поетичних образів.
"А я, як ти, занурююся у." Ніколи такого не бачив. Сміливий рядок у його фінальній частині.
Але куди занурюється герой Вашого вірша?
Хотілось би бачити продовження фрази.
Не все мені вдалось розшифрувати - не всі коди.
Німий шульга, Великі Лови. Але це моя проблема.
Закінчення дуже цікаве.
"Та завжди варто пам’ятати про".
Воно перегукується з "у".
Мабуть, у такому випадку оці самі "У" та "Про" варто писати з великої літери, бо в них, ІМХО, скривається чи не сама Безмежність.

Творчих успіхів, святкового настрою.
Даруйте, що багато написав. Та воно все позитивне.

шульга за плечем - це той, хто водить "наліво"? :) Гарний образ. А Великі Лови - фінал життя або, швидше, момент спокуси? Бачиш, я вслід за Олександром спробувала розшифрувати твої ключі :)
Дуже сподобалося римування з "про" та "у" - думка ніби зависає в повітрі, що підсилює враження про Кінець.

Олександр, Оля - дякую за відгук! Спробую дещо доповнити у відповідь, хоч і трохи з запізненням :)

* Але куди занурюється герой Вашого вірша?
Хотілось би бачити продовження фрази.

Оті прийменники в кінці рядка не вимагають продовження. Це як точка відцентрової сили - ми із моєю лг знаходимось ніби по обидві сторони.

* шульга за плечем - це той, хто водить "наліво"? :) - радше той, хто нашіптує :) а там ми вже самі вирішуєм, куди нам :)

Ну, на рахунок Великих Ловів відішлю вас до мого одноіменного вірша.

Ви праві, відчуття кінця, безмежності тут присутнє, вони навіть деякою мірою трансформуються одне в одне - принаймні, я те спробувала зробити.

Дякую за таке глибоке прочитання!