Нещадний час до спогадів дитинства...
Там був лісок із грабів та берез;
І балка, що розмита ненавмисно
Була малим струмочком, тим,що щез.

Ще з ранку спогадів виловлюю фрагменти -
Дзеркальне відображення примар,
Що залишили слід в експерименті
Життя. Він не тривкіший сліду хмар.

Але чомусь бентежить часом душі,
Сльозою давньою відлунює у сні...
Санчата - вниз. Сніг мерзлий - аж пекучий.
Берези сік - п"янкий, як мед весни.

Медові весни цифрового ряду
За рік чи два загубляться у числах.
Яскраві перші враження - позаду
Мій мозок зверне й архівує стисло.

Навряд чи скоро ті відкрию файли,
Задумавшись, чому ловлю я вітер,
Коли і як Іваном став Купайло,
І де воно, заради чого варто жити?

В наш час життя вартує небагато.
Воно безцінне - бо ж нема ціни -
Для більшості, бо кожен може мати,
Забрать чи дать - так думають вони.

Проте, ніхто не здатен пережити
Ті ж почуття, що тішили колись,
Ту ж мрію мріять, ту ж тугу тужити,
У тому ж руслі із собой зійтись.

Та кожен може цінувати те, що має:
Самотність, ніч, цей місяць за вікном...
Чи - тиша, спокій, мляво закипає
Горнятко кави, любе нам обом.

У цьому - сіль. У цьому рух і спокій.
І нерв, напнутий струнко, як струна.
Глибини пам"яті і прагнення високі -
Все здатна умістить ця мить одна.

Отож, не варто плакать про минуле -
Цей сон давно вже нанівець зійшов;
Майбутнє - темне і непевне... І - чи буде?..
Впізнай всередині і щастя, і любов.

2009р